Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5009/1201/12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2012.
Дата набрання законної сили: 18.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  32/25/12
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		Запорізької області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		30.05.12                                                                                 Справа №  5009/1201/12
		 
		 
		за позовом Прокурора Комунарського району міста Запоріжжя (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118) в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжя Запорізької області (69037, м. Запоріжжя,                         вул. Зелінського, 3)
		до відповідача 1 Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)
		до відповідача 2 Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
		про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради та договору оренди земельної ділянки
		                                                                                                       Суддя Н.А. Колодій
		Представники сторін:
		Від прокуратури   Бондаренко А.Л., посвідчення № 197 від 08.06.2011 р. 
		Від позивача          не з'явився 
		Від відповідача 1     ОСОБА_3, довіреність № 01-38/2295 від 27.12.2010 р. 
		Від відповідача 2     ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 02.08.2000 р. 
		 
		                                                             Суть спору:
		 
		27.03.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Комунарського району міста Запоріжжя  з позовною заявою в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області до Запорізької міської ради та приватного підприємця ОСОБА_1  про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17/173 від 17.03.2006 р. "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу" та визнання недійсним договору оренди землі від 07.12.2006 р. укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1
		Ухвалою господарського суду від 30.03.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 5009/1201/12, судове засідання призначено на        18.04.2012 р.
		Ухвалою суду від 18.04.2012 р. у зв'язку з неявкою прокурора та представників відповідачів в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 16.05.2012 р. 
		Ухвалою суду від 16.05.2012 р., у зв'язку неявкою прокурора в судове засідання та з метою витребування з учасників судового процесу додаткових документів і доказів розгляд справи було відкладено на 30.05.2012 р. 
		Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.             
		За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення  сторін про дату, час та місце розгляду справи № 5009/1201/12. 
		Прокурор в судовому засіданні 30.05.2012 р.  підтримав позовні  вимоги та обґрунтовує їх ст., ст.  123, 124 Земельного кодексу України, ст., ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, приписами Законів України  "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про оренду землі". 
		Позивач в судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд належним чином не повідомив.
		Відповідач 1 проти  заявлених вимог прокурора та позивача щодо визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17/173 від 17.03.2006 р. "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу" та визнання недійсним договору оренди землі від 07.12.2006 р. укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1 не заперечив. 
		Відповідач 2 позов не визнав, вважає вимоги прокурора та позивача  необґрунтованими і безпідставними, так як нормами статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При прийнятті рішення № 17/173 від 17.03.2006 р. про надання ПП ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду та затвердженні проекту землеустрою, Запорізька міська рада мала необхідний обсяг повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а порядок передачі земельної ділянки в оренду відповідав вимогам земельного законодавства. Оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то відповідність таких рішень вимогам земельного законодавства є підставою вважати відповідний договір оренди дійсним, тому відповідач 2 просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 
		У засіданні суду 30.05.2012 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення  прокурора та представників сторін, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17.03.2006 р. тридцять першою сесією четвертого скликання Запорізької міської ради прийнято рішення № 17/173 "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу".
		Зазначене рішення міської ради було прийнято за  результатами розгляду проекту землеустрою  відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, на підставі ст. 59, 124, п. (а) ст. 141, 156, 207 Земельного кодексу України.  Запорізька міська рада, зокрема, вирішила: затвердити ПП ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0736 га по АДРЕСА_2 для розташування спортивно - оздоровчого комплексу (п. 1 рішення); припинити Запорізькому обласному управлінню лісового господарства користування земельною ділянкою площею 0,0893 га (інші лісові землі) (п.2 рішення); передати в оренду терміном на 10 років ПП ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:03:044:0042) загальною площею 1,0736 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу по АДРЕСА_2 в межах згідно з планом, за рахунок земель Запорізької міської ради, в тому числі:
		-  ділянку площею 0,5697 га з них (площею 0,0893 га -інші лісові землі та площею 0,4804 га землі зелених насаджень загального користування );
		- ділянку площею 0,3860 га (землі зелених насаджень загального користування);
		-          ділянку площею 0,1179 га (землі під природними водостоками (річками та струмками)), (п. 3 рішення).
		На підставі зазначеного рішення  07.12.2006 р. між Запорізькою міською радою (відповідачем 1 у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1  (відповідачем 2 у справі) був укладений Договір оренди землі (далі за текстом -Договір), за умовами якого відповідач 1 (Орендодавець) відповідно до рішення тридцять першої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 17/173 від  17.03.2006 р. надав, а відповідач 2 (Орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування спортивного -оздоровчого комплексу, яка знаходиться в  м. Запоріжжя  по АДРЕСА_2.
		Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею  1,0736 га.
		Відповідно до п. 8 договору, Договір укладається на десять років.
		Земельна ділянка передається в оренду для розташування спортивного -оздоровчого комплексу (пункт 14 Договору).
		У відповідності до п. 15 Договору цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі рекреаційного призначення.
		Пунктом 17 Договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням її проекту відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: завдання Запорізького міського управління земельних ресурсів. Організація розроблення проекту відведення  земельної ділянки, витрати пов'язані з цим, покладаються на Орендаря.
		Згідно з умовами п. 39 Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Статтею 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. 
		Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 
		Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2006 р. за                       № 040626101095, та в силу вище наведених норм закону вважається вчиненим з 12.12.2006 р.
		Відповідно до п. 19 Договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємним додатком до договору.
		Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки за Договором оренди землі від 12.12.2006 р. № 040626101095 Орендодавець передав земельну ділянку кадастровий номер № 2310100000:03:044:0042, загальною площею 1,0736 га, яка знаходиться за адресою:                   м. Запоріжжя, АДРЕСА_2, а Орендар прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду.
		Зі змісту зазначеного Акту прийому-передачі земельної ділянки за Договором оренди землі від 12.12.2006 р. № 040626101095 вбачається, що земельна ділянка знаходиться у стані придатному для розташування спортивно - оздоровчого комплексу. Земельна ділянка вільна від забудови.
		 
		 
		Прокурор звернувся до суду з  позовом  про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17/173 від 17.03.2006 р. "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу" та визнання недійсним договору оренди землі від 07.12.2006 р. укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1
		Свої вимоги прокурор мотивує тими обставинами, що при прийняті вищезазначеного рішення був  порушений порядок, встановлений ст. 123 Земельного кодексу України,  оскільки при вирішенні питання про затвердження проекту  землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1 не було висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.09.2006 р. № 1091-06, оскільки він був складений лише після прийняття даного рішення, містив зауваження щодо проекту землеустрою та був направлений до опрацювання, а, відтак, Договір оренди землі від 07.12.2006 р. є укладеним без достатніх на те законних підстав. 
		Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані прокурором і сторонами письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють  органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п. 12 Земельного кодексу України).
		Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України закріплено, що до  розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім  земель,  переданих  у приватну власність, та земель, на яких розташовані   державні,   в   тому  числі  казенні,  підприємства, господарські  товариства, у статутних фондах яких державі належать частки  (акції,  паї),  здійснюють  відповідні  сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р.№ 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх  інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Земельна ділянка, щодо якої було винесено оспорюване рішення № 17/173 та  укладений  Договір оренди від 17.03.2006 р., знаходиться в межах міста Запоріжжя, і тому повноваження щодо її розпорядження належать Запорізькій міській раді.
		В розумінні  положень чинного законодавства   прийняте міською радою оспорюване  рішення  є актом органу  місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст.  21 ЦК  України,  суд визнає незаконним та   скасовує нормативно-правовий  акт  органу державної влади або  органу   місцевого самоврядування, якщо він  суперечить  актам  цивільного  законодавства та  порушує  цивільні права або інтереси.
		Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.   
		Нормативний акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони  породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. 
		Таким чином, рішення Запорізької міської ради від 17.03.2006 р. № 17/173 "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу", яке оспорюється прокурором, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для відповідача 2, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
		Підставами для визнання недійсними та скасування актів в судовому порядку є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.
		Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору оренди землі від 03.03.2009 р.) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним  кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Статтею 116 Земельного кодексу України (далі за текстом -ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування  в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		Згідно з приписами ст. 123 ЗК України "Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування" (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору оренди землі від 17.03.2006 р.)  надання земельних  ділянок  юридичним  особам  у  постійне користування  здійснюється  на  підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами  відведення цих ділянок. Умови  і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором,  укладеним замовником з виконавцем цих  робіт  відповідно  до  типового  договору.   Форма   типового договору,   нормативи   та  строки  розробки  проектів  відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Юридична особа,  зацікавлена в одержанні земельної ділянки у  постійне  користування  із  земель  державної  або  комунальної власності,  звертається  з  відповідним  клопотанням  до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій  або сільської, селищної, міської ради. 
		Приписами ч. 3 ст. 123 ЗК України встановлено, що до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені ст. 151 ЗК України, зокрема викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити, зазначаються склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення. 
		Частинами 6 та 7 ст. 123 ЗК України передбачено, що проект   відведення   земельної  ділянки  погоджується  із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і  санітарно-епідеміологічним  органами,  органами  архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання  висновку  державної землевпорядної   експертизи   по   об'єктах,  які  їй  підлягають, подається до відповідної державної  адміністрації  або  сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах  своїх  повноважень,  визначених  цим  Кодексом,   приймають рішення про надання земельної ділянки. При  наданні  земельної  ділянки  у користування обласними державними адміністраціями,  Радою міністрів Автономної Республіки Крим  або Кабінетом Міністрів України сільські,  селищні,  міські, районні,  обласні ради,  районні державні адміністрації за  місцем розташування  земельної  ділянки  подають свій висновок відповідно обласній  державній  адміністрації,  Раді   міністрів   Автономної Республіки Крим.
		Обґрунтовуючи  позовні  вимоги, прокурор посилається на ті  обставини, що  оспорюване рішення № 17/173 "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу" приймалося Запорізькою міською радою за відсутності позитивних висновків експертизи.
		По-перше,  доводи прокурора спростовуються фактичними обставинами справи, підтвердженими відповідними доказами. А саме, у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.09.2006 р.   № 1091-06 зазначено, що поданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1 для розташування для розташування спортивно-оздоровчого комплексу по АДРЕСА_2 не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим повертається на доопрацювання. 
		Крім  того, як слідує  з приписів ст. 123 Земельного Кодексу України, висновки, що подають зазначеним уповноваженим органам, враховуються цими органами при прийнятті рішення, але вони не мають обов'язкової сили, а тому відповідній уповноважений орган  вправі прийняти  й інше рішення, ніж це зазначено у висновку, яке має бути належним чином аргументоване. 
		Суд  оцінюючи  вимоги  прокурора, виходить  також з тих  положень, що  право на  оренду  та   відповідне  користування  земельною  ділянкою    виникає на підставі  договору  оренди, укладеного  у встановленому  законом порядку, за яким  між  сторонами  виникають  відповідні права та  обов'язки.  Таким  чином, проект  відведення не є  правоустановчим  документом, спрямованим  на  набуття, зміну або  припинення  прав  та  обов'язків, а є лише невідємною частиною  договору  оренди земельної ділянки ( частина 5 ст.15 Закону України  «Про оренду землі»).   
		Дослідивши всі надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши  пояснення представників сторін та прокуратури, суд дійшов висновку, що рішення Запорізької міської ради № 17/173 "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу" не суперечить Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та іншим законодавчим актам України.
		Обґрунтовуючи  позовні  вимоги в частині  визнання  недійсним  договору оренди землі від 07.12.2006р., укладеного між  Запорізькою  міською  радою  та  ПП ОСОБА_1, прокурор  посилається на  ті  обставини, що оскільки  рішення міської ради, на підставі якого укладено спірний договір, прийнято  з  численними  порушеннями земельного законодавства, договір оренди землі  слід  вважати  укладеним без достатніх на те  правових підстав, передбачених   ст. ст. 116, 123, 124 Земельного   кодексу  України. 
		Зокрема прокурор зазначає, що проектна документація із землеустрою, яка є невід'ємною частиною оспорюваного договору не відповідає ч. 6 ст. 213 Земельного кодексу  
		Суд не приймає до уваги доводи прокурора, оскільки розглядаючи спір по-суті дійшов висновку, що рішення Запорізької міської ради № 17/173 "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу" не суперечить чинному законодавству України. Таким чином, обставини, на які посилається прокурор в  якості підстав для визнання договору оренди землі від 07.12.2006 р., укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1, не дійсним  не знайшли свого документального  підтвердження в холді  судового розгляду спору. 
		Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.   
		На підставі викладеного, керуючись  ст., ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову  прокурора Комунарського району міста Запоріжжя  з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області до Запорізької міської ради та до Приватного підприємця ОСОБА_1  про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17/173 від 17.03.2006 р. "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування спортивно-оздоровчого комплексу" та визнання недійсним договору оренди землі від 07.12.2006 р. укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1 відмовити повністю. 
		 
		 
		 
		                   
		                Суддя                                                                                    Н.А. Колодій
		 
		 
		            Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення  підписано у повному обсязі   07.06.2012 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...