РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2006 р.
|
Справа № 1/103-1251(3/60-661)
|
Господарський суд Тернопільської
області судді Левандовського Ю.Я.
Розглянув справу
За позовом: Суб'єкта
підприємницької діяльності -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
До відповідача:
Суб'єкта підприємницької діяльності -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2
За участю представників сторін
Позивача: ОСОБА_3-представник;
ОСОБА_1
Відповідача: ОСОБА_2;
ОСОБА_4 - представник
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності -підприємець ОСОБА_1, м.Чернівці звернулася
до господарського суду Тернопільської області
з позовною заявою до ОСОБА_2, м.Тернопіль про стягнення 135372,48 грн.
Рішенням
господарського суду Тернопільської
області від 19.04.2005р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 14.11.2005р., позовні вимоги приватного
підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, договір укладений між сторонами у
справі, розірвано достроково, стягнуто з відповідача на користь позивача 124416
грн. основного боргу, а в решті позовних вимог щодо стягнення 7224 грн.
інфляційних нарахувань та 3732,48 грн. -3% річних відмовлено.
Постановою Вищого господарського
суду України від 08.02.2006 року рішення господарського суду Тернопільської
області від 19.04.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 14.11.2005р. у справі № 3/60-661 скасовано, а справу передано на новий
розгляд до суду першої інстанції для
з'ясування фактичних обставин справи, вказуючи на те, що господарським судом не
повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, а саме - з чиєї вини відповідачем не виконано умов
договору щодо надання послуг позивачу; не досліджено обставин за що
зобов'язався відповідач сплатити позивачу комісійну винагороду, визначену п.3.2.
договору; не досліджено судом і у чому полягали послуги позивача щодо клієнтів,
які він мав направити відповідачу, та які саме послуги мав надати відповідач
позивачу, з чого випливає, що господарським судом не встановлено правової
природи зобов'язань, які виникли за оспорюваним договором між позивачем та
відповідачем.
До початку судового розгляду від
позивача по справі поступили заяви про часткову відмову від позову; про
забезпечення позову та заява про збільшення позовних вимог та зміну підстави
позову.
Отже, станом на день розгляду
справи позивач просить стягнути з відповідача 159 585 грн. в т.ч. 124 416 грн.
коштів перерахованих відповідачу платіжним дорученням №33 від 01.11.2004 року;
30192 грн. інфляційних нарахувань та 4977 грн. пені та судові витрати.
Відповідач у судовому засіданні та у
відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечує, вважає їх
безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи,
просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
В розпочатому судовому засіданні
представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені
ст.22,81-1 ГПК України.
В судовому засіданні представник
позивача підтримав вимоги, викладені в заяві про часткову відмову від позову та
заяві про збільшення позовних вимог та зміну підстави позову.
Розглянувши матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
26 жовтня 2004 року між суб'єктом
підприємницької діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_2, АДРЕСА_2 та
суб'єктом підприємницької діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1
укладено договір „На реалізацію місць-розміщення в готелі „Яблуниця”.
Правовий аналіз спірного договору дає
підстави дійти до висновку, що за своєю правовою природою даний договір є
договором про надання послуг, предметом якого є надання права покупцю послуг на
першочергову реалізацію ліжко-місць в готелі відповідача та надання останнім
готельних послуг.
Під послугами зазначеного договору слід
розуміти індивідуально визначений товар, який має властивості гарантованого
відповідачем зобов'язання по розміщенню клієнтів в номерах відповідної
категорії на відповідну кількість у визначений період часу та по відповідній
ціні.
Відповідно до п.2.1.1. договору
відповідач повинен прийняти та розмістити клієнтів позивача, яким позивачем
надані послуги, а позивач відповідно до п.2.2.2. договору направити таких
клієнтів в кількості та строки, вказані в заявці.
Згідно п.3.4 договору при продажі
послуги СПД-ФО ОСОБА_1 не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання
від СПД-ФО ОСОБА_2 рахунку перераховує кошти останньому за виключенням
комісійної винагороди.
Відповідно до п.4.1. договору позивач
зобов'язувався направити відповідачу попередню письмову заявку на послуги з
зазначенням всіх необхідних даних для бронювання ліжко-місць, строків
проживання, дати і часу заїзду, кількості місць і номерів, категорії номерів,
прізвищ клієнтів і..., після чого відповідач протягом 24 годин після отримання
заявки на послуги і надсилає позивачу рахунок на оплату послуг п.4.2 договору.
Позивач оплачує рахунок в розмірі 50%
протягом трьох банківських днів (п.4.3 договору), порядок та розміщення
клієнтів, які направляються в готель передбачено (п.4.4 договору), неприбуття
клієнтів або ж їх запізнення компенсації не підлягають( п.4.5 договору).
26 жовтня 2004 року Відповідачем у
справі підприємцем ОСОБА_2 був виставлений рахунок-фактура НОМЕР_1, який
Позивач оплатив і в якості попередньої оплати за надання послуг у майбутньому
відповідачем, а саме за проживання в готелі „Яблуниця” за період з 29.12.2004
року по 16.01.2005 року, платіжним дорученням НОМЕР_2перерахував на
розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 124
416 грн.
Як вбачається із матеріалів справи
та чого не заперечують і самі сторони, позивачем клієнти в готель не
направлялися, проте, як стверджує відповідач готельні номери за які позивач
перерахував кошти були заброньовані та не заселені.
Відповідно до ст.ст.901-903
Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона
(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати
послугу, яка споживається в процесі вчиненої дії або здійснення певної діяльності,
а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, при цьому
виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках встановлених
договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг
на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за
порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату,
замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строку та в
порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про
надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити
виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини
замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо
інше не встановлено договором або
законом.
У відповідності до ст.ст.526,599
Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких
умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або
інших вимог, що
звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним
належним чином.
Відповідно до пункту 4 частини третьої
статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального
кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заперечення відповідача щодо
заброньованих готельних номерів позивачем, котрі на його думку були не заселені
з вини позивача, а від так і відсутні підстави для повернення перерахованих
коштів, судом відхиляються виходячи з наступного:
Відповідно до п.4.1 спірного договору
позивач зобов'язаний був надати попередню заявку з вказівкою всіх необхідних
даних для бронювання ліжко-місць, строків проживання, дати та часу заїзду,
кількості місць і категорію номерів, прізвищ клієнтів..., згідно п.4.2
договору відповідач протягом доби(24 годин)
після отримання попередньої заявки підтверджує її приймання на послуги і
направляє позивачу рахунок на оплату послуг.
В матеріалах справи відсутня письмова
заявка позивача про бронювання ліжко-місць, як це передбачено договором, також
відсутні докази підтвердження ним прізвищ та кількості клієнтів, які
направлялися в готель, що і підтверджено сторонами в судовому засіданні.
За таких обставин суд не може дійти до
висновку про те, що позивачем бронювалася відповідна кількість місць в готелі
для проживання в ньому клієнтів, яким повинні були бути надані послуги.
Твердження відповідача про те, що
виставлений ним рахунок НОМЕР_1 від 26.10.2004 року на оплату визначеної
кількості ліжко-місць та сама його оплата позивачем, вказує саме на направлення
позивачем клієнтів в готель, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно
до п.1.1 договору відповідач надає позивачу першочергове право на реалізацію
ліжко-місць відповідно до умов договору, тобто вказаний рахунок за відсутності
самої заявки не дає відповідачу підстав стверджувати, що позивач оплатив
послуги відповідача, які йому ще надані не були.
Враховуючи те що позивачем клієнти в
готель не направлялись і відповідно в заброньовані готельні номери не
поселялись, а від так і відповідачем заброньовані готельні номери заселені не
були, що знаходить підтвердження в матеріалах справи, за таких обставин суд
дійшов до висновку, що вина, як замовника так і виконавця на момент дії
договору була однаковою, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення
пропорційно вині в сумі 62 208,00 грн.
Позовні вимоги позивача в частині
стягнення інфляційних нарахувань в сумі 30192 грн. та 4977 грн. пені в порядку
ст.ст.529,625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають, оскільки у
відповідача перед позивачем не було грошових зобов'язань.
В процесі судового провадження позивач
відмовився від позовних вимог до відповідача в частині дострокового розірвання
договору. Відмова позивача прийнята судом, так як договір розірвано в порядку
передбаченому п.8.2 самого договору, тому суд припиняє провадження у справі у
частині дострокового розірвання договору на підставі п.4 ст.80 Господарського
процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи у їх
сукупності, суд вважає позовні вимоги
приватного підприємця ОСОБА_1, м.Чернівці обґрунтованими та такими, що
підлягають до часткового задоволення.
05 червня до господарського суду
Тернопільської області поступило клопотання відповідача щодо оголошення перерви
для підготовки мирової угоди, яке не було підтримано представниками позивача.
Оскільки укладення мирової угоди є спільним рішенням сторін по справі а за
відсутністю згоди однієї із сторін мирова угода не може бути укладена, а тому
господарський суд відхиляє клопотання відповідача щодо перерви в судовому
засіданні.
На підставі наведеного, керуючись
ст.ст.33,43,80,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України,
ст.ст.526,529,599,625 Цивільного кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов
задоволити частково.
2.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2,
ід.код НОМЕР_3 в користь Суб'єкта підприємницької діяльності - підприємця
ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_4 -62 208,00 грн. боргу, 622 грн. 08 коп. в
повернення витрат по оплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по
оплаті інформаційних послуг. Видати наказ.
3. В частині
дострокового розірвання договору від 26 жовтня 2004 року між суб'єктом
підприємницької діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_2, АДРЕСА_2 та
суб'єктом підприємницької діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1
„На реалізацію місць - розміщення в готелі „Яблуниця” провадження у справі
припинити.
4. В решті частині позову відмовити.
Сторони вправі подати апеляційну
скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили,
протягом десяти днів з дня його оголошення через місцевий господарський суд.
Суддя
Ю.Я. Левандовський