Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/1019/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 29.01.2026. Зареєстровано: 04.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/761/1513/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022100120000560

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/1019/23
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		12 січня 2026 року    Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		при секретарі - ОСОБА_2 ,
		за участю :
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		захисника - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 62022100120000560 від 03.11.2022 року, за обвинуваченням: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки російської федерації, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення працююча на посаді головного бухгалтера ДУ «Північна ВК № 90», раніше не судима, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія
		України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності
		України, шанування її державних символів є обов?язком громадян України; кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Згідно з Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII російську федерацію визнано державою-агресором.
		Всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинський заключний акт) від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, Декларації про недопущення інтервенції та втручання у внутрішні справи держав Генеральної Асамблеї Організації Об?єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (XХIХ), російською федерацію 24.02.2022 здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв?язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
		Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала воєнна окупація значної частини державної території України, у тому числі міста Херсон та Херсонської області із розміщенням на вказаній місцевості підрозділів збройних сил російської федерації.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2102-IХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України N? 2119-1Х від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2212-IХ від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України № 2263-IХ від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Законом України № 2500-IХ від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ У зв?язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, з початку березня 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) захоплено місто Херсон.
		Так, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, займаючи посаду головного бухгалтера ДУ «Північна ВК № 90», розташованої на території тимчасово окупованої території міста Херсон, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території міста Херсон, маючи умисел на зайняття посади так званого «головного бухгалтера головної бухгалтерії Управління служби виконання покарань по Херсонській області», та реалізуючи його, вступила в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та, отримавши від них пропозицію на зайняття посади так званого «головного бухгалтера головної бухгалтерії Управління служби виконання покарань по Херсонській області», в порушення вимог Конституції та Законів України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, умисно, добровільно погодилась на вказану пропозицію.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, приблизно у травні 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Херсон, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання отримати посаду в незаконному правоохоронному органі, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - російської федерації, умисно, добровільно зайняла посаду так званого «головного бухгалтера головної бухталтерії Управління служби виконання покарань по Херсонській області», тобто посаду, у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Таким чином, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		 
		Судовий розгляд цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) ОСОБА_5 , яка показань суду не надавала, будь-яких клопотань від останньої до суду не надходило.
		При цьому, враховуючи положення ч. 5 ст. 374 КПК України, суд переконався, що стороною обвинувачення під час здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia) використані всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		При цьому у передбачений вимогами ст. 111, 135 КПК спосіб, враховуючи перебування ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території, у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр" та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора публікувалася інформація щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, повідомлення про підозру, виклики до слідчого тощо.
		Захисник вважав, що вина ОСОБА_5 поза розумним сумнівом не доведена через неможливість здійснити комунікацію з обвинуваченою та отримати від ОСОБА_5 показання та інші докази під час судового розгляду.
		Суд не бере до уваги доводи сторони захисту, оскільки під час судового розгляду обвинуваченому створено передбачені кримінальним процесуальним законом можливості бути обізнаним про кримінальні провадження щодо нього та взяти участь у розгляді справи як безпосередньо, так і за допомогою технічних засобів зв`язку.
		Відмова обвинуваченої від реалізації свого права бути присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи щодо неї розцінюється судом як використання ОСОБА_5 гарантованого пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 63 Конституції України права на свободу від самозвинувачення та самовикриття.
		Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню у межах цього провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, а також анексія з боку РФ частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у цьому випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, стороною обвинувачення надано і досліджені судом такі докази:
		- витяг з ЄРДР № № 62022100120000560 від 03.11.2022 року, з якого вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні було розпочато за фактом того, що службові особи ДУ «Північна виправна колонія № 90» добровільно зайняли посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Херсон;
		- копія «справка о зароботной плате (денежного обеспечения, выплаты по гражданско-правовым договорам) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию) від 26.07.2022 р. № 1/ХО-319, яка підписана ОСОБА_5 , як Головним бухгалтером головної бухгалтерії Управління служби виконання покарань по Херсонській області;
		- протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.06.2022 року, на який зафіксована розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , на які ОСОБА_6 , як начальник ДУ «Північна виправна колонія № 90» м. Херсона надає вказівки ОСОБА_5 , яка займає посаду Головного бухгалтера головної бухгалтерії Управління служби виконання покарань по Херсонській області.
		З досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України, добровільно зайняла посаду «головного бухгалтера головної бухталтерії Управління служби виконання покарань по Херсонській області», тобто посаду, у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
		Інших доказів під час судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість під час розгляду цього кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, не надано.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК, у межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, поза розумним сумнівом.
		Виходячи з зазначеного, судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		Обираючи обвинуваченій ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму і ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Обставин, які б відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшували покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції, встановленої ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Таке покарання стосовно ОСОБА_5 , на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Даних щодо наявності процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		у х в а л и в:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах строком на 10 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з дня її фактичного затримання.
		Застосований відносно  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		Суддя           ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...