Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/1098/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей.
Надіслано судом: 12.05.2026. Зареєстровано: 13.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2026.
Дата набрання законної сили: 12.05.2026
Номер судового провадження: К/990/54371/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 травня 2026 року 
		м. Київ
		справа №280/1098/25
		адміністративне провадження № К/990/54371/25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України
		про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України
		на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (прийняте суддею-доповідачем Лазаренко М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: судді-доповідача Добродняк І.Ю., суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.), 
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 08 листопада 2024 року №34/д, в частині, що стосується непризначення одноразової грошової допомоги позивачці;
		- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000 грн, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким позивачка проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 01 червня 2020 року до дня загибелі (смерті) останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		2. Позов обґрунтовано тим, що позивачка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак є членом його сім`ї та має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законодавством.
		Водночас рішення комісії Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання та фактичну відмову у призначенні допомоги є протиправним, оскільки ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права, зокрема безпідставному висновку про необхідність підтвердження перебування позивачки на утриманні загиблого, що не є обов`язковою умовою для осіб, які звертаються за виплатою як члени сім`ї. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано пункт 6 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 листопада 2024 року №34/д, яким вирішено документи позивачки повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні відповідно до згаданого Закону на дату загибелі), що дають право на призначення одноразової грошової допомоги.
		Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивачки з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168 у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_2 , з яким позивачка спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з урахуванням правових висновків суду.
		У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
		4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено факт проживання з загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а відтак вона є членом сім`ї загиблого та має право на отримання одноразової грошової допомоги. Суд також дійшов висновку, що відповідач протиправно застосував норми матеріального права, зокрема безпідставно вимагав від позивачки підтвердження перебування на утриманні загиблого, оскільки така умова стосується лише осіб, які звертаються за виплатою як утриманці, а не як члени сім`ї. Разом із тим суд зазначив, що прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, у зв`язку з чим належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням правової оцінки суду, а не безпосереднє зобов`язання здійснити відповідну виплату.
		5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року змінено мотивувальну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №280/1098/25 з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.
		6. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зокрема щодо протиправності рішення комісії Міністерства оборони України та необхідності повторного розгляду заяви позивачки, однак помилково визначив мотиви такого висновку.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами матеріального права у редакції, чинній на момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто станом на дату смерті військовослужбовця, а тому висновок суду першої інстанції про застосування новішої редакції статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) є неправильним.
		При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлений судовим рішенням факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення та підтверджує її належність до членів сім`ї, а відтак надає право на отримання одноразової грошової допомоги, незалежно від відсутності доказів перебування на утриманні.
		З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України є протиправним у зв`язку з формальним підходом до розгляду поданих документів та неповним з`ясуванням обставин справи, проте необхідним є лише коригування мотивувальної частини рішення суду першої інстанції без зміни його резолютивної частини.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 16-1 Закону №2011-XII, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), статей 21, 27, 36 Сімейного кодексу України (далі - СК України), порушили положення статті 242 КАС України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 205/5929/17, від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18, від 06 липня 2022 року у справі № 809/1346/17.
		9. У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначає, що на момент виникнення права на допомогу (дата смерті військовослужбовця - 29 вересня 2022 року) чинне законодавство не передбачало права на виплату для осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		10. Міністерство оборони України також зауважує, що категорія осіб жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю без шлюбу, була додана до статті 16-1 Закону №2011-XII лише з 29 березня 2024 року, що свідчить про відсутність такого права у позивачки на дату смерті ОСОБА_2 у 2022 році.
		11. Скаржник наголошує, що норми СК України не повинні автоматично застосовуватися до питань соціальних виплат, якщо це не передбачено профільним законом.
		12. У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 205/5929/17 Верховний Суд зазначив, що Закон №2011-XII не містить відсилки до положень СК України щодо надання пільг і компенсацій. 
		13. Застосовуючи наведені правові висновки, Верховний Суд, аналогічно, у постанові від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18 та у постанові від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17 підтвердив правомірність відмови у статусі члена сім`ї особі, яка проживала із загиблим, але не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі на момент смерті.
		 
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		14. Касаційна скарга надійшла до Суду 24 грудня 2025 року.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 280/1098/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 травня 2026 року.
		17. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		18. У відзиві на касаційну скаргу позивачка зазначає, що доводи Міністерства оборони України є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та ігнорують встановлені судами обставини справи. Вона наголошує, що є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, оскільки факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановлений судовим рішенням, яке має преюдиційне значення та підтверджує наявність спільного побуту, бюджету і взаємних прав та обов`язків. На підтвердження своєї правової позиції позивачка посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, у якій роз`яснено критерії віднесення особи до членів сім`ї, а також на постанову Верховного Суду від 06 квітня 2022 року у справі №826/9171/16, де зазначено, що встановлений судом факт проживання однією сім`єю є достатньою підставою для визнання особи членом сім`ї та набуття відповідних прав.
		19. Позивачка також зазначає, що вимога відповідача щодо підтвердження перебування на утриманні є безпідставною, оскільки вона звернулась за виплатою як член сім`ї, а не як утриманець, а тому додаткове доведення утримання не вимагається. 
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		20. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
		21.  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 жовтня 2022 року серія НОМЕР_2 , виданим Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		22. Відповідно до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 жовтня 2022 року № 3727 «Про результати службового розслідування» старший сержант ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора Російської Федерації в результаті отриманих поранень.
		23. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року у справі № 333/11480/23, яке набрало законної сили 12 квітня 2024 року, встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 01 червня 2020 року по день смерті військовослужбовця ОСОБА_2 .
		24. Посилаючись на статтю 4 Сімейного кодексу України, суд у рішенні від 12 березня 2024 року у справі № 333/11480/23 зазначив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні визначенню поняття сім`ї.
		25. Зазначеним рішенням суд встановив, що за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет.
		26. Позивачка звернулась із заявою до другого відділу м. Марганець ІНФОРМАЦІЯ_4 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 - особи, з якою позивачка проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який був військовослужбовцем та з яким вона спільно проживала без реєстрації шлюбу.
		27. Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 08 листопада 2024 року № 34/д, затвердженим заступником Міністра оборони України 14 листопада 2024 року, за результатами розгляду заяви позивачки про призначення одноразової грошової допомоги та поданих документів комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ № 168.
		28. Таке рішення мотивоване тим, що відповідно до редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, чинної на день смерті військовослужбовця, заявниця ( ОСОБА_1 ) не відноситься до одного з подружжя, оскільки відсутня реєстрація шлюбу із ОСОБА_2 . Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення такого виду пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, чи документів про перебування на утриманні загиблого, на розгляд комісії не надано.
		29. За таких обставин комісією прийнято рішення повернути документи ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону № 2262-ХІІ підтверджують її перебування на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, що підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення такої пенсії, або судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні відповідно до зазначеного Закону на дату загибелі), які дають право на призначення одноразової грошової допомоги.
		30. Вважаючи протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 листопада 2024 року № 34/д у частині непризначення одноразової грошової допомоги та повернення документів на доопрацювання протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		32. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		33. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		34. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		35. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
		36. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
		37. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. 
		Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
		38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12 жовтня 2022 року та наказом командира військової частини від 21 жовтня 2022 року № 3727 «Про результати службового розслідування».
		39. У зв`язку із цим, ОСОБА_1 звернулася до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , посилаючись на факт проживання з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року у справі № 333/11480/23, що набрало законної сили 12 квітня 2024 року.
		40. За результатами розгляду поданих документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом від 08 листопада 2024 року № 34/д (затвердженим 14 листопада 2024 року), яким документи позивачки повернуто на доопрацювання з підстав того, що вона не належить до жодної з визначених законом категорій осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги - не є одним з подружжя, а також не перебуває на утриманні, оскільки відповідних документів нею не надано.
		41. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, довела факт проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підтверджує наявність спільного побуту, бюджету та взаємних прав і обов`язків, а відтак надає їй статус члена сім`ї та право на отримання одноразової грошової допомоги. 
		Суд апеляційної інстанції погодився із зазначеними висновками щодо результату вирішення спору, однак змінив мотивувальну частину рішення, вказавши на необхідність застосування до спірних правовідносин норм законодавства, чинних на момент смерті військовослужбовця, як моменту виникнення права на відповідну виплату.
		42. Водночас, звертаючись з касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, наполягаючи на тому, що право на отримання одноразової грошової допомоги повинно визначатися виключно законодавством, чинним на момент виникнення такого права, тобто на дату смерті військовослужбовця. Скаржник наголошує, що станом на 29 вересня 2022 року положення статті 16-1 Закону №2011-XII не передбачали віднесення до кола осіб, які мають право на таку допомогу, жінки (чоловіка), які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а визначальним критерієм для отримання відповідної виплати, згідно чинної на момент смерті військовослужбовця редакції Закону №2011-ХІІ, є саме наявність зареєстрованого шлюбу.
		43. За таких обставин, з урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, у цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
		44. Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
		45. Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.
		46. Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 2489-IX від 29 липня 2022 року, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
		47. В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX від 09 грудня 2023 року (далі - Закон № 3515-IX) було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції: 
		« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
		2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
		Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
		3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.
		4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
		діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
		вдова (вдівець);
		батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
		внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
		жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
		утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"»
		48. Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.
		49. Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		50. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
		51. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
		52. Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
		Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
		53. На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		54. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		55. Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
		56. З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками №975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.
		При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.
		Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.
		З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.
		57. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
		58. Такий підхід узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.
		59. Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.
		Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.
		60. Зазначений висновок у цілому узгоджується із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи щодо моменту виникнення права та необхідності його визначення станом на дату смерті військовослужбовця, а також кореспондується з доводами касаційної скарги в цій частині.
		61. Разом з тим, звертаючись із касаційною скаргою, відповідач також наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили встановлений судовим рішенням факт спільного проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з юридичним поняттям «член сім`ї» у розумінні спеціального законодавства, а також безпідставно віднесли зазначену категорію осіб до кола отримувачів одноразової грошової допомоги.
		62. Аналізуючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає таке.
		63. Як було вище зазначено, статтею 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
		64. Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована судами попередніх інстанцій загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.
		65. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії «член сім`ї» у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.
		66. Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
		Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.
		67. Суд не ставить під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.
		68. Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.
		69. Колегія суддів додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим розширення такого переліку шляхом тлумачення чи застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, є недопустимим.
		70. Натомість суди попередніх інстанцій, ототожнивши фактичні сімейні відносини із юридично значущим статусом «члена сім`ї» у розумінні спеціального законодавства, фактично розширили визначений статтею 16-1 Закону №2011-XII перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі допустимого судового тлумачення.
		71. У цьому контексті колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 205/5929/17, від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18 та від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17, відповідно до яких Закон №2011-XII не містить відсилки до положень Сімейного кодексу України щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання соціальних виплат, а також з тим, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є достатньою підставою для набуття статусу члена сім`ї у цілях отримання відповідних соціальних гарантій.
		72. Таким чином, з урахуванням положень статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.
		73. Колегія суддів також звертає увагу, що використання у зазначеній редакції цієї норми терміну «члени сім`ї» не має самостійного правового значення для визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а застосовується виключно у контексті визначення категорії утриманців, яка, на відміну від інших отримувачів, потребує додаткового підтвердження у вигляді наявності права на пенсію у разі втрати годувальника. Наведене додатково свідчить про те, що зазначене поняття не є самостійною підставою для віднесення особи до кола отримувачів відповідної виплати.
		74. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є достатньою підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та призводять до безпідставного розширення визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку таких осіб. 
		75. У цьому контексті колегія суддів також враховує, що Закон №3515-IX, яким до статті 16-1 Закону №2011-XII включено, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, не містить положень, які б надавали цій зміні зворотну дію у часі або поширювали її на правовідносини, у яких день виникнення права на одноразову грошову допомогу настав до набрання чинності цим Законом. Тому зазначена законодавча зміна не може бути застосована для визначення кола отримувачів допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		76. Визначення підстав, умов та кола осіб, які мають право на соціальні виплати з державного бюджету, належить до сфери соціальної та економічної політики, у межах якої національні органи влади мають пріоритетну компетенцію оцінювати суспільні потреби та доцільність відповідного регулювання. («Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC], заява № 53080/13, п. 113). Таким чином, застосовуючи спеціальний закон, суд не може шляхом тлумачення поширити нову категорію отримувачів одноразової грошової допомоги на правовідносини, у яких день виникнення права на таку виплату настав до набрання чинності відповідними змінами до цього закону.
		77. З огляду на це доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема положень статті 16-1 Закону №2011-XII, є обґрунтованими. Водночас посилання позивачки у відзиві на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 та на постанову Верховного Суду від 06 квітня 2022 року у справі №826/9171/16 щодо критеріїв віднесення особи до членів сім`ї, не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки не регулюють спірні правовідносини та не спростовують висновків про вичерпний характер переліку осіб, визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII.
		78. Повертаючись до змісту оскаржуваного рішення відповідача, Суд вказує, що за результатами розгляду документів позивачки їх було повернуто на доопрацювання з метою надання підтверджень її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення може свідчити про належність позивачки до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII.
		79. Відповідно до абзаців 2-3 пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку (заяви особи, яка має право на отримання допомоги), приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
		Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
		80. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити її статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.
		81. Отже, підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		82. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		83. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		84. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		У Х В А Л И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
		 
		Судді С.Г. Стеценко
		 
		В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...