Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1170/2а-4832/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.01.2012. Зареєстровано: 10.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2012.
Дата набрання законної сили: 20.11.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		< Список >
		 
		Україна 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------  
			 
		
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-4832/11
		 
			 Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
			головуючого  судді Брегея Р.І., 
			в присутності секретаря Осипової Н.В.,
			за участі позивача ОСОБА_1
			та представників позивача адвоката ОСОБА_2
			і відповідача Кривошеї А.М., 
			 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області (далі Управління) про визнання неправомірними і скасування наказів про звільнення, поновлення в займаній посаді та зобовязання виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу,
			 В С Т А Н О В И В :
			 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до Управління про визнання неправомірними і скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ та звільнення зі служби, поновлення на посаді дільничного інспектора міліції і зобовязання виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу. 
			В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги заяви.
			ОСОБА_1 не заперечував того, що, будучи одним з відповідальних за охорону затриманих в медичному закладі, відволікся від несення служби (останнім заснув серед конвоїрів) та це призвело до втечі ОСОБА_4 
			Однак, стверджував, що це відбулося внаслідок перевтоми, причину якої повязував з сукупністю обставин.
			Так, зазначав, що про наказ керівника підрозділу стосовно забезпечення охорони затриманих дізнався лише за годину до початку несення служби, а на передодні ввечері охороняв громадський порядок під час футбольного матчу. 
			На його думку, це свідчить про ненадання належного часу на відпочинок перед здійсненням охорони.
			Також наголошував, що його не ознайомили з Інструкцією про організацію конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України (далі Інструкція), яка затверджена Наказом МВС України №60 ДСК від 20 січня 2005 року.
			Відтак, не володів елементарними знаннями щодо охорони затриманих.
			Разом з тим, пояснив, що керівник підрозділу всупереч вимог Інструкції визначив режим несення служби на строк, що удвічі перевищував допустимий.
			Стверджував, що про надзвичайну подію сповістив керівництво підрозділу зразу ж після виявлення втечі затриманого ОСОБА_4
			Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову. 
			Зазначав, що накази про накладення дисциплінарного стягнення і звільнення з органів внутрішніх справ винесенні на підставі матеріалів службового розслідування, яким встановлено допущенні позивачем порушення вимог Інструкції, котрі призвели до втечі затриманого.
			Водночас, звертав увагу суду, що при обранні виду стягнення Управління враховувало як ступінь тяжкості проступку, так і ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обовязків, кваліфікацію тощо.
			Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заяву належить задовільнити з таких підстав.
			 Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
			 Так, 13 липня 2010 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено дільничним інспектором міліції Олександрійського МВ Управління (далі відділ Управління) (а.с.8).
			14 жовтня 2011 року до 20:00 години позивач охороняв громадський порядок під час футбольного матчу ПФК «Олександрія»і ФК «Іллічівець», який відбувся в м.Олександрія.
			Цей факт визнається сторонами і є загальновідомим в частині графіку матчів футбольного чемпіонату. 
			Наступного дня о 07:00 годині ОСОБА_1 сповістили, що він за годину заступає у добовий наряд стосовно охорони двох затриманих осіб, які знаходились на лікуванні в медичному закладі того ж населеного пункту.
			Це доводиться тим, що наказ про забезпечення охорони датований 15 жовтня 2011 року (а.с.55).
			Із змісту наказу суд вбачає, що охороні впродовж 24 годин підлягали підозрюваний у вчиненні злочину ОСОБА_4 і інша особа, а позивач призначений начальником конвою та є старшим як за посадою, так і за спеціальним званням. 
			Факт не ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом наказу доводиться висновком експерта.
			Зокрема, він встановив, що зображення підпису від імені позивача, котрий міститься під наказом про конвоювання в книзі наказів відділення конвойної служби відділу Управління, виконаний не ОСОБА_1 (а.с.207-208).
			Представник Управління не ставив під сумнів правильність висновку експерта і, як наслідок, не клопотав про призначення експертизи. 
			Порядок несення конвоєм служби тричі перевірявся відповідальною особою відділу Управління, яка не виявила жодного порушення (ас.159-160).
			Так, остання перевірка відбулась о 22:00 годині 15 жовтня 2011 року. 
			Суд встановив, що позивач о 00:00 годині наступного дня почав виявляти ознаки втоми та, як наслідок, сну у інших членів конвойної групи. 
			Встановивши, що затриманні особи сплять, будучи прикованими наручниками до ліжка за вказівкою керівництва відділу Управління, прийняв рішення самостійно нести охорону, однак також заснув. 
			О 02:15 годині 16 жовтня 2011 року конвой виявив факт втечі затриманого ОСОБА_4 
			ОСОБА_1 пояснив, що зразу ж сповістив керівництво відділу Управління про надзвичайну подію. 
			Суд вбачає це з аналізу роздруківки вихідних дзвінків з номера оператора стільникового звязку, яким користувався позивач (а.с.189-190).
			Зокрема, в період з 02:17 години до 03:00 години 16 жовтня 2011 року ОСОБА_1 7 разів телефонував на номер мобільного телефону, котрий використовувала чергова частина відділу Управління (а.с.173). 
			Тривалість тих розмов в сумарній кількості перевищує 6 хвилин. 
			Відтак, суд не ставить під сумнів пояснення позивача стосовно змісту розмов.
			Після надзвичайної події Управління провело службове розслідування (а.с.79-93).
			Зокрема, комісія дійшла висновку, що надзвичайна подія відбулась внаслідок порушення конвоєм та керівництвом відділу Управління вимог Інструкції.
			Разом з тим, комісія встановила такі обставини.
			До охорони затриманих були залучені працівники (у тому числі позивач), які наказом відділу Управління до виконання цих завдань не допущені та відповідно не володіли елементарними знаннями вимог Інструкції.
			Затримані утримувались в технічно неукріпленій палаті разом з іншими пацієнтами.
			Інструктаж конвойного наряду провели поверхнево, а у нічний час перевірку несення ним служби не проводили.
			Втеча ОСОБА_4 мала місце в період з 00:30 годин до 02:00 годин 16 жовтня 2011 року.
			Про надзвичайну подію конвой сповістив чергову частину відділу Управління лише 0 04:00 годині того ж дня.
			Під час несення служби ніхто з працівників конвою не вживав алкогольні напої (а.с.111, 117, 122, 127).
			Комісія також вважає правомірним вказівку керівництва відділу Управління стосовно приковування затриманих до ліжка під час сну. 
			Так, конвою (у повному складі) ставилось у провину відволікання від несення служби (сон), допуск до затриманих сторонніх осіб, не проведенні обшуків затриманих і оглядів палати, послабленні складу конвойного наряду та несвоєчасне повідомлення керівництва підрозділу про надзвичайну подію (порушення вимог пунктів 3.39, 3.47.1, 3.48.1, 3.49.3, 3.50.1, 3.50.3 Інструкції). 
			Керівника відділу Управління звинуватили у неналежній організації роботи конвойного наряду, відсутності контролю за діями особового складу, залучені до складу конвойного наряду непідготовлених працівників (порушення вимог пунктів 1.22, 3.44, 3.45, 3.46 Інструкції).
			18 жовтня 2011 року за результатом проведення службового розслідування Управління видало наказ №1962, яким притягнуло, на його погляд, винних осіб до дисциплінарної відповідальності (а.с.6-7).
			Позивача і інших конвоїрів звільнили з органів внутрішніх справ, а на керівника відділу Управління не наклали дисциплінарне стягнення, оскільки, як вирішив відповідач, він сам себе покарав, подавши рапорт про звільнення з займаної посади.
			25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 атестували займаній посаді (а.с.25-27).
			За змістом атестаційного листа позивач стосовно виконання ним службових обовязків на посаді дільничного інспектора міліції характеризується виключно позитивно.
			Суд вбачає це з висновку про наявність у нього організаторських здібностей, схильності до аналітичної роботи, самовідданості, принциповості, тощо. 
			Однак, всі керівники і атестаційна комісія дійшли висновку про його невідповідність займаній посаді. 
			Проаналізувавши зміст атестаційного листа, суд встановив, що до такого висновку атестаційна комісія дійшла після ознайомлення з матеріалами службового розслідування стосовно втечі затриманого і наказу про накладення дисциплінарного стягнення. 
			Наказом Управління №490 о/с від 25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни (п.64 «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ). 
			Під час розгляду справи представник відповідача, як докази правомірності оскаржуваних рішень про накладення дисциплінарного стягнення і звільнення, подав наказ відділу Управління №43 від 21 лютого 2011 року та відомість від 09 вересня того ж року про ознайомлення працівників відділу з вимогами Інструкції ( а.с.134-140, 201-202). 
			Цим наказом позивач допущений до конвоювання затриманих, а згідно відомості успішно здав залік зі знань вимог Інструкції.
			 Суд дійшов висновку, що ці докази є недопустимими з таких підстав.
			Перш за все, представник Управління подав їх лише по завершенню зясування обставин справи і перевірки їх доказами, не обґрунтувавши причин неможливості надання перед початком розгляду справи. 
			У наказі відповідача про накладення дисциплінарного стягнення, який винесений на підставі висновку службового розслідування, міститься інформація про відсутність як наказу відділу Управління про допуск ОСОБА_1 до конвоювання, так і знань у позивача з вимог Інструкції. 
			З огляду на те суд вбачає, що ці письмові документи виготовленні після винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення. 
			Заслуговує уваги і той факт, що відповідно до приписів пункту 1.22 Інструкції спочатку працівник органів внутрішніх справ здає залік зі знань вимог цього нормативного документа, а надалі наказом керівника підрозділу допускається до конвоювання.
			З аналізу наказу відділу Управління і відомості слідує, що все це відбулося з точністю до навпаки.
			16 жовтня 2011 року відділом Управління порушено стосовно ОСОБА_4 кримінальну справу за частиною 1 статті 393 КК України щодо втечі з-під варти (а.с.191).
			Разом з тим, провівши перевірку щодо конвоїрів, органом прокуратури прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.192-194). 
			Розмір середньомісячного грошового утримання позивача на день звільнення становив 2026,68 грн. (а.с.174).
			 Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
			 Перш за все, незважаючи на те, що позивача не ознайомили зі змістом наказу про конвоювання, він зобовязаний був вважати себе старшим конвою з таких підстав. 
			Частиною 5 статті 3 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, який затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»(далі Дисциплінарний статут) передбачено, що у разі спільного виконання службових обовязків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням. 
			ОСОБА_1 (єдиний офіцер) займав і вищу посаду серед всіх конвоїрів. 
			Суд переконаний, що втеча затриманої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, є негативним явищем в діяльності органів внутрішніх справ, яке впливає на формування суспільної думки про правоохоронний орган.
			Більше того, втеча затриманого є обєктивною стороною складу злочину, передбаченого статтею 393 КК України.
			А тому, Управління зобовязано було провести ретельну перевірку всіх обставин надзвичайної події з метою встановлення винних осіб.
			Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що причиною втечі затриманого є сукупність: відволікання наряду від несення служби, яке проявилось у формі сну, та порушені технічних вимог до обладнання спеціальної палати.
			Із наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності суд вбачає, що провину за утримання затриманих у технічно неукріпленій палаті відповідач покладає на керівника відділу Управління. 
			Разом з тим, Управління не проаналізувало причин відволікання конвою, в тому числі і позивача, від несення служби (сон), а тому дійшло хибного висновку стосовно наявності ознак службової недбалості в діях ОСОБА_1 
			Так, 15 жовтня 2011 року при призначенні конвою керівник відділу Управління не врахував, що позивача завчасно не сповістили про це і він не готувався до наряду (не відпочивав завчасно).
			А це є порушенням припису пункту 5.11 Інструкції. 
			Більше того, напередодні ОСОБА_1 в позаробочий час охороняв громадський порядок під час футбольного матчу.
			Про це достеменно знало керівництво відділу Управління. 
			Отже, позивач заступив на охорону затриманих осіб, не відпочивши, оскільки не мав достатнього часу для цього. 
			У наказі про конвоювання керівник відділу Управління визначив 24 годинний режим несення служби.
			Однак, це прямо суперечить вимозі пункту 3.39 Інструкції, в якому зазначено, що пости виставляються з режимом несення служби 12 годин.
			Тим самим, керівник усвідомлював ризик як виснаження фізичних можливостей конвоїрів, так і втечі затриманих. 
			Оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 заснув останнім із конвоїрів після 16 годин несення служби, не контролюючи цей процес, тому суд дійшов висновку, що причиною того є фізична перевтома (виснаження фізичних можливостей людини).
			Це ніяким чином не свідчить про порушення ним обовязків, передбачених статтею 7 Дисциплінарного статуту.
			Так, цією нормою права визначено, що працівник органу внутрішніх справ зобовязаний стійко переносити всі труднощі та обмеження, повязані зі службою. 
			Але у кожної особи є межа такої стійкості, котра закінчується в момент виснаження фізичних можливостей.
			Судом встановлено, що ОСОБА_1 стійко переносив труднощі, повязані зі службою, протягом 4 годин (16-12).
			 
				 
				Як наслідок того в діях позивача відсутні ознаки службової недбалості.
				Решту порушень вимог Інструкції, які ставляться у провину ОСОБА_1 і не знаходяться в причинно-наслідковому звязку з надзвичайною подією, суд умовно розділяє на дві групи: до і після втечі затриманого. 
				Зокрема, суд за текстом рішення вже встановив, що позивач своєчасно повідомив керівництво відділу Управління про надзвичайну подію, а саме, о 02:17 годин 16 жовтня 2011 року.
				Відтак, службові особи відділу Управління з невідомих суду обставин умисно спотворили час надходження інформації про втечу затриманого. 
				Порушення вимог Інструкції, які виразились у допуску до затриманих сторонніх осіб, не проведенні обшуків затриманих та оглядів палати, послабленні складу конвойного наряду, не можуть ставитись у провину ОСОБА_1 з таких підстав. 
				Перш за все, відповідач визнає, що позивач не володів знаннями вимог Інструкції, так як її зміст йому ніхто не доводив з керівництва відділу Управління. 
				ОСОБА_1 не був допущений до конвоювання наказом відділу Управління.
				Більше того, інструктаж провели поверхнево, під час перевірок не виявляли порушень. 
				В палаті поруч з затриманими знаходились інші пацієнти медичного закладу, що не давало змоги проводити повноцінні обшуки.
				Підсумовуючи все це, суд дійшов висновку, що в цілому в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку.
				За таких обставин накази про накладення дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в органах внутрішніх справ стосовно ОСОБА_1 є протиправними і їх належить скасувати.
				Як наслідок того позивача необхідно поновити в займаній посаді.
				Вирішуючи питання про встановлення розміру грошового утримання за весь час вимушеного прогулу, суд враховує такі данні.
				Час вимушеного прогулу становить 2 місяці, а середньомісячне грошове утримання ОСОБА_1 на день звільнення 2026,68 грн.
				Отже, розмір грошового утримання за весь час вимушеного прогулу складає 4053,36 грн. 
				Грошове утримання належить стягнути з відповідача, так як позивач поновлений в займаній посаді. 
				На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
				 
					 П О С Т А Н О В И В:
					 Позов задовільнити.
					Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу УМВС України в Кіровоградській області №1962 від 18 жовтня 2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Олександрійського міського відділу лейтенанта міліції ОСОБА_1.
					Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Кіровоградській області №490 о/с від 25 жовтня 2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_1.
					Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Олександрійського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області з 26 жовтня 2011 року.
					Стягнути з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу у сумі 4053,36 грн.
					Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати грошового утримання в межах суми стягнення за один місяць (2026,68 грн.).
					Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
					Повний текс постанови виготовлено 30 грудня 2011 року.
					 
					Суддя Кіровоградського 
					окружного адміністративного суду Р.І.Брегей

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...