Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/7140/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 06.07.2026. Зареєстровано: 06.07.2026. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/554/90/2026
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019170040002843

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 06.07.2026Справа № 554/7140/22 Провадження № 1-кп/554/90/2026
		 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		06 липня 2026 року м. Полтава
		 
		Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
		 
		головуючого судді      ОСОБА_1 ,
		з участю: секретарів      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора -       ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		потерпілих -     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_9 , 
		представника потерпілої -    ОСОБА_10 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_11 ,
		захисника - ОСОБА_12 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальне провадження №12019170040002843 від 26.09.2019 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, українки, громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судимої 16.03.2026 року Київським районним судом міста Харкова за ч. 5 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України (у редакції Закону станом на 2019 рік), 
		 
		встановив:
		 
		І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
		 
		1 епізод
		 
		В лютому 2019 року ОСОБА_11 дізналася, що ОСОБА_14 має на меті здійснити перерахування свого трудового стажу, а також оформити собі групу інвалідності, та вирішила заволодіти грошовими коштами останньої.
		У період з лютого по березень 2019 року ОСОБА_11 , видаючи себе за працівника Служби Безпеки України умисно, з корисливих спонукань, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_15 та вдаючись до обману, під приводом надання допомоги в перерахуванні та збільшенні соціальних виплат (страхового стажу), придбанню у власність квартир, а також підвищення пенсійних виплат матері ОСОБА_15  ОСОБА_16 , заволоділа грошовими коштами потерпілої на загальну суму 106000 грн, чим спричинила значного матеріального збитку.
		 
		2 епізод
		 
		У грудні 2018 року ОСОБА_11 дізналася, що ОСОБА_7 має на меті оформити групу інвалідності своєму батьку ОСОБА_17 та вирішила заволодіти грошовими коштами останньої.
		У період з березня по травень 2019 року ОСОБА_11 , видаючи себе за працівника Служби Безпеки України, умисно, повторно, з корисливих спонукань, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_7 , вдаючись до обману, під приводом надання допомоги в отриманні групи інвалідності, збільшенні пенсійних виплат та отримання квартири батьку ОСОБА_7  ОСОБА_17 , заволоділа грошовими коштами потерпілої на загальну суму 50000 грн, чим спричинила матеріального збитку.
		 
		3 епізод
		 
		В березні 2019 року ОСОБА_11 дізналася, що ОСОБА_6 має на меті оформити групу інвалідності для себе, придбати квартиру, перерахувати свій трудовий стаж та вирішила заволодіти грошовими коштами останньої.
		У період з березня по серпень 2019 року ОСОБА_11 , видаючи себе за працівника Служби Безпеки України, умисно, повторно, з корисливих спонукань, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_6 та вдаючись до обману, під приводом надання допомоги в отриманні групи інвалідності, перерахунку трудового стажу та придбанню у власність квартири, заволоділа грошовими коштами потерпілої на загальну суму 85000 грн, чим спричинила матеріального збитку.
		 
		4 епізод
		 
		В квітні 2019 року ОСОБА_11 дізналася, що ОСОБА_18 має на меті отримати у власність квартиру, та вирішила заволодіти грошовими коштами останньої шахрайським шляхом.
		В подальшому, в період з квітня 2019 року по серпень 2019 року ОСОБА_11 ,видаючи себе за працівника Служби Безпеки України, умисно, повторно, з корисливих спонукань, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_18 та вдаючись до обману, під приводом надання допомоги з придбання у власність автомобіля, квартири, підвищення пенсійних виплат батьку ОСОБА_18 , заволоділа грошовими коштами потерпілої на загальну суму 67500 грн, чим спричинила потерпілій матеріального збитку.
		 
		5 епізод
		 
		18 червня 2019 року ОСОБА_11 дізналася, що ОСОБА_8 має на меті отримати підвищену пенсію для своїх батьків, та вирішила заволодіти грошовими коштами останнього шахрайським шляхом.
		В подальшому, в період з 21.06.2019 року по 28.08.2019 року ОСОБА_11 , видаючи себе за працівника Служби Безпеки України, умисно, повторно, з корисливих спонукань, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_8 та вдаючись до обману, під приводом надання допомоги з придбання у власність автомобілів, квартир, земельних ділянок, гаражу, підвищення пенсійних виплат батькам ОСОБА_8 , заволоділа грошовими коштами потерпілого на загальну суму 162500 грн, чим спричинила значного матеріального збитку.
		 
		ІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ 
		 
		Дії обвинуваченої ОСОБА_11 по епізодам № 1-5 кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК України (у редакції Закону станом на 2019 рік) як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), з кваліфікуючими ознаками: по епізодам №№1, 5  заподіяння значної матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_8 ; по епізодам №2,3,4,5  вчинення повторно.
		 
		Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 190 КК України у редакції Закону, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення у 2019 році, є більш м`якою порівняно з чинною редакцією в частині розміру альтернативного покарання у виді штрафу, суд на підставі ст. 5 КК України застосовує закон про кримінальну відповідальність у редакції станом на 2019 рік.
		 
		По епізоду № 1 кваліфікація за ознакою повторності є зайвою, оскільки на той час ОСОБА_11 не була судимою, а за епізодом шахрайства відносно ОСОБА_19 підлягає виправданню.
		 
		ІІІ. МОТИВИ СУДУ
		 
		ОбвинуваченаОСОБА_11 свою провину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, за виключенням шахрайства щодо ОСОБА_19 , визнала повністю та підтвердила їх обставини, викладені в обвинувальному акті.
		Зокрема, підтвердила, що, видаючи себе за працівника СБУ заволоділа коштами:
		- потерпілої ОСОБА_7 в сумі 50000 грн під виглядом надання допомоги в оформленні інвалідності, підвищення пенсії та отримання у власність квартири її батьку ОСОБА_17 , у період з грудня по травень 2018 року;
		- потерпілої ОСОБА_14 в сумі 106000 грн під виглядом надання їй допомоги в перерахуванні та збільшенні соціальних виплат (страхового стажу), придбанню у власність квартир, а також підвищення пенсії матері ОСОБА_15 , у лютому-березні 2019 року;
		- потерпілої ОСОБА_6 в сумі 85000 грн під виглядом надання їй допомоги в оформленні групи інвалідності, перерахунку трудового стажу та отриманні у власність квартири, протягом березня 2019 року - серпня 2019 року ОСОБА_11 ;
		- потерпілої ОСОБА_18 в сумі 67500 грн під виглядом надання їй допомоги у придбанні у власність автомобілів, квартир, а також з підвищення пенсійних виплат батькам, протягом квітня 2019 року - серпня 2019 року;
		- потерпілого ОСОБА_8 в сумі 162500 грн під виглядом надання йому допомоги з придбання у власність автомобілів, квартир, земельних ділянок, гаражу, підвищення пенсійних виплат батькам ОСОБА_8 , протягом червня-серпня 2019 року.
		Своїх зобов`язань перед потерпілими не виконала, а гроші використала на власні потреби. Перед потерпілими публічно вибачилась та пообіцяла відшкодувати їм завдані збитки. Цивільні позови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнала повністю в частині заподіяння матеріальної шкоди, в частині моральної шкоду вважала заявлену потерпілими суму надмірною. 
		 
		Суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст положень ч. 3 ст. 349 КПК України, пересвідчився у добровільності їх позицій та правомірності розуміння ними наслідків обмеження права на апеляційне оскарження цих обставин.
		 
		Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_11 повністю визнала свою вину у шахрайському заволодіння чужим майном потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , фактичні обставини справи ніким із учасників процесу не оспорюються, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються за цими епізодами, та обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують її особу.
		 
		В частині заперечення провини по епізоду заволодіння майном ОСОБА_19 та моральної шкоди у позовах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проведено повний розгляд та досліджено усі докази звинувачення.
		 
		ІV. НЕДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
		 
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що у липні 2018 року вона познайомилася з ОСОБА_19 та шляхом обману, під приводом надання допомоги, попросила останнього взяти в банківській установі кредит на своє ім`я. Гроші потерпілий, за домовленістю, мав віддати ОСОБА_11 , а остання, в свою чергу, зобов`язувалася погасити взятий ОСОБА_19 кредит в банківській установі, на що потерпілий погодився.
		Не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_11 , перебуваючи біля зупинки громадського транспорту «Шевченка» у м. Полтаві у серпні 2018 року, умисно, з корисливих спонукань, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_19 та вдаючись до обману, під приводом домовленості з надання їй допомоги, заволоділа грошовими коштами потерпілого на загальну суму 28000 грн, а обіцяних дій не виконала, чим спричинила потерпілому матеріального збитку на вказану суму.
		Ці дії ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.
		 
		V. МОТИВИ З ЯКИХ СУД ВИЗНАВ ЧАСТИНУ ОБВИНУВАЧЕННЯ НЕДОВЕДЕНОЮ
		 
		Обвинувачена ОСОБА_11 свою провину за обвинуваченням у вчиненні шахрайства відносно потерпілого ОСОБА_19 не визнала та пояснила суду, що з останнім ніколи не зустрічалась та його грошовими коштами не заволодівала.
		 
		За даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.02.2020 року, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Божківське, Полтавського району (т. 2 а.с.167).
		 
		Визнана у цьому провадження стороною обвинувачення потерпілою ОСОБА_9 пояснила суду, що є донькою ОСОБА_19 , який помер у 2020 році. У 2019 році зі слів батька дізналась, що він взяв у банку ПУМБ кредит на прохання його знайомої продавчині магазину у селі Руновщина, Полтавського району, де на той час проживав. Остання говорила, що гроші потрібні її знайомій ОСОБА_11 , яка в банку отримала кошти і начебто не повернула. Наразі ОСОБА_20 збитки не завдані, претензій до неї банк не пред`являє, у спадщину вона не вступила, бо така відсутня.
		 
		Жодні інші докази стороною обвинувачення за цим епізодом суду не надані.
		 
		Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Згідно зі ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу (зокрема, події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого), покладається на прокурора.
		 
		Суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, дійшов висновку, що провина ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_19 , не доведена поза розумним сумнівом з огляду на таке.
		 
		Головний свідок та потерпілий у даному епізоді  ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
		 
		За життя ОСОБА_19 не був допитаний ні слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, ні судом, що унеможливило використання його первинних свідчень у судовому засіданні.
		 
		Показання залученої слідчим потерпілої ОСОБА_9 є показаннями з чужих слів (ст. 97 КПК України). Вона лише переказує розмову з батьком, не була очевидцем подій, достеменно не знає обвинувачену, позаяк її прізвище на той час було ОСОБА_21 та підтвердила, що їй особисто збитків завдано не було.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК України, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Оскільки обвинувачена заперечує факт знайомства та заволодіння коштами, суд позбавлений можливості перевірити слова померлого потерпілого.
		 
		Прокурором у судовому засіданні не надано жодного іншого доказу, який би підтверджував версію обвинувачення.
		 
		Так, у матеріалах справи відсутні будь-які первинні фінансові чи банківські документи (договори, виписки, квитанції ПУМБ), які б підтверджували факт отримання ОСОБА_19 кредиту у розмірі 28 000 грн.
		 
		Не надано доказів передачі цих коштів ОСОБА_11 біля зупинки «Шевченка» у м. Полтаві, у серпні 2018 року (відсутні протоколи слідчих експериментів, дані з камер відеоспостереження, білінги мобільних телефонів тощо).
		 
		Стороною обвинувачення не вказано та не забезпечено явку жодних свідків (зокрема, згаданої продавчині магазину в с. Руновщина), які б могли підтвердити взаємозв`язок між ОСОБА_11 та померлим.
		 
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Аль-Хаваджа і Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom)зазначено, що використання як єдиного або вирішального доказу свідчень особи, яку підсудний не мав можливості допитати (через її смерть), суттєво обмежує права на захист (ст. 6 Конвенції). Якщо обвинувачення базується виключно на таких свідченнях, провадження є несправедливим, за винятком наявності сильних підтверджуючих доказів. У цій справі жодних інших доказів немає.
		 
		Ця позиція корелюється з усталеним стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Наявність лише показань зі слів померлої особи, які заперечуються обвинуваченою, не може бути підставою для засудження.
		 
		Оскільки обвинувачення не надало суду належних, допустимих та достовірних доказів події злочину та винуватості ОСОБА_11 , а всі процесуальні можливості для збирання доказів вичерпані (через смерть потерпілого та пасивність сторони обвинувачення щодо виклику свідків і витребування документів з банку), суд керується принципом in dubio pro reo (всі сумніви  на користь обвинуваченої).
		 
		За таких обставин ОСОБА_11 підлягає виправданню за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України  у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_19 вчинене обвинуваченою.
		 
		VI. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
		 
		При призначенні обвинуваченій ОСОБА_11 покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які хоча й не є тяжкими, проте носили систематичний корисливих характер проти власності, зі спричиненням значних матеріальних збитків, переважна частина яких не відшкодована. 
		 
		Враховуються судом і дані про особу обвинуваченої, яка до вчинення цих кримінальних правопорушень не була судима, заміжня, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має вищу освіту, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тривалий час переховувалась від суду.
		 
		Згідно з висновком уповноваженого органу з питань пробації, ризик її небезпеки для суспільства та вчинення повторних правопорушень оцінюється як середній (т. 1 а.с. 54-56).
		 
		Відповідно до статей 66, 67 КК України, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.
		 
		Сукупність цих відомостей з конкретними обставинами кримінальних правопорушень та даними про особу обвинуваченої дають підстави для висновку, що для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень необхідно і достатньо призначити пропорційне та справедливе покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції станом на 2019 рік), із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки кримінальні правопорушення вчинені до постановлення вироку від 16.03.2026 року.
		 
		З огляду на ухилення обвинуваченої від суду, у зв`язку з чим вона оголошувалась у розшук, строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України, зупинялись та переривались вчиненням нового кримінального правопорушення, тому не витекли.
		 
		VII. ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПОЗОВІВ
		 
		У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_11 про стягнення 130 091 грн матеріальної шкоди, 50 000 грн моральної шкоди, а також 10 000 грн витрат на правничу допомогу (т. 1 а.с. 29-43).
		 
		Також потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_11 про стягнення 50 000 грн матеріальної шкоди, 20 000 грн моральної шкоди, а також 15 000 грн витрат на правничу допомогу (т. 1 а.с. 44-52).
		 
		Обвинувачена ОСОБА_11 у судовому засіданні цивільні позови в частині стягнення матеріальної шкоди визнала в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу обох потерпілих оспорила, вважаючи їх розмір необґрунтованим, надмірним та таким, що не відповідає її майновому стану.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Згідно з ч. 5 цієї ж статті, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		 
		Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди
		 
		Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу (ЦК) України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Враховуючи, що матеріальна шкода, завдана шахрайськими діями обвинуваченої, повністю підтверджується матеріалами провадження, визнається самою ОСОБА_11 та не оспорюється іншими учасниками судового процесу, суд відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині повністю.
		 
		Таким чином, з ОСОБА_11 підлягає стягненню матеріальна шкода: на користь ОСОБА_8  130 091 грн, на користь ОСОБА_7  50 000 грн.
		 
		Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди
		 
		Відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. Оскільки розмір моральної шкоди оспорюється обвинуваченою, суд визначає його самостійно, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надали суду усні показання, зазначивши, що моральні страждання викликані тривалим позбавленням їх права власності на кошти, почуттям незахищеності, психологічним дискомфортом, а також надмірною тривалістю судового розгляду, понад 6 років, протягом яких шкода обвинуваченою майже не відшкодовувалася.
		 
		Суд зазначає, що тривалий строк розслідування та судового розгляду (понад 6 років), у сукупності з фактом неповернення майна, за практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду є самостійним чинником, що суттєво посилює глибину душевних страждань особи. Сама по собі відсутність письмових медичних документів не спростовує факт заподіяння моральної шкоди, оскільки страждання потерпілих від шахрайських дій є очевидними наслідками порушення їхніх прав.
		 
		Водночас, визначаючи остаточний розмір грошового відшкодування, суд застосовує положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України, згідно з якими суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її майнового стану.
		 
		Судом встановлено, що на утриманні ОСОБА_11 перебуває троє неповнолітніх дітей. Крім того, вироком іншого суду ОСОБА_11 засуджено до реального покарання у виді 5 років позбавлення волі, що об`єктивно унеможливлює наявність у неї стабільного високого заробітку в найближчі роки.
		 
		Враховуючи баланс між правом потерпілих на справедливу сатисфакцію та вкрай складним майновим і сімейним станом обвинуваченої, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_8  визначити достатньою та справедливою компенсацією суму у розмірі 15 000 грн, відмовивши в іншій частині цієї вимоги; на користь ОСОБА_7  визначити компенсацію у розмірі 10 000 грн, відмовивши в іншій частині цієї вимоги.
		 
		Щодо витрат на правничу допомогу
		 
		Заперечуючи проти стягнення витрат на правову допомогу, обвинувачена зазначила про їх необґрунтованість, проте не надала суду жодних доказів їх неспівмірності чи нереальності.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені витрати на правову допомогу.
		 
		Оскільки порядок визначення та оцінки цих витрат КПК України детально не врегульовано, суд керується статтями 137, 141 ЦПК України. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (у даному випадку  на обвинувачену).
		 
		Судом досліджено надані потерпілими документи на підтвердження витрат на правничу допомогу.
		 
		Потерпілим ОСОБА_8 надано договір про надання правової допомоги від 13.09.2022 року та квитанцію про сплату коштів адвокату на суму 10 000 грн (т.1 а.с. 37-43).
		 
		Потерпілою ОСОБА_7 та її представником ОСОБА_10 надано договір про надання правової допомоги від 14.09.2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг та квитанцію про сплату коштів адвокату на суму 15 000 грн.
		 
		Оцінивши надані документи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зазначені витрати є реальними, повністю підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами. З огляду на надмірну тривалість судового розгляду справи (понад 6 років), обсяг виконаної адвокатами роботи (складання позовних заяв, участь у численних судових засіданнях, надання консультацій) є повністю співмірним із заявленими сумами та критеріями, визначеними ст. 137 ЦПК України. Обвинувачена ОСОБА_11 належних доводів та доказів на спростування співмірності чи реальності цих витрат суду не надала.
		 
		Сама по собі усна незгода обвинуваченої з позовом у цій частині, за наявності повного пакета підтверджувальних фінансових документів, не є правовою підставою для відмови у їх стягненні, оскільки закон пов`язує стягнення цих витрат із фактом ухвалення обвинувального вироку та їх документальним підтвердженням, а не зі згодою особи, яка завдала шкоди.
		 
		Таким чином, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 у розмірі 10 000 грн 00 коп., на користь ОСОБА_7  у розмірі 15 000 грн 00 коп.
		 
		VIII. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ
		 
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		 
		Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_11 необхідно залишити тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку до вступу його в законну силу, уникнення ризиків ухилення їх від суду, виконання процесуальних рішень, а також продовження злочинної діяльності, з огляду на викладені вище обставини справи.
		 
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_22  визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції станом на 2019 рік) та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		 
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Київського районного суду міста Харкова від 16.03.2026 року, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		 
		Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу  залишити тримання під вартою.
		 
		Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_11 рахувати з 16 жовтня 2025 року.
		 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_11 у строк відбування покарання період її затримання та перебування під вартою із 28.06.2022 року по 04.07.2022 року.
		 
		За ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_13 визнати невинуватою та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення щодо померлого ОСОБА_19 вчинене обвинуваченою.
		 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8  задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 130 091 (сто тридцять тисяч дев`яносто одну) гривню в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; 10 000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
		 
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди  відмовити.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7  задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 10 000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
		 
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди  відмовити.
		 
		Речові докази: документи зберігати при матеріалах справи.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Шевченківський районний суду м. Полтави, а обвинуваченою, яка утримується під вартою, протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
		 
		 
		 
		Суддя         ОСОБА_23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...