Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/20303/25 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на власність; Дрібне викрадення чужого майна.
Надіслано судом: 02.03.2026. Зареєстровано: 03.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2026.
Дата набрання законної сили: 09.03.2026
Номер судового провадження: 3/754/130/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 3/754/130/26
		Справа №754/20303/25
		ПОСТАНОВА 
		Іменем України
		 
		26 лютого 2026 року місто Київ
		Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою в АДРЕСА_2 , 
		за ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відносно ОСОБА_1 21.11.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 742533, згідно якого 17.10.2025 приблизно о 13 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 65/1 у ТЦ «Епіцентр», ОСОБА_1 здійснив дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а саме 10 шт. масла та гель для гоління на суму 1753 гривні 60 копійок без ПДВ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.
		Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 51 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При надходженні справи до суду явка особи не була забезпечена службовою особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення.
		ОСОБА_1 на неодноразові виклики до суду не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся судовими повістками, які надсилались за місцем його проживання. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи, за телефоном останнього надсилались повідомлення, які програмним забезпеченням мессенджерів визначенні, як «доставлені» до абонента. Також ОСОБА_1 викликався повідомленням про розгляд справи відносно нього на сайті «Судова влада». 
		Крім того, постановами суду від 09.01.2026 та 30.01.2026 ОСОБА_1 піддано приводу у судове засідання, виконання якого покладено на Деснянське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. Однак вказані постанови не виконано та ОСОБА_1 не доставлено в судове засідання.
		Представник потерпілого про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи не подава.
		При цьому рішенням ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року визначено, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		З метою забезпечення розумних строків розгляду, суддя вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілого та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи що, судом вжито всіх заходів, щодо забезпечення потерпілому та ОСОБА_1 можливості приймати участь у судовому засіданні, однак вони не скористалися зазначеним правом та суд про причини своєї неявки не повідомили.
		При вирішенні справи, суддя виходить з достатності наявних матеріалів для розгляду у визначеному порядку протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого і законного рішення.
		Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Частиною 2 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
		Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено документи, які не підтверджують його вини належними, допустимими та достатніми доказами.
		Зокрема, копія протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію містить відомості про те, що крадіжку вчинила невідома особа. Аналогічні відомості викладені у письмових поясненнях старшого охоронця служби безпеки ТРЦ «Епіцентр» ОСОБА_2 від 21.11.2025, який також зазначає, що правопорушення було вчинене невідомою особою. Таким чином, зазначені документи не містять жодних даних, які б прямо чи опосередковано підтверджували причетність ОСОБА_1 до інкримінованого діяння.
		Пояснення ОСОБА_1 , долучені до матеріалів справи, не написані ним власноруч, що ставить під сумнів їх добровільність, достовірність та відповідність фактичним обставинам справи. Крім того, перелік викрадених товарів, наведений у зазначених поясненнях, не відповідає переліку товарів, зазначених у: протоколі про адміністративне правопорушення, довідці про вартість товару від 20.11.2025 та поясненнях ОСОБА_2 . Наявні розбіжності є істотними, оскільки стосуються предмета правопорушення, що безпосередньо впливає на кваліфікацію дій та обсяг обвинувачення. Такі суперечності нівелюють доказове значення вказаних пояснень та виключають можливість покладення їх в основу висновку про винуватість особи.
		Окрім цього, до матеріалів справи не долучено жодних пояснень свідків, які б безпосередньо підтверджували факт вчинення крадіжки ОСОБА_1 , а також відеозаписів із камер спостереження магазину, що могли б об`єктивно зафіксувати подію правопорушення та особу правопорушника. Відсутні в матеріалах справи також і будь-які документи (паспорт, тощо), які б належним чином підтверджували особу ОСОБА_1 як особи, яка нібито вчинила інкриміновані дії. 
		Отже, у матеріалах справи відсутні об`єктивні та незалежні докази, які б підтверджували як сам факт вчинення правопорушення саме цією особою, так і її ідентифікацію.
		Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено зі спливом понад одного місяця з моменту подій, які інкримінуються ОСОБА_1 , що ставить під сумнів повноту зібраних доказів, достовірність зафіксованих обставин та дотримання принципу своєчасності притягнення особи до відповідальності.
		Інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.
		Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. 
		Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України».
		Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
		Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Наявні у матеріалах справи докази дозволяють стверджувати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена поза розумним сумнівом.
		Зазначені обставини, з урахуванням раніше наведених положень закону і оцінки доказів, вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу правопорушення.
		Керуючись ст. ст. 247, 283-285 КУпАП, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		 
		 
		Суддя    Тарас САЛАЙЧУК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...