Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/2511/26 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 20.03.2026. Зареєстровано: 21.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2026.
Дата набрання законної сили: 01.04.2026 (частково)
Результат оскарження 01.04.2026 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: скасовано ухвалу (постанову) частково з ухваленням нової ухвали
Номер судового провадження: 1-кс/991/2529/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/2511/26
		Провадження 1-кс/991/2529/26
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		 
		18 березня 2026 року          Київ
		 
		Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Чернігові Чернігівської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42026000000000221, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідування 21 лютого 2026 року.
		 
		У ході розгляду слідчий суддя встановив таке.
		1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
		1.1.В обґрунтування клопотання прокуурор зазначає, що слідчими Головного слідчого управління ДБР України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000221 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2026 року за підозрою ОСОБА_6 у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди службовими особами СБ України, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		1.2.За твердженням прокурора, в ході досудового розслідування встановлені такі обставини.
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказом Голови Служби безпеки України № 233-ос/дск від 14.02.2026 призначений на посаду заступника начальника Управління Служби безпеки України у Рівненській області (далі - УСБУ в Рівненській області).
		Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 1 Закону України про «Про Службу безпеки України» (надалі - Закону) визначено, що Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Згідно зі ст. 2 Закону на Службу безпеки України (далі - СБ України) покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
		До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
		Статтею 3 Закону визначено, що діяльність СБ України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.
		Відповідно до ст. 20 Закону, умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями СБ України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
		Статтею 24 Закону визначено, що на СБ України покладено обов`язок виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБ України; здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення припинення та розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань; здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв`язку, а також важливих об`єктів інших галузей господарства; брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України; сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій.
		Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової служби за контрактом.
		У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи СБ України.
		Згідно зі ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів віднесені органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Згідно з витягу з посадової інструкції заступника начальника УСБУ Рівненській області, ОСОБА_6 , обіймає посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків.
		Таким чином, ОСОБА_6 має владні повноваження і відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та ч. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.
		Разом з цим, відповідно до примітки ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
		На переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, у тому числі у сфері запобігання корупційним проявам, та всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, отримав неправомірну вигоду для себе та третіх осіб.
		За версією слідства, що приблизно у лютому 2026 року, у заступника начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, з використанням наданого йому службового становища, від власників суб`єктів господарської діяльності, що спеціалізуються на видобутку бурштину та у подальшому отримання неправомірної вигоди від них за не створення штучних перешкод у роботі.
		На думку сторони обвинувачення, з метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_6 залучив до вчинення кримінального правопорушення інших осіб, в тому числі представників правоохоронних органів та підлеглих йому осіб.
		В подальшому, на переконання прокурора, для створення можливості вчинення тиску на посадових осіб групи компаній «Амбер Гальбін», знаючи про здійснення слідчими управлінням ГУ СБУ в м. Києві та Київській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000024 від 21.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201 КК України, стосовно групи компаній «Амбер Гальбін», що спеціалізуються на видобуванні бурштину, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 04.02.2026, з метою конспірування своїх дій направлених на отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, залучив громадянина України ОСОБА_7 , якому відвів роль посередника у спілкуванні із посадовими особами групи компаній «Амбер Гальбін». 
		Прокурор зазначає, що 19.02.2026, ОСОБА_7 сприяючи ОСОБА_6 в реалізації його злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від власників групи компаній «Амбер Гальбін», ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , повторно повідомив останнім про наявність кримінального провадження стосовно групи компаній «Амбер Гальбін», та що з метою уникнення проблем під час здійснення господарської діяльності по видобуванню бурштину останнім необхідно надати неправомірну вигоду йому для подальшої передачі співробітникам ГУСБУ у м. Києві та Київській області для позитивного вирішення питання у кримінальному провадженні, а група компаній «Амбер Гальбін» лише сплатить штраф до 1 000 000 грн.
		Сторона обвинувачення стверджує, що у період з 01.03.2026 по 03.03.2026, ОСОБА_7 , продовжуючи сприяння ОСОБА_6 в реалізації його злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від власників групи компаній «Амбер Гальбін», повторно організував зустрічі з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на яких схиляв останніх до передачі неправомірної вигоди за «позитивне» вирішення проблемних питань по кримінальному провадженню стосовно групи компаній «Амбер Гальбін».
		За версією слідства 05.03.2026, ОСОБА_7 , перебуваючи у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2, продовжуючи сприяння ОСОБА_6 в реалізації його злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від власників групи компаній «Амбер Гальбін», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно організував зустріч з ОСОБА_9 , під час якої ОСОБА_7 із застосуванням месенджера «WhatsApp» здійснив три телефонні дзвінки заступнику ГУ СБ України в у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , в ході яких ОСОБА_7 та ОСОБА_10 обговорили питання щодо необхідності передання неправомірної вигоди та механізм уникнення кримінальної відповідальності директорами групи компаній «Амбер Гальбін» шляхом притягнення до відповідальності інших (підставних) осіб. Також ОСОБА_10 в ході розмови повідомив, що 06.03.2026 ОСОБА_9 повинен передати частину неправомірної вигоди у розмірі 50 тис. доларів США як підтвердження намірів, направлених на «позитивне» вирішення питань у зазначеному кримінальному провадженні, після чого представнику групи компаній «Амбер Гальбін» буде надана «дорожня карта» усіх подальших дій та їх строків виконання.
		Ініціатор клопотання доводить, що 05.03.2026 ОСОБА_7 , перебуваючи у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням месенджера «WhatsApp», здійснив телефонний дзвінок заступнику начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА_6 , та повідомив про хід реалізації злочинного наміру направленого на отримання неправомірної вигоди від представників групи компаній «Амбер Гальбін», Також він повідомив про надання згоди останніми на виконання заздалегідь розробленого ОСОБА_10 та ним плану дій направленого на уникнення кримінальної відповідальності та подальшої співпраці з метою уникнення кримінальної відповідальності посадовими особами групи компаній «Амбер Гальбін».
		Прокурор зазначає, що 06.03.2026 у період часу з 18.00 години по 18.35 години за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44 біля пабу «Бестія» ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди встановленої у розмірі 50 тис. доларів США (згідно з курсом НБУ складала 2 190 345 грн) та останній повідомив, що іншу частину грошових коштів у розмірі 250 тис. доларів США вони чекають до кінця наступного тижня. 
		На переконання слідства, 12.03.2026 ОСОБА_7 , перебуваючи в офісному приміщенні групи компаній «Амбер Гальбін» за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 94, продовжуючи сприяння ОСОБА_6 в реалізації його злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від власників групи компаній «Амбер Гальбін», під час зустрічі з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_10 , який в котре повідомив про необхідність передачі залишку грошових коштів у розмірі 250 тис. доларів США, та узгодив дату передачі - 16.03.2026.
		Також, за версією сторони обвинувачення, 13.03.2026 ОСОБА_7 , перебуваючи у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням месенджера «WhatsApp» здійснив телефонний дзвінок заступнику начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА_6 . В ході розмови, яка відбувалась на гучномовці в присутності ОСОБА_9 , ОСОБА_7 обговорено з ОСОБА_6 питання правил видобутку бурштину та розміру оплати за один «мотор» тобто за одну робочу установку для видобутку бурштину. Також ОСОБА_6 повідомлено, що ОСОБА_9 може працювати. Крім цього, ОСОБА_7 повідомлено ОСОБА_6 , що питання по кримінальному провадженню з «Києвом» узгоджено, на що останній повідомив про свою обізнаність у цьому питанні.
		Прокурор стверджує, що 16.03.2026 у період часу з 12.00 години по 12.35 години на території ресторанного комплексу «Трипільське сонце», що розташований за адресою: вул. Боровкова, 81, с. Підгірці, Київська область, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 22100 доларів США (згідно з курсом НБУ складала 975 452 грн), в якості оплати за можливість безперешкодного здійснення видобутку бурштину групою компаній «Амбер Гальбін», про що відразу в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_6 , який підтвердив попередні домовленості.
		Прокурор стверджує, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, будучи наділеним організаційно-розпорядчими обов`язками та адміністративно-господарськими функціями, перебуваючи на посаді заступника начальника УСБУ в Рівненській області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення та, не рахуючись з покладеними на нього обов`язками, не звертаючи увагу на службові інтереси, за пособництва ОСОБА_7 , 16.03.2026 одержав від представника групи компаній «Амбер Гальбін» ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 22100 доларів США (згідно з курсом НБУ складала 975 452 грн), в якості оплати за можливість безперешкодного здійснення видобутку бурштину.
		Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		2.В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_6 під вартою прокурор у клопотанні зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує на ризики: 1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних чи експертів у цьому провадженні; 4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення.
		2.1.Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тим, що це не дасть можливості досягти дієвості кримінального провадження та мети застосування запобіжного заходу.
		3.При постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. 183 КПК України прокурор просить визначити розмір застави у розмірі 25 000 000 грн. Вважає, що такий розмір застави здатний запобігти ризикам.
		3.1.У випадку внесення застави прокурор просить покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
		4.В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:
		4.1.Прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити його. Додатково долучив докази, які, на його переконання, підтверджують причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину.
		4.2.Захисники ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували. Зазначили, що підозра є необґрунтованою і зводиться лише до припущень щодо вимагання та одержання ОСОБА_6 неправомірної вигоди та відсутності документального підтвердження версії слідства. Послались на відсутність ризиків кримінального провадження. Всі ризики, про існування яких стверджує прокурор, є лише ймовірними. Зазначили, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, він є військовослужбовцем СБ України, учасником бойових дій, тому ризик переховування сам по собі нівелюється. Також їх клієнт має двох дітей, зокрема малолітнього сина. У випадку задоволення клопотання захист просив обрати ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Просили врахувати позитивну службову характеристику ОСОБА_6 , регулярне преміювання керівництвом, наявність відомчих нагород, захворювань, які яких в умовах позбавлення волі можуть негативно вплинути на стан здоров`я, інвалідність матері. Захист зазначав про непомірність застави, яку просить визначити прокурор, ба більше, навіть застава у розмірі 1 000 000 грн є непомірною для ОСОБА_6 .
		4.3.Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.
		5.Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
		6.У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Розділ II Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
		У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		7.З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
		Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17 березня 2026 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000221 розпочате 21 лютого 2026 року за ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України. ОСОБА_6 17 березня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою ОСОБА_6 про його отримання 17 березня 2026 року об 13:01 год.
		Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
		8.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
		8.1.Санкція статті КК України, у якій підозрюється ОСОБА_6 , передбачає позбавлення волі на строк понад п`ять років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 368 КК України - застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
		Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК слідчий суддя зауважує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
		8.2.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
		- обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
		- ризики кримінального провадження;
		- обставини стосовно підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;
		- обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
		Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (напр., рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Italy), № 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)
		За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
		9.Щодо обґрунтованості підозри
		9.1.Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
		9.2.В цьому кримінальному провадженні йдеться про ймовірну причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		9.3.Із клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування встановлюються обставини одержання ОСОБА_6 від представника групи компаній «Амбер Гальбін» ОСОБА_9 неправомірної вигоди у розмірі 22 100 доларів США в якості оплати за можливість безперешкодного здійснення видобутку бурштину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		9.4.Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		9.5.Для визначення причетності ОСОБА_6 до подій кримінального правопорушення слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема:
		-заяву ОСОБА_8 від 21 лютого 2026 року про вчинення кримінального правопорушення (том 1, а.с. 16-17);
		протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 23 лютого 2026 року з копіями долучених документів (том 1, а.с. 18-22). Так, з показань свідка ОСОБА_8 , який працює на посаді фахівця з організації майнової безпеки і охорони ТОВ «Богомол», яка надає послуги охоронної діяльності групі компаній «Амбер Гальбін», вбачається, що 19 лютого 2026 року в м. Сарни Рівненської області, в приватному будинку ОСОБА_7 у них відбулась зустріч, на якій вони обговорювали загальну ситуацію в бурштиновій галузі. В кінці розмови ОСОБА_7 зазначив, що «у нас» є розуміння з Генеральною прокуратурою, з судом та управлінням СБ України в Рівненській області.
		-заява ОСОБА_8 від 26 лютого 2026 року про вчинення кримінального правопорушення (том 1, а.с. 87);
		-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 26 лютого 2026 року (том 1, а.с. 92-97). З показань свідка ОСОБА_9 , який є працівником групи компаній «Амбер Гальбін», вбачається таке. Влітку 2025 року в групи компаній «Амбер Гальбін» та ТОВ «Амбер Майнінг Компані» виник спір по накладенню геопросторових даних, що призвело до спірної ситуації по деяких частинах ліцензійних площ зв?язку із цим, ТОВ звернулись до суду. Також, у зв`язку із цією спірною ситуацією, на керівника ТОВ «Богомол» виходили представники служби безпеки у Рівненській області, зокрема заступник керівника ОСОБА_6 , який наполягав у врегулюванні цієї ситуації без медійного розголосу. Після цього ТОВ звернулись з низкою позовів про захист прав та інтересів. Крім цього, цей же працівник СБ України ОСОБА_6 , який при зустрічах зазначав, що діє від імені керівника СБ України у Рівненській області, неодноразово вказував щоб група компаній «Амбер Гальбін» не приймала участі у проведенні торгів на отримання спецдозволів в системі прозоро, де вони мають свій інтерес, бо будуть мати проблеми.
		У жовтні 2025 року йому зателефонував один з керівників компаній опонентів ОСОБА_11 та сказав, що з ним хоче зустрітись ОСОБА_7 , який, з його слів, є головним та вирішує питання по його групі компаній. При зустрічі ОСОБА_7 повідомив, що якщо вони не домовляться про вирішення спору по земельним ділянкам до рішення суду, то всім буде «погано».
		Також, ОСОБА_12 повідомив, що з понеділка, тобто 23 лютого 2026 року, змінюються правила видобування бурштину, тому всі хто хочуть видобувати бурштин мають платити за «квитки» по 400 доларів США за одну гідроустановку в день. З його слів ці правила встановило керівництво УСБУ в Рівненській області та впроваджувати його буде нещодавно призначений заступник начальника УСБУ в Рівненській області «Юрійович». Те саме показав під час допиту 26 лютого 2026 року свідок ОСОБА_13 , який працює в охоронній фірмі ТОВ «Богомол», яка надає послуги охоронної діяльності групі компаній «Амбер Гальбін» (протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 26 лютого 2026 року (том 1, а.с. 98-102));
		-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 15 березня 2026 року (том 1, а.с. 159-163). З показань ОСОБА_9 від 15 березня 2026 року вбачається таке. 01 березня 2026 року в нього відбулась зустріч з ОСОБА_14 на якій він повідомив про сфери впливу заступника начальника УСБУ у Рівненській області - полковника ОСОБА_6 , натякаючи на свої можливості щодо вирішення питання стосовно групи компаній «Амбер Гальбін». Також ОСОБА_15 зазначив, що ОСОБА_16 контролює діяльність по видобутку бурштину, яку здійснює «Щетина» - ОСОБА_17 , так званий у їхньому регіоні «смотрящий» за м. Сарни Рівненської області. Також ОСОБА_15 сказав, шо « ОСОБА_18 » підконтрольний ОСОБА_6 . Також ОСОБА_19 сказав, що заступник начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА_6 рапортує на Київ (вищому керівництву) щодо ситуації стосовно видобутку бурштину, в тому числі і про корупційну складову, пов?язану зі збором коштів з видобувачів.
		Після цього відбулась розмова ОСОБА_7 по гучному зв?язку з ОСОБА_6 під час якої він говорив ОСОБА_20 готувати звіти по видобутку бурштину, а також зазначив, що готовий буде зустрітись з ним після того, як закінчиться ситуація з Києвом, тобто коли він передасть гроші за закриття питання з кримінальним провадженням.
		06 березня 2026 року свідок поїхав в Київ та зустрівся з ОСОБА_14 в пабі «Бестія». В ході зустрічі ОСОБА_21 повідомив, що потрібно віддавати 100 доларів за кожен «мотор» (обладнання для видобутку бурштину), в той день в який він працює на території з видобутку бурштину. І ще окремо треба буде «заносити» ОСОБА_22 
		10 березня 2026 року в м. Сарни в місці проживання ОСОБА_7 у свідка з ним відбулась зустріч, в ході якої вони обговорили кількість машин які працюють на території з видобутку бурштину і те, що потрібно звітувати про це ОСОБА_23 та передавати неправомірну вигоду в залежності від кількості працюючих на земельних ділянках «моторів» протягом одного робочого дня. Зокрема, відбувся обрахунок, згідно з яким компанії свідка повинні передати ОСОБА_7 у березні 2026 року оплату в розмірі 22 100 доларів США.
		-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 17 березня 2026 року з фотокопіями переписки в месенджері (том 1, а.с. 170-187). З показань ОСОБА_9 від 17 березня 2026 року вбачається таке. 15 березня 2026 року протягом дня йому неодноразово телефонував ОСОБА_7 та нагадував про термінову необхідність передати йому раніше висловлену неправомірну вигоду у розмірі 250 тис. доларів США для керівництва ГУ СБУ в м. Києві та Київській області та 22 100 доларів США для керівництва УСБУ в Рівненській області, оскільки заступник начальника ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_10 та заступник начальника УСБУ У Рівненській області ОСОБА_6 вимагають їх саме 15 березня 2026 року.
		15 березня 2026 року ОСОБА_7 надіслав свідку зразок повідомлення, відповідно до якого він повинен вказати належні йому компанії, щоб він переслав їх ОСОБА_6 та останній у подальшому не здійснював би на них тиск за обумовлену плату у сумі 100 доларів США з 1 помпи. На що свідок скинув файл із назвами його компаній та номерами спецдозволів на видобуток бурштину.
		Після цього, 16 березня 2026 року приблизно о 12:10 год ОСОБА_7 прибув до готелю «Трипільське Сонце» та зайшов до альтанки, у якій свідок його чекав. В ході спілкування свідок передав ОСОБА_7 заздалегідь обумовлені кошти у сумі 250 тис. доларів США для керівництва ГУ СБУ в м. Києві та Київській області та 22 100 доларів США для керівництва УСБУ в Рівненській області. Після чого, ОСОБА_7 запитав у свідка скільки загалом коштів, на що останній йому відповів, що там 250 тис. доларів США та 22 100 доларів США. На що ОСОБА_7 відповів, що 22 100 доларів США він покладе окремо, бо ці кошти треба передати ОСОБА_6 , а 250 тис. доларів США ОСОБА_10 . Потім, ОСОБА_7 при свідку зателефонував ОСОБА_6 та, спілкуючись через гучний зв?язок, повідомив останньому, що кошти в повній сумі у нього, на що ОСОБА_6 відповів, що це дуже добре та щоб він їх обміняв в обміні валют.
		-протокол огляду та вручення грошових коштів від 06 березня 2026 року (том 1, а.с. 104-158);
		-протокол за результатами контрою за вчиненням злочину від 07 березня 2026 року (том 1, а.с. 194-198);
		-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 06 березня 2026 року;
		-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 07 березня 2026 року;
		-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 14 березня 2026 року.
		-іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
		9.6.Аналізуючи доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення не довела із високим рівнем обґрунтованості наявність в діяннях ОСОБА_6 інкримінованого складу кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» є багаторівневою категорією. В ході перебігу кримінального провадження «обґрунтована підозра» повинна збільшуватись за рівнем «обґрунтованості» припущення про вчинення кримінального правопорушення конкретною особою. Сторона обвинувачення на даному етапі кримінального провадження наводить обсяг доказів, які свідчать про високий ступінь обґрунтованості підозри ОСОБА_6 Cлідчий суддя враховує mutatis mutandis позицію, що міститься у п. 95 рішення ЄСПЛ у справі Koroleva v. Russia: «наявність загального ризику, що випливає з організованого характеру злочинної діяльності, може бути прийнятним як обґрунтування для тримання під вартою на початкових стадіях провадження». Разом з тим, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
		9.7.Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри. Так, з наданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		9.8.Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. У світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненими кримінальними правопорушеннями. При чому під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує прокурор. Розумність версії сторони обвинувачення підтверджується матеріалами судової справи. Зокрема, на даному етапі кримінального провадження факти зазначені в клопотанні, вбачаються такими, що могли мати місце в об`єктивній реальності, і вони в достатній мірі пов`язуються з подією інкримінованих кримінальних правопорушень.
		9.9.За результатами розгляду клопотання не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим. Більше того, характер дій ОСОБА_6 , наведених у повідомленні про підозру, у сукупності з наданими до клопотання доказами, пов`язують його з інкримінованим злочином тією мірою, щоб стверджувати, що такий злочин за викладених у клопотанні обставин міг мати місце.
		9.10.Перевіряючи обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри слідчий суддя виходив зі встановлення ознак того, що з ОСОБА_6 за пособництва ОСОБА_7 , 16 березня 2026 року одержав від представника групи компаній «Амбер Гальбін» ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 22 100 доларів США в якості оплати за можливість безперешкодного здійснення видобутку бурштину.
		9.11.Оцінюючи обґрунтованість повідомленої підозри, слідчий суддя вважає за необхідне детально проаналізувати зміст зібраних доказів, у тому числі з наведенням їх фрагментів, що у своїй сукупності свідчать про причетність ОСОБА_6 до одержання неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА_7 .
		Для цього слідчий суддя проаналізує: 1) роль ОСОБА_7 як пособника; 2) ідентифікацію ОСОБА_6 як кінцевого отримувача неправомірної вигоди; 3) підтвердження факту одержання неправомірної вигоди; 4) узгодженість наданих стороною обвинувачення доказів.
		9.11.1.Щодо ролі ОСОБА_7 як пособника
		Із протоколів допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 вбачається, що саме ОСОБА_7 виступав ключовою ланкою у взаємодії між представниками групи компаній «Амбер Гальбін» та службовими особами правоохоронного органу.
		Зазначені показання узгоджено вказують на те, що ОСОБА_7 : 1) ініціював та проводив зустрічі зі свідком ОСОБА_9 ; 2) доводив до нього умови «співпраці», зокрема розмір неправомірної вигоди (100 доларів США «за один мотор» та загальну суму 22 100 доларів США); 3) повідомляв про необхідність звітування перед ОСОБА_6 щодо кількості обладнання; 4) організовував передачу неправомірної вигоди; 5) безпосередньо отримав 16 березня 2026 року обумовлені кошти; 6) після їх отримання контактував із ОСОБА_6 та інформував його про це.
		Окремо встановлено, що ОСОБА_7 наголошував на необхідності передачі саме визначеної суми для ОСОБА_6 , відокремлюючи її від інших коштів, а також координував строки та спосіб передачі.
		Наведене свідчить про те, що ОСОБА_7 не був самостійним вигодонабувачем, а діяв як пособник, забезпечуючи комунікацію, організацію та фактичне отримання неправомірної вигоди в інтересах ОСОБА_6 .
		9.11.2.Щодо ідентифікації ОСОБА_6 як отримувача неправомірної вигоди
		Із протоколів допитів свідків убачається, що особа на ім`я та по батькові « ОСОБА_24 », яка обіймає посаду заступника начальника УСБУ в Рівненській області, прямо пов`язується із ОСОБА_6 як службовою особою, що контролює відповідну сферу діяльності та впливає на прийняття рішень.
		Такі відомості узгоджуються із даними НСРД, у ході яких зафіксовано розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а також телефонні переговори за участю особи, ідентифікованої слідством як ОСОБА_6 .
		Зокрема, у протоколі НСРД від 06 березня 2026 року зафіксовано такі діалоги:
		 
		ОСОБА_25 - дивись, я вчора говорив з, вчора з ОСОБА_26 . Він мені сказав, що фунти будуть. Він мені сказав, що фунти будуть. Б**ть, я тверезий ще був точно.
		ОСОБА_15 - ну ОСОБА_27 тоже не успевает за следствием.…
		ОСОБА_25 - угу. Дивись, по любому. По любому треба. Я це хочу обговорить. Мені надо. Якось окуратненько зараз побалакаєм, як то правильно набрать ОСОБА_26 , шоб ми побалакали. Хай він мені скаже, як воно … Або дадуть людину яка, яка... ти не понімаєш в цьому. Я ж бачу, що ти в юриспруденції б**ть ноль. Я не можу, я не можу зараз дать і потім скажуть, да ми закрили.
		 
		« ОСОБА_25 - ну він тут, я так поняв, комунікатор твій повністю в області (прим. суду - зі змісту протоколу НСРД вбачається, що йдеться про ОСОБА_6 ).
		ОСОБА_15 - ну да.
		ОСОБА_25 - ну да, ну то всьо.
		ОСОБА_15 ему надо это? Это я его прошу, он попросит своего шефа. Шеф попросит главного департамента. Я иду к главному. ОСОБА_28 или кого то, иду говорю, вот то-то, то-то, то-то. То есть вот этот длинный круг... Просто, сейчас нужно... Да, давай попробуем. Только я тебя умоляю, никому потом ни слова, ничего.
		ОСОБА_25 - Я же сам ... 
		ОСОБА_15 -  Если кто-то узнает, что ОСОБА_31 с тобой разговаривал, ему пис...».
		 
		ОСОБА_25 - Ну, це б ще договорилися. Що, що всьо обалденно. В мене ж питають чи ОСОБА_32 від тебе, чи нє.
		ОСОБА_15 , ну ОСОБА_32 .
		ОСОБА_25 - Бо він же ж, як не як, мент поки.
		ОСОБА_15 - Ну, он сделает то, что ему скажешь. Он не может ни в лево, ни в право. У него люфта нет. Оно так работает. У него по-другому не работает. Если бы это решал ОСОБА_31 , я бы уже сидел у него на голове и зае*ал бы его до изжоги. Уже явно бы на какой-нибудь заправке бы встретились.
		 
		ОСОБА_15 - Я уже, ну тость ... в 5 часов буду набирать и говорить, алё.
		ОСОБА_25 -  Давай еще подождем, давай ще, по любому дивись, я вчера дуже гарно поговорив с этим ОСОБА_24 .
		ОСОБА_15 , ОСОБА_34 , ты обозначил, что я не самозванец.
		ОСОБА_25 - Да.
		ОСОБА_15 - Ну, уже спасибо.
		ОСОБА_25 гарно поговорили, і він тоже мені сказав, що подумай.
		 
		ОСОБА_15 - Ну, я тебе правду говорю, ну тебя же уже....Может, до этого ты думал, что я приезжаю, тебя катаю, хочу с тебя 300 рублей поиметь, потом сказать «Ну, не получилось». Но тебе ОСОБА_35 подтвердил, что я тебя не катаю. Что я реально за тебя сражаюсь. Я тебе сказал, что мы уже в одной лодке и мне интересно, я буду за тебя биться.
		 
		ОСОБА_15 - Б*я, да, просто мне в этой ситуации, ну, я ещё раз повторюсь, ты, наверное, не до конца понимаешь, что я тебе помогаю сейчас по максимуму, потому что я впрягся, и блин, ну...
		ОСОБА_25 - Дивись, чесно тобі скажу.
		ОСОБА_15 - Скажи.
		ОСОБА_25 - От души. Я це вчора побачив.
		ОСОБА_15 -  Вот вчера уже.
		ОСОБА_25 - Да, потому шо хоть хтось мені, тим більше, ну, ОСОБА_37 мені, чи, який на**й б*я ОСОБА_38 б*я
		ОСОБА_15 .
		ОСОБА_25 -хе, да. От, то єсть він підтвердив всі полностью слова, які ти казав. Ну до цього момента, я кажу тобі чесно, воно виглядало як катала.
		 
		ОСОБА_15 , вот я уполномочен тебе говорить да?
		ОСОБА_25 - Ну, я ...Я думаю, что да.
		ОСОБА_15 как? А потом ты с меня спросишь.
		ОСОБА_25 - Ви уполномочили вже, з учорашного дня, я знаю точно шо...
		ОСОБА_15 и задаю вопрос. ОСОБА_40 передатор.
		ОСОБА_25 , якщо можна - всьо. Отак да…
		 
		Під час розмови з ОСОБА_10 ОСОБА_7 повідомляв таке: «Он начал это все серъезно воспринимать после вчерашней. ОСОБА_41 поговорил, тот реально меня делегировал и как бы у него мировоззрение поменялось».
		 
		Ці фрагменти свідчать про те, що ОСОБА_6 безпосередньо контактував із представником суб`єкта господарювання; підтверджував повноваження ОСОБА_7 ; фактично уповноважував його на ведення переговорів.
		 
		Крім того, у ході НСРД зафіксовано безпосередню телефонну розмову ОСОБА_7 з абонентом, ідентифікованим як ОСОБА_6 :
		ОСОБА_25 - Набери, набери ОСОБА_42 , скажи, що ми домовилися. Скажи, що зі мною сидиш. Чи не схоче балакати?
		ОСОБА_15 - Ну, я тебе заранее говорю. То есть, они все на воду льют. Я вам по громкой включу и скажу: ОСОБА_31 , ну типа встречался с ОСОБА_43 , обо всем договорились.
		Включається гучний зв?язок під час телефонної розмови. Додається ще один учасник - Абонент, ідентифікований слідством як ОСОБА_6 .
		Абонент - Да.
		ОСОБА_15 , приветовую.
		Абонент - На взаєм.
		ОСОБА_15 ?
		Абонент - Кажіть.
		ОСОБА_15 - Закончили с ОСОБА_43 все разговоры-переговоры, выстроили линию, Киев ее подтвердил. В принципе, пожали руки. Бежим дальше, тут легкие уже нюансы остались. До завтра их допилим.
		Абонент -  ОСОБА_45 . То всьо там уже, выравнивайте туда что-то.
		ОСОБА_15 - Да, да, да, да, да.
		Абонент - Смотрите, готовьте таблички и все это, как мы делали, в курсе и с их.
		ОСОБА_15 - Ну и от ОСОБА_46 предложение такое, может вы рассмотрите когда все это выровняется, где-то сесть и попить, ближе познакомиться.
		Абонент -  Если все нормально закончится там эти (незрозуміло) с Киевом, то я с удовольствием. Потому, что, честно говоря, хотя он вроде с*ка и с определенной среды, мне как-то с молодости, мне ближе, чем их подчиненный.
		ОСОБА_15 - Все, я вас услышал.
		Абонент - Только це, только надо где-то подальше, где-то в таком месте, что б точно никто не мог увидеть.
		ОСОБА_15 - Что вы. Я организую. Не переживайте.
		Абонент - Хорошо.
		ОСОБА_15 - Все, доложился. Хорошего дня.
		Абонент - Да.
		 
		Зміст цієї розмови свідчить про обізнаність ОСОБА_6 щодо досягнутих домовленостей, погодження механізму їх реалізації, а також надання вказівок щодо підготовки даних («табличок») про обсяги видобутку, від яких залежить розмір неправомірної вигоди.
		 
		Додатково у НСРД зафіксовано таку розмову ОСОБА_47 та ОСОБА_7 :
		ОСОБА_25 , і тоді балакаємо, за те що гроші дальше заробляєм!
		ОСОБА_15 - Так это, ты слышал что ОСОБА_48 сказал. Давайте таблички, давайте моторы. Если да, то побежали... Сядем с ним, буханьом даж,
		що прямо кореспондується із повідомленим свідками порядком обрахунку неправомірної вигоди залежно від кількості обладнання.
		 
		9.11.3.Щодо підтвердження факту одержання неправомірної вигоди
		Із протоколу допиту ОСОБА_9 від 17 березня 2026 року встановлено, що 16 березня 2026 року ОСОБА_7 отримав від нього кошти, у тому числі 22 100 доларів США, призначені саме для ОСОБА_6 .
		Також з показань вбачається подальший контакт ОСОБА_7 із ОСОБА_6 після отримання коштів, під час якого останній був повідомлений про їх отримання та фактично погодився із цим, надавши ОСОБА_7 вказівку обміняти їх.
		Отже, після отримання коштів ОСОБА_7 відзвітував перед ОСОБА_6 , що узгоджується з раніше досягнутими домовленостями та підтверджує роль останнього як кінцевого вигодонабувача.
		9.11.4.Щодо узгодженості доказів
		Показання свідків та дані НСРД є взаємопов`язаними, послідовними та такими, що доповнюють одне одного.
		Зокрема, 1) показання свідків підтверджують зміст домовленостей, ролі учасників та механізм передачі коштів; 2) НСРД фіксують безпосередні переговори, у тому числі із ОСОБА_6 , та підтверджують делегування повноважень ОСОБА_7 ; 3) встановлені обставини щодо обрахунку неправомірної вигоди («за мотори», «таблички») відображені як у показаннях, так і у зафіксованих розмовах.
		9.11.5.За таких обставин, надані стороною обвинувачення докази є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, саме в одержанні неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА_7 .
		10.Щодо ризиків кримінального провадження
		10.1.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
		10.2.Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі внесення застави, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
		10.3.На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
		- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
		- знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		- незаконного впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних чи експертів у цьому провадженні;
		- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;
		- вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення.
		Заявлені ризики заслуговують на увагу.
		10.4.Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
		З наданих матеріалів вбачається, що підозрюваний для реалізації ймовірно, злочинного наміру, користуючись високим статусом у системі органів СБ України, цілеспрямовано протягом тривалого часу створював умови для вимагання і одержання неправомірної вигоди. Також схиляв представників суб`єктів господарської діяльності передавати щомісяця обумовлені суми за уникнення штучних перешкод з боку працівників УСБУ у Рівненський області під час здійснення підприємницької діяльності.
		В ході обшуку службового кабінету ОСОБА_6 виявлено та вилучено значні матеріальні цінності у готівковій формі 53 420 доларів США, 10 000 євро, 319 200 грн, 27 739 доларів США, 500 євро, 591 735 гривень, 172 000 гривень, 20 000 доларів США.
		Вказане свідчить про наявність можливостей значних фінансових ресурсів, які можуть бути направлені для організації втечі, придбання фальшивих документів, оплати посередників чи перетину кордону. Як високопосадовець СБ України він досконало знає процедури перетину державного кордону, механізми видачі документів прикриття, можливості виїзду під виглядом службових відряджень або оперативних заходів, а також має міжнародні контакти (включаючи агентурну мережу за кордоном), які дозволяють швидко організувати переховування.
		Тяжкість інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція від 8 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, системний характер діяльності, викриття під час отримання ймовірно неправомірної вигоди та створення штучних умов для суб`єктів господарювання створюють потужний мотив уникнути відповідальності, особливо з огляду на наявність залежних осіб, які можуть сприяти втечі, не зважаючи на стійкі соціальні та сімейні зв`язки.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Smirnova v. Russia» (заяви № 46133/99 та № 48183/99, від 24 липня 2003 року) вбачається, що ризик втечі оцінюється з урахуванням характеру особи, її майнового стану, міжнародних зв`язків та можливостей переховування. Аналогічний підхід підтверджено в рішенні «Tomasi v. France» (заява № 12850/87, від 27 серпня 1992 року) та «Kharchenko v. Ukraine» (заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року).
		В той же час, такий ризик визнається реальним саме через посадове становище, знання оперативних механізмів та значний розмір неправомірної вигоди.
		Також слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування, як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
		Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
		10.5.Також досить вірогідним є заявлений ризик знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
		Підозрюваний ОСОБА_6 обіймаючи посаду заступника начальника Управління Служби безпеки України у Рівненській області досконало знає порядок проведення досудового розслідування, негласних слідчих (розшукових) дій, технічні засоби фіксації, строки зберігання матеріалів та механізми їх знищення. Очевидно він має доступ до закритих баз даних СБ України, матеріалів оперативно-розшукових справ, агентурної мережі (включаючи інформаторів у правоохоронних органах), а також до заходів, які проводяться негласно без реєстрації кримінального провадження. Це дозволяє йому або через підлеглих та залежних осіб видаляти аудіо-, відеофіксації (включаючи ті, що фіксували його викриття та розмови з посередником, заявником), електронні переписки, журнали реєстрації, протоколи НСРД або спотворювати докази.
		Підозрюваний ОСОБА_6 , обіймаючи вказану посаду, очевидно має вплив на підлеглих та достеменно усвідомлює про підкорення йому співробітників СБ України.
		Крім цього, коло причетних осіб на даний момент підлягає встановленню, що значно ускладнює контроль за можливим знищенням доказів.
		Практика ЄСПЛ (рішення у справі «Labita v. Italy», заява № 26772/95, від 6 квітня 2000 року) визнає, що ризик фальсифікації або знищення доказів є вагомою підставою для тримання під вартою, особливо на початкових етапах розслідування.
		10.6.Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого незаконного впливу на свідків та інших співучасників кримінального провадження.
		10.6.1.Так, ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим. Слідчим суддею береться до уваги, що ОСОБА_6 , використовуючи свій авторитет, досвід та службове становище, матиме можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні, особливо працівників СБ України, які разом з ним працюють та перебувають у підпорядкуванні. Його статус особливо щодо осіб, які тривалий час перебували в його підпорядкуванні, створює загрозу впливу на них як свідків та створить передумови підбурення їх до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		10.6.2.Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
		10.7.Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то слідчий суддя встановив, що він також є реальним на вказаній стадії.
		10.7.1.Вказаний ризик є досить обґрунтованим, з огляду на таке. ОСОБА_6 в силу своєї посади, особистих якостей, має широке коло зв`язків в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, які він може використати з метою незаконного ухиляння від виконання покладених на нього обов`язків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином для уникнення кримінальної відповідальності.
		10.7.2.Також вказаний ризик обґрунтовується тим, що обставини та характер вчинених кримінальних правопорушень свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_6 під час ймовірного вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		10.8.Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення.
		Ймовірна схема вимагання неправомірної вигоди у представників суб`єктів господарської діяльності, що спеціалізуються на видобуванні бурштину має системний характер, з використанням посередника та створенням штучних перешкод, щоб потерпілий не мав можливості уникнути передачі неправомірної вигоди та подальших щомісячних платежів для уникнення штучного тиску на підприємницьку діяльність (погрози шкідливими наслідками, активізація дій після відмови від переговорів). Це дозволяє продовжувати аналогічні діяння, впливу на бізнес або вчиняти нові корупційні правопорушення.
		10.9.З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		11.Щодо обставин, які стосуються особи підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України
		11.1.Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.
		11.2.Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу враховує такі обставини:
		- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України;
		- інкриміноване кримінальне правопорушення відносяться до особливо тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі;
		- станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 виповнилося 48 повних років;
		- підозрюваний має низку захворювань;
		- має на утриманні малолітню дитину;
		- підозрюваний з 2002 року проходить військову службу в СБ України;
		- за місцем служби характеризується позитивно;
		- майновий стан підозрюваного можна охарактеризувати як забезпечений. Відповідно до довідки про доходи, у 2021 році ОСОБА_6 отримав дохід у розмірі 413 443, 91 грн, у 2022 - 739 025, 97 грн, у 2023 - 1 056 202, 72 грн, у 2024 - 885 356, 15 грн, у 2025 - 885 380, 38 грн. Під час обшуку в його службовому кабінеті вилучнено значну суму коштів: 53 420 доларів США, 10 000 євро, 319 200 грн, 27 739 доларів США, 500 євро, 591 735 гривень, 172 000 гривень, 20 000 доларів США.
		Варто зазначити, що посилання у цьому рішенні на протоко обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_6 є передбачуваним для захисту, адже у клопотанні прокурора міститься посилання на цей протокол, а сама слідча дія відбувалась за участі сторони захисту.
		12.Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
		12.1.При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		12.2.При вирішенні питання щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою, суд врахував 1) завдання кримінального провадження, 2) мету застосування запобіжного заходу, 4) співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з одного боку та застави, домашнього арешту чи особистого зобов`язання з іншого.
		12.3.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
		12.4.Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
		12.5.У цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу підозрюваного (при застосування тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою) та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка підозрюваного, запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави.
		12.6.Водночас встановлений законом обов`язок суду визначити розмір застави в ухвалі про застосування тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що й тримання під вартою.
		Законодавцем визначено, що застава, при умові внесення в певному розмірі, за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.
		12.7.З цих підстав у цьому провадженні до підозрюваного не можуть бути застосовані запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання чи застави, як самостійних запобіжних заходів.
		Цілодобовий домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті цілодобовий домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного та не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з особами, стосовно яких є обов`язок утриматись від спілкування. Домашній арешт не зможе ефективно запобігти вказаному ризику.
		Крім цього, виходячи з системного аналізу норм, що містяться в статтях 178, 181, 183 КПК, суд дійшов висновку, що встановлення ізоляції підозрюваного може бути здійснено шляхом застосування домашнього арешту, а не тримання під вартою, за злочин, який передбачає 1) позбавлення волі, але не передбачає можливість тримання під вартою, чи 2) за умови, що наявність пом`якшуючих (позитивних) обставин в розумінні ст. 178КПК чи/та характеристик злочину, не дозволяють застосувати до особи тримання під вартою. Разом з тим, такі обставини відсутні у цьому провадженні.
		12.8.Враховуючи викладені ризики та той факт, що підозрюваний, з огляду на його матеріальне та службове становище, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, у тому числі за кордоном, застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме особистого зобов`язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
		12.9.Зважаючи на встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків та переховування від суду, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту не зменшить до прийнятного рівня зазначеного ризику, оскільки не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та потенційними спробами впливати на свідків чи уникати правосуддя.
		Так, застосування домашнього арешту у жодній мірі не зможе нівелювати існування ризику впливу на свідків через специфіку його виконання, можливість зустрічей, комунікацій підозрюваного як із самими свідками, так і з іншими особами для опосередкованого впливу на них з метою схиляння до зміни змісту чи обсягу раніше наданих показань, перекручення або спотворення фактичних обставин справи.
		У свою чергу, відсутність дієвого контролю за виконанням інших більш м?яких запобіжних заходів - застави, особистої поруки чи особистого зобов?язання, а також відсутність інших превентивних чинників, які б могли повністю унеможливити настання встановлених ризиків при застосуванні вказаних запобіжних заходів, вказує про неможливість забезпечити досягнення мети при застосуванні саме таких запобіжних заходів. У випадку їх застосування, з огляду на встановлені ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.
		12.10.З урахуванням встановлених обставин слідчий суддя вважає, що встановлені ризики можуть бути нівельовані лише із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням відповідного розміру застави, та із одночасним покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, і релевантним встановленим ризикам кримінального провадження.
		13.Щодо визначення розміру застави.
		13.1.З урахуванням викладених у цій ухвалі доводів слідчий суддя визначає підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов`язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим, застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).
		13.2.Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
		13.3.Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
		13.4.У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
		З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
		При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
		Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує вимоги статей 178 та 182 КПК України.
		13.5.Слідчий суддя не вбачає виключного випадку, про який ідеться у ч. 5 ст. 182 КПК України, що обґрунтовував би необхідність визначення застави у розмірі, який перевищує триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Вирішуючи питання про розмір застави, слідчий суддя враховує як обставини інкримінованого кримінального правопорушення, так і дані про особу підозрюваного, у тому числі його майновий стан, а також позицію сторони захисту щодо реальних фінансових можливостей внесення застави, висловлену під час судового розгляду.
		Слідчий суддя звертає увагу, що стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не долучено достатніх та належних доказів, які б свідчили про наявність у підозрюваного або пов`язаних з ним осіб таких фінансових можливостей, що дозволяли б визначити розмір застави на рівні 25 000 000 гривень. Зокрема, матеріали клопотання не містять переконливих відомостей щодо обсягу активів, доходів, майна чи інших ресурсів підозрюваного, які б об`єктивно обґрунтовували саме такий, суттєво підвищений розмір застави.
		За відсутності таких даних визначення застави у запропонованому прокурором розмірі фактично носило б характер надмірного обмеження та не відповідало б принципу співмірності, закріпленому у кримінальному процесуальному законі.
		Визначаючи розмір застави слідчий суддя виходив з оцінки відомостей про доходи ОСОБА_6 у 2021-2025 роках, яку надала сторона захисту, а також інформацію щодо віднайдення коштів у службовому кабінеті підозрюваного.
		З урахуванням наведеного, а також усіх досліджених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави, проте не у тому розмірі, який просить сторона обвинувачення, а у межах максимального розміру застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, тобто в сумі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.
		Спираючись на такі відомості стосовно майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин, на переконання слідчого судді, застава у зазначеному розмірі є достатньою для забезпечення його належної процесуальної поведінки, запобігання ризикам, передбаченим КПК України, та водночас не є завідомо непомірним для нього.
		Слідчий суддя також врахував, що чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на підозрюваного. 
		Приймаючи до уваги визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя доходить висновку, що застава є достатнім та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, саме у такому розмірі як зазначає слідчий суддя. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити частково.
		14. Щодо покладення обов`язків
		14.1.У зв`язку із визначенням підозрюваному застави та у випадку її внесення, слідчий суддя визначає обов`язки, на яких наголошує сторона обвинувачення та які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме.
		14.1.1.Не відлучатися з Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду. Слідчий суддя конкретизував відповідний обов`язок зазначивши заборону відлучення з регіону, у якому проживає підозрюваний.
		14.1.2.Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
		14.1.3.Утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими підозрюваними у цьому кримінальному проважденні щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
		Вирішуючи питання щодо покладення на підозрюваного обов`язку, передбаченого п. 7 ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує зміст заявленого прокурором клопотання, а також принципи правової визначеності та пропорційності втручання у права особи.
		Прокурор просив покласти на підозрюваного обов`язок утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні, співробітниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, УСБУ в Рівненській області, а також іншими підозрюваними.
		Разом з тим, у клопотанні прокурора не конкретизовано перелік свідків та працівників ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, УСБУ в Рівненській області з якими підозрюваному забороняється спілкування.
		За таких обставин слідчий суддя виходить з того, що покладення обов`язку у вигляді заборони спілкування з невизначеним колом осіб не відповідає вимогам правової визначеності, оскільки ставить підозрюваного у стан невизначеності щодо обсягу покладених на нього обмежень та створює ризик їх ненавмисного порушення, що, у свою чергу, може мати наслідком застосування передбачених КПК України заходів реагування, у тому числі звернення застави в дохід держави.
		Крім того, на даній стадії кримінального провадження підозрюваний не ознайомлений із повним переліком свідків сторони обвинувачення, що об`єктивно унеможливлює належне виконання такого обов`язку у разі його формулювання без відповідної конкретизації.
		З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе покласти на підозрюваного обов`язок утримуватися від спілкування лише з тими свідками, відомості про яких містяться у матеріалах клопотання та які на даний час є йому ідентифікованими, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
		Аналогічні міркування застосовуються і до вимоги прокурора в частині заборони спілкування зі співробітниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області та УСБУ в Рівненській області. Така вимога сформульована без визначення конкретного кола осіб, що фактично охоплює невизначене та об`єктивно необмежене коло працівників відповідних органів, і, відповідно, не дає можливості підозрюваному чітко усвідомлювати зміст покладеного на нього обов`язку.
		За відсутності даних про конкретних службових осіб, з якими існує ризик неправомірного впливу, покладення такого обов`язку є надмірним та таким, що не відповідає завданню застосування запобіжного заходу.
		Водночас, з урахуванням обставин кримінального провадження, слідчий суддя вважає обґрунтованим покласти на підозрюваного обов`язок утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, однак виключно щодо обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, що забезпечує баланс між інтересами кримінального провадження та правами підозрюваного.
		Таким чином, клопотання прокурора в цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом його конкретизації та обмеження кола осіб, з якими підозрюваному забороняється спілкування.
		14.1.4.Здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України. Слідчий суддя конкретизував відповідний обов`язок шляхом визначення конкретної установи для здачі відповідних документів врахувавши місце проживання підозрюваного.
		Також забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім випадків, передбачених законодавством України, зокрема забороняється взяття паспорта у заставу (п. 23 Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року зі змінами). На підстав викладеного слідчий суддя вважає за необхідне уточнити обов`язок щодо здачі на зберігання документів для виїзду закордон, зазначивши «окрім паспорта громадянина України  
		». 14.1.5. носити електронний засіб контролю. Покладення цього обов`язку обумовлене констатацією ризику переховування.
		14.2.Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці з моменту внесення застави.
		15.Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
		 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193 - 196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя постановив:
		 
		1.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.
		2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Чернігові Чернігівської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 14 травня 2026 року.
		3.Взяти підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту у залі суду.
		4.Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.
		5.У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням визначеного розміру застави покласти на нього такі обов`язки:
		5.1.не відлучатися з Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		5.2.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		5.3.утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими підозрюваними у цьому кримінальному проважденні щодо обставин вчинення кримінального правопорушення;
		5.4.здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України;
		5.5.носити електронний засіб контролю.
		6.Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці з моменту внесення застави.
		7.Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN - UA678201720355279004000096000.
		8.З моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
		9.Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
		10.Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. За вчиненне зазначеного правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
		11.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		12.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		13.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...