Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/1326/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2026.
Дата набрання законної сили: 18.02.2026
Номер судового провадження: 61-12903ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА  
		 
		18 лютого 2026 року
		м. Київ
		 
		справа № 362/1326/22
		провадження № 61-12903св25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Калараша А. А.,
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Левенця Б. Б., Євграфової Є. П., Саліхова В. В. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: 
		 
		- розірвати договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 24 травня 2019 pоку, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу (далі - МНО) Київської області Смоліною І. В., зареєстрований в реєстрі за № 872;
		- зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 технічний паспорт та домову книгу на будинок АДРЕСА_1 ;
		- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних, нарахованих на прострочену суму оплати за договором, у розмірі 27 374,00 грн (а. с. 4).
		 
		2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 травня 2019 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Васильківського МНО Київської області Смоліною І. В., зареєстрований в реєстрі за № 872.
		 
		3. За умовами вказаного договором ОСОБА_2 купила у ОСОБА_1 житловий будинок на АДРЕСА_1 , загальною площею 188,2 кв. м, житловою площею 143,0 кв. м, та земельну ділянку (площею 0,1010 га, кадастровий номер 3221484000:07:013:0176) по АДРЕСА_1 .
		 
		4. Продаж вказаного будинку та земельної ділянки вчинено за ціною 1 580 400,00 грн, що є грошовим еквівалентом 60 000,00 доларів США. При цьому, оплата вартості вказаного будинку та земельної ділянки мала бути здійснена покупцем частинами у доларах США. Сума в розмірі 34 000,00 доларів США мала бути сплачена покупцем продавцю в строк до 01 червня 2021 року.
		 
		5. Станом на 10 лютого 2022 pоку покупцем було сплачено за вказаним договором на користь продавця майна ОСОБА_1 лише суму в розмірі 8 000,00 доларів США, через що сума простроченої заборгованості покупця за договором, складає 26 000,00 доларів США. Прострочення оплати покупцем чергових платежів за вказаним договором та наявність простроченої поточної заборгованості в сумі 26 000,00 доларів США свідчить про істотне невиконання зі сторони покупця своїх зобов`язань за вказаним договором.
		 
		6. Відтак, невиконання відповідачем в строк його зобов`язань щодо оплати майна за договором є істотним порушенням договору в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		7. Враховуючи, що невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати вартості майна завдає збитки позивачу у неоплаченій частці вартості майна, яка на час подання цього позову складає 43,33 %, а також те, що позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, неоплата відповідачем вартості майна в порядку та на умовах, які визначені договором, є істотним порушенням договору.
		 
		8. Відтак, з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних від простроченої суми.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		 
		9. Васильківський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 25 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Розірвав договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 24 травня 2019 pоку, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Васильківського МНО Київської області Смоліною І. В., зареєстрований в реєстрі за № 872. Зобов`язав ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 технічний паспорт та домову книгу на будинок на АДРЕСА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних, нарахованих на прострочену суму оплати за договором, в розмірі 27 374,00 грн (а. с. 97-100).
		 
		10. Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконала одну з істотних умов договору проведення розрахунку за придбане майно, тобто не вчинила дій щодо належного виконання умов договору, чим істотно порушила умови договору, що є підставою для розірвання спірного договору, оскільки позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього договору, а саме отримання грошових коштів за продане майно.
		 
		11. Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 07 квітня 2025 року залишив без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року (а. с. 132, 133). 
		 
		12. Київський апеляційний суд постановою від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року скасував, ухвалив нове судове рішення. Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат (а. с. 237-243).
		 
		13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у спірних правовідносинах порушення права позивача (продавця нерухомого майна) полягає у тому, що відповідач не сплатила, а позивач не отримав грошових коштів (26 000 доларів США - черговий транш сплати за придбане майно) від ОСОБА_2 як покупця, тому належним способом захисту може бути, зокрема, стягнення неотриманих коштів за договором купівлі-продажу, а не розірвання договору.
		 
		14. Заявивши вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, позивач ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту та у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.
		15. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач ОСОБА_1 передав, а відповідач ОСОБА_2 є багатодітною матір`ю, прийняла житловий будинок та земельну ділянку, поселилась та проживає разом з чоловіком та чотирма дітьми у вказаному домоволодінні, що є предметом договору купівлі-продажу від 24 травня 2019 року. При цьому, ОСОБА_2 не відмовлялася ані від прийняття об`єкта продажу, ані від оплати його вартості. Крім того, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві визнав часткову оплату ОСОБА_2 придбаного будинку в сумі 8 000,00 доларів, твердження про сплату ОСОБА_2 30 000,00 доларів США, які за твердженням відповідача вона передала через батька позивача, оспорюються позивачем. Тобто відповідач ОСОБА_2 , хоча і через значний проміжок часу, вчиняла дії щодо оплати придбаного нерухомого майна, тому така поведінка свідчить про наявність інтересу покупця до виконання договору.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи 
		 
		16. 13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Щедрін Р. А., засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		17. Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір купівлі-продажу є договором купівлі-продажу товару в кредит з розстрочкою платежу, для якого, у разі невиконання покупцем свого обов`язку щодо оплати товару, можуть бути застосовані наступні наслідки: 
		- згідно з частиною четвертою статті 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару;
		- згідно з частиною п`ятою статті 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати;
		- згідно з частиною другою статті 695 ЦК України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару;
		- згідно з частиною другою статті 697 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця;
		- згідно з частиною третьою статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі;
		- згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		18. Враховуючи висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, умови пункту 9.4 спірного договору купівлі-продажу, згідно якого у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду, то позивачем було правомірно обрано спосіб захисту його прав через істотне порушення відповідачем спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна шляхом його розірвання та зобов`язання відповідача повернути позивачу технічний паспорт та домову книгу на будинок, а також стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на прострочену суму оплати за договором.
		 
		19. 15 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Хашко О. М., у якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. 
		 
		20. 17 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд»ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Хашко О. М., у якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. 
		 
		21. Відзиви мотивовано тим, що укладений між позивачем та відповідачем правочин має усі ознаки договору купівлі-продажу нерухомого майна, а не кредитного договору чи договору купівлі-продажу товару в кредит з розстроченням платежу, як зазначає позивач. 
		 
		22. Апеляційним судом було встановлено, що позивач не довів наявності передбачених законом підстав для розірвання договору купівлі-продажу відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач не встановив, що допущене відповідачем порушення умов договору (прострочення сплати частини коштів) є істотним порушенням, яке призвело до суттєвого позбавлення продавця того, на що він розраховував при укладенні договору. Отже, висновки, викладенні в постанові Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		23. Позивач не заперечує, що нерухоме майно ним було передано покупцю, покупець ним фактично володіє, доглядає, а спірні правовідносини стосуються виключно оплати частини вартості, що прямо підпадає під правове регулювання статті 692 ЦК України, а не статті 651 ЦК України. Отже, застосування статті 651 ЦК України у даному спорі є необґрунтованим. 
		 
		24. Апеляційний суд належним чином врахував і застосував правові висновки Верховного Суд, викладені у постановах щодо недопустимості розірвання договору купівлі-продажу за відсутності істотного порушення, доведення кого покладається на позивача; необхідності відмежування спорів про розірвання договору від спорів, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням грошового зобов`язання, коли належним способом захисту є стягнення заборгованості, а не припинення дії договору; обов`язку судів застосовувати статті 651 та 692 ЦК України залежно від юридичної природи спору. 
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		25. Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		26. У грудні 2025 року матеріали цивільної справи № 362/1326/22 надійшли до Верховного Суду. 
		 
		27. Верховний Суд ухвалою від 11 лютого 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів. 
		 
		28. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/23976/16, від 22 вересня 2021 року у справі № 194/342/15-ц, від 07 жовтня 2021 року у справі № 925/1382/19, від 18 квітня 2024 року у справі № 914/459/23, від 22 травня 2024 року у справі № 915/1031/21, від 12 червня 2024 року у справі № 363/3864/20, від 02 квітня 2025 року у справі № 523/19764/21 [пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)].
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
		 
		29. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 24 травня 2019 року між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Васильківського МНО Київської області Смоліною І. В., зареєстрований в реєстрі за № 872 (а. с. 6-9).
		 
		30. За умовами вказаного договору продавець ОСОБА_1 передав у власність (продав), а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 188,2 кв. м, житловою площею 143,0 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,1010 га, кадастровий номер 3221484000:07:013:0176, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		31. Згідно з пунктом 2.1 договору продаж нерухомого майна вчинено сторонами за суму 1 580 400,00 грн, що є грошовим еквівалентом 60 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 24 травня 2019 року, з яких: 446 000,00 грн, що є грошовим еквівалентом 16 933,00 доларів США за офіційних курсом НБУ станом на 24 травня 2019 року, -вартість житлового будинку; 113 400,00 грн, що є грошовим еквівалентом 43 067,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 24 травня 2019 року, - вартість земельної ділянки.
		 
		32. Відповідно до пункту 2.4 договору сторони погодили порядок та строки розрахунку покупця за цим договором купівлі-продажу:
		- 10 000 (десять тисяч) доларів США 00 центів на рахунок продавця в строк з 25 травня 2019 року до 01 серпня 2019 року;
		- 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США 00 центів на рахунок продавця в строк з 31 травня 2019 року до 01 червня 2020 року;
		- 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США 00 центів на рахунок продавця в строк з 02 червня 2020 року до 01 червня 2021 року;
		- 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США 00 центів на рахунок продавця в строк з 02 червня 2021 року до 01 червня 2022 року;
		- 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США 00 центів на рахунок продавця в строк з 02 червня 2022 року до 01 червня 2023 року;
		- 2 000 (дві тисячі) доларів США 00 центів на рахунок продавця в строк з 02 червня 2023 року до 01 серпня 2023 року.
		 
		33. На виконання цього договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1010 га, кадастровий номер 3221484000:07:013:0176, технічний паспорт і домову книгу на будинок, вселилась, зареєструвала у встановленому порядку проживання за вказаною адресою і проживає у вказаному будинку разом із чоловіком ОСОБА_3 та чотирма неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , 2008 року народження, ОСОБА_5 , 2008 року народження, ОСОБА_6 , 2010 року народження, ОСОБА_7 , 2010 року народження, маючи статус багатодітної сім`ї (а. с. 114-117).
		 
		34. 24 травня 2019 року ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 управляти житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1010 га, кадастровий номер 3221484000:07:013:0176, з усіма повноваженнями. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Васильківського МНО Смоліною І. В. та зареєстрована в реєстрі за № 873(а. с. 112, 113).
		 
		35.  ОСОБА_1 визнав отримання від ОСОБА_2 за проданий ним житловий будинок та земельну ділянку 8 000,00 доларів США в якості оплати за вказаним договором від 24 травня 2019 року.
		 
		36.  ОСОБА_2 не заперечувала факт відсутності повного розрахунку за договором купівлі-продажу та стверджувала, що крім 8 000 доларів США, сплатила ще і 30 000 доларів США, які за твердженням відповідача вона передала через батька позивача. Проте на пропозицію суду надати письмові докази сплати грошей (письмова розписка, банківські квитанції тощо) представник ОСОБА_2 - адвокат Хашко О. М. повідомила, що такі письмові докази передачі грошей у відповідача відсутні.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		37. Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		 
		38. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 461/4362/23 та постановах Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 523/19764/21, від 17 вересня 2025 року у справі № 755/9901/22 про те, що наявність способу захисту у вигляді права вимагати оплати товару (стаття 692 ЦК України) не свідчить про те, що, враховуючи правову природу договору з розстроченням платежу, особа як його сторона не може вимагати захисту свого права на підставі статті 651, частини другої статті 695 ЦК України. Ефективний спосіб захисту в такому разі визначає сам позивач.
		 
		39. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		40. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		41. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		42. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		 
		43. У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		 
		44. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		 
		45. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
		 
		46. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		 
		47. Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		 
		48. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		49. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.
		 
		50. Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.
		 
		51. У свою чергу, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.
		 
		52. Згідно з частинами першою-третьою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
		 
		53. Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
		 
		54. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець у свою чергу також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.
		55. У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 194/342/15-ц з подібними правовідносинами Верховний Суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.
		 
		56. Зазначений висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 692 ЦК України, викладеному у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) про те, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
		 
		57. Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який його прийняв, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).
		 
		58. Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права».
		 
		59. У справі, яка переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції, встановивши, що у спірних правовідносинах порушення права позивача (продавця нерухомого майна) полягає у тому, що відповідач не сплатила, а позивач не отримав грошових коштів (26 000 доларів США - черговий транш сплати за придбане майно) дійшов висновку, що належним способом захисту може бути, зокрема, стягнення неотриманих коштів за договором купівлі-продажу, а не розірвання договору.
		 
		60. Такого підходу притримується Третя судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2025 року у справі № 127/14617/21, від 17 вересня 2025 року у справі № 127/34437/21, Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 636/5261/18, Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 308/1927/17.
		 
		61. Разом з цим Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 755/9901/22 сформулювала правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 695 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. При цьому істотними умовами такого договору є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.
		 
		62. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (частина друга статті 695 ЦК України).
		 
		63. Відповідно до обставин справи № 755/9901/22 договір купівлі-продажу автомобіля укладений між сторонами на умовах розстрочення оплати.
		 
		64. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 925/1382/19 зазначив, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у кредит.
		 
		65. У справі № 916/667/18 спір виник стосовно договору купівлі-продажу корпоративних прав, яким було передбачено, що розрахунки між сторонами були проведені до укладення договору, тобто до правовідносин підлягала застосуванню стаття 692 ЦК України, тоді як у справі, що розглядається, у договорі передбачався продаж товару з розстроченням платежу, а тому застосуванню підлягала не тільки стаття 692, але й стаття 695 ЦК України як спеціальна норма, а також умови договору купівлі-продажу автомобіля.
		 
		66. Наявність способу захисту у вигляді права вимагати оплати товару (стаття 692 ЦК України) не свідчить про те, що, враховуючи правову природу договору з розстроченням платежу, особа як його сторона не може вимагати захисту свого права на підставі статті 651, частини другої статті 695 ЦК України. Ефективний спосіб захисту в такому разі визначає сам позивач.
		 
		67. Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріально права та висновки Великої Палати Верховного Суду, внаслідок чого помилково відмовив у задоволенні позову у зв`язку із неналежним способом захисту. Суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи вказані недоліки місцевого суду не виправив.
		 
		68. До схожих правових висновків дійшла Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 523/19764/21, Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 461/4362/23. 
		 
		69. Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
		 
		70. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може призвести до порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		 
		71. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		 
		72. Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		73. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від правового висновку Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 461/4362/23 та Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постановах від 02 квітня 2025 року у справі № 523/19764/21, від 17 вересня 2025 року у справі № 755/9901/22 про те, що наявність способу захисту у вигляді права вимагати оплати товару (стаття 692 ЦК України) не свідчить про те, що, враховуючи правову природу договору з розстроченням платежу, особа як його сторона не може вимагати захисту свого права на підставі статті 651, частини другої статті 695 ЦК України. Ефективний спосіб захисту в такому разі визначає сам позивач.
		 
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розірвання договору, повернення майна та стягнення коштів, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач А. А. Калараш
		 
		Судді: А. І. Грушицький
		 
		І. В. Литвиненко
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...