Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/4629/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 30.04.2026. Зареєстровано: 01.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2026.
Дата набрання законної сили: 28.04.2026
Номер судового провадження: 11-кп/819/175/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022080030000101

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/819/175/26 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		Справа № 766/4629/25 Доповідач ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		Єдиний унікальний номер справи: 766/4629/25
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28.04.2026            м. Херсон
		Херсонський апеляційний суд у складі:
		головуючого ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 ,  
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62022080030000101, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 16.09.2025 щодо: 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.7 ст.111-1 КК України.
		в с т а н о в и в:
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин. 
		Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права рахувати з моменту відбуття ОСОБА_8 основного покарання.
		Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів. 
		 
		Встановлені судом обставини.
		Судом першої інстанції визнано доведеним вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України за таких обставин.
		ОСОБА_8 , будучи громадянином України, достовірно усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення її території, достеменно знаючи та розуміючи факт захоплення та подальшого незаконного утримання окупаційною адміністрацією РФ та збройних сил РФ території м. Херсон та Херсонської області, знаходячись на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, погодився на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа представників окупаційної адміністрації РФ у м. Херсоні, та 23 травня 2022 року, добровільно зайняв посаду  «начальник медичного відділу» в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Херсон, - «Управлінні служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу: «начальник медицинского отдела Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области»).
		Судом дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.7 ст.111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 посилається на незаконність та необґрунтованість вироку з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження та істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Вважає, що суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок у повній відсутності належних, допустимих, достовірних доказів. Матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу, що підтверджує наявність прямого чи непрямого умислу на вчинення державної зради або колабораційної діяльності, жодного підтвердження факту передачі інформації, надання допомоги чи взаємодії з представниками держави-агресора, жодної оцінки обставин, які б дозволили встановити мотив або мету інкримінованих дій. 
		Крім того, у вироку суд посилається на фрагментарні, суперечливі свідчення, не підкріплені іншими джерелами доказів. Не було доведено умисел на підривну діяльність проти України, реальний причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого та шкодою інтересам держави. 
		Також судом недотримано стандарту доведеності вини поза розумним сумнівом, зібрані докази не підтверджують склад інкримінованого злочину. 
		Суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що стаття 111-1 КК України набула чинності 15.03.2022, одразу після введення доповнень до КК України.
		Враховуючи той факт, що особа проживала в місті Херсоні та не мала можливості знати про внесені зміни до КК України, оскільки під час окупації кореспонденція у м. Херсон не доставлялась. 
		Просить вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 16.09.2025 щодо ОСОБА_8  скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України.
		Позиції сторін.
		Відповідно до вимог ст.135 КПК України обвинувачений ОСОБА_8 вважається таким, якого належно повідомлено про виклик до суду, з моменту опублікування повістки про його виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» шляхом опублікування оголошення із повісткою про його виклик до суду та опублікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, які надіслані захиснику ОСОБА_7 .
		 
		Заслухавши доповідь судді, позицію захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав апеляційні вимоги сторони захисту, просив їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. 
		 
		Мотиви суду апеляційної інстанції. 
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Судовий розгляд кримінального провадження за ОСОБА_9 здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з урахуванням та дотримання загальних засад, встановлених процесуальним законом для такого розгляду в порядку спеціального судового провадження відповідно до вимогч.3 ст.323 КПК України. 
		 
		Як випливає з вироку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, встановивши при цьому усі необхідні елементи складу кримінального правопорушення, у тому числі і його об`єктивну та суб`єктивну сторони.
		 
		Що ж до питання дотримання порядку здійснення спеціального досудового розслідування та вимог кримінального процесуального закону під час спеціального судового розгляду кримінального провадження, то порушень вимог КПК України допущено не було. 
		Положеннями ст.297-1 КПК України передбачено, що спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. 
		Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121,частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями146-1,147,частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 4361, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. 
		Згідно із ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук. 
		За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого. 
		Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. 
		З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом. 
		Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62022080030000101. 
		Згідно із ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.07.2025 кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, проведено відповідно доч.3 ст.323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia). 
		Відповідно до матеріалів справи, про день та час судового ОСОБА_10 повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження шляхом розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області, веб-сайті Офісу Генерального прокурора та були вручені захиснику ОСОБА_7 , що свідчить про виконання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону щодо повідомлення та виклику обвинуваченого. 
		Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала усі можливості для того, щоб забезпечити дотримання усіх передбачених КПК України прав обвинуваченого ОСОБА_8 . 
		Як випливає з матеріалів справи, суд першої інстанції неупереджено, всебічно, повно, дослідивши надані учасниками процесу докази в їх сукупності, обґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок. 
		Колегією суддів не встановлено упередженого ставлення як органу досудового розслідування, так і суду до учасників процесу, його зацікавленість в результатах розгляду кримінального провадження, а також не створення судом першої інстанції необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що свідчило б про порушення вимог ст.22 КПК України
		Виходячи зі змісту вимог ст.370 КПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно із ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч.2 ст.17 КПК України.
		 
		Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за встановлених і викладених у вироку обставин, підтверджені зібраними у встановленому законом порядку доказами, дослідженими у суді та проаналізованими у вироку. 
		Згідно із ч.1 ст.94 КПК України суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч.3 ст.17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, винуватість ОСОБА_8 повністю доведена, а вчинене ним кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано за ч.7 ст.111-1 КК України за ознаками добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		 
		Як випливає з вироку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.7 ст.111-1 КК України, встановивши при цьому усі необхідні елементи складу злочину, у тому числі і його об`єктивну та суб`єктивну сторони. 
		 
		Що ж до доводів захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
		 
		Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема: 
		 
		-показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що як до, так і під час окупації м. Херсона, вона працювала сторожем у виправній колонії №90, що в м. Херсоні. 
		З 01.06.2022 виправна колонія перейшла під контроль окупаційної влади. На території установи змінили українську державну символіку на російську. Під час окупації м. Херсона, бачила як до установи регулярно заходив ОСОБА_8 , який раніше в цій же установі працював стоматологом, а після окупації зайняв посаду начальника медичної служби, про що вона дізналася від інших працівників установи; 
		 
		-показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що як до, так і під час окупації м. Херсона, вона працювала у відділі охорони виправної колонії №90, що в м. Херсоні. Після окупації м. Херсона, в травні місяці, начальник установи ОСОБА_13 на шикуванні особового складу повідомив, що з 01.06.2022 року установа переходить під окупаційний режим. На території установи були розміщені російська символіка, змінилася табличка з назвою установи. Обвинуваченого ОСОБА_8 знає, оскільки до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України він працював стоматологом в ДУ «Північна виправна колонія (№90)». Після окупації він зайняв посаду начальника медичної служби установи. На контрольно-пропускному пункті установи, де вона несла службу, для забезпечення пропускного режиму до установи, був список з переліком прізвищ із зазначенням посад. Серед них було наявне прізвище обвинуваченого, його посада вказана як начальник медичної частини; 
		 
		-показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що станом на 24.02.2022 він працював в ПВК №90 на посаді інспектора зі служби озброєння та спецзасобів. Також в установі працював обвинувачений ОСОБА_8 , якого він знає з 2019 року, на посаді стоматолога. В травні 2022 року ОСОБА_13 повідомив, що з червня 2022 року установа переходить під окупаційний режим, хто хоче може залишитись працювати далі, а хто ні, має звільнитися. В травні 2022 року він звільнився з ДУ ПВК №90. В червні 2022 року від співробітника установи ОСОБА_15 , який залишився працювати в ній, дізнався, що обвинувачений зайняв посаду начальника медичної служби установи; 
		 
		-показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що під час окупації м. Херсона він був перебував під слідством, утримувався у слідчому ізоляторі м. Херсона, а потім на території виправної колонії №90, що в м. Херсоні. В установі бачив обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше працював стоматологом. Від інших осіб дізнався, що при окупантах обвинувачений зайняв посаду начальника медичної частини установи; 
		 
		-показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що він працював у Північній виправній колонії №90 оперативним працівником. Там же працював обвинувачений ОСОБА_8 , якого він знав візуально. Після окупації м. Херсона, начальник установи ОСОБА_13 повідомив, що з 01.06.2022 установа переходить під окупаційний режим. Він звільнився, але з 27.06.2022 був вимушений повернутися на роботу в установу. Після цієї дати неодноразово бачив обвинуваченого на території установи. При окупаційній владі ОСОБА_8 , який раніше працював стоматологом, зайняв посаду начальника медичної служби виправної колонії. 
		 
		Зазначені вище показання свідків, суд першої інстанції правильно визнав достовірним джерелом доказів, оскільки вони узгоджуються між собою щодо фактичних обставин кримінального провадження та підтверджуються іншими письмовими доказами:
		 
		-відомостями Державної міграційної служби відповідно до яких, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав паспорт громадянина України (003754543);
		-протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.08.2024, 01.08.2024, 17.03.2025, 18.03.2025 за участю ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , які за загальними рисами обличчя впізнали ОСОБА_8 , як особу, яка працювала у так званому «Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области», у період окупації м. Херсона в 2022 році;
		-протоколом огляду від 15.10.2024, відповідно до якого, предметом огляду є публікація розміщена 05.06.2022 на Інтернет-сторінці видання «ВЕСТИ КРЫМ», з відповідним посиланням, під назвою «Новый состав полиции сформировали в Херсонской области», а саме, відео тривалістю 06 хв.42 сек., зі змісту якого вбачається, що на окупованій території окупаційною адміністрацією здійснюється формування органів внутрішніх справ та розповідається про діяльність органів виконання покарань в регіоні. На 02 хв. 25 сек. відеозапису зйомка відбувається на території «Північної виправної колонії №90», де з 03 хв. 16 сек. особа чоловічої статі, зазначена як « ОСОБА_21 » «Начальник управления медицинской службы исполнения наказания по Херсонской области» розповідає про наркозалежних засуджених, які відбувають покарання у вказаній колонії. Відеозапис збережено да DVD-R диск під назвою «P84ijAmW2EHIuG3LlF_UbbEI4yQGc_iz»;
		-висновком портретної експертизи №Се-19/126-24/15529-ФП від 23.01.2025, згідно до якої, у часовому проміжку з 03:30 по 03:35 відеозапису під назвою «P84ijAmW2EHIuG3LlF_UbbEI4yQGc_iz», який є додатком до протоколу огляду від 15.10.2024 та зразку зовнішності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (файл ОСОБА_22 pdf) зображена одна і таж сама особа;
		-протоколом огляду від 18.01.2025, відповідно до якого слідчий оглянув документи з кримінального провадження №42022100000000247, отриманих в порядку тимчасового доступу до речей та документів, серед яких наказ так званого «воєнного коменданта Херсонської області» №18 від 07.05.2022 ОСОБА_23 , наказ так званого «начальника управление службы наказания по Херсонской области» №1 від 07.05.2022 ОСОБА_13 , положенням про управління служби виконання покарань по Херсонській області, журнал №3 реєстрації наказів по особовому складу, наказ так званого «начальника управление службы наказания по Херсонской области» ОСОБА_13 за №4 від 23.05.2022, журнал вихідної кореспонденції №4, розрахунок грошового забезпечення, рапорт;
		-наказом так званого «воєнного коменданта Херсонської області» №18 від 07.05.2022 ОСОБА_23 , яким створено так зване «управление службы наказания по Херсонской области», якому передано в управління всі кримінально-виконавчі установи в регіоні. На посаду начальника управління призначено ОСОБА_13 ;
		-наказом так званого «начальника управление службы наказания по Херсонской области» №1 від 07.05.2022 ОСОБА_13 , яким він прийняв в управління «Північну виправну колонію (№90)»;
		-положенням про управління служби виконання покарань по Херсонській області, яким визначено структуру, завдання та повноваження вказаного органу окупаційної влади;
		-журналом №3 реєстрації наказів по особовому складу, в якому міститься запис про видання наказу №4-лс від 23.05.2022 «Про призначення», де серед групи осіб зазначено прізвище ОСОБА_8 ;
		-наказом так званого «начальника управление службы наказания по Херсонской области» ОСОБА_13 за №4 від 23.05.2022, яким серед інших, ОСОБА_8 призначено на посаду так званого «начальника медицинской службы отдела Управления службы исполнения наказания по Херсонской области». Підстава прийняття ОСОБА_8 на службу  його заява;
		-журналом вихідної кореспонденції №4 так званого «управления службы наказания по Херсонской области» за період з 07.06.2022 по 23.08.2022;
		-розрахунком грошового забезпечення відповідно до штатної кількості персоналу «Північна виправна колонія (№90)» на 2022 рік, де наявна відомість, що в штаті установи є так звана «медикосанітарна частина», яку очолює її начальник;
		-графіком чергувань фельдшерів медико-санітарної частини виправної колонії №90 на серпень місяць 2022 року, який складений та підписаний від імені ОСОБА_8 , посада якого зазначена  «Начальник медицинского отдела Управления службы исполнения наказания по Херсонской области»;
		-рапортом від 13.10.2022 на ім`я так званого «начальника управления службы наказания по Херсонской области» ОСОБА_13 від імені ОСОБА_8 , посада якого зазначена  «Начальник медицинского отдела Управления службы исполнения наказания по Херсонской области»;
		 
		Наведені вище докази не містять суперечностей та узгоджуються між собою щодо фактичних обставин учинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення,а тому у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість, достовірність і достатність, які в своїй сукупності та взаємозв`язку поза всяким сумнівом доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обґрунтовано взяті судом до уваги при ухваленні судового рішення.
		 
		Врахувавши всі обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку позиції сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, та обґрунтовано не прийняв її до уваги, оскільки вона не знайшла свого підтвердження та спростовується наведеними вище доказами, зокрема, показаннями свідків, які є послідовними та узгоджуються з відповідним документами, які підтвердили той факт, що ОСОБА_8 , будучи громадянином України, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасово окупованій території України за місцем свого проживання в м. Херсоні, добровільно зайняв посаду  «начальник медичного відділу» в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій територіїм. Херсона, - «Управлінні служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу: «начальник медицинского отдела Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области»), при цьому він мав вибір та можливість відмовитися від дій, які є кримінально-караними. 
		 
		Будь-яких даних, які б свідчили про те, що свідки могли ОСОБА_24 у вчиненні кримінального правопорушення через їх зацікавленість, в матеріалах провадження не має. 
		Підсумовуючи свої висновки у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодний із досліджених судом доказів та жодна з обставин, які ними підтверджуються, не вказують на те, що ОСОБА_8 вчинив інкриміноване діяння недобровільно. 
		Під час судового розгляду не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії ОСОБА_8 вчинено під фізичним чи психологічним примусом. 
		 
		Вищевказані показання свідків та письмові докази у кримінальному провадженні в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання колегії суддів, повністю доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. 
		 
		Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі докази у кримінальному провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, та такими, що в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення. 
		Ці докази ретельно досліджені під час судового розгляду кримінального провадження та мотивовано взяті до уваги при ухваленні судового рішення.
		 
		Що ж до доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_8 проживав в місті Херсоні та не мав можливості знати про внесені зміни до КК України, оскільки під час окупації кореспонденція у м. Херсон не доставлялась, то колегія суддів вважає їх необґрунтованим, з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Закон України №2108-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» було опубліковано у встановленому законом порядку у газеті «Голос України» № 56 від 15.03.2022. 
		Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у встановленому законом порядку.
		Основна умова вступу нормативно-правового акту в силу, і відповідно обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях.
		Отже, опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства.
		Колегія суддів зауважує, що Законодавець визначив єдиний спосіб доведення до відома населення законів та інших нормативно-правових актів, а саме  публікацію у встановленому законом порядку в офіційних друкованих виданнях. 
		А тому твердження захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_8 не усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, та не передбачав його суспільно-небезпечні наслідки і не бажав їх настання, не знайшли свого підтвердження. 
		При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_8 , маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій та вжити відповідні заходи для своєї безпеки, та обґрунтовано відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність об`єктивної сторони злочину. 
		Апеляційний суд також акцентує увагу на тому, що ОСОБА_8 не міг не усвідомлювати того, що рф здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та, що його дії можуть бути кваліфіковані як добровільне зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. 
		А відтак, апеляційний суд вважає відповідні доводи сторони захисту голослівними та нічим не підтвердженими. 
		Що ж до виду та міри призначеного судом першої інстанції покарання, апеляційний суд виходить з наступного. 
		Згідно зі ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. 
		Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у розумінні ст.414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
		Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України надається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Під особою обвинуваченого у контексті ст.414 КПК України слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент ухвалення такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання, з огляду на мету та засади його призначення. 
		 
		Призначаючи ОСОБА_8 вид та міру покарання, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.50, 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, особу винного, який на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкцій ч.7 ст.111-1 КК України лише в умовах ізоляції від суспільства, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державної влади, місцевого самоврядування та займатися правоохоронною діяльністю, строком на14 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. 
		Таке покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, пропорційним, співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.
		Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. 
		Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд.
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 16.09.2025 щодо ОСОБА_8  залишити без змін. 
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2    ОСОБА_3    ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...