Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/6703/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Диверсія.
Надіслано судом: 02.03.2026. Зареєстровано: 03.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2026.
Дата набрання законної сили: 22.04.2026
Номер судового провадження: 1-кп/279/307/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024060000000145

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Коростенський міськрайонний суд Житомирської області    
		 
		Справа № 279/6703/24 
		Провадження №1-кп/279/307/25 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 березня 2026 року 
		 
		Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в колегіальному складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з секретарями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		за участю : 
		прокурора ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_8 
		захисника адвоката ОСОБА_9 
		обвинуваченого ОСОБА_10 
		захисника адвоката ОСОБА_11 
		представника потерпілого ОСОБА_12 
		представник цивільного позивача ОСОБА_13 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коростені кримінальне провадження №22024060000000145 від 10.10.2024 відносно
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 12.10.2012 Броварським РВ Управління ДМС України в Київській області, раніше судимого 
		- 11.09.2023 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263, ч.1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 3 роки,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, 
		 
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Радомишль Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , документованого ID- паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 28.06.2023 Радомишльським сектором Управління ДМС у Житомирській області, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		Згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_14 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131(ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України. 
		Зокрема, 20.02.2014 всупереч власним міжнародно-правовим зобов`язанням російською федерацією розпочато збройну агресію проти України шляхом порушення збройними силами рф порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і рф про статус та умови перебування Чорноморського флоту рф на території України від 28 травня 1997 року, для блокування військових частин Збройних Сил України. 
		У подальшому 24.02.2022 о 5 год. президентом рф ОСОБА_15 оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами рф, що діяли за наказом керівництва рф, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, збройні формування рф, іррегулярні незаконні збройні формування та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані рф (далі - військові формування рф), сухопутним шляхом зайшли на суверенну територію України з метою повалення конституційного ладу та захоплення державної влади України, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконно вторгайсь на територію України через державні кордони України в Житомирській, Київській, Чернігівській, Херсонській, Миколаївській, Харківській, Сумській, інших областях та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об`єкти, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснюють окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків. 
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором» від 27.01.2015 № 129-VIII, російську федерацію визнано державою агресором, яка проводить агресію на території України з кінця лютого 2014 року. 
		Також, факт тимчасової окупації російською федерацією території України та здійснення збройної агресії проти України підтверджено у преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII. У вказаній преамбулі зазначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24.02.2022 переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України. 
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено до 09.11.2024. 
		Планування, фінансування та реалізація рф агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується та здійснюється силами, насамперед, зс рф, Головного розвідувального управління Генерального штабу зс рф, федеральної служби безпеки рф, співробітниками правоохоронних та інших спеціальних органів держави-агресора.
		Для ведення воєнних дій на території України збройними силами російської федерації залучаються особи з числа місцевих жителів з метою коригування ворожого вогню, наведення цілей, збору інформації щодо дислокації підрозділів Збройних Сил України, проведення диверсійних операцій з метою дестабілізації ситуації в Україні, в тому числі пов`язаних з пошкодженням або знищенням об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, створення окупаційних та незаконних альтернативних фейкових органів влади, вчинення інших дій, що сприяють веденню агресивної війни та диверсійно-розвідувальних операцій. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , діючи умисно, в умовах воєнного стану 14.08.2024, вступив у злочинну змову з ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я « ОСОБА_16 » (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), спрямовану на вчинення диверсії з метою ослаблення держави, за наступних обставин. 
		Так, в період часу з 11 год. 00 хв. по 13 год. 30 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлений) 14.08.2024 ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , висунув пропозицію ОСОБА_10 зателефонувати невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я ОСОБА_16 (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), для отримання та виконання за грошову винагороду спеціального завдання, направленого на ослаблення держави. На вказану пропозицію ОСОБА_10 погодився. 
		Надалі, в той же час та в тому ж місці ОСОБА_10 , використовуючи особистий мобільний телефон марки «Huawei» моделі «У7», ІМЕІ Г. 6 НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 із SIM-карткою з номером НОМЕР_5 через месенджер «Telegram» в присутності ОСОБА_8 здійснив аудіодзвінок невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я ОСОБА_16 (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, (ім`я користувача « ОСОБА_17 ») та після з`єднання передав слухавку ОСОБА_8 , який в ході спілкування із вказаним громадянином отримав завдання здійснити підпал залізничної релейної шафи, що є невід`ємною частиною критичної інфраструктури залізниці, використовується для управління автоматичною переїзною сигналізацією та є частиною автоблокування відповідного перегону й призначена для забезпечення безпеки руху поїздів та автотранспорту через переїзд.
		Під час зазначеної розмови ОСОБА_8 , погодившись на виконання спеціального завдання, від невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_16 (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), отримав детальні інструкції щодо реалізації підпалу залізничної релейної шафи, зокрема про необхідність придбання 2 л. бензину як основи для горіння та здійснення відеофіксації процесу підпалу із використанням спеціального програмного забезпечення - мобільного додатку «Time Mark» (вказаний застосунок відображає час, дату, та місце створення відеозапису) й подальшого надсилання виготовленого відеозапису зазначеній невстановленій особі, для підтвердження виконаного завдання та отримання грошової винагороди в розмірі 200 доларів США. 
		В подальшому, в період часу з 13 год. 30 хв. по 14 год 20 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлений) 14.08.2024, реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на ослаблення держави Україна, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою згідно заздалегідь наданих інструкцій, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на маршрутному таксі прибули на АЗС ТОВ «ОККО-Бізнес-Партнер», за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кемського, буд. 1-Б, де придбали 2 літри бензину А-95, який планували використати для підпалу залізничної релейної шафи. 
		Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , використовуючи службу таксі, прибули на адресу: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шевченка (координати згідно Google Maps 50.9691961, 28.6008175), звідки пішки прослідували до залізничних колій, розташованих поблизу, де обрали залізничну релейну шафу з приладами СЦБ типу ШРШ-6, розташовану на 158 км пікет 7 перегону Коростень - Пост-Південний по 5 ГП неподалік від вулиці Шевченка м. Коростеня Житомирської області (координати згідно Google Maps 50.9705123,28.6005211). 
		Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_10 з використанням вищезазначеного мобільного телефону марки «Huawei» сфотографував обрану залізничну релейну шафу та через месенджер «Telegram» надіслав виготовлене фотозображення невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я ОСОБА_16 (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), яка в свою чергу підтвердила необхідність підпалу вказаного об`єкта. 
		Надалі, у період часу з 14 год. 20 хв. по 15 год 00 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлений) 14.08.2024, перебуваючи у вищевказаному місці, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 здійснили підпал об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме залізничної релейної шафи з приладами СЦБ типу ШРШ-6 наступним чином. 
		ОСОБА_8 , знаходячись поряд із зазначеною шафою, розлив попередньо придбаний бензин на дросель-трансформатор, розташований поблизу неї, а також на поверхню вказаної шафи та в середину неї, після чого здійснив підпал за допомогою ручної запальнички «CLIPPER», що призвело до загорання та повного знищення всього вищезазначеного обладнання.  При цьому ОСОБА_10 знаходився поруч та за допомогою вищевказаного особистого мобільного телефону із використанням спеціального програмного забезпечення - мобільного додатку «Time Mark» безперервно знімав дії ОСОБА_8 та в подальшому надіслав виготовлений відеозапис невстановленій особі на ім`я ОСОБА_16 (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, за що 14.08.2024 о 15 год. 43 хв. на особистий картковий рахунок отримав грошову винагороду в розмірі 8062,73 грн., яку в подальшому розділив із ОСОБА_8 ..
		 
		Своїми умисними діями які виразились у вчиненні з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення (диверсія), в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.113 КК України.
		 
		Своїми умисними діями які виразились у вчиненні з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення (диверсія), в умовах воєнного стану, ОСОБА_10 вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 113 КК України.
		 
		Оскільки, диспозиція статті 113 ч.2 КК України не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, то такі обставини судом при кваліфікації дій ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не враховуються, посилання на ст.28 ч.2 КК України при кваліфікації не робиться.
		Вчинення ж інкримінованого вказаним особам злочину за попередньою змовою між ними судом відповідно до положень ст.67 ч.1 п.2 КК України враховується як обтяжуюча їх діяння обставина, що безпосередньо не впливає на кваліфікацію діяння та не є зміною пред`явленого обвинувачення.
		 
		За результатами судового розгляду прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачення, зазначив, що докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.
		Обвинувачений ОСОБА_8  спочатку не визнавав свою вину, згодом при наданні показань в судовому засіданні свою вину визнав та на питання прокурора відповів, що ця подія сталася літом у 2024 році, він був вдома, зідзвонилися зі знайомим ОСОБА_18 (свідок ОСОБА_19 ), той запропонував під`їхати до нього, де він проживає поговорити, вони дружили сім`ями, говорили на побутові теми. Потім поїхали зустрічати племінника ОСОБА_18 , поїхали на автовокзал і зустріли там ОСОБА_20 , тоді з ним і познайомився, до того його не знав. Поїхали назад до ОСОБА_18 пили каву, спілкувались. Потім ОСОБА_18 із ОСОБА_21 почали сваритись через те, що ОСОБА_21 запропонував спалити машину ОСОБА_18 і зняти це на телефон. ОСОБА_10 не було де переночувати, йому його стало шкода і він запропонував заночувати в себе. ОСОБА_18 із дружиною відвезли їх, а самі поїхали, ОСОБА_21 залишився в нього. В цей вечір пили горілку спілкувались, полягали спати на наступний день приїхав ОСОБА_22 (служба таксі) забрав ОСОБА_21 і вони поїхали за наркотиками для спільного вживання, потім повернувся, вони покурили, ОСОБА_21 запропонував, що є робота про яку той прочитав в соціальній мережі, треба підпалити релейну металошафу, облити її бензином і підпалити, винагорода була 8000 гривень, він вагався потім погодився, хотів заробити грошей, зробив це у зв`язку із скрутним матеріальним становищем і поганим станом здоров`я матері. Оплату домовились поділити навпіл по 4000 гривень кожному. Поїхали на заправку на таксі - таксист дядя ОСОБА_22 , хотіли взяти бензин в пляшку, однак в пляшку наливати бензин відмовили, дали каністру (ємність, яку дали на заправці), налили більш половини, сіли в машину рушили до цієї шафи, дорогу таксисту показували самі, з якою метою їхали таксист не знав, поїхали в напрямку Ковельської траси. Вийшли з таксі, пішли пішки, таксі від`їхало, пішли до нерегульованого переїзду і побачили шафу. ОСОБА_21 сфотографував її і відправив тій особі, яка запропонувала за це сплати гроші. Тією особою було ОСОБА_21 погоджено підпал обраної шафи. ОСОБА_21 знімав весь процес підпалювання на телефон (в подальшому відео направив тій особі з якою спілкувався), і говорив, що слід робити. Сказав облити шафу бензином, вона була приблизно такого розміру, як його ( ОСОБА_8 ) зріст і відхилена, але не дуже. Після того, як її облив, підпалив запальничкою, яку дав ОСОБА_10 , релейна шафа почала горіти, потім вибухнула. Від вибуху його ( ОСОБА_8 ) відкинуло і він отримав одразу значні тілесні ушкодження (опіки ніг) і певний час лежав і кричав від болю, після цього погано пам`ятає подальші події, через шок і травмування. 
		З місця бігом пішли, але через отримані ушкодження було дуже важко, ОСОБА_10 допомагав покинути місце. Після викликали таксі, приїхав його товариш, інший, не той хто привіз. ОСОБА_21 допоміг сісти в таксі і вони поїхали до аптеки, нога сильно боліла і в аптеку пішов таксист, взяти знеболюючи та спрей від опіків, в машині одразу зробив укол, після чого таксист відвіз їх до дому. ОСОБА_21 мав перерахувати 4000 гривень, але переховував 5000 гривень, через отримані травми ( ОСОБА_8 ). Кошти перерахував таксисту, а останній вирахувавши вартість поїздки та ліків привіз йому близько 3000 гривень, а ОСОБА_10 він більше не бачив.
		Також ОСОБА_8 повідомив, що після того, як його привезли додому, він намагався полегшити свій стан, використовуючи пінний засіб (точної назви не знає), а згодом до помешкання прибули працівники правоохоронних органів, бусом повезли до відділку поліції потім доставили до лікарні для надання медичної допомоги. Зранку з лікарні вже повезли тимчасового ізолятору в подальшому вручили підозру.
		Також ОСОБА_8 зазначив, що вину визнає фактичні обставини події викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, однак просив врахувати, що не усвідомлював кваліфікації своїх дій, як диверсія, не розумів наслідків свого вчинку і що вчиняє посягання на стратегічно важливий об`єкт, і погодився на це тільки через скрутне матеріальне становище, та поганий стан здоров`я своєї матері, на досудовому слідстві допомагав у розкритті, як міг, а саме щиро і правдиво відповідав на всі запитання, у скоєному щиро розкаюється та шкодує, визнає, що вчинив неправильно.
		Обвинувачений ОСОБА_10  свою вину в судовому засіданні визнав повністю та пояснив, що проходить військову службу у Збройних силах України на посаді старшого механіка роти (в/ч НОМЕР_6 ), має статус учасника бойових дій, судимостей не має, на обліку у психіатра чи нарколога не перебуває. Проживає та зареєстрований за даресою: АДРЕСА_2 . 
		Щодо обставин події, повідомив що 12 серпня 2024 року він виїхав з міста Рівного автобусом прибув до міста Житомир після чого поїхав до м.Коростень. У Коростені з автостанції його забрав дядько ОСОБА_19 разом із ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_23 . Вони поїхали до дядька до дому. Там вони спілкувались, під час розмови він згадав, що кілька місяців до того йому в Telegram канал надходила пропозиція «заробітку». Спочатку присутні не приділили уваги щодо змісту такої «роботи» і тоді він не став акцентувати на це увагу.
		Щодо запропонованої «роботи» ОСОБА_10 повідомив, що приблизно в середині квітня 2024 року його додали в Telegram-чат під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де обговорювалися «нелегальні справи». Через кілька днів після додавання невідома особа з акаунтом, підписаним як « ОСОБА_16 », написала йому в Telegram і повідомила, що є можливість заробити від 1000 доларів і вище, без уточнення суті роботи. Обвинувачений пояснив, що спочатку відмовився, припускаючи провокацію або шахрайство; пізніше, приблизно через місяць, подібні пропозиції повторювалися, але він їх ігнорував.
		Оскільки, у дядька не було місця де переночувати, він погодився на пропозицію ОСОБА_8 переночувати в нього і одну ніч з 12 серпня на 13 серпня перебував у ОСОБА_24 . Вже 13 серпня він проживав окремо, орендувавши для цього готель у центрі Коростеня.
		14 серпня зранку повернувся до ОСОБА_25 (приїхав на таксі), маючи намір допомогти родині ОСОБА_24 коштами, оскільки ті жили бідно. Так, 14 серпня ОСОБА_8 повернувся до теми «заробітку» та попросив зв`язатись через Telegram канал з тим « ОСОБА_16 », аби з`ясувати, що саме треба зробити. Оскільки у ОСОБА_24 не було належного телефону з необхідними функціями, можливості вести таке спілкування і знімати відео, то він сам встановив контакт з « ОСОБА_16 », надалі « ОСОБА_16 » по телефону надавав інструкції що треба робити. « ОСОБА_16 » спілкувався російською мовою з виразною вимовою, однак не називав себе представником спецслужб або будь-яких структур. За наданою інструкцією необхідно було підпалити залізничну електричну шафу, що відповідає за світлові сигнали на коліях, і обов`язково зняти відео виконання завдання. Так, за інструкцією до підпалу треба було зняти відео самої шафи, щоб було видно, що вона працююча, а також встановити застосунок з фіксацією дати/часу/координат - програма Time Mark. Час виконання конкретно не визначався - будь-який зручний для виконання час, важливо, щоб шафа була діюча, можна було обирати самим. 
		Після отриманих інструкцій він обговорив з ОСОБА_24 послідовність дій. На заробітку наполягав ОСОБА_24 , він збирався йому допомогти. Дружина ОСОБА_24 також чула ці розмови і не заперечувала щодо такого заробітку. 
		Далі вони викликали таксі, водій на ім`я ОСОБА_26 , був знайомий ОСОБА_24 . Водію спочатку не повідомляли, куди саме їдуть, але попросили заїхати на заправку і купити бензин. Для цього взяли пляшку з-під лимонаду, планували налити бензин туди, однак на заправці їм відмовили, оскільки в такі ємності бензин не наливають, тому заправщик надав каністру в яку налив бензин. За бензин А-95 він розрахувався готівкою 120 гривень за 2 літри пального. Назву заправки не пам`ятає бо не орієнтується в місцевості, але зазначив, що це АЗС типу «ОККО», неподалік від дому ОСОБА_24 . 
		Після заправки вони поїхали на залізничний переїзд поблизу дома ОСОБА_24 (біля кафе «Імперія», на відстані близько 500 метрів). Спочатку він побачив дві шафи біля переїзду, через те що там було людно, запропонував знайти іншу, розташовану в менш людному місці. Пройшли пішки близько 40 метрів до іншого переїзду і побачили підходящу шафу. Він зняв на телефон відео шафи і направ « ОСОБА_16 » для підтвердження, що обрана шафа працює. Коли « ОСОБА_16 » погодив обрану шафу, дав у телефонному режимі через Telegram, детальні інструкції: ОСОБА_27 має відкрити, відігнути дверцята налити бензин всередину, щоб точно загорілося, а ОСОБА_21 у цей час має увімкнути геолокацію, застосунок Time Mark та зняти цей процес так, щоб не було видно облич, але було видно процес обливання бензином та момент загорання шафи і її горіння. Далі відійти на безпечну відстань і скинути зняте відео та номер банківської картки.
		ОСОБА_24 підійшов в притул до шафи залив всередину і на неї багато бензину, і здійснив підпал шляхом піднесення запальнички в середину. Внаслідок чого відбулось різке займання і вибух, в результаті якого ОСОБА_24 отримав тяжкі опіки. ОСОБА_24 був одягнений у кашкет, футболку та шорти. 
		Від переляку він вимкнув відео і почав тікати, а ОСОБА_24 побіг за ним. Після вибуху вони втекли ( ОСОБА_24 за його допомогою) у напрямку промислової території, перечекали, викликали таксі за номером 7737, приїхав знайомий ОСОБА_24 таксист. На прохання ОСОБА_24 заїхали до аптеки, де таксист купив знеболююче та спрей «Пантенол». ОСОБА_24 зробив ін`єкцію знеболювального та обробляв опіки «Пантенолом». Далі коли доїхали до квартири ОСОБА_24 обробляли його опіки. За додатковим знеболюючим дружина ОСОБА_24 знов поїхала до аптеки.
		Після того як він переслав « ОСОБА_16 » відео процесу підпалу шафи та реквізити банківської карти, близько через 2,5-3 години на його картку О-банк надійшли кошти в сумі 8001 гривень. З цієї суми він переказав 5000 гривень на картку таксиста, оскільки у ОСОБА_24 власної картки не було. Також, вказав, що спочатку винагороду вони мали ділити навпіл, однак з огляду травмування ОСОБА_24 він вирішив « по-людські » перерахувати йому 5000 гривень (замість 4000грн.), а 3000 залишити собі.
		Після виїзду з квартири ОСОБА_24 він поїхав у центр, придбав нову SIM-картку Life в магазині, як йому радив раніше інструктор « ОСОБА_16 ». Окрім цього « ОСОБА_16 » телефонував після події і застерігав не виходити на зв`язок з ОСОБА_8 і не з`являтись у нього, оскільки правоохоронні органи можуть вже знати. Тоді він зняв номер в готелі «Новинка» у Коростені за адресою вул.Гоголя, 120, де його і було затримано працівниками поліції. З нового номеру телефону дзвонив тільки ОСОБА_29 , якому повідомив адресу готеля. 
		Вину визнає, діяв з метою заробити кошти, оскільки було скрутне матеріальне становище, у скоєнному щиро розкаюється, не усвідомлював, що діяв на ослаблення держави такої мети не було, вказував, що суттєво сприяв розкриттю злочину.
		 
		Свідок ОСОБА_30 відмовилась від дачі показань на підставі ст.63 Конституції як член сім`ї, оскільки є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_8 . Суд ухвалив прийняти відмову від давання показань свідка ОСОБА_31 , у зв`язку з тим, що вона є членом сім`ї ОСОБА_24 .
		 
		Свідок  ОСОБА_19 в судовому засіданні дав показання, що в ранці десь в серпні 2024 року до нього зателефонував його племінник ОСОБА_10 і сказав, що приїде до нього в гості. В той же день, він із ОСОБА_8 і його дружиною, поїхали на автовокзал зустрічати ОСОБА_10 .. Коли зустріли племінника всі разом поїхали до нього в гості. Після прибуття вони попили кави і спілкувались на війскові та різні побутові теми. В подальшому в ході бесіди ОСОБА_10 розповів йому та ОСОБА_32 , що знайшов в інтернеті невідому раніше особу, яка пропонувала підпал державних об`єктів, зокрема релейних шаф на залізниці та інших об`єктів інфраструктури за винагороду і запропонував здійснити такий підпал. На що він ( ОСОБА_33 ) відреагував дуже негативно і категорично відмовився, вказав, що воював за Україну та проливав кров за її незалежність та такі дії робити не буде. Не пам`ятає чи ОСОБА_34 погодився на пропозицію щодо підпалу, але в його присутності більш про це не говорили.
		Оскільки в нього в дома проживає багато людей (троє дітей і дружина) мало міста, він сказав племіннику, що не може залишити його ночувати в себе. ОСОБА_34 запропонував ОСОБА_35 переночувати в нього. Тоді він ( ОСОБА_33 ) завіз їх до ОСОБА_8 до дому. Після того, як їх завіз поїхав до себе до дому, а ОСОБА_36 залишився у ОСОБА_25 в квартирі ночувати. Потім ще телефонував ОСОБА_37 , спитав чи все в них гаразд, на що той відповів так. Після того з ними не контактував. 
		В подальшому 14.08.2024 року йому зателефонував ОСОБА_36 та просив його терміново приїхати до квартири ОСОБА_25 . На його питання, що трапилось? ОСОБА_21 сказав, що не може повідомити. Після їх розмови, хвилин через 10, йому зателефонувала дружина ОСОБА_25 і повідомила, що ОСОБА_38 сильно обпечений, та просила, щоб він приїхав до них. Він нікуди не поїхав, залишився в себе вдома, а вже увечері приїхали працівники СБУ повідомили що сталося і шукали ОСОБА_10 . 
		Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні надав показання, що 13 та 14 серпня 2024 року надавав послуги пасажирських перевезень на власному автотранспорті. 13 серпня 2024 року під час перевезення ОСОБА_20 (який був впізнаний під час проведення впізнання), останній просив зупинити автомобіль неподалік населенного пункту Сокорики, Коростенського району (там знаходяться залізнодорожні переїзди та лісосмуги), виходив, де перебував близько 6 хвилин, після чого повертався та продовжував поїздку. 14 серпня 2024 рокку ОСОБА_36 двічі його викликав у ранковий час до готелю. В подальшому він ОСОБА_20 та раніше знайомого йому ОСОБА_25 відвіз на автозаправну станцію «ОККО», де його пассажири, хотіли купити бензин, оскільки в бутилку, яка в них була, на заправці бензин не налили, дістали каністру, і заправили в неї бензин. Після цього він повіз їх за маршрутом, який вони йому вказували через мікрорайон Поділ, згодом близько 13год.30 хв. висадив ОСОБА_40 та ОСОБА_25 поблизу залізничого переїзду. Через короткий проміжок часу ОСОБА_36 телефонував йому з проханням повернутися та забрати їх, однак він їм відмовив, тому що був вже вдома. Також зазначив, що на момент їх перевозки та висадки обидва пассажира видимих телесних ушкоджень не мали. 
		Свідок ОСОБА_41 , в судовому засіданні дав показання, що працює молодшим оператором АЗС «ОККО» за адресою: м.Коростень, Житомирська область, 14.08.2024 року, перебуваючі на зміні, близько 13 години дня, побачив, що на автозаправочну станцію під`їхав автомобіль білого кольору з розпізнавальними знаками таксі. З даного автотраспорту вийшли два чоловіки, один з яких намагався заправити бензин марки А-95 у пластикову пляшку, що заборонено, згідно з правилами безпеки. У зв`язку з чим він до них підійшов і запропонував пластикову каністру, а саме раніше використану каністру торговельної марки «ОККО» омивач скла», на що вони погодились, взяли її і наповнили бензином А-95. Інший чоловік у цей час здійснив оплату пального в касі, попередньо повернувшись до автомобіля за необхідною сумою коштів. Після заправлення каністри бензином, обидва сіли до авто на якому приїхали та залишили територію АЗС. Свідок упізнав ОСОБА_25 та ОСОБА_40 , як осіб які приїжджали на заправку на тому автотранспорті, заправили каністру бензином і розрахувались за нього. 
		Свідок ОСОБА_42 , в судовому засіданні дав наступні показання. 14 серпня 2024 року близько 14год.30хв., працюючи водієм таксі, прибув за викликом за адресою АДРЕСА_3 , де взяв двох чоловіків, один з яких - ОСОБА_8 , був його знайомим. Іншого він раніше не знав (під час проведення впізнання вказав на ОСОБА_10 ). Після посадки пасажирів, він звернув увагу, що ОСОБА_38 мав тілесні ушкодження, у вигляді опіків на руках та ногах, у зв`язку з чим за проханням ОСОБА_25 поїхали до аптеки, де він ( ОСОБА_43 ) за власний кошт придбав знеболюючи та засіб від опіків, після чого ОСОБА_38 одразу ввів собі знеболюючий препарат. Надалі він обох доставив до місця проживання ОСОБА_8 , звідки на прохання матері ОСОБА_44 повторно поїхав до аптеки для придбання ліків від опіків. У подальшому він відвіз ОСОБА_10 у напрямку центрального ринку, де останній вийшов з автомобіля, повідомивши про намір придбати нову SIM-картку, після чого його ( ОСОБА_10 ) місцезнаходження йому стало невідомо. Після того, як ОСОБА_21 перерахував йому 5000 гривень на картку, він відрахував з них суму за проїзд і придбання ліків, а решту передав дружині ОСОБА_25 у розмірі близько 3000 гривень. 
		Свідок  ОСОБА_45 суду дав показання про те, що обіймає керівну посаду в Коростенській дистанції сигналізації та зв`язку, 14 серпня 2024 року близько 14 години 28 хвилин отримав повідомлення від замінного інженера дистанції про пожежу релейної шафи на залізничному переїзді. Після отримання данної інформації він негайно направився до до місця події, одночасно залучивши підлеглих працівників, які прибули з вогнегасниками. На місці події він особисто зафіксував факт горіння релейної шафи, після чого спільно з працівниками було вжито заходів з гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння.
		Свідок ОСОБА_46 , в судовому засіданні надав показання, що 14 серпня 2024 року близько 08 години заступив на добове чергування у ТП №7 на мікрорайоні Коростень Подільський. Тогож дня він отримав повідомлення від начальника караулу про пожежу рейкової (релейної) шафи на 159-му кілометрі залізничного сполучення Коростень-Олевськ. Прибувши на місце події, близько через 15-20 хвилин, він побачив, що пожежно-рятувальні підрозділи вже здійснюють локалізацію загорання. Під час огляду прилеглої території ним було помічено невстановлену особу, яка перебувала на відстані близько 150 метрів від місця події та почала залишати територію при наближенні до неї. Він намагався наздонати ту особу з метою перевірки документі, однак та знакла з поля зору. 
		Свідок ОСОБА_47 , в судовому засіданні надав показання, що працює головним інженером Житомирської дистанції сигналізації та зв`язку. Пояснив, що до його службових обов`язків та обов`язків підпорядкованих працівників належить контроль за технічною справністю пристроїв автоматики та телемеханіки залізничного транспорту, зокрема релейних шаф, а також усунення перешкод у разі їх виникнення. Зазначив, що релейні шафи є критично важливими елементами системи безпеки руху, оскільки забезпечує контроль цілісності рейок, роботу автоматичної переїзної сигналізації, своєчасне сповіщення автомобільного транспорту та пішоходів про наближення поїзда, а також унеможливлюють зіткнення залізничного та автомобільного транспорту. За показаннями свідка, пошкодження або виведення з ладу релейної шафи може призвести до порушення внормованої роботи залізничної інфраструктури, затримки руху поїздів на невизначений час, а також створює реальну загрозу аварійних ситуацій, у тому числі зіткнення поїздів з автотранспортом, сходження поїздів з рейок та загибелі людей. Крім того, підкреслив, що такі об`єкти мають важливе народногосподарське значення, оскільки забезпечують рух залізничного переїзду, безперебійний і безпечний рух транспорту, а також економію паливно-енергетичних ресурсів. До того ж обладнання та сама коробка шафи є дуже дороговартісними і при таких пошкодженнях обладнання ремонту не підлягає, а підлягає повній заміні.  Термін відновлення такої релейної шафи є довготривалим, оскільки більша частина обладнання в Україні не виробляється і є дефіцитом, одна шафа без обладнання коштує близко 300-400 тисяч гривень, разом із обладнанням більше мільйона гривень. Відсутність релейних шаф унеможливлюють рух залізничного і авто транспорту, залізничний транспорт перевозить різні вантажі народногосподарського призначення, в тому числі і вантаж для військових потреб.
		Свідок ОСОБА_48 , в судовому засіданні надав показання, що 14 серпня 2024 року, рухаючись зі сторони мікрорайону Коростень-Подільський у напрямку залізничного переїзду, у свій вільний час, помітив займання релейної шафи, при цьому вогонь виходив із середини шафи та мав середню інтенсивність, про що він близько 14 год. 25 хв. дня повідомив про цю подію чергового.
		Свідок ОСОБА_49 , в судовому засіданні надав показання, що 14 серпня 2024 року о 08 годині заступив на зміну, до його службових обов`язків входить огляд та обслуговування залізничної колії сполучення Коростень-Олевськ. Близько 14 години того ж дня він отримав повідомлення від чергового про відсутність сигналу та пошкодження релейної шафи на 159-му кілометрі. Прибувши на місце події, він виявив релейну шафу з ознаками значного термічного пошкодження, після чого повідомив про це майстра зміни. Надалі повернувшись на місце, він побачив, що там вже перебували працівники поліції, представники АТ «Укрзалізниця» та воєнізована охорона. 
		Представник потерпілої особи ОСОБА_12 , в судовому засіданні надав показання про те, що обіймає посаду головного інженера виробничого підрозділу Коростенської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця», відповідає за організацію роботи та забезпечення безпеки руху поїздів на території вказаної дистанції. 14 серпня 2024 року близько 14 годині 30 хвилин, йому повідомили про несправну зайнятість ділянок перегону Коростень-Південний, що виникла внаслідок пожежі, спричиненої умисним підпалом сторонніми особами. Для перевірки обставин на місце події був направлений заступник начальника Коростенської дистанції сигналізації та зв`язку, який зафіксував факт горіння та повного знищення залізничної релейної шафи. Внаслідок зазначеної події Коростенській дистанції сигналізації та зв`язку завдано значної матеріальної шкоди у сумі 1222525 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять) гривень 64 копійки. За характером деформації корпусу, дверей та дверних завісів релейної шафи встановлено, що її знищення відбулось внаслідок підпалу зсередини із застосуванням горючої рідини, що узгоджується з висновком експертних досліджень. Також зазначив, що вказана релейна шафа має важлие народногосподарське та оборонне значення, оскільки використовується для управління автоматичною переїзною сигналізацією, є частиною системи автоблокування перегону та забезпечує безпеку руху залізничного й автомобільного транспорту, у тому числі відіграє ключову роль у перевізних процесах та військової логистиці Збройних Сил України.
		Аналізуючи зміст показань вказаних свідків, суд ураховує, що вони отримані у порядку, передбаченому приписами статтей 65, 95 та 352 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак, на думку суду, з точки зору допустимості є прийнятними та належними, оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Обставин, регламентованих статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України, стосовно свідків в ході судового розгляду встановлено не було, як й не було надано даних, передбачених частиною 2 статті 96 Кримінального процесуального кодексу України, відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань.
		Свідки, які були допитані у судовому засіданні, надавали показання щодо фактів, які вони сприймали особисто. Крім того, ці показання свідків у повній мірі узгоджуються між собою щодо перебігу подій та фактичних обставин, встановлених судом. З огляду на що, суд сприймає їх показання як належні та допустимі, й вважає за можливе покласти їх в основу судового рішення, що ухвалюється.
		Окрім показань свідків, та визнанням обвинуваченими вини, винуватість  ОСОБА_8 та ОСОБА_10  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами дослідженими безпосередньо у кримінальному провадженні, а саме: 
		- протоколом огляду місця події від 14.08.2024 року із схемою та фототаблицями до нього, який був проведений за адресою: АДРЕСА_4 в присутності понятих та з застосуванням службової собаки, під час проведення якого було виявлено пошкоджену релейну шафу розміром 180х144х6, зафіксовано факт умисного пошкодження вогнем релейної шафи, що вбачається з характерних слідів термічного ураження, знищення внутрішнього обладнання, осередок горіння на дросель-трансформаторі, зона пожежі з вигорілою рослинністю ( т.2, а.с. 8-19);
		-актом про пожежу, з якого встановлено, що виявили 14.08.2024 о14:45 год. на релейній шафі в м. Коростень на 158км перегону Коростень-пост Південний 5ГП пожежу, яку виявлено ОСОБА_50 , причина пожежі підпал ( т.2, а.с.20);
		- протоколом огляду місця події від 14.08.2024 року з фототаблицями до нього, який був проведений за адресою: АДРЕСА_4 , під час проведення якого було виявлено ганчірку та недопалок сигарети ( т.2, а.с.21-25);
		- протоколом затримання ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України від 15.08.2025 з відеозаписом на DVD-R диском, згідно якого 14.08.2024 року о 21 годині 03 хвилини його було затримано, за участю понятих та захисника, в ході затримання було проведено особистий огляд ОСОБА_10 ( т.2, а.с.27-31);
		- протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України від 14.08.2025 з відеозаписом на карті пам`яті, згідно якого ОСОБА_8 було затримано 14.08.2024 року о 21 годині 50 хвилин ( т.2, а.с.34-37);
		- протоколом вилучення майна від 04.08.2024, згідно якого вилучено мобільний телефон "Самсунг" рожевого кольору та три сім-карти ( т.2, а.с.41);
		-протоколом огляду від 15.08.2024 року із DVD-R диском, житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою ОСОБА_51 , під час якого виявлено та вилучено подушку коричневого кольору зі слідами пеністої речовини білого кольору; різану футболку білого кольору; пустий флакон з-під ранозагоювального засобу «Пантенол»( т.2, а.с.51-55);
		Ухвалами слідчих суддів від 19.08.204, 29.08.2024, 29.08.2024 накладено арешт на вилучене майно в ході проведення оглядів місця події та постановами слідчого про визнання вилученого майна речовими доказами в даному кримінальному провадженні (т.2, а.с.56-67); 
		- випискою КП «Коростенської ЦМЛ Коростенської міської ради» хворого ОСОБА_8 від 15.08.2024 року діагноз якого термічні опіки полум`ям обох гомілок І-ІІ ступеня, що підтверджує безпосередній контакт із полум`ям під час підпалу (т.2 а.с. 189, 190); 
		- протоколом огляду від 15.08.2024 з фототаблицями до нього, об`єктом огляду є паперовий пакет PSP 1253023 на якому зазначено, що під час затримання ОСОБА_10 було проведено його особистий огляд та у нього виявлено та вилучено грошові кошти 2 купюри номіналом по 50 грн., одна купюра номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом по 100 грн. та одна купюра номіналом 20 грн; об`єктом огляду паперовий пакет PSP1253025 - дві сім-карти, об`єктом огляду паперовий пакет PSP 1253022 - чохол для піпетки та піпетку ( т.2, а.с.68-83);
		-протоколом огляду від 15.08.2024 під час якого було оглянуто паперовий конверт в якому знаходився телефон "Самсунг" вилучений у гр. ОСОБА_51 та три сім картки оператора «Водафон»( т.2, а.с.84-86);
		- протоколом огляду від 19.08.2024 під час якого було оглянуто паперовий конверт в якому знаходився телефон "Самсунг" рожевого кольору вилучений у гр. ОСОБА_51 та три сім картки оператора «Водафон» ( т.2, а.с.87-89);
		- протоколом огляду від 15.08.2024, під час якого було оглянуто мобільний телефон Huawei Y7 червоного кольору, з якого було оглянуто зміст листувань, серед яких у переписці наявні текстові, а також, зокрема, голосові повідомлення між користувачем під ім`ям « ОСОБА_16 » (т.2, а.с.90-98); 
		- висновком експерта від 23.08.2024 №СЕ-19/106-24/12407-Д, згідно якого проводилось дослідження полімерної каністри, яку вилучено у ході проведення огляду місця події від 14.08.2024 ( т.2 , а.с.240-247);
		- висновком експерта від 18.09.2024 №СЕ-19/106-24/13117-ПТ, яким встановлено, що осередок та причиною виникнення пожені, внаслідок якої 14.08.2024 було знищену залізничну рейну шафу типу ШРШ-6, розташовану на переїзді 158 км пікет 7 перегону коростень-Пост-Південний по 5ГП, є занесення стороннього джерела запалювання ( т.3, а.с.1-9); 
		- висновком експерта від 10.09.2024 №СЕ-19/106-24/12650-ФХД, згідно якого проводилось дослідження обвуглених фрагментів (т.3 а.с. 12-23);
		-висновком експерта від 09.09.2024 №СН-19/106-24/13135-ФХД, згідно якого на ємкості з етикеткою "окко омивач скла антимошка 4л", виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту- зміненого бензину, яку виявлено поблизу місця події ( т.3 , а.с.26-34);
		- висновком експерта від 04.09.2024 №СН-19/106-24/13124-Д, згідно якого проводилось дослідження запальнички, яку знайдено під час огляду місця події від 14.08.2024;
		- протоколом огляду запальнички від 10.09.2024, яким встановлено, що вона працююча; 
		- протоколом огляду залізничної рейки від 23.08.2024, згідно якого детально оглянуто шафу, встановлено, що вона повністю знищена, внаслідок спалаху гарючої рідини, всередині повне вигорання обладнання, вказану шафу передано на відповідальне зберігання виробничому підрозділу Коростенської дистанції сигналізації та зв`язку в особі ОСОБА_12 ( т.3 , а.с.40-47);
		- актом службового розслідування пожежі, що сталася 14.08.2024 о 14:25 год. в релейній шафі СЦБ на перегоні Коростень -Пост Південний 158 км пк.7, від 16.08.2024 ( т.3, а.с.56-59);
		- висновком судової ком`ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/106-24/12660-КТ від 28.08.2024, згідно якого проводилось дослідження мобільного телефону " Huawei "Y7 Prime 2019, згідно якого виявлено, що інформацію видалено, пошук видалених файлів унеможливлюється застосованим способом шифрування і неможливо встановити пам`ять SIM-картки мобільного оператора «Лайфсел» ICCID: НОМЕР_7 , яка містилась в смартфоні, оскільки доступ до вмісту пам`яті даної сім-картки заблокований за допомогою невідомого PIN-коду. Таким чином, висновок встановлює факт видалення листування і будь-якої інформації, що означає усвідомлення протиправності діяння і бажання приховати інформативні сліди ( т.3 , а.с.123-129);
		-висновком експерта №СЕ-19-24/55365-БД від 05.11.2024, згідно якого на дослідженій недопалці сигарети, змивах із дверцят релейної шафи, запальнички, пластикової ємкості, виявлено генетичні ознаки клітин, які належать першій та другій невстановленим особам чоловічої статі ( т.3 , а.с.136-153);
		- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10.09.2024, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду Житомирської області від 21.08.2024, проводився огляд документів тимчасово вилучених в АТ КБ "Ідея Банк" стосовно ОСОБА_52 , в ході якого у виписці по рахунку коштів було виявлено транзакцію датовану 14.08.2024 о 15:43 год на суму 8062,73 грн., що підтверджує домовленості про оплату за здійснення підпалу та корисливий умисел ( т.3 , а.с.156-172);
		- протоколами огляду від 26.09.2024, згідно яких проводився огляд інформації тимчасово вилученої в ПрАТ "Київстар", ПрАТ "ВФ України", ТОВ "Лайфселл"( т.3 , а.с.180-215);
		- протоколом слідчого експерименту від 12.09.2024 за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , що підтверджує маршрут, заїзд на АЗС, прибуття до переїзду обвинуваченого ( т.3 , а.с.222-226);
		- протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 , яким відтворено послідовність дій: зв`язок з «ОСОБА_16», придбання на АЗС пального, вибір об`єкта, відеофіксація, підпал співучасником релейної шафи, подальші дії після події( т.3 , а.с.227-236);
		- висновком судової ком`ютерно-технічної експертизи від 10.10.2024 № СЕ-19/106-24/12658-КТ, об`єктом дослідження якого є мобільний телефон "самсунг", три сім карти "Водафон" та одна сім карта "Київстар" (т.4 , а.с.43-52); 
		- протоколом огляду інформації, яку було отримано за результатами судової ком`ютерно-технічної експертизи від 10.10.2024 (т.4, а.с.53-58);
		- протоколом за результатами проведення відеоконтролю з залученням ОСОБА_10 від 31.08.2024 (т.4 , а.с.30-37).
		 
		В судовому засіданні 26.02.2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_10 адвокатом ОСОБА_9 долучено до матеріалів справи копію посвідчення УБД видане ОСОБА_10 25.05.2021 року, копію нагородження за мужність указом президента від 12.07.2022 року орденом ІІІ ступеня, копію військового квитка ОСОБА_10 , квитанцію про часткове відшкодування завданої шкоди в розмірі 5000 (п`яти тисяч) гривень. 
		 
		Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст.84 КПК України), які були надані сторонами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. На переконання суду, зазначені вище процесуальні документи, які були складені та зібрані стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, підтверджують законність і правомірність проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.
		Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, враховуючи, що показання свідків, дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить висновку про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в інкримінованому їм злочині.
		Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, колегія суддів, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
		Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
		Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.06.2020 у справі №161/7253/18).
		Суд зазначає, що згідно положень частини 1, 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Отже, під час вибору виду і розміру покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		При призначенні покарання колегія суддів приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
		Крім того, при визначенні покарання колегія суддів враховує, що вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення спричинило шкоду відносинам з приводу національної безпеки, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність даного правопорушення.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд визнає визнання вини обвинуваченим під час судового розгляду, щире каяття.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд визнає рецидив злочину, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. 
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , суд визнає визнання вини під час судового розгляду, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення під час досудового слідства, щире каяття, добровільне часткове (хоча і незначне) відшкодування завданої шкоди.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_10 , суд визнає вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
		Досліджуючи дані, які характеризують особу ОСОБА_8 , суд бере до уваги, що він офіційно не працює, на спеціалізованих обліках не перебуває, має тяжке хронічне захворювання, раніше судимий.
		Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, а саме те, що кримінальне правопорушення має підвищену суспільну та національну небезпеку, оскільки вчинене проти національної безпеки, в умовах воєнного стану, з метою ослаблення держави, особу винного, спричинену шкоду, його поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, ставлення до скоєного, наявність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 113 КК України.
		Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті 113 ч.2 КК України, суд не вбачає, оскільки такі пом`якшуючи покарання обставини, як щире каяття та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу скрутного матеріального становища, сімейних обставин істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які кваліфікуються як диверсія. 
		Положеннями ч. 3 ст. 78 КК України встановлено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування.
		Згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Як убачається з матеріалів провадження, вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.09.2023 ОСОБА_8 призначено покарання за ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 263 , ч.1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із випробуванням строком на 3 роки.
		Враховуючи те, що ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 113 КК України, під час іспитового строку, суд оцінює це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, у виді часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.09.2023 до покарання за новим вироком.
		При обранні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та розміру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який посягає на національну безпеку та вчинений в умовах воєнного стану, з метою ослаблення держави, його особу, а саме його вік, його ставлення до вчиненого, бере до уваги, що він несудимий, на спеціалізованих медичних обліках не перебуває, є учасником бойових дій, має державну нагороду (орден за мужність ІІІ ступеня), частково (у розмірі 5000 гривень) відшкодував спричинену матеріальну шкоду, у той же час,  ОСОБА_10 20.02.2024 самовільно залишив розташування військової частини, по місцю служби отримав негативну характеристику, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_10 не можливе без ізоляції від суспільства і міру покарання слід призначити у вигляді позбавлення волі в межах санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 113 КК України.
		Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки пом`якшуючі обставини вже враховані шляхом призначення нижчої межі покарання, а не довічного ув`язнення. Щире каяття не нівелює суспільну небезпеку диверсії і не може бути автоматичною підставою для зниження покарання нижче найнижчої межі. Окрім цього, застосування ст.69 КК України (призначення більш м`якого покарання) за ч. 2 ст.113 (Диверсія в умовах воєнного стану) є неможливим через імперативні вимоги закону. Частина 2 статті 113 КК України передбачає покарання від 15 років до довічного позбавлення волі в умовах воєнного стану пом`якшення нижче нижчої межі або звільнення від відбування покарання не застосовуються до особливо тяжких злочинів проти основ нацбезпеки. 
		Посилання захисника ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 на те, що вчинене кримінальне правопорушення не призвело до людських жертв та масштабних руйнувань не може впливати на істотне зниження тяжкості, оскільки об`єктивна сторона диверсії виявляється у вчиненні вибухів, підпалів або інших діях, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння їм тілесних ушкоджень чи іншої шкоди здоров`ю, зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення. Цим зумовлене віднесення диверсії до злочинів з усіченим складом і визнання її закінченою з моменту здійснення вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на досягнення зазначених у законі небезпечних наслідків, тобто незалежно від фактичного спричинення смерті, тілесних ушкоджень, зруйнування або пошкодження об`єктів. Тобто диверсія вважається закінченою з моменту реалізації відповідного діяння, навіть тоді коли не настали фактичні наслідки злочину.
		На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та запобіганню скоєнню ними нових кримінальних правопорушень.
		Розглядаючи цивільний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, у якому позивач просить стягнути із обвинувачених матеріальну шкоду в сумі 1222525 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки, колегія суддів враховує наступне.
		Згідно з вимогами ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		За приписами статей 91, 374 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню, а в обвинувальному вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Колегія суддів вважає, що заявлені та підтримані представниками цивільного позивача (потерпілого у кримінальному провадженні) вимоги підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинувачених потерпілому було завдано матеріальну шкоду на суму 1222525 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки, що підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження та проведеними розрахунками. 
		Відповідності до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена до стягнення з обвинувачених, оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст.76 - 80 ЦПК України, обвинуваченними не заперечується, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
		При вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. Таким чином, відповідно до ст. 1190 ЦК України обвинувачені несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 , як доказ про сплату ним часткового відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 5000 гривень, надала квитанцію про сплату на рахунок Коростенська дистанція зв`язку ДТГО ПЗЗ. 
		Приймаючи викладене, з огляду на те, що позивач зазнав збитків внаслідок знищення майна, майно знищене з вини відповідачів, що підтверджується належними і допустимими доказами, між збитками позивача і протиправною поведінкою відповідачів є причинний зв`язок, враховуючи часткове відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_10 у розмірі 5000 гривень, суд вважає наявними підстави для стягнення у солідарному порядку з обвинувачених на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 1217525 (один мільйон двісті сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.
		Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 33552,04 гривень.
		З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , витрати на проведення судових експертиз у сумі 33552,04 гривень, підлягають стягненню з обвинувачених.
		При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
		Крім того, згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року у справі, в якій засуджено декількох осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.
		Таким чином, відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень цієї глави КПК України. У тому разі, якщо винуватими буде визнано декілька осіб, суд зобов`язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнені ці витрати з кожного, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.
		Разом з тим, ураховуючи ступінь вини та майновий стан кожного із обвинувачених, суд дійшов висновку про стягнення з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь держави витрат на проведення судових експертиз на загальну суму 33552,04 гривень в рівних долях, що складає 16776 ( шістнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень (п`ятдесят сім) 02 копійки з кожного.
		Згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
		Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир від 29.08.2024, справа №296/7553/24 накладено арешт на мобільний телефон марки «Samsung» Galaxy J2,№:SM-J250F/SD, рожевого кольору, з сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_8 , сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_9 , а також сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_10 .
		Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир від 19.08.2024, справа №296/7551/24 накладено арешт на мобільний телефон марки HUAWEI; упакування до сім-картки лайфселл НОМЕР_11 та сім-картка ПрАТ «Київстар» з маркуванням НОМЕР_12 ; грошові кошти 2 купюри номіналом по 50 грн., одна купюра номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом по 100 грн. та одна купюра номіналом 20 грн.;чохол для піпетки та піпетка.
		Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир від 29.08.2024, справа №296/75521/24 накладено арешт на  пику коричневого кольору із залишками пінистої речовини білого кольору на її поверхні; різану футболку білого кольору; пустий флакон з-під ранозагоювального засобу «Пантенол», мом 116 гр. з коробкою до нього.
		Суд, проаналізувавши вказані ухвали, прийшов до висновку, що не підлягає скасуванню арешт, накладений на мобільний телефон марки HUAWEI та грошові кошти, оскільки вони належать обвинуваченим, отже підлягають конфіскації. 
		Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Доля речових доказів вирішується відповідно до положень ст.100 КПК України.
		Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку приймає рішення про продовження дії запобіжних заходів до набрання вироком законної сили.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
		На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.09.2023 року у виді 6 (шести) місяців та призначити  ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
		Початок строку відбування ОСОБА_8 покарання обчислювати з 14.08.2024 року.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати  ОСОБА_8  як відбуте покарання строк його попереднього ув`язнення з 14.08.2024 року до дня припинення його попереднього ув`язнення включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Продовжити дію раніше обраного щодо  ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, - до 30 квітня 2026 року.
		 
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
		Початок строку відбування ОСОБА_10 покарання обчислювати з дня його затримання в порядку приведення вироку до виконання. 
		Зарахувати ОСОБА_10 як відбуте покарання покарання строк його попереднього ув`язнення з 14.08.2024 по 15.08.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та строк цілодобового домашнього арешту у період з 16.08.2024 року до дня припинення такого запобіжного заходу із співвідношення три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		Продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_10  запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на два місяці, - до 02.05.2026 року.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_8  та ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 16776 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень (п`ятдесят сім) 02 копійки з кожного. 
		 
		Цивільний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» до  ОСОБА_8  та ОСОБА_10 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
		Стягнути у солідарному порядку з  ОСОБА_8  та ОСОБА_10 на корить Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» матеріальну шкоду у розмірі 1217525 (один мільйон двісті сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.
		 
		Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Корольовського районного суду м. Житомир від 19.08.2024 та від 29.08.2024 на мобільний телефон марки HUAWEI;упакування до сім-картки лайфселл НОМЕР_11 та сім-картка ПрАТ «Київстар» з маркуванням НОМЕР_12 ; грошові кошти 2 купюри номіналом по 50 грн., одна купюра номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом по 100 грн. та одна купюра номіналом 20 грн., залишити до виконання вироку суду в частині конфіскації майна засуджених в дохід держави.
		Арешт на мобільний телефон марки марки «Samsung» Galaxy J2,№:SM-J250F/SD, рожевого кольору; на сім-картку оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_8 , сім-картка оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_9 , сім-картка оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_10 ;  чохол для піпетки та піпетки; подушку коричневого кольору із залишками пінистої речовини білого кольору на її поверхні; різану футболку білого кольору; пустий флакон з-під ранозагоювального засобу «Пантенол», мом 116 гр. з коробкою, скасувати.
		Після набрання вироком законної сили, речові докази:
		- мобільний телефон марки «Samsung» Galaxy J25, №:SM-J250F/SD, рожевого кольору, з сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_8 , сім-картку оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_9 , сім-картку оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_10 повернути ОСОБА_51 ;
		-мобільний телефон марки HUAWEI; упакування до сім-картки лайфселл НОМЕР_11 та сім-картка ПрАТ «Київстар» з маркуванням НОМЕР_12 ; грошові кошти 2 купюри номіналом по 50 грн., одна купюра номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом по 100 грн. та одна купюра номіналом 20 грн.  конфіскувати як майно ОСОБА_10 . 
		- чохол для піпетки та піпетку; подушку коричневого кольору із залишками пінистої речовини білого кольору на її поверхні; різану футболку білого кольору; пустий флакон з-під ранозагоювального засобу «Пантенол», мом 116 гр. з коробкою, знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_8 - у той же строк з дня отримання ним копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.   
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...