Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2303/1603/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2013.
Дата набрання законної сили: 21.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  2303/1603/12 
		   24.12.2012    
		 
		                                                                                 
		                                     Справа № 2/2303/517/12
		 
		                                                                               
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          20 грудня  2012 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Чепурного О.П., при секретарі -Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Драбів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»в особі його Черкаського обласного управління про визнання кредитного договору недійсним, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з цивільним позовом про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 16.09.2008 року між ним та Черкаським обласним управлінням ПАТ АБ «Укргазбанк»було укладено кредитний договір № 00-197/08. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк надав йому кредит в сумі 21 200,00 доларів США на строк до 15.09.2028 року. Зазначений договір укладений сторонами із визначенням їх змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів фізичних осіб. Даний договір вважає недійним, оскільки він укладений з порушенням норм, передбачених ст.1048-1052, 1054 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. В кредитному договорі відсутня інформація абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовуванням всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання обслуговування та погашення кредиту. В п. 4.1 кредитного договору значиться, що відповідач має право внести зміни/доповнення до договору в односторонньому порядку. Даний пункт передбачає право кредитора -відповідача в односторонньому порядку змінювати розмір процентів за рішенням органів кредитора. Виходячи з цього відповідач не обмежений в можливості будь-яких змін процентної ставки, в свою чергу позивач під страхом відповідальності вимушений погоджуватись з будь-якими змінами процентної ставки. При укладенні кредитного договору банк не попередив позивача щодо неможливості витрачання коштів в іноземній валюті на споживчі цілі на території України; не попередив позивача про валютні ризики. Даного застереження не міститься ні в кредитному договорі, ні в жодному окремому документі, хоча такий обов'язок покладається на банк відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.  Починаючи з 23.10.2008 року курс долару стрімко зріс. 16.09.2008 курс долару складав 4,85 грн. за 1 долар США, на 23.10.2008 -5,09 грн. за 1 долар США. Курс долара на 01.01.2009 року становив 7,70 грн. за 1 долар США, що в півтора рази перевищує курс валюти на момент укладення договору. Але на той час, так само як і на сьогоднішній день, позивач, у відповідності до чинного законодавства, не мав, не має та не міг мати жодних повноважень чи важелів для впливу на ситуацію, що склалася та задля усунення причин та підстав, наслідком яких стала поява істотних змін зазначених обставин. Тобто, оспорюваний правочин - кредитний договір, вчинений без наміру створення правових наслідків, пов'язаних з наданням та поверненням валюти як платежу -долару США, отже є фіктивним. Єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України на думку позивача є гривня. Надання банком позичальникові грошових коштів у вигляді кредитної лінії та проведення позивачем дій щодо виконання своїх обов'язків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки  в іноземній валюті відповідно до законодавства. Крім того, на день укладення кредитного договору № 00-197/08 від 16.09.08 р. іноземний курс валюти становив 100 доларів США = 485 грн.,та на сьогоднішній день становив 100 доларів США = 799 грн. Отже, на думку позивача, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу, яку йому необхідно сплачувати, значно зросла, у зв'язку з чим значно погіршився фінансовий стан позивача. Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час на думку позивача є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 ЦК України -принципу справедливості. Такі умови кредитного договору на думку позивача є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону банк покладає, як суб'єкт підприємницької діяльності, виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг. Що є грубим порушенням ч.3 ст.13 ЦК України. Використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною, що значно погіршує стан позивача, як споживача порівняно з відповідачем в разі настання певних подій і є грубим порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів»де вказано, що суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Ст.203 ч.1 передбачено, що правочин не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задоволити.
		Представник відповідача позов не визнав повністю, пояснив, що відповідачем дотримано всіх норм законодавства при укладенні оспорюваного договору.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено у судовому засіданні між позивачем та ВАТ АБ «Укргазбанк»16.09.2008 року укладено кредитний договір № 00-197/08. Відповідач по справі є правонаступником ВАТ АБ «Укргазбанк», що вбачається з п. 1.3 Статуту ПАТ АБ «Укргазбанк», затвердженого загальними зборами акціонерів АБ «Укргазбанк»06.04.2012-07.04.2012 року, протокол № 1, реєстраційний номер 183. Підстави для визнання правочину недійсними передбачені ст.215 Цивільного кодексу України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостої ст.203 ЦК України. Позивач вказує на недотримання відповідачем при укладенні оспорюваного договору вимог ч.1 ст.203 ЦК України, посилаючись на те, що відповідачем недотримано вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. З укладеного договору вбачається, що він укладений з дотриманням ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. П.1.1 договору передбачає одержання позикодавцем процентів у розмірі 15% за користування кредитом, що відповідає ст.1048 ЦК України. Обов'язок позичальника повернути кошти, що передбачено ст.1049 ЦК України, визначений п.3.3.1 даного договору. Наслідки порушення договору (ст.1050 ЦК України) та умови забезпечення виконання зобов'язання (ст.1052 ЦК України) зазначені в розділі V договору. Також договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України. У судовому засіданні представник позивача не пояснив, в чому саме полягають порушення відповідачем вищевказаних норм ЦК України при укладенні договору. 
		Щодо посилання позивача на відсутність у договорі інформації про абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) суд зазначає наступне. Відповідно до п.3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки зобов'язані зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Вказана інформація зазначається в тому числі і у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту. П.7.5 укладеного договору передбачено, що в додатку № 1 до договору міститься вищезазначена інформація, проте у судовому засіданні ні позивач ні відповідач не надали вказаний додаток як доказ по справі. Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Судом встановлено, що між сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто всіх істотних умов для даного виду договору, що описано вище. Зазначення абсолютного значення подорожчання кредиту в даному договорі законодавством не визначено як обов'язкову істотну умову для даного виду договору, тому суд вважає, що її відсутність не може бути підставою для визнання укладеного договору недійсним.
		Порушення відповідачем принципу рівності сторін, передбаченого п.4 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивач, суд вважає помилковим. П.4.1 договору передбачена можливість внесення змін/доповнень в односторонньому порядку розміру процентної ставки за договором до 16%, проте, цим же пунктом визначено, що такі зміни можливі лише у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником умов договору. При цьому, п. 3.1.11 даного договору передбачені конкретні умови такого збільшення, а саме порушення позичальником зобов'язань встановлених п.п.3.3.12-3.3.16 даного договору. Тобто, сторонами узгоджено умови договору за яких банк має право збільшити Позичальнику відсоткову ставку за договором, що відповідає принципу рівності сторін і не порушує права позивача.
		Відсутність попередження споживача про валютні ризики які він несе при отриманні кредиту в іноземній валюті, що передбачено п.3.8 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупність вартості кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, не являється нормою закону, що регулює кредитні відносини, які виникли між сторонами після укладення договору кредиту, а тому не може бути підставою для визнання договору недійсним. Також не може бути підставою для визнання договору недійсним те, що позивача під час укладення договору не попередили про неможливість витрачання коштів в іноземній валюті на споживчі цілі в Україні. Необґрунтованою є позиція позивача щодо укладення фіктивного договору, вчиненого без наміру створення правових наслідків, пов'язаних з наданням та поверненням валюти, з огляду на те, що з 23.10.2008 року по 01.01.2009 рік курс долара зріс з 4,85 грн. до 7,7 грн. Вказана обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки не підтверджує факт укладення договору без наміру створення правових наслідків.
		Щодо   укладання договору у іноземній валюті суд зазначає наступне.
		Ч.2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Режим здійснення валютних операцій на території України встановлений Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до п.1, 2 ст. 5 даного Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Представник відповідача надав суду копію Дозволу НБУ України від 05.07.2007 року № 123-3 в додатку до якого передбачено право відповідача здійснювати залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. На час укладання договору між сторонами діюче законодавство не забороняло надавати кредити в іноземній валюті і порушень законодавства відповідачем не було допущено. 
		Таким чином, при підписанні кредитного договору сторони досягли всіх істотних умов, жодних зауважень чи застережень на момент укладення та підписання договору не було.
		На підставі вищезазначеного суд вважає, що підстав для визнання кредитного договору недійсним немає, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити за необґрунтованістю вимог.
		Керуючись ч.1-5 ст.203, ч.1 ст.215, ч.2 ст.192, ч.1 ст.638, ст.ст. 1048-1052, 1054 Цивільного кодексу України, п.1, 2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 4 ст. 88, ст.ст. 208 - 209, ст. 212-215 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»в особі його Черкаського обласного управління про визнання кредитного договору недійсним відмовити повністю.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд Черкаської області. 
		 
		          
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...