Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/13901/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 30.04.2026. Зареєстровано: 01.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/521/621/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000147

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 521/13901/23 
		Пр-ня по справі № 1кп/521/621/26
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		30 квітня 2026 року 
		 
		Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 22023230000000147 від 15.03.2023 року, у відношенні:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в АР Крим м. Сімферополь, Сакський район, м. Саки, громадянки України, яка має вищу технічну освіту (інженер гідротехнік), не працює, розлучена, зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.
		 
		Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		з боку захисту: обвинувачена ОСОБА_3 , захисники  адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		1.1.24.02.2022 року на виконання незаконного наказу представників влади РФ військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України, на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, в тому числі продовжений станом на день ухвалення вироку. 
		Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ, було тимчасово взято під контроль м. Херсон  обласний центр Херсонської області та частину інших населених пунктів на території Херсонської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установи, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами. 
		У березні 2022 року представниками держави-агресора, з метою впровадження на тимчасово окупованій території України політики та законодавства РФ, створено окупаційний орган виконавчої влади  військово-цивільну адміністрацію Херсонської області. 
		До завдань окупаційного органу влади  ВЦА Херсонської області відноситься встановлення влади окупаційних військ РФ на території населених пунктів Херсонської області; керування процесами створення та діяльності окупаційних органів влади; створення умов неможливості дії українських органів влади та законів на вказаній території; впровадження обігу грошової одиниці, використання системи оподаткування, реєстрації та діяльності суб`єктів господарської діяльності, органів влади та місцевого самоврядування, надання освітніх та медичних послуг, роботу правоохоронної та судової систем, тощо за законами РФ; організація та проведення незаконного референдуму з питання приєднання частини тимчасово окупованої території Херсонської області до РФ. 
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомими фактами, громадянка України ОСОБА_3 , будучи радикально налаштована до діючою легітимної влади в Україні, перебуваючи у м. Херсон, достовірно знаючи, що військовослужбовці РФ окупували м. Херсон та частину Херсонської області і продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід робот начальника відділу персоналом та документального забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно і свідомо, не пізніше 05.09.2022 року (більш точної дати не встановлено) добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме посади, мовою оригіналу «начальника отдела управления персоналом и документального обеспечения «Государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 »», на яку була призначена директором так званого «Государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_8 .
		Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_3 на виконання зазначених функцій, здійснювала управління персоналом, планування діяльності відділу кадрів, координацію роботи, контроль виконання та прийняття управлінських рішень, пов`язаних з відділом кадрів, організацію формування штатного розпису вказаного управління, підготовку документів щодо працевлаштування співробітників на посади відповідно до штатного розпису «Государственного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із дотриманням вимог законодавства РФ.
		1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 111-1 КК, за кваліфікуючими ознаками: добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
		 
		2.Покази і правова позиція обвинуваченої.
		2.1.Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй злочині не визнала та показала, що вона не займала посаду у незаконному органі влади, який був створений на території Херсонської області. Показала, що на початок широкомасштабного вторгнення вона працювала провідним документознавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_9 була начальником відділу. Керівником всього підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 був ОСОБА_8 . На початку активних дій військових РФ, багато людей почало виїжджати з м. Херсона, в тому числі працівники підприємства. 17.04.2022 року на роботу не вийшла ОСОБА_9 . В той же день, головний бухгалтер повідомила їй, що оскільки у кадровій роботі ніхто краще за неї ( ОСОБА_3 ) не розуміється, то вона повинна припустити до виконання обов`язків, пов`язаних із кадрами та паралельно виконувати власні обов`язки у відділі управління персоналом. Розуміючи, що справді спеціалістів її рівня не залишилось на підприємстві, вона розпочала роботу на вказаних напрямках діяльності. Роботи було дуже багато, оскільки підприємство мало у підпорядкуванні приблизно 2000 осіб. Приймались заходи для повернення трудових книжок людям, частково заходи із знищення документації, для того, щоб вона не потрапила до рук окупантів. Саме вона формувала і здійснювала забезпечення документального оформлення кадрових рішень, вела кадровий облік. В той проміжок часу був постійний зв`язок з керівництвом у м. Києві, куди вона надавала відповідні звіти, також приймала консультації з різних питань по роботі. Керівництво у м. Києві не закривало підприємство, а навпаки надавало завдання у штатному режимі, тому вона вважала, що здійснює роботу законно, відповідно до українського законодавства. У кінці серпня 2022 року, керівництво у м. Києві, зажадало від неї надати зведений звіт по підприємству. Звіт був зроблений та відправлений. Боялись коли проводився референдум. У вказаному референдумі, вона не приймала участі. Фактично працювала на підприємстві до 19.10.2022 року, а 21.10.2022 року вона виїхала через АР Крим, з м. Херсона. Спочатку виїхати з м. Херсона вона не могла, оскільки не було грошових коштів. Спочатку була у сестри в Криму, потім виїхала через Росію, держави Балтії до Польщі, а потім в`їхала в Україну. Почала проживати у м. Києві. 
		ОСОБА_3 серед іншого також показала, що на загальних зборах у липні 2022 року ОСОБА_8 сказав, що утворюється нове підприємство під російською владою, яке буде існувати паралельно із українським. Оскільки ніхто з працівників не отримував тривалий час заробітну платню, її питали про виплати заробітної плати, коли вона буде? Вона спитала про виплату зарплати у ОСОБА_8 , останній сказав, що з Києва не буде виплат. Якщо людям скрутно, то він спитає за гроші у російської влади. Особисто ОСОБА_3 нікому не пропонувала отримувати грошові кошти в російських рублях. Ніяких завдань, ОСОБА_8 їй не надавав, що стосується виконання робіт у підприємстві, яке створено за російськими законами. Коли вона приїхала у м. Київ, то зателефонувала ОСОБА_10 , який виконував обов`язки керівника підприємства. Він сказав, що її звільнили. 18.04.2023 року приїхали співробітники ІНФОРМАЦІЯ_6 і вручили їй підозру, а потім відбувся суд і їй обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Під час прямого допиту, ОСОБА_3 повідомила, що не визнає співпрацю з ворогом, з російською владою. До 19.10.2022 року вона працювала у  ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке було під українською владою. В неї не було зразків документів на російській мові і вона не пропонувала нікому із співробітників підприємства підписувати такі документи. ОСОБА_3 не знає чи виплачувались грошові кошти співробітникам підприємства в російських рублях. Вона особисто не отримувала кошти в російських рублях. Їй не відомо, чи спілкувався ОСОБА_8 з представниками російської влади. Жодних виробничих нарад не було. Останню заробітну платню ОСОБА_3 отримала тоді ж коли і всі  аванс за червень. Після цього ніхто із співробітників не отримував заробітну платню у гривнях від української влади. Займатись кадровою роботою їй сказав ОСОБА_8 . Вона не бачила документів про створення підприємства за російським законодавством. Вперше їх побачила у кримінальному провадженні. Список співробітників підприємства, який створений російською владою, в якому є її прізвище, на думку ОСОБА_3 не підтверджує факт роботи її на окупаційну владу. У вказаному списку є прізвище щонайменше трьох свідків, які давали покази проти неї у суді. Є прізвище ОСОБА_11 , який виїхав з території м. Херсона ще на початку широкомасштабного вторгнення, а також наприклад ОСОБА_12 , яка знаходилась на той час у відпустці по догляду за дитиною і не виходила на роботу. Тобто, список сформований зі штатного розкладу всіх без виключення працівників. ОСОБА_3 показала, що на її комп`ютері невідомою особою був створений поштовий адрес з електронною поштою російських сервісів. На неї справді приходили різні типи документів, в тому числі для неї особисто. Працювала вона безкоштовно, оскільки очікувала, що щось повинно змінитись. Так, як змін не відбувалось, то вона вирішила виїхати. Життєдіяльність вона підтримувала в м. Херсон, за рахунок пенсії свекрухи та коштів подруги пенсіонерки. ОСОБА_3 особисто не контактувала з представниками російської влади. Їй особисто не відомо, хто перейшов працювати на російську владу. 
		 
		3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		3.1.Незважаючи на правову позицію обвинуваченої ОСОБА_3 , її вина в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК підтверджується наступними дослідженими доказами.
		 
		I.Усні докази (показання).
		3.2.Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні показала, що вона працює в ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділі правового забезпечення. Постійно проживає в м. Херсон. ОСОБА_3 знає як працівника управління водних ресурсів. На час повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 працювала провідним документознавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 (фактично відділ кадрів). Станом на 01.08.2022 року вона також працювала на тій самій посаді. Стосунки між свідком та обвинуваченою були звичайні ділові. Однак, неприязні ніколи між ними не було і ставились вони один до одного дуже добре. Підстав обмовляти ОСОБА_3 у свідка немає. За обставинами провадження, ОСОБА_13 показала, що до 01.08.2022 року вона працювала в управлінні водних ресурсів. Після того, як завхоз підприємства ОСОБА_14 , а також головний бухгалтер підприємства ОСОБА_15 повідомили, що управління водних ресурсів переходить під владу РФ, ОСОБА_13 вирішила виїхати з міста Херсон і залишити роботу. Спочатку вона оформила звичайну відпустку, а після цього відпуску до закінчення воєнного стану без збереження заробітної плати. Весь час в управлінні продовжувала працювати ОСОБА_3 . Після залишення підприємства ОСОБА_13 , обвинувачену ОСОБА_3 призначили керівником відділу кадрів. Свідок також показала, що у липні 2022 року коли управління переходило під владу Росії, керівник ОСОБА_8 запропонував всім працівникам написати заяви про прийняття на роботу в управління вже під владою Росії. Хто не бажав, звільнялись. Заяви необхідно було подавати до відділу кадрів до ОСОБА_3 . Тоді ж у липні 2022 року, свідок ОСОБА_13 особисто бачила ОСОБА_3 , яка виходила з адмін. будівлі управління водних ресурсів і питала чи буде ОСОБА_13 отримувати премію у вигляді 10 000 рублів РФ, оскільки вона формує список осіб, які бажають такої виплати. ОСОБА_13 та ще ряд працівників відмовились. 
		Під час перехресного допиту свідка, також встановлено, що у зв`язку з повномасштабною війною Росії проти України працівники відділу кадрів майже всі виїхали з м. Херсон. Фактично станом на липень у відділі кадрів залишилась працювати лише ОСОБА_3 . Знаходячись вже не на роботі та пішовши у відпустку, ОСОБА_13 писала заяву про продовження відпустки за власний рахунок і надсилала її ОСОБА_3 , яка займалась кадровим забезпеченням в управлінні. Коли відбулась деокупація м. Херсон, вона разом з іншими працівниками зайшла в свій кабінет в управлінні водних ресурсів, де побачила на столі списки працівників, що працювали в управлінні під владою РФ. Це були відомості із зазначенням заробітної платні. Серед осіб (яких було більше 1 тис.), вона побачила прізвище ОСОБА_3 , яка була визначена на посаді начальника відділу. Особисто свідок ОСОБА_13 не бачила жодного Наказу влади РФ про призначення ОСОБА_3 на посаду начальника відділу кадрів. 
		3.3.Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що він з серпня 2020 року по серпня 2022 року працював завідувачем господарства ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_3 знає як працівника відділу кадрів зазначеного підприємства з якою він працював разом. Підстав обмовляти її у свідка немає. Стосунки між ними виключно службові. За обставинами провадження, свідок ОСОБА_14 показав, що всю окупацію м. Херсона він знаходився в місті. Приблизно на початку вересня він дізнався про створення на базі ІНФОРМАЦІЯ_7 нового підприємства під владою Російської Федерації, з іншою назвою. Керівник підприємства ОСОБА_8 скликав загальну нараду, на якій повідомив, що створюється відповідне підприємство. З його слів паралельно існувати будуть два підприємства українське та російське. На зборах був особисто присутній ОСОБА_14 та ОСОБА_3 . Також ОСОБА_8 запропонував всім працівникам хто бажає перейти в новостворене російське підприємство. Вказані дії були на добровільній основі. Про те, що ОСОБА_3 залишилась серед інших працівників працювати на російську владу в основному ОСОБА_14 відомо зі слів його підлеглих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Вони особисто бачили ОСОБА_3 , яка приходила на роботу у відділ кадрів. Вони особисто писали заяви пов`язані з роботою і передавали ОСОБА_3 . Окрім того, після деокупації м. Херсона, ОСОБА_14 в одному з кабінетів бачив списки співробітників, які залишились працювати на окупаційну владу. У вказаному списку він бачив прізвище ОСОБА_3 та її посаду  начальник відділу. Особисто ОСОБА_3 не пропонувала йому переходити працювати на російську владу. Натомість вона питала ОСОБА_14 чи бажає він отримувати матеріальну допомогу у сумі 10 000 російських рублів, що повинно було виплачуватись за наказом ОСОБА_8 . Сам ОСОБА_14 через свою тещу ОСОБА_13 відправляв ОСОБА_3 заяву на відпустку, оскільки він не бажав працювати на російську владу. 
		Під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_14 показав, що особисто наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду при російській владі не бачив. Про обставини роботи ОСОБА_3 на владу Російської Федерації йому безпосередньо розказували його підлеглі, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також він бачив списки працівників російського підприємства де серед інших було зазначено прізвище ОСОБА_3 . 
		3.4.Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що він з січня 2022 року працював керівником ІНФОРМАЦІЯ_8 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_3 знає як працівника канцелярії зазначеного підприємства з якою він працював разом. Підстав обмовляти її у свідка немає. Стосунки між ними виключно службові. За обставинами провадження, свідок ОСОБА_19 показав, що на час початку широкомасштабного вторгнення військ РФ на територію України і зокрема до Херсонської області, він перебував у м. Херсоні. Декілька тижнів підприємство не працювало. Потім почало працювати. В один з днів, керівник підприємства ОСОБА_8 зібрав збори на яких повідомив, що підприємство буде переходить під російську владу. Сам ОСОБА_8 повідомив, що буде займатись перереєстрацією підприємства на російське законодавство. Хто бажає може бути оформлений на російське підприємство, хто не бажає буде звільнений. Сам ОСОБА_19 не погодився. Він визначив, що ОСОБА_3 перейшла працювати на російське підприємство у відділ кадрів за загальними рисами її поведінки та діями. Особисто наказу про призначення її він не бачив, однак поведінка її свідчила про її роботу у російському підприємстві. Так вона обходила всі відділи та управління і роздавала заяви встановленого зразку для заповнення їх і оформлення в подальшому для переходу на російське підприємство. Вона отримувала, зберігала і формувала документи по кадровій роботі, які надавав їй особисто ОСОБА_8 . Останній розвозив грошові кошти по відділам і підрозділам ІНФОРМАЦІЯ_5 , які були розташовані в тому числі на лівому березі Дніпра. Потім привозив документацію, які віддавав ОСОБА_3 . 
		3.5.Свідок ОСОБА_19 також показав, що мав приватне спілкування з ОСОБА_3 , яка під час таких розмов повідомила, що почала працювати на російську владу, оскільки їй потрібні грошові кошти і їй немає за що існувати. 
		3.6.Свідок ОСОБА_20 показала, що знає ОСОБА_3 з 2017 року, з часу коли почала працювати у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вона підтримувала з ОСОБА_3 товариські стосунки і дуже часто спілкувалась на різні теми. Підстав обмовляти її у неї немає. Працювала ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_5 у відділі кадрів, спеціалістом. Після початку широкомасштабного вторгнення ОСОБА_20 залишилась в м. Херсон до 19 вересня 2022 року, коли виїхала на підконтрольну Україні територію. Свідок ОСОБА_20 показала, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 проводив збори всіх робітників на яких повідомив, що підприємство буде переходить під російську владу. Окрім того, буде створюватись підприємство «клон» під російською владою. Хто бажає, може переходити працювати на нове російське підприємство. Свідку також відомо, що офіційно російське підприємство розпочало працювати з 05 вересня 2022 року. Вона дізналась вказану інформацію від ОСОБА_3 . Свідку відомо, що ОСОБА_3 також розпочала працювати в новоствореному підприємстві під російською владою, оскільки вона працювала у відділі кадрів. Саме вона ходила по відділам і пропонувала тим хто бажає написати відповідні заяви про перехід на роботу в новостворене підприємство. 
		Під час перехресного допиту, свідок показала, що Наказу про призначення ОСОБА_3 не бачила, однак з розмов з останньою та з самих дій ОСОБА_3 можливо було зрозуміти, що вона працює в підприємстві під владою РФ. Свідок також бачила в кабінеті у ОСОБА_3 , як остання готувала Накази про призначення або переведення співробітників у новостворене підприємство РФ. Зі слів ОСОБА_3 , вона дізналась, що їй надали списки з територіальних підрозділів для оформлення Наказів. Жодної агітації ОСОБА_3 не здійснювала, вона лише повідомляла про можливість переходу до нового підприємства під владою РФ. 
		3.7.Свідок ОСОБА_21 показав, що працював у ІНФОРМАЦІЯ_2 з листопада 2021 року на посаді заступника начальника відділу розвитку інфраструктури. ОСОБА_3 знав саме з цього часу як працівника вказаного підприємства, яка працювала у відділі кадрів. Стосунки між ними виключно службові. Підстав обмовляти її у нього немає. Свідок ОСОБА_21 показав, що під час окупації м. Херсон російськими військами у 2022 року, він знаходився в місті і не виїжджав. З 24 лютого до травня 2022 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 були на простої і не виходили на роботу. З травня почали знову працювати. У липні 2022 року керівник підприємства ОСОБА_8 зібрав збори, на яких повідомив, що підприємство переходить працювати під владу РФ, оскільки Росія тут надовго. Запропонував всім переходити на роботу у нове підприємство. На вказаних зборах був присутній особисто ОСОБА_21 та також бачив на цих зборах ОСОБА_3 . Оскільки у ОСОБА_21 були дружні стосунки з ОСОБА_8 , він часто був присутній у останнього в кабінеті. В ньому він особисто чув розмови ОСОБА_8 з іншими працівниками. Коли піднімалось питання кадрів, ОСОБА_8 казав, що з цими питаннями до ОСОБА_3 , оскільки вона завідує кадровою роботою на підприємстві. ОСОБА_21 також бачив, як ОСОБА_3 обходила службові кабінети працівників та питала, кому потрібно матеріальна допомога у російських рублях і складала відповідні списки. Свідок також чув від заступника ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , що всіма кадровими питаннями займається виключно ОСОБА_3 . Безпосередньо Наказ про призначення ОСОБА_3 на посаду, він не бачив, однак спостерігав її роботу на підприємстві. 
		Під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_21 показав, що він особисто не писав заяву про перехід на роботу у новостворене російське підприємство на базі ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_21 пропонували посаду в одному з ІНФОРМАЦІЯ_9 . Він до останнього тягнув вирішення цього питання і в подальшому відмовився, у зв`язку з чим між ним та ОСОБА_8 зіпсувались стосунки. ОСОБА_21 також показав, що бачив на столі у ОСОБА_8 анкету-опитувальник на російській мові, який видала російська влада для з`ясування як майнового так і економічного, соціального життя працівників підприємства. Вказана анкета також розподілялась через відділ кадрів. 
		3.8.Показами свідка ОСОБА_23 , яка показала, що працює у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2003 року на різних посадах. На початок широкомасштабного вторгнення вона працювала заступником начальника відділу водного менеджменту ІНФОРМАЦІЯ_10 . В теперішній час, вона працює заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 . ОСОБА_3 знає як працівника управління, яка працювала спеціалістом у відділі кадрів. Підстав обмовляти її у свідка не має. Після звільнення начальника відділу кадрів ОСОБА_24 , виконувати обов`язки начальника відділу кадрів стала ОСОБА_3 . Такі події відбулись одразу після захоплення м. Херсон військами Російської Федерації. Приблизно у червні 2022 року, керівник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 зібрав збори колективу на якому повідомив, що очевидно з бюджету української влади більше жодних нарахувань коштів на підприємство не буде, а тому потрібно приймати рішення про перехід на роботу під владу РФ. Він пропонував працівникам обдумати таку пропозицію і повідомити йому чи бажають вони працювати під новою владою. ОСОБА_23 не бажала працювати на російську владу, а тому спочатку оформила відпустку у серпні 2022 року, після цього намагалась оформити відпустку за власний рахунок і вже не виходити на роботу. Керівництво ІНФОРМАЦІЯ_5 їй відмовило. Приблизно у серпні або вересні ОСОБА_23 особисто телефонувала ОСОБА_3 та питала чи буде вона працювати у новому підприємстві ІНФОРМАЦІЯ_5 під владою Російської Федерації. Вона відповіла, що ні. Після цього у вересні виїхала з м. Херсон до ІНФОРМАЦІЯ_11 . Особисто ОСОБА_23 не бачила документів про призначення ОСОБА_3 на посаду у відділі кадрів на підприємстві, яке було під владою РФ. Таку інформацію вона знає із чуток, від інших працівників ІНФОРМАЦІЯ_10 . 
		3.9.Показами свідка ОСОБА_25 який в судовому засіданні показав, що працює сторожем (охоронцем) на підприємстві ІНФОРМАЦІЯ_10 . ОСОБА_3 він знає протягом 5-6 років, як працівника відділу кадрів. Між ним виключно службові стосунки. Підстав її обмовляти в нього немає. За обставинами подій правопорушення, свідок показав, що під час широкомасштабного вторгнення він знаходився в м. Херсон. Коли місто було окуповано військами РФ, ОСОБА_25 продовжив приходити на роботу. ОСОБА_3 як працівник відділу кадрів приходила на територію підприємства кожного дня коли на зміні був ОСОБА_25 , в тому числі коли підприємство було під окупацією російської влади. 
		Під час прямого допиту, свідок ОСОБА_25 показав, що на пункті пропуску, де чергував останній, жодних заяв з кадрових питань не було. Графік чергувань видавала ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_3 проходила через охорону, то брали ключі від свого кабінету. Увечері вона так само через прохідну уходячи повертала ключі. Керівником підприємства був ОСОБА_8 . Заробітну платню протягом окупації підприємства ОСОБА_25 не отримував. Працював безкоштовно, а жив на заощадження. Свідку відомо, зі слів інших працівників, що ІНФОРМАЦІЯ_10 був перереєстрований російською владою. Він також бачив, що ОСОБА_8 приходив в цей період часу разом з двома своїми заступниками, які вже були призначені під час російської окупації. Свідку не відомо в якій валюті отримували заробітну платню співробітники підприємства під час окупації РФ. Він вважав, що працює в українському підприємстві.
		3.10.Показами свідка ОСОБА_26 , який допитаний в судовому засіданні показав, що він прийшов працювати у ІНФОРМАЦІЯ_10 у 2002 році. Спочатку працював водієм, в подальшому з 2014 року почав працювати охоронцем. ОСОБА_3 знає весь період роботи. Вона спочатку працювала у відділі контролю, потім в неї додались обов`язки, і вона почала працювати у відділі кадрів. Стосунки з нею виключно службові, підстав обмовляти її у нього немає. За фактичними обставинами, свідок ОСОБА_26 показав, що на прохідній він працював добу через три. В кожне своє чергування він бачив, як ОСОБА_3 приходила на роботу. В тому числі вона приходила на роботу під час окупації м. Херсон військами РФ. Весь час с початку широкомасштабного вторгнення з 24.02.2022 року, свідок ОСОБА_26 знаходився в м. Херсон та ходив на роботу. З вересня по жовтень ОСОБА_26 знаходився у відпустці. Він чув чутки, що підприємство перейшло під владу РФ, однак жодних документів з цього приводу не бачив. Від офіційних осіб йому також нічого не було відомо з цього питання. Разом з тим, його робоче місце було на прохідній підприємства і він бачив вивіску українською мовою з назвою українського підприємства. Поряд також висів герб України  тризуб. Коли ОСОБА_26 вийшов з відпустки, ОСОБА_3 запропонувала йому матеріальну допомогу у сумі 10 000 російських рублів, але свідок відмовився. Заробітну платню весь час окупації йому не платили і йому не відомо чи платили кошти іншим співробітникам.
		3.11.Допитана свідок ОСОБА_27 показала, що здійснювала досудове розслідування кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 . Всі слідчі дії нею були здійснені з дотриманням вимог КПК. Підозра висунута ОСОБА_3 була на підставі сукупності зібраних доказів. Всі докази були надані суду. Певні технічні помилки в документах, щодо джерела отримання документів доказів, а саме шляхом тимчасового доступу до речей і документів, замість огляду місця події, було нею допущено у зв`язку із значним навантаженням, оскільки в той проміжок часу в неї в провадженні було більше 1000 кримінальних проваджень. 
		3.12.Показаннями свідка ОСОБА_28 , який був допитаний під час досудового розслідування слідчим УСБУ, в порядку ч. 11 ст. 615 КПК під відеозапис. Переглядом відеозапису в судовому засіданні було встановлено наступну інформацію. Свідок ОСОБА_28 показав, що працює на підприємстві ІНФОРМАЦІЯ_5 (охоронцем) приблизно три роки. Директором підприємства був ОСОБА_8 . Працював він охоронцем у центральному управлінні на АДРЕСА_3 . Під час окупації м. Херсон, ОСОБА_28 продовжував знаходитись в м. Херсон і приходив на роботу до підприємства. Йому відомо, що російська влада створила на базі українського підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 власне підприємство з російською назвою. У липні 2022 року українська влада перестала виплачувати грошові кошти на підприємстві. ОСОБА_3 була начальником відділу кадрів і свідок ОСОБА_28 бачив її під час своєї зміни на роботі завжди. В один з днів, ОСОБА_3 принесла на охорону бланки на російській мові, які потрібно було заповнити для того, щоб почати отримувати грошові кошти у російських рублях. З її слів, якщо не заповнити такий бланк, то заробітну платню ніхто виплачувати не буде. Під час окупації зарплату на підприємстві видавали виключно у російських рублях, готівкою. ОСОБА_3 виконуючи обов`язки начальника відділу кадрів казала, що Росія прийшла до Херсону надовго. 
		Серед іншого, свідок ОСОБА_28 показав, що за поведінкою та спілкуванням ОСОБА_3 і керівництва можливо було зрозуміти, що вони для себе вирішили питання щодо роботи на окупаційну російську владу.
		 
		II. Документи докази.
		3.13.Протоколом огляду від 17.05.2023 року, відповідно до якого прокурор, з метою виявлення і фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, провів огляд сайту « ІНФОРМАЦІЯ_12 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13 . Під час огляду встановлена інформація щодо «Государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зокрема встановлена дата реєстрації 22.09.2022 року, Юридична адреса: « АДРЕСА_4 ». Встановлені відомості щодо керівника юридичної особи: «Руководитель юридического лица ОСОБА_29 ». Організаційно-правова форма: «Государственные казенные учреждения субъектов Российской Федерации», форма власності: «Собственность субъектов Российской Федерации». 
		3.14.Копіями документів, які вилучені під час проведення огляду кабінету № 304, який розташований на 3-м поверсі адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_3 (мовою оригіналу):
		-«Выписка из Реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области» от 06.09.2022 года № 1000-4652 на «Государственное унитарное предприятие « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; Номер выписки учета 1022114367».
		-«Указ Главы военно-гражданской администрации Херсонской области от 02.09.2022 года № 50-у «О создании государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 »».
		-«Устав государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 » утвержденного Указом Главы военно-гражданской администрации Херсонской области от 02.09.2022 года № 50-у».
		-«Список работающих на предприятии лиц с наименованием должностей, ФИО, оклад. Под номером 1021 указана Начальник отдела ОСОБА_30  оклад 100 000.»
		3.15.Протоколом огляду речей від 07.04.2023 року відповідно до якого оперуповноважений ІНФОРМАЦІЯ_6 в приміщенні адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_3 , провів огляд системного блоку персонального комп`ютера з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 », інв. № 101416012. Під час огляду змісту інформації комп`ютера встановлено наступне: На робочому столі комп`ютера, серед іншого виявлені наступні файли: 
		-Файл Exel з назвою «Регионы.xlsx», розмір 92,0 КБ, створений 6 жовтня 2022 року 10:48:31, зміст 4 стовбця: 1  регион, 2  отделы, 3  должность, 4  оклад, всього 2967 рядків (вказаний документ є додатком № 1 до протоколу огляду);
		-Файл WORD з назвою «СПРАВКА на 13.10.2022.docx», розмір 16,0 КБ, створений 13 жовтня 2022 року, 12:59:41 зміст: «Информационная справка по состоянию на 03.10.2022 года в ГУП « ІНФОРМАЦІЯ_15 » трудоустроено 1455 человек» (вказаний документ є додатком № 2 до протоколу огляду); 
		-Файл Exel з назвою «структура рВ  копия.xlsx», розмір 184 КБ, створений 7 липня 2022 року, 12:08:29, зміст: «Структура штатного расписания ІНФОРМАЦІЯ_16 », додаток № 3 до протоколу огляду;
		-Файл Exel з назвою «Работники.xlsx», розмір 32,0КБ, створений 8 вересня 2022 року, 13:35:22, зміст: « ОСОБА_30 , 11.07.1967 начальник отдела управления персоналом и документального обеспечения» та ін., окрім цього зазначено ряд інших співробітників, вказаний документ є додатком № 4 до протоколу огляду. 
		 
		4.Оцінка доказів судом.
		І. Питання об`єктивної сторони правопорушення; огляд, аналіз і синтез доказів. 
		4.1.Обставини, які були предметом судового розгляду та особисто дії ОСОБА_3 за формальною оцінкою дуже схожі на державну зраду, оскільки шкода завдається інтересам держави України (наприклад: суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності та економічній безпеці). Натомість колабораційна діяльність є більш уніфікований та персоніфікований склад кримінального правопорушення, який індивідуально конкретизує дії людини, які заборонено вчиняти під страхом кримінальної відповідальності. 
		4.2.Щодо змісту таких дій, вони мали свій вираз у добровільному зайнятті посади ОСОБА_3 у державній, бюджетній неприбутковій організації у сфері управління центрального органу виконавчої влади (БУВР нижнього Дніпра), у незаконно створеному на тимчасово окупованій території м. Херсон органі влади (мовою оригіналу  російська назва «Государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 »»)з повноваженнями управління персоналом, планування діяльності, розподілу обов`язків, координації роботи, контролю виконання та прийняття деяких управлінських рішень. 
		4.3.Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_3 здійснювала організацію формування штатного розпису вказаного управління, підготовку документів щодо працевлаштування співробітників на посади відповідно до штатного розпису новоствореного російського підприємства, здійснювала управління персоналом із дотриманням вимог законодавства РФ.
		4.4.Горохова захищаючись, стверджувала, що ніяких зрадницьких дій не вчиняла, на російську владу не працювала, документи від імені РФ не складала, зарплату у російських рублях не отримувала. 
		4.5.Даючи оцінку показам ОСОБА_3 , суд відмічає наступні характеристики. Так, обвинувачена надаючи вільні покази, описуючи обставини, що відбулись з нею зосереджує увагу слухачів виключно на власній роботі; корисності власних дій, для українського підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 ; важкої власної долі, що пов`язана з відсутністю коштів та неможливістю виїхати з окупованого Херсону. Також, вона описує власні дії та спостереження на роботі, під час окупації, при цьому стверджує, що працювала виключно на українському підприємстві. 
		4.6.Якщо ще більш уважно поглянути на покази обвинуваченої, можливо побачити, що вона намагається гострі, проблемні інформаційні кути пом`якшити, так би мовити створити образ жертви обставин, замість об`єктивного опису обставин власних дій та ситуації, що склалась у м. Херсон. Натомість на думку суду, критичний розбір показів обвинуваченої призводить до висновку про те, що обвинувачена розуміла всі негативні наслідки від власних дій. Вона розуміла, що виконує обов`язки начальника відділу кадрів на підприємстві керівництва, яке вже зрадило інтереси України. Відповідно дії, що описує ОСОБА_3 як звичайні робочі повноваження, є діями на користь новоствореного підприємства під російською владою. 
		4.7.За уявою ОСОБА_3 , якщо не було будь-яких офіційних наказів про її призначення на таку посаду, якщо вона не розписувалась у будь-яких документах, якщо вона не отримувала заробітну платню від російської влади і якщо вона не виконувала незаконні вказівки, то вона не може нести кримінальної відповідальності. Разом з тим, така правова позиція не витримує жодної критики. Так, під час досить емоційного допиту обвинуваченої, суд намагався показати, що не можна не враховувати загальну обстановку в м. Херсон, який повністю був під контролем російських військ. Кожна ділянка місцевості знаходилась під владою Росії. Всі державні установи та органи влади, які були українськими стали російськими. Та навіть повітря у м. Херсон стало належати окупаційній владі, оскільки будь-який справжній патріот України буде негайно знищений. Однак складається ситуація, коли при такій загальній картині захоплення міста Херсона, ОСОБА_3 одна єдина людина, яка працює на українському підприємстві, виконуючи свої власні посадові обов`язки, при цьому вона приносить користь виключно народу України. Така іронія, справді існує і її можливо прослідкувати у показах обвинуваченої. 
		4.8.Суд вважає, що обвинувачена свідомо перекручує факти, які мали місце під час окупації міста Херсон російськими військами. Жодного українського підприємства під час окупації м. Херсон російською владою не існувало. Господарська діяльність безперечно і очевидно на ряді підприємств продовжувалась. Однак, це зовсім не свідчить про роботу таких підприємств в інтересах та на благо України. Неможливо собі уявити, що існували умови за яких будь-яка людина могла працювати під час окупації на благо та в інтересах України. 
		4.9.Доводи обвинуваченої, що українська влада не закривала підприємство та що з центрального апарату з м. Києва не надходило пояснень та наказів, як діяти працівникам в умовах окупації, на думку суду також не витримують жодної розумної критики. 
		4.10.Складається враження, що деякі громадяни України не мають власної волі, власного сумління та головне власного розуму, для прийняття рішень. Для них власна воля їм не належить, а підкоряється велінням третьої особи, наприклад влади держави або керівництва установи, підприємства та організації. Однак насправді, для прийняття рішень, людині не потрібні бідь-які вказівки, розпорядження або циркуляри. Людина вільна у прийняті рішень і вона повинна керуватись окрім законів, ще і власним розумним та здоровим переконанням, що вчинена нею дія є корисною, розумною та адекватною. Так, війна розпочинається не кожного дня і такі історичні події, можуть бути один раз за все життя. Натомість, не може бути виправданням власний конформізм та рабська догідливість інтересам третіх осіб, у випадках, коли обставини життя красномовно свідчать, що військові іншої держави здійснюють інтервенцію, захоплюючи території України та вбиваючи громадян України з метою геноциду цілої нації, знищення Української державності та українського народу. 
		4.11.Суд вважає, що ОСОБА_3 будучи людиною з вищою освітою, маючи достатнє розуміння політичної обстановки в Україні та соціально-культурного середовища в Херсонській області, повинна була розуміти і очевидно розуміла будь-які негативні наслідки власних дій, що виконувались нею в умовах окупації м. Херсона. Кожна дія повинна бути виваженою та адекватною обстановці, що склалась. Але у будь-якому випадку, неможливо підміняти поняття та стверджувати, що ти працюєш на українську владу при умовах, коли кожний керівник, кожна фізична особа, що має владні повноваження перейшла на бік ворога і зрадила інтересам держави Україна. І людина, яка є підлеглою по відношенню до таких осіб і не здатна приймати самостійні рішення проти волі керівництва автоматично повинна зробити вибір: або вона є частиною новоствореної незаконної влади, або вона є частино української нації, українського етносу. 
		4.12.При існуючих вихідних даних, суд стверджує, що таке підприємство, як ІНФОРМАЦІЯ_2 з квітня-травня 2022 року вже не існувало. Створення російською владою підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_17 » 06.09.2022 року, не змінює зміст факту, що фактично Україна разом втратою контролю над територією м. Херсона, втратила контроль і на підпорядкованих підприємствах, установах, організаціях. В подальшому, через декілька місяців, незаконна влада Росії, створила підприємство задля надання «умовній законності» власним незаконним діям. 
		4.13.Суд вважає, що вина ОСОБА_3 доведена поза розумним сумнівом. Так, наприклад свідок обвинувачення ОСОБА_13 стверджувала, що ОСОБА_3 працювала на підприємстві під час окупації м. Херсона військами РФ і після створення російського підприємства на базі ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 здійснювала роботу начальника відділу кадрів. Свідок ОСОБА_13 також показала, що була присутня на загальних зборах працівників підприємства, де його керівник ОСОБА_8 публічно повідомив, що підприємство переходить під владу РФ і хто бажає може звільнитись, хто не бажає пише відповідні заяви у відділі кадрів, у ОСОБА_3 . 
		4.14.Свідок ОСОБА_14 також підтвердив факт проведення загальних зборів, де ОСОБА_8 вільно, без примусу пояснив умови нової влади, за яких вони пропонують працівникам розпочати працювати у новоствореному підприємстві на базі ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він також стверджувально зазначив про пропонування ОСОБА_3 йому матеріальну допомогу у сумі 10 000 російських рублів. Окремо, суд приділяє увагу змісту показів ОСОБА_14 в частині того, що працівники ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , особисто писали в кабінеті у ОСОБА_3 заяви на перехід на роботу в російське підприємство і передавали їх ОСОБА_3 . 
		4.15.З показів свідка ОСОБА_14 також можливо побачити, що переконання про роботу на ворога ОСОБА_3 утворилось в нього за загальною інформацією, яка пов`язана не з чутками, а з фактами виконання нею безпосередніх обов`язків начальника відділу кадрів вже російського підприємства (мовою оригіналу) «Государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Для доказування такого факту не потрібно математичної точності у кількості доказів, наприклад таких як Наказ про призначення, або покази ОСОБА_8 , як керівника підприємства про призначення на роботу даної особи. Це помилкове судження, випливає з нерозуміння стандартів доказування та принципів доказування в кримінальному процесі. 
		4.16.За змістом теорії доказування, будь яка інформація або річь, якщо вона відповідає відповідним критеріям може бути використана у кримінальному процесі як доказ. Вважати доказом факт лише на підставі письмових доказів  безглуздість. 
		4.17.З показів свідка ОСОБА_19 можливо встановити, що він визначив, що ОСОБА_3 перейшла працювати на російське підприємство у відділ кадрів за загальними рисами її поведінки та діями. Незважаючи на те, що він не бачив наказу про її призначення, разом з тим, вона не тільки продовжила працювати на підприємстві, але почала виконувати обов`язки начальника відділу кадрів. Вона особисто роздавала заяви визначеного зразку для заповнення працівникам для переходу на нову роботу в нове російське підприємство. 
		4.18.Окремої уваги заслуговують покази свідка ОСОБА_19 , в частині його безпосереднього особистого спілкування з ОСОБА_3 у приватній розмові, в якій вона особисто повідомила йому про те, що почала працювати на російську владу, оскільки їй потрібні грошові кошти і їй немає за що існувати. 
		4.19.Такий порядок речей узгоджується щонайменше із здоровим глуздом та частково узгоджується з показами самої ОСОБА_3 , яка під час допиту акцентувала увагу на том, що в неї було тяжке матеріальне становище і не було грошових коштів не тільки для життя, але й для виїзду з м. Херсон. 
		4.20.Свідок ОСОБА_20 показала, що мала товариські стосунки з ОСОБА_3 , коли працювала разом з нею у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Неодноразово спілкувалась з нею на різні теми, в тому числі і на тему окупації. З розмов з ОСОБА_3 вона усвідомила, що остання перейшла працювати на нову російську владу. Особисте спостереження документів на столі у ОСОБА_3 з російськими абревіатурами, на фоні особистих розмов і пропозицій ОСОБА_3 іншим працівникам управління про перехід на роботу до новоствореного російського підприємства, надають певну вагу показам свідка і створюють відчуття переконливості в інформаційному полі, що надавав свідок у залі судового засідання.
		4.21.Свідок ОСОБА_21 досить впевнено показав, що був присутній на зборах, які проводив керівник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 та особисто бачив на зборах ОСОБА_3 . Керівник публічно заявив, що створюється нове російське підприємство на базі ІНФОРМАЦІЯ_5 . Всі охочі мають вільне право перейти працювати у вказане підприємство. Хто не бажає, може вільно звільнитись. І хоча він не бачив Наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду у незаконно створеному органі влади, особисте спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 переконливо довели перед ним, що ці люди справді прийняли рішення перейти на роботу в окупаційну владу. ОСОБА_3 повністю виконувала всі необхідні дії у відділі кадрів і готувала відповідні документи. 
		4.22.Свідок ОСОБА_23 стверджувально зазначила, що не бажала працювати на російську владу, а тому спочатку пішла у відпустку, а потім намагалась оформити відпустку за власний рахунок на підприємстві. Керівництво підприємства їй відмовили, а тому вона виїхала за межі окупованого міста Херсон на територію України. Так само свідок показала, що навіть при відсутності огляду Наказу про призначення ОСОБА_3 , поведінка останньої, її безпосередні дії пов`язані з кадровою роботою на підприємстві давали грунт зрозуміти, що остання працює на російську владу. 
		4.23.Окремо, суд вважає за необхідне зупинитись на показаннях свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , які надали дещо суперечливі свідчення. Так, даючи аналіз інформації, що викладена свідками ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , суд зазначає, що вказані особи не давали показання щиро. Було занадто очевидно, що вони лукавили, недомовляли та намагались викласти картину подій життя на власну користь. Навіть при умові, що свідчення вони надавали у кримінальному провадженні проти ОСОБА_3 , свідки не могли зректись думки, що вони так само як і ОСОБА_3 стали пристосуванцями історії, яку насильно та криваво нав`язує Російська Імперія на українській землі. Коли покази стосувались обставин отримання заробітної плати в російських рублях, коли треба було визнати владу Росії у підприємстві, коли треба показати, що роботу обидва свідки здійснювали у підприємстві з російським керівництвом, ОСОБА_25 і ОСОБА_26 надавали абстрактні відповіді та намагались якомога більше заплутати власні відповіді, ніж надати чіткі та послідовні свідчення, з вичерпною інформацією. Таким фарисейством були пронизані показання обох свідків, що підтверджує загальну картину конформізму і духовного рабства в їх роздумах. Запроданство в їх помислах викривалось майже у будь-яких висловах. 
		4.24.Таким чином, суд сприймає показання вказаних свідків досить критично. Є очевидним, що ОСОБА_25 і ОСОБА_26 працювали охоронцями під час окупації м. Херсона і безпосередньо окупації підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак, їх свідчення досить красномовно підтверджують версію сторони обвинувачення, в частині роботи на окупаційну владу обвинувачену ОСОБА_3 , яка у період захоплення міста Херсон приходила на роботу та виконувала свої професійні обов`язки. Приймаючи як доказ вини ОСОБА_3 частину показань вказаних свідків, суд не знаходить в них протиріч в цій частині, оскільки неправдивими, а тому і неприйнятними вони є лише що стосується їх власних осіб, оскільки страх перед відповідальністю в них перевищує власне сумління та моральні цінності. Що стосується обвинуваченої, показання свідків є очевидно послідовними та об`єктивними. 
		4.25.Показання свідка ОСОБА_28 суд хоча описує серед доказів, однак не спирається на інформацію повідомлену свідком, оскільки сторона захисту була позбавлена можливості на перехресний допит свідка, в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, доказів вини обвинуваченої, які описані вище судом достатньо для висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення. 
		4.26.Окремо суд вважає за необхідне зазначити наступне. Сторона захисту під час судового розгляду розумно не показала, які підстави у свідків обмовляти обвинувачену. Для такої позиції необхідно, щоб свідки не просто були у неприязних стосунках з обвинуваченою, але й майже ненавиділи її, для того, щоб умисно засудити до тюремного ув`язнення. Оскільки обвинувачення є в тяжкому злочині, санкція статті, передбачає серед іншого максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк (10 років). Відповідно обмовляючи людину у такому тяжкому злочині, будь-яка людина повинна розуміти наслідки. Обвинувачена показала, що неприязних стосунків зі свідками не мала. Самі свідки не є родичами між собою та навіть є малознайомими між собою особами, а тому казати про будь-яку домовленість чи скоординованість дій на завдання шкоди обвинуваченій, не можна. Окрім того, свідки є різними людьми в тому числі і за родом діяльності, освітою, інтересами, відповідно не можна навіть припустити узгодження їх в обмові у відношенні обвинуваченої за якимось окремим критерієм життєдіяльності. Таким чином не спростовування даного питання, призводить до думки про правдивість тверджень свідків у відношенні обвинуваченої. 
		4.27.Далі необхідно звернути увагу на документи докази. Якщо покази є хоча і першими з поміж інших доказів, як засіб доказування, які можуть бути оцінені досить суб`єктивно й бути дискусійними за змістом та фактичними обставинами, то документи  «німі свідки», своєю власною природою створення, можуть доказувати факти і обставини набагато об`єктивніше, ніж інші докази, в тому числі в силу їх походження з минулого і незмінності утворювальної інформації. 
		4.28.Наприклад ми можемо побачити, що під час огляду кабінету № 304, який розташований на 3-м поверсі адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_3 , серед іншого був вилучений: «Список работающих на предприятии лиц с наименованием должностей, ФИО, оклад. Под номером 1021 указана Начальник отдела ОСОБА_30  оклад 100 000.».
		4.29.И хоча ОСОБА_3 намагалась спростувати такий документ, тим фактом що у списку є ряд прізвищ осіб, які реально виїхали за межі м. Херсон на початку широкомасштабного вторгнення, однак на фоні інших доказів такі відомості не є другорядними. Навпаки, такий список красномовно доводить, що ОСОБА_3 була вже частиною сформованої нової команди на новому підприємстві (мовою оригіналу): «Государственное унитарное предприятие « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та виконувала свої професійні обов`язки відповідно до законодавства РФ.
		4.30.Інші документи (електронні документи) на російській мові (наприклад списки співробітників, структура штатного розпису, списки з регіонів та інше) виявлені на службовому комп`ютері ОСОБА_3 підтверджують виконання нею обов`язків саме під владою РФ.
		4.31.Досліджені докази досить змістовно руйнують правову позицію обвинуваченої, висловлену на початку судового розгляду. Дуже часто відсутність прямих доказів призводить до припущень в оцінці фактів і обставин що підлягають доказуванню. Однак у даному провадженні, докази не надають права на два тлумачення. У вироблені переконання про винність обвинуваченої ОСОБА_3 , суд зважав як на джерела доказової інформації так і на її зміст. Суд оцінював її не тільки юридично, але й життєво-практично. Суд зважав на поведінку свідків, їх здатність висловлювати свої думки, інтонацію та спосіб передачі думок, емоційну складову особи у залі суду. Окремо обговорювались питання належності повідомлених фактів і їх відношення (опосередковане чи пряме) до головного доказового факту у провадженні. Суд намагався оцінити значення інформації для кожної сторони у провадженні, щоб не допустити будь-якої упередженості під час дослідження доказів. Сторона захисту досить активно приймала участь у дослідженні доказів, намагаючись отримати доказову інформацію на користь обвинуваченої. 
		4.32.Таким чином, суд робить висновок про винність обвинуваченої не на підставі ефемерних спонукань, а на підставі твердих переконань, що дії ОСОБА_3 і зовнішні встановлені факти, які стали доступними для спостереження і оцінки, об`єктивно показують про порушення останньою кримінального закону. Суд стверджує, що ОСОБА_3 , будучи працівником  ІНФОРМАЦІЯ_2 при українській владі, добровільно вступила на посаду і вийшла на роботу в тому самому управлінні під час здійснення окупації Херсонської області військами Російської Федерації. Вона виконувала роботу (мовою оригіналу) «начальника отдела управления персоналом и документального обеспечения «Государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 »». Саме в такий спосіб ОСОБА_3 утверджувала незаконну владу російської федерації на тимчасово окупованій території України в Херсонській області. Це і стало предметом даного судового розгляду, наслідком якого є даний обвинувальний вирок. 
		 
		ІІ. Питання вини, умислу, мотивів, мети правопорушення.
		4.33.Сторона захисту приділила значну увагу питанню вини та умислу обвинуваченої стверджуючи, що ОСОБА_3 не винна у вчиненні колабораційної діяльності, оскільки вона добровільно не займала жодної посади у незаконно створених органах влади в окупованому м. Херсон. Вона, як зазначено вище працювала на українські органи влади. 
		4.34.Відомо, якщо суб`єкт, об`єкт і об`єктивна сторона злочину є об`єктивною реальністю, яка існує незалежно від свідомості людини, то суб`єктивна сторона кримінального правопорушення є безпосередньо продуктом свідомості, а тому всі труднощі встановлення її пов`язані саме у важкодоступності матеріалу для дослідження. Неможливо дістатись до думок і міркувань людини, яка знаходиться у нерухомо-спокійному стані. Навпаки, ми робимо висновки про думки та навіть наміри з дій, які доступні для спостереження. Відповідно у процесі кваліфікації того чи іншого правопорушення, виключне значення має встановлення зв`язку зовнішнього прояву поведінки людини з її психічним станом. Зазвичай саме така поведінка має певний вплив на навколишній світ. Така поведінка виникає в результаті зіткнення людини з необхідністю вирішувати завдання, що висуваються самим життям.
		4.35.Почуття, мислення, наміри, мета і воля  це внутрішній, духовний світ людини, її сутність. Усі вони у своїй єдності і взаємозв`язку створюють психіку людини, її інтелект (свідомість). Це дає людині можливість сприймати і розуміти зовнішній світ, особисті блага і поведінку інших людей, діяльність колективу, суспільства і держави, ставити цілі, формувати свою волю і діяти відповідним чином не тільки при здійснені, як правило, правомірних дій, але і при вчинені суспільно небезпечних дій.1
		4.36.На думку суду, ОСОБА_3 розуміючи загальний стан подій у м. Херсон і його окупації військами РФ, бажала балансувати між українською владою та несподіваним сьогоденням у вигляді захоплення м. Херсона Російською Федерацією. Однак вона помилилась в оцінці власних дій та їх значення для України. Суд стверджує, що будь-яка робота в умовах окупації на органи влади або місцевого самоврядування, не може мати українське походження та український інтерес. Така робота є продуктом загарбницької боротьби і насилля над українською ідентичністю. 
		4.37.Оцінюючи покази ОСОБА_3 , неможливо не помітити в її погляді та висловлюваннях сьогоденне розуміння наслідків від власних дій та вже сформовану публічну, юридичну оцінку. Очевидно ОСОБА_3 почавши виконувати роботу начальника відділу кадрів в незаконному створеному російською владою підприємстві, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно небезпечні наслідки, оскільки знала, що допомагає російській федерації утверджувати свою владу на території України і бажала їх настання. 
		4.38.Воля ОСОБА_3 мала свою реалізацію у комплексі дій, які у сукупності призвели до порушення суспільних відносин пов`язаних із зовнішньою безпекою України. Спочатку це були роздуми про можливість роботи під іншою владою. На фоні обстановки, що стрімко змінюється в період часу квітень, травень, червень 2022 року, при умовах постійної інформаційної атаки ворога на свідомість звичайних громадян, про утвердження назавжди російської влади на окупованій території, з урахуванням низької патріотичної свідомості та при відсутності об`єктивних знань про історію України, її визвольної боротьби проти російського імперії протягом більше трьохсот років, обвинувачена ОСОБА_3 явно піддалась спокусі власних егоїстичних та амбіційних планів на життя, погодившись на роботу під владою РФ. Це було суб`єктивне свавілля, упереджений та особистісний погляд на власні самоцентровані дії, яке немає нічого спільного, ані з законом, ані з моральними та етичними принципами на життя. 
		4.39.На думку суду, мотивами у даному злочині були сукупність факторів свідомості і ідейних міркувань особи, а саме: малодушність, безпринципність, конформізм, бажання рабської догідливості існуючому (в певний проміжок часу) пануванню думок і задоволення власних егоцентричних потреб, пов`язаних із кращім матеріальним забезпеченням, а можливо і кар`єрного зросту. Не можна не врахувати такий фактор, як користь, оскільки відомо, що в проміжок часу, коли відбувались активні бойові дії за м. Херсон, і знищення всього українського, місцевим мешканцям Херсонської області було дуже складно вижити при умові відсутності стабільності, як в грошовому обороті, так і взагалі із забезпеченням продуктами харчування та першої необхідності. Тому робота, а фактично будь-яка оплачувана робота, були не засобом до розвитку та процвітання, а скоріш за все засобом до виживання. Оскільки ОСОБА_3 не мала заощаджень (з її слів) і робота була єдиним засобом до існування, очевидно, що для неї таке працевлаштування було вкрай необхідним ресурсом для життя. 
		4.40.Метою ж дій ОСОБА_3 було безумовне завдання непоправної шкоди державним інтересам України, а саме суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості України. 
		4.41.Стверджуючи про такий порядок речей, суд враховує особистість обвинуваченої, її освіту, життєвий шлях, соціальне положення, кругозір, ставлення до оточуючих подій та загалом світосприйняття. 
		4.42.Факти встановлені під час судового розгляду красномовно показують, що ОСОБА_3 мала всі можливості звільнитись і залишити окуповану територію. Її посада не представляла жодного важливого значення для російської влади, оскільки на таку роботу могли взяти будь-яку цивільну людину. Відсутність ОСОБА_3 на роботі так само не призвело б до жодних непоправних наслідків для всього управління ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто, єдиною причиною залишення в місті Херсон та на роботі в підприємстві був звичайний конформізм та бажання тихого життя, при тих самих умовах. 
		 
		Оцінка доводів сторони захисту.
		4.43.Перше, на що необхідно звернути увагу у доводах сторони захисту, це той факт, що наявність належним чином оформлених документів (наказів, відомостей, заяв), на думку захисників,  є відомостями або інформацією, яка значить більше, ніж може надати людині Сила Всевишнього. Показання свідків у провадженні, для сторони захисту  є чутками, а відсутність документів про призначення ОСОБА_3 на посаду, руйнує все обвинувачення.
		4.44.Суд зазначає, що очевидно сторона захисту переплутала цивільний процес з кримінальним. Що для цивільного процесу доказ, то для кримінального процесу може мати лише опосередковане значення. І навпаки, те що у кримінальному процесі для суду може мати значення переконливого факту (навіть при відсутності печатки і підпису) і буде сприйнято та оцінено як того вимагає закон і здоровий глузд, для цивільного процесу може не мати жодного доказового значення. 
		4.45.Відсутність наказу про призначення ОСОБА_3 , відсутність заяви про наміри на призначення на посаду, відсутність відомостей про виплату зарплати, відсутність штатного розпису, кількості працівників та інших документів діловодства  не свідчать про не вчинення ОСОБА_3 даного злочину. Більше того, для суду не мають жодного значення такі документи. Так, безумовно, вони б доповнили доказову базу будь-якого кримінального провадження. Однак, вони не є вирішальними або ключовими у даному випадку. 
		4.46.Така позиція сторони захисту насправді викликає лише здивування. За логікою сторони захисту, слідчий який розслідував кримінальне провадження повинен був виїхати на окуповану територію, допитати, наприклад ОСОБА_8 та головного бухгалтера, а також інших осіб на предмет роботи ОСОБА_3 на російському підприємстві. Отримати тимчасовий доступ до речей і документів з російських незаконно створених органів влади. Можливо і в інший спосіб отримати відповідні документи. І така іронія очевидно є прихованою насмішкою тільки для сторони обвинувачення, оскільки фактично сторона захисту побудувала свою позицію сама на такій концепції. Можливо тоді і стороні захисту потрібно було виїхати до Росії і там отримати докази на спростування вини ОСОБА_3 .?
		4.47.Суд ухвалює вирок на підставі сукупності доказів, і перш за все показах свідків, які безпосередньо працювали з ОСОБА_3 . Саме свідки надали доказовий ґрунт і викрили ОСОБА_3 у вчиненні колабораційної діяльності. Саме свідки показали, що ОСОБА_3 виконувала накази ОСОБА_8 та робила все, що б підприємство працювало на російську владу у штатному режимі. Суд вважає, що для доказування колабораційної діяльності, щонайменше у даному випадку, слідчим прийняті всі необхідні заходи і здійснені всі необхідні слідчі дії, які вимагав закон  ст. 91 КПК, а також, які вимагала сама логіка кримінального правопорушення і умови розслідування. 
		4.48.Слідчому достатньо було детально і виважено допитати свідків та отримати у законний спосіб документи, які можливо було вилучити після деокупації м. Херсона і безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_5 . Що і було зроблено. Аналіз та співставлення показів і наявних документів був здійснений слідчим як того вимагає процесуальне законодавство. Суд в свою чергу оцінив наявні докази і прийняв власне рішення, яке обґрунтував вище у вироку. 
		4.49.Що стосується назви підприємства, яке створили незаконні органи влади Російської Федерації, на базі українського підприємства, то такі доводи сторони захисту не витримують жодної критики. 
		4.50.Суд зазначає, що російська влада може називати українські підприємства як їй заманеться. Це може бути комерційне підприємство, господарське підприємство та навіть приватне підприємство. Для України це не має жодного значення. Для України головне, власні економічні і державні інтереси. В держави Україна у насильницький спосіб, за допомогою військових РФ та вбивства українських громадян і військових були відібрані територія, а разом з нею підприємства, установи і організації всіх форм власності. У даному випадку було відібрано ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади. Відповідно держава України вважає таке підприємство державним, яке відноситься до сфери виконавчої влади. 
		4.51.Окрім того, є достатньо очевидним, що зміна назви підприємства на «комерційне» не змінило, ані функцій, ані змісту діяльності, ані форму управління такого підприємства. ІНФОРМАЦІЯ_5 , як здійснював реалізацію державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейну Нижнього Дніпра району басейну річки Дніпро та Херсонської області, так і продовжував здійснювати такі функції. Різниця лише в тому, що такі функції при окупації здійснювались в інтересах Росії. 
		4.52.Тому, софізми сторони захисту щодо комерційного направлення діяльності підприємства в Росії  є знущання над реальністю та здоровим глуздом. Суд вважає, що сторона обвинувачення вірно тлумачень вимоги законів, в частині правильної кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 , яка добровільно зайняла посаду в незаконно створеному органі влади. 
		4.53.Не погоджується суд і з доводами сторони захисту, що ОСОБА_3 була фактично незамінним працівником на підприємстві, а тому і не могла так просто звільнитись і виїхати за межі окупованої території. Суд вже вище надав оцінку такому факту і зазначив, що робота на будь-якому підприємстві не може превалювати над загально національними цінностями або українським суверенітетом чи економічною незалежністю. Така думка, сторони захисту ніщо інше, ніж власне виправдання незаконних дій обвинуваченої. Кожна свідома людина розуміє, що держава та її інтереси у даному випадку превалюють над будь-якими інтересами приватної людини. І як відомо, незамінних людей не існує. Тому посилання сторони захисту на такий аргумент є бажанням надати фактам  чисте забарвлення якого не існує. 
		4.54.Посилання сторони захисту на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року (із змінами та доповненнями) не є релевантним для цілей і умов даного кримінального провадження. Будь-який закон створюється для регулювання певних суспільних відносин. У даному випадку закон визначав статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії РФ, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. 
		4.55.Разом з тим, жодний закон не здатний регулювати відносини на території, яку не контролює фактично влада, яка створила цей закон. Що і було у даному випадку. Так, для громадян України, фізичних та юридичних осіб на території України виконання положень закону є обов`язковою вимогою. Однак важко собі уявити, що незаконна влада РФ буде виконувати закони України на території, яку незаконно захопила. ОСОБА_3 мала можливість залишити окуповану територію та не продовжувати працювати на захопленому підприємстві. І у такий спосіб не виконувати незаконні вказівки, накази і розпорядження. Натомість свідомо продовжила роботу в управлінні, тим самим погодившись на виконання завдань і наказів під новоствореною окупаційною владою за законами РФ.
		4.56.Відповідно суд вважає, що в цій частині доводи сторони захисту не мають свого розумного пояснення, а тому суд відкидає такі мотиви захисту як неспроможні. 
		4.57.Аналіз показам свідків, судом наданий вище у вироку. Сторона захисту у своїх доводах посилалась на антиномії у показаннях свідків, їх певну непослідовність, відсутність узгодженості як між собою та і з іншими доказами. Суд вважає, що сторона захисту певні недоліки та протиріччя у свідченнях свідків перебільшує настільки, що надає таким маленьким недолікам значення виправдувальних для ОСОБА_3 . Висуваючи індуктивні умовиводи, сторона захисту намагається створити образ фундаментальних недоліків, що призводять до недопустимості таких свідчень. Тобто, вириваючи певні інформаційні блоки з контексту свідчень, захисники намагаються перетворити їх оцінку в ізольовані модуси, що не мають значення належних та допустимих доказів.
		4.58.Насправді, навіть поверхневий аналіз показань свідків дає зрозуміти, що жодних суттєвих або інформаційно глибинних протиріч вони не мають. Ми можемо відчувати перцепцію подій саме завдяки реалістичним образам, що змогли передати свідки подій. Іманентність таких процесів можливо прослідкувати у синтезі різних видів доказів. Порівнюючи такі інформаційні дані кожного свідка, на фоні мінімальної документальної інформації можливо переконатись, що ОСОБА_3 добровільно працювала на державу агресора, допомагаючи у такий спосіб утверджувати незаконну владу Російської Федерації на окупованих територіях. 
		4.59.Так, суд стверджує, що показання свідків не містять чуток, а є прямим інформаційним продуктом свідомості таких свідків. Додаткові питання під час допиту, дозволяли уточнювати та доповнювати показання. Кожний свідок був очевидно вільний у представлені своїх показань. Він не мав обмежень та стороннього тиску і міг у довільний формі переказати побачене або почуте. І кожний учасник судового провадження міг перевірити такі покази у перехресному допиті. Ті обставини, які необхідно було перевірити з чужих слів, насправді судом не використовувались як доказ. Однак і ставити під сумнів всю інформацію, що надана свідками  законних підстав не було.
		4.60.Слід зазначити, що суд окрім змісту показань, використовував і загальний характер кожного свідчення, що давало змогу уявити узагальнену картину подій, що мало місце в окупованому Херсоні. 
		4.61.Окремо, необхідно звернути увагу на очевидні перекручування показань свідків. Так наприклад, ОСОБА_14 допитаний в судовому засіданні показав, що особисто був присутній на зборах працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , де ОСОБА_8 повідомив про створення російського підприємства на базі українського. На цих зборах була присутня ОСОБА_3 . 
		4.62.Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_14 дізнався про факт створення російського підприємства зі слів головного бухгалтера Беспалової. 
		4.63.Захист ставить під сумнів покази ОСОБА_14 , що ОСОБА_3 пропонувала йому опитати підлеглих стосовно бажання отримувати матеріальну допомогу у російських рублях. Однак, причини таких сумнівів захисник не повідомляє. Очевидно, що сумніви у таких випадках випливають лише з незгоди з такими показаннями, що викривають обвинувачену. 
		4.64.Не витримує жодної критики також довід сторони захисту щодо строків зайняття посади ОСОБА_3 . Загально відомо, що окупація м. Херсон відбулась у лютому, березні 2022 року. Майже з перших днів широкомасштабного вторгнення. Відповідно і визначити точні дати зупинення роботи українських підприємств і організацій насправді дуже важко. Відповідно і обвинувачення побудовано таким чином, що ОСОБА_3 зайняла таку позаду не пізніше 05 вересня 2022 року. Сама конструкція тверджень слідчого дає зрозуміти, що існують відомості об`єктивної реальності, які можливо було спостерігати онлайн, однак довести їх з точністю до годин  неможливо. Однак, стверджувати у цьому випадку про неконкретне обвинувачення неможливо, оскільки навіть таких тверджень достатньо для думки про порушення кримінального закону ОСОБА_3 , у спосіб описаний вище у вироку. Сторона обвинувачення орієнтувалась на документи російської влади, які були вилучені після деокупації м. Херсон і які містили дату створення нового підприємства на базі українського. Однак, це не спростовує факту роботи ОСОБА_3 і раніше за часом. 
		4.65.Взагалі сторона захисту під час побудови апології захисту інтересів обвинуваченої вдавалась до необхідності отримання таких видів доказів, які за логікою життя та подій, що відбуваються в теперішній час на Сході України неможливо отримати у будь-який спосіб. Тому суд досить критично відноситься до таких доводів захисників і вважає їх несумісним не тільки із законом, але й із здоровим глуздом. 
		4.66.Підводячи підсумки під аналізом доводів сторони захисту, суд вважає, що такі доводи є лише намаганням захисників та обвинуваченої інтерпретувати докази за власним бажанням. Аргументи захисників та обвинуваченої не спростовують обвинувачення і не руйнують доказів винуватості ОСОБА_3 .
		4.67.Як вже зазначав суд раніше, для доказування головного факту у даному провадженні не потрібно математичної точності у кількості доказів, не потрібно і спеціальних документів доказів, наприклад таких як Наказ про призначення, або покази ОСОБА_8 , як керівника підприємства про призначення на роботу даної особи. Антецеденти досліджені судом досить змістовно та без перебільшень надали суду переконання, що події, що розгортались з ОСОБА_3 мали саме такий порядок, як то було встановлено стороною обвинувачення. Для суду є очевидним, що доказування відбулось за принципами кримінального процесу, як того вимагає закон і загальні засади кримінального провадження. А тому і підстав ставити під сумнів докази сторони обвинувачення у суду немає. 
		 
		5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		5.1.Обставин які пом`якшують покарання обвинуваченої не встановлено.
		5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом також не встановлено. 
		 
		6.Мотиви призначення покарання. 
		6.1.Переходячи до питання виду та строку покарання, суд оцінює як особу обвинуваченого так і фактичні обставини вчиненого. 
		6.2.Особистість обвинуваченої свідчить про наступне. Так, ОСОБА_3 знаходиться у віці 58 років. Народилась та виросла у АР Крим. Є громадянкою України. Отримала вищу технічну освіту. Розлучена. Має доньку ІНФОРМАЦІЯ_18 , яка у зв`язку із війною виїхала за кордон. У м. Херсон проживає з 1986 року. В теперішній час проживає у м. Київ. Раніше не судима. 
		6.3.У ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 працює з 2007 року. Спочатку працювала на посаді провідного інженера з підготовки кадрів, а з 2020 року провідний документознавець. 
		6.4.Фактичні обставини правопорушення, як зазначено вище стосуються колабораційної діяльності, коли людина добровільно зайняла посаду у відповідних органах влади. Такими діями завдавалась майже непоправна шкода державним інтересам України. Мова іде, як про незалежність держави, так і зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність, а також про завдання шкоди державній безпеці України, у вигляді переходу на бік ворога в умовах воєнного конфлікту та допомоги в утвердженні незаконної влади іншої держави на території України. Використовуючи термін «перехід на бік ворога», суд використовує його не юридичне тлумачення, а звичайну словесну дефініцію. 
		6.5.Суд враховує дії обвинуваченої їх характер та зміст, який мав прояв у виконанні повноважень з управління персоналом, планування діяльності кадрової роботи, розподілу обов`язків, координації роботи в умовах управління персоналом підприємства, контролю виконання та прийняття деяких управлінських рішень. На думку суду зрозумілим є та обставина, що ОСОБА_3 сприйняла пропозицію ОСОБА_8 , який вже став ворогом України, державним зрадником, на продовження роботи в управлінні, як належний факт обставин, що змінились в Херсонській області. 
		6.6.«Вища мета правосуддя є вірно зважити в одній чаші заслугу, в іншій вину, відновити рівновагу між заслугою та виною з одного боку та нагородою та покаранням з іншого».2 
		6.7.Коли ми кажемо про покарання, ми завжди дуже жорстко оцінюємо вчинок особи, співставляючи його не тільки із законом і наслідками для суспільства, громади, людини, однак і з можливими наслідками такого покарання для інших на майбутнє. У багатьох філософів світу ми можемо побачити, що покарання більше необхідне майбутньому, ані ж минулому. «…при помсті або покаранні потрібно мати на увазі не шкоду в минулому, а благо в майбутньому; інакше кажучи, накладати покарання можна лише з метою виправити злочинця чи щоб інші люди, залякані його покаранням, стали краще»3. Мотивуючи свою думку, англійський філософ ОСОБА_31 зазначав, що правильність цієї вказівки підтверджується насамперед тим, що кожен відповідно до природного закону зобов`язаний прощати інших, отримавши гарантію на майбутнє…. Крім того, помста якщо вона має на увазі лише торжество і задоволення самолюбства, абсолютно безцільна, оскільки має на увазі тільки минуле, мета ж  завжди в майбутньому, а все, що не має мети безглуздо. Таким чином, природний закон нам велить при помсті звертати погляд не назад, а вперед. Порушення цього закону зазвичай називається жорстокістю.
		6.8.Є очевидним, що призначення покарання  дуже індивідуальна дія, яка як правило залежить від багатьох факторів, в тому числі і власне від особистих характеристик суддів як людей. Це навіть не стільки освіта, скільки власне вихованість, людські якості та морально-етичні погляди на життя та на суспільні відносини. «Думка не може нам вказати, якому саме покаранню має бути піддана особа, яка вчинила той чи інший злочин, для цього необхідні позитивні визначення»4. 
		6.9.Оцінюючи дії ОСОБА_3 , суд враховує, що остання в силу своєї неосвіченості (не як рівень освіти, а як рівень культурного та інтелектуального багатства кожної людини) та невігластва, маючи сукупність індивідуальних рис характеру, які показують її як людину пристосуванця і конформіста, неправильно оцінила життєві обставини. 
		6.10.Разом з тим, її робота, при всій повазі до важливості ІНФОРМАЦІЯ_2 для водного господарства і водних ресурсів України, не є посадою, яка може внаслідок управлінських рішень призвести до стратегічних втрат або безпосередньої зміни влади. Вона лише допомагає домогтись такої влади загарбнику. Створює так би мовити певні найсприятливіші умови задля знищення українських поглядів на демократичний розвиток держави, української ідентичності і встановлення російської культури, законів, побуту життя та мислення. Натомість опосередкованість таких повноважень, що виконувала ОСОБА_3 зумовлює лише зміни у одній з ланок господарської діяльності. Вона у такий спосіб, підтримує глибинну зміну влади у різних суб`єктах владних повноважень. 
		6.11.Вже раніше судом зазначалось у іншому вироку (схожі обставини злочину) про поняття «аристократизм духу»5. Існування будь-якої держави можливо тільки завдяки відданості патріотичним ідеям, любові до свободи та рівності кожного перед законом. А в нації повинні бути люди, які прагнуть високого та благородного, те що ніколи не можна виміряти матеріальним світом і що може мати назву «аристократизм духу». ОСОБА_32 в інтерв`ю режисеру фільму про ОСОБА_33 : « ІНФОРМАЦІЯ_19 » у березні 1991 року ОСОБА_34 висловив таку думку: «…. ОСОБА_35 дуже цінив своє поетичне обдарування, а з іншого боку, він готовии? був покласти життя, аби відстояти певні принципи. Це був аристократ духу. Отои? аристократизм духу характернии? і для ОСОБА_33 , і для ОСОБА_36 , і для ОСОБА_37 , і для ОСОБА_38 , і для Михаи?ла Сороки. Тобто, це були люди, які вміли жертвувати. І мені здається, що проблема жертовності не є поняття моральне, тільки релігіі?. Без жертовності ми не зможемо осягнути того, до чого прагнемо. Не можна буде побудувати Украі?нськоі? держави, якщо не буде тих, які готові жертвувати всім»6. 
		6.12.Так само ОСОБА_39 у статті «Думки про ріднии? Донецькии? краи?», написаноі? наприкінці 1972 року дуже влучно зазначає: «Сьогодні думаю: Не вина, а біда простих людеи? (тобто працьовитих робітників та селян), що з і?хньоі? волі чи мовчазноі? згоди знищується украі?нська мова та культура на Донеччині. Не біда, а вина кожного інтеліґента, кожного, хто здобув вищу освіту, заи?має керівні посади, а живе тільки на топтуванням черева, баи?дужии?, як колода, до долі свого народу, и?ого культури, мови»7. 
		6.13. ОСОБА_3 не осягнула всю глибину змін, які відбуваються в державі у зв`язку із нападом РФ на Україну і як звичайний громадянин України зрадила інтереси власної держави  України, зайнявши добровільно посаду в незаконному створеному органі влади. Про жертовність взагалі мова не іде, оскільки, як зазначено вище ОСОБА_3 керувалась виключно власними егоїстичними мотивами і доля України та української нації її очевидно не турбувала. Навіть не маючи великого вибору  у випадку остраху за своє життя та життя своїх рідних і близьких вона могла просто звільнитись і виїхати за межі окупованої території, або залишитись на території Херсонської області, знову ж таки на свій страх і ризик, однак без будь-якого натяку на роботу з ворогом. 
		6.14.Історично державна зрада та колабораційна діяльність були найтяжчими злочинами серед всіх видів злочину. Це пояснюється їх змістом. Якщо допустити зневажливе ставлення до основ державності, її зруйнує або загарбницька влада, або навіть звичайна малодушність і байдужість власних громадян. 
		6.15.В різний історичний період розвитку державності, в різних державах, при різних умовах життя та економічного розвитку, державна зрада і співпраця з ворогом вважалась особливо тяжкими злочинами, оскільки посягали як на національну безпеку, так і на існування самої держави. Загроза від злочину надто значна, щоб досить помірковано відноситись до такого розвитку подій. Суд враховує, зміст діяльності ОСОБА_3 , її вклад у розбудову вже нової російської влади на території м. Херсона, а також те, що вирішального або фундаментального значення її робота для зміни влади в регіоні  не мала.
		6.16.Натомість малодушне ставлення до України та національних ідей, разом з вигороджуванням себе та своїх колабораційних дій в умовах агресивної війни Росії проти України, при наявності беззаперечних доказів вини у такій діяльності  зобов`язують суд прийняти досить суворе покарання. 
		6.17.При таких умовах необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, пов`язане з позбавленням волі. Строк покарання повинен бути мінімальним. На таке рішення впливає, в тому числі вік обвинуваченої, форма її діяльності (опосередкована влада), та відсутність завдання прямої шкоди у вигляді втрат людей та територій. 
		6.18.Підстав для застосування ст. ст. 69 та 75 КК у даному випадку немає, оскільки сама обвинувачена не надала відповідний ґрунт суду для призначення таких пільгових норм. Під час судового розгляду, ОСОБА_3 своєю поведінкою лише доводила, що має власне переконання на суму фактів і доказів, які дослідженні судом. Вона вперто переконувала суд про законність дій, коли прямі докази навпаки доводили протилежне. Будь які переконання є ознакою сильного характеру. Однак, при таких ґрунтовних доказах вини, потрібно так само розуміти наслідки судового антагонізму. Для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК суду необхідно не бездумне визнання вини, а розумна власна оцінка своїх дій та публічне оголошення власних помилок. Однак, при існуючий правовій позиції застосування будь-якого пом`якшення покарання неможливо. 
		6.19.Суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк буде відповідати, як особистості обвинуваченої, так і обставинам правопорушення. 
		6.20.Окрім того, до обвинуваченої необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади та займатись діяльністю пов`язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на мінімальний строк передбачений у санкції статті. Що стосується додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, суд вважає, що законних підстав для такої конфіскації не має. По-перше, ОСОБА_3 не спричинила шкоду у прямих матеріальних втратах для будь-яких суспільних відносин або окремим громадянам. По-друге, орган розслідування не встановив значних фінансових активів у обвинуваченої, які б свідчили про незаконне або щонайменше неадекватне збагачення за рахунок колабораційної діяльності. Матеріали провадження не містять відомостей, про наявність будь-яких статків у обвинуваченої. Відповідно конфіскація майна у даному випадку буде непропорційним покаранням як вчиненому кримінальному правопорушенню так і особистості обвинуваченій.
		 
		7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		 
		Запобіжний захід.
		7.1.Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому, суд виходить з наступного.
		7.2.Розуміючи, що ОСОБА_3 юридично вважається особою невинною, в понятті презумпції невинуватості, допоки вирок суду не набрав законної сили, суд не позбавляє обвинуваченої думки і права на оскарження даного судового рішення. Натомість вважає, за необхідне, при реалізації судової влади на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 534 КПК, імперативно застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу  тримання під вартою, взявши обвинувачену під варту у залі судового засідання. 
		7.3.Застосування такого заходу до обвинуваченої у даному провадженні є гарантією виконання вироку суду в частині відбуття досить суворого покарання. 
		7.4.Така думка суду випливає в тому числі зі строку покарання (який є достатньо великим) у вигляді позбавлення волі і є таким, що може призвести навіть саму сміливу людину до малодушності у вигляді переховування від правосуддя і відбуття призначеного судом покарання. 
		7.5.Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд допускає в цій частині негайне виконання вироку.
		7.6.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		1.1.Визнати ОСОБА_3 , винною у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю пов`язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна.
		1.2.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_3 обчислювати з моменту набрання законної сили вироком суду.
		1.3.До набрання вироком суду законної сили застосувати до обвинуваченої ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		1.4.Затримати і взяти під варту обвинувачену ОСОБА_3 негайно у залі суду. 
		1.5.Зарахувати обвинуваченій ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою з 21.03.2023 року по 27.11.2023 року, а також з дня затримання за вказаним вироком у залі суду з 30.04.2026 року по день набрання законної сили вироком суду.
		1.6.На підставі ч. 2 ст. 534 КПК, вирок суду в частині обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному та безумовному виконанню.
		1.7.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		1.8.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		1.9.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		С У Д Д Я: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1] ОСОБА_40 «Злочини проти основ національної безпеки України» Одеса, Фенікс 2017 рік, С.265
		[2]Рудольф фон Єрінг, « ІНФОРМАЦІЯ_20 на різних ступенях його розвитку» Частина перша, 1875 рік, С. 110
		[3]Томас Гоббс, «Основ філософії» Про громадянина, Глава ІІІ «Про інші природні закони» 1658 р. Видавництво « ІНФОРМАЦІЯ_21 » М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 310
		[4]Вирок ІНФОРМАЦІЯ_22 від 12.04.2021 року Справа № 521/1042/21; провадження № 1кп/521/965/21. Висловлювання ОСОБА_41 Ф. «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво « ІНФОРМАЦІЯ_21 » 1990 р
		[5]Вирок ІНФОРМАЦІЯ_22 від 29.09.2023 року, Справа 521/5223/23, Провадження № 1кп/521/1244/23
		[6] ОСОБА_39 , «Словник мовних покручів» Донецьк - 2009 р. С. 101-102, С. 107
		 
		1 О.А.Чуваков «Злочини проти основ національної безпеки України» Одеса, Фенікс 2017 рік, С.265
		2 Рудольф фон Єрінг, « ІНФОРМАЦІЯ_20 на різних ступенях його розвитку» Частина перша, 1875 рік, С. 110
		3 Томас Гоббс, «Основ філософії» Про громадянина, Глава ІІІ «Про інші природні закони» 1658 р. Видавництво « ІНФОРМАЦІЯ_21 » М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 310
		4 Вирок ІНФОРМАЦІЯ_22 від 12.04.2021 року Справа № 521/1042/21; провадження № 1кп/521/965/21. Висловлювання ОСОБА_41 Ф. «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво « ІНФОРМАЦІЯ_21 » 1990 р
		5 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року, Справа 521/5223/23, Провадження № 1кп/521/1244/23
		6 Олекса Тихий, «Словник мовних покручів» Донецьк - 2009 р. С. 101-102
		7 Олекса Тихий, «Словник мовних покручів» Донецьк - 2009 р. С. 107

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...