Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 131/191/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2025.
Дата набрання законної сили: 24.12.2025
Номер судового провадження: 61-12234ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 грудня 2025 року
		м. Київ
		справа № 131/191/25
		провадження № 61-12234св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач-  ОСОБА_1 ,
		відповідачка -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та її представника адвоката Гончара Олександра Івановича на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Оніщука В. В., Копаничук С. Г., і виходив з такого.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
		2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2019 року у справі №131/1286/19. З відповідачкою у нього є спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачкою їхня спільна дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
		3. На підставі судового наказу Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 червня 2019 року у справі № 131/720/19 з нього стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на сина - ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 
		03 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
		4. Зазначав, що з 20 жовтня 2022 року по 06 вересня 2024 року він, військовослужбовець ЗСУ, перебував у полоні.
		5. Відповідачка, як законний представник неповнолітньої дитини, звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 30 травня 2023 року про виплату їй грошового забезпечення, яке належало до виплати йому - солдату ОСОБА_1 в період його перебування у полоні.
		6. Згідно з картками особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки, які додано до листа Військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2024 року вих. № 3655, з його грошового забезпечення утримувалися аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця. Після проведення обов`язкових відрахувань, грошове забезпечення у період його перебування в полоні виплачувалося відповідачці, як законному представнику дитини. Загальна сума виплачених коштів склала 2 334 819,86 грн, з них: за 2022 рік (з 20 жовтня 2022 року по 
		31 грудня 2022 року) в сумі - 76 116,12 грн; за 2023 рік в сумі - 1 551 813,70 грн; за 2024 рік (з 01 січня 2024 року по 06 вересня 2024 року) в сумі - 706 890,04 грн.
		7. Посилався на те, що розмір аліментів на утримання його сина стягувався у максимальному розмірі, що забезпечувало потреби дитини. Водночас, відповідачка додатково отримала 2 334 819,86 грн, які суттєво перевищують реальні витрати на утримання неповнолітнього і які не були витрачені на дитину.
		8. Зазначав, що після повернення з полону він звернувся до відповідачки з вимогою повернути отримане нею грошове забезпечення, за виключенням аліментів на дитину. Однак, відповідачка вимогу проігнорувала, грошові кошти не повернула у повному обсязі.
		9. Вважав, що отримані відповідачкою кошти є такими, що не належали їй, оскільки Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884), передбачає виплату коштів сім`ям військовослужбовців на період їхнього перебування у полоні, а після повернення з полону його право на отримання власного грошового забезпечення відновлюється. Зазначені грошові кошти підлягають поверненню йому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
		10. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 1 447 087,00 грн.
		Стислий виклад позиції відповідачки
		11.  ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що вона на законних підставах, як законний представник їхнього сина ОСОБА_1 , отримувала виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 під час його перебування у полоні. Після того, як ОСОБА_1 повернувся з полону вона під розписку від 15 вересня 2024 року передала йому готівкових коштів в сумі 
		100 000,00 грн та за розпискою від 16 вересня 2024 року - в сумі 60 000,00 грн.
		12. Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції зазначала, що незалежно від прийнятого рішення у справі зобов`язується перерахувати ОСОБА_1 кошти в сумі 500 000,00 грн з моральних міркувань.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		13. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
		14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що грошові кошти відповідачці виплачувалися на відповідній правовій підставі, а саме згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення від 09 червня 2023 року № 2130, відомості про скасування чи оскарження якого суду не надані, отже відсутні правові підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		15. Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щавінського К. С. задоволено частково.
		16. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 червня 
		2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено.
		17. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у 
		сумі 1 447 087,00 грн.
		18. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виплата грошового забезпечення відповідачці відбулася на відповідній правовій підставі. Однак судом першої інстанції не враховано, що відповідачка після повернення позивача з полону зберігає такі грошові кошти без достатньої правової підстави. Враховуючи той факт, що з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина, а відповідачка не довела, що решта отриманих нею коштів були витрачені на потреби дитини та їхні спільні сімейні потреби (наприклад, комунальні платежі, харчування, одяг дитини тощо), що відповідало б меті, з якою ці кошти виплачувалися державою, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		20. 27 вересня 2025 року ОСОБА_2 та її представник адвокат Гончар О. І. звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		21. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявники зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема положень Порядку № 884 (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також посилаються на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		22. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідачка подала неправдиві документи для отримання грошового забезпечення чи порушила норми пункту 4 Порядку № 884, або що рішення командира військової частини щодо виплати їй, як законному представнику сина позивача - ОСОБА_3 , є протиправним. Зазначене рішення командира військової частини позивач не оскаржував, а тому відсутні правові підстави вважати здійснені виплати безпідставно набутими коштами. Кошти виплачені добровільно, за відсутності рахункової помилки чи зловживань.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		23. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 131/191/25, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та її представника адвоката Гончара О. І. про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.
		24. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Гончар О. І., про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду 
		від 24 вересня 2025 року.
		25. 24 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи № 131/191/25 надійшли до Верховного Суду.
		26. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Доводи відзиву на касаційну скаргу 
		27. 14 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Щавінський К. С., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_2 , у якому послався на те, що його представник вперше отримав доступ до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд», у тому числі до касаційної скарги, лише 14 грудня 2025 року.
		28. Відповідно до частини першої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		29. Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		30. Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		31. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		32. З матеріалів касаційного провадження вбачається, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження Верховним Судом було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27 жовтня 2025 року.
		33. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження та копія касаційної скарги була направлена на поштову адресу ОСОБА_1 та отримана ним 
		21 жовтня 2025 року, що підтверджується відповідним зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення. Також 27 жовтня 2025 року 
		ОСОБА_1 отримав копію ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Гончар О. І.,про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду 
		від 24 вересня 2025 року.
		34. Додатково, у відповідь на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щавінського К. С. про надання доступу до справи в ЄСІТС від 21 листопада 
		2025 року, такий доступ був наданий за відповідною резолюцією судді 
		від 25 листопада 2025 року.
		35. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		36. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		37. З огляду на те, що клопотання про продовження встановленого судом строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не заявляє, з урахуванням наведених вище обставин отримання ним копії касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження ще 21 жовтня 2025 року, відсутності відомостей про поважність причин тривалого пропуску процесуального строку, підстав для продовження такого строку за ініціативою суду колегія суддів не вбачає. За таких обставин поданий  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Щавінський К. С., через підсистему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		38.  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		39. Відповідно до заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2020 року у справі № 131/1286/19 шлюб між 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
		40. Згідно із судовим наказом Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 червня 2019 року у справі №131/720/19 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 03 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
		41. Згідно з довідкою про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах від 24 вересня 2024 року №34/К-13д, ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 2022 року по 06 вересня 2024 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
		42. Згідно з витягом з наказу військової частини НОМЕР_1 від 22 листопада 
		2024 року військовослужбовця ОСОБА_1 з 22 листопада 2024 року виключено із списків особового складу військової частини.
		43. Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/4969 від 06 грудня 
		2024 року, наданої на запит ОСОБА_1 , інформацією стосовно членів сім`ї колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , яким виплачувалося грошове забезпечення, розміру та суми виплаченого грошового забезпечення за період, коли військовослужбовець ОСОБА_1 перебував у полоні, а також реквізитів рахунків, на які здійснювались виплати грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацією не володіє.
		44. Згідно з відповіддю військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2024 року № 3655, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2130 від 09 червня 2023 року та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім`ях під час дії воєнного стану»(зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 30 листопада 2016 року № 884, на підставі вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), наявної інформації щодо складу родини та сімейного стану військовослужбовця в особовій справі та облікових документах відділення персоналу військової частини, та на підставі заяв членів сімей військовослужбовців вважалися такими, що мали право на призначення виплат усіх належних видів грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 (знаходився в полоні з 21 жовтня 2022 року по 06 вересня 2024 року), наказ командира військової частини (по строковій службі) про знаходження у полоні від 21 жовтня 2022 року № 280), - законний представник неповнолітньої дитини (син - ОСОБА_3 , 2017 року народження), опікун (мати) ОСОБА_2 , заява про виплату грошового забезпечення від 30 травня 2023 року № 5768.
		45. Як вбачається з карток особового рахунку військовослужбовця за 
		2022-2024 роки, які додано до листа Військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2024 року вих. № 3655, з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримувалися аліменти. Після проведення обов`язкових відрахувань, грошове забезпечення позивача в період його перебування у полоні виплачувалося відповідачці як законному представнику дитини, загальна сума виплачених коштів склала 
		2 334 819,86 грн, з них: за 2022 рік (з 20 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року) в сумі - 76 116,12 грн; за 2023 рік в сумі - 1 551 813,70 грн; за 2024 рік (з 01 січня 2024 року по 06 вересня 2024 року) в сумі - 706 890,04 грн.
		46.  ОСОБА_2 під розписку від 15 вересня 2024 року передала ОСОБА_1 готівкові кошти в сумі 100 000,00 грн та під розписку 
		від 16 вересня 2024 року - готівкові кошти в сумі 60 000,00 грн.
		Позиція Верховного Суду
		47. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		48. Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		49. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		50. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		51. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		52. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		53. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		54. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право особи на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		55. Статтею 8 Конвенції гарантовано право особи на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		56. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
		57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі 
		№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		58. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається, 
		ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки отримане нею його грошове забезпечення, як військовослужбовця, захопленого у полон, на підставі 
		статті 1212 ЦК України.
		59. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.
		60. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. 
		61. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
		62. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
		63. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.
		64. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		65. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
		66. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
		67. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі 
		№ 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.
		68. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
		69. Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи, не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки з цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц).
		70. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		71. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
		72. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		73. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		74. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		75. Судами попередніх інстанцій встановлено, що виплата відповідачці грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 у період його перебування у полоні відбувалася на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2130 від 09 червня 2023 року, як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		76. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		77. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		78. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка була чинною на час захоплення позивача у полоні, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		79. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
		80. Пунктом 2 Порядку № 884 визначено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
		81. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення (пункт 4 Порядку № 884).
		82. Згідно з пунктом 5 Порядку № 884, належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого - четвертого пункту 6 цього Порядку, але не більше ніж до дня, визначеного в абзацах другому і третьому цього пункту.
		83. Збереження належного, але не виплаченого, грошового забезпечення за військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в органах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.
		84. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) з метою здійснення контролю: за виплатою (збереженням належних, але не виплачених сум) грошового забезпечення організовує облік та звітність нарахованих, виплачених (не виплачених) сум грошового забезпечення згідно із законодавством; за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам (які отримують таку виплату понад шість місяців підряд) - щороку станом на 1 липня та 1 січня уточнює інформацію про таких визначених осіб щодо права на подальшу виплату грошового забезпечення. Під час здійснення зазначених заходів виплата грошового забезпечення визначеним особам не припиняється. 
		85. У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
		86. Виплата відповідачці грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 у період перебування його у полоні відбувалась на відповідній правовій підставі (як законному представнику неповнолітньої дитини військовослужбовця) та з дотриманням порядку її надання, визначеного Порядком № 884 (на підставі належним чином оформленої заяви про виплату та доданих до неї документів, повнота та достовірність яких не оспорюється в межах розгляду цієї справи, а також наказу командира військової частини, який не оскаржувався). 
		87. Водночас, слід врахувати, що грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. А у разі перебування військовослужбовця у полоні грошове забезпечення могло бути виплачено законному представнику його дитини.
		88. З грошового забезпечення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягали виплаті присуджені судовим рішенням аліменти на дитину (1/4 частина). Щодо відрахування аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_1 спір між сторонами відсутній.
		89. Доцільно взяти до уваги, що у чинній редакції частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону від 08 жовтня 2024 року), пункту 6 Порядку № 884 передбачено, що виплати здійснюються, зокрема, законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені). Нове законодавство застосовується лише до майбутніх спорів, водночас, вказане свідчить про намір законодавця конкретизувати регулювання спірних правовідносин на основі принципів справедливості й розумності. 
		90. Відповідно до статті 3 ЦК України одними із засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.
		91. Добросовісність - це стандарт поведінки, що означає чесність, відкритість та повагу до прав й інтересів іншої сторони, сумлінне виконання обов`язків та недопустимість зловживання правами.
		92. Колегія суддів бере до уваги поведінку ОСОБА_2 , яка отримувала протягом часу перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у полоні аліменти на утримання дитини, а також і залишок грошового утримання, який залишався після вирахування аліментів. Про понесення додаткових витрат на дитину  ОСОБА_2 не заявляла.
		93.  ОСОБА_2 отримала спірні грошові кошти у якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 . Підстав для подальшого утримання після звільнення позивача з полону його грошового забезпечення, або підстав розпорядження отриманими грошовими коштами відповідачка не довела.
		94. Після зменшення ОСОБА_1 позовних вимог внаслідок повернення йому відповідачкою 862 700 грн, ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву від 26 червня 2025 року, в якій зобов`язалася повернути позивачу 500 000 грн.
		95. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих від військової частини НОМЕР_1 в якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 під час його перебування у полоні.
		96. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		97. З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявником підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 та її представника адвоката Гончара Олександра Івановича залишити без задоволення.
		2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Є. В. Синельников
		 
		Судді: О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		О. В. Ступак
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...