Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-437а12 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2013. Оприлюднено: 07.03.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		 
		5 лютого 2013 року                                                                               м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогоКривенка В.В., 
		суддів:Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Прокопенка О.Б., Сеніна Ю.Л., Терлецького О.О., Яреми А.Г. -    
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим до відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» (на сьогодні назву змінено на публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»; далі - ПАТ), третя особа - ОСОБА_1, про визнання дій протиправними,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними  дії ПАТ щодо стягнення з громадян, які мають право на пільговий проїзд, автостанційного збору та про заборону вчиняти такі дії.
		На обґрунтування позову послався на те, що на порушення вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»</a> (далі - Закон № 2344-ІІІ) та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_06_13/pravo1/KP970176.html?pravo=1" title="Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту; нормативно-правовий акт № 176 від 18.02.1997" target="_blank">постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176</a> (далі - Правила), ПАТ стягувало з громадян, які мають право на безплатний проїзд автобусами приміських і міжміських маршрутів, автостанційний збір у розмірі 10 відсотків від вартості проїзду.
		Суди встановили, що ПАТ, видаючи у квиткових касах автостанцій зазначеним особам квиток на пільговий проїзд, стягує з них автостанційний збір. Протест, внесений на ці дії першим заступником прокурора Автономної Республіки Крим 10 серпня 2009 року, ПАТ відхилило. 
		Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 14 січня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 року, у задоволенні позову відмовив. 
		Вищий адміністративний суд України постановою від 3 липня 2012 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав неправомірними дії посадових осіб ПАТ щодо стягнення з громадян усіх пільгових категорій, яким законодавством надано право на безплатний проїзд, автостанційного збору.
		  У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#2310" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України</a>, ПАТ зазначає, що в доданій до заяви ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2012 року по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення Правил та статей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1006/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1006" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">36</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1020/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1020" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">37 Закону № 2344-ІІІ</a>.  Просить постанову Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.  
		Колегія суддів вважає, що заява ПАТ підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження, виходив із того, що в ухвалі суду касаційної інстанції від 10 серпня 2012 року, копію якої додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення Правил та статей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1006/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1006" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">36</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1020/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1020" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">37 Закону № 2344-ІІІ.  </a>
		У справі, копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в якій надано для порівняння, цей суд дійшов висновку, що пільги, встановлені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_01/pravo1/T355100.html?pravo=1" title="Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; нормативно-правовий акт № 3551-XII від 22.10.1993" target="_blank">Законом України від 22 жовтня 1993 року    № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»</a> не поширюються на стягнення автостанційного збору, оскільки відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1006/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1006" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 36 Закону № 2344-ІІІ</a>  вказаний збір є платою за надання автостанціями обов'язкових послуг, пов'язаних із проїздом автобусними маршрутами загального користування, що стягується з осіб, які придбавають проїзні квитки. Згідно з пунктами 5, 6 статті 2 Правил до вартості квитка входить сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої), а вартість проїзду - це сума, за якою автомобільний перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість (далі - ПДВ). 
		 Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив у своєму рішенні, що аналіз законодавчих актів, якими передбачено право окремих категорій громадян на безплатний проїзд автобусами приміських і міжміських маршрутів, норм <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">Закону № 2344-ІІІ</a> та Правил дає підстави вважати, що послуги, які надаються пільговикам у зв'язку з їх перевезенням, входять до вартості квитка і мають бути предметом обумовленості між власником автостанції та автомобільним перевізником. Стягнення автостанційного збору з громадян, які мають право на безплатний проїзд автомобільним транспортом, суперечить вимогам чинного законодавства. 
		 Аналіз наведених судових рішень судів касаційної інстанції дає підстави вважати, що ці суди неоднаково застосували зазначені норми права.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.
		  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_01/pravo1/T355100.html?pravo=1" title="Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; нормативно-правовий акт № 3551-XII від 22.10.1993" target="_blank">Законами України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 20 грудня 1991</a> року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,  26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» та деякими іншими певним категоріям громадян надано право безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також автобусами приміських і міжміських маршрутів. 
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1020/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1020" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статтею 37 Закону № 2344-ІІІ</a> пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. 
		Відповідно до вимог частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1106/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1106" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 42 зазначеного Закону</a> договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду - з моменту посадки в автобус.
		 Документами для пасажира, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, згідно з частиною другою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1032/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1032" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 39 Закону № 2344-ІІІ</a> є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка). 
		 Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначається Правилами, які затверджені Кабінетом Міністрів України на виконання вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_989/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#989" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 35 Закону № 2344-ІІІ</a> і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.  
		Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування відповідно до вимог частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_969/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#969" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 32 Закону № 2344-ІІІ</a> здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.
		Відповідно до вимог частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1006/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1006" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 36 зазначеного Закону</a> автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху. 
		Згідно з частиною третьою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1006/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1#1006" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 36 Закону № 2344-ІІІ</a> та пунктом 116 Правил за надання обов'язкових послуг автостанцій, перелік яких  наведено у частині другій зазначеної статті, з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягується автостанційний збір, що входить до вартості квитка. 
		 У підпунктах 1, 5, 6 пункту 2 Правил наведено визначення термінів «автостанційний збір», «вартість квитка» та «вартість проїзду». 
		Автостанційний збір - це плата за надання обов'язкових послуг автостанціями, що справляється з осіб, які придбавають квитки на проїзд автобусами приміських, міжміських та міжнародних маршрутів, і включається до вартості квитка. 
		Вартість квитка - сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків                 (за наявності такої).
		Вартість проїзду - сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та ПДВ. 
		 Згідно з пунктом 130 Правил особи, що користуються пільгами з оплати проїзду автобусами міжміського та/або приміського сполучення, звертаються у квиткову касу автостанції для внесення відповідної позначки до касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд.
		Пасажир автобуса відповідно до пункту 158 Правил зобов'язаний, крім іншого, мати при собі квиток на проїзд, квитанцію на перевезення багажу, а за наявності права пільги щодо оплати проїзду - посвідчення встановленого зразка або безоплатний квиток (для міжміських перевезень) та займати місце, яке зазначене у квитку. 
		  Аналіз наведених норм <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_05/pravo1/T012344.html?pravo=1" title="Про автомобільний транспорт; нормативно-правовий акт № 2344-III від 05.04.2001" target="_blank">Закону № 2344-ІІІ</a> та Правил дає підстави вважати, що договір перевезення пасажирів, які мають право на безплатний проїзд автобусами приміських і міжміських маршрутів і виявили бажання скористатися таким правом, може бути укладений лише усно при придбанні квитка на пільговий проїзд і вважається укладеним з цього моменту. 
		Саме такий квиток є документом пасажира, що користується пільгою, на підставі якого виконується перевезення цієї особи автобусом приміського чи міжміського маршруту.  
		Водночас при користуванні автобусами міських маршрутів такі пасажири квиток на пільговий проїзд не придбавають, а договір перевезення укладається шляхом здійснення конклюдентних дій. У цьому випадку зазначений договір вважається укладеним з моменту посадки осіб, які користуються правом пільгового проїзду, в автобус, а документом, на підставі якого виконується перевезення, є посвідчення особи встановленого зразка.
		При цьому вартість проїзду, тобто суму, за якою автомобільний перевізник здійснює перевезення, що включає вартість тарифу, страховий платіж та ПДВ, особи, які мають право на безплатний проїзд автобусами міських, приміських та міжміських маршрутів, не сплачують відповідно до законів, якими їм ці пільги встановлено.      
		 У разі ж отримання у квитковій касі автостанції квитка на пільговий проїзд автобусом приміського або міжміського сполучення особа має сплатити автостанційний збір, який не входить до вартості проїзду, а є платою за надання автостанціями обов'язкових послуг, пов'язаних з проїздом пасажирів автобусними маршрутами загального користування. Пільг щодо сплати цього збору чинним законодавством не встановлено. 
		 За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.   
		Керуючись <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2359/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#2359" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України</a>, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
		п о с т а н о в и л а:
		Заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»  задовольнити.
		Постанову Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#2310" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України</a>. 
		 
		Головуючий          В.В. Кривенко
		Судді:Л.І. Григор'єва  М.Б. Гусак О.В. Кривенда  В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк Ю.Л. Сенін А.Г. ЯремаВ.І. Гуменюк О.А. Коротких Н.П. Лященко В.В. Онопенко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...