Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1444/2005 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: 19.01.2026. Зареєстровано: 20.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2026.
Дата набрання законної сили: 14.01.2026
Номер судового провадження: 22-ц/803/1232/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1232/26 Справа № 2-1444/2005   Суддя у 1-й інстанції - Нартов А.Д. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		14 січня 2026 року м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді Агєєва О.В.,
		суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
		за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №2-1444/2005 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Компанії «Inter Effect Inc.», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», ОСОБА_3 про стягнення сум штрафу, визнання договору недійсним та переведення прав покупця, та за зустрічним позовом Компанії «Inter Effect Іnс.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-інвестиційна компанія Старе місто про визнання прав власності, визнання договорів недійсними та зобов`язання до вчинення дій, скасування реєстрації прав, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА»  адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2005 року, ухвалене у складі судді Нартова А.Д., -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , Компанії «Inter Effect Inc.», ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», ОСОБА_3 про стягнення сум штрафу, визнання договору недійсним та переведення прав покупця.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що ним 27 січня 2004 року було укладено з ОСОБА_2 договір доручення № 1/02-к, згідно з яким останній був зобов`язаний протягом 186 календарних днів від моменту набрання договором чинності вчинити від імені та за рахунок ОСОБА_1 юридичні дії, - правочини щодо придбання об`єктів нерухомості (нежилих приміщень), належних ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», та корпоративних прав-часток у статутному фонді ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», для чого повірений мав у зазначений термін здійснити пошук об`єктів нерухомості та корпоративних прав, які відповідають вимогам договору, досягти згоди щодо суттєвих умов купівлі-продажу, укласти та підписати від імені ОСОБА_1 договори купівлі-продажу нежилих приміщень та корпоративних прав.
		Однак цих дій ОСОБА_2 здійснено не було, останній відмовився від виконання умов договору, з посиланням на укладання ним аналогічного договору із Компанією «Inter Effect Іnс.», що здійснювала придбання об`єктів нерухомості (нежилих приміщень), належних ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», та корпоративних прав-часток у статутному фонді цього товариства на підставі договору комісії з ОСОБА_3 . 
		Вказаний договір позивач вважає недійсним в частині придбання нерухомого майна, належного зазначеному товариству, оскільки під час укладання договору були порушенні норми ст. 30 Закону України «Про власність». 
		Вказує, що як учасник цього товариства він мав переважне перед комітентом право на придбання цих часток, однак вказане право було порушене, так як перед укладанням відповідних правочинів пропозиції придбати ці частки у першочерговому порядку йому як учаснику не надсилались. 
		Зазначає, вказані дії відповідачів є неправомірними, такими що завдали йому моральної шкоди.
		У зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_2 750 грн. штрафу за неналежне виконання ним договірних зобов`язань за договором доручення № 1/02-к від 27 січня 2004 року; стягнути з кожного з відповідачів 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; перевести на нього права та обов`язки комітента за договором комісії між Компанії «Inter Effect Inc.» та ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», в частині придбання за цим договором компанією часток у статутному фонді ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», а в іншій частині визнати вказаний договір недійсним; зобов`язати ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист» внести до статуту ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист» зміни в частині реєстрації за позивачем права власності на частку в статутному фонді товариства у розмірі 60% від загального розміру статутного фонду ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист».
		 
		Відповідач Компанія «Inter Effect Inc.», в особі свого представника, звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», ОСОБА_4 , ТОВ Фінансово-інвестиційна компанія Старе місто про визнання прав власності, визнання договорів недійсними та зобов`язання до вчинення дій, скасування реєстрації прав.
		В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказує на те, що компанія набула право власності на зазначене майно у передбаченому чинним законодавством порядку, на підставі укладеного з відповідачем ОСОБА_3 договору комісії.
		Зазначив, що ОСОБА_3 безпідставно, усупереч ст.ст. 4, ч.1 ст. 55 Закону України Про власність, ст. 41 Конституції України, ст. 658 Цивільного кодексу, було укладено договір щодо відчуження придбаного за договором комісії у власність компанії «Inter Effect Іnс.» майна, що провадилось без відома компанії, як власника цього майна, тому договори, за якими вказане майно відчужене на користь ОСОБА_4 , а згодом, останнім - на користь ТОВ Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» є недійсними, відтак правових наслідків не породжували та не призводили до переходу права власності на це майно, тому право власності, як і усі правомочності власника, зберігалось за компанією. 
		У зв`язку з чим просив суд:
		1.Перевести на Компанію «Inter Effect Іnс.» права покупця за договором купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів від 24 червня 2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист»;
		2. Визнати недійсним з моменту його укладання договір купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів від 26 серпня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., та зареєстрованим в реєстрі за № 2368;
		3. Визнати недійсним з моменту його укладання договір купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів від 24 грудня 2004 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., та зареєстрованим в реєстрі за № 4043;
		4. Визнати право власності Компанії «Inter Effect Іnс.» на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів;
		5. Визнати виключне право володіння, користування та розпорядження Компанії «Inter Effect Іnс.» на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів;
		6. Визнати за Компанією «Inter Effect Іnс.» право власності на частки у статутному фонді ТОВ «Київська виробничо-будівельної фірми Інтурист», які переоформлені за участю ОСОБА_3 та на ім`я ОСОБА_3 , та визнати права Компанії «Inter Effect Іnс.» на відповідну ним кількість голосів у вищому органі ТОВ «Київська виробничо-будівельної фірми Інтурист» у кількості шістдесят відсотків плюс один голос; права та можливості реєструватись для участі та брати участь у загальних зборах учасників ТОВ «Київська виробничо-будівельної фірми Інтурист» із цією кількістю голосів.
		7. Визнати відсутність прав власності, володіння та користування будь-яких інших ніж Компанія «Inter Effect Іnc.» осіб на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів.
		8. Зобов`язати Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна негайно, протягом одного календарного дня з моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили:
		- зареєструвати право власності Компанії «Inter Effect Іnс.» на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів, здійснити відповідний запис у реєстраційній книзі, реєстрі прав власності на нерухоме майно та внести до них відомості щодо реєстрації права власності Компанії «Inter Effect Іnс на нежилу будівлю- адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; видати Компанії «Inter Effect Іnс.» реєстраційне посвідчення, щодо посвідчення реєстрації права власності Компанії «Inter Effect Іnс.» на нежилу будівлюадмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі прав власності на нерухоме майно; 
		- скасувати реєстрацію прав власності ТОВ «Фінансово- інвестиційна компанія «Старе місто», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист» на нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		Стягнути з відповідачів за зустрічним позовом судові витрати.
		 
		Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. 
		Зустрічний позов Компанії «Inter Effect Іnс.» - задоволено. 
		Ухвалено перевести на Компанію «Inter Effect Іnс.» права покупця за договором купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів від 24 червня 2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., та зареєстрованим в реєстрі за №3366.
		Визнано недійсним з моменту його укладання договір купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів від 26 серпня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., та зареєстрованим в реєстрі за №2368.
		Визнано недійсним з моменту його укладання договір купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів від 24 грудня 2004 року між ОСОБА_4 та ТОВ Фінансово-інвестиційна компанія Старе місто, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., та зареєстрованим в реєстрі за № 4043.
		Визнано право власності Компанії «Inter Effect Іnс.» на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів.
		Визнано виключне право володіння, користування та розпорядження Компанії «Inter Effect Іnс.» на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів.
		Визнано за Компанією «Inter Effect Іnс.» право власності на частки у статутному фонді ТОВ «Київська виробничо-будівельної фірми Інтурист», які переоформлені за участю ОСОБА_3 та на ім`я ОСОБА_3 , та визнано права Компанії «Inter Effect Іnс.» на відповідну ним кількість голосів у вищому органі ТОВ «Київська виробничо-будівельної фірми Інтурист» у кількості шістдесят відсотків плюс один голос; права та можливості реєструватись для участі та брати участь у загальних зборах учасників ТОВ «Київська виробничо-будівельної фірми Інтурист» із цією кількістю голосів.
		Визнано відсутність прав власності, володіння та користування будь-яких інших ніж Компанія «Inter Effect Іnc.» осіб на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів.
		Зобов`язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» негайно, протягом одного календарного дня з моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили:
		- зареєструвати право власності Компанії «Inter Effect Іnс.» на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 квадратних метрів, про що здійснити відповідний запис у реєстраційній книзі, реєстрі прав власності на нерухоме майно, та внести до них відомості щодо реєстрації права власності Компанії «Inter Effect Іnс» на нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; видати Компанії «Inter Effect Іnс.» реєстраційне посвідчення, щодо посвідчення реєстрації права власності Компанії «Inter Effect Іnс.» на нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі прав власності на нерухоме майно;
		- скасувати реєстрацію прав власності ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма Інтурист» на нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		 
		Не погодившись з таким рішенням суду, представник ТОВ «ФЕР-МА»  адвокат Ліфлянчик С.І. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржене рішення суду напряму стосується його прав та обов`язків, та в частині задоволення зустрічного позову є незаконним, необґрунтованим, та підлягає скасуванню апеляційним судом.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ТОВ «Фер-Ма» є зареєстрованим власником нерухомого майна - Будівлі загальною площею 605,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1020561780000). Право власності на Будівлю воно набуло згідно Договору купівлі-продажу нежилого будинку серія та номер 5593 від 03 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О.
		Вказує, що спірне майно належить апелянту на підставі дійсного, нотаріально посвідченого договору. Його право власності зареєстроване у встановленому законом порядку. Він володіє таким майном добросовісно та відкрито.
		Вказана Будівля є пам`яткою архітектури місцевого значення - будинок з хлібною лавкою (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.03.1998 №520, охоронний №337), що є відкритою інформацією.
		На момент придбання апелянтом Будівлі в Реєстрі були відсутні жодні обмеження, обтяження чи зареєстровані права інших осіб на нього. Відтак, апелянт набув у власність Будівлю у попереднього власника за відсутності жодних законодавчих перешкод для цього, арештів чи заборон. Водночас, ТОВ «Фер-Ма», яке є власником спірного майна, не було обізнане про його наявність, оскільки воно не брало участі в судовому засіданні при ухваленні оскарженого рішення.
		Зазначає, судом порушено ст.114, ст.123 ЦПК України в редакції, чинній на дату ухвалення оскарженого рішення, та неправомірно прийнято до розгляду первісний позов, (з порушенням правил виключної підсудності), та зустрічний позов, який не відповідає вимогам вказаної норми ч.1 ст.123 ЦПК України.
		Первісний позов та зустрічний позов в цій справі не є взаємопов`язаними, їх спільний розгляд не був доцільним, вони не виникли з одних правовідносин, вимоги за цими позовами не можуть зараховуватися, задоволення зустрічного позову ніяк не могло виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
		Суд задовольнив зустрічний позов в цілому, і в тому числі, визнав за Компанією «Inter Effect Іnс.» право власності та виключне її право володіння, користування та розпорядження на спірну будівлю на підставі неналежних та недопустимих доказів, та всупереч вимог, встановлених ст.657 ЦК України в редакції, чинній на дату ухвалення оскарженого рішення. 
		Звертає увагу суду на те, що зазначений договір комісії, на підставі якого суд першої інстанції ухвалив вказане судове рішення, не був нотаріально посвідченим, не був зареєстрований, а отже, не міг передбачати перехід права власності на нерухоме майно до комітента.
		Договір комісії, на підставі якого суд визнав за компанією «Inter Effect Inc.» право власності на спірну будівлю, не був нотаріально посвідчений і не підданий державній реєстрації, а отже, не міг породжувати правових наслідків щодо переходу права власності. 
		Суд у рішенні не встановив факту державної реєстрації договору комісії або будь-якого іншого документа, що би підтверджував перехід прав на будівлю до компанії «Inter Effect Inc.».  Вказує, недодержання вимог закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації робить такий правочин нікчемним з моменту його укладення. Суд, визнаючи за компанією «Inter Effect Inc.» право власності на майно на підставі такого договору, фактично створив правові наслідки для нікчемного правочину, що є незаконним. 
		Відсутні будь-які належні докази перерахування коштів у розмірі 300 000,00 доларів США, а навіть фактична передача грошей повіреному не створює права власності, оскільки повірений міг розпорядитися коштами протиправно, а компанія мала б право лише на їх повернення. 
		Враховуючи це, суд визнав право власності на нікчемний правочин, що є прямим порушенням законодавства.
		Також, суд у рішенні безпідставно вказав, що Компанією «Inter Effect Іnс.» передано ОСОБА_3 для виконання комісійного доручення 300 000,00 доларів США, про що свідчить зміст договору комісії та додаткової угоди до договору комісії №1 від 17 травня 2004 року, які містяться в матеріалах справи. Проте, вказані судом правочини не є і не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України в редакції, чинній на дату ухвалення оскарженого рішення.
		Звертає увагу, що проведення розрахунків, видача грошових коштів юридичною особою фізичній особі в іноземній валюті має підтверджуватись такими доказами, як виписка з відповідного банківського рахунку такої юридичної особи, платіжні доручення, довідка про рух коштів на рахунку ОСОБА_3 , інші розрахункові документи.
		Зазначені Договір та додаткова угода до нього не мають такої доказової сили, адже не відображають рух коштів на рахунку комітента та комісіонера. Суд в оскаржуваному Рішенні не аналізував такі докази, (яких, очевидно, у матеріалах справи немає) які б доводили наявність у компанії «Inter Effect Inc.» обігових коштів в розмірі 300 000 дол. США, та той факт що вона дійсно їх передавала через касу чи безготівковим способом ОСОБА_3 .
		Враховуючи, що судом не встановлено наявність належних та допустимих доказів перерахування Компанією «Inter Effect Іnс.» іноземної валюти на користь ОСОБА_3 за вказаним договором комісії, цим підтверджується, що Компанія «Inter Effect Іnс.» ніколи не фінасувала придбання спірної будівлі, взагалі не має до неї відношення, її права, за захистом яких вона звернулась до суду, ніким не порушені. 
		Крім того, судом задоволено незаявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги, які ще й не відповідають ефективним способам захисту, а також, такі способи захисту взагалі не були передбачені, (і не передбачені зараз), нормами права, зокрема ст.16 ЦК України. Також, суд в оскаржуваному рішенні допустив неправомірний та незаконний спосіб захисту прав. 
		Законодавство України не передбачає можливості переведення права власності на особу, яка не є фактичним власником, та не надає повноважень суду визнавати права власності за особою, яка не є учасником правочину. 
		Суд одночасно задовольнив вимоги, що взаємовиключні, зокрема визнання права власності «Inter Effect Inc.» на майно та переведення на неї прав покупця за договором купівлі-продажу, хоча така процедура застосовується лише за наявності переважного права співвласника та фактичного внесення грошової суми, чого не було. 
		Також суд задовольнив вимоги про скасування державних реєстрацій прав попередніх власників, що не є правомірним способом відновлення права позивача, оскільки він ніколи не був зареєстрованим власником спірної будівлі. Всі ці дії суду є виходом за межі компетенції та неправомірним застосуванням норм цивільного права, створюють суперечливі правові наслідки, не відповідають принципам правового захисту прав і суперечать практиці, яка чітко визначає, що захист цивільних прав здійснюється через способи, передбачені законом або договором.
		Звертає увагу суду, що факт 20-річного невжиття будь-яких дій компанією «Inter Effect Inc.» щодо спірного майна свідчить про її недобросовісність та відсутність інтересу до реального користування або захисту своїх прав. Компанія не користувалася будівлею, не здійснювала витрат на її утримання, не зверталася до БТІ для державної реєстрації свого права власності, не пред`являла позовів про витребування майна і взагалі ніяк не проявляла себе як власник протягом тривалого часу. 
		Тоді як ТОВ «ФЕР-МА» є добросовісним набувачем, який відкрито та тривало володіє майном, користується ним та несе витрати на його утримання, що підтверджує його правомірні інтереси і фактичну присутність у правовідносинах щодо будівлі. Така тривала бездіяльність «Inter Effect Inc.» протягом понад 20 років свідчить, що компанія не мала наміру реально здійснювати права власності, а судове рішення про визнання її власником не відповідає дійсним обставинам справи і фактично надає права особі, яка десятиліттями не проявляла активності, в порушення принципів добросовісності, ефективності захисту прав, пропорційності та розумності. 
		Невжиття компанією «Inter Effect Inc.» заходів щодо захисту своїх прав протягом такого тривалого часу підтверджує її недобросовісність і надає пріоритет апелянту як добросовісному користувачу майна. 
		Вимога про переведення права на особу виключає вимогу про визнання за цією ж особою права власності, адже неможливо перевести право власності на особу, яка й так визнана власником майна. Тобто, ці вимоги є взаємовиключними. 
		У зв`язку з чим просить рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2005 року скасувати в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні даного позову.
		В іншій частині рішення суду не оскаржується.
		 
		Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою представника ТОВ «ФЕР-МА» слід закрити з наступних підстав.
		 
		У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках  на касаційне оскарження судового рішення.
		Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
		Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
		Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція).
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким способом або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).
		Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи  учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
		На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.
		Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		У справі встановлено, що ТОВ «Фер-Ма» є зареєстрованим власником нерухомого майна - будівлі загальною площею 605,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1020561780000). Право власності на будівлю набуто згідно Договору купівлі-продажу нежилого будинку серія та номер 5593 від 03 серпня 2021 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О.
		Між тим, ТОВ «ФЕР-МА» не було стороною чи третьою особою у справі, розглянутій 05 грудня 2005 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області у справі №2-1444/2005р. 
		На момент ухвалення рішення Тернівським міським судом Дніпропетровської області ТОВ «ФЕР-МА» не набуло жодного статусу щодо спірної будівлі, не мало будь-якого оформленого права чи претензій, а тому рішення 2005 року не створювало для нього жодних прямих правових наслідків. Тож у апелянта, який на момент розгляду справи судом першої інстанції та на момент прийняття рішення взагалі не мав жодного відношення до спірного нерухомого майна.
		Також встановлено, що 25 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено заяву ТОВ «Фер-Ма» про злочин, який, на їх переконання, полягає в спробі рейдерського захоплення належного їм нерухомого майна. Постановою про визнання потерпілого та представника потерпілого, виданою 15 вересня 2025 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в м.Києві капітаном поліції Зайцевим С.Ю., ТОВ «ФЕР-МА» визнано потерпілою особою у кримінальному провадженні №120251000000010868.
		Необхідно також звернути особливу увагу те, що в Єдиний державний реєстр судових рішень оскаржуване рішення було внесене лише 02 вересня 2025 року, тобто через двадцять років після дати його ухвалення. Обставини та підстави такого внесення залишаються нез`ясованими, що саме по собі викликає серйозні сумніви щодо дати, обставин постановлення рішення і взагалі, що дане рішення відбулось в рамках розгляду справи в передбаченому законом порядку. Дані факти підлягають встановленню або виключенню за результатами розслідування кримінальної справи.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
		Подібні правові висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
		 
		Відповідно до ст.17 ЦПК України, право на перегляд справи та оскарження судового рішення мають право учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФЕР-МА» не було стороною чи третьою особою у справі, рішення по якій ухвалено 05 грудня 2005 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області у справі №2-1444/2005р.
		На момент ухвалення рішення Тернівським міським судом Дніпропетровської області ТОВ «ФЕР-МА» не набуло жодного статусу щодо спірної будівлі, не мало будь-якого оформленого права чи претензій, а тому рішення 2005 року не створювало для нього жодних прямих правових наслідків. Тож у апелянта, який на момент розгляду справи судом першої інстанції та на момент прийняття рішення взагалі не мав жодного відношення до спірної будівлі, через 20 років з моменту його ухвалення подав апеляційну скаргу. На переконання колегії, апелянт не довів в суді наявність правових підстав для апеляційного оскарження рішення, яке було ухвалене за певних можливих обставин, учасником яких апелянт не був і набув права на спірне нерухоме майно лише у 2021 році.
		Правовий інтерес повинен існувати на момент ухвалення оскаржуваного рішення. Наступні події, які виникли роками пізніше, не можуть ретроспективно створювати право на апеляційне оскарження.
		За таких умов подача ТОВ «ФЕР-МА» апеляційної скарги спрямована не на реальний захист права, а на блокування виконання судового рішення, реальне ухвалення якого також викликає певні сумніви, що остаточно може бути встановлено в ході розслідування порушеного в порядку КПК України провадження.
		 
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.
		Згідно ч.2 ст.362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		За таких обставин, враховуючи, що апелянтом в суді не доведено, що оскаржуваним рішенням від 05 грудня 2005 року у справі №2-1444/2005 було вирішено права, інтереси, обов`язки особи, яка не була учасником справи - ТОВ «ФЕР-МА», тому апеляційне провадження підлягає закриттю.
		 
		Керуючись ст.ст.362, 368 ЦПК України, апеляційний суд - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» - адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2005 року у справі №2-1444/2005 - закрити.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		Повний текст ухвали складено 19.01.2026
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О.В. Агєєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...