Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 353/898/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 30.01.2026. Зареєстровано: 30.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/352/84/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091240000106

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 353/898/24
		Провадження № 1-кп/352/84/26
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 січня 2026 рокум. Івано-Франківськ
		 
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		потерпілої ОСОБА_9 ,
		представника потерпілої ОСОБА_10 ,
		захисника ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024091240000106 від 09.07.2024 року щодо 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підвербівці, Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, депутатом не обирався, раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
		1.1. 09.07.2024 близько 09 год. 15 хв., водій ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, сів за кермо та рухався автомобілем марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїзній частині вул. Вербова в м. Тлумач Івано-Франківського району Івано-Франківської області у напрямку с. Гончарівка Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області. 
		У той час, у зустрічному напрямку, своєю смугою рухався велосипедист ОСОБА_9 . 
		Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, по одній смузі для руху в кожному напрямку, по напрямку руху автомобіля марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , має поворот праворуч.
		Під час руху, на повороті дороги праворуч, водій ОСОБА_12 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 . 
		При цьому ОСОБА_12 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: 
		п. 1.2., відповідно до якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
		п. 1.5., відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		п. 1.10., в частині визначення поняття «дорожня обстановка» - це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;
		п. 2.3. б), згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 2.9., відповідно до якого водієві забороняється:
		а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;
		п. 10.1., в якому вказано, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
		п. 11.3., відповідно до якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
		п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		У результаті порушення ОСОБА_12 Правил дорожнього руху України трапилась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді:
		-закритої черепно-мозково-лицевої травми з забоєм головного мозку, травматичним субарахноїдальним крововиливом, гемосинусом, переломами лобної кістки, обох верхньощелепних кісток, решітчастої кістки, латеральної та задньої стінки лівої орбіти, дуги лівої виличної кістки, стінок основної пазухи з невеликим зміщенням, синцями в ділянках обличчя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення:
		-закритої тупої травми грудної клітки та її органів з переломами 1-4-го ребер справа, забою обох легень, закритої тупої травми грудного відділу хребта, з компресійним переломом тіл 3, 5-го грудних хребців, І ст. без звуження хребтового каналу, закритої тупої травми верхнього плечового поясу справа з переломом правої ключиці зі зміщенням стернального кільця, переломом головки правої плечової кістки по типу Hill-Sachs та вивиху правого плеча допереду, садна в ділянці правої руки, закритої тупої травми верхнього плечового поясу зліва з переломом кута лівої лопатки зі зміщенням відламків, садна в ділянці лівої руки, закритої тупої травми кісток тазу з переломом лівої клубової кістки без зміщення, закритої тупої травми лівого гомілково-ступневого суглобу з переломо-вивихом лівого гомілково-ступневого суглобу, травми лівої ноги з переломом великогомілкової кістки у верхній третині із зміщенням відламків, переломом лівого надколінника із зміщенням відламків, рани в ділянці лівої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
		Таким чином, ОСОБА_12 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України.
		2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
		2.1.1. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, погодився давати показання. Щиро кається у вчиненому, дуже шкодує, що так сталося, нікого не хотів травмувати, просить суворо не карати. 
		2.1.2. Захисник в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_12 частково відшкодував потерпілій шкоду. Просив суворо обвинуваченого не карати та застосувавши ст. 69 КК України, призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду.
		2.1.3. Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що обвинувачений ОСОБА_12 частково відшкодував шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням. Просить призначити обвинуваченому суворе покарання.
		2.1.4. Представник потерпілої в судовому засіданні просив задовольнити цивільний позов потерпілої та призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. 
		2.1.5. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, що було повністю доведено в суді. Тому з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, та обставин, які характеризують особу винного, просить суд визнати ОСОБА_12 винуватим і призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст. 286-1 КК України  5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
		3.2. Докази сторони обвинувачення:
		3.2.1. Витяг з ЄРДР за № 12024091240000106 від 09.07.2024 року відповідно до якого внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 286-1 КК України (том 2 а.с.2);
		3.2.2. Рапорти помічника чергового ВП № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_13 від 09.07.2024 згідно яких зафіксовано факт отримання заяв та їх реєстрації в ЄО за №№ 1507, 1509 про ДТП із травмованими (том 2 а.с.4,5);
		3.2.3 Протокол огляду місця події від 09.07.2024 з фототаблицями та схемою до протоколу проїзної частини вул. Вербова в м. Тлумач, в ході проведення якого зафіксовано слідову картину ДТП та вилучено автомобіль марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із слідами пошкоджень та велосипед червоного кольору марки «Велнето» (том 2 а.с.6-20);
		3.2.4. Постанова про визнання речових доказів та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 09.07.2024, згідно якої слідчим визнано вилучені в ході проведення огляду місця події від 09.07.2024 року автомобіль марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипед червоного кольору марки «Benetto» речовими доказами у цьому кримінальному провадженні (том 2 а.с.21);
		3.2.5. Ухвала слідчого судді Тлумацького районного суду про арешт майна від 12.07.2024 року, якою постановлено накласти арешт на автомобіль марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині права на відчуження, розпорядження та користування майном, який належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 та на велосипед марки «Benneto», в частині права на відчуження, розпорядження та користування майном, який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_3 (том 2 а.с.26-28);
		3.2.6. Висновок КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» від 09.07.2024 року №445 про те, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Дата огляду 09.07.2024 року о 12:20 год. (том 2 а.с.27); 
		3.2.7. Повідомлення КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» №2857 від 12.07.2024 року про те, що в сечі ОСОБА_12 , 1946 року народження, виявлено етиловий спирт 3,04 ‰. Тест на 5 наркотиків  негативний. В крові обвинуваченого виявлено етилового спирту 2,03 ‰ (том 2 а.с.25);
		3.2.8. Протокол огляду предмету від 12.07.2024 року, який розпочався о 16:20 год та закінчився о 17:15 год., в ході якого оглянуто цифровий носій інформації, а саме DVD-R диск марки «Verbatim». При огляді відеофайлу ««00000001700000000.mp4»», тривалістю 04 хв. 17 с. встановлено, що даний відеозапис здійснений відеокамерою, яка встановлена на стовпі лінії електропередачі в м. Тлумач по вул. Вербова, 15, Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Даний відеозапис відображає ділянку проїзної частини по вул. Вербова в м. Тлумач Івано-Франківського району Івано-Франківської області за період часу з 09 год. 15 хв. по 09 год. 19 хв. 09.07.2024. Оглянутий DVD-R диск марки «Verbatim» визнано речовим доказом, упаковано у паперовий конверт, приєднано до матеріалів кримінального провадження №12024091240000106 (том 2 а.с. 37-42);
		3.2.9. Постанова слідчого СВ ВП №5 (м. Тлумач) про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження, у відповідності до якої DVD-R диск із відео записом з камери відеоспостереження, яка встановлена на стовпі лінії електропередач в м. Тлумач по вул. Вербова, 15 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження ( том 2 а.с.46);
		3.2.10. Висновок експерта № СЕ-19/109-24/12274-ІТ від 29.08.2024 року за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство» у висновках якого зазначено, що при первинному контактуванні автомобіль контактував своєю лівою передньою частиною у районі переднього бампера із переднім колесом велосипеда, із подальшим контактуванням лівої передньої фари, капота у лівій частині автомобіля та передньою вилкою велосипеда. Зіткнення транспортних засобів ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 та велосипеда Benneto відбулось на проїзній частині дороги вулиці Вербова в м. Тлумач та відносно елементів дороги знаходиться в місці, що дещо передує початку ділянки осипу скла та уламків від автомобіля, яка зафіксована на відстані 7,2 м до умовної лінії ЛЕП №49. При первинному контактуванні повздовжня вісь велосипеда та поздовжня вісь автомобіля ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебували під кутом біля 180° ± 10°. Враховуючи конструкцію велосипеда, його повздовжня вісь в момент первинного контактування могла не співпадати з повздовжньою віссю переднього колеса. Встановити розташування транспортних засобів в момент зіткнення відносно елементів дороги експертним шляхом не видалось можливим, у зв`язку із відсутністю зафіксованих прямолінійних слідів переміщення одного з транспортних засобів до моменту зіткнення, які б дали можливість визначити розташування одного з них відносно елементів дороги (том 2 а.с.48-53);
		3.2.11. Висновок експерта № СЕ-19/109-24/12277-ІТ від 29.08.2024 року за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство» у висновках якого зазначено: на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась у стані часткової відмови. На момент експертного огляду та дослідження рульове керування автомобіля марки ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилось у працездатному стані. До стану часткової відмови робочої гальмівної системи автомобіля марки ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , призвели несправності у вигляді заклинювання задніх робочих циліндрів. Встановити коли виникли вищевказані несправності, в ході проведення даної експертизи не представляється можливим, у зв`язку із тривалим зберіганням автомобіля в нерухомому стані. Встановити чи міг водій виявити несправності робочої гальмівної системи автомобіля марки ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до настання ДТП, в ході проведення даної експертизи не представляється можливим із причин вказаних у дослідницькій частині. Щодо питання: «Який ступінь та механізм впливу несправності автомобіля виникнення та розвиток пригоди?» із технічної точки зору, втрачає зміст та відповідь на нього не надається із причин вказаних у дослідницькій частині (том 2 а.с. 55-60);
		3.2.12. Висновок експерта № 515 від 09.09.2024 року за результатами проведення судово-медичної експертизи у висновку якої вказано, що у гр. ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозково-лицева травма з забоєм головного мозку, травматичним субарахноїдальним крововиливом, гемосинусом, переломами лобної кістки, обох верхньощелепних кісток, решітчастої кістки, латеральної та задньої стінки лівої орбіти, дуги лівої виличної кістки, стінок основної пазухи з невеликим зміщенням, суглобового відростка нижньої щелепи справа зі зміщенням, синцями в ділянках обличчя, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення, 
		закрита тупа травма, грудної клітки та її органів з переломами 1-4-го ребер справа, забоєм обох легень, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я не є небезпечним для життя в момент спричинення,
		закрита тупа травма грудного відділу хребта, з компресійний перелом тіл 3,5-го грудних хребців І ст. без звуження хребтового каналу, яка відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення,
		закрита тупа травма верхнього плечового поясу справа з переломом правої ключиці зі зміщенням стернального кінця, переломом головки правої плечової кістки по типу Hill Sachs та вивиху правого плеча допереду, що викликало необхідність проведення операції (Закрита репозиція вивиху плеча), садна в ділянці правої руки (про що свідчить наявність рожевого епідермісу вказаній ділянці), яка відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент спричинення; 
		закрита тупа травма верхнього плечового поясу зліва з переломом кута лівої лопатки зі зміщенням відламків, садна в ділянці лівої руки (про що свідчить наявність рожевого епідермісу вказаній ділянці), яка відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я не є небезпечним для життя в момент спричинення; 
		закрита тупа травма кісток тазу з переломом лівої клубової кістки без зміщення, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент спричинення; 
		закрита тупа травма лівого гомілково-ступневого суглобу з переломом-вивихом лівого гомілково-ступневого суглобу, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент спричинення; 
		травма лівої ноги з переломом великогомілкої кістки у верхній третині із зміщенням відламків, переломом лівого надколінника із зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції (Застосування пристроїв зовнішньої фіксації);
		рана в ділянці лівої гомілки.
		Вказані вище тілесні ушкодження можуть відповідати терміну вказаному в постанові. Так як, в наданих медичних документах краї, кінці, стінки та дно ран в ділянках голови, правої ноги та рани в ділянці лівої гомілки не вказані, тому вирішити питання про характер перелому лівої великогомілкової кістки та надколінка (відкритий, закритий) відповідно вирішити питання про ступінь тяжкості травми лівої ноги немає можливості, а також вирішити питання про те, які були рани та від дії яких предметів вони утворилася немає можливості, а решта тілесних ушкоджень утворилася від дії тупих твердих предметів. Про те, що в ділянках голови були синці, а не гематоми, як вказано в наданих медичних документах свідчить відсутність об`єктивних даних, симптому флуктуації та пункції їх (том 2 а.с.61-65);
		3.2.13. В порядку ст.359 КПК України судом було проведено демонстрацію відеозапису, з камери відеоспостереження, встановленої на стовпі електропередачі в м. Тлумач по вул. Вербова, 15, на якому зафіксовано як по проїзній частині дороги по правій стороні рухається на велосипеді ОСОБА_9 та зникає з поля зору камери. В подальшому через деякий час на відео одночасно з`являються ОСОБА_9 , яка котиться по проїзній частині дороги з права та її велосипед, який відкинуло на тротуар і з лівого боку дороги автомобіль марки «ВАЗ», який зупиняється через декілька метрів від потерпілої. Водій автомобіля ВАЗ одразу виходить з машини та підходить до потерпілої намагаючись її підняти (том 2 а.с.42).
		3.2.14. Витяг з сайту щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 станом на 09.07.2024 року, згідно якого поліс не знайдено (том 1 а.с.174);
		3.2.15. Показання потерпілої ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні зазначила, що у вівторок 09.07.2024 року зранку їхала на велосипеді на роботу по своїй смузі руху по правій стороні дороги, півметра від тротуару, при цьому добре себе почувала. В подальшому побачила, що автомобіль обвинуваченого їде назустріч, в той момент не змогла зорієнтуватися, що транспортний засіб обвинуваченого виїде на неї. Згодом спам`яталась у реанімації, в якій пролежала 10 днів, потім потерпілу перевели у стаціонар травматологічного відділення лікарні. Вказала, що у неї були болі у ключиці, все боліло, рухатись самостійно не могла тільки за допомогою милиць, при цьому зазначила, що погано чує і далеко не бачить. Пояснила, що після ДТП в лікувальний заклад приїхала дочка обвинуваченого ОСОБА_15 , яка 20 000 грн надала їй особисто. Вказала, що 29.04.2025 року її було звільнено із роботи. Звернула увагу суду на те, що обвинувачений не просив у неї вибачення. Просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. На запитання захисника відповіла, що в момент здійснення ДТП вона у шоломі не була, світловідбивного жилету на ній теж не було. Автомобіль, що рухався назустріч їй вона бачила, однак не намагалася змінити траєкторію руху, оскільки рухалася по своїй смузі руху. Вказала, що страхова компанія їй нічого не відшкодувала. 
		3.2.16. Показання свідка ОСОБА_16 , яка проживає в АДРЕСА_4 , та яка в судовому засідання зазначила, що 09.07.2024 року о 09:15 почула з вулиці стук пішла на другий поверх будинку і побачила автомобіль навпроти виїзду з воріт. Це був автомобіль Жигулі світлого кольору. Лобове скло було тріснуте. Потерпіла лежала по тій стороні дороги, де є тротуар. Дорога, на якій сталася ДТП, має поворот вліво. Велосипед потерпілої лежав трохи далі від неї. Потерпіла була у свідомості, але мала відкритий перелом ноги. Біля жінки перебував обвинувачений, який намагався її підняти. На запитання захисника, чи допомагала родина ОСОБА_12 потерпілій, відповіла, що не знає. Погода в той день була сонячна, дорожніх знаків на цій ділянці дороги немає.
		3.2.17. Показання свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні пояснила, що 09.07.2024 року зранку вона почула удар, прибіг її син і сказав, що чоловік збив на автомобілі жінку. Свідок здійснила виклик швидкої допомоги і потерпілу забрали до лікарні. Обвинувачений був наляканий просив допомоги. Автомобіль Жигулі світлого кольору стояв на протилежній стороні дороги, велосипед був на тротуарі, а потерпіла лежала на відстані 1 метр від тротуару. На запитання захисника відповіла, що потерпіла не була при пам`яті, ОСОБА_12 стояв біля неї, нікуди не тікав, щодо отримання потерпілою відшкодування шкоди від обвинуваченого, то вказала, що такими відомостями не володіє. 
		3.3. Докази сторони захисту:
		3.3.1. Обвинувачений ОСОБА_12 зазначив, що 09.07.2024 року зранку направлявся на автомобілі Жигулі в сусіднє село. Рухався зі швидкістю 20 км/год. На дворі була суха погода, дорога, на якій сталася ДТП, була без розміток. В цей день обвинувачений спиртні напої не вживав, однак визнав, що напередодні вживав вино, оскільки у дружини був день народження. Проте був упевнений, що у крові на наступний день алкоголю немає. Потерпілу обвинувачений помітив уже під час зіткнення, тому не встиг загальмувати, викрутив кермо, а тоді сталося зіткнення. Після цього він підійшов до потерпілої, вона лежала на дорозі і стогнала, обвинувачений впізнав її, оскільки в минулому працював з її чоловіком. ОСОБА_12 запитав потерпілу чи може вона встати, однак остання вказала, що не може, оскільки болить нога. Згодом підійшли люди, і так як обвинувачений не мав телефону, попросив щоб викликали швидку медичну допомогу. Поки їхала швидка тримав потерпілу за руку. В подальшому після ДТП хотів поговорити з потерпілою, щоб компенсувати потерпілій шкоду, однак її родина поводилась агресивно, коли його бачила, і він попросив доньку, щоб надала допомогу потерпілій. Вказав, що отримує пенсію 3600 грн, проживає окремо від дітей, має хворобу серця та минулого року переніс операцію з ампутації фалангів пальців на нозі, оскільки має гангрену. Свою вину у вчиненому визнає, щиро просить пробачення у потерпілої. Зазначив, що передав кошти в рахунок відшкодування шкоди потерпілій. Цивільний позов потерпілої визнає частково.
		3.3.2. Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні вказала, що обвинувачений є її батьком. Зазначила, що до моменту ДТП ОСОБА_9 не знала. У батька не було умислу на заподіяння шкоди потерпілій. Про ДТП свідку стало відомо через 10 хв після події, подзвонили з поліції. Свідок у цей момент перебувала у м. Києві, однак ввечері приїхала до м. Тлумач. Зранку зателефонувала до дочки потерпілої, якій надала кошти в сумі 6 тисяч грн. Вказала, що несла матеріальні витрати на лікування потерпілої, зокрема на проведення пластичної операції в загальній сумі 13 000 грн. Крім того, після того як потерпілу перевели з реанімації здійснювала догляд за нею в лікарні. Вказала, що перебувала з ОСОБА_9 до 30.08.2024 року, а в подальшому повернулась на роботу в м. Київ. Пояснила, що надала потерпілій матеріальну допомогу в сумі 20 000 грн, коли вона перебувала на лікуванні в опіковому центрі ОКЛ, а також 10 000 грн і 6000 грн передала потерпілій для її чоловіка як плату за догляд за нею. Звернула увагу суду, що надавала б допомогу ОСОБА_9 і в подальшому, проте остання відмовилась від її отримання.
		3.3.3. Довідка КНП «Тлумацький центр первинної медичної допомоги» Тлумацької міської ради від 17.09.2024 року №252, видана ОСОБА_12 про те, що він знаходиться під спостереженням сімейного лікаря, хірурга. З діагнозом ІХС, кардіосклероз дифузний. Гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, ст.2. Облітеруючий атеросклероз судин правої нижньої кінцівки ІІІ-ІV ступеню. Хронічна артеріальна недостатність ІІІ ст. правої нижньої кінцівки. Гангрена ІV ступеню правої стопи, хронічна ішемія правої нижньої кінцівки (том 2 а.с.70).
		4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		4.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, повністю усвідомив наслідки свого діяння, зробив для себе відповідні висновки, публічно просив вибачення перед потерпілою, повністю відшкодував заподіяну матеріальну шкоду та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявністю беззаперечних доказів учинення злочину в справі. 
		Відтак обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування матеріальної шкоди.
		4.2. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
		5. Мотиви призначення покарання.
		5.1.Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності,справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		5.2. Отже, обираючи вид та строк покарання ОСОБА_12 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та 
		обтяжують покарання. 
		Вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином. 
		В той же час, виходячи зі змісту ст. 69 КК, призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
		ВС у своїх постановах неодноразово вказував, що підставами для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визнані дві групи факторів, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного та мають враховуватися в їх сукупності, а саме:
		а) наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;
		б) дані, які певним чином характеризують особу винного.
		Отже, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування матеріальної шкоди і особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, старечого віку, з середньою освітою, одружений, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, публічно вибачився перед потерпілою, хворіє на гіпертонічну хворобу, гангрену нижньої правої кінцівки, відсутність обтяжуючих обставин, частково відшкодував потерпілій моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, на прохання обвинуваченого його дочка протягом тривалого часу здійснювала догляд потерпілої у лікувальному закладі та несла відповідні витрати на лікування ОСОБА_9 , суд приходить до висновку, що такі обставини є винятковими і знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, і передбачає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.
		Разом з тим, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення, обставини вчинення тяжкого необережного злочину, що хоча по відношенню до наслідків вина обвинуваченого є необережною, однак він грубо порушив Правила дорожнього руху, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, враховуючи ступінь сп`яніння (в сечі етиловий спирт виявлено 3,04 проміле, в крові  2,03 проміле), поставив під небезпеку не лише своє життя і життя потерпілої, що призвело до тяжких наслідків, у результаті яких ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, думку потерпілої, яка наполягає на призначенні суворого покарання, вважає необхідним призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, у розмірі, нижчому від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 286-1 КК України.
		При цьому застосування до ОСОБА_12 інституту звільнення від відбування покарання із встановленням іспитового строку є неможливим унаслідок законодавчих заборон.
		Суд зазначає, що хоча відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення низький і орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, однак у розумінні статей 314, 314-1 КПК досудова доповідь має виключно рекомендаційний характер, а суд може її врахувати відповідно до своїх дискреційних повноважень.
		Доводи сторони захисту, що обвинувачений після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишився на місці, дочекався працівників поліції теж не можуть бути підставою для призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, оскільки ці обставини, а саме залишення на місці ДТП є обов`язком кожного громадянина (який кореспондується з іншим кримінальним правопорушенням - залишення в небезпеці) і така поведінка особи не розглядається як привілейована та не є підставою для призначення більш м`якого виду покарання.
		Що стосується посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, то такий не унеможливлює призначення покарання у виді позбавлення волі. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 84 КК у випадку тяжкої хвороби особа може бути звільнена від покарання. Проте стороною захисту не було заявлено відповідне клопотання та не надано відповідного висновку лікарської комісії, що відповідно позбавляє можливості суд вирішити таке питання. 
		Одночасно, засуджена особа може бути звільнена від покарання або його відбування в порядку статей 537, 539 КПК на стадії виконання вироку. А відтак таке клопотання в подальшому може бути заявлене стороною захисту, та на переконання суду, та на даний час не є підставою для призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з ізоляцією від суспільства.
		Суд зазначає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_12 покарання у виді пробаційного нагляду, як просила сторона захисту, не сприятиме виправленню обвинуваченого, і більш того, може створити у обвинуваченого та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів або хибне уявлення про безкарність за скоєння таких злочинів, не вплине на формування суспільної думки інших осіб про неприпустимість грубого порушення Правил дорожнього руху України та чітке розуміння того, що особа буде нести невідворотне та справедливе покарання за такі дії.
		Стосовно штрафу, як виду покарання, то суд зазначає, що призначення такого не є можливим оскільки обвинувачений згідно його ж пояснень отримає виключно пенсію в розмірі 3 600 грн, і саме ця обставина стала підставою для неповного відшкодування моральної шкоди потерпілій.
		Призначення обвинуваченому будь-якого іншого виду покарання, окрім зазначених вище, є неможливим в силу законодавчих заборон.
		Крім того, санкція ч.2 ст.286-1 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років.
		Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_12 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд врахувує як особу винного, так і суспільно-небезпечні наслідки, що настали внаслідок кримінально протиправних дій обвинуваченого у виді спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що безпосередньо впливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер порушених ПДР.
		Відтак, на переконання суду, обвинуваченому необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в мінімальних межах санкції. 
		На думку суду, у цьому конкретному випадку призначене ОСОБА_12 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є співмірним характеру вчиненого та даним про особу обвинуваченого, справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008).
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		6. Цивільні позови у кримінальному провадженні.
		6.1. Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 .
		Так, відповідно до поданого цивільного позову потерпіла ОСОБА_9 просить стягнути із обвинуваченого моральну шкоду в сумі 500 000 грн та 12348, 29 грн - матеріальної шкоди, а також 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		На підтвердження доводів позовної заява потерпіла додала виписку із медичної карти стаціонарного хворого 20847/2024 від 09.07.2024 року КНП "Обласна клінічна лікарня ІФОР", у якій зазначено основний діагноз ОСОБА_9  відкрита рана гомілки неуточненої локалізації рана(некроз) в/3 лівої гомілки. Відкрита рана (неуточненої частини гомілки), сполучена переломом з переломом. Посттравматична ранева інфекція, не класифікована інших рубриках. Інші поєднання переломів, що охоплюють кілька ділянок тіла, відкриті. Політравма. Забій головного мозку. ОСОБА_19 кісток склепіння, основи, лицевого черепа. Забійна рвана рана м`яких тканин лобної ділянки голови. Травма лівого вуха. Розрив барабанної перетинки зліва. Викривлення носової перегородки. Гемосинус. Травматичний перелом суглобового відростка нижньої щелепи справа. Перелом верхньої щелепи. Гематома повік обох очей. Перелом латеральної та задньої стінки лівої орбіти. Закрита травма хребта, гострий період (09.07.24p) Компресійний перелом тіл Тh3, Th5 Iст. без звуження хребтового каналу. Системний остеопороз. ЗТОГК. Перелом 1,2,3,4 ребер справа. Забій обох легень. ЗТОЧП. Неповний травматичний відрив лівої гомілки на рівні в/3. Відкритий перелом в/3 лівої гомілки зі зміщенням. Закритий переломо-вивих лівого гомілково-ступневого суглобу. Закритий перелом надколінника зліва. Закритий перелом правої ключиці. Закритий переломо-вивих правого плеча. Перелом лівої клубової кістки. Травматичний шок.
		Окрім цього надана виписка з медичної картки стаціонарного хворого №5251/2024 КНП «Тлумацька ЦМЛ» від 10.09.2024 року ОСОБА_9 де зазначено повний діагноз: Політравма (09.07.2024 р.). Відкритий консолідуючий перелом кісток лівої гомілки. Стан МОС АЗФ. Гранулююча рана правої гомілки та рекомендовано обмеження фізичного навантаження, прийом таблеток Остеогенон, перев`язки з левоміколевою маззю та продовжити лікування в травматолога поліклініки.
		Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №7623 від 17.01.2025 року стаціонарного відділу Тлумацької ЦМЛ ОСОБА_9 зазначено основний діагноз: консолідований переломом великогомілкової кістки, консолідований переломом проксимального відділу лівої малогомілкової кістки. Стан після МОС АЗФ. Супутні: післятравматична розгинальна контрактура лівого колінного суглобу, згинальна контрактура лівого гомілковостопного суглобу лівої нижньої кінцівки з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки.
		Крім того, потерпіла додала квитанції на загальну суму 3 848,29 грн, як доказ витрат на медикаменти та медичні матеріали, 6000 грн  витрат на виготовлення зубних протезів та оцінила шкоду велосипеда, з урахуванням оголошень подібних велосипедів на сайті ОЛХ в розмірі 2500 грн. Окрім цього потерпілою до позову надана квитанція №435679 від 21.03.2025 року про оплату послуг професійної правничої допомоги в сумі 40 000 грн. Зауважила, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_12 на час скоєння ДТП не була застрахована. 
		6.1.1. На вказану позовну заяву захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 подав відзив, у якому проти позовних вимог ОСОБА_9 частково заперечив, вказав, що відшкодування моральної шкоди визнається обвинуваченим в розмірі 40 000 грн, в частині завдання матеріальних збитків у сумі 12 348,29 грн  витрати визнаються повністю, щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі на думку сторони захисту є необґрунтованими. Вказав, що обвинуваченим на придбання ліків для потерпілої було витрачено 6151,20 грн, окрім цього було проплачено й інші витрати пов`язані з лікуванням, зокрема за належне утримання та надання якісної медичної допомоги дочкою обвинуваченого було сплачено 55200 грн. Зауважив, що така оплата продовжувалась би і надалі, однак потерпіла заявила, що надалі бажає стягувати витрати на підставі рішення суду. 
		6.3. Мотиви з яких виходить суд та норми права. 
		Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
		Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров`я, а розмір витрат - розрахунковим документом. 
		Пунктом 1 ч.1 ст. 43 вищевказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України: транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
		При цьому КЦС ВС у постанові від 12.11.2025 року в справі за № 285/3662/23 вказав, що належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, є МТСБУ.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		Щодо відшкодування шкоди, завданої майну потерпілої, то згідно ч.2 ст. 26 вказаного Закону розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. 
		6.3.2. Стосовно моральної шкоди.
		Згідно до п. 2 ч. 2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.
		Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Статтею 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону.
		6.4. Висновки суду в частині вирішення цивільного позову.
		Розглянувши матеріали кримінальної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене. 
		6.4.1. Під час судового розгляду встановлено, що потерпіла ОСОБА_9 перебувала на лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» у період з 09.07.2024 року по 04.09.2024 року та в подальшому на стаціонарному лікуванні в КНП «Тлумацька ЦМЛ» в період з 04.09.2024 по 10.09.2024 року. Відповідно до наданої документації останній було проведено ряд досліджень, встановлення пристроїв зовнішньої фіксації, ксенотрансплантату. Витрати потерпілої на медикаменти становили 3 848,29 грн, що підтверджується наданими квитанціями. Окрім цього потерпіла понесла витрати на виготовлення зубного протезу, пошкодженого під час ДТП в сумі 6 000 грн та заявила про матеріальну шкоду за пошкоджений велосипед в сумі 2 500 грн.
		Суд враховує, що зі сторони обвинуваченого у добровільному порядку було відшкодовано потерпілій шкоду в сумі 79 150 грн загалом. Дану обставину визнала потерпіла в судовому засіданні.
		В той же час, оскільки цивільно-правова відповідальність обвинуваченого не була застрахована на час скоєння ДТП, тому належним відповідачем у частині позовних вимог про відшкодування витрат потерпілої на лікування у сумі 3 848,29 грн. відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є МСТБУ. 
		Суд зазначає, що визнання позову в цій частині жодним чином не впливає на прийняте рішення, оскільки відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем за наявності для того законних підстав.
		Відтак, оскільки судом встановлено, що позов заявлено до неналежного відповідача, то в задоволенні позовної вимоги в цій частині слід відмовити.
		В той же час щодо стягнення шкоди, завданої майну потерпілої особи, а саме: вартість велосипеда та зубних протезів в загальній сумі 8 500 грн, то суд враховує, що такі були відшкодовані обвинуваченим добровільно, а відтак в силу положень ч.2 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.
		З огляду на зазначене, в цьому випадку у МСТБУ не виникає обов`язку по відшкодуванню шкоди потерпілій в розмірі 8 500 грн.
		Разом з тим, враховуючи фактичне відшкодування шкоди обвинуваченим потерпілій в цій частині на момент винесення вироку, то суд вважає, що в частині цивільного позову щодо стягнення шкоди, завданої майну потерпілої особи провадження підлягає до закриття на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
		Так, пунктом 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі №638/3792/20, зазначено, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
		Судом встановлено, що цивільний відповідач виконав свої зобов`язання перед позивачем в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 8 500 грн. У такий спосіб спірні правовідносини були остаточно врегульовані, що свідчить про припинення предмета спору в розумінні постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21), а відтак провадження підлягає закриттю.
		Щодо відшкодування моральної шкоди.
		Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що потерпіла визначила розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 500 000 грн.
		Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілій від протиправних дій ОСОБА_12 суд бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких потерпіла зазнала у зв`язку із цими діями, а також негативні зміни в її житті, які сталися у зв`язку із цим. 
		Суд враховує, що дочка обвинуваченого здійснювала догляд потерпілої протягом її перебування у лікувальному закладі, надавала їй матеріальну допомогу допоки сама ж потерпіла від такої не відмовилась. Ці обставини ОСОБА_9 не заперечувала.
		Обвинувачений в судовому засіданні публічно вибачився перед потерпілою.
		З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 200 000 гривень.
		На переконання суду, саме такий розмір буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Одночасно, з врахуванням того, що в силу ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з лікуванням потерпілої та/або втратою нею працездатності, що становить 384,83 грн, належним відповідачем є МСТБУ, а також добровільне відшкодування шкоди на загальну суму 79 150 грн, з яких 8 500 грн зараховано на погашення шкоди, завданої майну, з обвинуваченого на користь потерпілої підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 128 965,17 грн (200 000-70 650-384,83).
		З огляду на зазначене, цивільний позов ОСОБА_9 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди до обвинуваченого підлягає до часткового задоволення.
		7. Щодо процесуальних витрат, то суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
		Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
		Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Даний перелік не є вичерпним.
		Крім того, суд враховує правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
		Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду було надано договір про надання правничої допомоги від 21.03.2025 року та квитанцію за №435679 відповідно до якої ОСОБА_9 оплачено адвокату ОСОБА_10 40 000 грн.
		Разом з тим, як вбачається з умов договору, його предметом є не тільки представництво інтересів клієнтки в суді, але і подання позовних заяв (п.1.2. договору).
		Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. 
		Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		В той же час, суду не надано детального розрахунку, а відтак суд позбавлений можливості здійснити пропорційний розрахунок відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
		Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову, заяву захисника обвинуваченого про зменшення витрат на правничу допомогу, заявлену у відзиві на позов, суд вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілої слід стягнути 20 000 грн витрат на правничу допомогу.
		Інші процесуальні витрати у потерпілої в даному кримінальному провадженні відсутні. 
		8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		8.1. Витрати на залучення експертів у даній справі становлять 6 815,52 грн та підлягають стягненню з обвинуваченого.
		8.2.Запобіжний захід ОСОБА_12 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає, з урахуванням особи обвинуваченого та відсутністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України. 
		В той же час, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_12 було затримано 09.07.2024 року о 13 год. 35 хв. 
		В подальшому, згідно ухвали слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11.07.2024 року ОСОБА_12 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту до 11.09.2024 року. 
		Відтак, з урахуванням положень ч.5 ст.72 КК України згідно якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день та ч.7 ст.72 КК України відповідно до якої три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, слід зарахувати в якості відбутого за цим вироком покарання 2 дні попереднього ув`язнення, що відповідає 2 дням позбавлення волі та 63 дні домашнього арешту, що відповідає 21 дню позбавлення волі. 
		7.4. Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись статтями 7, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначити йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на 5 (п`ять) років.
		В строк призначеного ОСОБА_12 покарання відповідно до ст.72 КК України зарахувати термін його затримання з 09.07.2024 року по 10.07.2024 року включно, виходячи з того, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає однин день позбавлення волі та термін перебування під цілодобовим домашнім арештом з 11.07.2024 року до 11.09.2024 року, виходячи з того, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з моменту фактичного його затримання у зв`язку з виконанням вироку.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12.07.2024 року, на автомобіль марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , та на велосипед марки «Benneto», який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_3 в частині права на відчуження, розпорядження та користування майном.
		Речові докази: транспортний засіб марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - після вступу вироку в законну силу повернути законному володільцю ОСОБА_12 ;
		велосипед марки «Benneto» після вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_9 
		оптичний носій інформації DVD-R диск залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави 6 815 (шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 52 коп. витрат на проведення судових експертиз.
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_12 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_9 128 965 (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 17 коп. заподіяної моральної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
		В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
		Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_12 про відшкодування шкоди, завданої майну, закрити.
		Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
		 
		 
		Суддя Тисменицького районного суду 
		Івано-Франківської області ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...