Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/13050/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 27.02.2026. Зареєстровано: 28.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/308/884/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024070000000110

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/13050/24
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 лютого 2026 року         м. Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
		Головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засіданні  ОСОБА_2 
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		та захисника обвинуваченої ОСОБА_4  адвоката ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгороді, в порядку спеціального судового провадження, кримінальне провадження № 2202407000000110, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024, про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Херсонської області, смт. Новотроїцьке та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України  Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, чим самим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на даний час на підставі Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023.
		У зв`язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, 01.03.2022 її армією захоплено м. Херсон.
		На підтвердження контролю над містом, 03.03.2022, після захоплення міста, окупаційні війська рф захопили приміщення Херсонської ОДА. 25.04.2022, в приміщення Херсонської міської ради за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 37, увійшли озброєні військовослужбовці рф, які попередили керівництво та працівників Херсонської міської ради, що управління місцевою адміністрацією переходить під керівництво російської федерації.
		В той же час окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області створено систему незаконних органів державної влади, в тому числі правоохоронних.
		Зокрема, 05.10.2022 року в «Едином государственном реестре юридических лиц рф» офіційно зареєстроване т. зв. «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области» (юридична адреса: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Олександрівська, буд. 32А, ОГРН: 1227700634590, на час внесення відомостей тимчасово виконуючий обов`язки керівника ОСОБА_6 ).
		Поряд з цим, формування вказаної окупаційної структури здійснювалося орієнтовно в червні 2022 року з використанням матеріально-технічної бази та приміщення ГУ ДКС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37959779, м. Херсон, вул. Старообрядницька, 21), після захоплення м. Херсон рф та створення окупаційної адміністрації. Штат наповнювався шляхом набору місцевих жителів та вербування діючих працівників ГУ ДПСУ в Херсонській області, АРК та м. Севастополі. 
		10.07.2022 року т. зв. «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области» розпочало «офіційну роботу» в адміністративній будівлі ГУ ДПС регіону (код ЄДРПОУ 43143201, м. Херсон, просп. Ушакова, 75), де перебувало до жовтня 2022 року, початку де окупації м. Херсон.
		У точно не встановлений досудовим розслідуванням час  у червні-липні 2022 року, але не пізніше 10.07.2022, громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято на службу у т. зв. «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области» на посаду «инспектора налоговой службы Херсонской области». До кола службових обов`язків ОСОБА_4 входило проведення виїзних податкових перевірок, аналізування результатів та застосування фінансових санкцій до порушників. 
		Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянином України, діючи умисно, всупереч вимогам діючого законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією рф проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частини Херсонської області, в т.ч. м. Херсон, збройними формуваннями рф, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час  у червні-липні 2022 року, але не пізніше 10.07.2022, перебуваючи у м. Херсон, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику рф на території України, в порушення вимог Конституції та законів України, добровільно зайняла посаду «инспектора налоговой службы Херсонской области», створеного представниками держави-агресора на території м. Херсон, тобто зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Одночасно з цим ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, 10.07.2022, перебуваючи у м. Херсон, приступила до виконання своїх службових обов`язків у незаконному правоохоронному органі  «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области».
		За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтованого обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме: добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Обвинувачена ОСОБА_4 будучи обізнаною, що відносно неї розпочато кримінальне провадження, що їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обвинувальний акт відносно неї перебуває на розгляді в суді, в судові засідання неодноразово не з`являлася.
		Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим вона викликалася в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Так, повістки про виклик на кожне судове засідання були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданні «Урядовий кур`єр», на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та офіційному вебсайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
		У матеріалах справи містяться документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченої до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) та суду, текст повідомлення про підозру опубліковано на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що відносно неї розпочато кримінальне провадження. Обвинувачена мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченій, надавались її захиснику.
		У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_4 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, починаючи зі стадії досудового розслідування даного кримінального провадження.
		Захисник обвинуваченої  адвокат ОСОБА_7 здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої, а саме приймала участь у дослідженні доказів, виступала у судових дебатах. Захисник була ознайомлена із матеріалами кримінального провадження, що підтверджується відповідною розпискою.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Під час судових дебатів прокурор вказав, що всі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення були всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченої кваліфіковано вірно, а вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України повністю підтверджується належними та допустимими доказами. Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 12 років з конфіскацією усього належного їй майна на користь держави.
		Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_7 під час судових дебатів просила визнати ОСОБА_4 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та виправдати.
		Суд заслухавши прокурора, захисника, дослідивши надані докази, вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, доведена повністю та підтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:
		- витягом з ЄРДР №22024070000000110 від 19.07.2024 року та витягом з ЄРДР №42024070000000062 від 09.04.2024 року, з яких слідує, що за фактом здійснення громадянами України колабораційної діяльності порушено кримінальне провадження,
		- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення №71/22/8-1208 від 02.04.2024 року, згідно якого начальник УСБУ України у Херсонській області повідомляє прокурора Закарпатської обласної прокуратури про виявлення в діях громадян України ознак злочину передбаченого ч.7 ст. 11-1 КК України, 
		- рапортом начальника відділу УСБУ України у Херсонській області адресованого начальнику 1 відділення СВ УСБУ у Закарпатській області за № 71/22/8  2454 від 26.06.2024 року, в якому інформується про встановлення громадян України, які добровільно зайняли відповідні посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території у так званому «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области», зокрема встановлено особу ОСОБА_4 
		- списком співробітників «налоговой служби Херсонской области», серед яких значиться ОСОБА_4 ,
		- «випиской из единого государственного реестра юридических лиц», яка містить відомості про юридичну особу «управление федеральной налоговой служби по херсонской области» від 13.11.2023 року, якою підтверджується реєстрація незаконно створеного органу, 
		- допитами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що були досліджені у судовому засіданні, які показали, що їм відомо про співпрацю ОСОБА_4 з окупаційною владою та добровільне зайняття останньою посади в податковому органі, створеному окупаційною владою,
		- протоколами пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 24.06.2024 року, які були проведені з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в ході яких вказані свідки впізнали ОСОБА_4 як особу, яка добровільно зайняла посаду інспектора в «управление федеральной налоговой служби по херсонской области»,
		- особовою справою державного службовця №175, із якої слідує, що ОСОБА_4 працювала у ГУ ДФС у Херсонській області та звільнена з посади - 08.08.2022 року, в якій також містяться накази про прийняття ОСОБА_4 на посаду та її звільнення, копія трудової книжки, характеристика (негативна),
		- довідкою УДМС у Херсонській області №6501 2-4582/65-2-24 від 10.07.2024 року, з якої слідує, що ОСОБА_4 з питань припинення громадянства України у УДМС не зверталася,
		- довідкою начальника відділу УСБУ в Херсонській області №71/22/8-2855 від 31.07.2024 року, з якої слідує, що ОСОБА_4 в Управління із заявою про вчинення неправомірних дій щодо неї з боку представників збройних сил рф фсб або окупаційної влади держави  агресора, не зверталася, що свідчить про зайняття ОСОБА_4 посади у незаконно створеному органі добровільно. 
		Вищенаведені досліджені докази отримані у передбаченому КПК України порядку і визнані судом належними і допустимими.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо. 
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011  «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		У справах Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії від 06.12.1998 (пункт 253), Козинець проти України від 06.12.2007 (пункт 54), Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011 (пункт 150), Зякун проти України від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Таким чином судом достовірно встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у червні-липні 2022 року, але не пізніше 10.07.2022 року, поступила на службу у т. зв. «управление федеральной налоговой служби по Херсонской области» на посаду «инспектора налоговой службы Херсонской области». Тобто, вона, діючи умисно, з метою переслідування своїх особистих, корисливих інтересів, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику рф па території України, в порушення вимог Конституції та законів України, добровільно зайняла посаду «инспектора налоговой службы Херсонской области», створеного представниками держави-агресора на території м. Херсон, тобто зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Одночасно з цим ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, 10.07.2022, перебуваючи у м. Херсон, приступила до виконання своїх службових обов`язків у незаконному правоохоронному органів - «управление федеральний налоговой службы по Херсонской областе».
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікує її дії за ч.7 ст. 111-1 КК України  як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Також при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, вчиненим умисно, в період дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місце роботи характеризується негативно, а за місце проживання посередньо.
		Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності та з конфіскацією всього належного їй майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення, попередження нових злочинів.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 368, 373-374, 395 КПК України, ст.ст. 12, 50, 65, 111-1 КК України, суд, -
		У Х В А Л И В : 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 12 (дванадцять) років, з конфіскацією всього належного їй майна.
		Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту її фактичного затримання, після набрання вироком суду законної сили.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ужгородського
		міськрайонного суду        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...