Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/9827/26 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 15.04.2026. Зареєстровано: 16.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2026.
Дата набрання законної сили: 09.04.2026
Номер судового провадження: 1-кс/947/4880/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025160000001159

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 947/9827/26
		Провадження № 1-кс/947/4880/26
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання  ОСОБА_2 , за участю прокурора  ОСОБА_3 , підозрюваного  ОСОБА_4 , захисника підозрюваного  адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000001159 від 07.11.2025 року відносно: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нестоїта Котовського району Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, в цивільному шлюбі, на утримані малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
		Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, територія якої в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, норми якої є нормами прямої дії.
		Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. 
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно статті 2 Закону України «Про державний кордон України», Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		Згідно статті 9 вищевказаного Закону України, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
		Пункт пропуску через державний кордон України  це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.
		Статтею 12 вказаного Закону визначено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.
		Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон та забезпечується шляхом установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням. 
		Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем. 
		Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», порядок перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення відповідних документів.
		Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі  Правила), які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
		Крім того, п. 3 вказаного Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема статтею 33 Конституції України, тобто право кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до Правил, право перетинання державного кордону України військовозобов`язаними надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав.
		Так, згідно з листом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 23-6122/0/6-22-вих від 24.02.2022 року, з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, проведення своєчасної та повної мобілізації, на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений (за виключеннями).
		В той же час, обмеження, визначені у вказаних Правилах стосуються військовозобов`язаних осіб.
		Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.10.2025 року, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на одержання незаконної грошової винагороди за організацію незаконного переправлення громадян України, а саме чоловіків, яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що для досягнення злочинного результату поза можливістю бути викритим є необхідним залучення інших осіб, ОСОБА_4 для досягнення своєї злочинної мети, у невстановлений досудовим розслідуванням дату, час та спосіб, залучив до злочинної діяльності невстановлену досудовим розслідуванням особу.
		Так, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 19.10.2025 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою, з корисливих мотивів, підшукав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому повідомив про можливість переправлення осіб через державний кордон України під час дій правового режиму воєнного стану, незважаючи на встановлену заборону, шляхом безпосереднього перевезення через державний кордон України, повідомивши останньому, що таке перевезення відбудеться в обхід офіційно встановлених пунктів пропуску через державний кордон України.
		У свою чергу ОСОБА_7 , повідомивши про відомі йому факти до правоохоронних органів, був залучений, за його згодою, до проведення слідчих (розшукових) дій, та діючи під контролем правоохоронних органів погодився на запропоновані ОСОБА_4 умови перетину осіб через державний кордон України.
		В подальшому, 29.03.2026 року, приблизно об 11 год. 45 хв., ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 біля буд. № 54 по вул. Люстдорфська м. Одеси, де в салоні автомобіля OPEL VIVARO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи з корисливих мотивів, під час руху автомобіля повідомив ОСОБА_7 , що перевезення особи, яка планує незаконно виїхати за межі України відбудеться в обхід офіційно встановлених пунктів пропуску через державний кордон України до Республіки Молдова, а точний маршрут руху він повідомить пізніше.
		Окрім цього, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою, з корисливих мотивів, зазначив, що ОСОБА_7 має передати йому ( ОСОБА_4 ) частину незаконної грошової винагороди у вигляді грошових коштів у сумі 2 000 доларів США за організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза офіційно встановлених пунктів пропуску, а також зазначив, що ОСОБА_8 має передати другу частину незаконної грошової винагороди у вигляді грошових коштів у сумі 5000 доларів США вже безпосередньо під час перетину кордону.
		Після цього, 01.04.2026 року ОСОБА_4 , діючи з тих же мотивів та спонукань, відравив текстове повідомлення через мобільний додаток «WhatsApp» ОСОБА_7 , в якому призначив зустріч на 13 годину 02.04.2026 року біля будинку №2 по вул. вул. Європейська в м. Одеса, з метою організації подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України в напрямку до Республіки Молдова. 
		Після цього, 02.04.2026 року, приблизно об 14 годині 23 хвилини, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою, зустрівся біля будинку № 38 по вул. Святослава Караванського у м. Одеси з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , де останній за вказівкою ОСОБА_4 цього ж дня, о 15 годині 39 хвилин, сів в салон автомобіля марки Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який його повинен доставити до визначеного ОСОБА_4 місця, з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон. 
		Надалі, діючи на виконання вказівок ОСОБА_4 , 02.04.2026 року о 17 годині, ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 38 по вул. Святослава Караванського у м. Одеса, передав ОСОБА_4 частину незаконної грошової винагороди у вигляді грошових коштів у сумі 2 000 доларів США (що станом на 02.04.2026 року відповідно до курсу Національного банку України становить 87561,6 гривень), за організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза офіційно встановлених пунктів пропуску в напрямку до Республіки Молдова, після чого ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронного органу, а його протиправну діяльність припинено.
		02.04.2026 року о 17 год. ОСОБА_4 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, на місці вчинення злочину. 
		За викладених обставин, 02.04.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
		Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження  ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.
		У судовому засіданні - 
		Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3  обгрунтован клопотання, його вимоги підтримав та просив задовольнити. Просив заборонити підозрюваному спілкуватися зі свідками: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
		Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підозра необґрунтована в частині зазначення кваліфікуючої ознаки «за попередньою змовою групою осіб», ризики зазначені стороною обвинувачення та розмір застави необґрунтовані. ОСОБА_4 має стійкі соціальні звязки, раніше не засуджений, проживає з цивільною дружиною та донькою ІНФОРМАЦІЯ_5 , позитивно характеризується за місцем проживання, займається спортом - професійним боксом, має велику кільсть нагород. Просив врахувати міцні соціальні зв`язки його підзахисного та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити заставу, передбачену п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Долучив письмові заперечення з додатками.
		Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що з пред`явленою підозрою погоджується та щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
		Дослідивши матеріали клопотання та матеріали додані в його обґрунтування, вислухавши думку учасників процесу, приймаючи до уваги письмове заперечення сторони захисту з додатками, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Як вбачається з матеріалів клопотання, 02.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
		Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину підтверджується, зокрема:
		-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 07.11.2025 року; 
		-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 10.11.2025 року, який пояснив, що 19.10.2025 року в м. Подільську він познайомився з ОСОБА_10 , який цікавився чи є серед його знайомих чоловіки призивного віку, які хотіли б виїхати за межі України поза пунктами пропуску на територію Молдови, пояснивши, що ціна виїзду складає 7000 доларів США;
		-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 09.01.2026 року, який пояснив, що в кінці грудня 2025 року в м. Подільську він познайомився з ОСОБА_10 , який розповів, що допомагає чоловікам призовного віку виїхати за межі України поза пунктами пропуску на територію Молдови, пояснивши, що ціна виїзду складає 4000 доларів США;
		-протоколом затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України від 02.04.2026 року, під час якого в ході особистого обшуку затриманої особи.
		-протоколом обшуку транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, з державним номерним знаком НОМЕР_2 від 02.04.2026 року, в ході якого ОСОБА_8 видав імітаційні засоби у вигляді грошових коштів, а саме 50 купюр номіналом по 100 доларів США з серією та номером: НК88552628С; 
		-протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_4 від 30.01.2026 року, в ході яких зафіксовано розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_7 , під час яких ОСОБА_4 розповідає умови незаконного перетину осіб через державний кордон України та зазначає суми за вказані дії;
		На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
		Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на те, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінально-протиправних дій.
		При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
		При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні (позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна), слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваноговід органу досудового розслідування та суду.
		Також, при встановленні даного ризику, слідий суддя виходить з того, що наразі ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню вказівками, що може бути фактором, який сприятиме останньому у залишенні території України та переховуванні від органу досудового розслідування та суду.
		Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
		Також, стороною обвинувачення доведено, що в рамках даного провадження існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, перешкоджати встановленню інших осіб, які також можуть бути причетними до вчинення злочину, у тому числі консультуючи їх про хід досудового розслідування, а також надаючи інформацію про шляхи безперешкодного переміщення через державний кордон України пунктом прикордонного пропуску з метою переховування таких осіб.
		Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання з огляду на те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та стороною обвинуваення не надано данних про те, що він має статус підозрюваного/обвинуваченого в рамках будь-якого іншого кримінального провадження. 
		У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 . 
		Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
		Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухилення підозрюваного від органу досудового слідства, суду, а запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов`язання є недоцільними, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики.
		З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
		При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
		Так, з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, вбачається, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_4 ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 66 560 грн. до 266 240 грн.). 
		Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.
		Проте, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано вказаний розмір застави, який є більшим, ніж передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину.
		Слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, щоу безпосередньо самим підозрюваним від здійснення протиправної діяльності було отримано грошові кошти у розмірі 2000 доларів США (станом на 02.04.2026 року відповідно до курсу Національного банку України - 87561,6 грн.).
		Також, слідчий суддя враховує той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 позитивно характеризується, з пред`явленою йом підозрою погоджується та має на утриманні малолітню дитину.
		Отже, слідчий суддя з огляду на соціальний та майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 та його роль у імовірно вчиненому злочині, прийшов до висновку, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень здатна буде забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.
		Враховуючи наведені вище фактори, слідчий суддя вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави. 
		Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання  задовольнити частково.
		Застосувати до підозрюваного  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 31.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
		Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
		Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача  ДКСУ м. Київ, МФО  820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. 
		У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 31.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 
		- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
		- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого або прокурора;
		- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
		- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ;
		- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...