Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/5430/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 20.03.2026. Зареєстровано: 20.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2026.
Дата набрання законної сили: 21.04.2026
Номер судового провадження: 1-кп/346/433/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025090000000583

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 346/5430/25 
		Провадження № 1-кп/346/433/26
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 березня 2026 року м. Коломия
		 
		Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі: секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №12025090000000583 від 05 вересня 2025р. відносно
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, студента 3-го курсу Відокремленого структурного підрозділу «Заліщицький фаховий коледж імені Є.Храпливого національного університету біоресурсів і природокористування України», депутатом не обирався, інвалідом не являється, раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
		В С Т А Н О В И В :
		Обвинувачений ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло смерть потерпілого ОСОБА_7 , та заподіяло легкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		Кримінальне правопорушення ним вчинено за наступних обставинах:
		05 вересня 2025 року приблизно о 08 год 05 хв водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в напрямку м. Івано-Франківська та проїжджав 154 км автодороги H-10 зі сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига», що є об?їзною дорогою м. Коломиї Івано-Франківської області.
		Рух на вказаній ділянці автодороги, організовано таким чином, що в обох напрямках наявна одна смуга руху, а зустрічні потоки транспортних засобів розділені між собою горизонтальною лінією дорожньої розмітки, визначеної п. 1.5 Додатку 2 Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. 
		В цей час, зазначеною ділянкою автодороги, у смузі руху в напрямку до м. Чернівці та на зустріч автомобілю марки «Mercedes-Benz Sprinter, 316», проїжджали: автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перевозив у салоні транспортного засобу своїх двох неповнолітніх дітей та позаду нього автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		При цьому у вищевказаний час та місці водій ОСОБА_5 , рухаючись автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_4 , діючи з кримінально протиправною недбалістю, був неуважний, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де не надав переваги зустрічним транспортним засобам та передньою лівою частиною свого автомобіля допустив зіткнення із зустрічними автомобілями марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_7 та марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_10 у результаті чого відбулась пошкодженнями транспортних засобів та травмуванням людей. 
		У вищезазначений спосіб ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме:
		п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		п. 2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 10.1., який зобов?язує водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		п. 11.3., згідно якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків; 
		п. 2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; 
		п. 10.1., який зобов?язує водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		п. 11.3., згідно якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об?їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
		п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. 
		У результаті порушення ОСОБА_5 указаних правил безпеки дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої спричинено смерть водія автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а пасажири його транспортного засобу: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримали тілесні ушкодження.
		При цьому ОСОБА_7 завдано наступні тілесні ушкодження:
		а) забійна рана в межах лобної ділянки голови ліворуч, численні садна в ділянках обличчя та передньої поверхні шиї, з відповідними крововиливами у підлеглих м?яких тканиних; переломи нижньої щелепи ліворуч, переломи під?язикової кістки та шитоподібного хряша; обширна забійна скальпована рана в ділянках голови і ший ліворуч, з ушкодженням в її дні м?яких ткании голови і шиї (розривами підшкірно жирової клітковини та м?язів до поверхні шийних хребців та кісток черепу). розривами лівих зовнішніх та внутрішньої яремних вен та їх гілок, лівих внутрішніх та зовнішніх сонних артерій, уламковими переломами поперечних відростків 2-7 шийних хребців ліворуч (з розривами міжребцевих зв?язок та лівої хребтової артерії), уламковими переломами кісток склепіння і основи черепу ліворуч (з розривом твердої мозкової оболонки); скупчення крові під твердою мозковою оболонкою над лівою великою півкулею головного мозку (субдуральний крововилив) об?ємом до S-10 мл; обмежено дифузійний субарахноїдальний крововилив на всьому протязі великих півкуль головного мозку та півкуль мозочку; вогнище розмозження поверхні мозку в межах лівих скроневої, потиличної та тім?яної часток, крововилив у шлуночки головного мозку,
		б) численні садна і відповідні їм вогнищеві крововиливи у м?яких тканинах в межах передньої та лівої бічної поверхонь грудної клітки; переломи ребер обабіч (в більшій кількості ліворуч та з розривами пристінкової плеври відломками ребер); крововиливи в тканину лівої легені (вогнища забоїв) та розрив її верхньої долі; вогнищеві крововиливи в легеневі зв?язки та корені легень, в ділянку кореня брижі тонкої кишки, розриви капсули селезінки в ділянках її воріт та селезінково-діафрагмальної зв?язки, розрив печінки по ходу серповидної та круглої зв?язок - ознаки струсу тіла;
		в) численні садна в ділянках лівої руки; обширна забійна рана в межах ліктьового плеча та передпліччя (з практично повним відривом лівої руки на рівні плеча), з розривами м?язів та сухожилків, артеріальних та венозних судин, нервів, капсули лівого ліктьового суглобу, уламковими переломами лівої плечової кістки та лівого передпліччя; відповідні їм поширені крововилини у м?яких тканинах лівої руки; 
		г) численні садна в ділянках правого плеча, передньої поверхні ділянок колінних суглобів та гомілок, забійна рана передньої поверхні ділянки лівого колінного суглобу; відповідні їм вогнищеві крововиливи у підлеглих м?яких тканинах кінцівок.
		При цьому перелом кісток черепу та скелету з ушкодженням головного мозку та внутрішніх органів, магістральних судин тіла, з місцями контакту травмуючих предметів у вигляді ушкоджень м?яких тканин тіла, які описані в пунктах а), б) та в), разом формують комплекс поєднаної травми тіла та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, та перебувають у причинному зв?язку із настанням смерті ОСОБА_7 . Ізольовані садна в ділянках правої руки та ніг, забійна рана ділянки лівого ліктьового суглобу, що описані в п. г) мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
		У результаті перерахованих вище тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя, спричинених потерпілому ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, смерть останнього настала одразу на місці події.
		Злочинні дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, пояснив, що в кінці серпня 2025 року він познайомився з ОСОБА_11 і домовився з ним про те, що він буде надавати послуги з перевезення товарів. Ввечері 04 вересня 2025 року ОСОБА_11 передав йому ключі від автомобіля Мерседес Спринтер та він мав перевезти товари в місто Івано-Франківськ. По дорозі підібрав посажира, щоб заробити на каву. В дорозі розмовляв з пассажиром і проїжджаючи ділянку дороги біля міста Коломия в напрямку Івано-Франківська орієнтовно о 8 годині ранку проявив неуважність, виїхав на зустрічну смугу де зіткнувся з транспортним засобом, який їхав йому на зустріч по своїй полосі ОСОБА_12 , внаслідок чого його відкинуло на автомобіль Опель Віваро. Він вийшов з автомобіля і почав розпитувати водія автомобіля Опель чи все гаразд, як на узбіччі в кюваті побачив автомобіль Мітсубіші Ланцер, з якого вийшли діти. Був в цей час дуже наляканим і схвильованим. В поліцію і на швидку не дзвонив, бо внаслідок ДТП втратив свій мобільний телефон. Почали зупинятись машини і надавати допомогу потерпілим. З місця ДТП не втікав. В цей день булла сонячна погода але дорога булла перевантажена транспортними засобами, як сталось ДТП не уявляє. 
		В судовому засіданні обвинувачений звернувся до присутніх потерпілих та просив вибачення, бо винуватий в ДТП. Щиро розкаявся у вчиненому, висловлював жаль з приводу як події ДТП так і наслідків, вважає, що ДТП сталося через його неуважність. Просив суд суворо його не карати.
		Захисник просив суд призначити обвинуваченому покарання з врахуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Просить при цьому врахувати пом`якшуючі обставини та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні не оспорювала фактичні обставини справи. Зазначила, що в ДТП, що сталася 05 вересня 2025 року загинув її чоловік ОСОБА_7 . 
		Потерпіла ОСОБА_13 в судовому засіданні не оспорювала фактичні обставини справи. Зазначила, що являється матір`ю потерпілого ОСОБА_7 . 
		Потерпілий ОСОБА_14 в судовому засіданні не оспорював фактичні обставини справи. Зазначив, що потерпілий ОСОБА_7 є його рідним братом. 
		Щодо призначення покарання потерпілі просять суд обрати обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		19.03.2026 року від представника потерпілих адвоката Любчика надійшли клопотання в яких зазначив, що потерпілим відшкодовано моральну шкоду та будь-яких претензій до обвинуваченого вони не мають. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
		У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) та у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2021 року в справі № 325/1421/18 зазначено, що питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно пунктів 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення кримінального правопорушення, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ч.1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання.
		Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення ЄСПЛ у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства ( O'Halloran and Francis v. the United Kingdom ) від 29 червня 2007 року).
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року констатовано, що позиція потерпілих щодо призначення покарання у справах цієї категорії (ст. 286 КК України) не є обов`язковою для суду, однак вона враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними пріоритету (справа № 682/956/17).
		У своїй постанові від 21.02.2019 Верховний Суд роз`яснив, що позиція щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність (справа № 742/584/18).
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 66 КК України визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілим.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст..67 КК України судом не встановлено.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер діяння та спосіб його вчинення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків у виді загибелі одного потерпілого та заподіяння легких тілесних ушкоджень двом неповнолітнім потерпілим, необережну форму вини.
		Суд також враховує особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, його молодий вік, сімейний стан (неодружений), наявність міцних соціальних зв`язків (проживає з батьками) задовільний стан здоров`я, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на час ухвалення вироку навчається в на 3-ому курсі Відокремленого структурного підрозділу «Заліщицького фахового коледжу імені Є.Храливого національного універститету біоресурсіві природокористування України», за місцем навчання характеризується позитивно, раніше не судимий.
		Також суд враховує висновок досудової доповіді Коломийського районного відділу Філії ДУ "Центр пробації" в Івано-Франківській області, відповідно до якого виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
		Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, які визнані судом такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, враховуючи фактичні обставини вчиненого правопорушення суд вважає, що сукупність зазначених обставин свідчить про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому дають обґрунтовані правові підстави суду призначити обвинуваченому основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.
		Що стосується призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами, суд вважає, що таке покарання має бути призначене у межах строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України.
		Незаконні дії ОСОБА_5 хоча і носять характер необережних, все ж таки полягають саме в грубому порушенні ПДР, які він як водій повинен неухильно виконувати, оскільки його право на керування транспортним засобом з іншого боку накладає на нього обов`язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб. В даному випадку порушення обвинуваченим, навіть і з необережності, обов`язку дотримуватися ПДР призвело до непоправних порушень невід`ємних прав потерпілого, в тому числі і на здоров`я та життя. Наслідком такого порушення, на думку суду, повинно бути тимчасове позбавлення обвинуваченого права на керування транспортними засобами. На думку суду, покарання без призначення такого додаткового покарання не сприятиме досягненню мети покарання та буде свідчити про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, крім того, суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настали тяжкі, безповоротні наслідки у вигляді смерті людини.
		Судові витрати на залучення експертів для проведення судових інженерно-транспортних експертиз (№№ СЕ-19/109-25/13180-ІТ від 09.05.2025 в сумі 4011,30 грн., СЕ-19/109-25/13181-ІТ від 13.10.2025 в сумі 4011,30 грн., СЕ- 19/109-25/13182-ІТ від 13.10.2025 в сумі 2674,20 грн., СЕ-19/109-25/13183-ІТ від 17.10.2025 в сумі 7131,20 грн., СЕ-19/109-25/15179-ІТ від 21.10.2025 в сумі 2228,50 грн.) в загальній сумі 20056,50 гривень слід покласти на обвинуваченого відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України.
		Заходи забезпечення кримінального провадження, слід скасувати на підставі ч.2 ст.174 КПК України.
		Долю речових доказів в кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: транспортні засоби повернути власникам за належністю.
		Підстав для зміни обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не вбачає. Тому запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
		Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. Відповідно до ст. 9 ч. 6 КПК України у разі, якщо положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Вказаною статтею не врегульовано питання щодо залишення цивільного позову в кримінальному провадженні без розгляду.
		У свою чергу, відповідно до ст. 257 ЦПК України, передбачено, що суд може постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.
		Вказані норми не суперечать вимогам КПК України.
		Представником потерпілих ОСОБА_15 подано клопотання в інтересах потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_4 та ОСОБА_14 про залишення цивільних позовів у кримінальному провадженні без розгляду.
		З огляду на принцип диспозитивності цивільні позови потерпілих слід залишити без розгляду.
		Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання цим вироком законної сили.
		Зарахувати у строк покарання, призначеного за цим вироком, строк попереднього ув`язнення з дати фактичного затримання 05 вересня 2025 року, з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі, до дня набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 20056 грн 50 коп (дванадцять тисяч п`ятдесят шість гривень 50 копійок).
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 10.09.2025 р. на автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 09.09.2025 р. на автомобіль марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_7 , та ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 10.09.2025 р. на автомобіль марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_8 .
		Після набрання вироком законної сили речові докази: автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_7 та автомобіль марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_8  повернути власникам.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_4 та ОСОБА_14  залишити без розгляду.
		Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
		На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...