Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/2788/13-а : не визначено.
Надіслано судом: 22.01.2014. Зареєстровано: 22.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2014.
Дата набрання законної сили: 03.02.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2014 року    Справа № 803/2788/13-a
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Валюха В.М.,
		при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,
		за участю прокурора Нагорнюк І.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом прокурора Іваничівського району Волинської області до Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Прокурор Іваничівського району Волинської області звернувся з адміністративним позовом до Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення від 04.12.2013 року № 23/1 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Павлівською сільською радою 04.12.2013 року прийнято рішення № 23/1 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві», пунктом 1 якого вирішено схвалити текст Звернення «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві», а пунктом 2 рішення доручено депутатам Павлівської сільської ради ознайомити з текстом звернення жителів с. Павлівка, с. Самоволя та с. Старосілля. Згідно з текстом звернення Павлівська сільська рада підтримує громадян України, які зібрались на столичному майдані Києва у виконанні спільних вимог, а саме відставки Кабінету Міністрів України, проведення дострокових президентських та парламентських виборів, покарання винних за звірячі побиття учасників мирних зібрань, пропонує зменшення чисельності силових структур та вимагає відновлення курсу Євроінтеграції України.
		Проте, вказане рішення Павлівської сільської ради не узгоджується з принципом законності, проявом якого є забезпечення однакового правового регулювання суспільних відносин на всій території України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню з таких підстав.
		Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Так, у відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада приймає нормативні та інші акти у формі рішень лише в межах своїх повноважень.
		Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або Законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
		Крім того, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» визначені підстави та порядок відставки Уряду, а Павлівська сільська рада не є органом, який здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів Украйни, Президента України і, відповідно, не може направляти звернення про їх відставку чи про складання ними повноважень.
		Так само, приймаючи рішення про схвалення тексту звернення в частині проведення дострокових президентських та парламентських виборів, зменшення чисельності силових структур, Павлівська сільська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень.
		Наприкінці свого звернення Павлівська сільська рада вимагає відновлення курсу Євроінтеграції України, проте, до її компетенції не входить вирішення зовнішньої політики України.
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання, на невідкладний прийом, вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
		Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.
		Таким чином, депутати Павлівської сільської ради вправі самостійно звертатися із депутатським зверненням, а не виносити вказане питання на розгляд сесії ради.
		Отже, на думку прокурора, Павлівська сільська рада, приймаючи оскаржуване рішення «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» від 04.12.2013 року № 23/1 та схвалюючи текст звернення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений законодавчим правом на звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а тим більше із вимогою.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини п'ятої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може звернутися до суду щодо визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
		Прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Павлівської сільської ради від 04.12.2013 року № 23/1 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві».
		Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову до суду не подав.
		В судовому засіданні прокурор, яка брала участь у судовому розгляді справи, адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просить його задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте від Павлівської сільської ради надійшло письмове клопотання від 13.01.2014 року № 5 про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а. с. 39), у зв'язку з чим судовий розгляд справи проведено без участі представника відповідача.
		Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що рішенням Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» від 04.12.2013 року № 23/1 вирішено: схвалити текст Звернення «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» (пункт 1 рішення), депутатам Павлівської сільської ради ознайомити із Зверненням жителів с. Павлівка, с. Самоволя та с. Старосілля (пункт 2 рішення) (а. с. 35). При цьому, у тексті рішення вказано, що при його прийнятті Павлівська сільська рада керувалася статтею 4, пунктом 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування».
		Як слідує із тексту звернення, що є додатком до вказаного рішення, Павлівська сільська рада засуджує застосування сили до мирних демонстрантів, закликає керівництво МВС та його структурні підрозділи не виконувати злочинних наказів, не вчиняти актів насильства до мирних громадян, підтримує громадян України, які зібралися на столичному майдані Києва у виконанні спільних вимог: відставки Кабінету Міністрів України, проведення дострокових президентських та парламентських виборів, покарання винних за звірячі побиття учасників мирних зібрань, пропонує зменшення чисельності силових структур та вимагає відновлення курсу на Євроінтеграцію України (а. с. 36).
		Згідно із протоколом двадцять третьої сесії Павлівської сільської ради шостого скликання від 04.12.2013 року на сесії були присутні 15 з 18 депутатів ради, рішення від 04.12.2013 року № 23/1 прийнято більшістю голосів (14 - «за», 1 - «утримався») (а. с. 33-34).
		Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
		Як передбачено частиною другою статті 60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		За приписами статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) незалежно від внесення подання прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
		Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		З цього слідує, що прокурор має право звертатися до адміністративного суду з позовом про визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування.
		Вирішуючи даний публічно-правовий спір, даючи правову оцінку на відповідність Конституції та законам України рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» від 04.12.2013 року № 23/1, суд приходить до висновку, що вказане рішення підлягає визнанню незаконним, з огляду на таке.
		Згідно із частинами першою, третьою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		За приписами статті 4 вказаного Закону одним із принципів, на яких здійснюється місцеве самоврядування в Україні, є принцип законності.
		Як передбачено частинами першою, третьою, четвертою статті 10 цього ж Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
		Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
		Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Згідно із частиною першою статті 59 цього ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		У рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2002 року № 6-рп/2002 у справі № 1-9/2002 за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 28 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) зазначено, що Конституція України (стаття 140) визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року. Конституційний Суд України констатує, що на час прийняття Закону 4 лютого 1994 року місцеві ради відповідно до Конституції (Основного Закону) України 1978 року входили до єдиної системи представницьких органів державної влади. За чинною Конституцією України політико-правову природу місцевих рад принципово змінено: вони не є органами державної влади, а представницькими органами місцевого самоврядування, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 146, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
		Статтею 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року, підписаної від імені України 06.11.1996 року та ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997 року № 452/97-ВР, передбачено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Згідно із статтею 4 цього міжнародного договору головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом. Місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються місцеві власті, як правило, мають бути повними і виключними.
		Таким чином, аналіз положень міжнародних договорів, Конституції та законів України дає підстави суду прийти до висновку, що органи місцевого самоврядування (яким у даному випадку є Павлівська сільська рада) не є органами державної влади, а представницькими органами місцевого самоврядування, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, вони діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, приймають рішення не з будь-яких питань суспільного життя, а лише з питань саме місцевого значення, тобто таких, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад, а перелік таких питань чітко і вичерпно визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, рішення є формою реалізації повноважень органів місцевого самоврядування.
		Разом з тим, на думку суду, оскаржуване рішення Павлівської сільської ради «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» від 04.12.2013 року № 23/1 прийняте не з питань місцевого значення та за відсутності передбачених Конституцією та законами України повноважень на його прийняття. При цьому, питання, про які йдеться у вказаному рішенні, є фактично питаннями суспільно-політичного життя в Україні.
		Як вказано у тексті рішення від 04.12.2013 року № 23/1, при його прийнятті Павлівська сільська рада керувалася статтею 4, пунктом 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування». Проте, ці норми Закону України «Про місцеве самоврядування» є загальними, регламентують принципи місцевого самоврядування та закріплюють статус рад як представницьких органів місцевого самоврядування, проте, не наділяють відповідача повноваженнями приймати вказане рішення із зазначених у ньому питань.
		Крім того, інші норми Закону України «Про місцеве самоврядування» та Конституція України також не передбачають право сільських рад приймати рішення з питань суспільно-політичного життя в країні та діяльності органів державної влади.
		Суд також звертає увагу, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, приймають рішення (нормативні або ненормативні акти), які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права або передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, проте, вказаним вимогам щодо обов'язковості до виконання оскаржуване рішення від 04.12.2013 року № 23/1 не відповідає.
		При вирішенні даного публічно-правового спору суд також звертає увагу на таке.
		Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Як передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 року № 93-IV (з наступними змінами та доповненнями) при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
		З аналізу вказаних положень чинного законодавства України слід прийти до висновку, що депутати місцевих рад як представники інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та як громадяни України мають право звертатися до органів державної влади, в тому числі, з питань реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, проте, такі звернення можуть направлятися депутатами місцевих рад в індивідуальному порядку або ж колективно, без прийняття рішення органу місцевого самоврядування з цього питання. Чинне законодавство України не пов'язує право депутата місцевої ради на звернення із прийняттям відповідного рішення радою, а до повноважень місцевих рад не належить вирішення питань щодо схвалення (затвердження, погодження тощо) звернень депутатів місцевих рад.
		Отже, суд приходить до висновку, що рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 04.12.2013 року № 23/1 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» прийняте не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відтак, з наведених вище підстав, виходячи із положень статті 162 КАС України, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 23 Закону України «Про прокуратуру», адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання незаконним та скасування рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 04.12.2013 року № 23/1 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві».
		Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про прокуратуру», суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати незаконним та скасувати рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 04 грудня 2013 року № 23/1 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві».
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя                                                                                      В.М.Валюх
		 
		Постанова складена у повному обсязі 16 січня 2014 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...