Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/3985/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них.
Надіслано судом: 28.05.2026. Зареєстровано: 29.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2026.
Дата набрання законної сили: 28.05.2026
Номер судового провадження: К/990/9771/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2026 року 
		м. Київ
		 
		справа № 260/3985/24
		адміністративне провадження № К/990/9771/25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Кашпур О.В.,
		суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №260/3985/24,
		за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою адвоката Клименко Яни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, прийняте у складі головуючого судді Рейті С.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Короткий зміст позовних вимог 
		1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області від 02 травня 2024 року №21011500094280 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яка видана громадянину Ірану ОСОБА_1 .
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що 27.09.2023 йому було видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 з датою закінчення строку дії 31.08.2027. Однак 17.05.2024 з повідомлення в мережі Viber від провідного фахівця відділу міжнародних зв`язків ННЦ міжнародної діяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України Пономаренко Тетяни Юріївни позивач дізнався, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області було прийняте рішення № 21011500094280 від 02.05.2024 про скасування його посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322. Позивач звертає увагу на те, що у вказаному рішенні відповідачем не зазначено, на підставі яких конкретно його дій зроблено висновки про припинення підстави для його перебування на території України, або який саме юридичний факт дав підстави для висновку про те, що будь-які його дії можуть бути розцінені як такі, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. В оскаржуваному рішенні про скасування посвідки також не вказано про фактичні обставини того, на підставі яких відомостей відповідачем зроблений висновок про вчинення позивачем конкретних кримінально/адміністративно-карних дій, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вина позивача у вчиненні правопорушень, яку було б доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком/постановою суду, а також не зазначено про наявність будь-яких кримінальних проваджень чи вироків суду щодо позивача. Позивач указує на те, що він не має судимостей та не притягувався до кримінальної відповідальності, під слідством та судом не перебуває. 
		3. Позивач зазначає про те, що на території України на законних підставах він перебуває з 2016 року, а з 30 червня 2023 року є аспірантом Національного університету біоресурсів і природокористування України за денною формою здобуття освіти. Також є членом Української асоціації лікарів ветеринарної медицини дрібних тварин. У березні 2022 року звернувся до посольства з повідомленням про те, що він готовий воювати за Україну або бути волонтером, весь час бере активну участь в усіх протестах громадян Ірану проти дій держави свого громадянства, що спрямовані на підтримку рф, здійснює волонтерську діяльність та активно допомагає пораненим військовим, які проходять реабілітацію.
		ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення 
		4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
		5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення містить посилання на норми Порядку №322, на підставі якої було відмовлено в оформленні/видачі посвідки. При цьому, про мотиви прийняття оскаржуваного рішення, а саме наявності подання Служби безпеки України від 22.03.2023 №14/3/2-4713, відповідачем повідомлено у відзиві на позовну заяву під час розгляду справи в суді. Суд погодився з доводами відповідача, що наявність вказаної інформації Служби безпеки України щодо позивача є підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання.
		6. Оцінивши оскаржуване рішення, суди дійшли висновку, що таке рішення відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а відповідач при його прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суди виходили з того, що Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області не наділене повноваженнями щодо роз`яснення або тлумачення висновків чи тверджень Служби безпеки України, а також не наділене повноваженнями вчиняти будь-які дії, що входять до компетенції розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
		7. Також суд апеляційної інстанції звернув у вагу на те, що суд не може надавати правової оцінки інформації, що була підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки орган, якій її надав - Департамент захисту національної державності Служби безпеки України - не є відповідачем у справі та вимога щодо оскарження дій цього органу стосовно надання вказаної інформації як такої, що не відповідає дійсності, позивачем заявлена не була.
		ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8. Не погоджуючись із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Клименко Яна Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. 
		9. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		10. У касаційній скарзі касатор зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, застосували норму права - підпункт 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №160/6995/23, від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19, від 20 червня 2018 року у справі №825/1340/16. 
		11. Представник позивача вказує на те, що при розгляді цієї справи відповідачем не було надано доказів щодо позивача, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення стосовно вчинення позивачем дій, зазначених у поданні Служби безпеки України. Посилання лише на наявність оперативної інформації, без розкриття жодної інформації про зібрані дані, не є підставою для висновку про наявність загрози національній безпеці України. Також касатор звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено адміністративної процедури оскарження подання Служби безпеки України. Стосовно процедури оскарження в судовому порядку, то таке подання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення територіального органу ДМС. Обґрунтованість такого подання має перевірятися територіальним органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд. Отже, при розгляді справи суди попередніх інстанцій, в порушення статті 2 КАС України, не виконали завдань адміністративного судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		12. Крім того у касаційній скарзі представник позивача вказує на те, що позивач не вчиняв жодних дій/бездіяльності, які б загрожували національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, як і не вчиняв злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, та не розшукуюся у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визначається тяжким злочином. Касатор наголошує, що позивач є громадянином Ісламської Республіки Іран, з 2016 року (протягом 8-ми років) він перебував на території України на законних підставах. Позивач є сумлінним студентом та аспірантом, Національний університет біоресурсів та природокористування України оголосив йому Подяку за значний особистий внесок у розвиток факультету ветеринарної медицини, активно займається науковою діяльністю, долучається до розвитку ветеринарної науки України, про що свідчать сертифікати, які підтверджують його участь у різноманітних Міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах в 2023-2024 роках.
		ІV. Позиція інших учасників справи
		13. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
		V. Рух справи у суді касаційної інстанції
		14. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А., 18 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Клименко Яни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 28 травня 2026 року.
		VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
		16.  ОСОБА_1 18.09.2023 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання, у зв`язку з закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання. У подальшому позивачу оформлено посвідку на тимчасове проживання строком до 31.08.2027.
		17. 08.04.2024 до Державної міграційної служби України надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.03.2024 №14/3/2-4713 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		18. Подання обґрунтовано тим, що відповідно до наявних відомостей, отриманих у передбачений законом спосіб, встановлено, що ОСОБА_1 є активним прихильником політичного керівництва Ірану в цілому та безпосередньо Верховного лідера країни Алі Хаменеї, в т.ч. щодо виправдання повномасштабного вторгнення рф в Україну 24.02.2022, політичної та економічної підтримки рф, сприяння у вдосконаленні військово-промислового комплексу тощо.
		19. Крім того ОСОБА_1 сприяє функціонуванню каналу нелегальної міграції з Ірану до України, а саме за сприяння невстановлених співробітників ВНЗ України здійснює виготовлення запрошень на навчання до України громадян Ірану, які після отримання візи та прибуття до України нелегально перетинають державний кордон з країнами ЄС та подають заяви на отримання статусу біженця.
		20. Відповідно до отриманих даних, в майбутньому співробітники спецслужб Ірану планують використовувати вищевказану схему для переправлення підконтрольних осіб до України з метою їх подальшого використання у власних інтересах.
		21. 09.04.2024 вказане подання було направлено Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області для розгляду та вжиття заходів, передбачених законодавством про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
		22. За результатами розгляду подання 02 травня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , виданої ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року.
		VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ 
		23. Конституція України.
		Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		24. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
		Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		25. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI) установлено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
		26. Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI надано визначення поняття іноземця та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, як іноземця та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.
		27. Посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1 цього Закону).
		28. Частинами першою-третьою статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		29. Відповідно до частини тринадцятої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
		30. Згідно з частиною тринадцятою статті 5 Закону № 3773-VI установлено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу.
		31. Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 Закону становить у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні (пункт четвертий частини першої статті 5-1 Закону № 3773-VI).
		32. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року затверджено Порядок № 322, згідно з пунктом 1 якого визначено, що посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
		33. Відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
		34. Відповідно до пунктів 64-66 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
		35. Відповідно до частин першої-другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2229-XII «Про Службу безпеки України» (далі - Закон №2229-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
		36. Пункт тринадцятий частини першої статті 24 Закону №2229-XII передбачає, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
		VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		37. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		38. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
		39. Предметом судового контролю у цій справі є рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області від 02 травня 2024 року №21011500094280 про скасування громадянину Ірану ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку №322.
		40. Касаційне провадження відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. За доводами касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано приписи підпункту 4 пункту 63 Порядку №322, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які наведені представником позивача у касаційній скарзі.
		41. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги в межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.
		42. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02 травня 2024 року відповідачем прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , гр. Ірану ОСОБА_1 на підставі подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.03.2024 №14/3/2-4713. У поданні вказано, що перебування громадянина Ірану ОСОБА_1 в Україні становить загрозу національній безпеці держави.
		43. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що забезпечення національної безпеки належить до завдань Служби безпеки України, натомість органи ДМС України не неділені повноваженнями щодо роз`яснення або тлумачення висновків чи тверджень Служби безпеки України. На думку судів обох інстанцій, інформація, викладена у поданні, складала достатні підстави для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. 
		44. Так, відповідно до приписів статті 2 Закону №2229-XII, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
		45. Згідно з пунктом 13 частини першої статті 24 Закону № 2229-XII Служба безпеки України, відповідно до своїх основних завдань, зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
		46. Отже, саме Служба безпеки України наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.
		47. Проте, Верховний Суд ураховує, що в постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 (на яку, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд наголошував, що подання спеціально уповноваженого органу про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, щодо якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Указав, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. Однак рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.
		48. Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).
		49. Верховний Суд зазначав, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.
		50. Верховний Суд уважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією факту наявності подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.03.2024 №14/3/2-4713, як достатньої підстави для прийняття спірного рішення.
		51. Суди першої та апеляційної інстанції, висновуючи правомірність прийнятого на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку №322 рішення відповідача, також не перевірили наявності обставин, з якими вказана норма Порядку №322 пов`язує скасування посвідки, а саме: чи дійсно позивачем було допущено дії, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; чи існують належні та допустимі докази щодо вчинення позивачем таких дій.
		52. Верховний Суд уважав, що, приймаючи спірне рішення, ГУ ДМС в Закарпатській області не дослідило факти, які містяться у поданні Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.03.2024 №14/3/2-4713, а в подальшому - суди, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, не надали цим фактам належної оцінки та не спростували доводи позивача щодо цих обставин. Так, у рішенні Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області від 02 травня 2024 року №21011500094280 не вказано, чи становили дії іноземця «загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні», чи іноземець «вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві», чи іноземець «розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином», як не вказано і конкретних обставин, які б дозволяли дійти відповідачеві висновку про підтвердження наявності таких порушень з боку позивача. 
		53. Додатково Верховний Суд наголошує, що навіть в умовах воєнного стану для суб`єкта владних повноважень обов`язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а навпаки - набуває особливого значення, зокрема, коли йдеться про застосування пропорційності обмежень в умовах становища в країні (військової агресії) щодо осіб, яких вони стосуються.
		54. Верховний Суд звертає увагу, що вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах 25 січня 2024 року у справі №160/1521/23, від 01 лютого 2024 року у справі № 344/9604/23, від 04 квітня 2024 року у справі № 380/7720/23, від 12 червня 2025 року у справі № 160/632/23, від 25 лютого 2026 року у справі № 160/19394/22, від 12 травня 2026 року у справі №160/3604/23, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
		55. Отже, виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.
		56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, Суд з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) позбавлений можливості перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.
		57. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		58. Переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суди в цій справі допустили порушення норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		59. З огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу адвоката Клименко Яни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
		2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №260/3985/24 скасувати.
		3. Справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий: О. В. Кашпур 
		Судді: О.Р. Радишевська
		С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...