Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/2519/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 29.01.2026. Зареєстровано: 30.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/490/324/2026
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022150000000656

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		490/2519/24 26.01.2026
		н\п 1-кп/490/324/2026
		 
		Центральний районний суд міста Миколаєва
		 
		Справа № 490/2519/24
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 січня 2026 року місто Миколаїв
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка, Херсонської області, громадянина України, одруженого, має вищу освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України; вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2024 року за ч. 2 ст. 111 КК України,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України,
		за участю: прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілих ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
		 
		встановив:
		 
		Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
		З лютого 2014 року до теперішнього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок якого зазнала окупації частина території України.
		Про рішення розпочати «військову операцію» в Україні було оголошено президентом Російської Федерації 24 лютого 2022 року о 05:00. Після цього ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
		З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ) та ін.)».
		Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		У результаті вищезазначених подій майже вся територія Херсонської області, включаючи місто Херсон, та частина Миколаївської області (Миколаївський та Баштанський райони) з березня 2022 року перебували під окупацією Збройних Сил РФ. Починаючи з липня до 11 листопада 2022 року Збройними Силами України звільнено (деокуповано) Миколаївський та Баштанський райони Миколаївської області, частину території Херсонської області, яка розташована на правобережжі річки Дніпро, у тому числі місто Херсон.
		Відповідно до наказу Міністра юстиції України № 4534/5 від 29 грудня 2020 року «Про затвердження Переліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів та медично-реабілітаційних центрів, що належать до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України, у новій редакції» на території Миколаївської області за адресою: вул. Суворова, 1, селище Центральне Шевченківської територіальної громади Миколаївського району розташована державна установа «Снігурівська виправна колонія (№5)» (далі  ДУ «Снігурівська виправна колонія (№ 5)»), що належать до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України. 
		 
		Окупаційною адміністрацією РФ, а саме наказом військового коменданта Херсонської області, 07 травня 2022 року на тимчасово окупованій території Херсонської області створено «Управління служби виконання покарань по Херсонській області» (російською мовою - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области»), на яке покладено виконання аналогічних завдань, визначених для Державної кримінально-виконавчої служби України, однак які реалізовувалися в інтересах окупаційної адміністрації РФ у сфері виконання кримінальних покарань.
		Вищенаведеним наказом призначено начальником «Управління служби виконання покарань по Херсонській області» громадянина України ОСОБА_3 , який до окупації м. Херсона обіймав посаду начальника ДУ «Північна виправна колонія (№90)».
		Після чого, ОСОБА_3 , як начальник «Управління служби виконання покарань по Херсонській області», у невстановлені дату та час, але не пізніше 28 травня 2022 року, віддав наказ про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, які полягали в незаконному переміщенні 28 травня 2022 року до раніше захопленої російськими військовими державної установи «Голопристанська виправна колонія (№7)» за адресою: вул. Набережна, 1-Б, с. Стара Збур`ївка Бехтерської сільської громади Скадовського району Херсонської області, без згоди та із застосуванням примусу, осіб, які за вироками українських судів були засуджені та відбували покарання, а також, відповідно до судових рішень, утримувались під вартою в ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», що розташована за адресою: вул. Суворова, 1, селище Центральне Шевченківської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області. 
		Так, 28 травня 2022 року, близько 07:00, до прилеглої території ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», що розташована за адресою: вул. Суворова, 1, селище Центральне Шевченківської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, на військовій та цивільній техніці, прибули невстановлені військові ЗС РФ, які незаконно проникли на територію вказаної установи. Перешкоджаючи роботі установи, невстановлені військовослужбовці ЗС РФ наказали зібратися співробітникам офіцерського складу та вільного найму в актовому залі, обмеживши таким чином можливість їх пересування по території колонії з метою виконання своїх професійних обов`язків та попередження подальших незаконних дій військовослужбовців ЗС РФ стосовно ув`язнених осіб, що утримувались в ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)». В актовому залі невстановлені військові ЗС РФ довели до співробітників офіцерського складу та вільного найму наказ ОСОБА_3 щодо приєднання ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» до створеного окупаційною владою «Управління служби виконання покарань по Херсонській області» та перевезення засуджених з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» до ДУ «Голопристанська виправна колонія (№7)» за адресою: вул. Набережна, 1-Б, с. Стара Збур`ївка Бехтерської сільської громади Скадовського району Херсонської області, тобто на окуповану військовослужбовцями ЗС РФ територію.
		У той же час інші невстановлені військові ЗС РФ, загалом складом до 60 осіб, прибули на територію розміщення житлових приміщень ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», де безпосередньо проживали ув`язненні, звідки силовими методами, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, використовуючи світло-шумові гранати, вивели останніх з їх кімнат, загалом 97 осіб, з них: 95 осіб, засуджених за вироками судів України, та двох утримуваних під вартою. Із застосуванням фізичної сили російські військові розмістили ув`язнених осіб у трьох вантажних автомобілях, за допомогою яких примусово перемістили їх спочатку до раніше захопленої російськими військовими ДУ «Голопристанська виправна колонія (№7)» за адресою: вул. Набережна, 1-Б, с. Стара Збур`ївка, Бехтерської сільської громади Скадовського району Херсонської області, після чого, з часом, але не пізніше 11 листопада 2022 року, перемістили частину засуджених, вивезених з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», до ДУ «Північна виправна колонія (№ 90)». 
		Усього, 28 травня 2022 року з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», за наказом ОСОБА_3 , примусово незаконно без згоди та із застосуванням примусу переміщено 97 осіб, з них: 95 осіб, засуджених за вироками судів України, та двох утримуваних під вартою.
		Таким чином, ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28 травня 2022 року, перебуваючи на окупованій території Херсонської області, обіймаючи посаду начальника т.з. «Управління служби виконання покарань по Херсонській області», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог статей 49, 147 IV Женевської конвенції та статті 85 (4)(а) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08 червня 1977 року, віддав наказ невстановленим представникам окупаційної влади та військових формувань країни-агресора  Російської Федерації про вчинення дій, які полягали у примусовому незаконному переміщенні захищених осіб, які за вироками українських судів були засуджені та відбували покарання, а також, відповідно до судових рішень, утримувались під вартою в ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», з окупованої території Миколаївської області до окупованої території Херсонської області (віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).
		 
		Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України, а саме: віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни (примусове переміщення захищених осіб), що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Міжнародне законодавство щодо вчинення воєнного злочину.
		Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.
		Стаття 49
		Забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.
		Стаття 147
		Серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року
		Стаття 85 (4)(а). Припинення порушень цього Протоколу
		На доповнення до серйозних порушень, зазначених у попередніх пунктах цієї статті та в Конвенціях, розглядаються як серйозні порушення цього Протоколу такі дії, коли вони здійснюються навмисне й на порушення Конвенцій або цього Протоколу:  переміщення окупуючою державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах цієї території чи за її межі на порушення статті 49 Четвертої конвенції.
		 
		Загальні засади кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		Згідно з вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Як установлено ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях від 04 січня 2024 року адвоката ОСОБА_7 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 до закриття кримінального провадження, закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту.
		Захисник у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення, оскільки будь-яких засобів зв`язку з ним немає, останнє відоме місце проживання обвинуваченого наразі є тимчасово окупованою територією України.
		Повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_3 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування на стадії досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України: повідомлення про підозру та повістки про виклик на 10 січня 2024 року, 12 січня 2024 року, 15 січня 2024 року (публікація у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 04 січня 2024 року № 3(7663); публікація на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора від 04 січня 2024 року); повідомлення про постановлення слідчим суддею ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування та повістки про виклик на 11 березня 2024 року, 12 березня 2024 року, 13 березня 2024 року для вручення документів, допиту як підозрюваного та здійснення інших процесуальних дій (публікація у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 06 березня 2024 року № 48(7708); публікація на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора від 01 березня 2024 року); повідомлення про завершення спеціального досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування та повітка про виклик на 26 березня 2024 року, 27 березня 2024 року, 28 березня 2024 року (публікація у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 22 березня 2024 року № 60(7720); публікація на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора від 22 березня 2024 року). 
		Повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, складено 04 січня 2024 року; вручено захиснику 04 січня 2024 року.
		Копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_3 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України вручались захиснику. Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		Положенням ч. 2 ст. 297-2 КПК України передбачено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема ст. 438 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
		Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року у справі № 490/1220/24 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2024 року у справі 490/2519/24 постановлено про здійснення судового провадження на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		На стадії судового розгляду обвинуваченого ОСОБА_3 було викликано до суду шляхом публікації повісток про виклик у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 27 червня 2024 року № 130 (7790), 09 серпня 2024 року № 161 (7821), 11 вересня 2024 року № 184 (7844), 17 жовтня 2024 року № 211 (7871), 03 квітня 2025 року №69 (7994), 17 травня 2025 року № 100 (8025), 24 червня 2025 року № 126 (8051), 23 серпня 2025 року № 172 (8097), 17 жовтня 2025 року № 212 (8137), 30 грудня 2025 року № 266 (8191); публікації повісток на вебсайті Центрального районного суду м. Миколаєва 21 червня 2024 року, 23 липня 2024 року, 29 серпня 2024 року, 07 жовтня 2024 року, 23 грудня 2024 року, 05 лютого 2025 року, 27 березня 2025 року, 05 травня 2025 року, 17 червня 2025 року, 26 серпня 2025 року, 30 вересня 2025 року, 13 жовтня 2025 року, 03 листопада 2025 року, 07. січня 2026 року; публікації на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора від 25 червня 2024 року, 05 серпня 2024 року, 04 вересня 2024 року, 09 жовтня 2024 року, 24 грудня 2024 року, 06 лютого 2025 року, 31 березня 2025 року, 06 травня 2025 року, 18 червня 2025 року, 13 серпня 2025 року, 30 вересня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 05 листопада 2025 року, 19 грудня 2025 року. 
		Під час публікації повісток про виклик було роз`яснено, що у разі неявки обвинуваченого до суду, оголошення вважається належним повідомленням, кримінальне провадження буде здійснюватись за його відсутність в порядку спеціального судового провадження (in absentia).
		З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному вебсайті суду та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Зазначене кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження; захисник здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: брав участь у дослідженні доказів; виступав у дебатах, навів обставини щодо недоведеності вини обвинуваченого; просив ухвалити законне рішення на підставі наявних доказів.
		Зважаючи на наведене вище та з урахуванням здійснення у кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.
		Усі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати, час та місце розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		На підставі зазначеного, у судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_3 не здійснювався через проведення судового розгляду у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		Ураховуючи відсутність обвинуваченого та особливості розгляду кримінального провадження, захисник - адвокат ОСОБА_7 на захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_3 висловила у судових дебатах свою правову позицію, звертаючи увагу суду, що вона не мала можливості особисто поспілкуватися із підзахисним та з`ясувати його позицію щодо обвинувачення у зазначеному кримінальному провадженні. Під час виступу в дебатах, захисник навела обставини щодо недоведеності вини обвинуваченого; просила вирішити справу на підставі зібраних доказів, надати їм належну правову оцінку і ухвалити справедливе, законне та обґрунтоване рішення.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Таким чином, суд, оцінивши всі ризики для справедливого судового розгляду та невигідності для обвинуваченого у випадку проведення судового розгляду за його відсутності, дійшов висновку про можливість розглянути зазначене кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого, в порядку in absentia, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 добровільно, свідомо відмовився від участі у судовому провадженні, маючи достатньо можливостей висловити свою незгоду з пред`явленим обвинуваченням, в тому числі засобами відеоконференцзв`язку.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		 
		Показання свідків та потерпілих.
		Свідок  ОСОБА_8 , який є працівником ДУ "Снігурівська виправна колонія (№ 5)", надав такі показання.Після окупації виправна установа працювала у звичайному режимі: медичні працівники були, харчування осіб, які утримувались в установі, було забезпечено шляхом розгортання польової кухні. Після втечі засудженого до установи зайшли військові РФ,дізнались про наявність техніки, забрали трактор та автобус. Установа зазнавала обстрілів від віськових РФ.У самій установі та поблизу військових Збройних Сил України не було. Щодо пропозицій провести евакуацію йому невідомо. Під час його чергування, 28 травня 2022 року, відбулося вивезення засуджених: установу було оточено військовими РФ, особисто він бачив приблизно 20 осіб; з техніки були бронетранспортери, автомобілі Урал; особовий склад зібрано в актовій залі без засобів звязку, де утримували приблизно до 12:00. Двоє з військових РФ назвали себе представниками ОСОБА_3 , зазначали, що очікують його приїзд до установи; повідомили про вивезення засуджених; проводили агітаціну роботу. Один з цих військових мав позивний « ОСОБА_9 ».До вивезення засуджених військові РФ залучили капітана ОСОБА_10 . Після виходу з актової зали, засуджених в установі не було, їхні особисті речі залишено в установі. Після вивезення засуджених в установі базувались віськові РФ.
		Свідок  ОСОБА_11 , яка в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№ 5)" обіймала посаду бухгалтера, надала такі показання. Харчування та медичну допомогу засудженим надавали. З початку окупації віськові РФ заходили до установи. По установі вели обстріли, хто конкретно не знає, але на її погляд це були військові РФ. Керівник установи ОСОБА_12 був на роботі до 18 травня 2022 року, потім виїхав; з ним підтримували телефонний зв`язок. Вивезення засуджених відбулося 28 травня 2022 року; в установі були військові РФ; працівників установи утримували в актовій залі без засобів звязку. Військові РФ вимагали особові справи засуджених та ключі від кабінетів, ломали двері. Військові РФ були озброєні; двоє з них поводили себе як командири, зазначали, що вони на роботі, що забирають засуджених в Херсон, оскільки там краще умови тримання; прізвище ОСОБА_3 не називали, але між собою говорили, що він десь чекає; зазначали, що є наказ забрати засуджених. Після вивезення засуджених їхні особисті речі залишились в установі. Під час окупації в установі цілодобово перебували військові РФ.
		Свідок  ОСОБА_13 , який в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№ 5)" обіймав посаду начальника відділу протипожежної охорони, надав такі показання. За час окупації військові РФ приїжджали знайомитись з колективом установи, оглядали територію. Режим установи був посилений; харчуванням засуджені були забезпечені, декілька разів працівники установи привозили продукти харчування з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор». Медичні працівники були на роботі; медикаментами засуджені забезпечені. Обстріли установи були, думає, що їх вели військові РФ; стріляли у водонапірну вежу; були влучання за межами території установи; було двоє поранених. Вивезення засуджених відбулося у травні 2022 року. Зранку озброєні військові РФ у військові формі та амуніції оточили установу, працівників зібрали в актові залі без засобів звязку де тримали до 13:30; проводили агітаційну роботу. Було багато солдат, автомобілі Урал, бронетранспортери. Віськові РФ разом з засудженими вивезли їхні особові справи.
		Свідок  ОСОБА_14 , який працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", надав такі показання. Під час окупації установа працювала; засуджені були забезпечені харчуванням та медикаментами; медичні працівники виходили на роботу. Були обстріли установи; хто стріляв не знає. Одного дня до установи приїхали військові РФ, оточили її; військових було багато, вони були у балаклавах, хтось бурятської зовнішності, розмовляли російською з акцентом; були автомобілі Камаз, джипи "Тигр" з кулеметами. Особовий склад зібрали в актовій залі без засобів зв`язку; вибивали двері в кабінети. Військових РФ в актовій залі було багато, з автоматами; один з військових мав позивний " ОСОБА_9 "; проводив агітаційну роботу. Коли вийшли з актової зали, засуджених в установі вже не було; великих автівок також не було, а решта військових РФ роз`їжджались на пікапах. Куди вивозили засуджених та за чиїм наказом не знає. Приблизно через тиждень установа вже не працювала, а у приміщенні розмістились військові РФ.
		Свідок  ОСОБА_10 , який працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", надав такі показання. Військові РФ заселилися в селі Вавілове у кінці квітня - на початку травня; місце дислокації - сільськогосподарські приміщення. Військові були з різних підрозділів, оскільки мали різну форму; позивний " ОСОБА_9 " чув, решту не пам`ятає. Перший візит військових РФ на територію, що перебуває під охороною, відбувся після втечі засудженого. Це було під час його чергування, приблизно о 21:30; втік через пошкоджений паркан. Повідомили керівника установи - ОСОБА_15 , почалась пошукова операція. Собака взяв слід, довів до блокпоста військових РФ, які пошукову групу взяли в полон. Після цього військові РФ прибули до установи подивитися, що можна взяти; вимагали показати склади харчування. Коли показали, один з них зазначив у грубій формі, що продуктів харчування вистачає. Приблизно 16 травня 2022 року  ОСОБА_15 вже на роботі не було; в телефонному режимі йому все доповідали. Продуктів харчування з 24 лютого 2022 року не завозили, але працівники установи вживали заходів для забезпечення: приносили з дому, їздили на закупки. Медична допомога надавалася в межах наявних медикаментів; фельдшери на роботу виходили, лікували; були обстріли установи: водонапірна вежа, паркан. Було двоє поранених: один засуджений до довічного позбавлення волі та працівник, який ніс чергування; одному з поранених фельдшер діставав осколок з плеча. Обстріли велися з населених пунктів Вавілове та Центральне, де базувались військовослужбовці РФ. Військові РФ роботі установи не перешкоджали, але роздягали та оглядали працівників, примушували, щоб не ходили на роботу, затримували на деяких час. Близько 08:00 28 травня 2022 року відбувся захват установи. Було багато військових та техніки: біля паркану 15 осіб, перед штабом 40, три снайпери, БМП, два автомобілі Камаз та три одиниці іншої техніки. Одразу завели до актової зали, забрали у всіх телефони, приблизно через 30 хвилин зайшли інші військові РФ, яких він раніше не бачив. Повідомили, що вони з Херсону, та за наказом ОСОБА_3 вивозять засуджених у безпечне місце. Оскільки він був обізнаний про порядок етапування, його примусили залучитися до вивезення засуджених, мотивуючи тим, що в актовій залі - заручники, поки не вивезуть засуджених. Спочатку виводили засуджених до певного строку покарання, потім - засуджених до довічного позбавлення волі, з якими поводились дуже жорстоко. Коли інспектор затримався - одразу були постріли вгору, але поранених не було. Проводили обшук камер, забирали цінні речі засуджених, забрали рацію працівників установи. В актовій залі розмову з особовим складом вели три особи, один з них мав позивний " ОСОБА_9 ", невисокий на зріст, тучної статури, був у бронежилеті та шоломі, мав руду бороду. Військовий на позивний " ОСОБА_9 " попереджував, що заручниками є працівники установи, до присутніх доводили, що вони діють за наказом ОСОБА_3 , який є головним над цими установами. ОСОБА_3 не бачив; казали, що мав приїхати, але не приїхав. Потім повідомили, що він зустрічав засуджених, яких вивезли. Осіб, які відбували довічне позбавлення волі били ногами у ребра. Засуджених навіть не виводили, вони вибігали самі, оскільки їх життя було під загрозою, тим більше вони чули постріли. Вивезли 95-97 осіб, один з яких був засуджений з виправної колонії №90, він сам прибув приблизно за тиждень до цих подій. Повідомили, що забирають засуджених в Херсонську область для лікування туберкульозу в Збур`ївську колонію, яка розташована на окупованій території. На території установи під час окупації військовослужбовці Збройних Сил України не перебували. Працівники установи на той час, як йому відомо, не брали участі у складі ЗСУ, оскільки була вказівка, що в них інша задача - забезпечення роботи установи. Про подію доповів черговому, керівнику та у поліцію. Коли військові РФ поїхали, завели генератор; поспіхом склали картотеку, з помилками, але намагалися відновити інформацію щодо засуджених. Виходили на роботу, охороняли від мародерства, потім установа перейшла в режим простою. До 13 червня 2022 року військовослужбовці РФ приходили до колонії забрати холодильник, іншу техніку. Приблизно через місяць на території установи почали базуватись військовослужбовці РФ. До окупації чув, що ОСОБА_3 є керівником виправної колонії №90. Військовослужбовець РФ на позивний " ОСОБА_9 " стверджував, що вони Херсонська губернія і територія підпорядковується їм, а ОСОБА_3 - керівник установи виконання покарань, за його вказівками вивозять засуджених. Осіб, які відбували довічне позбавлення волі, вивозив спецназ; всього були представники трьох підрозділів, оточували солдати, всередині установи росгвардія, забирав засуджених інший військовий підрозділ. Засудженим казали забирати речі, але вони не встигали. Військові РФ були дуже здивовані умовами утримання: телевізор, пофарбовані стіни, туалет, планшет; вони все що могли забирали. Під час окупації був випадок, коли один із засуджених на прізвище ОСОБА_16 помер, це було пов`язано з хворобою, травм у нього не було; поховати на цвинтарі військові РФ не дозволили, тому поховали на території установи. Засудженого, який вчинив втечу він може впізнати, але прізвища не пам`ятає; коли переглядав відео, де ця особа дає інтерв`ю то впізнав його по ссаднам на скроні праворуч.
		Свідок  ОСОБА_15  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне - начальник установи. На початок окупації військові РФ перебували в селі Вавілове, в село Центральне зайшли у квітні 2022. Військові РФ приходили до установи, оточили установу, вимагали начальника. Коли він вийшов, його поставили до стіни та допитували: де ферми, скільки зброї, який контингент. Потім залишили установу та перемістились до ферм. Другий випадок коли до колонії приїхала автівка Урал з 30 особами, викликали його та сказали що до установи хтось приїздить на машині, та цю машину ховають в установі. Співробітник колонії показав машини, після чого вони поїхали. Був військовослужбовець РФ, командир з позивним " ОСОБА_9 ", на правій руці мав татуювання лапи кота. Були обстріли установи: розбили паркан, через який згодом втік засуджений. Шукали до ранку, пізніше виявили, що військові РФ його затримали. Працівник установи ОСОБА_17 самостійно ухвалив рішення забрати цього засудженого, але військові РФ заарештували ОСОБА_17 . Він вжив заходи для його повернення; події мали місце приблизно 25 квітня 2022 року; тоді військові РФ комунікували з військовослужбовцем на позивний " ОСОБА_9 ". Зі слів ОСОБА_17 знає, що йому на голову надівали відро, глушили, стріляли. Одного дня до нього додому приїхали військовослужбовці РФ, серед них один на позивний " ОСОБА_9 ", який сказав, що завтра приїдуть до нього забрати зброю та техніку. Тому 17 травня 2022 року зібрав речі, а 18 травня 2022 року виїхав з села Центральне. Військовослужбовець на позивний " ОСОБА_9 " був на території установи 18 травня 2022 року, наказав відкрити гаражі, тоді забрали автобус. Під час окупації працівники установи ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 їздили в м. Миколаїв отримувати продукти; два рази автівкою з причепом їздили в м. Херсон. Медикаментів було достатньо, їжу готували на печах, світла не було, зв`язок був поганий. Він ставив питання до керівництва про евакуацію засуджених, але воно залишилося невирішеним. Були сильні обстріли по установі, водонапірній вежі, приміщенню. Обстріли велися з боку військових РФ. Під час одного з обстрілів було поранено одного з засуджених та працівника установи. Кількість засуджених була 94-97 осіб. Про події, які мали місце 28 травня 2022 року, дізнався з доповіді ОСОБА_11 : приїхали, оточили, зібрали в актовій залі, забрали телефони, вивезли засуджених, працівників відпустили та сказали більше не приходити. З ОСОБА_3 спілкувався у телефонному режимі, коли втік засуджений; коли організовував доставку медикаментів з Херсону та продуктів харчування з Миколаєва. Тоді він запропонував йому приєднатися до них, це здалося йому дивним, оскільки знав, що м. Херсон окуповано; 17 травня 2022 року  ОСОБА_3 йому дзвонив та сильно хотів дізнатися, де він наразі перебуває. Засуджений, який втік з ВК №90 до Снігурівської ВК №5 розповідав, що ОСОБА_3 з росіянами перебуває в добрих стосунках та що військові вільно перебувають в установі. Після вивезення засуджених особовому складу дав розпорядження забезпечити охорону у складі двох осіб, іншим працівникам прибувати лише за потреби. Згодом охоронця ОСОБА_21 викрали, де він не знає. Після цього ходити до установи ніхто не хотів. Установа припинила роботу у червні 2022 року. До села Центральне повернувся 16 листопада 2022 року. Установу приблизно на 40% розграбували та знищили. В установі залишилися сліди перебування військових РФ: сліди від гусеничного транспорту, на вікнах мішки з землею, надписи, намальовані літери "Z", прапор України зафарбований; стара рвана форма, посилки з російськими адресами. До вивезення засуджених ОСОБА_3 йому телефонував, казав, що хоча б цих врятують, про свою посаду не казав. Хто надав наказ вивезти засуджених не знає.
		Свідок  ОСОБА_22  надала такі показання. На час окупації працювала в ДУ "Снігурівська виправна колонія № 5" в селі Центральне на посаді молодшого інспектора відділу охорони. Коли почалася окупація села Вавілове не пам`ятає; була на роботі, а їй подзвонили та сказали що йдуть військові РФ від Херсонського кільця. Вперше військовослужбовці РФ зайшли в установу, коли втік засуджений, тоді забрали частину зброї. У них була мета подивитись, що є в установі; забрали трактор. Після вивезення засуджених також заходили, забирали зброю. Військові РФ розміщувалися в селі Вавілове на покинутій фермі. Установу обстрілювали, неодноразово влучали в водонапірну вежу; були поранені. Спочатку установою керував ОСОБА_15 , потім інший. Вона несла службу 28 травня 2022 року. В той день приїхали військовослужбовці РФ, загнали всіх в актову залу, забрали телефони, казали, що мав приїхать ОСОБА_3 . Військовослужбовців РФ було багато, всі озброєні автоматами. Пропонували перейти до них працювати. Військовослужбовці розмовляли російською мовою. В актовій залі був військовослужбовець з позивним " ОСОБА_9 " або " ОСОБА_23 ", який першим почав говорити; сказав, що засуджених вивозять в Херсон, пропонував перейти на їхню сторону, наводив соціальні переваги. Зазначив, що засуджених вивозять, тому що Херсон - то їхня губернія. Лунали слова про ОСОБА_3 , що це відбувається за його наказом, але конкретно вона не пам`ятає. Як вивозили засуджених не бачила, чула постріл, знає що вивезли всіх засуджених та документи. В залі тримали до другої половини дня; коли вийшли, автівок військовослужбовців РФ не було. Установа ще деякий час працювала, а потім перейшла в режим простою; приблизно через тиждень в установу заїхали військовослужбовці РФ.
		Свідок  ОСОБА_24  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія № 5" в селі Центральне на посаді молодшого інспектора-кінолога. На початку квітня 2022 року військові РФ були в лісових смугах (посадках), потім зайшли в села Вавілове та Центральне. Бувало приїздили військові РФ в установу, забрали генератор, один лишили, привезли 100 літрів дизельного пального. Установою керував ОСОБА_15 , який згодом виїхав з населеного пункту. Були обстріли установи, приблизно сім влучань, зокрема в водонапірну вежу; двоє поранених. Військові РФ прибули на територію установи 28 травня 2022 року, працівників установи зібрали в актовій залі, забрали мобільні телефони. В.о. начальника КПП дали команду відкрити ворота, коли він відкрив - заїхали автівки. Навколо було приблизно 300 військовослужбовців РФ, озброєних автоматичною зброєю у піксельній формі, але різній, техніка: автомобілі Камаз, Патріот, БМП. Військовослужбовець РФ на позивний " ОСОБА_9 " проводив агітаційну роботу, наводив соціальні переваги, казав про ОСОБА_3 , що той приймає на ВК №90 і що Снігурівська ВК №5 вже під його керуванням. В залі бачив приблизно 6-7 військовслужбовців РФ. Засуджених вивели на друге КП, поставили навколішки, називали прізвища по карточці, після чого засуджений вставав та йшов у вантажний автомобіль. На картці одного з засуджених до довічного позбавлення волі побачили позначку, що він відбуває покарання за сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи. Тоді військовослужбовець РФ дістав пістолет, направив на нього, після чого його як нелюдину закинули в автомобіль Урал. У приміщенні установи було декілька пострілів. Осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, вантажили останніми. Коли вивезли засуджених, телефони працівникам установи повернули. Під час перебування в установі військові РФ ходили по кабінетах, шукали особові справи засуджених та працівників установи. ОСОБА_3 не бачив. Засуджених було 98 осіб, одного поховали, один отримав звільнення. Засуджених вивезли у напрямку Херсонської дороги. До 08 червня 2022 року працювали, потім головний бухгалтер повідомила, що установа переходить в режим простою, але він залишився годувати собак. Військовослужбовці РФ базувались в установі приблизно після 10 червня 2022 року. Під час окупації військовослужбовці ходили по дворах, їх вважали військовими, били, застосовували силу, вивозили людей у невідомому напрямку, кидали в яму.
		Свідок  ОСОБА_25  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№ 5)" в селі Центральне на посаді молодшого інспектора відділу охорони. Під час окупації військові РФ приходили в установі по воду, але хто саме він не бачив. Начальником установи був ОСОБА_15 . Харчування та лікування було забезпечено наявними припасами. Медичні працівники ходили на роботу. Село Новокиївка, де він проживає, було окуповано. До установи добирався 7-10 км таємними стежками, про які військовим РФ не було відомо. Ніс службу в установі з 27 на 28 травня 2022 року. Військовослужбовці РФ 27 травня 2022 року приїхали до установи, зазначили про необхідність зібрати особовий склад, але їм повідомили, що наразі це зробити неможливо, через що вони перенесли це на наступний день. Зранку 28 травня 2022 року прибули військовослужбовці РФ у кількості приблизно 30-50 осіб, техніка, у тому числі гусенична, гранатомети, автомати. Ходили по території установи, яку було оточено. Він був у вартовому приміщенні, коли повідомили що всіх збирають у актовій залі. Хтось сказав, що установа підпорядковується Херсонській області, і ця місцевість також; приїде ОСОБА_3 і все розкаже. Потім запропонували підняти руки тим, хто хоче перейти на їхню сторону, але цього ніхто не зробив. В актовій залі у всіх забрали телефони, там було приблизно 10 військовослужбовців РФ, обличчя не впізнає, в очі намагався не дивитись. Військовослужбовець, який говорив, себе не називав, але хлопці казали що він має позивний " ОСОБА_9 ". На військовослужбовцях шевронів не бачив, але були літери "Z" та георгіївські стрічки; розмовляли російською мовою. Військовослужбовець на позивний " ОСОБА_9 " казав, що через три дні візьмуть Миколаїв, говорив про ОСОБА_3 , що вивозять засуджених, оскільки немає можливості утримувати. В актовій залі тримали до обіду. Коли вийшли, машин уже не було, хлопці сказали, що вивезли всіх засуджених. 
		Свідок  ОСОБА_26  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді інспектора організації до звільнення засуджених. У перших числах березня заходили військовослужбовці РФ, колона розтягнулася від с. Степанівка до с. Максимівка; зайняли дорогу в напрямку м. Херсон, це було приблизно 1 км від установи, їх можна було бачити у бінокль. Техніка заїхала у період з 8 по 10 березня 2022 року. З с. Вавілове мешканці перших двох вулиць виїхали за наказом військових РФ, люди казали, що ці будівлі заселили військові РФ. Один з перших випадків був коли військові РФ оточили установу та викликали керівника на розмову. Вдруге військові РФ прибули до колонії після втечі засудженого, вони його спіймали, вимагали особову справу, дивилися яким чином він міг покинути територію установи, але насправді вони мали іншу мету. ОСОБА_15 з ними розмовляв, а потім сказав, що військові РФ чіпати представників установи не будуть, оскільки у них інша задача. Коли військові РФ повернули втікача, вони сказали, що тепер установа перед ними в боргу; саме тоді оглянули установу та виявили техніку, а саме екскаватор. Були обстріли установи декілька разів, стріляли в водонапірну вежу, попали в техніку та огорожу; постріли були з місця розташування військових РФ. ОСОБА_15 виїхав 17 травня 2022 року дуже швидко, оскільки знав, що за ним прийдуть. Особисто чув, що ОСОБА_15 погрожували: особа казала, щоб він не переховувався, оскільки він з т.з. ДНР, а приїдуть «нормальні хлопці». Щодо забезпечення медикаментами не знає, але харчування було, засуджені не голодували, до м. Миколаєва їздили два рази, привезли п`ять тонн продуктів. Коли засуджених вивезли продуктів харчування ще залишилося на місяць. Лікарня працювала, приходили медичні сестри, які у разі потреби телефонували лікарям. Вивезення засуджених відбулося 28 травня 2022 року. О 7:30 установа була оточена, на вході всіх працівників зупиняли, перевіряли документи, проводили до актової зали. Техніка: два автомобілі Камаз, дві БМП та декілька автомобілів УАЗ. Військовослужбовці РФ були озброєні автоматами, гранатометами та кулеметами. Їм військовослужбовці говорили, що вони з т.з. ДНР, військовослужбовці жалілися що т.з. ЛНР, т.з. ДНР та т.о. Крим воює, а РФ в тилу. Одягнені вони були у різну форму. Один з військовослужбовців, які були в актовій залі, мав позивний " ОСОБА_9 ". Він поводився як старший. Спочатку всі військовослужбовці були в балаклавах. Військовослужбовець на позивний " ОСОБА_9 " зазначив, що ОСОБА_27 входить до Херсонської губернії; що ОСОБА_3 зрештою вирішив питання, що Снігурівська ВК входить до складу Херсону, в руках тримав якийсь документ. Цей військовослужбовець зазначив, що тут небезпечно, проходить лінія зіткнення, через що засуджених вивозять. Під час перебування в актовій залі віськовослужбовець на позивний " ОСОБА_9 " показував документ, який називав наказом, що вивозять засуджених в Голопристанську колонію №7. Військовослужбовець на позивний " ОСОБА_9 " щось читав з документа, він зазначав, що багато читати не буде, перекаже своїми словами, а ОСОБА_3 вже прочитає сам; зазначив, що ОСОБА_3 керує установами виконання покарань у Херсонській губернії, засуджених перевозять в установу №7. Всього в установі було 98 засуджених, один сам прийшов, один 19 травня 2022 року вже був звільнений, і проживав в кімнаті для перебування відвідувачів. Про засуджених казали, що приведуть вироки у відповідність до законодавства РФ. Коли він особисто спитав у військовослужбовця на позивний " ОСОБА_9 " що буде з особовим складом, той почав агітувати переходити на їхню сторону, обіцяв хорошу роботу. Зазначив, що вони тут назавжди. Він розумів, що головна лікарка там уже працює з медсестрою. На запитання щодо переїзду на підконтрольну Україні територію він зазначав, що це треба обговорювати, у подальшому узгоджувати виїзд з ним. Як вантажили засуджених не бачив. Військовослужбовці взяли декілька співробітників, щоб вони відкривали ворота, особовий склад утримували в актовій залі приблизно до 12:30-13:00. Коли вийшли, машин військовослужбовців РФ вже не було. Взагалі військових РФ було близько 80 осіб, були БТР. Його забрали з собою, оскільки шукали машину швидкої допомоги. Погрожували, якщо він її не віддасть, направляли автомат; коли знайшли карету швидкої допомоги військовослужбовці її вивезли. З установи військові РФ вивозили його на деякий час, коли він повернувся в колонію, побачив, що особисті речі засуджених залишились. Приблизно за місяць до 28 травня 2022 року у колонії були інші військові РФ, називалися росгвардією, підбурювали засуджених робити бунт, маніпулювали ними, погрожували, що досі бунту немає, казали, що все одно засуджених заберуть. Біля с. Тернові Води стояла регулярна армія РФ. Був випадок, коли представники регулярної армії РФ в нього забрали телефон на перевірку, перепитали чому не їде до м. Херсон, на що він відповів, що там дорого. На телефоні залишилося відео та переписка, через що його хотіли в нього вилучити. Але він пояснив, що з військовослужбовцем на позивний " ОСОБА_9 " узгоджено виїзд, на що вони сказали, що вони регулярна армія, а "Кот" - ні. З 08 червня 2022 року установа перейшла в режим простоювання. Коли він виїхав з села, батьки розповідали, що військові РФ оселилися в приміщеннях установи, а коли повернувся - сам бачив їхні сліди. 
		Свідок  ОСОБА_28  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді молодшого інспектора нагляду та безпеки. Перша колона військовослужбовців РФ заїхала 26 березня 2022 року, базувалися в с. Вавілове на колишній фермі; які це були війська не знає, оскільки знаків розрізнення не було, була різна форма. Знущалися над людьми, роздягали, шукали татуювання. Снігурівську ВК очолював полковник ОСОБА_15 , останні два тижні його не було; де був не знає. В установі не було зв`язку та світла, кожен день був новий в.о. начальника. Російські військові вимагали віддати зброю, забрали свиней, привозили дизельне паливо на генератор, який потім забрали без солярки, заходили забрати техніку ще до вивезення засуджених. На час вивезення було 98 засуджених, один помер через туберкульоз, військовослужбовці РФ не давали поховати його на цвинтарі. Харчування було, хліб пекли; медична допомога надавалася. Військові РФ обстрілювали установу, стріляли по водонапірній вежі, оскільки думали що це антена для спостереження. Через обстріли було двоє постраждалих: працівник установи; засуджений, який відбуває довічне покарання. Був випадок, коли 02 квітня 2022 року військовослужбовець РФ на позивний " ОСОБА_9 ", який на грудях мав емблему кота, приїхав на броньованому автомобілі "Тигр", і йому та ще одному прапорщику наказав повністю зняти одяг, оскільки шукають татуювання. На формі у цих військовослужбовців були нашивні шеврони, але які саме він не пам`ятає. О 07:00 28 травня 2022 року до установи зайшов військовослужбовець РФ, який поводився як командир; сказав всім вийти, а двом залишитись для співбесіди; залишився він та прапорщик ОСОБА_29 . По рації сказали відкрити ворота, але він не мав права цього робити. Повторили два рази, на третій раз ОСОБА_30 кричав щоб відкрили, бо буде погано. Військовослужбовці РФ хотіли стріляти з БМП по воротах. Його поставили під стіну, все забрали: гумову палицю, рацію, газовий балончик. На територію заїхало на автомобілі близько 100 осіб військовослужбовців РФ, одягнених у військову форму різного зразку, вони стріляли, сипалися уламки, через що він думав, що йому поранили ноги. Відкрили кімнати засуджених, які стали вилітати наче кулі. Дві автівки вивезли засуджених, одна з яких була для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Засуджених били; тим, хто відбуває покарання довічно, ламали руки, ноги, особливо тим, хто відбував покарання за сексуальне насильство щодо неповнолітніх. Весь час він стояв під стіною під вартою, поки не вивезли засуджених. Це були військовослужбовці РФ, оскільки всі розмовляли російською мовою. Військовослужбовці РФ, які були в установі, мали автомати, кулемети, гранатомети. Чув три машини, які заїхали на територію по черзі. Чому і куди вивозять засуджених йому не казали. Під час цих подій був на території установи, сама актова зала розташована за територією. Усіх засуджених вивезли приблизно з 9:00 до 09:30. Думали, що їх також заберуть. Військові РФ взяли картотеку на засуджених, знайшли трьох, які відбувають покарання за знущання, один військовослужбовець так бив засудженого, що зламав собі ногу. Спочатку давали засудженим забрати особисті речі, але потім їх викинули на другому КП, куди ділися речі засуджених не знає. Знає, що військові РФ згодом базувалися на території установи.
		Свідок  ОСОБА_31  надала такі показання. На час окупації працювала в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді головної медсестри. Окупація розпочалася приблизно 9-10 березня 2022 року. Військовослужбовці базувалися в с. Вавілове на території колишнього сільського господарства, де були ферми і свинарники. Які саме підрозділи базувалися не знає, ходили з шевронами, які містили літеру "Z". Сама лікарня розташована всередині установи. Під час окупації установа залишилася без лікарів. Було тільки 4 фельдшери та 2 медсестри. Лікарем була ОСОБА_32 . Під час окупації два рази приїздила за речами, останній раз 15 травня 2022 року. Медикаменти були, хоча закінчувалися. Зв`язку не було, але його шукали та проводили консультації з лікарями з м. Херсону. Засудженим давали таблетовані медикаменти. Щодо харчування скарг від засуджених не надходило. Засуджені хвилювалися що з ними буде, і чи будуть їх годувати. Військовослужбовці РФ декілька разів приїздили та брали установу в оточення. 15 травня 2022 року військові РФ приїхали, спитали які потрібні ліки. Вона написала 10 пунктів. Ліки не привезли, але забрали засуджених. Черговий раз зібралася йти на роботу 28 травня 2022 року, але сусідка сказала не йти, бо військові РФ вивозять засуджених. Тоді вона взяла дітей та вийшла на майданчик гуляти. Близько 11:00 чула постріли. Фельдшер сказав, що засуджених без ліків та особистих речей вивезли до УВК №90, тоді вона подзвонила ОСОБА_33 , і сказала, що вивезли засуджених, але вона здивувалася, чому у ВК №90, адже мали у ВК №7. Потім вона сказала, що все добре і їх все ж таки перевезуть в УВК №7. Ця лікарка ще у травні забрала робочий ноутбук з історіями хвороб засуджених, паперові документи не брала. Вважає, що ОСОБА_33 співпрацювала з окупаційною владою, оскільки остання пропонувала їй переїхати до них та працювати там. Велися обстріли по установі під час окупації, приблизно кінець березня - початок квітня. Було зруйновано огорожу, водонапірну вежу, двох осіб поранено. Коли після окупації зайшли на територію колонії, то побачили сліди проживання військовослужбовців РФ, багато чого було вкрадено та зруйновано.
		Свідок  ОСОБА_34  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді заступника начальника відділу охорони. Окупація була з кінця березня - початку квітня. Близько 30 осіб зайшли в с. Центральне, в с. Вавілове військові РФ зайняли колишні ферми; потім зайшла техніка. До установи військові РФ навідувались після втечі засудженого ОСОБА_35 : 27 квітня 2022 року приїхали військові на пікапі і сказали, що затримали особу, який назвався засудженим. Один з військових зайшов в середину установи, оглядав приблизно 15 хвилин. Згодом військові РФ забрали зброю і боєприпаси, залишили один пістолет ОСОБА_36 і 16 набоїв, ще один перероблений пістолет в сейфі. Установу очолював ОСОБА_15 , але, коли відбувалось вивезення засуджених, його не було; з ним підтримували телефонний зв`язок. Продукти харчування були, в холодильниках було м`ясо, роботу холодильників підтримували генератором; коли закінчувались, виїжджали в Миколаївське СІЗО та отримували продукти. Медичне обслуговування було, працював медичний персонал, один фельдшер був на роботі постійно. Були обстріли установи: водонапірна вежа, бо на ній були антени, і справляло враження, що це для спостереження; було двоє поранених; стріляли військові РФ. До установи 27 травня 2022 року ввечері приїхали військові РФ, серед них був військовий на позивний " ОСОБА_9 "; сказали, що завтра о 07:00 приїдуть забирати засуджених. Приїхали о 06:00, багато техніки: автомобілі Урал, пікап, БМП. Сказали о 08:00 особовому складу зібратися в актовій залі; коли всі зібралися, забрали мобільні телефони. Повідомили, що забирають засуджених, що має приїхати ОСОБА_3 . Виступав військовий РФ на позивний " ОСОБА_9 ", згодом сказав, що ОСОБА_3 не приїде; пропонував перейти на їхню сторону. Бачив приблизно 40-50 військових РФ; усі в різній формі, але по кількості транспорту, який прибув, їх було більше. Військові були озброєні автоматами, у балаклавах, мали амуніцію. В актовому залі було приблизно 15 військових. Військовий на позивний " ОСОБА_9 " поводив себе як старший, про що і сам повідомив; наявність шевронів не пам`ятає. Чи був сам наказ про переміщення засуджених не пам`ятає, але військовий на позивний " ОСОБА_9 " повідомив, що говорить від імені ОСОБА_3 ; казав, що вивозять в Херсон, що засуджені мають захворювання, яке треба враховувати; зазначав, що тут скоро будуть активні бойові дії. В актовій залі всіх тримали приблизно до 12:00-13:00. Усього в установі було 97 засуджених. Після вивезення засуджених установа ще декілька тижнів працювала. Про розміщення в установі військових РФ знає зі слів батьків.
		Свідок  ОСОБА_37  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді молодшого інспектора. Окупація розпочалась приблизно у березні 2022: був на службі, почув вибухи, а через декілька днів зайшла техніка. Які саме війська зайшли не знає, щодо розміщення військових РФ в с. Вавілове знає з чуток. Військові РФ щотижня приїжджали до установи; заходили, оглядали. Харчування в установі було, медична допомога надавалась, медичні працівники працювали. Були обстріли установи, неодноразово з артилерії, влучання були в водонапірну вежу, паркан, будівлю, були поранені, один з яких засуджений. Коли саме вивозили засуджених не пам`ятає. Особовий склад тримали в актовій залі декілька годин, поки не забрали засуджених. У залі бачив двох військових РФ, але не роздивлявся, очі тримав в підлогу, щоб не зустрітися поглядами. Хтось з військових РФ сказав, що вони вже Херсонська область; на заперечення однієї працівниці, цей військовий повідомив, що візьмуть і Миколаїв; пропонував перейти до них працювати, але бажаючих не було. Щодо причин вивезення, щодо ОСОБА_3 не пам`ятає; про розміщення військових РФ в установі знає від інших осіб.
		Свідок  ОСОБА_38  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді начальника варти. На початок окупації був у відпустці, коли заступив на службу 11 березня 2022 року, місцевість було вже окуповано. На роботу ходили через блокпости, на яких були, зокрема, військові десантних військ РФ; представники неслов`янської зовнішності. Військові РФ приходили до установи брати воду, згодом забрали екскаватор. Очолював установу ОСОБА_15 , але на момент вивезення засуджених його не було; установою керував черговий. Харчуванням та медичною допомогою засуджені були забезпечені; за продуктами декілька разів виїжджали, лікарня працювала. Обстріли установи були, на його зміні три рази; тільки військові РФ проїжджали повз установи, одразу обстріли з БМП, танків. Стріляли у водонапірну вежу, оскільки там була антена, було влучання в промисловий об`єкт, було поранено офіцера. Зранку 28 травня 2022 року приїхали військові РФ в установу та оточили її; військових та техніки було багато, була зброя, зокрема автомати. Особовий склад зібрали в актовій залі, забрали телефони, сказали чекати на ОСОБА_3 , але він не приїхав. В актовій залі бачив приблизно 3-4 військових РФ. Як старший себе поводив військовий на позивний " ОСОБА_9 ", до нього саме так звертались його підлеглі; у нього були погони полковника чи підполковника. Цей військовий довів, що очікують на ОСОБА_3 , але згодом сказав, що він не приїде; під час агітації наводив соціальні переваги; причину вивезення засуджених не зазначав, але казав, що везуть в Херсон. Усього вивезли 97 чи 98 засуджених. Як саме вивозили засуджених не бачив, але чув постріли. Останній раз заступив на службу 05 червня 2022 року, потім відпустка. Особисто не бачив, чи базувались військові РФ в установі, але, коли повернувся на роботу, сліди їхнього перебування там були.
		Свідок  ОСОБА_39  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді кінолога. Коли почалася окупація не пам`ятає; на роботу ходили у цивільному одязі короткими перебіжками. Які саме підрозділи базувались не знає, місце базування було сільськогосподарська база. Військові РФ приходили до установи набирати воду. В установі харчування було; відповідальний за харчування їздив до Миколаєва та привозив продукти. Щодо лікування йому невідомо. В коло його обов`язків входило збереження собак. Були обстріли установи: влучання в водонапірну вежу, в третій сектор по паркану, 2-3 блоки впало, тоді через переляк втік собака. Стріляли військові РФ, бо саме вони були навкруги. Військові РФ 28 травня 2022 року оточили установу, особовий склад зібрали в актовій залі, телефони забрали, тримали приблизно до 12:00-13:00. Військові були озброєні, була техніка: автомобілі Урал, БМП. У актовій залі було приблизно 20 військових РФ, але чи це були військові, чи працівники пенітенціарної служби достеменно сказати не може. Один з них поводив себе як старший, казав, що вивозять засуджених, агітував перейти на їхню сторону, наводив соціальні переваги; казав, що приїде ОСОБА_3 , але він не приїхав. Куди вивозять засуджених не казав. Про ОСОБА_3 чув, але його не бачив. Усього було 96 засуджених, їх вивезли трьома машинами Урал; особисті речі забрати не дали. Потім на роботу не ходив; його собаку забрали. Згодом в установі розмістились військові РФ. 
		Свідок  ОСОБА_40  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" в селі Центральне на посаді молодшого інспектора. Дати початку окупації не пам`ятає. Щодо розташування військових РФ на базі в с. Вавілове знає від інших людей. Засуджені харчуванням були забезпечені, він три рази на день виводив для харчування. Медичне забезпечення було; лікарня працювала. Були обстріли установи, зокрема по водонапірній вежі. Були поранені. Хто стріляв не знає. Дату коли саме вивезли засуджених не пам`ятає. Військові РФ приїхали через 2 КП, чув постріли. Установа була оточена. Засуджених вивозили по відділенням, останніми тих, хто відбуває довічне покарання. В актовій залі його не було, оскільки був на КП. Усіх засуджених вели повз нього. Один з військових РФ хотів забрати і його, але інші сказали, що він працівник установи, тоді його відпустили. Засуджених виводили дуже швидко, за 30-40 хвилин, такого швидкого етапування він ще не бачив. Особи засуджених звіряли по карткам. Як вантажили до автомобілів не бачив, але чув як пришвидшували: били, гнали стусанами, брали за комір. Пропонували роботу у виправній колонії № 90, вони відмовилися, сказали, що хочуть жити в Україні. Вивезли 91 чи 101 засудженого; особисті речі лишили. Військового на позивний " ОСОБА_9 " не чув, але чув як говорили, що у них наказ вивезти всіх. Куди вивезли засуджених не знає. Сильно переживав за себе та свою родину.
		Свідок  ОСОБА_41  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Херсонська виправна колонія № 90" на посаді заступника начальника колонії. Керівником його був ОСОБА_3 . Наказ про переведення особового складу на посилений варіант несення служби отримали 24 лютого 2022 року о 05:00. До установи військові РФ не приїжджали. Особисто він працював до 05 травня 2022 року; потім був звільнений. З 01 червня 2022 року установа перейшла працювати під керівництвом окупаційної влади; на той час він вже не працював. Про створення якогось органу окупаційною владою не знає; наказ про створення управління бачив в матеріалах кримінального провадження щодо нього. У червні 2022 від працівників дізнався, що створено Управління, яке очолив ОСОБА_3 . Приблизно у травні 2022 мав особисту розмову з ОСОБА_42 , черговим помічником начальника установи, ОСОБА_43 , першим заступником, та ОСОБА_44 щодо переміщення засуджених з ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)". Мова йшла про те, що немає адміністрації, засуджені лишилися самі, але це все було по чуткам; справжню мету не знає. ОСОБА_3 з ним це не обговорював, цим питанням займався режимний відділ. До його повноважень входило забезпечення харчування. Щодо переміщення, на скільки зрозумів, засуджених мали вивезти до ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)" через захворювання на туберкульоз. Письмового наказу про вивезення засуджених не бачив. 
		Свідок  ОСОБА_45  надав такі показання. На час окупації працював в ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" на посаді заступника начальника слідчого ізолятора - начальник оперативного відділу. ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" та ДУ "Херсонська виправна колонія (№90)" розташовані в різних районах міста Херсона. Начальником ДУ "Херсонська виправна колонія (№90)" був ОСОБА_3 , особисто з ним не знайомий. З 24 лютого 2022 року працювали в посиленому режимі, дома був два рази. На своїй посаді працював до першої половини дня 11 травня 2022 року, потім було захоплення установи. Його самого забрали "на підвал", били, катували; 14 травня 2022 року передали ОСОБА_3 , сказали, що це тепер його керівник, якщо буду скаржитись, повернуть "на підвал", якщо захочу виїхати - розстріляють машину з родиною; заяву на призначення не писав, наказ не бачив. Коли установу захоплювали, з військовими РФ був ОСОБА_3 , який проголосив себе керівником. Щодо вивезення засуджених з ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" знає зі слів працівників ДУ "Херсонська виправна колонія (№90)": частину вивезли до виправної колонії №7, частину до виправної колонії №90; причина вивезення - немає умов тримання. З працівниками розмовляв, оскільки працював з 16 травня 2022 року у ДУ "Херсонська виправна колонія (№90)" оперуповноваженим. ОСОБА_46 , який після посади оперуповноваженого обійняв посаду начальника відділу у відомстві ОСОБА_3 , говорив, що без наказу ОСОБА_3 у виправній колонії № 90 нічого не робиться, все тільки за його наказом, навіть переведення засудженого з однієї камери в іншу в межах одного корпусу. Демченко та його компанія виїхали у жовтні 2022, після цього він на роботу не виходив. Наказ про створення управління не бачив; про вивезення засуджених дізнався наприкінці травня 2022; хто вивозив засуджених не знає; на території ДУ "Херсонська виправна колонія (№90)" військових РФ не бачив.
		Свідок  ОСОБА_47  надала такі показання. Працює в Громадській організації "Захист в`язнів". Займалися поверненням депортованих; усіх опитували. Під час опитування засуджені повідомляли, що їх вивезли за наказом ОСОБА_3 . Про депортацію засуджених дізнавались із заяв рідних, писали запити в РФ. Засуджені виходили на зв`язок, просили про повернення. Як саме вивозили, знає від засуджених, а саме, - що вивозили автомобілями Камаз в Голу Пристань, там знущались; у листопаді вивезли камазами до РФ. Кількість засуджених 97-100 осіб, з яких 17 засуджені до довічного позбавлення волі. В Україну повернули 18 осіб. Особи, засуджені до довічного позбавлення волі, відбувають покарання в Мордовії, після приведення вироків України у відповідність до законів РФ. Повертали спочатку через гуманітарний коридор, наразі через Грузію. Засудженого Лапо було повернуто з ДУ "Херсонський слідчий ізолятор". Зі слів засуджених, з якими розмовляла особисто, знає, що весь час, коли відбувалась депортація били, катували, сильніше за всіх, осіб, які відбувають довічне позбавлення волі. Щодо забезпечення у ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" повідомляли, що продукти харчування були, щось доставляли з Миколаєва.
		Свідок  ОСОБА_48  надав такі показання. На час окупації відбував покарання в ДУ "Херсонська виправна колонія (№ 90)", керівником якої був ОСОБА_3 , якого згодом підвищили. Окупація установи відбулась в перших числах березня. До установи заходили офіцери, яких керівництво зустріло з радістю. ОСОБА_3 виділили охорону, за руку віталися як з генералом. Розповідали засудженим як себе поводити, у разі непокори - покарання. ОСОБА_3 керував виправними колоніями № 5, 7, 10, 90. З ВК №5 привезли до ВК №90 у травні; засуджених з ВК№5 та ВК№10 усіх разом, а потім усіх на ВК№7. Переводили усіх під один контроль. Коли установа була підконтрольна України у одній кімнаті проживало п`ять осіб, по 3 кв.м. на особу; під час окупації - в одній кімнаті проживало 18 осіб. Насильства зі сторони військових РФ не було, було від колаборантів. Коли колаборанти перейшли на бік РФ, почалися знущання за кожну провину. Про те, що будуть привозити засуджених, зрозумів, коли почали заносити нари. До ВК №7 перевезли 25 жовтня 2022 року; перевозили в жахливих умовах. Розселили разом із засудженими, які мали відкриту форму туберкульозу. Сказали, що ВК №7 це кінцева станція, але 04 листопада 2022 року перевезли в Крим, потім в Краснодарський край; везли дві доби. Це все відбувалося не добровільно; ніхто не хотів їхати в РФ. Везли в автомобілях Камаз, розрахованих на 15 місць, але розмістили 27. Тримали у в`язниці ФСБ, знущались. В дорогу давали пайки, але ними не скористались, оскільки не було можливості навіть поворухнуться. У Краснодарському краї усіх розкидали по різним колоніям. Спілкувався із засудженими, які відбували покарання у ВК №5, зокрема ОСОБА_49 . Закінчився строк відбування його покарання 29 липня 2023 року. З установи виконання покарань на території РФ випустили, але біля дверей чекала поліція. Одразу доставили в суд; за рішенням суду наклали штраф 2000 рублів за незаконний перетин кордону. Помістили в депортаційний центр. Через волонтерів передали паспорт, перевезли до кордону з Грузією, там поставили штамп у паспорт - заборона на перебування 5 років. Через Грузію переїхав до Молдови, звідти в Україну - Миколаїв. Щодо ОСОБА_3 знає, що усе робилось за його розпорядженням, про це казали і засуджені і персонал установи.
		Свідок  ОСОБА_50  надала такі показання. На час окупації проживала в с. Центральне Миколаївського району. Окупація розпочалась 25.02.2022 по стратегічній трасі. У лісопосадках за 1 км від села були військові РФ; базувались в с. Вавілове, це за 2 км від села Центральне. Начальником був військовий на позивний " ОСОБА_9 "; бачила, як він приїжджав до ВК №5, але з ним не спілкувалась. Її не чіпали, але чоловіка забрали в полон, відвезли в Чорнобаївку, там били, катували. Коли вивозили засуджених 28 травня 2022 року, їх в с. Центральне не було, вони перебували в с. Новокиївка. Бачили чотири автобуси, які чекали; автобуси типу громадського транспорту. Як саме пересаджували засуджених до автобусів не бачила. Працівники ВК №5 після вивезення засуджених ще працювали 4-5 днів. Потім одразу в установі заселились військові РФ, вночі, близько 02:00; виселились, коли відбувалась деокупація. Прізвище ОСОБА_3 не чула, як саме вивозили засуджених знає тільки зі слів працівників установи.
		Свідок  ОСОБА_51  надав такі показання. На час повномаштабного вторгнення 24 лютого 2022 року був у м. Херсоні; зранку забрав онуків та переїхав в с. Центральне Миколаївського району, де і були всю окупацію. Коли вивозили засуджених 28 травня 2022 року, був в с. Новокиївка. Як їхали, бачили чотири автобуси, коли повертались в с. Центральне - автобусів вже не було. Як саме вивозили засуджених знає зі слів інших людей. За чиїм наказом відбувалось таке перевезення не знає. Працівники ВК №5 після вивезення засуджених ще працювали 3-5 днів. Потім одразу в установі заселились військові РФ, вночі, близько 02:00, чули гуркіт техніки. Під час окупації в установу часто приїжджали буси, 2-3 рази на день, танки; що можна, було викрадено. Були військові РФ, представники т.з. ЛНР, т.з. ДНР. Комбатом був військовий на позивний " ОСОБА_9 ". Виїхали військові з ВК №5 приблизно 01 - 05 листопада 2022 року.
		Свідок  ОСОБА_52  надала такі показання. Вона є матір`ю ОСОБА_53 , який відбував покарання у ВК №5, перебував на лікуванні. Про події щодо вивезення засуджених знає зі слів сина: наприкінці весни 2022 року військові РФ вивезли на Херсонщину  с. Збур`ївка, там були до кінця жовтня 2022 року, потім перевезли в РФ; коли вивозили забрати речі не було можливості; коли перевезли розмістили усіх разом, було тяжко. Щодо самого вивезення повідомляв, що ламали руки, розміщували в автомобілях стоячи, були голодні. Поки син перебував в Снігурівській ВК №5, зв`язок був, казав, що чув літаки та машини, заходили військові РФ; щодо харчування особливо не обговорювали, головне, що живий; опалення забезпечували саморобними пристроями. Наразі він перебуває у Грузії, є проблема з поверненням до України, оскільки він загубив свій паспорт.
		Свідок  ОСОБА_54  надала такі показання. Вона є сестрою ОСОБА_55 , який відбував покарання у ВК №5. Про події знає з розповідей брата, зокрема, що були танки, погрожували розстрілом, але коли це відбулося він дати не пам`ятав; годували погано, після перебування в ВК №7 ледь не втратив зір, майже відмовили ноги; перебував у Смоленську, чекав на обмін; 16 жовтня 2024 року звільнено. Коли перебували у Снігурівській ВК, начальник дав тушку свині, щоб не було скарг. Були обстріли ВК №5, зокрема, потрапляння у водонапірну вежу; військові РФ забирали техніку на території ВК; бачив у вікно військових РФ. Останній раз з ним мала зв`язок у листопаді - грудні 2022 року, с. Шахти Ростовської області РФ.
		Потерпіла  ОСОБА_56  надала такі показання. Вона є сестрою ОСОБА_57 , який відбував покарання у ВК №5. Особисто вона з братом не спілкувалася, він спілкувався з матір`ю. Від неї вона знає, що він розповідав про наступ, про сильні обстріли, попереджав про можливе зникнення зв`язку. Розповідав, що їх будуть вивозити в Херсон, що приїхав транспорт з близько 100 особами; коли вивозили забрали усі речі, але в нього залишився папірець з маминим та її номерами телефонів, усіх били та знущалися, потім перевезли в ОСОБА_58 . Щодо того, хто саме вивозив не зазначав, сказав, що погрожували, били деяких настільки сильно, що він навіть не знає чи живі вони після такого. Після вивезення приблизно через 4 місяці мамі зателефонував чоловік, що назвався ОСОБА_59 , але мама одразу сказала, що це не її син і перепитала звідки номер, він сказав, що номер знайшов на тілі загиблого. Розпитував де вона живе, але мама нічого не сказала. Дізналася, що брат живий, принаймні отримали таку надію, 24.10.2022, коли зателефонував працівник СБУ та повідомив, що засуджених вивезли. Наразі мати дуже хвора, ледь ходить. Після відбуття покарання брата вивезли на кордон із ОСОБА_60 його допитували, оскільки документи були в порядку - його відпустили. Потім ОСОБА_61 , потім наприкінці 2023 року - Україна. Брат одразу вступив до лав Збройних Сил України, отримав тяжке поранення, наразі проходить реабілітацію. 
		Потерпілий  ОСОБА_62  надав такі показання. На початок повномасштабного вторгнення відбував покарання у ВК №5, прибув туди на початку 2022 року на лікування, лікували добре. Приблизно через 1,5-2 місяці прийшли військові РФ, Снігурівку було окуповано. Були обстріли, приблизно 1,5-2 місяці були без світла та з поганою водою. Працівники установи спочатку їздили до м. Миколаєва та м. Херсону за продуктами. Згодом можна було їздити тільки до м. Херсону. Керівник установи надав дозвіл різати своїх свиней, щоб годувати людей. Бачили у вікно, як обстрілювали м. Миколаїв. Іноді попереджали, щоб ми не виходили. Одного разу під час прогулянки надворі було влучання снаряду. За один постріл оглушило, за другим пострілом його поранило склом, перебило вену. Як змогли так і надали допомогу. Стріляли військові РФ. Засуджені просили через обстріли перевести в інші камери, він залишився в своїй. Багато питали коли вивезуть. Начальник казав, що скоро. Потім приїхали, сказали зібрати речі тільки потрібні, але все ж таки все майно було втрачено. Дізналися, що була втеча, через що приходили військові РФ. Коли приїхали, дату конкретно не пам`ятає, але погоджується - це могло бути 28 травня 2022 року, сказали брати речі, згодом на годину зникли. Коли повернулися, була нецензурна лайка, побиття, йому вділи кайданки, відкрили двері, заламали, поставили на коліна, стали питати хто відбуває покарання за сексуальне насильство. Сильно били, у тому числі засудженого ОСОБА_63 , через статті, за якими він відбуває покарання. Хтось стріляв, його вдарили, він пірнув носом. Це були військові РФ, питали, можливо, його треба застрелити, навіщо йому жити. Машина була стара, вантажна, мала діри, всі були легко вдіті, кидали лицем вниз. Один ув`язнений був на візку, з лайкою його завантажили, згодом він помер у м. Херсоні. Перед виходом зайшов типу представник Червоного Хреста, запитав чи все нормально, але особисто він його не бачив. На кордоні з ОСОБА_64 пересадили в автобуси, тут все добре, але рук через кайданки не відчував. З ВК №5 вивезли на ВК№7, там були не військові, а колаборанти. Сильно били по ногам, нахиляли, а руки тримали догори. Завезли без речей, били всіх. Того, хто був на візку, затягнули та кинули. Знову всіх били, загнали до камер та побили знову. Зняли кайданки. Один з працівників на прізвище ОСОБА_65 , коли завели до камери, сказав: "Забувайте про Україну, тепер все буде по-новому; адміністрацію не дратувати". Почалися щоденні побиття, згодом стали бити трішки легше. Зранку до 17:00 установка "терпіти та вижити". Після 17:00 жити можна. Працівники установи самі передавали сигарети та запальнички, а потім самі забирали зі скандалом. Якось він наважився спитати за телевізор, але його вивели та побили, спитали чи будуть ще запитання. Через деякий час почали лікувати, робити рентгени. Йому призначили лікування. Коли звертався за меддопомогою, прийшла медична сестра, розмовляла зухвало. Інший засуджений попросив допомоги, а медикиня сказала, щоб не морочив їй голову, а просто попросили, щоб їх не били. Якось вигнали всіх у двір, поставили "на розтяжку", били для розваги. У сусідній камері когось так били, що він обмочився, потім намагалися його туди мокнути. Згодом добралися до їх камери, били сильно, йому щось зламали. Били щодня для розваги, хоча приводу не давали, різниця була лише чи сильно побили, чи слабше. Як хтось приїздив до установи, били сильно. Потім його вивезли до ДУ "Херсонський слідчий ізолятор". Там була нецензурна лайка, обшуки, але не били. Декілька разів штовхнули, бо він не знав чи був тут раніше. У камері з ним був ОСОБА_63 та інші засуджені. Забороняли передавати курити, на ВК №7 годували погано: ложка каші без м`яса, баланда, три капустини, дві картоплини, маленький шматочок хліба. Так годували завжди, дуже хотілося їсти. В ДУ "Херсонський слічдий ізолятор" годували трішки краще: гречка, замість хлібу типу млинців до борщу. Війська були біля слідчого ізолятора, але до нього не заходили. Коли Збройні Сили України почали наступ, військові РФ почали спішно вивозити засуджених, вибирали вибірково, він відмовився. Вночі підірвали вежу, почалися переміщення, годувати стали менше. Сказали, що їх випустила РФ, але це не так, вони залишили ув`язнених без води та світла. Якби не одна особа, яка їх випустила, вони б могли загинути. Першого дня пішов хто куди. Другого дня прийшов начальник, запитав щось про розплідник, сказали, що є собаки; попросили щось поїсти; наступного дня він приніс курячі стегна. Залишилось близько 10 осіб. Заходили військові, фотографували. Ув`язнені приходили до СБУ, питали куди йти. Вони казали приходити завтра. Звідти він вибув до ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор", потім Одеса, Ужгород. ОСОБА_3 особисто брав участь у побитті, бачив все, що відбувається. У ВК №7 приходили працювати нові працівники кожну неділю-дві, але звільнялись, оскільки не витримували бачити все, що там відбувалось. ОСОБА_3 бачив у ВК №7, коли приїхали бити засуджених; під час вивезення з ВК №5 не бачив, мало кого міг бачити, оскільки завжди був вниз головою; за чиїм наказом вивозили не знає. За цей час завжди себе питав: навіщо вони їм потрібні.
		Потерпіла  ОСОБА_66  надала такі показання. Вона є матір`ю ОСОБА_67 , який відбував покарання у ВК №5. Син потрапив під окупацію; знаходив зв`язок, чула як стріляли. Казав, що керівництво покинуло їх, залишили буржуйку, води немає; були обстріли установи, керівник установи втік. Рано вивезли у чому спали у Херсонську ВК на лівий берег. Тоді ще зв`язок був, потім його не стало. Через месенджер повідомив, що 04 листопада 2022 року їх вивозять в РФ, згодом з`ясувалося до с. Шахти Ростовської області. Коли їх вивозили, військові РФ сказали, що їх тут покинули, а вони прийшли їх рятувати. З РФ депортували в Грузію 26 листопада 2024 року. Звідти у травні 2025 року повернувся до України. Наразі син проходить службу у Збройних Силах України.
		Потерпілий  ОСОБА_68  надав такі показання. На початок повномасштабного вторгнення відбував покарання у ВК №5 с. Центральне Баштанського району. Ближче до обіду 24 лютого 2022 року зайшла військова техніка РФ. Під час окупації в установі лікували старими запасами медикаментів, годували трішки гірше, але голоду не було. Раз на тиждень їздили привозили муку та жири, готували самі на буржуйках. Було, що військові РФ заходили на територію установи, з пекарні забрали декілька мішків муки, техніку; були обстріли установи, були поранені; обстріли велися зі сторони військових РФ. Були влучання у вежу, але вона встояла; думали, що вежа використовується як спостережний пункт. Обстріли велися майже щодня. Військові РФ приїхали до установи 28 травня 2022 року приблизно о 10:00, були постріли з автоматів у повітря. Сказали всім вийти, погрузили у вантажівки, вивезли до м. Херсону. Бачив одну БМП, два автомобілі Урал, близько 15 осіб. Хто повільно виконував накази, до тих застосовували насильство. Всю дорогу здійснювали моральний тиск. Вивезли приблизно 96-97 засуджених. З них 15 осіб, які відбувають довічне позбавлення волі. З автомобілів Урал пересадили в маршрутки "Богдан" та відвезли в ВК №7. Військові були всю дорогу зі зброєю, куди везуть не пояснювали, але приблизно за тиждень засуджені знали, що це буде ВК №7. У ВК №7 не голодували; моральний тиск, фізичне насильство були майже щодня. Особи в масках забігали, сильно били, травили собаками. За проступки били, ніхто не питав чи хочуть їхати. З особистих речей дозволили забрати тільки окуляри, сім-карту взяв без дозволу. ОСОБА_3 бачив у ВК №7 приблизно у жовтні 2022 року. Коли перебував у ВК №7 14 червня 2022 року, побили сильно весь табір, поламали руки, весь день били всіх, приблизно з 10 до 17 години. Вивезли у Сімферополь 07 листопада 2022 року, до т.о. Криму везли в автомобілі, не пристосованому для таких перевезень. Потім у такому ж авто перевезли до с. Шахти Ростовської області. Там годували, але моральний тиск здійснювався постійно, а фізичний - вибірково, за порушення. Звільнили 10 жовтня 2023 року, поїхав до ОСОБА_69 , потім до Бєлгороду. Через свої канали знали, що всім керує ОСОБА_3 , але коли вивозили з ВК №5, про наказ ОСОБА_3 не казали.
		Потерпілий  ОСОБА_6  надав такі показання. На початок повномасштабного вторгнення відбував покарання у ВК №5 с. Центральне Миколаївського району. С початком повномасштабного наступу 24 лютого 2022 року начальник установи ОСОБА_15 сказав, що почалася війна. Коли 03 березня 2022 року прийшли видавати їжу, працівник установи повідомив, що військові РФ вже заходили у колонію. Керівник установи з ними розмовляв, сказав що це лікарня, а не військова частина. Рідним дзвонили з подвір`я, лікування було більш-менш добрим. Зранку 28 травня 2022 року приблизно о 7-8 годині ранку підійшов заступник начальника, який сказав збиратись, нас забирають військові РФ, речі залишати - їх направлять рідним. Коли відкрили двері там стояло двоє військових у бронежилетах, він вийшов першим. Прикладом вдарили по голові, втратив свідомість, розсікли голову. Повернувся до свідомості на вулиці, коли били. Сказали просинатися, бо вб`ють. Били інших, били на підлозі, перевіряли татуювання, у нього знайшли хрест, подібний на свастику. Сказали, що він фашист, і вони його вб`ють, роз`яснив, що це не той знак. Один з них погодився, але сказали, що все одно вб`ють. Зробили постріл біля правого вуха. Три рази вдарили по вухам, втратив свідомість. Свідомість повернулась, коли били. Підняли, повели до автівки. Один з працівників установи був люб`язним, сказав, що це вбивці і їм мало. Казали, що якщо не підете - застрелять всіх. Їхали 25-30 хвилин. Було приблизно 5 автобусів, коли в них пересаджували побачили осіб у формі, на якій були шеврони української пенітенціарної служби; зраділи, що передають нашим. В автобусі сказали, що везуть в м. Херсон. Переїхали р. Дніпро, привезли в ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)", вишикували всіх біля стіни, почув українську мову. Ця особа спитала українською: "Ну що хлопці, як вам було в ВК №5" йому відповіли: "Норм, дядьку", на що він відповів: "Це не Україна і не Європа, це - РФ", тоді засудженим заломили руки за спину, завели в камеру. ОСОБА_70 було багато, їх четверо під ліжком, коли з-під ліжка вибралися, попросили зняти кайданки. У дзеркалі побачив, що весь в крові, зняв рубаху - спина тріснута; привели себе в порядок. Кожен ранок перезмінка, били, садили на шпагат, стукали по кайданкам, щоб затягувалися. Був у камері з ОСОБА_71 . У ВК був працівник на прізвище ОСОБА_72 - начальник відділу надзору та безпеки. Били та агітували, щоб прийняли громадянство РФ. Казали, що підете воювати та вбивати українців. Він сказав, що не може оскільки релігійна особа. Наприкінці серпня перевезли в ДУ "Херсонський слідчий ізолятор", там є ще одна установа. Його не били, оскільки знають; він там 11 років відбував покарання. Коли в кайданках волочуть, це нестерпно. Він відбував покарання більше 30 років, такого нелюдського поводження ще не бачив. Якось його запитали, чи хоче він на волю. Сказав, що хоче. Тоді порадили готуватися. Вивезли його з слідчого ізолятора, одразу подумав, що треба заховатись, бо застрелять. Зайшов у 9-ти поверховий будинок на технічний поверх, був там. Приблизно в 10-12 числах листопада 2022 року Херсон прокинувся, оскільки був вибух вежі. Вийшов з будинку, у перехожих жінок спитав, в якій стороні Миколаїв. Пройшов ОСОБА_73 . Зупинив попутню автівку, яка довезла його до м. Миколаєва. На блокпості його відпустили, бо сказав, що він релігійний. На вокзалі світла не було, якийсь чоловік відвіз його в Одесу, де в нього є друг на ім`я ОСОБА_74 , який відвіз його на потяг, і він поїхав додому; побачив матір перед смертю. Потім сам собі сказав, що треба заявити про себе владі, оскільки ОСОБА_75 не обманути. Прийшов здаватися близько 20:00, а йому сказали повернутися в понеділок. Керівник установи ОСОБА_15 казав, що домовився і засуджених заберуть. Харчування було таке, щоб не померли, готували на вогнищі, води не було. Якось у 2019 році вивозили з СІЗО, він запам`ятав працівника худорлявої статури, на зріст близько 2 м, він був при передачі, саме тому зрадів, що передають нашим. У ВК №7 носили форму спочатку з українським шевронами, але потім сказали їх зняти. ОСОБА_3 бачили 15 червня 2022 року разом із ОСОБА_76 , коли били засуджених. Працівник на прізвище ОСОБА_72 був із ОСОБА_3 . У ВК №5 був випадок, коли помер засуджений, ще до того, як потрапили у полон. Врач ОСОБА_77 казав, що він помирає, оскільки немає ліків. Був випадок у СІ Херсону, коли через глазок в камері військові РФ застрелили засудженого. Двоє, що сиділи в тій камері, ледь не втратили розум. Щодо харчування у ВК №7: літрова тарілка у якій на два пальці води, два шматка картоплі і капустка, шматочок хліба - це добре. Якось одного засудженого так побили, що ходив під себе, повзав по камері. ОСОБА_78 поламали ребра, він перев`язував себе простирадлами. Медикиня не давала знеболювальних, казала, що не просила їх сідати до в`язниці і нічого їм не винна. Причини вивезення з ВК №5 військові РФ не повідомляли, тільки били, речі взяти не дали. Що це відбулося за наказом ОСОБА_3 , чув у Херсонському СІЗО. Що мали вивезти, знав на початку травня, ОСОБА_79 казав, що домовився; мамі казав, що було б добре, щоб це був Миколаїв. ВК №5 обстрілювали, було влучання в водонапірну вежу; коли міна потрапила у двір, було поранено ОСОБА_80 . Укриття в ВК №5 не було; де не був - в укриття не виводили. Хто саме обстрілював ВК №5 знає тільки зі слів представників установи, що це робили саме військові РФ, бо думали, що башта це спостережний пункт. Медична допомога в ВК №5 була задовільна. Коли його били, тріснула ключиця. Особливо жорстоке побиття було 15 червня 2022 року.
		Потерпілий  ОСОБА_81  надав такі показання (в порядку п. 11 ч. 1 ст. 615 КПК України). На початок повномасштабного вторгнення відбував покарання у ВК №5 с. Центральне Миколаївського району. У травні 2022 року вивезли до Голопристанської ВК №7, було дуже багато людей. Потім вивезли в Волгоград, РФ, ВК №19. Коли його допитувало ОСОБА_82 , він повідомив, що глухий, через що декілька разів вдарили. Коли закінчився строк відбування покарання, відвезли в центр для іноземців, надягли електронні браслети на ноги; повідомив, що хоче повернутися в Україну. Чекав три місяці. ОСОБА_83 направили 13 осіб, не взяли тих, у кого проблеми з документами, повернули до ОСОБА_84 . Зняли браслети. До кордону із Грузією вивезли шість осіб, приїхав волонтер, відвезли в м. Тбілісі, зробили документи, потім відвезли в Молдову. Через Могилів-Подільский в`їхав в Україну. Невідома йому жінка дала 50 євро, він поїхав до Києва. Повідомили, в якому готелі можна зупинитися, дали квиток до м. Луцьк. Коли перебував в РФ, били, поливали водою. Переміщували в нелюдських умовах; особи, які переміщували були в масках; мали при собі собак. Везли три дні, позивних не чув, оскільки має вади зі слухом.
		Потерпілий  ОСОБА_85  надав такі показання (в порядку п. 11 ч. 1 ст. 615 КПК України). На початок повномасштабного вторгнення відбував покарання у ВК №5 с. Центральне Миколаївського району. О 04:00 ранку 24 лютого 2022 року дізнався про початок війни; на наступний день побачили колону військових РФ. Адміністрація установи повідомила, що село окуповане. На територію установи заходили військові РФ у супроводі адміністрації. Хто саме був начальником установи йому невідомо. До 28 травня 2022 року годували по різному, іноді давали тільки хліб, але не голодували. Охороняли як зазвичай. Установа була під обстрілами, було дев`ять влучань. Пошкоджено вежу (в неї було три влучання), будівлю, пошкоджено паркан, один в`язень втік. Перший заступник повідомив, що за ними приїдуть автобуси. Чому не вивезли не знає. Військові РФ заходили на територію колонії за хлібом, трактором, машинами. До установи заходили по два військових РФ зі зброєю, під воротами була БМП. Приблизно о 08:00 - 08:30 28 травня 2022 року він вже не спав, перебував на подвір`ї. До приміщення він зайшов з центрального входу, а військові РФ  з запасного; зайшли відразу 7 військових РФ, пішли до першого відділення бараків. Було багато військових, танки, БМП, джипи. Чув приблизно чотири постріли. Стріляли на вулиці і в приміщенні. Сказали, щоб не збиралися, а опустили голову і вийшли на вулицю. Одягтися не дали, речі тільки ті, які були на ньому. Били прикладами, особисто його не били, але погрожували розстріляти. Всі були в масках. У бараку було 27 засуджених, усіх вивели на вихід до воріт головного входу, завантажили в автомобілі Камаз, яких було три. Руки за спиною, голова вниз; були собаки. Засуджених було 104 чи 105. Від`їхали приблизно 2-3 км, в полі на них чекали 2-3 автобуси. Були військові РФ, ті що були в колонії, куди везли не знає; їхали приблизно дві години. Вивезли в Голопристанську ВК №7, поселили в бараки. Зустрічала адміністрація колонії, хто конкретно не знає. Там тримали пів року, усіх звозили туди, в тому числі засуджених із ВК №90. Спали на підлозі, місць не було, але умови непогані. Стабілізувалося протягом трьох днів, казали, що приїхали рятувати. Хто надав наказ на вивезення засуджених не знає, тільки бачив, що вивозили віськові РФ. Побили у ВК №7 через два тижні, чому не знає; били всіх: засуджених з ВК №5, ВК №7, ВК №90; били військові РФ та працівники колонії; всі були в масках. Форма деяких була українська, так зрозумів, що це працівники колонії. Виганяли з бараків, били палками, в кімнатах проводили обшуки, казали, що влада змінилася. Прапорщик, який перейшов на бік РФ, знущався та катував. Коли мали провести депортацію на територію РФ, не повідомляли. Щодо ОСОБА_3 знає, що побиття то від нього; ОСОБА_3 начальник управління в Херсоні. Колись був начальник ВК №90. Прожили у ВК №7 приблизно сім місяців. Що вивезли засуджених за наказом ОСОБА_3 здогадувалися. У ВК №5 залишилися його речі: дві куртки, телевізор "Самсунг", три мобільні телефони, інші речі. Він утримувався тільки у ВК №7. Вивозили за три рази, він в третій етап; спочатку в м. Сімферополь, потім - у с. Шахти Ростовської області; вивозили вночі. Строк відбування покарання сплив 06 грудня 2023 року. У день звільнення віддали документи, сформовані у ВК №5. Волонтери придбали квитки, і він за допомогою ГО "Захист в`язнів" повернувся в Україну. Наразі житла немає, оскільки воно залишилося на окупованій території; перебуває у лікарні. Після перевезення умови тримання були жорсткіші, лікували, але їхні препарати не допомагали, через погане лікування погіршився стан здоров`я. Ще багато засуджених залишилося на території РФ. Просить, щоб суд покарав за те, що його перемістили поза його волею та погіршили становище.
		Потерпілий  ОСОБА_86  надав такі показання. На початку повномасштабного вторгнення відбував покарання у ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)"; 24 лютого 2022 року одразу пропало світло та вода. Ближче до 28 лютого 2022 року до населеного пункту зайшли військові РФ. У березні 2022 року військові РФ вільно заходили до установи; забирали, що хотіли, навіть хліб, який вони пекли на вогні; забрали трактор. Лікування в установі було нормальним, видавали пігулки; були продукти харчування. Установа потрапляла під обстріли; були влучання у водонапірну вежу приблизно 3-4 рази, їдальню, промислову зону, пожежну машину; було два поранених. Обстріли вели військові РФ. Через рік військові РФ самі казали, що то вони стріляли; зазначали, що нічого не сталося, налякали і все. До установи 28 травня 2022 року приблизно з 08:00 до 10:00 заїхали військовослужбовці РФ, їх було багато, всі в масках, форма була різна, був автомобіль Краз; стріляли, кидали шумові гранати; від пострілів поранених не було; речі зібрати не дали; в автомобіль Краз закидали за руки-ноги, його прикладом били по шиї, але били всіх, машина була з соломою та піском, накрита брезентом. Везли засуджених полями, групами по 35-40 осіб, нормально розміститися не можна було. Згоду щодо вивезення не питали, погрожували під час завантаження: якщо хтось поворухнеться, будуть стріляти без попередження. Всього вивезли приблизно 98 осіб. Автобуси супроводжувала військова техніка, типу БТР. У полі пересадили в сині автобуси; там були працівники ВК №5 та ОСОБА_3 , згодом їх бачив у Голопристанській ВК №7. Щодо присутності ОСОБА_3 впевнений, оскільки саме він там давав розпорядження щодо транспортних засобів, саме він казав, кого куди треба садити. Одного засудженого повезли в легковому автомобілі. В автобусах було по три військових; були словесні погрози, до Херсонської області везли полями. Привезли в м. Херсон, військові були з автоматами, нічого не питали. Приблизно через 10 днів вивезли в Голопристанську колонію; там були засуджені з різних колоній, було багато людей. У ВК №7 умов тримання не було: кормили двічі на день, спати не було де, хтось спав на підлозі. Лікування було тільки для місцевих. Звозили засуджених з ВК №5 та ВК №90, тільки одна особа пояснила, що це така евакуація. ОСОБА_3 приїздив приблизно 2-3 рази. Протягом 1-2 тижнів усіх розвезли; залишили приблизно 200 осіб. Його вивезли в м. Сімферополь; знущалися, били. В Ростовській області було приблизно 100 осіб, куди повезли решту не знає. Під час перебування в установах після вивезення роздягали до гола, знущалися морально та фізично. В м. Ростов був з 2022 по 2024 рік. Потім перевезли у Волгоградську область, с. Волзське. Без нього розглянули справу, зменшили строк на 6 місяців. Дали довідку про звільнення, повезли у м. Волгоград у міграційну службу; потім у Москву 22 травня 2024 року. Після цього посадили у автобус, надягли маски, кайданки, побили, змушували тримати голову вниз, так приблизно добу. Опинилися на кордоні з Білоруссю; почув голос українця, називали прізвища, виводили. Через Чернігів завезли в Україну. Провели його допит, приїхала поліція з Миколаєва, чекав приблизно два тижні. Потім був судовий розгляд у м. Казанка Миколаївської області, закінчив відбувати строк покарання 19 вересня 2025 року. У ВК №7 був випадок, коли до установи приїхало близько 70-90 осіб, усіх вивели, роздягли, били по ногам та рукам. В інші рази били вибірково за провину. У ВК №7 був до листопада 2022 року. З ВК №7 автозаками вивезли до м. Сімферополь у тюрму ФСБ; завжди били у коридорі, камері. В установах виконання покарань на території РФ ставлення було погане, казали, що вони всі біомаса, будуть бити, щоб розуміли куди потрапили. ОСОБА_3 бачив біля автобусу, коли пересаджували засуджених під час вивезення, під час масового побиття у ВК №7 та в інші рази. Він був завжди з охороною. Під час вивезення засуджених повідомлення, що це саме наказ ОСОБА_3 не було, проте, що на це видавав наказ ОСОБА_3 засудженим повідомив колаборант, коли вони були у Голопристанській колонії. У ВК №7 багато хто казав, що це все за наказом ОСОБА_3 .
		 
		Документи.
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 травня 2022 року зареєстровано кримінальне провадження за №22022150000000656 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 438 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 28 травня 2022 року о 08:00 невстановлені військовослужбовці збройних сил РФ, перебуваючи на території с. Центральне, взяли в полон персонал Снігурівської ВК №5, відібрали мобільні телефони; незаконно заволоділи електронною технікою; вивезли 97 засуджених. 
		Відповідно до рапорту від 28 травня 2022 року № 2812 зі служби "102" 28 травня 2022 року о 14:35 надійшло повідомлення про те, що 28 травня 2022 року з ВК "Снігурівська виправної колонія (№5)" вивезли 96 засуджених в невідомому напрямку; працівників установи взяли в заручники, відібрали телефони; забрали електронну техніку.
		За зазначеним повідомленням начальником слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області складено відповідний рапорт, в якому, зокрема зазначено, що в таких діях вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
		Спецповідомленням начальника ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" від 28 травня 2022 року доведено до відома начальника Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання покарань полковника внутрішньої служби ОСОБА_87 та прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_88 про блокування 28 травня 2022 року роботи ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", примусове утримання особового складу в актовій залі, вивезення техніки, переміщення засуджених у невідомому напрямку; наведено дані щодо засуджених, які відбували покарання в установі.
		На запит прокурора відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Миколаївської обласної прокуратури Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України 14 березня 2023 року за № 19-4670/Гр надано інформацію щодо засуджених осіб, які відбували покарання у ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", усього 97 осіб. 
		Інформацію аналогічного змісту, яка містить перелік 96 засуджених осіб, які відбували покарання у ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", та були вивезені військовими РФ у невідомому напрямку, викладено у листі начальника ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" ОСОБА_15 від 31 січня 2023 року № 5/4-53/Гв.
		Відповідно до інформації, зафіксованої у протоколі огляду місця події від 09 травня 2023 року та фотоілюстрації до нього, було оглянуто приміщення ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" та виявлено: пошкодження палат, де утримувались засуджені, зокрема, вибиття дверей, виривання покриття підлоги, пошкодження меблів; на стінах множинні посічення, вибиття віконних рам та склопакетів, зокрема у приміщеннях № 3 та № 4; обстановка на місці події неодноразово змінена, зокрема частково здійснено ремонтно-відновлювані роботи.
		На запит слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_89 від 05 вересня 2023 року № 64/20-3591 було надано начальником ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" Акт №1 огляду відділень СПС, слідчого ізолятора, ДІЗО, арештного дому та сектору максимального рівня безпеки ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" від 20 листопада 2022 року, згідно з яким виявлено, зокрема, відсутність особистих речей засуджених та пошкодження майна, перебування приміщень в антисанітарному стані. 
		Згідно з інформацією в протоколі огляду від 27 жовтня 2023 року було проведено огляд і фіксацію інформації, розміщеної у вільному доступу в мережі Інтернет - сайт Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України; встановлено наявність інформації щодо окупації у період з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року Снігурівської міської територіальної громади, до складу якої входить с. Центральне.
		Відповідно до інформації, зафіксованої у протоколі огляду від 16 серпня 2023 року та у доданому до нього DVD-диску, було проведено огляд і фіксацію інформації, розміщеної у вільному доступу в мережі Інтернет - публікація в Інтернет ресурсі у електронній версії ЗМІ РФ, яка опублікована під назвою "ВС России эвакуировали заключенных из колонии Николаевской области", розміщена 05 червня 2022 року каналом "РИА Новости". Зазначена публікація містить інтерв`ю з ОСОБА_90 , посаду якого визначено як начальник Управління служби виконання покарань по Херсонській області. Так, ОСОБА_91 , відповідно до публікації, повідомив про "проведення спеціальної евакуації засуджених осіб із Снігурівської виправної колонії № 5, в якій відбувало покарання 97 осіб; під час проведення операції ризикувала не одна сотня російських солдат; наразі засуджені особи перебувають у Голопристанській виправній колонії для хворих на туберкульоз; засудженим надано харчування та тепло - усе, чого не було у Снігурівці".
		Відповідно до інформації, зафіксованої у протоколі огляду від 17 серпня 2023 року та у доданому до нього DVD-диску, було проведено огляд і фіксацію інформації, розміщеної у вільному доступу в мережі Інтернет - публікація в Інтернет ресурсі у електронній версії ЗМІ РФ, яка опублікована під назвою "Украинский заключенный Обчак рассказал о спасении російскими военными из-под огня ВСУ", розміщена 06 червня 2022 року каналом " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Зазначена публікація містить інтерв`ю із особою, зазначеною як ОСОБА_92 . Так, він зазначив, що засуджені у ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» перебували у складних умовах через брак продуктів харчування, води, тепла, медикаментів; російські військові вивезли без речей, оскільки часу на збори не було; спочатку везли у вантажівках, потім в автобусах; в м. Гола Пристань Херсонської області їх зустріли добре; особлива подяка ОСОБА_93 (начальнику УСВП - примітка редакції). Стаття містить посилання на попередню публікацію інтерв`ю з ОСОБА_94 .
		На запит слідчого в порядку ст. 36, 93 КПК України від 15 січня 2024 року № 18-64 вих-24 листом від 16 січня 2024 року № 20-289 вих-24 надано доступ до матеріалів кримінального провадження № 42022100000000247 від 02 червня 2022 року за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України. 
		Відповідно до інформації, зафіксованої у протоколі огляду від 06 березня 2024 року, було оглянуто матеріали кримінального провадження № 42022100000000247 від 02 червня 2022 року за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України у кількості п`яти томів та отримано докази:
		- витяг з ЄРДР, згідно з яким 02 червня 2022 року зареєстровано кримінальне провадження за № 42022100000000247; правова кваліфікація: ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України;
		- наказ військового коменданта Херсонської області від 07 травня 2022 року № 18 "Про створення управління та призначення начальника служби виконання покарань по Херсонській області" ("Приказ военного коменданта Херсонской области от 07 травня 2022 року "О создании управления и назначении начальника службы исполнения наказаний по Херсонской области" - мовою оригіналу), згідно з яким, зокрема, створено т.з. Управління служби виконання покарань по Херсонській області, якому передано в оперативне управління всі кримінально-виправні установи в регіоні; ОСОБА_3 призначено на посаду начальника управління, наказано ОСОБА_3 до 13 травня 2022 року розробити положення про управління;
		- наказ начальника т.з. Управління служби виконання покарань по Херсонській області "Про оперативне підпорядкування підвідомчої установи" від 07 травня 2022 року №1 ОСОБА_3 ("Приказ "Об оперативном подчинении подведомственного учреждения" - мовою оригіналу), згідно з яким, зокрема, ОСОБА_3 прийняв в пряме оперативне управління підпорядковану установу ВК "Північна виправна колонія (№ 90)" управління служби виконання покарань по Херсонській області з правом першого підпису та ухваленням управлінських рішень по установі;
		- положення "Про управління служби виконання покарань по Херсонській області" від 17 травня 2022 року № 50 ("Положение "Об управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области" - мовою оригіналу); Розділ І "Загальні положення" визначає, що Управління служби виконання покарань по Херсонській області є територіальним органом виконання покарань; пункт 10 Розділу І "Загальні положення" цього положення визначає, що до структури територіального органу входять підвідомчі установи, зокрема ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" Миколаївська область, Снігурівський район, с. Центральне, вул. Суворова,1; пункт 17 Розділу ІV "Організація діяльності" визначено, що територіальний орган очолює начальник територіального органу, який призначається та звільняється на посаду військовим комендантом Херсонської області.
		На запит прокурора в порядку ст. 36, 93 КПК України щодо доступу до матеріалів кримінального провадження № 12022230000005312 від 04 листопада 2022 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, отримано запитуваний доступ та копії матеріалів провадження:
		- протокол огляду від 06 жовтня 2023 року, згідно з яким було оглянуто матеріали кримінального провадження № 12022230000005312 від 04 листопада 2022 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, у двох томах та отримано, зокрема: копію витягу з ЄРДР, згідно з яким 04 листопада 2022 року за № 12022230000005312 зареєстровано кримінальне провадження за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України; копію наказу військового коменданта Херсонської області від 07 травня 2022 року №18 "Про створення управління та призначення начальника служби виконання покарань у Херсонській області" ("О создании управления и назначении начальника службы исполнения наказаний по Херсонской области" - мовою оригіналу), згідно з яким створено т.з. Управління служби виконання покарань у Херсонській області, якому передано в оперативне управління всі кримінально-виправні установи в регіоні; призначено начальником управління ОСОБА_3 ; наказано ОСОБА_3 до 13 травня 2022 року розробити положення про управління;
		- запит прокурора від 27 квітня 2023 року №18-4211-23 експерту асоціації Реінтеграції Криму ОСОБА_95 щодо експертної думки з питань: чи є примусове вивезення військовослужбовцями РФ та інших підконтрольних РФ незаконних збройних формувань осіб, які за вироками українських судів були засуджені та відбували покарання в установах відбування покарань Херсонської області, до аналогічних установ РФ серйозним порушенням положень та норм міжнародного гуманітарного права, якщо так, то яких саме; чи є у зазначеному випадку ув`язнені, які відбували покарання в установах відбування покарань Херсонської області цивільними особами (не комбатантами) у розумінні положень та норм міжнародного гуманітарного права;
		- лист експерта асоціації Реінтеграції Криму ОСОБА_96 від 29 квітня 2023 року №01, згідно з яким надано відповіді на зазначені запитання, зокрема: примусове вивезення військовослужбовцями РФ та інших підконтрольних РФ незаконних збройних формувань, які за вироками українських судів були засуджені та відбували покарання в установах відбування покарань Херсонської області, до аналогічних установ РФ є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права та, залежно від контексту, є злочином проти людяності або воєнним злочином; зокрема, може йтися про порушення: ст. 49, ст. 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. 85(4)(а) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08 червня 1977 року; ув`язнені, які відбували покарання в установах відбування покарань Херсонської області, належать до категорії цивільних осіб, найімовірніше, не належать до жодної категорії цивільних осіб, що можуть прирівнюватися до військовополонених, і на цій підставі переміщатися державою-окупантом на свою територію або в межах окупованої території.
		Відповідно до звернення голови правління Громадської організації "Захист в`язнів України" від 05 березня 2023 року № 073/23-03 до Уповноваженого Верховної Ради України зазначена організація займалась збором та опрацюванням звернень; під час дослідження отриманої інформації встановлено факт переміщення засуджених осіб на територію РФ, через що поставлено питання про повернення осіб, зазначених у додатку до листа, всього 303 особи.
		Зверненням Громадської організації "Захист в`язнів України" від 18 жовтня 2023 року № 0169/23-10 до УСБУ в Миколаївській області поставлено питання про внесення відомостей до ЄРДР за повідомленнями засуджених, опитаних громадською організацією.
		Відповідно до витягу з ЄРДР від 03 червня 2022 року за № 12022041460000102 внесено відомості за заявою ОСОБА_97 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, щодо захоплення та вивезення військовими РФ з ВК №5 до Херсонської області її сина - ОСОБА_98 .
		Згідно з інформацією в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03 червня 2022 року ОСОБА_99 повідомила, що її сина - ОСОБА_100 28 травня 2022 року було вивезено військовими РФ до ВК №7 в м. Гола Пристань.
		Рапортом від 03 червня 2022 року № 2947 зафіксовано звернення ОСОБА_101 щодо вивезення військовими РФ з ВК №5 до м. Херсон її сина - ОСОБА_98 .
		Відповідно до рапорту від 03 червня 2022 року № 1865 зі служби "102" 03 червня 2022 року о 10:46 надійшло повідомлення від ОСОБА_102 про те, що її син, ОСОБА_103 , повідомив у телефонному режимі за номером телефону, який вона надати не може, що його російськими військовими без його згоди та здачі в полон було вивезено з ВК №5 до м. Херсону. 
		Згідно з постановою про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 17 січня 2023 року правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022041460000102 від 03 червня 2022 року, змінено з ч. 3 ст. 110 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України.
		Відповідно до постанови про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 27 липня 2023 року правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022041460000102 від 03 червня 2022 року, змінено з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 438 КК України.
		Згідно з постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 03 жовтня 2023 року матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень за №12022041460000102 від 03 червня 2022 року та №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, об`єднано в одне провадження, досудове розслідування за яким здійснюється за номером раніше розпочатого кримінального провадження - №22022150000000656.
		Відповідно до витягу з ЄРДР від 13 січня 2023 року за №12023121040000048 внесено відомості за заявою ОСОБА_104 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, щодо захоплення та вивезення військовими РФ з ВК №7 до Ростовської області РФ її сина - ОСОБА_67 .
		Згідно з рапортом від 13 січня 2023 року № 439 о 15:19 надійшов рапорт співробітника про те, що 13 січня 2023 року о 15:16 надійшли матеріали за зверненням ОСОБА_105 про те, що 07 листопада 2022 року її сина ОСОБА_106 , який відбував покарання у ВК №7, під час окупації російські війська вивезли до Ростовської області РФ. 
		Відповідно до інформації в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18 січня 2023 року ОСОБА_107 повідомила, що її сина - ОСОБА_106 , який відбував покарання у ВК Снігурівського району (с. Центральне), під час бойових дій РФ у червні 2022 року, було вивезено до с. Шахти Ростовської області РФ; місце його перебування невідоме.
		Згідно з постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 15 лютого 2023 року матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень за №12023121040000048 від 13 січня 2023 року та №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, об`єднано в одне провадження; об`єднаному провадженню присвоєно єдиний реєстраційний номер - №22022150000000656.
		Відповідно до витягу з ЄРДР від 06 грудня 2022 року за №12022162390000564 внесено відомості за заявою ОСОБА_108 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, щодо зникнення її брата  ОСОБА_109 , який відбував покарання на території Херсонської області, яка перебувала під окупацією військ РФ; на зв`язок він виходити перестав, місце його перебування невідоме.
		Зазначені відомості внесено до ЄРДР відповідно до заяви ОСОБА_110 від 06 грудня 2022 року, зареєстрованої 06 грудня 2022 року за № 6513, в якій повідомлено про зникнення її брата - ОСОБА_111 , який відбував покарання у Снігурівській ВК №5.
		Згідно з постановою про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 07 грудня 2022 року правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162390000564 від 06 грудня 2022 року, змінено з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 438 КК України.
		Відповідно до постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 16 січня 2023 року матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень за №12022162390000564 від 06 грудня 2022 року та №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, об`єднано в одне провадження; об`єднаному провадженню присвоєно єдиний реєстраційний номер - №22022150000000656.
		Згідно з витягом з ЄРДР від 04 вересня 2023 року за №12023111100002094 внесено відомості за заявою ОСОБА_112 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, щодо насильного переміщення її сина ОСОБА_113 , який відбував покарання у виді позбавлення волі, з ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" на територію РФ.
		Згідно з заявою ОСОБА_114 06 червня 2023 року звернулась до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо примусового вивезення військовими РФ її сина - ОСОБА_115 з Снігурівської ВК №5 до Херсонської області, згодом до т.о. Криму та РФ.
		Зазначене звернення було скеровано до Національної поліції України, зареєстровано 28 червня 2023 року за № 3042; листом від 14 серпня 2023 року за № 14/03/15-5572/60 матеріали скеровано до УКР ГУНП в Київській області; листом від 24 серпня 2023 року за № 3224/109/14/01-23 матеріали скеровано до Бориспольського РУП ГУНП в Київській області; старшим інспектором сектору моніторингу Бориспольського РУП ГУНП в Київській області 04 вересня 2023 року складено відповідний рапорт.
		Відповідно до постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 08 листопада 2023 року матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень за №12023111100002094 від 04 вересня 2023 року та №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, об`єднано в одне провадження; об`єднаному провадженню присвоєно єдиний реєстраційний номер - №22022150000000656.
		На виконання постанови про проведення процесуальних дій на території, яка перебуває під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування від 09 червня 2023 року проведено допит свідка ОСОБА_116 та отримано протокол її допиту від 17 січня 2024 року та DVD-диск із записом проведеної процесуальної дії; під час допиту свідок надала копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_53 , копію першої сторінки постанови судді Апшеронського районного суду Краснодарського краю від 21 липня 2023 року щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1.1 ст.18.8 КоАП РФ стосовно громадянина України ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який звільнився по відбуттю строку покарання, не мав документів, які посвідчують особу та не мав документів, які дають право перебувати на території РФ; копія довідки про звільнення на ім`я ОСОБА_117 , згідно з якою особа відбувала покарання в ДУ ВК "Голопристанська ВК (№7)" за вироком Кіровоградського районного суду від 22 липня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України з 22 липня 2020 року по 21 липня 2023 року. Диск із записом допиту свідка не досліджено, оскільки свідка ОСОБА_118 було безпосередньо допитано під час судового розгляду в залі судових засідань.
		На виконання постанови про проведення процесуальних дій на території, яка перебуває під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування від 04 липня 2023 року отримано копію документа, що посвідчує особу потерпілого ОСОБА_119 , довідку щодо відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ "Закарпатська установа виконання покарань (№9)" з 26 січня 2023 року, заява про залучення до провадження як потерпілого.
		На виконання постанови про проведення процесуальних дій на території, яка перебуває під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування від 08 серпня 2023 року отримано, зокрема, заяву ОСОБА_120 про залучення до провадження як потерпілого.
		На виконання постанови про проведення процесуальних дій на території, яка перебуває під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування від 20 жовтня 2023 року отримано, зокрема, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого ОСОБА_6 , на якій міститься підпис ОСОБА_6 щодо її вручення; довідку з особової справи засудженого ОСОБА_6 , згідно з якою він відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі з 26 листопада 2008 року, направлено до подальшого відбування покарання до ДУ "Темнівська виправна колонія (№100)"; висновок про законність та наявність підстав для тримання засудженого до довічного позбавлення волі в ДУ "Дніпровська установа виконання покарань (№4)"; витяг №1.20/3-2023 з протоколу засідання Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі від 18 січня 2023 року, згідно з якою ОСОБА_6 направлено для відбування покарання ДУ "Темнівська виправна колонія (№100)".
		Заява ОСОБА_121 від 31 січня 2024 року, згідно з якою він просить вручити йому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні № 22022150000000656 від 28 травня 2022 року за ч. 1 ст. 438 КК України, оскільки військовими РФ йому спричинено моральну та матеріальну шкоду.
		На виконання постанови про проведення процесуальних дій на території, яка розташована під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, від 06 листопада 2023 року отримано від ОСОБА_121 заяву про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 21 лютого 2024 року, оскільки 28 травня 2022 року військові РФ його та інших засуджених, усього 97 осіб, примусово вивезли з ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" до ДУ "Голопристанська випрана колонія (№7)", а потім депортували на територію РФ.
		Заява потерпілого ОСОБА_122 від 13 грудня 2023 року, згідно з якою він просить залучити його до кримінального провадження як потерпілого, оскільки 28 травня 2022 року його примусово, поза його волею, було перевезено з ВК №5 до ВК №7 Херсонської області, без можливості зібрати речі, через що їх було втрачено; до заяви додано копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_122 , копію довідки про звільнення, згідно з якою він відбував покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 липня 2013 року за ч. 4 ст. 70, ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк дванадцять років; строк відбування покарання з 11 грудня 2012 року по 06 грудня 2023 року.
		Заява потерпілого ОСОБА_123 від 13 березня 2024 року, згідно з якою він просить залучити його до кримінального провадження як потерпілого, оскільки у травні 2022 року його було перевезено з ВК №5 на непідконтрольну Україні територію.
		Відповідно до витягу з ЄРДР 13 жовтня 2023 року за № 22023150000000418 зареєстровано кримінальне провадження за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України щодо віддання ОСОБА_3 наказу на силове захоплення ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", взяття в полон співробітників установи, примусове переміщення 97 засуджених осіб та вивезення їх до ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)" та подальшу їх депортацію до РФ.
		Зазначені відомості внесено на підставі повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення т.в.о. начальника Миколаївського РВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_124 від 12 жовтня 2023 року.
		Про виявлення ознак зазначеного кримінального правопорушення старшим оперуповноваженим Миколаївського РВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_125 складено відповідний рапорт.
		Згідно з постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 19 жовтня 2023 року матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень за №22023150000000418 від 13 жовтня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, об`єднано в одне провадження, досудове розслідування здійснюється за номером раніше розпочатого кримінального провадження - №22022150000000656.
		Відповідно до інформації, зафіксованої у протоколі огляду від 21 серпня 2023 року, було проведено огляд і фіксацію інформації, розміщеної у вільному доступу в мережі Інтернет - сайт "Офіс Генерального прокурора", яка опублікована 07 липня 2023 року щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_3 та повістки про виклик останнього для вручення повідомлення. Так, повідомлення містить сканкопію документа зі змістом повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, зокрема щодо його причетності до незаконного переміщення 28 травня 2022 року збройними силами РФ 97 осіб, засуджених за вироками суду, що відбували покарання в ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" у Миколаївській області до м. Херсон, після чого засуджені були за наказом ОСОБА_3 депортовані до РФ.
		Постановою від 16 січня 2024 року підозрюваного ОСОБА_3 було оголошено в розшук; 18 січня 2024 року за № 64/20-6/4 надано відповідне доручення в порядку ст. 40, 281 КПК України Миколаївському РВ УСБУ в Миколаївській області для організації виконання вказаної постанови.
		Під час виконання доручення було з`ясовано, що ОСОБА_3 є об`єктом оперативної зацікавленості Управління СБУ в Херсонській області, про що було повідомлено начальника СВ УСБУ в Миколаївській області листом від 22 лютого 2024 року.
		Відповідно до постанови прокурора від 28 лютого 2024 року строк досудового розслідування було продовжено до 04 квітня 2024 року.
		Ухвалою слідчого судді від 29 лютого 2024 року постановлено здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022150000000656 від 28 травня 2022 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування опубліковано 01 березня 2024 року на сайті офісу генерального прокурора та 06 березня 2024 року у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газети Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" № 48 (7708).
		Ухвалою слідчого судді від 29 лютого 2024 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		На виконання доручення старшого слідчого від 12 січня 2024 року №64/20-402 в порядку ст. 40, 41 КПК України встановлено, зокрема, місце проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .
		На виконання доручення начальника СВ УСБУ в Миколаївській області від 08 грудня 2023 року №64/20-10169 в порядку ст. 40 КПК України встановлено, інформацію щодо ОСОБА_3 , складено досьє.
		На запит прокурора в порядку ст. 93 КПК України щодо стану здійснення розшуку ОСОБА_3 від 07 серпня 2023 року №18-4771-22 отримано лист УСБУ в Херсонській області від 02 вересня 2024 року №71/22/8-3179, що ОСОБА_3 постійно проживає на тимчасово окупованій території у м. Генічеськ Херсонської області. 
		 
		Оцінка доказів судом.
		Відповідно до ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Так, з досліджених документів встановлено, що станом на 28 травня 2022 року в ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» утримувалось 97 осіб: 95 осіб відбували покарання за вироками судів України, 2 особи утримувались під вартою на підставі судових рішень України. Про примусове переміщення зазначених осіб працівниками установи було одразу повідомлено компетентні органи України. Складеними актами обстеження приміщення після деокупації зафіксовано наслідки перебування військових РФ у приміщенні установи, зокрема, і зникнення особистих речей осіб, які утримувались в установі; встановлені обставини узгоджуються і з протоколом огляду установи.
		З показань свідків, які є працівниками ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», встановлено, що з початком повномаштабного вторгнення військових РФ на територію України установа зазнала певних складнощів, зумовлених браком світла та води; водночас вживались заходи для забезпечення осіб, які утримувались, продуктами харчування та медикаментами. Установа постійно перебувала під обстрілами, з показань свідків вбачається, що обстріли велись з напрямку базування військових РФ; дві особи було поранено. Періодично військові РФ прибували до установи та відбирали техніку. Силовий захват установи військовими РФ відбувся 28 травня 2022 року; прибули десятки озброєних у військовій амуніції військових РФ та декілька одиниць військової техніки різного виду; установу було оточено; працівників установи примусово утримували у одному приміщенні без засобів зв`язку під наглядом озброєних військовослужбовців РФ; під час перебування працівників установи в актовій залі військовослужбовець РФ з позивним " ОСОБА_9 ", який поводив себе як особа, що має певну владну перевагу над іншими присутніми військовими, доводив до відома присутніх інформацію щодо перевезення засуджених осіб в Херсонську область за розпорядженням ОСОБА_3 , проводив агітаційну роботу щодо персоналу. 
		Крім того, з показань свідків, які безпосередньо були присутніми під час виведення з кімнат та поміщення у вантажні автомобілі засуджених осіб, встановлено, що військові РФ застосовували фізичну силу та моральний тиск до засуджених, особливо до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі; здійснювали постріли з автоматичної зброї, погрожували розстрілом. Військові РФ, окрім засуджених осіб, забрали техніку та документацію на осіб, які утримувались в установі на підставі судових рішень України.
		З показань свідків також встановлено, що через нетривалий час після вивезення засуджених, на території ДУ "Снігурівська виправна колонія(№5)" почали базуватись військові РФ.
		Деякі розбіжності у показаннях свідків можуть бути зумовлені різним місцем перебування в актовій залі, власною реакцією свідка на стресову ситуацію, спливом значного часу після події.
		З показань свідків ОСОБА_126 та ОСОБА_127 встановлено, що за межами селища Центральне були автобуси, які на щось чекали. Згодом вони дізнались, що саме в цих автобусах було вивезено засуджених з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)». Після вивезення засуджених на теріторії установи стали базуватись військові РФ.
		З показань потерпілих, які відбували покарання у ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», встановлено, що з початком повномаштабного вторгнення стан утримання засуджених осіб погіршився, водночас продуктами харчування та медикаментами було забезпечено; установа була під обстрілами, дві особи поранено. До установи 28 травня 2022 року прибули десятки озброєних у військовій амуніції військових РФ та декілька одиниць військової техніки різного виду. Показання потерпілих у своїй сукупності беззаперечно підтверджують переміщення 28 травня 2022 року з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» засуджених осіб військовими РФ поза їх волею в іншу частину окупованої території Херсонської області - ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)" та, в подальшому, за межі території України; під час примусового переміщення до таких осіб застосовувалось фізичне насильство, зокрема жорстоке побиття, та психологічний тиск, у тому числі постріли в повітря, погрози розстрілом. Ув`знені особи були позбавлені особистих речей, які для них мали певну цінність. Один із свідків підтвердив, що особисто бачив ОСОБА_3 під час переміщення засуджених осіб 28 травня 2022 року, а саме за межами населеного пункту під час зміни транспортних засобів з військових вантажівок на автобуси.
		Після примусового переміщення на іншу частину окупованої території засуджені особи зазнавали систематичного жорстокого поводження та приниження; розміщення по камерам було разом з особами, які мали відкриту форму туберкульозу. Крім того, з показань потеріпілих вбачається, що ОСОБА_3 мав керівну та координуючу роль у функціонуванні окупаційної пенітенціарної системи. ОСОБА_3 як керівник був присутнім в ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)" 15 червня 2022 року, віддавав вказівки щодо поводження із засудженими, після чого відбулося масове побиття осіб, які утримувались в установі. 
		Згодом засуджених осіб було переміщено до установ виконаня покарань на території РФ; після відбуття покарання осіб звільняли, суди РФ притягали до відповідальності за незаконне перебування на території РФ. За допомогою волентерів таким особам відновлювали документи, через Грузію та Молдову, або через Білорусь повертали в Україну.
		З протоколів прийняття заяв про кримінальне правопорушення та показань потерпілих, які є близькими осібами засуджених, примусово вивезених 28 травня 2022 року з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», встановлено, що дії з переміщення військовими РФ засуджених осіб поза їх волею з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» в іншу частину окупованої території Херсонської області для близьких були несподіваними та неприйнятними; близькими особами було вжито всіх можливих заходів з встановлення місця перебування переміщених.
		З показань свідка ОСОБА_128 , представниці громадської організації "Захист в`язнів України", встановлено, що рідні засуджених осіб направляли звернення для організації пошуку та повернення засуджених, яких перемістили з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)». Громадською організацією було проведено роботу з пошуку засуджених осіб, встановлення таких осіб та відновлення документів, повернення в Україну. Під час опитування особи повідомляли про застосування до засуджених фізичного та психологічного насильства; коли такі особи виходили на зв`язок, вони просили вирішити питання про їх повернення в Україну.
		З показань свідка ОСОБА_129 , який на час окупації відбував покарання в ДУ "Херсонська виправна колонія № 90", встановлено, що співпраця  ОСОБА_3 з окупаційною владою була заснована на партнерських засадах; в установі все робилось за його розпорядженням; у серпні 2022 року до ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)" було доставлено засуджених з різних установ виконання покарань: №5, №7, №90; особи утримувались в антисанітарних умовах, у тому числі з особами, які мали відкриту форму туберкульозу; у листопаді 2022 розпочалось переміщення засуджених осіб до установ виконання покарань на території РФ; таке переміщення відбувалось без дотримання вимог щодо перевезення людей; після прибуття до таких установ засуджені громадяни України зазнавали фізичного та психологічного насильства.
		З показань свідків ОСОБА_130 та ОСОБА_131 встановлено, що саме ОСОБА_3 очолив т.з. Управління з виконання покарань по Херсонській облсті; всі рішення, що стосуються діяльності установ ухвалював ОСОБА_3 ; в установі, де вони працювали було відомо, що саме ОСОБА_3 надав розпорядження щодо переміщення засуджених з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» в ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)". Суд зазначає, що факт перебуання цих свідків під слідством через звинувачення у колабораційній діяльності не є таким, що може поставити під сумнів їх свідчення. 
		З протокол огляду від 17 серпня 2023 року публікації, де засуджений ОСОБА_132 розповідає про проведену евакуацію військовими РФ з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», встановлено, що до переміщення засуджених осіб та подальше розміщення у ВК №7 причетний ОСОБА_3 .
		З наказу військового коменданта Херсонської області від 07 травня 2022 року №18 встановлено, що на тимчасово окупованій території Херсонської області створено т.з. «Управління служби виконання покарань по Херсонській області»; призначено начальником громадянина України ОСОБА_3 ; саме ОСОБА_3 доручено розробку положення про установу.
		З самого положення вбачається, що т.з. Управління служби виконання покарань по Херсонській області є територіальним органом виконання покарань; до структури територіального органу входять підвідомчі установи, зокрема ВК "Снігурівська виправна колонія (№5)" Миколаївська область, Снігурівський район, с. Центральне, вул. Суворова,1; територіальний орган очолює начальник територіального органу, який призначається та звільняється на посаду військовим комендантом Херсонської області.
		З протоколу огляду від 16 серпня 2023 року публікації із назвою «ВС России эвакуировали заключенных из колонии в Николаевской области» (мовою оригіналу), встановлено, що ОСОБА_3 , як начальник служби виконання покарань по Херсонській області, підтверджує вивезення з ВК № 5 засуджених, називає це саме евакуацією, і що до проведення евакуації задіяно сотні військових РФ.
		Для доведення складу воєнного злочину, а саме віддання наказу на примусове переміщення захищених осіб необхідно встановити наявність загальних контекстуальних елементів - існування міжнародного збройного конфлікту, зв`язку діяння з таким конфліктом, а також спеціальних елементів: наказ було віддано; особа, яка давала наказ, мала владні повноваження та ієрархічний контроль над підлеглими; переміщені особи були захищеними у розумінні Женевських конвенцій; правомірних підстав для переміщення таких осіб не було; переміщення мало примусовий характер і відбулося в іншу місцевість; такі дії становлят серозне порушення положень та норм міжнародного гуманітарного права.
		Щодо встановлення зазначених елементів суд зазначає таке. 
		З 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		У результаті вищезазначених подій майже вся територія Херсонської області, включаючи місто Херсон, та частина Миколаївської області (Миколаївський та Баштанський райони) з березня 2022 року перебували під окупацією збройних сил РФ. Станом на 28 травня 2022 року під контролем окупаційних військ опинилась і ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», розташована в межах селища Центральне Миколаївського району Миколаївської області.
		Міжнародне гуманітарне право не вимагає доведення прямого причинного зв`язку між збройним конфліктом і кожним воєнним злочином. Достатньо того, щоб конфлікт відігравав істотну роль у здатності особи вчинити злочин, у її рішенні, способі або меті його вчинення, що підтверджено практикою Міжнародного трибуналу по колишній Югославії («Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic»).
		ОСОБА_3 обіймав керівну посаду - начальник т.з. Управління виконання покарань по Херсонській області; до структури зазначеного територіального органу входила ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", як підвідомча установа. 
		Слід зазначити, що віддання наказу про вчинення воєнного злочину передбачає основну відповідальність виконавця так само, як і вчинення самого воєнного злочину. 
		Накази стосуються ситуацій, коли обвинувачений (тобто особа, яка має владні повноваження) віддає наказ підлеглому вчинити злочин, і цей підлеглий продовжує вчиняти цей злочин (МКТР, Рішення у справі Акаєсу, пп. 483; МКТЮ, Рішення у справі Блашкіча, п. 281; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Кордича та Черкеса, п. 28; МКС, Рішення у справі Мудакумури щодо заяви прокурора за статтею 58, п. 63; МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження обвинувачень, п. 145; МКС, Рішення щодо підтвердження обвинувачень у справі Гбагбо, п. 244).
		Об`єктивні ознаки наказу вимагають, щоб 
		- 1) обвинувачений був наділений владними повноваженнями де-юре або де-факто (МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження обвинувачень, пп. 145; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Кордича та Черкеса, п. 28; МКТР, Апеляційне рішення у справі Гакумбіці, пп. 181-183; МКТЮ, Судове рішення у справі Лімая та ін., пп. 515; МКТЮ, Рішення у справі Галіча, п. 168; МКТЮ, Рішення у справі Крстича, пп. 601; МКТР, рішення у справі Акаєсу, п. 483; МКТР, Рішення у справі Рутаганди, п. 39.); 
		- 2) обвинувачений віддав вказівку вчинити злочин або вчинити дію чи бездіяльність, в ході якої було вчинено злочин (МКС, Рішення у справі Мудакумура щодо заяви прокурора за статтею 58, п. 63; МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження обвинувачень, п. 145; МКТЮ, Рішення у справі Караджича, п. 573; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Галіча, п. 176; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Кордича та Черкеса, п. 28; МКТР, Апеляційне рішення у справі Гакумбіці, пп. 181-183; МКТЮ, Судове рішення у справі Лімая та ін., пп. 515; МКТЮ, Рішення у справі Галіча, п. 168; МКТЮ, Рішення у справі Крстича, пп. 601; МКТР, рішення у справі Акаєсу, п. 483; МКТР, Рішення у справі Рутаганди, п. 39.); 
		- 3) між вказівкою та вчиненням злочину існував причинно-наслідковий зв`язок (МКС, Рішення у справі Мудакумура щодо заяви прокурора за статтею 58, п. 63; МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження обвинувачень, п. 145; МКС, Рішення щодо підтвердження обвинувачень у справі Гбагбо, п. 244; МКТЮ, Рішення у справі Мілутиновича та ін., п. 88; МКТЮ, Рішення у справі Стругара, п. 332; МКТР, Нахімана та ін., Апеляційне рішення, п. 481).
		Хоча обвинувачений повинен був перебувати на керівній посаді (МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження обвинувачень, п. 145; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Кордича та Черкеса, п. 28; МКТР, Апеляційне рішення у справі Гакумбіці, пп. 181-183), тобто існували відносини «начальник-підлеглий», які надавали обвинуваченому певний рівень контролю над безпосереднім виконавцем на момент віддачі наказу (МКТР, Рішення у справі Акаєсу, пп. 483; МКТЮ, Рішення у справі Блашкіча, п. 278; МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження обвинувачень, п. 120; МКТР, Апеляційне рішення у справі Семанзи, п. 361; МКТР, Апеляційне рішення у справі Ніїрамасухуко та ін., п. 1915), ця посада не обов`язково повинна бути законною, офіційною або постійною (МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження звинувачень, с. 598; МКТЮ, Рішення у справі Караджича, п. 573; МКТР, Апеляційне рішення у справі Семанзи, п. 361).
		Крім того, вказівка не обов`язково має бути письмовою або надаватися в якійсь конкретній формі, і може передаватися по ланцюгу командування, а не віддаватися обвинуваченим безпосередньому виконавцю (виконавцям) (МКТЮ, Рішення у справі Караджича, п. 573; МКС, Рішення у справі Мудакумури за заявою прокурора за статтею 58, п. 573; МКС, Рішення у справі Мудакумура щодо заяви прокурора за статтею 58, п. 63). 
		Існування наказу може бути доведено за допомогою непрямих доказів, як-от наявність великої кількості подібних злочинів, що відбуваються одночасно на одній і тій самій території (МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Бошковського і Тарчуловського, п. 164; МКТР, Апеляційне рішення у справі Камуханди, п. 74; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Галіча, пп. 170-171; МКТР, Апеляційне рішення у справі Хатегекімана, пп. 67).
		Що стосується суб`єктивних елементів, то практика МКС та ad hoc трибуналів визнає, що достатньо встановити, що обвинувачений принаймні усвідомлював, що злочин буде скоєно в результаті його інструктажу (МКС, Рішення у справі Нтаганди про підтвердження обвинувачень, п. 145; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Кордича та Черкеса, п. 30). 
		За практикою МКС обвинувачений повинен був принаймні усвідомлювати, що злочин (злочини) буде скоєно за звичайного перебігу подій в результаті реалізації його дії або бездіяльності (МКС, справа Кілоло та ін., п. 82; МКС, справа Нтаганди, рішення про підтвердження обвинувачень, п. 153; МКС, Мудакумура Рішення щодо заяви прокурора відповідно до статті 58 п. 63. Це може бути встановлено, наприклад, шляхом демонстрації того, що обвинувачений "знав з упевненістю", що обвинувачений вчинить злочин через свою попередню поведінку. МКС, справа Кілоло та ін. Судове рішення, п. 857: "керуючи і схвалюючи негласну підготовку свідків, а також організувавши виплати та іншу допомогу свідкам до надання ними свідчень, пан ОСОБА_133 достовірно знав, що пан ОСОБА_134 дасть свідкам відповідні вказівки, і що свідки, в свою чергу, дадуть неправдиві свідчення в суді в результаті його поведінки"). 
		За практикою спеціальних трибуналів застосовуєтся нижчий поріг, який вимагає, щоб діяння або бездіяльність [було наказано] з усвідомленням значної ймовірності того, що за виконання цього наказу буде скоєно злочин (МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Блашкіча, п. 42; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Кордича та Черкеса, п. 30).
		Таким чином, існування міжнародного збройного конфлікту, є очевидним; ОСОБА_3 вчиняв дії щодо відданя наказу на переміщення засуджених осіб цілком усвідомлюючи, що має місце міжнародний зброний конфлікт; такий конфлікт відігравав істотну роль у здатності ОСОБА_3 віддати наказ на переміщення осіб, які утримувались в установі виконання покарань на підставі судових рішень України. ОСОБА_3 фактично мав владні повноваження та ієрархічний контроль над ДУ "Снігурівська виправна колонія №5" та її персоналом, як над підвідомчою установою, хоч такі повноваження не можна вважати законними. На час виконання наказу щодо переміщення засуджених установа перебувала під окупацією, що у сукупності свідчить про наявність зв`язку самого діяння з таким конфліктом. Той факт, що військовослужбовці РФ, які безпосередньо виконували наказ, не були у підпорядкуванні ОСОБА_3 , не виключають його усвідомлення, що злочин буде скоєно в результаті реалізації саме його наказу.
		Цивільний статус ОСОБА_3 не перешкоджає нести відповідальність за вчинення воєнного злочину, тобто не є імунітетом від відповідальності за воєнний злочин. Критерієм такої відповідальності є не статус особи, а характер її дій та зв`язок таких дій зі збройним конфліктом. Зазначене відповідає міжнародній практиці, а саме, що воєнні злочини можуть бути скоєні не лише комбатантами, а й цивільними особами.
		Щодо того, чи є особи, які відбували покарання у ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)", цивільними особами слід зазначити таке.
		Статтею 50 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року визначено, що цивільною особою є будь-яка особа, що не належить до жодної з категорі осіб, зазнаених у статті 4А, 1, 2, 3 та 6 Третьої конвенії та у статті 43 цього Протоколу, у разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа циільною особою, вона вважаєтс цивільною особою. 
		Відповідно до ст. 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977: 1. Збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів. 2. Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції, є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
		Статтею 4 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується поводження з військовополоненими, визначено: пункт A. Військовополоненими, у розумінні цієї Конвенції, є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:  1. Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.  2. Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:  a) ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;  b) вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;  c) вони носять зброю відкрито;  d) вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни.  3. Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує.  4. Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку.  5. Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права. 6. Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носить зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни. 
		Статтею 4 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується поводження з військовополоненими, визначено: пункт B. З наведеними нижче особами поводяться так само, як і з військовополоненими, згідно із цією Конвенцією:  1. Особами, які належать або належали до збройних сил окупованої країни, якщо держава-окупант вважає за потрібне з причини такої відданості інтернувати їх, навіть якщо перед тим їх було звільнено тоді, коли бойові дії проходили за межами окупованої зазначеною державою території, зокрема коли ці особи зробили безуспішну спробу приєднатися до збройних сил, до яких вони належать і які ведуть бойові дії, або коли вони не з`явилися за викликом, зробленим з метою їхнього інтернування.
		Із встановлених у справі обставин не можна дійти висновку, що особи, які відбувають покарання за будь-яким критерієм відповідають зазначеним вище визначенням зброних сил або віськовополонених. Крім того, немає об`єктивних даних, що метою органів окупаційної влади було інтернування осіб, що були пов`язані із Збройними Силами України або іншими законними збройними формуваннями України.
		Таким чином, можна дійти висновку, що особи, які утримувались в ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» відповідно до судових рішень України не відповідають наведеним вище визначенням; вони очевидно не входять до складу збройних сил сторони конфлікту, а отже є цивільними особами.
		Щодо наявності правомірних підстав для переміщення осіб, які утримувались у ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" на підставі судових рішень України.
		Статтею 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року визнаає, що забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.
		Стаття 146 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року визнаає, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.
		Кожна Висока Договірна Сторона зобов`язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. Вона може також, якщо вона вважає це потрібним, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за умови, що така Висока Договірна Сторона не має доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб.
		Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положенням цієї Конвенції, крім серйозних порушень визначених наступною статтею.
		За будь-яких обставин обвинувачені особи користуються перевагами гарантій належного судового процесу та захисту, що надають не менше переваг, ніж ті, що обумовлені статтею 105, і ті, що випливають з Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р.
		Стаття 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року визнає, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Стаття 85(4)(а) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року визначає, що серозним порушенням Протоколу є переміщення окупуючою державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах цієї території чи за її межі на порушення статті 49 Четвертої конвенції.
		Таким чином, Додатковий протокол уточнив, що серйозним порушенням Конвенції та Протоколу є насилницьке переміщення окупуючою державою цивільного населення окупованої держави не тільки на територію держави-окупанта, а і в середині самої окупованої території.
		З аналізу наведених вище норм вбачається, що насильницьке переміщення військовими РФ осіб, які утримувались у ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" на підставі судових рішень України, на іншу окуповану територію України  в Херсонську область є серйозним порушенням Конвенції та Протоколу.
		Слід зазначити, що стаття 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року визнає, що окупаційна держава може здійснювати загальну або часткову евакуацію з певної території, якщо це є необхідним для забезпечення безпеки населення або зумовлено особливо вагомими причинами військового характеру. Проведення таких евакуацій не може передбачати переміщення осіб, що перебувають під захистом, за межі окупованої території за винятком випадків, коли цього неможливо уникнути з матеріальних причин. Особи, яких було евакуйовано в такий спосіб, повинні бути відправлені додому відразу після припинення воєнних дій на цій території.
		Разом з тим, з показань потерпілих та свідків встановлено, що переміщення засуджених осіб з ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» мало силовий характер, про що свідчить кількість задіяних військових РФ, які мали зброю; кількість техніки та озброєння; утримання працівників установи в одному приміщенні без засобів звязку. Процес вивезення супроводжувався жорстоким побиттям засуджених осіб, забороною брати особисті речі; саме переміщення здіснювалось поза волею засуджених; після переміщення в іншу установу виконання покарань в межах окупованої території особи утримувались в антисанітарних умовах, зазнавали фізичного та психологічного насильства. Рідним про переміщення повідомлено не було. Після деокупації населеного пункта, де розташовано ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», переміщених осіб не було повернуто; деяких перемістили в установи виконання покарань на території РФ.
		Зазначене у сукупності свідчить, що переміщення осіб, які утримувались в ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)» на підставі судових рішень України, не мало гуманітарного характеру та не є таким, що відповідає приписам статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, щодо права окупаційної держави здійснювати загальну або часткову евакуацію цивільного населення.
		Під час вирішення питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21 жовтня 2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), n. 161, Series A заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи досліджені судом докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілих та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що докази у справі, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року.
		 
		Щодо кваліфікації дій обвинуваченого.
		За диспозицією частини 1 ст. 438 КК України, в редакції на час вчинення інкримінованого злочину, законодавець кримінально-караними визначив такі діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими 1.2) або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України, 6) а також віддання наказу про вчинення таких дій.
		Серед наведених форм злочинів за частиною першою цієї статті інкриміновані дії обвинуваченого є такими, що відповідають визначенню «віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України».
		Наведена диспозиція статті сформульована за правилами бланкетної диспозиції, тобто деталізація цих положень має відбуватись за рахунок положень інших галузей права; у зазначеній справі - міжнародного.
		При цьому така бланкетна диспозиція характеризує ознаки об`єкта складу злочину, містить пряму вказівку у формі посилань на міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, міжнародне звичаєве право тощо.
		За загальним визначенням, воєнні злочини - це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Посилання на серйозні порушення заборон містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.
		Перелік воєнних злочинів, що становлять серйозні порушення чотирьох Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
		Отже, Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року безумовно є частиною національного законодавства. Україна є стороною усіх Додаткових протоколів до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
		Вище суд наводив обгрунтування наявності в діях обвинуваченого складу серйозного порушення приписів статей 49, 147 IV Женевської конвенції та статті 85(4)(а) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 1977 року.
		На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , будучі громадянином України, діючи умисно, вчинив дії щодо віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме примусове незаконне переміщення захищених осіб.
		Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 438 КК України, а саме: віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни (примусове переміщення захищених осіб), що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Мотиви визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
		Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, а саме: у відданні наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Обвинувальний акт містить, зокрема, формулювання обвинувачення як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою з невстановленими особами керівного складу органів виконавчої влади, силових структур та збройних сил РФ.
		Зважаючи на досліджені судом докази та встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення, під час судового розгляду не знайшло підтвердження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за попередньою змовою з невстановленими особами керівного складу органів виконавчої влади, силових структур та збройних сил РФ.
		За таких обставин, обвинувачення в цій частині слід визнати необґрунтованим та виключити; підстав для кваліфікації дій обвинуваченого як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб не вбачається, через що суд таку кваліфікуючу ознаку виключає.
		 
		Оцінка аргументів сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення.
		Сторона захисту наводила аргументи щодо того, що складу злочину в діях ОСОБА_3 немає, оскільки сторона обвинувачення не довела, що такий наказ складався. Крім того, сторона захисту зазначила, що обвинувачений не є військовим, тому не міг давати вказівки військовим РФ, які і провели вивезення засуджених осіб.
		Разом з тим, як зазначено вище,  ОСОБА_3 фактично мав владні повноваження та ієрархічний контроль над ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" та її персоналом, як над підвідомчою установою, хоч такі повноваження не можна вважати законними. ОСОБА_3 мав певний рівень контролю над безпосередніми виконавцями на момент віддання наказу - де-факто був наділений владними повноваженнями. За практикою МКС немає вимог щодо форми складання (відданя) наказу; вказівка не обов`язково має бути письмовою або надаватися в якійсь конкретній формі, і може передаватися по ланцюгу командування, а не віддаватися обвинуваченим безпосередньому виконавцю (виконавцям).
		З показань свідків встановлено, що під час перебування в актовій залі війсковослужбовець РФ на позивний « ОСОБА_9 » доводив до відома присутніх, що вивезення засуджених відбувається за наказом ОСОБА_3 . З показань потерпілого встановлено, що ОСОБА_3 контролював процес переміщення засуджених, оскільки був особисто присутнім під час зміни транспортних засобів, в яких переміщувались засуджені.
		Зважаючи на викладене, підстав для визнання аргументів сторони захисту такими, що спростовують наведені вище висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у увчинені інкримінованого йому злочину, не встановлено.
		 
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		 
		Мотиви призначення покарання.
		Відповідно до змісту ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12 червня 2009 року), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_3 установлено, що він має вищу освіту, одружений, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше судимий: вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України до позбавлення волі на строк 13 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 11 років, з конфіскацією всього належного йому майна, вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2024 року за ч. 2 ст. 111 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання - «майор внутрішньої служби».
		Зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 , як громадянин України, вчинив в період дії в Україні воєнного стану злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; враховуючи особу обвинуваченого, підвищену суспільну небезпечність зазначеного кримінального правопорушення, його тяжкість, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, та йому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, має бути призначено покарання у виді позбавлення волі в максимальних межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України та вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2024 року за ч. 2 ст. 111 КК України.
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керується суд.
		Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки підстав вважати, що ризики зменшились, або перестали існувати немає, суд вважає необхідним обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Щодо вирішення цивільного позову.
		Потерпілий ОСОБА_6 звернувся до суду із цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної та матеріальної шкоди. Одночасно із поданням позову надав клопотання про направлення цивільного позову його представнику - адвокату ОСОБА_5 , оскільки позов містить недоліки. 
		Після отриманих письмових роз`яснень представника потерпілих, потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що через недоліки позову, вважає недоцільним його розгляд в межах кримінального провадження, а має намір реалізувати таке право в цивільному порядку після постановлення вироку.
		Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		Зважаючи на заяву потерпілого ОСОБА_6 щодо наміру звернутись із позовом в цивільному порядку, суд дійшов висновку про навність підстав для залишення позову без розгляду, що залишає потерпілому право пред`явити такий позов в порядку цивільного судочинства.
		Речових доказів та витрат на залучення експерта немає.
		Керуючись ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 438 КК України, ст. 7, 297-2, 323, 368, 370, 374, 376, 394 КПК України, суд
		ухвалив:
		 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років;
		 відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України та вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2024 року за ч. 2 ст. 111 КК України, призначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на одинадцять років, з конфіскацією всього належного йому майна, на підставі ст. 54 КК України позбавити спеціального звання - «майор внутрішньої служби»;
		 запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили;
		 строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання - з дня фактичного затримання.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...