Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5027/638/2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2013.
Дата набрання законної сили: 12.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		                                                                                                                                            ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.02.13                                                                                 Справа  № 5027/638/2012 
		 
		 
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого-судді                                                                 Кузя В.Л.
		суддів                                                                                Желіка М.Б.
		                                                                                Малех І.Б. 
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача - Жарський І.Р. - представник;
		від відповідача 1 - Решетов В.В. - представник;
		від відповідача 2 та третьої особи - не з'явилися;
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за вих. № А-5027/638/2012 від 30.11.12 Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ
		на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.11.12
		у справі № 5027/638/2012
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ 
		до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Тод Нік», м. Чернівці
		до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс», м. Чернівці 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товарна біржа «Центральна Українська Біржа», м. Київ
		про визнання договору недійсним
		 
		 
		Присутнім представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.11.12 у справі                                     № 5027/638/2012 (суддя Гурин М.О.) у задоволенні позову відмовлено
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області  від 19.11.12 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
		Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було досліджено наступного:
		-          судом не було надано оцінки рішенню учасника № 1-01/2009 від 2009 року, видатковій накладній № ЛНА-000001 від 13.01.09 і банківській виписці від 13.01.09, як належним доказам встановлення факту продажу ТОВ «Блікс» на користь ТОВ «Тод Нік» під'їзної колії саме 13.01.09, тобто на час продажу цього майна за спірним контрактом ТОВ «Блікс» власником цього майна не був;
		-            за спірним контрактом, який не є нотаріально засвідченим та не пройшов державної реєстрації, неможливо встановити дату його реєстрації на товарній біржі та назву самої товарної біржі, на якій його було укладено;
		-             суд не навівши обставин щодо перебування під'їзної колії у власності чи користуванні залізниці, безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотанні про призначення експертизи.
		Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки суд в порушення вимог норм ст.ст. 64, 84 ГПК України в описовій та мотивувальній частинах рішення послався на постанови Вищого господарського суду України та розглянув справу без участі уповноваженого представника третьої особи, докази належного повідомлення якого про час та місце судового засідання у матеріалах справи відсутні.   
		Відповідач-1 подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
		Відповідач-2 та третя особа участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
		Представники позивача та відповідача-1 у судовому засіданні навели свої доводи та міркування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 12.02.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
		Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.11.12 у справі № 5027/638/2012 відсутні, з огляду на наступне:
		Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.09 на торговій біржі «Центральна українська біржа» між СПД- ФО Фокшан Н.С., що діяв в інтересах ТОВ «Блікс» в особі Хомецького С.С. за дорученням ЯИЛ №130179 від 18.02.09 (далі -продавець) та СПД-ФО Товарницьким І.С., що діяв в інтересах ТОВ «Тод Нік» в особі керівника Калинчука І.В. (далі - покупець) було укладено контракт купівлі-продажу ЧРФ № 90218/02 (Т.І, а.с. 11) за умовами якого Продавець продає, а покупець отримує у власність (купує) під'їзну колію довжиною 129,7 м.п. та 42,6 м.п., що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42. Відповідно до п. 1 контракту вартість майна становить 60 863,08 грн.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає про те, що за оспорюваним  контрактом купівлі-продажу була відчужена під'їзна колія довжиною 129,7 м.п. та 42,6 м.п. без її виділення, як окремого предмету нерухомості, яка згідно технічного паспорту будівель і споруд ТОВ «Блікс» по вул. Заводській, 42 у м. Чернівці проінвентаризована і визначена, як частина нерухомого майна (Літера «III») та відповідно до ст. 186 ЦК України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» і абз. 2 п. 7 іпотечного договору є приналежністю до нерухомого майна і знаходяться в іпотеці у ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.07 між ТОВ «Блікс» (Іпотекодавець) та ПАТ «КБ «ПриватБанк» (Іпотекодежатель) був укладений іпотечний договір № 31 предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Блікс» (Позичальник) перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами Позичальника та (або) Іпотекодавця.
		В пункті 7 даного договору сторони визначили, що в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором та Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку належні йому на праві власності нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська за № 42. На земельній ділянці розташовано: адміністративна будівля (літера А) загальною площею 182,2 кв.м; Механічна майстерня (літера Б) загальною площею 150,2 кв.м; Цех 2 збирання піддонів (літера В) загальною площею 777,4 кв.м; Будівля складу (літера Г ) загальною площею 28 кв.м; Будівля складу (літера Д) загальною площею 59,6 кв.м; Соляна кімната (сушка) (літера Е) загальною площею 18,9 кв.м; Котельна (літера Ж) загальною площею 27,6 кв.м.; Сушка СКД спарена (літера 3) загальною площею 37,7 кв.м; Цех лісопильний (літера К) загальною площею 601,2 кв.м.; Циклон (літера Л) загальною площею 28,6 кв.м; Циклон (літера Л1) загальною площею 13,6 кв.м; Побутове приміщення (літера М) загальною площею 54,9 кв.м.; Склад матеріалів (літера О) загальною площею 341,7 кв.м; Цех 3 столярний (літера Ц) загальною площею 301,7 кв.м; Склад ПММ (літера Р) загальною площею 423 кв.м; Склад (літера С) загальною площею 643,6 кв.м; Побутове приміщення (літера Ф) загальною площею 71,7 кв.м; Вбиральна (літера Т); Навіс (літера X); Навіс (літера Ц1); Вбиральна (літера Т-2); Огорожа (літера 1-7), загальною площею 3 380,9 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 35, укладеного між КП «Рембудшлях» та ТОВ «Блікс» 05.07.01, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 09.07.01 в реєстровій книзі № 12, сторінка №153 за реєстровим №771, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - за № 3244157. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Нерухоме майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 42. Цільове призначення Предмету іпотеки: адміністративні та виробничі приміщення.
		Як зазначено місцевим господарським судом та вбачається з витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.04.09 (Т. І, а.с. 47, Т. ІІ а.с. 25), будь-яка інформація про приналежну річ до вищезгаданого нерухомого майна-відсутня.
		Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України 17.09.2000 р. № 507, споруди-це будівельні системи, пов'язані із землею, які створені із будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
		Інженерними спорудами, згідно із ДК 018-2000, є об'ємні, площинні або лінійні наземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів і т. ін.
		До інженерних споруд вказаний нормативний документ відносить транспортні споруди, а саме під'їзні, станційні та сортувальні колії (2121.2), до складу яких включено і залізничні колії промислових підприємств (2122.4)
		Тобто, під'їзні залізничні колії, по суті, є інженерними спорудами, призначеними для транспортування вантажів.
		Відповідно до ст. 1  Закону України «Про залізничний транспорт» під'їзними коліями є залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
		Частиною 2 ст. 67 Статуту залізниць України визначено, що на кожну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів та механізмів, а також технічний паспорт, повздовжній профіль і креслення споруд. 
		Згідно п. 1.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.09 № 660/5, при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід враховувати ч. 1 ст. 186 Кодексу, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ. Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі «опис нерухомого майна».
		Поряд з цим, відповідно до ст. 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
		У відповідності до цього, п. 1.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України № 44 від 21.11.2000 р., визначено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності.
		Пунктом 1.4. Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої наказом Міністерства транспорту України № 54 від 26.01.07 р встановлено, що під'їзна колія призначена для обслуговування окремих підприємств, організацій, установ(заводів, фабрик, шахт, кар'єрів, лісо-, торфорозробок, електричних станцій, тягових підстанцій, тощо), пов'язана із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належить залізниці чи підприємству, організації, установі.
		Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
		Статтею 183 ЦК України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
		Згідно з ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Крім того, з п. 7 іпотечного договору № 31 вбачається, що в іпотеку було передано конкретно визначені об'єкти нерухомості, а не цілісний майновий комплекс. Позивач також не подав суду належних та допустимих доказів того, що при визначенні вартості і складу іпотечного майна під'їзна колія була оцінена і її ціна увійшла до загальної вартості іпотечного майна.
		Позивачем не надано належних доказів щодо приналежності під'їзної колії довжиною 129,7 м.п. та 42,6 м.п. до якогось конкретно визначеного об'єкту нерухомості, який значиться в переліку майна, що передається в іпотеку за іпотечним договором № 31 від 30.10.07, і є об'єктом нерухомості, яка зареєстрована за відповідачем, а також внесена до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
		Крім того, позивач не обґрунтував суду складовою частиною якого саме нерухомого майна ТОВ «Блікс», яке знаходиться в іпотеці позивача, на його думку, є під'їзна колія.
		Виходячи з вищенаведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку стосовно того, що під'їзна залізнична колія, яка є предметом контракту купівлі-продажу від 18.02.09, не є приналежністю нерухомого майна, переданого в іпотеку позивачу за іпотечним договором № 31 від 13.10.07, та не зареєстрована у встановленому законом порядку як нерухоме майно, є складовою частиною залізниці, приналежною до колії залізниці та до земельної ділянки, на якій вона розташована. 
		Як вбачається з довідки Чернівецького комунального обласного БТІ від 21.09.12 за вих. № 4874 (Т. І, а.с. 49) козлові крани, підкранова колія не відносяться до об'єктів нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації.
		Крім того, позивач зазначає, що контрактом купівлі-продажу порушуються інтереси ПАТ КБ «ПриватБанк», як сторони і кредитора по справі № 5/127/б про банкрутство ТОВ «Блікс», оскільки незаконно відчужена підкранова колія за контрактом купівлі-продажу майна підлягає реалізації в межах цієї справи про банкрутство разом з об'єктом нерухомого майна, як її приналежність, а кошти від її продажу мають бути спрямовані на задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», як заставного кредитора (Т. І, а.с. 3).
		Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, ліквідатор банкрута, а не  окремо визначений кредитор у відповідності до ст. 25 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" може подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними правочинів, стороною яких є юридична особа-банкрут.
		З огляду на вищевикладене, суд не вбачає порушення інтересів ПАТ «КБ «ПриватБанк» в укладеному між відповідачами контракті купівлі-продажу ЧРФ № 90218/02 (Т. І, а.с. 11).
		За нормами ст. 216 ЦК України за недійсною угодою кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону, оскільки результатом задоволення заявленого позову стане застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.
		Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не слугують підставами для зміни чи скасування рішення суду та спростовуються наступним:
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилалися всім учасникам судового процесу, в тому числі і на адресу третьої особи, що підтверджується відмітками про надіслання копій процесуальних документів, проставлених на звороті, та повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. І, а.с. 60). Забезпечити участь уповноваженого представника у судових засіданнях є процесуальним  правом, а не обов'язком третьої особи у справі, оскільки явку її представника в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.  
		Щодо посилань скаржника, що предметом видаткової накладної № ЛНА-000001 від 13.01.09 по складу майна є майно, що зазначене в оспорюваному біржовому контракті, то суд апеляційної інстанції зазначає, що видаткова накладна не містить відомостей, які б з достовірністю підтвердили той факт, що під'їзна колія довжиною 129,7 м.п. та 42,6 м.п., яка є предметом оспорюваного договору, була відчужена ТОВ «Блікс» на користь «Тод Нік» за цією накладною. Окрім цього, чинне законодавство не забороняє вчинення сторонами певних дій, які в подальшому оформляються договором (контрактом) і внаслідок цього стають юридично значимими. Разом з цим, видаткова накладна № ЛНА-000001 від 13.01.09 не оспорюється позивачем як окремий правочин. 
		До вирішення питання про призначення експертизи по справі, про що зазначає скаржник, суд повинен встановити чи під'їзна колія є приналежністю головної речі і якої саме із перелічених в п. 7 іпотечного договору та чи це є окремий об'єкт права власності. Відповідно дані питання були вирішені та встановлені судом першої інстанції при розгляді даного господарського спору, оскільки мають правовий характер.
		Посилання скаржника про відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації оспорюваного договору спростовуються положеннями ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню; угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу. 
		Посилання на вищезазначені норми права зазначалися і самим скаржником в апеляційній скарзі (п. 2.2. апеляційної скарги). 
		Щодо доводів скаржника про відсутність у контракті дати його реєстрації на товарній біржі та про неможливість встановлення назви товарної біржі, на якій його було укладено, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що дані доводи спростовуються наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією контракту купівлі-продажу майна від 18.02.09, а наявні «дефекти» цього контракту не порушують права позивача при укладенні відповідачами у справі оспорюваного правочину.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання контракту купівлі-продажу майна ЧРФ № 90218/02 від 18.02.09 недійсним.
		Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
		Відтак, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
		Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.11.12 у справі                          № 5027/638/2012 залишити без змін. 
		3.          Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
		4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		Повний текст постанови складено 15.02.13
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                           Кузь В.Л.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                 Желік М.Б.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                 Малех І.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...