Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/3304/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано судом: 30.01.2026. Зареєстровано: 04.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2026.
Дата набрання законної сили: 03.02.2026
Номер судового провадження: 2/359/2337/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/3304/25
		Провадження №2/359/2337/2025
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24.12.2025р.        м. Бориспіль 
		 
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
		 
		головуючого судді    Чирки С.С.,
		при секретарі     Кривохижі О.М. 
		за участю
		представника позивача ОСОБА_1 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування 
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, вимоги якого обґрунтовує тим, що вона є користувачем кімнати № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрований її син ОСОБА_3 . Проте, останній не проживає у кімнаті АДРЕСА_2 , оскільки він переїхав на постійне проживання до російської федерації і на даний час там проживає. З сином вона не спілкуюсь і він за зареєстрованою в Україні адресою не з`являється. ЇЇ син ОСОБА_3 відсутній без поважних причин за зарестрованим місцем його проживання близько 8-ми років, а тому він втратив право користування житлом. Факт реєстрації відповідача порушує її права оформити субсидію, скористатись правом приватизації житлового приміщення у гуртожитку, а також вона змушена сплачувати комунальні послуги за особу, яка тривалий час не проживає. 
		У зв`язку з вище викладеним просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_2 
		Ухвалою судді від 22 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 17 грудня 2025 року №5630940 вирішено проводити заочний розгляд. 
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що 03 липня 2008 року ОСОБА_4 , Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради видано орден №35 на жилу площу в гуртожитку. Право зайняття з сім`єю з 4 чоловік житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_3 на підставі рішення міської ради від 29.05.2008 №3890-34. У складі сім`ї позивача також зазначений ОСОБА_3 1986 року народження. 
		Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов виданого депутатом Бориспільської міської ради від 21.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_2 . 
		Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № № 2.4.7 та 11до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
		Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
		Згідно з вказаною нормою закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
		Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року, заява № 30856/03, Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine,§ 41-42).
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Положеннями частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт непроживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин, не доведено і обставин, що відповідач втратив інтерес до спірного житла. До суду не надані свідчення сусідів, пояснення інших свідків щодо його відсутності та відсутності його речей в зазначеному житловому приміщенні та строку її відсутності.
		Сам факт не проживання відповідача у спірній квартирі більш встановленого законом строку не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 405 ЦК України підставою для визнанняння особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є не проживання в житловому приміщенні саме без поважних причин.
		З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги залишити без задоволення. 
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд  якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 03 січня 2026 року. 
		 
		 
		 
		Суддя Чирка С.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...