Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/2530/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками.
Надіслано судом: 09.02.2026. Зареєстровано: 09.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/711/137/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024250310000173

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 711/2530/24
		Номер провадження 1-кп/711/137/26
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 лютого 2026 року м. Черкаси
		 
		Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисників ОСОБА_7 ,
		ОСОБА_8 ,
		потерпілого ОСОБА_9 ,
		представника потерпілого ОСОБА_10 ,
		 
		провівши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310000173 від 12.01.2024, за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, митрополита Черкаського і Канівського Української православної церкви Феодосія, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та мешканця  АДРЕСА_2 , не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 08.01.2024, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, будучи митрополитом Черкаським та Канівським, перебуваючи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який переобладнаний під церкву, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх діянь, під відеозапис, всупереч Конституції України та Законів України в частині заборони проповідування ворожнечі, нетерпимості до віруючих інших релігійних організацій, здійснив умисні, публічні висловлювання спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образу почуттів громадян у зв?язку з їхніми релігійними переконаннями, створивши при цьому відеозапис. 
		У подальшому 08.01.2024 о 19 годині 59 хвилин, відеозапис із висловлюваннями ОСОБА_6 викладено у відкритий ресурс - офіційну сторінку Черкаської єпархії УПЦ у соціальній мережі «Фейсбук» «Черкаська єпархія УПЦ», під назвою «СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСИЯ К МОНАШЕСКОЙ ОБЩИНЕ ЗАХВАЧЕННОГО МОНАСТЫРЯ В ЧЕРКАССАХ», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 який містить висловлювання спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образу почуттів громадян у зв?язку з їхніми релігійними переконаннями, став публічним та доступним для перегляду та подальшого поширення, необмеженому колу осіб.
		Так, відеозапис містить висловлювання «...Ваше высокопреосвященство, дорогой владыка Иоанн, сёстры сей святой обители, братья и сёстры прихожане, отцы, которые здесь служили и служат, сердечно приветствую Вас сегодня в день Христового Рождества. Впервые Рождество Христово Вы празднуете в таких условиях. Все мы помним и ещё раны глубоки на сердце и болезненны, как произошли события не так давно, когда мы с Вами все лишись монастырского храма древнего, исторического, монастырских корпусов. Сейчас захватчики, клеветники рассказывают, что никакого монастыря не было. Ну да, не было того мужского монастыря, который был зафиксирован синодальным решением, но был монастырь женский. Вокруг владыки Иоанна как духовника собралась женская обитель, собрались сёстры в мантийном постриге, вот они перед нами. Обитель жила и продолжает сейчас жить монашеской жизнью, молитвой, послушанием, взыванием к Богу, духовными воздыханиями. Да, после того как был захвачен монастырь, сёстры вместе с владыкой Иоанном были гостеприимно приняты в скит Покровского Красногорского Золотоношского монастыря, матушка игуменья Арсения пригласила, нам показалось с владыкой Иоанном, что это хороший, лучший вариант, а блаженнейший владыка митрополит Онуфрий дал благословение на такое временное пребывание сестёр вместе с наместником обители, пока... пока не наступит время когда наши храмы и монастыри вновь вернутся в лоно канонической церкви и в них вновь зазвучат молитвы и голоса наших верующих и наших монашествующих. Но кроме сестёр, монашеской братии конечно же остались прихожане, и эти прихожане они ведь не могут переселиться в Красногорский монастырь в скит. Прихожане, которые... средний возраст которых за 60, за 70 лет, которые всю жизнь с пятидесятых годов с шестидесятых XX века этот храм посещали, здесь были крещены они, их родители у многих. Куда им деться? И вот, благодарение Богу, есть это небольшое помещение, которое в собственности у прихожан, и в котором собирается община, которая была приходской при женском монастыре. Понятно, не вся община. Конечно, многие перешли в кафедральный собор ходят, кто-то в другие храмы Черкасс, но часть прихожан просто им добраться чисто физически куда-то очень сложно: по возрасту, по состоянию здоровья, и поэтому Вы здесь, и поэтому здесь совершается литургия. Вот сегодня совершалось две божественных литургии - на одной 40 человек, на другой 30 человек, всего 70. Это те наши бабушки, дедушки, которым трудно дойти до собора или других храмов, а это помещение недалеко от захваченного монастыря, настолько любят это место, настолько привыкли к нему за десятилетия, что не могут его оставить. И по нашему благословению здесь совершается литургия, две литургии в воскресные дни, исповедь, причастие для прихожан обители. Ну и, конечно, сёстры приезжают и, конечно, владыка архиепископ Иоанн бывает здесь регулярно, потому что духовенство в монастыре служило. Сколько человек? Семь? Да, наверное? Семь человек. Тоже клеветники смотрят видеозапись реального собрания приходского и монашеского этой обители, которое было и которая единогласно подтвердила своё пребывание в лоне канонической Украинской православной церкви. Клеветники смотрят говорят: «Смотрите! Они священников нагнали!». Кого нагнали? Это все священники монастыря, в монастыре служило семь священников во главе с архиепископом. Один Иудой оказался. А все остальные как служили, так и служат, и сёстры как были, так и есть, монастырь как пребывал, так сейчас в изгнании и пребывает, а прихожане, которые рядом вот молятся здесь, которым трудно доити до других храмов, которые могут дойти доходят до других храмов, потому что здесь достаточно тесное помещение. Владыка, мы Вас Благодарим за то, что Вы не оставляете духовным попечением даже в рассеянии Ваших духовных чад, которые с такой скорбью на сердце вынуждены были выйти из намоленных стен, стен храма своих отцов, своих матерей, своих бабушек и дедушек. Нет никакого сомнения, что придёт тот час, когда мы вернёмся в свои храмы, когда вновь там зазвучит молитва. А сегодня в день Рождества Христова хочется пожелать, чтобы это время наступило скорее, чтобы Господь милостью своей простил нам всё наши грехи, немощи и наше недостоинство, которое в том числе стало причиной вот такого притиснення, гонения на нашу церковь, были бы мы все святые, не было бы у нас необходимости нас смирить в этой жизни, чтобы спастись нам, не попустил бы Господь нам таких испытаний. Господь попускает для нашей же пользы. Дай Бог только, чтобы это испытания не были сверх наших сил, дай Бог, чтобы эти испытания закончились как можно скорее, дай Бог и желаю этого от всего сердца всем нам, чтобы это как можно быстрее было. А давайте молиться, чтобы это в этом году было, чтобы закончилась война, чтобы закончилось гонение на церковь, чтобы всё стало по-прежнему тихо, мирно, и чтобы мы могли все с Вами трудиться над созиданием духовной жизни, над созиданием церковной жизни, над созиданием жизни монашеской, монастырской, а не занимались тем, чтобы защищаться, отбиваться, куда- то уходить, где-то прятаться. Сердечно поздравляю Вас, желаю божьих благословений самых обширных, щедрых в этом году, пусть Господь не оставит, владыка, никого из Ваших чад и сестёр в этом году не на одну минуту, а ту скорбь, которую они понесли, пусть Господь восполнит сердечным миром, утешением и радостью. Благословение Господне с вами да пребывает…»
		Вказані публічно розповсюджені висловлювання спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями. 
		Такими діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 161 КК України, тобто умисні дії спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образу почуттів громадян у зв?язку з їхніми релігійними переконаннями.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України, не визнав та скориставшись правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовився давати показання в суді та відповідати на запитання щодо суті обвинувачення. 
		В судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_6 він знає з моменту його призначення керівником Черкаської єпархії, тому він був його керівником. Прихожани показали йому відео на якому зафіксовано, як ОСОБА_6 перебуваючи у владики Іоана назвав його «Іудою» і «зрадником» через те, що всі залишились в УПЦ, а він перейшов у Православну церкву України. Мова йшла про те, що захопили монастир Черкаської єпархії, а насправді захоплення монастиря не було, в той період часу відбувався перехід від УПЦ до ПЦУ. Особисто він не був присутнім під час проведення цих зборів. В останній день цих зборів до нього звернулась ініціативна група з пропозицією очолити цю парафію ПЦУ про яку іде мова у відео. Він погодився. Ці слова його дуже образили, оскільки слова зі служби мають дуже великі негативні наслідки для вірян, якщо їх церкву вважають не канонічною. На тому відео він бачив, що в будинку, який надали для представників УПЦ що по вул. Нарбутівська в м. Черкаси, перебував владика Іоан, після різдвяних свят туди був запрошений ОСОБА_11 ( ОСОБА_6 ), який сказав, що фактично в них монастиря там не було зафіксованого синодальним рішенням, то була жіноча громада, яка утворилася біля владики Іоанна, і тому вони вимушені тимчасово перебувати тут. Далі він казав, що Золотоніський монастир надав їм можливість зустрітися там, про кількість священиків, які залишилися в УПЦ, та вказав, що один із них виявився «зрадником». Це було звернення владики Феодосія до парафіян та владики Іоанна після служби. Він прийняв це на свою адресу, оскільки він єдиний перейшов до ПЦУ. У богослов`ї Іуда, будучи одним із апостолів, зрадив ОСОБА_12 . Він знає, що серед апостолів ОСОБА_13 був ще один апостол на ім`я ОСОБА_14 , проте він вважає, що владика Феодосій у своїй промові використовуючи ім`я ОСОБА_14 , мав на увазі саме «зрадника». До ПЦУ він перейшов 16.11.2023, збори парафіян відбулися за декілька місяців до його переходу, який відбувався на підставі Указу владики Іоанна. Після 16 листопада 2023 року він не проводив богослужінь у попередній парафії. Протиправними діями владики Феодосія він вважає те, що останній відмовляється виконувати постанови найбільшого керівного органу Собору, а також те, що назвав його «зрадником». Присутнім під час подій в листопаді 2023 він не був, не може відповісти чи було таке входження у монастир законним. Коли він проводив служби у цьому монастирі, монахині у ньому були, але потім вони пішли. З ним до нової парафії перешли 10 парафіян, але згодом їх стало більше. Його моральні страждання полягали у тому, що він втратив душевну рівновагу, в нього почалося безсоння, задля відновлення його порушених прав він був вимушений звернутися до правоохоронних органів із відповідними заявами. Відео було розміщено на сторінці черкаської єпархії у вільному доступі. Відео було записано 07 січня 2024 року, а він його побачив 8 січня 2024, оскільки про нього йому розповіли його прихожани, які були обурені цим відео. Після перегляду відео в нього були негативні відчуття, він відчув дискримінацію за його релігійні переконання. Із заявою до правоохоронних органів звернувся задля захисту саме своїх прав, його парафіяни були обурені, але вони не мали наміру захищати свої права у такий спосіб. Проте що звернувся до правоохоронних органів він їх повідомив, і парафіяни позитивно на це відреагували та підтримали його. Він не може пояснити чим обґрунтовується визначений ним розмір завданої йому моральної шкоди саме у сумі 100000грн. 
		Під час додаткового допиту потерпілого ОСОБА_9 , останній пояснив, що слова, висловленні ОСОБА_6 на відео, принижують його честь та ображають гідність у зв`язку із його релігійними переконаннями. Як сказав на відео владика Феодосій ( ОСОБА_6 ): «Було сім священників, під головуванням архієпископа - вісім, один з них виявився Іудою». Отже, Іуда зрадив Христа. Коли їх приймали в священники, вони давали присягу бути вірними святій соборній і апостольській церкві, а не якійсь місцевій церкві. Постановам вселенських церков і настановам святих отців. Тому тут він не вбачає ніякої зради, адже апостольську церкву вони не зрадили, головам церков, як каже святе письмо і Христос. Те що вони відмовились від адміністративного керівника, земного, це не є зрадою церкві. Його образило саме те, що його назвали Іудою. Ці слова могли викликати розпалювання ворожнечі між різними вірянами різних церков УПЦ та ПЦУ, тому що за словами володики Феодосія єдиною канонічною церквою є саме УПЦ, а Православна церква України не являється такою, тобто канонічною. Коли людина приймає хрещення, вона зокрема визнає, що вона вірує в єдиного бога, отца, сина та святого духа, а також в єдину святу соборну і апостольську церкву. А відтак неможливо бути зрадником цієї єдиної церкви. І коли кажуть, що ви зрадили саме цю церкву, це є неправдою, бо апостольську церкву неможливо зрадити і визнавати, що Православна церква України не являється канонічною, оскільки джерело є єдиним, тобто одним і тим самим. Російська церква, як вони кажуть, отримала ОСОБА_15 від грецької церкви. ПЦУ також отримала ОСОБА_16 від грецької церкви. Тобто вони отримали ОСОБА_16 від єдиної церкви, а відтак не можна вважати ПЦУ не канонічною церквою, це ображає вірян. 
		На уточнюючі запитання захисника потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що для нього приниження полягає саме в тому, що його обізвали ОСОБА_17 , який зрадив когось. ОСОБА_6 коли казав про зрадників безпосередньо його особу не називав, але формулювання фрази, що «…у монастирі служило сім священників під головуванням архієпископа. Сім. Один ОСОБА_17 виявився….», є відсилкою на нього, оскільки він єдиний з них перейшов до ПЦУ. Він вважає, що посилання на ОСОБА_18 , було висловлено саме в контексті зрадника. Оскільки тільки один ОСОБА_14 відійшов від апостолів, тому він вважає, що владика Феодосій згадуючи ОСОБА_18 , мав на увазі зрадника. Після цього владикою Феодосієм був виданий указ про його заборону. В указі не було написано, що він ОСОБА_14 . Після цих подій до нього не застосувалась фізична сила, він не зазнавав фізичного болю, будь-яких погроз не від кого він не отримував. Вважає, що такі слова могли викликати релігійну ворожнечу. Ці слова його ображають тим, що не можна ділити церкви на канонічні чи не канонічні. 
		На запитання обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що він не звертався до правоохоронних органів із заявою щодо розпалювання релігійної ворожнечі стосовно подій, які відбулися 20 листопада 2023. Він не вважає такі дії незаконними, оскільки указ про його призначення настоятелем монастиря датований раніше ніж відбулись ті події. В цих подіях він ніякої участі не приймав. 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він пам`ятає відеосюжет, який був продемонстрований на просторі інтернету, а саме проповіді митрополита Феодосія, який став підставою для нинішньої кримінальної справи. Під час цієї проповіді владика Феодосій висловив образу, назвавши одного із кліриків Черкаської єпархії «Іудою». Згідно академічного тлумачного словнику українського мови слово «іуда» у т.4 на ст. 57 трактується як зневажливе та лайливе. Він вважає, що слово «Іуда» є образливим словом. ОСОБА_20 не назвав прямо прізвище особи, яку вважає ОСОБА_17 , проте він вважає, що владика Феодосій мав на увазі ОСОБА_9 , оскільки отець ОСОБА_21 прийняв рішення разом зі своєю паствою і вийшов зі складу Української православної церкви і перейшов під юрисдикцію Православної церкви України. Вважає не припустимим вважати Засанського через це зрадником, оскільки останній є священником із бездоганною репутацією, який має двох синів священників, які наразі є військовими капеланами. 
		На уточнюючі запитання прокурора свідок ОСОБА_19 пояснив, що окрім цих слів, на відео ще були слова, які могли образити прихожан. Так, владика звертався до Черкаської пастви російською мовою і він ще казав у цій проповіді «вот эти клеветники», «бандиты», «захватчики» та тому подібне, тому ці слова сприймалися прихожанами як образливі. Там також були ще слова щодо канонічності Української православної церкви. Він підкреслював що тільки вони є канонічною церквою, хоча Православна церква України також є канонічною церквою, оскільки вона має ОСОБА_16 і діє в межах закону. На його думку, не визнання Православної церкви України як канонічною владикою Феодосієм, може сприйматися людьми, які вирішили перейти до ПЦУ, як образа. Він багато років працює в Черкаській єпархії і починав працювати ще за часів митрополита Сафронія, був керівником прес-служби і вся інформаційна діяльність трималась на його плечах. І коли митрополит ОСОБА_22 спочив, через сорок днів був призначений митрополит Феодосій і з тих пір він з ним знайомий. З початком повномасштабного вторгнення РФ до України, практично всі клірики м. Сміла Черкаської області звернулися до митрополита Феодосія з вимогою негайно розірвати всі стосунки з московським патріархатом і приєднатися до ПЦУ. Митрополит Феодосій на зустрічі священників на це вдався до погроз, казав що «я вас забороню». Коли він працював в інформаційній службі, ті відео які опубліковувались на офіційних сторінках Черкаської єпархії вони попередньо переглядались владикою Феодосієм, оскільки останній фактично був адміністратором і цензором всієї інформації, яка мала бути розміщена на офіційних ресурсах. Без його відома жодного відео чи публікації не виходило, а він ( ОСОБА_19 ) як журналіст не мав права їх виставляти. 
		На уточнюючі запитання представника потерпілого та сторони захисту свідок пояснив, що на його думку в проповіді владики Феодосія було відчутне розпалювання міжконфесійної ворожнечі та ненависті, бо там було зневажливе ставлення до опоненту (ПЦУ) і це були непоодинокі випадки. Аналогічні проповіді він читав у Кам`янці, а друга була у Смілі. В тих проповідях лунали вислови, які, на його погляд, можуть бути розцінені як розпалення конфесійної ворожнечі, ненависті до людей, які належать до ПЦУ.
		Вважаючи, що ПЦУ є канонічною церквою, він керується тим, що ПЦУ було надано відповідний документ, а саме Томос від Вселенського патріархату. Він бачив відео, на якому зафіксовані події, що відбулись у храмі Різдва Богородиці при монастирі під час переходу влади до отця ОСОБА_9 . Він не може надати правову оцінку подіям, які там відбувались. ОСОБА_9 та його сини це люди з бездоганною репутацією. На тому відео він бачив ненависть з обох боків, і на його думку цим має займатися слідство. Як журналіст, він спілкується із багатьма людьми, і після промови владики Феодосія, він відчув, що люди були ображені і ця промова мала негативні наслідки. Він не знає, чому парафіяни ПЦУ не звертаються до правоохоронних органів, оскільки він не може відповідати за всіх. Особисто він свою думку стосовно його проповіді викладав у своїх публікаціях в інтернеті.
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_23 на запитання сторони захисту суду пояснила, що вона є головним судовим експертом експертного сектору СТ СБУ у Волинській області. Вона складала висновок експерта у даній справі. В неї вища філологічна освіта з романо-германської філології. У 2005 році вона закінчила Волинський національний університет імені Лесі Українки, який розташований у м. Луцьку. Об`єктом дослідження був відеозапис з назвою «Слово митрополита Феодосия к монашеской общине захваченного монастыря в Черкассах» та його об`єктивний зміст. Вона досліджувала текст у вигляді стенограми в протоколі огляду. Також їй було надано на дослідження відеозапис на диску «DVD-С». Мова відеозапису була російською, тому стенограма також була російською мовою, оскільки вона відповідала відеозапису. Вона володіє російською мовою, вивчала в школі, але профільної філологічної освіти з російської мови вона не має. Російську мову вона знає на достатньому рівні, щоб працювати із змістом тексту. Також в неї є відповідний сертифікат про володіння російською мовою, отриманий в інституті в Києві по закінченню дев`ятимісячного навчання. Сертифікат вона отримала в 2024 році. При проведенні експертного дослідження відсутня пряма заборона на використання російськомовних джерел. Богословської освіти в неї немає. Вона не надавала оцінку тексту в межах точки зору теології. Вона надавала оцінку виключно в межах судової лінгвістики, при цьому застосовуючи і соціально-лінгвістичний метод дослідження. Надаючи тлумачення слову «Іуда» вона вказувала те, що було зазначено в словнику. Їй відомо, що було два апостоли з ім`ям ОСОБА_14 . Проте при проведенні експертизи до уваги береться очевидне, загально відоме, несуперечливе трактування. Оскільки пересічні реципієнти не всі можуть знати, що ОСОБА_24 було двоє, тому до уваги береться загальновідоме тлумачення цього слова. «Іуда» це лексема, яка, як в релігійному контексті, так і поза релігійного контексту, трактується як «зрадник». В проповіді ім`я конкретного священника не згадувалось. З тексту відомо, що було сім священників, а один перейшов до ПЦУ. Те що УПЦ є супротивником ПЦУ, це є несуперечливим, загальновідомим фактом, який випливає з суспільно-політичних реалій. З тексту вбачається, що проповідь була направлення на підтримку духовної спільноти УПЦ із розпалюванням ворожнечі та ненависті до ПЦУ, за умови якщо перехід монастиря під керування ПЦУ відбувся у законний спосіб. З контексту проповіді можна зрозуміти про кого йшла мова, якщо знаєш хто саме із священників перейшов до іншої церкви. В контексті проповіді «Іуда» вказаний як негативний персонаж, який ототожнюється зі зрадою та відступництвом. Відносно людини слово «Іуда» в контексті проповіді однозначно несе образливий характер. 
		На підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України, стороною обвинувачення надані наступні докази, які були оголошені, досліджені та перевірені судом на предмет їх належності, допустимості та достовірності в судовому засіданні.
		Відповідно до даних рапорту від 12.01.2024 слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_25 повідомив, що 12.01.2024 до ЧРУП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали зібрані Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області про те, що отримано інформацію про розміщення на Інтернет-ресурсах відеоматеріалів, які за своїм змістом направлені на розпалювання релігійної ворожнечі між релігійними конфесіями в м.Черкаси та Черкаській області; (Т.2 а.с. 1)
		Згідно даних повідомлення Служби безпеки України від 11.01.2024 щодо вчинення кримінального правопорушення, начальник управління ОСОБА_26 повідомив керівника Черкаської окружної прокуратури про те, що в ході здійснення оперативно-службової діяльності отримано інформацію, що архієрей Української православної церкви, керівник Черкаської єпархії УПЦ, митрополит Черкаський і ОСОБА_27 у власних висловлюваннях, що містяться у відеоматеріалі, розміщеному на офіційних Інтернет-ресурсах Черкаської єпархії УПЦ, принижує честь та гідність прихожан та священнослужителів Православної церкви України, чим розпалює релігійну ворожнечу між двома релігійними конфесіями. В даних висловлюваннях вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України;(Т.2 а.с.2)
		Відповідно до заяви настоятеля РО «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) м. Черкаси» від 09.01.2024 з додатками в копіях, ОСОБА_9 повідомив, що митрополит Феодосій у викладеному відеоматеріалі, який знаходиться на офіційній сторінці управління Черкаської Єпархії УПЦ у Фейсбук, умисно порушує його честь і гідність, як священника та свідомо розпалює релігійну ворожнечу між парафіянами УПЦ та ПЦУ, ображає парафіян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями; (Т.2 а.с. 3)
		Згідно змісту копії Указу керуючого Черкаською єпархією митрополита Черкаського та Канівського Феодосія від 16.11.2023 № 151, за порушення священицької присяги, клятвопорушення, зраду Святої Христової Церкви, ухилення в розкол, протоієрей Йосип Засанський звільняється з посади штатного клірика чоловічого монастиря на честь Різдва Пресвятої Богородиці м. Черкаси Черкаської єпархії УПЦ та забороняється священнослужіння; (Т.2 а.с. 4)
		Відповідно до даних копії реєстраційного посвідчення Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 14.09.1988, комплекс будівель в м. Черкаси по вул. Жовтневій, 374 зареєстровано за Церковною общиною Різдва Богородиці (на російській мові) на підставі договору про передачу будівлі Придніпровським райвиконкомом від 16.08.1984 року та записано в реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 735; (Т.2 а.с. 5)
		Згідно змісту копії протоколу № 1 парафіяльних зборів від 10.08.2023, парафіянами шляхом голосування були прийняті рішення про обрання Голови Парафіяльних зборів, про обрання Секретаря Парафіяльних зборів, про обрання лічильної комісії, про затвердження списку віруючих громадян присутніх на Парафіяльних зборах та які брали участь у голосуванні, про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об?єднання  Православної Церкви України, про зміну найменування релігійної громади, про обрання Парафіяльної ради та ревізійної комісії, про зміни у поминаннях під час здійснення богослужінь, про внесення змін та прийняття Статуту Релігійної громади шляхом викладення його в новій редакції, про уповноваження на підписання протоколу Парафіяльних зборів Релігійної громади, про проведення реєстрації статуту Релігійної громади в новій редакції та державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду, про уповноваження голови парафіяльної ради на звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду в інтересах церкви Різдва Богородиці УПЦ та підписання заяви про скасування заходів забезпечення позову, що накладені на релігійну громаду в межах адміністративної справи № 640/4748/19; (Т. 2 а.с. 6-7)
		Відповідно до змісту копії Указу управління Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) № 232-є/у від 16.11.2023, протоієрей ОСОБА_28 призначений на посаду керівника-настоятеля Релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Черкаси»; (Т.2 а.с. 8)
		Згідно змісту копії Статуту релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) м. Черкаси», він прийнятий рішенням парафіяльних зборів, протокол № 1 від 10.08.2023, зареєстрований у новій редакції розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 21.08.2023 № 480 «Про заяву віруючих громадян»; (Т.2 а.с. 9-19)
		Відповідно до даних протоколу огляду від 17.01.2024 з диском, який був переглянутий в судовому засіданні, старшим оперуповноваженим 3 сектору 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Черкаській області ОСОБА_29 проведено огляд публікації, розміщеної на офіційних Інтернет-ресурсах Черкаської єпархії УПЦ під назвою «СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСИЯ К МОНАШЕСКОЙ ОБЩИНЕ ЗАХВАЧЕННОГО МОНАСТЫРЯ В ЧЕРКАССАХ 7 января 2024 года», в ході якого встановлено, що дане відео розміщено 08.01.2024 о 19.59 на офіційній сторінці Черкаської єпархії УПЦ у соціальній мережі "Фейсбук", на платформі відеохостингу «Ютуб» на відеоканалі Черкаської єпархії УПЦ «Черкаський Благовісник» 08.01.2024 близько 19.00, на офіційному Телеграм-каналі сайту Черкаської єпархії УПЦ «Черкасский Благовестник» та на каналі під назвою «Проповеди митрополита Феодосия (Снигирева)», на офіційному сайті Черкаської єпархії УПЦ «Православна Черкащина». З метою збереження отриманих даних та недопущення видалення інформації з мережі Інтернет здійснено збереження сторінки, завантажено відео, в подальшому вказані файли записані на диск DVD-RW «Axent», який долучений до даного акту огляду та постановою від 18.01.2024 визнані речовим доказом та приєднані до матеріалів кримінального провадження № 12024250310000173 від 12.01.2024; (Т. 2 а.с. 44-50, 51) 
		Відповідно до висновку експерта № 54/1516-339 від 01.02.2024, у результаті семантико-текстуального аналізу текстового наповнення відеозапису «СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСИЯ К МОНАШЕСКОЙ ОБЩИНЕ ЗАХВАЧЕННОГО МОНАСТЫРЯ В ЧЕРКАССАХ», згідно з фабулою справи - розміщеного на офіційній сторінці Черкаської єпархії УПЦ у соціальній мережі «Фейсбук» «Черкаська єпархія УПЦ», a caмe висловлювань особи, яка виступає на відео - ОСОБА_6 (митрополита Феодосія) встановлено: 1. Відсутність лінгвістичних ознак спонукання до дій проти людини або групи осіб за ознаками статі, раси, національності, мови, походження, ставлення до релігії, приналежності до якої небудь соціальної групи; 2 (2-4) наявність: 2.1. Розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті. Лексичні прояви: застосування у публічному мовленні лексичних засобів негативної оцінки щодо ПЦУ, її священнослужителів, вірян та прибічників, що виражені лексемами з негативною конотацією «захватчики» (ті, хто насильно щось відбирають - захоплюють, в контексті «захоплення» (насильницького заволодіння храму УПЦ) та «клеветники» (ті, що свідомо поширюють наклеп, брехню, за текстом йдеться про заперечення «клеветниками» існування монастиря, є предметом мовлення). Наведені негативно-оцінні характеристики релігійного супротивника УПЦ - Православної Церкви України (її священнослужителів, вірян та прибічників) є такими, що базуються на фактичних даних. У разі, якщо фактичні дані, що слугували першопричиною виникнення наведених негативних характеристик є такими, що не відповідають дійсності, їхнє застосовування щодо ПЦУ, її священнослужителів, вірян та прибічників становить розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті. 2.2. Образа релігійних почуттів священнослужителя у зв?язку з його релігійними переконаннями. Лексичні прояви: негативне найменування «Иудой» (лексема з негативною конотацією, зокрема у релігійному середовищі, символ зради Христа, віри, зрадництва загалом) священника УПЦ, одного з семи, що служили в монастирі, та продовжують службу без вказаного священника. Застосування щодо священника презирливого найменування «Іуда» ототожнює його вчинок, очевидно, йдеться про перехід до ПЦУ як релігійного супротивника УПЦ, зі зрадою віри, зрадою Христа, закономірно носить образливий характер, ображає релігійні почуття вказаного священнослужителя у зв?язку з відповідним його вчинком та його релігійними переконаннями; (Т. 2 а.с. 32-42)
		Згідно даних протоколу огляду від 09.02.2024, старшим оперуповноваженим 3 сектору 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Черкаській області ОСОБА_29 проведено огляд публікації, розміщеної на офіційних Інтернет-ресурсах Черкаської єпархії УПЦ під назвою «СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСИЯ К МОНАШЕСКОЙ ОБЩИНЕ ЗАХВАЧЕННОГО МОНАСТЫРЯ В ЧЕРКАССАХ 7 января 2024 года», в ході якого встановлено, що дане відео розміщено 08.01.2024 о 19.59 на офіційній сторінці Черкаської єпархії УПЦ у соціальній мережі "Фейсбук" - на момент огляду публікації відео має 888 переглядів, 127 вподобань та 7 поширень, коментарі до вказаного допису обмежено правами власника сторінки; на платформі відеохостингу «Ютуб» на відеоканалі Черкаської єпархії УПЦ «Черкаський Благовісник» 08.01.2024 близько 19.00 - на момент огляду публікації відео має 10 тисяч 228 переглядів, 912 вподобань та 72 коментарі; на офіційному Телеграм-каналі сайту Черкаської єпархії УПЦ «Черкасский Благовестник» 08.01.2024 о 19.26 з посиланням на відео-хостинг «Ютуб» - на момент огляду публікації відео має 163 перегляди та 15 вподобання, коментарів до вказаної публікації немає; на Теленрам-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 )» ІНФОРМАЦІЯ_4 о 18.31 з посиланням на відео-хостинг « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - на момент огляду публікації відео має 1 тисячу 100 переглядів, 50 вподобань та 1 негативну реакцію, коментарів до вказаної публікації немає; на офіційному сайті Черкаської єпархії УПЦ «Православна Черкащина» 08.01.2024 розміщено публікацію під назвою «Митрополит Феодосий посетил гонимую общину монастиря Рождества Пресвятой Богородицы (+ ВИДЕО)», до якої додано відео під назвою «СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСИЯ К МОНАШЕСКОЙ ОБЩИНЕ», розміщене на відео-хостингу «Ютуб» - на момент огляду вказана публікація має 168 переглядів; (Т.2 а.с. 67-72)
		Згідно протоколу огляду від 19.03.2024 та диском до нього, який був переглянутий в судовому засіданні, старшим слідчим СВ ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_30 , на підставі ухвали слідчого судді № 712/3443/24 від 18.03.2024, в присутності понятих ОСОБА_31 і ОСОБА_32 , за участі захисника ОСОБА_33 , власника примішення ОСОБА_34 проведено огляд домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 . Вхід на територію домоволодіння здійснюється через металеві ворота та двері. На території виявлено одноповерховий будинок, вхід до якого здійснюється через металопластикові двері білого кольору. При вході виявлено кімнату № 1 (коридор), в якому прямо навпроти дверей вхідних виявлено три столи, на яких свічки, далі диван, навпроти якого тумба. По обидва боки в даній кімнаті виявлено одні двері з лівого боку та двоє дверей з правого боку. На других дверях з правого боку наявні два аркуші паперу (один пустий файл та один аркуш з написом «розклад богослужінь»). При вході до вказаних дверей виявлено коридор, який веде до кімнати, що візуально переобладнана під церкву. В даній кімнаті з лівого боку виявлено алтарну зону, яка умовно відділена від іншої частини кімнати двома іконами, за якими комод, на стіні ікони. З іншого боку розміщено також ікони на стінах та на підлозі різні церковні атрибути та приналежності. Дана кімната візуально переобладнана під приміщення церковного храму. (Т.2 а.с. 86-89)
		Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_35 , яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.
		Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
		Так, стороною захисту було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_36 , яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.
		Також, сторона захисту на підтвердження своєї позиції щодо заперечення обвинувачення стосовно ОСОБА_6 заявила клопотання про допит в судовому засіданні свідків. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_37 суду пояснив, що 20.11.2023 року він був свідком подій, які відбулись у храмі Різдва Богородиці, оскільки він є прихожанином даної церкви і дуже часто відвідував даний храм. В той день, близько 9 години ранку відбувся захват цієї церкви невідомими йому людьми, які були в камуфляжній та спортивній формі. Їх було близько 50 людей і в них були палки та бити. Перелізши через паркан та зачинені ворота, вони почали бити людей, які були у храмі та на території обителі. Намагаючись потрапити до обителі, ці люди вибивали двері та розбивали скло у вікнах храму. Йому нічого не відомо, як саме проводився збір громади на якій вирішувалось питання щодо переходу даної церкви до ПЦУ, оскільки він не був присутнім на цих зборах, так як він є прихожанином УПЦ, його й не запрошували. На зборах УПЦ він був, там було дуже багато людей, не менше 100-200 людей. На тих зборах було прийняте одноголосне рішення про те, що ця церква та община залишається в УПЦ. На території цього храму був розміщений монастир, в якому жили монахині, але під час захвату храму, монахинь примусово висиляли з монастиря і він допомагав їм вивозити їх речі. Він бачив відео проповіді митрополита Феодосія в інтернеті на Черкаському благовіснику, яку він робив на підтримку монахинь та вірян, в яких відібрали храм Різдва Богородиці. У цій проповіді владика підтримував всіх тих, хто був у вигнанні з монастиря та храму Різдва Богородиці, в тому числі було сказано слова підтримки тих священників, які служили у цьому приході. Під час цих подій ОСОБА_9 він серед нападаючих не бачив. Щодо змісту відео проповіді владики Феодосія, то він її підтримує, вважає її гарного змісту. Він вважає, що УПЦ є канонічною церквою. Він вважає, що ПЦУ не є канонічною церквою. Після перегляду проповіді владики Феодосія на ресурсі Черкаської єпархії УПЦ, особисто він не відчував негативу до будь-кого. Це звернення адресувалось прихожанам та священникам УПЦ, які постраждали від захоплення храму. Це відео стосувалось всіх священників УПЦ. До моменту переходу УПЦ в ПЦУ, в храмі служило сім священників та настоятель храму  владика Іоан. Із цих семи священників в ПЦУ перейшов тільки отець ОСОБА_21 , на прізвище ОСОБА_38 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_39 суду пояснив, що 20.11.2023 року він був свідком захоплення храму Різдва Богородиці. В той день він прийшов в храм помолитися, але після закінчення служби до них дійшла інформація про те, що будуть захоплювати храм. Вони вийшли на вулицю та побачили, що на вулиці гуртуються люди у військовій формі та на військових машинах. Декого з цих людей він знав. Вони перелізли через паркан та почали бити вікна храму камінням. Бійка тривала близько 10-15 хвилин. Прихожани ніякого протистояння не чинили. Люди в формі, яких було не менше 40 чоловік, силою виганяли людей та монахинь з території храму. Після цього йому допомогли дійти до швидкої допомоги та відвезли до Третьої міської лікарні, де йому зробили операцію, бо в нього було два переломи на нозі, встановили дві пластини та два болти. А потім через півтори доби, навіть ще не відійшов наркоз від операції, його виписали з лікарні. Наразі його лікування ще не завершено, йому треба робити ще одну операцію. Йому нічого не відомо про збори громади ПЦУ. Він не знає скільки священників з цього храму перейшло з УПЦ до ПЦУ. Іуда, особисто для нього, це зрадник ОСОБА_12 , тому це не позитивний образ людини, воно в нього викликає негативне ставлення. Слово «Іуда» в нього асоціюється із зрадником.
		В судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_40 суду пояснив, що він близько 10 років є прихожанином храму, який розташований по вул. Благовісна, тому він часто відвідував служби разом із своєю родиною. Він знає, що всі віряни їх церкви проголосували за те, щоб бути вірними канонічній церкві під головуванням владики Онуфрія, тобто в УПЦ. На наступний день він прийшов на службу зранку, зайшов до монастиря, а через деякий час їм повідомили, що біля монастиря збираються люди у військовій формі. Коли вони до них підійшли та запитали з якою метою ті прийшли, то вони відповіли, що хочуть помолитися. На відповідь, що храм зачинений, ті почали перелазити через паркан, намагаючись проникнути до середини двору монастиря, а потім і у храм. Вони били вірян, монахинь, священників. Його повалили на землю та порвали йому одежу, розбили телефон. Потім приїхала швидка, і його було госпіталізовано. В нього був забій голови, забій реберних хрящів, поламані зуби, які він до сих пір лікує. Він звертався із відповідною заявою до правоохоронних органів, і на даний час встановлюється тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень задля визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення. Різдвяне відеозвернення владики Феодосія він бачив в інтернеті на ютубі. У цьому зверненні владика Феодосій не згадував священника ОСОБА_41 , у зверненні він на особистості не переходив. Він не може сказати точну кількість священників, які служили храмі, оскільки вони змінювалися, на свята могли приїхати священники з інших храмів. Після прослуховування цього звернення владики Феодосія він відчув його підтримку, йому стало спокійніше. Він не пам`ятає чи були у зверненні слова про ОСОБА_18 . Він знає, що у ОСОБА_42 є два апостоли Іуди, які зрадили ОСОБА_43 . Один відрікся від нього, а другий вказав на Хреста, поцілувавши того у щоку. Тому в якійсь мірі, обидва Іуди асоціюються із зрадництвом. 
		В судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_44 суду пояснила, що станом на 2023 рік вона була вірянкою парафії Різдва Христова Пресвятої Богородиці, монастиря, який знаходиться по вул. Благовісна. Вона була прихожанкою цієї церкви з 2021 року і до моменту коли він був захоплений групою невідомих осіб 20 листопада. Зранку віряни прийшли до монастиря, а близько 10-00 ранку до монастиря підійшло близько 50 молодиків, деякі із них були одягнені у військову форму, вона не знала нікого з них. Вони почали агресивно себе поводити, кричати, підійшли до закритих воріт та забору, перелізли через нього. Також були присутні працівники поліції, вони спостерігали, але не втручалися. І відразу почали бити священників та людей які прийшли на службу у храм. Як тільки ці молодики підійшли до храму, вона почала знімати ці події на власний мобільний телефон. Вона з іншими жінками стояла осторонь та вони вважали, що їх не будуть чіпати, але до неї підійшов один з цих хлопців вирвав у неї телефон з рук та кинув його на землю. Потім вона побачила, що ці люди били владику ОСОБА_45 . В храмі були розбиті вікна. Потім їх всіх випхали за ворота. Вона була присутньою на проповіді владики Феодосія, яка проходила у домовому приміщенні на приватній території по АДРЕСА_3 , але проповідь вона не чула, оскільки стояла далеко. Пізніше вона її бачила в інтернеті. Після цієї проповіді особисто вона відчула підтримку від владики Феодосія. Під час цієї проповіді він не казав нічого про ОСОБА_46 , він просто підтримував громаду. Під час богослужіння ворота та храм не замикається, їх зачинили, коли побачили що біля храму почали збиратися багато машин та військових. Ворота зачинили, бо хотіли захистити людей.
		В судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_47 суду пояснив, що в 2022 році він обіймав церковну посаду, а саме був вікарієм Черкаської єпархії і посаду намісника монастиря Різдва Пресвятої Богородиці з 2012 року. У монастирі були як чоловіки так і жінки. Монахи проживали на території монастиря. На території монастиря жило 16 людей до 20 листопада 2023 року до тих пір, поки їх звідти не вигнали. Це відбулось у понеділок зранку, вони служили монастирське правило, але біля монастиря почали збиратися люди у військовій формі, які потім почали штурмувати церкву. Вони потрапили на територію монастиря, його та матушку витягли з храму та вигнали за ворота території храму. Через 40 хвилин вони попросилися забрати свої речі, їм це дозволили. Ці люди поводили себе грубо, висловлювалися нецензурно, вибивали вікна, двері. Йому дозволили забрати тільки особисті речі, а монастирське майно їм дозволили забрати через два дні, але там вже були інші люди, які до них ставилися толерантно. Він був присутнім на проповіді владики Феодосія на Різдво, але наразі він не може сказати її зміст, бо вже не пам`ятає. Він вважає, що їх незаконно вигнали з монастиря та храму. 10 серпня 2023 року на території монастиря ніяких зборів не було, хоча в протоколі написано, що вони відбулись на території церкви. В нього до останнього, тобто до 16.11.2023 з ОСОБА_48 були гарні відносини, але потім він побажав перейти в іншу структуру, іншу церкву. Засанський єдиний з усіх їх священиків, хто перейшов до іншої церкви. Особисто він відмовляється оцінювати вчинок отця ОСОБА_21 , оскільки вважає, що судити має тільки Бог. В день захоплення монастиря, особисто він бачив серед людей у формі сина ОСОБА_49 . 
		На запитання представника потерпілого свідок пояснив, що 16.11.2023 до них прийшли та сказали, що тепер настоятелем буде ОСОБА_50 , то вони викликали своїх юристів, які в документах виявили, що збори були проведені на території монастиря 10 серпня, хоча фактично в цей день ніяких зборів не було. Це було неправдою, тому стало ключовим моментом через що відбулося захоплення монастиря. ОСОБА_51 був призначений новим настоятелем монастиря Указом владики Іоана (Яременка). Цей указ їм показав 16.11.2023 єпархіальний юрист, який прийшов до них разом з ОСОБА_48 . Під час подій 20.11.2023 ОСОБА_52 зайшов до церкви, сказав що церкву він контролює. 
		В судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_53 суду пояснила, що станом на 2023 рік вона була монахинею в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці і там проживала з 2020 року до моменту його захоплення 20.11.2023 року. В той день в храмі була служба, а після служби їм сказали, що їх збираються захоплювати, тому вони всі вийшли на вулицю. Вона побачила, як на вулицю заходять військові, які підійшли до огорожі храму. Ворота були зачинені. По команді старшого, військові перелізли через огорожу та почали бити їх чоловіків. Люди у військовій формі зривали замки з усіх приміщень, ламали двері та розбивали вікна. Вони виганяли людей із храму за територію монастиря. Поводили вони себе дуже зухвало. Особисто її фізично ніхто не зачіпав, а тих хто був у мирській одежі, то штовхали. Під час проповіді владики Феодосія 7 січня вона була присутньою. Дослівно проповідь вона не пам`ятає, але після проповіді відчула підтримку. В тій проповіді не було ніякої агресії по відношенню до інших людей чи парафіян. В проповіді не згадувалися ані прізвища, ані ім`я, в тому числі ОСОБА_46 . Проповідь була більше пов`язана із Різдвом та щодо їх незгод і як їм їх переносити. 10 серпня 2023 року зборів на території монастиря не було. Вона такого не пам`ятає, щоб вони були. В листопаді на парафії були збори їх парафіян і на цих зборах вони вирішили, що не хочуть переходити з УПЦ до ПЦУ. На цих зборах було дуже багато людей. З її точки зору, участь Засанського та його синів, сприяла тому, що їх монастир захопили. Вона вважає, що їх би все одно захопили, але пізніше, навіть якщо Засанський та його сини не приймали б у цьому участь. 
		Також стороною захисту, в якості доказів надані наступні документи: відповідь адвоката ОСОБА_33 на адвокатський запит від 14.08.2024, витяги з ЄРДР, заява до ЧРУП ГУНП в Черкаській області, ухвала слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.12.2023, які були дослідженні судом та диск, який був переглянутий в судовому засіданні, на якому зафіксовано події, які мали місце 20.11.2023 на території храму Різдва Пресвятої Богородиці за адресою м. Черкаси, вул. Благовісна, 374. 
		Крім того, за ініціативою суду була допитана експерт ОСОБА_54 , яка в судовому засіданні пояснила, що нею було проведено експертне дослідження № 63/24-23 від 08.02.2024. На момент проведення даної експертизи, вона працювала судовим експертом Черкаського відділення КНДІСЕ МУЮ, мала відповідну кваліфікацію з 01.11.2022, а матеріали на експертизу надійшли до Черкаського відділення 23.01.2024. На той момент її експертний стаж складав більше року. Вона має експертну спеціалізацію «Психологічні дослідження» для дослідження проявів поведінки осіб, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Постановою про призначення експертизи на експертизу було поставлено два питання. Так як психологічна експертиза передбачає дослідження особливості психічної діяльності, а комунікативна діяльність є частиною психічної діяльності, то вона, як експерт, який має експертну спеціалізацію «Психологічні дослідження», мала права її виконувати. Її висновок відповідає інструкціям та цілям, які були поставлені на дослідження в постанові слідчого. Під час дослідження, вона досліджувала саме комунікативну діяльність митрополита та встановлювала, чи використовувалось під час його проповіді маніпулятивні технології та яким чином вони впливали на інших осіб. Вона не здійснювала лінгвістичного дослідження чи аналізу змісту проповіді. Вона проводила дослідження проповіді в аспекті комунікативної діяльності. Відповідаючи на запитання сторони захисту пояснила, що під час проведення експертизи вона досліджувала виключно ті матеріали, які були надані слідчим, а саме: інформацію, що містилася в протоколі огляду, текстові матеріали та відеозапис. При цьому вона наголосила, що до мережі Інтернет не зверталася. Також зазначила, що слідчим на вирішення експертизи не ставилося питання щодо оцінки змісту відео та стенограми з точки зору їх публікації в засобах масової інформації. Разом із тим вона пояснила, що для того, щоб надати відповідь на питання, чи є певні висловлювання маніпулятивною технологією та чи застосовується вона, необхідно саме проведення експертизи. 
		Відповідаючи на запитання сторони захисту, щодо вислову «был захвачен монастырь» експерт пояснила, що його недостовірність полягає в емоційному характері обвинувачення та відсутності будь-яких підтверджень чи спростувань, які б свідчили про достовірність цього факту. У тексті промови не було наведено інформації про те, ким саме, за яких обставин та з порушенням яких норм закону нібито було захоплено монастир. За відсутності такої інформації має місце викривлення та замовчування невигідних фактів. Експерт пояснила, що замовчування та викривлення полягає в тому, що не озвучується повна інформація про те, що перехід відбувся відповідно до Закону України, натомість використовується формулювання «захватили», яке подає подію у викривленому вигляді. Разом з тим, експерт повідомила, що на момент надходження матеріалів для проведення експертизи, інформації про те, що «захоплення» не було, їй не надавали. Водночас у засобах масової інформації міста Черкаси, Черкаської області і загалом по Україні, публікувалися новини про те, що згідно із Законом України було прийнято рішення про перехід храму, і такою інформацією експерт володіла на момент проведення експертизи. При цьому експерт зауважила, що в матеріалах, наданих для проведення експертизи, не містилося документів, які б підтверджували або спростовували ці відомості. Вона також підтвердила, що висновок щодо достовірності інформації був сформований нею на підставі новин, отриманих із засобів масової інформації. 
		Крім того, експерт пояснила, що вислів «Один Иудой» є прикладом демонізації, тобто приписування негативних рис окремій особі. Водночас вона визнала, що при аналізі вислову «смотрят видеозапись реального собрания приходского и монашеского этой обители, которое было и которое единогласно подтвердило свое пребывание в лоне канонической Украинской церкви» нею у висновку була допущена помилка щодо ідентифікації УПЦ як єдиної канонічної церкви, оскільки у самому вислові такого твердження не містилося. Аналогічна помилка була допущена нею і при формулюванні «мети даної маніпулятивної діяльності», зокрема щодо переслідування та гоніння «єдиної канонічної церкви в Україні», спонукальної цілі та цілі здійснення впливу у частині «підтримки ідеологем УПЦ МП» (аркуш експертизи 13). Також експерт зазначила, що скорочення «МП» нею було вжито помилково. Крім того, експерт підтвердила помилковість формулювання, викладеного нею у пункті 3 на аркуші справи 14, у частині дискредитації представників та прихильників ПЦУ. 
		Аналізуючи доводи захисників про те, що докази у кримінальному провадженні збиралися без визначеного слідчого та без належного процесуального керівництва з боку прокурора, оскільки кримінальне провадження було зареєстроване в ЄРДР 12.01.2024, а в постанові про визначення слідчого (слідчих) та групи прокурорів датованих 12.01.2024 та 15.01.2024 відповідно вказано, що кримінальне провадження за № 12024250310000173 від 12.01.2023, тобто фактично за рік до подій, які інкримінуються обвинуваченому, що тягне за собою визнання недопустимими зібраних доказів, зазначених ними у письмовому клопотання від 15.09.2025, суд констатує, що вони не можуть бути задоволені. В судовому засіданні прокурором зазначено, що невірно вказаний рік у постанові  це технічна описка, в реєстрі матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12024250310000173, наданому суду разом з обвинувальним актом, у розділі II, пункт 1-2 зазначена дата прийнятих вказаних процесуальних рішень. Виходячи з наведеного, суд вважає, що була допущена технічна помилка у постанові про визначення слідчого (слідчих) та групи прокурорів, яка не може тягнути за собою беззаперечне визнання недопустимими доказів, зазначених у письмовому клопотанні захисника. 
		При аналізі інших зібраних та наданих суду доказів, суд вважає, що заявлені захистом та прокурором в якості доказів - витяги з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, не є джерелом доказів, а відтак вони не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні. Так, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяги з ЄРДР не є процесуальними джерелами доказів. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18). 
		На посилання сторони захисту про визнання недопустимими доказів - акту огляду інтернет-ресурсу від 10.01.2024 та висновку спеціаліста від 10.01.2024 суд зазначає наступне - в судовому засіданні від 17.06.2024 прокурор не посилався на них, як на доказ обвинувачення, а лише зазначав їх як підтвердження наявності підстав для внесення в ЄРДР. Тому, суд вважає доводи сторони захисту щодо неможливості використання судом вказаних документів, як доказів, слушними за таких підстав. Норма ст. 84 КПК закріплює поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ч.2 ст.84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Тобто, в розумінні вимог ст.84 КПК висновок спеціаліста від 10.01.2024, який складений доктором історичних наук ОСОБА_55 не може бути доказом, покладеним в основу обвинувального вироку.
		Аргументи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами протоколи огляду інтернет-ресурсу від 17.01.2024 та 09.02.2024 через відсутність для цього правових підстав його проведення старшим оперуповноваженою СБУ ОСОБА_56 суд вважає безпідставними. Так, прокурором надано та досліджено в судовому засіданні доручення старшого слідчого СВ ЧРУП ОСОБА_57 від 17.01.2024 та 01.02.2024 в порядку п.3 ч. 2 ст. 40 КПК України провести працівникам СБУ огляд відкритого ресурсу  офіційної сторінки Черкаської єпархії УПЦ у соціальній мережі «Фейсбук», провести інші слідчі (розшукові) дії, необхідність яких виникне під час виконання доручення, що передбачено діючим КПК України. 
		Доводи захисників щодо визнання недопустимим доказом висновку семантико-текстуальної експертизи № 54/1516-339 від 01.02.2024 з підстав відсутності в ньому даних про експерта, порушення при її проведенні експертом вимог Інструкції від 03.11.1998 та вихід за межі компетенції та повноважень, а також відсутності у експерта освіти перекладача з російської мови або відповідного сертифікату, зазначених у письмовому клопотанні від 15.09.2025, не підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Так, відповідно до вимог ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
		Норми ст. 102 КПК України передбачають, що у висновку експерта повинно бути зазначено:
		1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;
		2) місце і час проведення експертизи;
		3) хто був присутній при проведенні експертизи;
		4) перелік питань, що були поставлені експертові;
		5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;
		6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;
		7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
		2. У висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.
		Суд погоджується з доводами сторони захисту про відсутність всупереч вимогам ст. 102 КПК України у висновку № 54/1516-339 від 01.02.2024 відомостей про освіту, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, але зазначає, що вказана інформація була з`ясована захисником під час допиту експерта в судовому засіданні. Тому, стверджувати, що відсутність цих даних вплинула на надання експертом відповідей на поставлені їй питання та є безумовною причиною для визнання висновку через це недопустимим доказом у суду немає правових підстав. Згідно реєстру атестованих судових експертів, розміщеному на офіційному сайті Міністерства Юстиції України, експерт ОСОБА_23 зареєстрована в реєстрі за № 3600, свідоцтво експерта № 1276, дія якого продовжена до 15.11.2028 на підставі рішення Експертно-кваліфікаційної комісії Служби Безпеки України № 6/12 від 15.11.2023 за видом експертизи: Лінгвістична, індекс експертної спеціальності: 20.2 Семантико-текстуальні дослідження.
		Безпідставними суд визнає посилання захисників на п. 2.3 Інструкції щодо призначення та проведення судових експертиз про неможливість проведення експертизи без письмової вказівки керівника експерта, що не відповідає нормам ст. 102 КПК України, де вказано, що у висновку експерта не зазначається вказівка керівника на проведення експертизи відповідному експерту. Також безпідставним суд визнає й посилання на невідповідність дій експерта п.п. 3 п.2.1 Інструкції щодо відсутності звернення експерта з клопотанням до НПУ про уточнення питань, оскільки цей пункт не вказує на обов`язок експерта звертатися до ініціатора призначення експертизи, а лише вказує на наявність такого права про уточнення поставлених питань у разі виникнення сумніву щодо їх змісту та обсягу. У висновку № 54/1516-339 від 01.02.2024 експерт зазначила які саме питання не відносяться до її компетенції. 
		Не вбачає суд і наявності порушень в діях експерта у зв`язку із посиланням захисників на той факт, що експерт на власний розсуд змінила поставлені запитання. Судом встановлено, що експерт не змінювала зміст питання, а у заключній частині висновку лише розкривала зміст відповіді, а саме які дії та відносно кого становлять розпалювання релігійної ненависті та ворожнечі. Враховуючи, що деякі питання не були віднесені до компетенції експерта, про що нею було зазначено у висновку, відповідь на них експертом не надавалися. Крім того, обов`язкова наявність сертифікату або освіти перекладача з російської мови не передбачена нормативно правовими актами, якими керується в своїй діяльності експерт, яка повідомила в судовому засіданні що вивчала цей предмет в школі, добре розуміє. Тому, зазначені доводи та відсутність такого сертифікату або освіти перекладача не може бути безумовною підставою для визнання висновку недопустимим доказом. 
		У висновку на питання 2.1 експертом надана відповідь з умовою, що у разі, якщо фактичні дані, що слугували першопричиною виникнення наведених негативних характеристик є такими, що не відповідають дійсності, то тоді їхнє застосування щодо ПЦУ, її священнослужителів, вірян та прибічників становить розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті. В дослідницькій частині вказавши, що якщо факт «захоплення» (насильницьке привласнення) та «наклепу» (поширення брехні) є таким, що не відповідає дійсності, якщо перехід монастиря відбувся не внаслідок агресивних, насильницьких дій, а у спосіб, передбачений законодавством, якщо факти, що поширюються вірянами ПЦУ не є брехнею, а відповідають дійсності, в такому разі застосування лексем «захватчики» та «клеветники» є такими, що безпосередньо становлять наклеп та реалізовують формування/інтенсифікацію в релігійному середовищі УПЦ неприязні, ворожості до вірян та прибічників ПЦУ, слугує ознакою розпалювання ворожнечі та ненависті на релігійному ґрунті. 
		Під час судового розгляду встановлено, що стороною обвинувачення надані докази, що перехід храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ до релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії ПЦУ м. Черкаси» не був здійснений насильницьким шляхом, а у спосіб, передбачений законодавством. Так, згідно свідчень потерпілого ОСОБА_9 , вказане рішення було прийнято за результатами парафіяльних зборів ще 10.08.2023, Статут релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) м. Черкаси», прийнятий рішенням парафіяльних зборів, протокол № 1 від 10.08.2023, зареєстрований у новій редакції розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 21.08.2023 № 480 «Про заяву віруючих громадян», а 16.11.2023 потерпілий ОСОБА_9 був призначений керівником-настоятелем Релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Черкаси. Суд критично оцінює дослідженні відеоматеріали обставин подій 20.11.2023 та показання свідків захисту про силове захоплення храму ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_40 , ОСОБА_44 , ОСОБА_53 , ОСОБА_60 у взаємозв`язку із вказаними вище доказами щодо його переходу, оскільки в ході судових засідань було встановлено, що прихожани храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ, якими є і зазначені свідки, були обізнані про проведені збори вірян ПЦУ; свідку ОСОБА_61 ще 16.11.2023 демонструвалися документи про призначення новим настоятелем храму потерпілого ОСОБА_46 , цей указ було надано єпархіальним юристом, який прийшов до них разом з потерпілим, вони тоді викликали й своїх юристів для консультації. В ході судового розгляду були досліджені надані стороною захисту відеоматеріали щодо обставин подій 20.11.2023, які зафіксовані фрагментарно. Однак, чи пов`язані будь-яким чином між собою факти юридичного переходу релігійної громади та храму у конфесію ПЦУ та конфлікту між невідомими особами, зафіксований на відеозапису, який було надано стороною захисту, та описаний свідками, судом не встановлено.
		Щодо існування «наклепу» (поширення брехні), а саме про відсутність чоловічого монастиря на честь Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії УПЦ, то це спростовується словами самого ОСОБА_6 , який на дослідженому відеозаписі промови каже про те, що так, не було чоловічого монастиря, який був зафіксований синодальним рішенням, але був монастир жіночий. Інших доказів на підтвердження цього факту стороною захисту суду не надано. 
		Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд визнає вказаний доказ належним, допустимим та достовірним, оскільки висновок експерта № 54/1516-339 від 01.02.2024 фіксує результати досліджень об`єктів  текстового наповнення відеозапису, а саме висловлювань особи, яка виступає на відео  ОСОБА_6 , необхідних для встановлення обставин кримінального провадження на основі спеціальних знань, містить відповіді на питання та висновки, що встановлюють ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України. Зокрема, ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України, зазначені прокурором в обвинувальному акті, а саме наявність лексичних проявів, спрямованих на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями. 
		Досліджуючи аргументи сторони захисту щодо визнання неналежним та недопустимим доказом висновку психологічної експертизи № 63/24/23 від 08.02.2024 з підстав порушення при її проведені експертом вимог Інструкції від 03.11.1998 щодо визначення предмету, об`єкту дослідження, наявності сумнівів в компетентності експерта, із врахуванням її допиту в судовому засіданні, під час якого вона підтвердила помилковість ряду тез, які були включені нею до висновку, та додержанні нею законодавства при її проведенні, про які зазначено у письмовому клопотанні від 15.09.2025 та в судових дебатах, суд наголошує на наступному. 
		Експерт досліджувала зміст комунікативної діяльності обвинуваченого та мовні і психологічні особливості його мовленнєвої діяльності, зафіксованої у наданих на дослідження текстових та відеоматеріалах, а не здійснювала лінгвістичного чи психолінгвістичного дослідження чи аналізу змісту проповіді, що відповідно до розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України, не є порушенням визначення предмету та об`єкту дослідження та не виходить за межі компетентності експерта. 
		Разом з тим, враховуючи доводи сторони захисту, суд визнає цей доказ неналежним та недостовірним з огляду на наступне. В судовому засіданні, відповідаючи на запитання сторони захисту, експерт визнала ряд помилок, які допущені нею в цьому висновку. Зокрема, в дослідній частині нею була допущена помилка щодо ідентифікації УПЦ як єдиної канонічної церкви, оскільки у самому вислові такого твердження не містилося; аналогічна помилка була допущена і при формулюванні «мети даної маніпулятивної діяльності», зокрема щодо переслідування та гоніння «єдиної канонічної церкви в Україні», спонукальної цілі та цілі здійснення впливу у частині «підтримки ідеологем УПЦ» (аркуш експертизи 13); також експерт зазначила, що скорочення в дослідній частині експертизі «МП» було вжито нею помилково; крім того, експерт підтвердила помилковість формулювання, викладеного у пункті 3 на аркуші справи 14, у частині дискредитації представників та прихильників ПЦУ.
		Статтею 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Встановивши наведені недоліки висновку судової психологічної експертизи, враховуючи, що жоден доказ обвинувачення чи захисту, в тому числі і висновок експерта, не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі. А відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Тому суд, оцінюючи висновок експертизи № 63/24/23 від 08.02.2024 за наявності суперечностей та помилок в його дослідній частині, що викликає сумнів в його достовірності, враховуючи, що він не встановлює наявність обставин, що мають значення для кримінального провадження за результатами цього спеціального дослідження, не має безпосереднього відношення до предмету доказування та не підтверджує й не спростовує обставини злочину, що підлягають доказуванню за ч. 1 ст. 161 КК України, на відміну від судової семантико-текстуальної експертизи, оцінивши його за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом, вважає неможливим використання судом вказаного висновку, як доказу, тому не враховує його при ухваленні вироку та формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним. 
		Доводи сторони захисту про те, що їм взагалі не було повідомлено про проведення будь-яких експертиз у даному кримінальному проваджені, що свідчить про надання очевидного пріоритету інтересам потерпілого, суд оцінює критично. Так, під час судового розгляду, після ознайомлення з матеріалами експертизи, клопотання про призначення експертизи захисниками та обвинуваченим не заявлялися. 
		За результатами судового розгляду, суд вважає, що прокурором не доведено наявність в діях ОСОБА_6 наступних діянь об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК, викладених в обвинувальному акті, а саме: дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та спрямовані на приниження національної честі та гідності. Тому, суд вважає необхідним не включати до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, зокрема, висновком семантико-текстуальної експертизи № 54/1516-339 від 01.02.2024, зазначені вище діяння, що складають об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України. 
		Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, спрямований на уникнення кримінальної відповідальності, а версію сторони захисту щодо помилкового сприйняття названого обвинуваченим в зверненні до прихожан ім`я ОСОБА_14 , як Іуди Іскаріота, а не ОСОБА_62 , суд сприймає як позицію обраної найбільш сприятливої, на їх думку, лінії захисту, що є їх законним правом. Разом з цим, стороною захисту не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї версії розвитку подій, а також на підтвердження своїх заперечень щодо пред`явленого обвинувачення. Проте, виходячи з контексту промови ОСОБА_6 , виданого ним указу від 16.11.2023 № 151, яким протоієрею Йосипу Засанському за порушення священицької присяги, клятвопорушення, зраду ОСОБА_63 , ухилення в розкол, забороняється священнослужіння і він звільнений з посади штатного клірика чоловічого монастиря на честь Різдва Пресвятої Богородиці м. Черкаси Черкаської єпархії УПЦ, та проголошених ним тез, для суду є очевидним, логічним та послідовним висновок, що останній мав на увазі саме ОСОБА_64 , як символ зрадника. 
		Підстав сумніватися у свідченнях потерпілого ОСОБА_9 через існування нібито особистої неприязні до обвинуваченого та з метою помсти, та свідка ОСОБА_19 , або недовіряти їм суд не вбачає, оскільки вони є такими, що повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказами  висновками судової семантико-текстуальної експертизи № 54/1516-339 від 01.02.2024, документами, протоколами слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, які суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність - такою, що з достатністю доводить винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 161 КК України.
		У статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Відповідно до цього ст. 161 КК України є одним з основних способів правового захисту конституційних прав і свобод громадян. Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 161 КК України, є рівність громадян у їх конституційних правах та рівність їх перед законом, як принцип конституційно-правового статусу людини і громадянина. Факультативним додатковим об`єктом можуть виступати честь і гідність особи, її життя, здоров`я, власність. Такий злочин є формальним, адже він вважається закінченим з моменту вчинення дій, передбачених диспозицією ч.1 ст.161 КК України.
		Об`єктивна сторона злочину передбаченого ст. 161 КК України, може характеризуватися одним із чотирьох діянь: 1) дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності; 2) образі почуттів громадян у зв`язку з їх релігійними переконаннями; 3) прямому чи непрямому обмеженні прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; 4) встановлені прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками. 
		При цьому, розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті - поширення різних відомостей, закликів, вигадок, які формують у людей почуття озлобленості, відчуження й викликають національну ворожнечу або розбрат. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян  різні форми третирування громадян: наклеп, цькування, знущання над культурою, звичаями тощо. Образа почуттів громадян у зв`язку з їх релігійними переконаннями виражається у зневазі до них. Під поширенням інформації, яка спрямована на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності, слід розуміти публікацію власних чи будь-яких інших матеріалів, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, почуття ворожнечі та ненависті. Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого чи непрямого умислу та спеціальною метою. 
		За результатами судового розгляду встановлено, що, згідно висновку судової експертизи № 54/1516-339 від 01.02.2024, у результаті семантико-текстуального аналізу текстового наповнення відеозапису «СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСИЯ К МОНАШЕСКОЙ ОБЩИНЕ ЗАХВАЧЕННОГО МОНАСТЫРЯ В ЧЕРКАССАХ», розміщеного на офіційній сторінці Черкаської єпархії УПЦ у соціальній мережі «Фейсбук» «Черкаська єпархія УПЦ», публічна промова обвинуваченого містить негативні характеристики щодо ПЦУ, її священнослужителів, вірян та прибічників, становить розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, носить образливий характер, ображає релігійні почуття священнослужителя у зв`язку з його вчинком та його релігійними переконаннями. Такою релігійною громадою, якою у відповідності з положеннями ст. 8 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», використовуючи передбачене законом право на вільну зміну її підлеглості у канонічних та організаційних питаннях на парафіяльних зборах 10.08.2023 ухвалено змінити її підлеглість , а саме вийти зі складу Черкаської єпархії УПЦ та увійти до складу Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) - є релігійна громада Церкви Різдва Богородиці УПЦ, а таким священником, який змінив конфесію з УПЦ на ПЦУ разом з релігійною громадою віруючих громадян, є саме потерпілий ОСОБА_9 , що підтверджено дослідженими в судовому засіданні наданими стороною обвинувачення доказами  показами свідка ОСОБА_19 , свідченнями потерпілого, протоколом № 1 парафіяльних зборів від 10.08.2023, Статутом релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) м. Черкаси», прийнятий рішенням парафіяльних зборів, протокол № 1 від 10.08.2023, зареєстрований у новій редакції розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 21.08.2023 № 480 «Про заяву віруючих громадян», указом управління Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) № 232-с/у від 16.11.2023, яким протоієрей ОСОБА_28 призначений на посаду керівника-настоятеля Релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) м. Черкаси», указом керуючого Черкаською єпархією від 16.11.2023 № 151, яким протоієрею Йосипу Засанському за порушення священицької присяги, клятвопорушення, зраду Святої Христової Церкви, ухилення в розкол, забороняється священнослужіння і він звільнений з посади штатного клірика чоловічого монастиря на честь Різдва Пресвятої Богородиці м. Черкаси Черкаської єпархії УПЦ. Протилежних доказів стороною захисту суду надано не було.
		Відеозапис з промовою викладено у відкритий ресурс - офіційну сторінку Черкаської єпархії УПЦ у соціальній мережі «Фейсбук» «Черкаська єпархія УПЦ», під назвою «СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСИЯ К МОНАШЕСКОЙ ОБЩИНЕ ЗАХВАЧЕННОГО МОНАСТЫРЯ В ЧЕРКАССАХ», за посиланням https://www.facebook.com/Cherkasy.Blagovestnyk/, він став публічним, доступним для перегляду та подальшого поширення необмеженому колу осіб. Все вищевикладене свідчить про усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_6 суспільно небезпечного характеру такого свого умисного діяння, розуміння його соціального значення та соціальної шкідливості. 
		Аналізуючи доводи сторони захисту в судових дебатах про право на свободу слова, суд звертає увагу на наступне. Право на свободу слова, закріплене у статті 34 Конституції України, означає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Вона також забезпечує вільний вибір форми отримання інформації: усно, письмово або в інший спосіб  на свій вибір. Водночас, зазначена правова норма передбачає і можливість обмеження права на свободу висловлювання на підставі закону в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати інформацію, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію інших осіб.
		Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України доведена і суд кваліфікує дії останнього, як умисні дії спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образу почуттів громадян у зв?язку з їхніми релігійними переконаннями. Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України). Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну і безсторонню людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. 
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, з його слів викладає в Київській духовній академії, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, раніше не судимий.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд не вбачає. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
		Частина перша статті 161 КК України передбачає покарання у виді штрафу, обмеження та позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю або без такого. З урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, встановленому санкцією ч. 1 ст. 161 КК України, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Призначаючи покарання у вигляді штрафу, суд згідно із ч. 2 ст. 53 КК України, повинен враховувати і майновий стан винного. Обвинувачений ОСОБА_6 викладає, має заощадження, про що повідомив в судовому засіданні.
		Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
		Підстав для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає. 
		Вирішуючи цивільний позов, який заявлений потерпілим ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 , суд виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
		Потерпілий ОСОБА_9 заявив цивільний позов до ОСОБА_6 , в якому просив стягнути з обвинуваченого на свою користь 100 000грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу та його парафії у зв`язку з вчиненням обвинуваченим злочину.
		В обґрунтування позовних вимог потерпілий посилається на те, що протиправними діями ОСОБА_6 моральному здоров`ю потерпілого спричинено значної шкоди, тому що протягом періоду намагань поновити свої порушені права його життя було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_9 зазнав, як священник Православної Церкви України, втрат сну, витрат часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту порушених прав. Покликаючись на наявність психологічно травмуючого фактору та засади розумності і справедливості, розмір моральної шкоди потерпілий оцінює в сумі еквівалентній 100 000грн.
		Сторона захисту заперечила проти позову потерпілого та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.
		Надаючи оцінку обґрунтованості позову суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
		Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
		Натомість ці положення Конвенції також передбачають, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		За змістом статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.
		Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз`яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Отже, рівень моральних страждань визначається не тільки самим видом правопорушення і його складністю, а змістом моральних страждань потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
		Додатково слід зауважити, що моральною шкодою визначаються навіть не самі страждання, а саме негативні наслідки немайнового характеру, які ними спричиненні, оскільки тільки вони становлять розуміння шкоди як обов`язкової умови відповідальності. 
		В цьому контексті суд бере до уваги, що тяжкість переживання психотравмуючої події повністю залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини, якій завдано моральну шкоду, від її темпераменту, стійкості афективно-вольових процесів, рівня суб`єктивного контролю, стресостійкості, соціальної адаптованості, способу реагування на фруструючі події. 
		Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 було сформульовано загальні підходи щодо відшкодування моральної шкоди. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). У справах про відшкодування моральної шкоди суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
		Аналізуючи вищевикладене слід виснувати, що вчинення особою злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, вочевидь завдає шкоди немайновим правам інших громадян, яка може полягати у душевних переживаннях, натомість зміст та ступень таких переживань не завжди може досягати такого рівня значущості, який підлягає відшкодуванню саме у матеріальному виразі шляхом присудження грошової компенсації. В той же час суспільно небезпечний характер діянь, передбачених ч.1 ст.161 КК України, є передумовою притягнення винуватої особи до кримінальної відповідальності за вчинення відповідних діянь, що є істотним засобом впливу на таку особу та створює для неї ряд негативних наслідків, а відтак вже сам факт засудження відповідної особи компетентним судом до кримінальної відповідальності є належною сатисфакцією немайнової шкоди, завданої відповідними протиправними діяннями такої особи суспільним інтересам. Отже лише за умови, якщо відповідної сатисфакції недостатньо, то суд може розглянути питання щодо необхідності додаткового відшкодування моральної шкоди, завданої якійсь конкретній особі, з врахуванням ступеню глибини її душевних страждань.
		З огляду на засади диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, саме позивач за цивільним позовом повинен довести факт того, що рівень негативних емоцій, яких він зазнав внаслідок протиправних діянь відповідача (обвинуваченого), досяг такого критичного значення, що стало причиною його страждань і потребує компенсації у грошовій формі.
		Аналіз змісту позову в контексті обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, свідчить, що завдана позивачу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав, як священник Православної Церкви України. Натомість позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено жодним доказом того, що негативні емоції та душевні переживання позивача, яких він зазнав у зв`язку з вчиненням протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_6 , за своїм змістом та значущістю досягли того рівня страждань, що складає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню шляхом грошової компенсації. Так, позивач посилався на конкретні обставини, що були пов`язані із завданням йому моральної шкоди- втрата сну, витрати часу на написання заяв та складання позову, проте не надав суду доказів того, що він дійсно втратив сон або звертався до лікарів з цього приводу, а витрати часу на складання позовної заяви обсягом два аркуші не є такими, що пов`язані з інтенсивними душевними стражданням. 
		За таких обставин, оцінюючи характер правопорушення, обґрунтованість вимог, а не лише емоційні оцінки, враховуючи, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з недоведенням заявлених вимог. 
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 23 475 грн. 68 коп.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		Визнати  ОСОБА_6  винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. 
		Запобіжний захід  ОСОБА_6 , до вступу вироку в законну силу  не обирати. 
		У задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди  відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_6  процесуальні витрати на залучення експерта: висновок експерта №54/1516-339 від 01.02.2024 в розмірі 13 252 грн. 40 коп; висновок експерта №63/24-23 від 08.02.2024 в розмірі 10 223 грн. 28 коп., що всього становить 23 475 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.
		Речові докази по справі:
		-файли, що записані на оптичний диск DVD-RW «VS» та зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...