Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/1938/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2026.
Дата набрання законної сили: 08.04.2026
Номер судового провадження: 61-13271ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		08 квітня 2026 року
		м. Київ
		 
		справа № 705/1938/25
		провадження № 61-13271св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області в складі судді Годік Л. С. від 30 липня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Карпенко О. В. від 09 жовтня 2025 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту № 010-КО-82-307686651, який укладено 20 грудня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 .
		Позовні вимоги мотивовані тим, що він вирішив продати товар через сайт «ОLХ», для чого створив оголошення на сайті 20 грудня 2024 року. В одному із повідомлень покупець написала, що оплату буде здійснювати через сайт «ОLХ», про що повідомить позивача. Надалі почали надходити дзвінки через Телеграм з даної адреси, особа, яка телефонувала, представилася представником техпідтримки «ОLХ» та почала говорити про те, що не проходить оплата через сайт, з метою надання віддаленої допомоги попросила надати доступ до телефону. Після надання доступу до телефону даному менеджеру телефон одразу заблокувався та позивач не міг виконати на ньому жодної операції, в тому числі зателефонувати. Одразу після невдалих спроб відновити роботу телефону позивач через ноутбук зайшов на свою електронну пошту, де виявив кредитний договір з АТ «Райффайзен Банк», який було підписано шахраями від його імені ще о 15.17 годині. Негайно з метою повідомлення банку про шахрайські дії він почав телефонувати на гарячу лінію «Райффайзен Банку» та повідомляти, що ніякі кредитні кошти отримувати наміру не мав та не підтверджує, що ним укладено кредитний договір, але оператор гарячої лінії порадив звернутися до поліції.
		Одразу після спілкування з представником банку о 17.26 годині ОСОБА_1 зателефонував на лінію 102 та після прибуття слідчо-оперативної групи, останнім було подано заяву про вчинення злочину, відповідно 20 грудня 2024 року відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12024250320001978.
		Таким чином, договір про отримання споживчого кредиту укладено поза волею позивача, шляхом шахрайських дій третіх осіб, з метою обернення коштів на свою користь.
		Просив визнати недійсним договір споживчого кредиту №010-RО-82-307686651, який укладено 20 грудня 2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2025 року позов задоволено. Визнано недійсним договір споживчого кредиту № 010-КО-82-307686651, який укладено 20 грудня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що послуги стільникового звязку за номером телефону НОМЕР_1 надавалися знеособлено, що виключає належну ідентифікацію позичальника та не виключає того, що номером можуть заволодіти шахраї шляхом його відновлення, тимчасового блокування. Заволодіння номером телефону, абонентські послуги для якого надаються знеособлено, можливе шляхом надання певної інформації оператору мобільного зв`язку, зокрема про останні номери на які здійснювалися дзвінки за даного номеру, що не вимагає надання персональних даних абонента.
		У даному випадку можна стверджувати про те, що особу, яка підписує договір через смс-повідомлення, яке надсилається на абонентський номер, послуги по якому надаються знеособлено, кредитором однозначно неможливо встановити. Ураховуючи масову кількість фактів шахрайських дій з використання номеру телефону, абонентські послуги по якому надаються знеособлено, кредитор мав переконатися в реальності намірів позивача на укладення кредитного договору, чого він не зробив.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк» залишено без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2025 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає. 
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги 
		24 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник АТ «Райффайзен Банк» - Сапіга М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 535/3918/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6071цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що підписання кредитного договору та платіжна операція по несанкціонованому списанню грошових коштів з карткового рахунку позивача стала можливою і була наслідком лише виключно в результаті надання позивачем віддаленого доступу третім особам до свого мобільного телефону із фінансовим номером (програмно-апаратне середовище мобільного телефону), підключеним до мобільного банкінгу: НОМЕР_1 , що самим позивачем не заперечувалося.
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		26 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає про те, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 705/1938/25 з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що згідно наданого позивачем скріншоту з сайту «OLX» за 20 грудня 2024, на сайті було наявне оголошення про продаж масажного столу Ricardo вартістю 5 500 грн.
		З наданої позивачем переписки в телефоні з додатку Viber вбачається, що 20грудня 2024 року о 14.22 год. він отримав листа від особи на ім?я ОСОБА_3 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 , з питанням щодо продажу стола та яка повідомила, що оплатить товар через «олх». В подальшому від неї прийшло повідомлення наступного змісту: «Замовлення ОLХ# сплачено успішно! Надішліть це повідомлення продавцю на підтвердження. Він повинен перейти за посиланням та підтвердити угоду та отримати гроші на картку:». Надалі позивачу приходили повідомлення від «ОСОБА_3» (оскільки не проходила оплата), щоб він зв?язався з техпідтримкою та перейшов за посиланням на сайт «ОLХ» о 14.38 год. В подальшому, як зазначає позивач, йому почали надходити дзвінки з додатку Телеграм, що оплата не проходить тривалий час, покупець скаржиться, та на їх чергове прохання позивач надав віддалений доступ до телефону, щоб вияснити проблему, після чого його телефон заблокувався та позивач не міг виконати на ньому жодної операції, в тому числі зателефонувати.
		З наданих сторонами кредитних документів вбачається, що 20грудня 2024 року о 15.17 год. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-307686651 від 20 грудня 2024 року відповідно до якої Відповідач зобов`язався за умови відсутності коштів на Картковому рахунку надати Позивачу в межах поточного ліміту кошти (Кредит), а Позивач зобов`язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування (пункт 2.3 Кредитного договору). Розмір поточного ліміту на дату початку кредитування - 45 000,00 грн. (пункт 3.2.1 Кредитного договору), з подальшим збільшенням кредитного ліміту, строк кредиту становить 300 місяців з дати встановлення Поточного ліміту (пункт 3.3 Кредитного договору), процентна ставка встановлена у розмірі 48,00% річних (пункт 3.4 Кредитного договору). Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на Картковий рахунок одночасно з ініціюванням Позивачем платіжних (видаткових) операції за Картковим рахунком. Фінансовий номер телефону Позивача для підключення мобільного банкінгу: НОМЕР_1 (зазначений Позивачем у Заяві на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» № 010-RO-82-307686651).
		Підписання електронних документів в мобільному застосунку «Райффайзен Онлайн» здійснюється шляхом накладання електронного підпису Клієнта (шляхом введення Одноразового пароля). Електронний документ, на який накладено Електронний підпис Клієнта (шляхом введення Одноразового пароля), є таким, що вчинений Клієнтом із додержанням письмової форми та підписаний Клієнтом власноруч. Кредитний договір підписано в електронній формі шляхом підтвердження одноразовим ідентифікатором 593861+НОМЕР_3 20 грудня 2024 року о 15:17 год.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
		Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		 
		Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
		У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
		Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
		Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
		У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
		 
		Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
		Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
		Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
		Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
		При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
		Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, встановивши, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність вищевказаного кредитного договору.
		Позивач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має. 
		Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Отже, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини у справі судами встановлено повно, проте надано неправильну правову оцінку доказам, тому Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги АТ «Райффайзен Банк», скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити.
		Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року скасувати.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту - відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...