Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 33/82 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж; Інший спір про купівлю - продаж.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 33/8212.04.11
			Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу 
			за позовом компанії "Граф Лімітед"
			до 1) публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний 
			банк України" 
			2) відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 
			3) Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
			товариство з обмеженою відповідальністю "Три О"
			про визнання недійсним договору купівлі - продажу корпоративних прав
			За участю представників сторін:
			від позивача: Ткаченко Р.В. –представник за довіреністю № 007 від 24.01.2011 р.;
			від відповідача-1: Жадобін В.І.–представник за довіреністю №010-04/7945 від 22.11.2009 р.;
			від відповідача-2: Коцюба О.В. –представник за довіреністю № 19-11/12 від 15.02.2011 р.;
			від відповідача-3: не з’явився;
			від третьої особи: не з’явився;
			 Розглядається справа:
			за позовом компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД»(третя особа з самостійними вимогами)
			до 1) компанії "Граф Лімітед" 
			2) відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 
			3) публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний 
			банк України" 
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Три О"
			2) Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація
			про визнання права власності 
			 За участю представників сторін:
			від позивача: Шестаков В. – представник за довіреністю б/н від 03.08.2010 р.;
			від відповідача-1: Ткаченко Р.В. –представник за довіреністю № 007 від 24.01.2011 р.;
			від відповідача-2: Коцюба О.В. –представник за довіреністю № 19-11/12 від 15.02.2011 р.;
			від відповідача-3: Жадобін В.І.–представник за довіреністю № 010-04/7945 від 22.11.2009 р.;
			від третьої особи-1: не з’явився;
			від третьої особи-2: не з’явився.
			встановив :
			На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги компанії "Граф Лімітед" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі - продажу корпоративних прав.
			Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.09.2006 року відкритти акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»(далі - відповідач-1), публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»(далі - відповідач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Три О" (дані - третя особа) укладено консорціумний кредитний договір №129/31/1-2 (далі - кредитний договір).
			Відповідно до положень кредитного договору відповідач-1 та відповідач-2 зобов'язалися надати третій особі кредит у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом кредитування в розмірі, еквівалентному 88 400 000,00 доларів США та 1 350 325 950,00 грн.
			23.10.2008 року, з метою забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором, компанія «Граф Лімітед»(далі - позивач), відповідач-1 та відповідач-2 уклали договір застави № 211/31/6-2 (далі - договір застави). Відповідно до договору застави позивач у забезпечення виконання третьою особою зобов'язаннь передав відповідачу-1 та відповідачу-2 у заставу належні позивачу корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності компанії «Граф Лімітед»на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» (далі - корпоративні права) та частку (долю) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»(далі - частка).
			20.10.2010 року позивач отримав від відповідача-1 Звіт про результати продажу майна (копія додається), відповідно до якого 27.09.2010 року відповідач-1 та відповідач-2, у зв'язку з порушенням третьою особою зобов'язань за кредитним договором, уклали договір купівлі-продажу корпоративних прав та частки.
			Укладення договору купівлі - продажу корпоративних прав від 27.09.2010 року відбулось з порушенням ч. 1 ст. 27 та ч. 1 ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та права позивача на припинення звернення стягнення шляхом виконання порушеного зобов'язання, отже, спірний договір було укладено з порушенням вимог законодавства України та має бути визнано недійсним.
			Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/82 та залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 22.03.2011 року.
			Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2011 року, в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-3 і третьої особи та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 05.04.2011 року. 
			04.04.2011 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшла позовна заява компанії “Юніком Девелопмент Лтд” (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору по справі № 33/82) до компанії "Граф Лімітед", відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання права власності на частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", а також клопотання про залучення компанії "Граф Лімітед" до справи № 33/82 в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
			Свої позовні вимоги позивач (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору по справі № 33/82) обґрунтовує тим, що 09.09.2006 року відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»та товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" уклали консорціумний кредитний договір №129/31/1-2 (далі - кредитний договір). Відповідно до положень кредитного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" отримало кредит у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом кредитування в розмірі, еквівалентному 88 400 000,00 доларів США та 1 350 325 950,00 грн.
			23.10.2008 року компанія "Граф лімітед" в якості забезпечення виконання зобов'язання товариством з обмеженою відповідальністю "Три О" уклала з кредиторами договір застави №211/31/6-2 (далі - договір застави), відповідно до положень якого було передано в заставу корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності компанії "Граф Лімітед" на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»та частку (долю) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О».
			Згідно з договором застави заставодержателі отримали право звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом його продажу від імені компанії "Граф лімітед" у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
			Оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" допустило порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за ним, заставодержателі оголосили про намір продати предмет забезпечувального обтяження, оскільки таке право було передбачено положеннями договору застави. В результаті проведених переговорів між сторонами, на яких було встановлено наявність у заставодержателів права на продаж предмета застави та визначено всі істотні умови договору, 27.09.2010 року між компанією "Юнікон девелопмент ЛТД" та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" - предмета забезпечувального обтяження, за яким покупцем частки та корпоративних прав стала компанія "Юнікон девелопмент ЛТД".
			Відповідно до пункту 1.1. договору відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»та публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», що діяли від імені компанії "Граф лімітед" на підставі договору застави № 211/31/6-2 від 23.10.2008 року, передали у власність позивача частку статутного капіталу в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" та корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О" , пов'язані з правом власності на частку статутного капіталу в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", що складає 49,23%.
			У кінці 2010 року позивач перерахував у повному обсязі на рахунки заставодержателів грошові кошти як оплату частини частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»за договором купівлі-продажу частки.
			В жовтні 2010 року відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", на яких протоколом було затверджено зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", відповідно до яких компанія "Юнікон девелопмент ЛТД" є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Три О".
			Оскільки договір купівлі-продажу частки та корпоративних прав є дійсним в силу презумпції дійсності правочину, що передбачена ст. 204 ЦК України, а рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», оформлені протоколом загальних зборів щодо розподілу часток між його учасниками, а також Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»в редакції, затвердженій зазначеним протоколом, не визнані недійсними та не скасовані у передбаченому законодавством порядку, позивач правомірно набув права власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О».
			У зв’язку з тим, що компанія "Граф лімітед" оспорює та не визнає право власності компанії "Юнікон девелопмент ЛТД" на частку статутного капіталу в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", та корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", пов'язану з правом власності на частку статутного капіталу в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", що складає 49,23%, компанія "Юнікон девелопмент ЛТД" звернулась з позов до компанії "Граф лімітед" про визнання права власності на частку та корпоративні права.
			Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву компанії “Юніком Девелопмент Лтд” (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору по справі № 33/82), а також залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" та Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
			В судове засідання 05.04.2011 року з’явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник відповідача-1 порушив перед судом клопотання про залишення позову без розгляду в порядку ст. 81 ГПК України. Суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідача-1 про залишення позову без розгляду, не підлягає задоволенню, у зв’язку з його необґрунтованістю.
			Представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, а також порушив перед судом клопотання про припинення провадження у справі, у зв’язку з тим, що відповідно до п. 4.4 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Три О»від 27.09.2010 року встановлено, що будь-який спір за даним договором або в зв’язку з ним, підлягає остаточному врегулюванню відповідно до Арбітражного Регламенту Міжнародної Торгової Палати одним або кількома арбітрами відповідно до Регламенту.
			Суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідача-1 про припинення провадження у справі, не підлягає задоволенню. 
			В судове засідання 05.04.2011 року не з’явились представники товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, вимоги суду не виконали про поважні причини неявки суд не повідомили. 
			Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів, в судовому засіданні 05.04.2011 року судом оголошено перерву до 12.04.2011 року.
			В судове засідання 12.04.2011 року з’явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав компанії "Граф Лімітед" в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О" та частки компанія «Граф Лімітед» в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", укладений 27.09.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»та публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»; визнати компанію «Граф Лімітед»власником частки (долі) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», та власником корпоративних (майнових) прав, пов'язаних з правом власності на частку (долю) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»; стягнути на користь компанії «Граф лімітед» з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації судові витрати.
			Представник третьої особи з самостійними вимогами по справі в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд визнати право власності компанії "Юнікон девелопмент ЛТД" на частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що була набута на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB "Три О" - предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року.
			Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання 12.04.2011 року не з’явились, вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
			Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги компанії "Граф Лімітед" не підлягають задоволенню, а вимоги компанії «Юнікон Девелопмент Лтд»(третя особа з самостійними вимогами) вважає такими, що підлягають задоволенню.
			Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
			Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
			Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
			Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
			Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
			09.09.2006 року відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(далі - відповідач-1), публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»(далі - відповідач-2) та товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" (дані - третя особа) уклали консорціумний кредитний договір №129/31/1-2 (далі - кредитний договір).
			Відповідно до положень кредитного договору відповідач-1 та відповідач-2 зобов'язатися надати третій особі кредит у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом кредитування в розмірі, еквівалентному 88 400 000,00 доларів США та 1 350 325 950,00 грн.
			Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
			23.10.2008 року, з метою забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором, між компанією «Граф Лімітед»(далі - позивач), публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" укладено договір застави № 211/31/6-2 (далі - договір застави). 
			15.02.2010 року між компанією «Граф Лімітед»(далі - позивач), публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" укладено договір про внесення змін № 211/31/6-2-2 до договору застави № 211/31/6-2 від 23.10.2008 року.
			Відповідно до договору застави позивач у забезпечення виконання третьою особою зобов'язання передав відповідачу-1 та відповідачу-2 у заставу належні позивачу корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності компанії «Граф Лімітед»на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»(далі - корпоративні права) та частку (долю) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»(далі - частка).
			Як встановлено ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
			Відповідно положень ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). 
			Відповідно до положень пункту 2.6 кредитного договору і положень пункту 2.1 договору застави невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором обумовлює право заставодержателів (відповідачів), зокрема, звернути стягнення на предмет застави.
			У відповідності до ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»до забезпечувальних обтяжень належать: застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору; право застави рухомого майна згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України; право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу України; інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні. Зміст окремих видів забезпечувальних обтяжень встановлюється законом та/або договором. 
			Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»встановлено, що обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. 
			Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
			Відповідно до п. 6.2 договору застави заставодержателі мають право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим законодавством (за попереднім погодженням між заставодержателями), у тому числі позасудовими способами згідно з чинним законодавством та цими договорами.
			Заставодержателі мають право на власний розсуд визначити позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, а саме здійснити продаж предмета застави від імені заставодавців шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (абз. 2 п. 6.5.1 договору застави).
			Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 
			1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 
			2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 
			3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 
			4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. 
			Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
			Повідомлення повинно містити таку інформацію: 
			1) зміст порушення, вчиненого боржником; 
			2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 
			3) опис предмета забезпечувального обтяження; 
			4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 
			5)визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 
			6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. 
			У зв’язку з невиконанням, товариством з обмеженою відповідальністю «Три О», зобов’язань за кредитним договором, а саме передбачене п. 1.9 кредитного договору зобов'язання у встановлені строки сплачувати банкам-учасникам плату (проценти) за користування кредитними коштами, 27.08.2010 року відкрите акціонерне товариство «Ощадбанк»як банк-координатор надіслав боржнику та учасникам товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», у тому числі компанії «Граф Лімітед»(як заставодавцю корпоративних (майнових) прав, пов'язаних із правом власності заставодавця на частку у статутному капіталі товариства, що складає 49,23 % від розміру статутного капіталу товариства, який становить 11 339 562,85 грн., з володіння якою витікають правомочності на управління товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права, передбачені законодавством України та статутними документами товариства, та частки (долі) у статутному капіталі товариства, що складає 49,23 % від розміру статутного капіталу товариства) повідомлення про порушення забезпечених заставою корпоративних (майнових) прав зобов'язань за консорціумним кредитним договором № 129/31/1-2 від 09.06.2006 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист від 27.08.2010 року та чеку № 0052 від 27.08.2010 року.
			Крім того, на виконання вимог ч. 1 ст. 27 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»відомості про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у строки, передбачені чинним законодавством України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (дата видачі 27.09.2010 року № 28633903).
			20.10.2010 року на адресу компанії «Граф Лімітед»направлено Звіт про результати продажу майна, відповідно до якого внаслідок звернення стягнення на заставлене майно шляхом його продажу, проведеного на підставі укладеного договору застави 211/31/6-2 від 23.10.2008 року, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстрованим за № 26573 (в новій редакції від 15.02.2010 року за реєстровим № 1001), заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, який було надано ТОВ «Три О» згідно консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006 частково погашено. 
			Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
			Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
			Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
			Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
			Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним. 
			Згідно частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
			Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Три О»- предмета забезпечувального обтяження.
			Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
			Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Три О»- предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року недійсним.
			Оскільки, вимога позивача щодо визнання компанії «Граф Лімітед»власником частки (долі) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», та власником корпоративних (майнових) прав, пов'язаних з правом власності на частку (долю) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» є похідною від визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Три О»- предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року, а у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Три О»- предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року суд відмовив, то суд відмовляє і у задоволенні вимог щодо визнання компанію «Граф Лімітед»власником частки (долі) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», та власником корпоративних (майнових) прав, пов'язаних з правом власності на частку (долю) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О».
			У відповідності до положень розділу 3 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за домовленістю сторін зобов’язання обтяжувачів - продавців щодо переданої частки вважається виконаними, а частка переданою покупцеві, з моменту підписання сторонами даного договору. З моменту передачі частки, відбувається одночасно перехід від боржника до покупця прав і обов’язків, що були обумовлені його правом на частку, які належали боржнику на момент укладення договору. Сторони підтверджують, що з моменту передачі частки, боржник втрачає всі права по відношенню частки (та відповідно товариства, що випливають з цієї частки). Покупець набуває право власності на частку без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень.
			Частиною 3 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
			Відповідно до ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. 
			Наведеною статтею передбачено інші наслідки недійсності угоди, тому право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.216 Цивільного кодексу України.
			Відповідно ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
			Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
			Судом встановлено, що компанія «Юніком девелопмент ЛТД»є добросовісним набувачем 49,23 % частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2010 року.
			Відповідно до ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
			З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Три О»- предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року відповідає положенням вищезазначеної статті.
			Згідно статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. 
			Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
			Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
			Згідно ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
			Пункт 1 ч.2 статті 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
			Оскільки, компанія "Граф лімітед" оспорює та не визнає право власності компанії "Юнікон девелопмент ЛТД" на частку статутного капіталу в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", що складає 49,23% від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", та корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", пов'язані з правом власності на частку статутного капіталу в товаристві з обмеженою відповідальністю "Три О", що складає 49,23%, тому, позовні вимоги третьої особи з самостійними вимонами щодо визнання за ним права власності на частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що була набута на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB "Три О" - предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
			Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
			Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
			Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
			Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
			Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. 
			Таким чином, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача за позовом, а витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом третьої особи з самостійними вимогами –рівними частинами на відповідачів.
			На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
			 ВИРІШИВ:
			1. В задоволенні позову відмовити повністю.
			2. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами задовольнити повністю.
			3. Визнати за компанією «Юніком девелопмент ЛТД»(Великобританія, WC1A 2QS, Лондон, Сісільен Авеню, Верной Хаус, приміщення "Інтершор"; реєстраційний номер: 3446217) право власності на частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»(03150, місто Київ, вулиця Горького, 97, ідентифікаційний код 23167814), що була набута на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB "Три О" - предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року.
			4. Стягнути з компанії «Граф Лімітед»(Великобританія, WC1A 2QS, Лондон, Сісільен Авеню, Верной Хаус, приміщення "Інтершор"; реєстраційний номер: 3446217) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь компанії «Юніком девелопмент ЛТД»(Великобританія, WC1A 2QS, Лондон, Сісільен Авеню, Верной Хаус, приміщення "Інтершор"; реєстраційний номер: 3446217) 28 (двадцять вісім) грн. 34 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на 
			5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г; ідентифікаційний код 00032129) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь компанії «Юніком девелопмент ЛТД»(Великобританія, WC1A 2QS, Лондон, Сісільен Авеню, Верной Хаус, приміщення "Інтершор"; реєстраційний номер: 3446217) 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
			6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(03150, м. Київ, вул. Горького, 127; ідентифікаційний код 00032112) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь компанії «Юніком девелопмент ЛТД»(Великобританія, WC1A 2QS, Лондон, Сісільен Авеню, Верной Хаус, приміщення "Інтершор"; реєстраційний номер: 3446217) 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
			7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
			 Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
			 
			Суддя                                                             С.М.Мудрий
			 Дата підписання рішення: 19.04.2011 року

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...