Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/800/204/13 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2013. Оприлюднено: 15.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		11 квітня 2013 року                               м. Київ                                        П/800/204/13
		 
		14 год. 10 хв.
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії:   
		                                 
		Головуючого судді                                                                                Кравцова О.В.,             
		суддів:                                                                                        Веденяпіна О.А.,
		                                                                                                  Масло І.В.,
		                                                                                                  Цвіркуна Ю.І.,
		                                                                                                             Шведа Е.Ю.,
		 
		секретар судового засідання                                                   Малихін Д.Ю.,   
		за участю:
		позивача                                                                                      ОСОБА_4,
		представників відповідача                                                     Веселовського П.І.,                           
		                                                                                                      Лаптієва А.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		8 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України Рибака Володимира Васильовича, Президента України Януковича Віктора Федоровича, в якому просив:
		1) визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року в будинку комітетів Верховної Ради України по вулиці Банковій, 6-8;
		2) визнати незаконними дії Верховної Ради України щодо прийняття рішень, якими:
		а) прийняті за основу:
		проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних (реєстр. № 2282);
		проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення пені у разі невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої, встановленої законом, виплати або її затримки (реєстр. № 2547);
		проект закону про внесення змін до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_10_16/pravo1/T991039.html?pravo=1" title="Про угоди про розподіл продукції; нормативно-правовий акт № 1039-XIV від 14.09.1999" target="_blank">Закону «Про угоди про розподіл продукції»</a> (щодо державного регулювання укладення та виконання угод) (реєстр. № 2291);
		проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (реєстр. № 1177);
		проект закону про внесення змін до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_08/pravo1/KD0005.html?pravo=1" title="Кодекс України про адміністративні правопорушення; нормативно-правовий акт № 8073-X від 07.12.1984" target="_blank">Кодексу України про адміністративні правопорушення</a> щодо відповідальності посадових осіб операторів електронних майданчиків (реєстр. № 2138);
		проект закону про внесення змін до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України; нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податкового кодексу України</a> щодо зміни кодифікації видів економічної діяльності (реєстр. № 1246);
		проект закону про внесення змін до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України; нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податкового кодексу України</a> щодо реєстрації осіб як платників податків (реєстр. № 2029);
		проект закону «Про внесення змін до статті 287 Митного кодексу України» (щодо створення і функціонування індустріальних парків) (реєстр. № 2084);
		проект закону про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (реєстр. № 1178);
		проект закону «Про особливості діяльності санаційного банку» (реєстр. № 1154);
		проект закону про внесення змін до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6270/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1#6270" title="Податковий кодекс України; нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">статті 265 Податкового кодексу України</a> щодо об'єктів житлової нерухомості (реєстр. № 2405);
		проект закону про внесення зміни до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_908628/ed_2012_11_20/pravo1/T403800.html?pravo=1#908628" title="Про судову експертизу; нормативно-правовий акт № 4038-XII від 25.02.1994" target="_blank">статті 21 Закону «Про судову експертизу»</a> (щодо кадрового забезпечення) (реєстр. № 2144);
		проект закону про внесення зміни до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_159/ed_2012_07_05/pravo1/T125081.html?pravo=1#159" title="Про екстрену медичну допомогу; нормативно-правовий акт № 5081-VI від 05.07.2012" target="_blank">статті 14 Закону «Про екстрену медичну допомогу»</a> (щодо бюджетного фінансування) (реєстр. № 2102);
		б) прийняті в цілому:
		Закон «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо визначення деяких доходів бюджету» (реєстр. за № 2177);
		Закон «Про внесення змін до додатка № 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013» (щодо функціонування Міністерства доходів і зборів України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій) (реєстр. за №2408);
		Закон «Про внесення зміни до статті 1 Закону «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» щодо призначення пенсії батькам, які виховали п'ятеро і більше дітей» (реєстр. № 1244);
		Закон «Про внесення змін до статті 6 Закону «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (щодо державних гарантій ) (реєстр. № 2476);
		Закон «Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014--2018 роки» (реєстр. № 1184);
		Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (щодо створення сприятливих умов для розвитку системи кредитування агропромислового комплексу) (реєстр. № 2655);
		Закон «Про внесення змін до статті 16 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (щодо зміни конкурсних умов) (реєстр. № 0884);
		Закон «Про внесення зміни до пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, що ввозяться на митну територію України у рамках реалізації проектів (програм) за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів, ініціативи країн Великої вісімки «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення» (реєстр. № 0974);
		Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» (реєстр. № 0917);
		3) зобов'язати Голову Верховної Ради України Рибака В.В. утриматись від підписання прийнятих на пленарному засіданні Верховної Ради України 4 квітня 2013 року рішень;
		4) зобов'язати Голову Верховної Ради України Рибака В.В. утриматись від направлення на підпис Президенту України текстів законів, прийнятих на пленарному засіданні Верховної Ради України 4 квітня 2013 року;
		5) зобов'язати Президента України Януковича В.Ф. утриматись від підписання текстів законів, прийнятих на пленарному засіданні Верховної Ради України 4 квітня 2013 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2013 року ОСОБА_4:
		- відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дій Верховної Ради України щодо прийняття рішень та про зобов'язання Президента України Януковича В.Ф. утриматись від підписання текстів законів, прийнятих на пленарному засіданні Верховної Ради України 4 квітня 2013 року;
		- повернуто позовну заяву в частині позовних вимог до Голови Верховної Ради України Рибака Володимира Васильовича.
		Таким чином, предметом цього судового розгляду є позовні вимоги про визнання протиправними дій Верховної Ради України щодо проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради України на вулиці Банковій, 6-8. 
		У позові ОСОБА_4 вказав, що Верховною Радою України були порушені його права на участь в управлінні державними справами через обраних до парламенту представників - народних депутатів України, оскільки під час засідання 4 квітня 2013 року були відсутні («протиправно усунуті») народні депутати України від політичних партій «Свобода», «Удар» та «Батьківщина», які не брали участі в обговоренні законопроектів та внесенні до них змін, як це передбачено <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_02_22/pravo1/T101861.html?pravo=1" title="Про Регламент Верховної Ради України; нормативно-правовий акт № 1861-VI від 10.02.2010" target="_blank">Регламентом Верховної Ради України</a>.
		Проведення пленарного засідання без повного складу народних депутатів України порушує права як самих депутатів, так і громадян України, оскільки проведення засідання парламенту саме в такому складі унеможливлює реалізацію народними депутатами тих завдань, які ставили перед ними виборці. Просив задовольнити позов. Крім того, подав заяву про прискорення розгляду цієї справи.
		У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити в повному обсязі. 
		Представник відповідача Веселовський П.І. надав до суду письмові пояснення, вказавши, що позивачем не надано будь-яких доказів порушення його прав Верховною Радою України у сфері публічно-правових відносин, крім того, порушені в позові питання належать до компетенції та внутрішньоорганізаційних питань Верховної Ради України, про що зазначав у своїх рішеннях Конституційний Суд України. Крім того, рішення про проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року приймалося протокольно, що відповідає вимогам законодавства України. Гласність засідання була забезпечена шляхом трансляції по телебаченню, радіо, розміщення інформації на веб-сайті Верховної Ради України. Голосування народними депутатами України здійснювалось особисто шляхом підняття рук, про що було прийнято відповідне рішення.      
		Представники відповідача у судовому засіданні письмові пояснення підтримали та  просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Заслухавши сторін у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 
		2 квітня 2013 року у зв'язку з блокуванням залу засідань Верховної Ради України за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 5 вечірнє засідання Верховної Ради України не було закрито. 
		Станом на 4 квітня 2013 року блокування залу засідань Верховної Ради України за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 5 припинено не було. 
		4 квітня 2013 року о 10.45 розпочалось пленарне засідання Верховної Ради України в конференц-залі Верховної Ради України за адресою м. Київ, вул. Банкова, 6-8, яке відбувалось під головуванням Голови Верховної Ради України Рибака В.В.
		Після оголошення того, що в залі зареєструвались 244 народних депутати, головуючий поставив на обговорення питання щодо можливості провести десяте пленарне засідання Верховної Ради України за адресою: вул. Банкова, 6-8. 
		244 народних депутати України проголосували за пропозицію про проведення пленарного засідання Верховної Ради України в конференц-залі на вул. Банковій, 6-8.
		Рибак В.В. оголосив вечірнє засідання Верховної Ради України вівторка (2 квітня 2013 року) закритим, а ранкове засідання Верховної Ради України (4 квітня 2013 року) відкритим.
		Далі головуючий поставив на обговорення питання про проведення пленарного засідання без використання електронної системи, а проведення голосування шляхом підняття руки, за що проголосували 243 народних депутати України, один утримався. 
		На пленарному засіданні 4 квітня 2013 року було прийнято в цілому 9 законів України та прийнято за основу 13 законопроектів.
		Не погоджуючись з тим, що пленарне засідання 4 квітня 2013 року проводилося в конференц-залі Верховної Ради України на вул. Банкова, 6-8, та вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.    
		Спірні правовідносини регулюються <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_02_22/pravo1/T101861.html?pravo=1" title="Про Регламент Верховної Ради України; нормативно-правовий акт № 1861-VI від 10.02.2010" target="_blank">Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» № 1861-VІ від 10 лютого 2010 року</a> (далі - Регламент).
		Діяльність Верховної Ради  України є невід'ємною складовою суспільного життя в Україні. 
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825221/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825221" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 75 Конституції України</a> єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. 
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825601/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825601" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статтею 76 Конституції України</a> конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825221/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825221" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">75</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825624/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825624" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">82</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_252/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#252" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">84</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_314/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#314" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">91</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_377/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#377" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">104 Конституції України</a> (щодо повноважності Верховної Ради України) від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 (далі - Рішення КСУ від 17.10.2002 ) встановлено, що Верховна Рада України визначена в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825221/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825221" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 75 Конституції України</a> парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825624/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825624" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Статтею 82 Конституції України</a> встановлено, що Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.
		З Рішення КСУ від 17.10.2002 вбачається, що зазначена в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> кількість - чотириста п'ятдесят народних депутатів України - є верхньою межею кількісного складу Верховної Ради України. Це не виключає, що реальна кількість обраних і повноважних народних депутатів України через різні обставини за результатами виборів може виявитися меншою або скоротитися у процесі функціонування парламенту внаслідок дострокового припинення повноважень народних депутатів України у передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> випадках. Таке зменшення складу Верховної Ради України, якщо при цьому не порушується межа кількісного складу (триста повноважних народних депутатів України), не може вважатися підставою для припинення її роботи, оскільки вона як представницький орган працює за демократичним принципом прийняття рішень не одноголосно, а конституційно визначеною більшістю (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_314/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#314" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">стаття 91 Конституції України</a>). 
		28 жовтня 2012 року на чергових виборах народних депутатів України було обрано 445 парламентаріїв, тобто кількісний склад Верховної Ради України відповідав конституційно визначеній кількості народних депутатів України для визнання його повноважним.
		Станом на 4 квітня 2013 року Верховна Рада України була правомочною, оскільки її кількісний склад відповідав законодавчо визначеному кількісному критерію,  що не заперечують сторони у справі.  
		За змістом <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#56" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 19 Конституції України</a> всі органи влади, у тому числі законодавчої, здійснюють свої повноваження у встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> межах.
		Частиною четвертою статті 82 Основного Закону передбачено, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> та Законом про регламент Верховної Ради України.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825624/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825624" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 82 Конституції України</a> Верховна Рада України працює сесійно. 
		Зазначене положення також закріплене в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_71/ed_2013_02_22/pravo1/T101861.html?pravo=1#71" title="Про Регламент Верховної Ради України; нормативно-правовий акт № 1861-VI від 10.02.2010" target="_blank">статті 9 Регламенту Верховної Ради України</a>, відповідно до якої Верховна Рада проводить свою роботу сесійно (частина перша); сесії Верховної Ради складаються, зокрема, із засідань Верховної Ради; засідання Верховної Ради можуть бути, зокрема, пленарними (частина п'ята). 
		Стаття 19 Регламенту визначає, що за звичайних обставин перший і третій тижні кожного календарного місяця впродовж сесії відводяться для пленарних засідань Верховної Ради.
		Постановою Верховної Ради України від 11 січня 2013 року № 27-VІІ «Про календарний план проведення другої сесії Верховної Ради України сьомого скликання» був затверджений календарний план, відповідно до якого 4 квітня 2013 року повинно було проводитися пленарне засідання. 
		Згідно з частиною першою статті 20 Регламенту порядок денний сесії Верховної Ради затверджується Верховною Радою на кожну чергову сесію.
		Частиною третьою статті 22 Регламенту передбачено, що проект постанови Верховної Ради про затвердження порядку денного сесії Верховної Ради приймається в цілому більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.
		Постановою Верховної Ради України від 2 квітня 2013 року №158-VІІ «Про порядок денний другої сесії Верховної Ради України сьомого скликання» був затверджений порядок денний другої сесії Верховної Ради України сьомого скликання (додаток до постанови). 
		На виконання вимог частини другої статті 24 Регламенту розклад засідань Верховної Ради України на 2-5 квітня 2013 року був узгоджений з Погоджувальною радою депутатських фракцій 1 квітня 2013 року. 
		Як вбачається зі стенограми десятого пленарного засідання від 4 квітня 2013 року та протоколу № 10 пленарного засідання Верховної Ради України від 4 квітня 2013 року, на цьому засіданні були присутні 244 народних депутати України. 
		У Рішенні КСУ від 17.10.2002 зазначено: «Верховна Рада України є повноважною, тобто набуває здатності приймати закони і реалізовувати інші свої конституційно визначені повноваження, за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Ця конституційна вимога є умовою повноважності Верховної Ради України протягом всього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого засідання першої сесії. У разі зменшення з будь-яких причин складу парламенту до кількості, меншої ніж триста народних депутатів України, діяльність Верховної Ради України має бути зупинена до складення присяги належним числом відповідно обраних народних депутатів України. Водночас <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституція України</a> не передбачає, як сформульовано в конституційному поданні, «постійної фізичної присутності» на засіданнях Верховної Ради України такої ж кількості народних депутатів України, яка є необхідною для набуття Верховною Радою України якості повноважного органу державної влади».
		Верховна Рада України правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів України, яка згідно з <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> необхідна для прийняття відповідного рішення (частина четверта статті 89, стаття 91, частина четверта статті 94, частини друга, п'ята, шоста статті 111, частина перша статті 135, стаття 155, частина перша статті 156) (Рішення КСУ від 17.10.2002 ). 
		Пленарні засідання - основна форма діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади під час її сесій. Це - регулярні зібрання народних депутатів України у визначений час і у визначеному місці, що проводяться за встановленою процедурою. На них розглядаються питання, віднесені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> до повноважень Верховної Ради України, і приймаються відповідні рішення з цих питань шляхом голосування народних депутатів України (Рішення КСУ від 17.10.2002 ). 
		Відповідно до частини першої статті 2 Регламенту Верховна Рада проводить засідання у будинку Верховної Ради (місто Київ, вул. Грушевського, 5).
		Згідно з частиною другою цієї статті Регламенту за рішенням Верховної Ради, прийнятим більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради, її засідання можуть проводитися в іншому місці. 
		Рішення про проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради України за адресою вул. Банкова, 6-8 було прийнято більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, що підтверджується стенограмою десятого пленарного засідання від 4 квітня 2013 року та протоколом № 10 пленарного засідання Верховної Ради України від 4 квітня 2013 року.
		Відповідно до частини першої статті 46 Регламенту рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради. 
		Таким чином, доводи позивача про протиправність дій Верховної Ради України щодо проведення пленарного засідання за адресою вул. Банкова, 6-8 є необґрунтованими.
		На думку позивача, протиправність дій відповідача також полягає в порушенні встановленого законом порядку проведення голосування шляхом підняття руки.  
		З цього приводу варто зазначити таке.  
		Статтею 37 Регламенту передбачено, що рішення Верховної Ради приймаються відкритим або таємним голосуванням у порядку, визначеному цим Регламентом (статті 47 - 50).
		Відповідно до частини другої статті 37 Регламенту відкрите голосування здійснюється: 
		1) кожним народним депутатом особисто за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування замість народного депутата іншою особою. Результати голосування фіксуються поіменно, в тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного народного депутата. На вимогу народних депутатів результати голосування можуть висвітлюватися на інформаційному табло електронної системи в залі засідань по депутатських фракціях (депутатських групах);
		2) шляхом підняття руки (у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи). 
		Як вбачається зі стенограми десятого пленарного засідання від 4 квітня 2013 року, головуючий ставив на обговорення питання про проведення пленарного засідання без використання електронної системи, а проведення голосування шляхом підняття руки, за що проголосували 243 народних депутати України, один утримався.
		Таким чином, доводи ОСОБА_4 стосовно протиправності дій Верховної Ради України, що полягають у порушенні встановленого законом порядку проведення голосування шляхом підняття руки, не ґрунтуються на вимогах закону. 
		Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що  проведення 4 квітня 2013 року десятого пленарного засідання Ради за адресою вул. Банкова, 6-8 за наявності присутніх 244 народних депутатів України відповідає вимогам законодавства України, що свідчить про те, що Верховна Рада України була правомочна реалізовувати конституційно визначені повноваження, зокрема приймати закони, які можуть бути подані на підпис Голові Верховної Ради України і, у разі їх підписання, у подальшому подані на підпис Президенту України відповідно до вимог законодавства України.
		При цьому судом ураховується ухвала Конституційного Суду України від 27 червня 2000 року № 2-уп/2000 «Про припинення конституційного провадження у справі за конституційними поданнями 57 та 69 народних депутатів України щодо «визнання неконституційними актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів України у приміщенні «Українського дому» 21 січня та 1 лютого 2000 року».
		При розгляді цієї справи Конституційний Суд України проводив дослідження з подібних правовідносин.  
		Так, у пункті третьому цієї ухвали зазначається, що Конституційний Суд України виходить з того, що події у Верховній Раді України 21 січня та 1 лютого 2000 року не мали наслідком порушення принципів Конституції України, які є основою конституційного ладу держави. Всі органи влади, в тому числі законодавчої, здійснюють свої повноваження у встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> межах. Не відбулося змін і в структурі Верховної Ради України, яка працює сесійно. Збережені публічність та принцип більшості у прийнятті рішень. Верховна Рада України, її депутатський корпус і надалі є об'єктивним і важливим чинником державного розвитку. Парламент здійснює законодавчу діяльність та повноваження щодо парламентського контролю, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, підтримує міжнародні зв'язки.    
		Також у пункті 6 цієї ухвали Конституційний Суд України зазначає, що в більшості європейських держав існує принцип, згідно з яким правила процедури є внутрішньою справою парламенту, оскільки законодавча влада має достатньо засобів самоконтролю та перевірки прийнятих нею рішень. 
		Зі змісту пункту 7 даної ухвали випливає, що проведене Конституційним Судом України дослідження свідчить, що предмет оскарження виник з факту партійно-фракційного розмежування у парламенті, має регламентне, процедурне, політико-моральне значення, а рішення, прийняті в «Українському домі», є, по суті, елементом політичного процесу; ці проблеми  є проблемами самої Верховної Ради України. 
		Крім того, судова колегія бере до уваги те, що Конституційний Суд України в цій ухвалі та інших рішеннях вказував на те, що відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_618/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#618" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 152 Конституції України</a> закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> або якщо була порушена встановлена <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Згідно з позицією Конституційного Суду України, неконституційним може бути визнаний лише той правовий акт Верховної Ради України, у процесі прийняття чи схвалення якого або набрання ним чинності було порушено процедурні вимоги, що встановлюються безпосередньо <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a>, а не іншими правовими актами. До вказаної конституційної процедури належать такі вимоги, зокрема: прийняття законів, постанов та інших актів парламенту виключно на його пленарних засіданнях шляхом голосування, яке здійснюється народним депутатом України особисто; наявність кількості голосів народних депутатів України від конституційного складу парламенту, яка необхідна для прийняття його актів. Інші питання процедури голосування вирішуються законом про регламент Верховної Ради України (Рішення КСУ від 12 липня 2000 року № 9-рп/2000, від 17 жовтня 2002 року   № 17-рп/2002, ухвали   від 16 червня 2011 року № 19-у/2011, від 14 липня 2011 року № 35-у/2011,   від 27 грудня 2011 року № 65-у/2011, від 25 лютого 2004 року № 18-у/2004). 
		Позивач у позові також зазначив, що не є такими, що перешкоджають проведенню засідань Верховної Ради України згідно з частиною першою статті 2 Регламенту за адресою вул. Грушевського, 5, застосування окремими політичними силами методів політичної боротьби, які мали місце 4 квітня 2013 року у сесійній залі Верховної Ради України (наприклад, тимчасове блокування парламентської трибуни не може розглядатися як правова підстава для проведення пленарних засідань парламенту за межами будинку Верховної Ради України).  
		З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
		Як вбачається зі стенограми пленарного засідання народних депутатів від 4 квітня 2013 року та протоколу № 10 пленарного засідання Верховної Ради України від 4 квітня 2013 року, 2 квітня 2013 року у зв'язку з блокуванням залу засідань Верховної Ради України (за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5) вечірнє засідання Верховної Ради України не було закрито. 
		4 квітня 2013 року блокування зали засідань Верховної Ради України (за адресою:      м. Київ, вул. Грушевського, 5) припинено не було. 
		Блокування зали засідань Верховної Ради України за адресою вул. Грушевського, 5 частиною народних депутатів України, в тому числі з 2 по 4 квітня 2013 року, визнається судом загальновідомою обставиною, яку не потрібно доказувати відповідно до частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1511/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#1511" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України</a>. 
		Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що «між повноваженнями окремого народного депутата України і компетенцією Верховної Ради України в цілому існує особливий зв'язок». «Наявність уповноваженого парламенту залежить від виконання певних вимог, адресованих народним депутатам України, від наявності у них повноважень. Законодавство України розрізняє діяльність народних депутатів України, коли вони колективно здійснюють певні повноваження (ініціювання питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, звернення до Конституційного Суду України, ініціювання законопроектів про внесення змін до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> тощо), і спільну діяльність народних депутатів України, якою здійснюються повноваження Верховної Ради України як колегіального органу державної влади». «При цьому <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституція України</a> не передбачає можливості неучасті народного депутата України у голосуванні. У тексті присяги сформульовано, зокрема, зобов'язання народного депутата України «додержуватися <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> та законів України» (частина перша <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_230/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#230" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 79 Конституції України</a>). Це положення конкретизовано у пункті 4 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_478442/ed_2012_12_06/pravo1/T279000.html?pravo=1#478442" title="Про статус народного депутата України; нормативно-правовий акт № 2790-XII від 17.11.1992" target="_blank">статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України»</a>, згідно з яким особиста участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України, є обов'язком народного депутата України». «Виконання народним депутатом України своїх обов'язків в інтересах усіх співвітчизників випливає із змісту присяги, яку складає  народний депутат України  перед Верховною Радою України (частина перша <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_230/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#230" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 79 Конституції України</a>)» (Рішення КСУ від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002; від 7 липня  1998  року № 11-рп/98).
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_230/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#230" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статтею 79 Конституції України</a> перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників». 
		Згідно з частиною четвертою статті 47 Регламенту народний депутат на пленарному засіданні не повинен перешкоджати розгляду питань порядку денного, в тому числі шляхом блокування трибуни, перешкоджання роботі головуючого на пленарному засіданні, а також голосуванню інших народних депутатів. 
		Отже, системний аналіз законодавчих норм дає підстави для висновку, що належне виконання народними депутатами України своїх повноважень, зокрема, бути присутніми на пленарних засіданнях, голосувати, не перешкоджати розгляду питань порядку денного чи голосуванню іншим народним депутатам є не правом, а обов'язком народного депутата України. 
		Також ОСОБА_4 у своєму позові зазначив, що при проведенні пленарного засідання 4 квітня 2013 року Верховна Рада України порушила одну із засад парламентаризму - відкритість роботи парламенту.    
		З цього приводу колегія суддів зазначає, що за положеннями частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_252/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#252" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 84 Конституції України</a> засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. 
		Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 3 Регламенту засідання Верховної Ради є відкритими і гласними, крім випадків, установлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> та цим Регламентом; відкритість засідань Верховної Ради забезпечується шляхом допуску на них в установленому порядку представників засобів масової інформації; гласність засідань Верховної Ради забезпечується шляхом їх трансляції по телебаченню і радіо, публікації стенографічних бюлетенів засідань Верховної Ради, її рішень у Відомостях Верховної Ради України, газеті «Голос України» та інших виданнях Верховної Ради, а також шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті Верховної Ради. 
		Згідно з положеннями статті 55 Регламенту стенограма відкритих пленарних засідань Верховної Ради до її редагування розміщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради не пізніше наступного дня після пленарного засідання. 
		Як вбачається з листа керівника Прес-служби Верховної Ради України Шведової В. від 9 квітня 2013 року, 4 квітня 2013 року про десяте пленарне засідання представникам засобів масової інформації надавалась повна інформація, після завершення пленарного засідання відбулася прес-конференція Голови Верховної Ради України, на якій були присутні співробітники редакцій «Першого каналу», «Інтера», «Першого ділового», « 1+1», «Нового каналу», телеканалу «Росія», «Першого національного», інформаційних агент «Інтерфакс-Україна», «Лігабізнесінформ», «УНН», «Українські новини», здійснювалась пряма телевізійна трансляція телеканалом «Рада» з наданням можливості отримання відео - і аудіо - матеріалів іншим засобам масової інформації.
		Крім того, стенограма засідання знаходиться у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Верховної Ради.
		Оскільки принцип гласності та відкритості пленарного засідання, що відбувалось 4 квітня 2013 року, був дотриманий, суд не приймає доводи позивача щодо порушення цього принципу з боку Верховної Ради України.
		Положенням частини третьої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1432/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#1432" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України</a> передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Суд дійшов висновку, що оскаржені дії відповідача відповідають передбаченим частиною третьою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1432/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#1432" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України</a> критеріям і не порушують прав позивача.
		Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		При цьому суд бере до уваги положення частини другої статті 71 Кодексу, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Представниками відповідача доведена правомірність дій при проведенні пленарного засідання 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради України на вулиці Банковій, 6-8, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла  висновку про відмову в задоволені позову. 
		На основі встановленого, керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1525/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#1525" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">86</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1606/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#1606" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">159-163</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2003/ed_2013_01_19/pravo1/T052747.html?pravo=1#2003" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">171-1 Кодексу адміністративного судочинства України</a>, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		У задоволені позову ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними відмовити повністю. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                               О.В. Кравцов 
		 
		Судді                                                                                                                            О.А. Веденяпін
		 
		                                                                                                                        І.В. Масло 
		 
		                                                                                                                        Ю.І. Цвіркун
		 
		                                                                                                                                 Е.Ю. Швед

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...