Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/844/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2014.
Дата набрання законної сили: 17.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №: 343/844/14-ц 
		Провадження №: 2/0343/440/14 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		I М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		30 квітня 2014 року                  м.Долина
		 
		Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
		                                    головуючого судді - Лицура І. М.,
		                                                   секретаря - Бойків В. П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Долина справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та середньої загальноосвітньої школи № 95 Шевченківського району міста Києва про виплату вихідної допомоги, середнього заробітку у зв'язку з порушенням термінів виплати при звільненні, зміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди та зобов»язання змінити довідку про середню заробітну плату,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		                ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та середньої загальноосвітньої школи № 95 Шевченківського району міста Києва, в якому просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, вихідну допомогу, відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати по справі, а також змінити формулювання причин звільнення за ст. 38 КЗпП України із «звільнити за власним бажанням у зв'язку з переїздом в іншу місцевість»  на «звільнити внаслідок порушення власником законодавства про працю». Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 29.08.2012 року працювала за строковим трудовим договором в загальноосвітній школі № 95 м.Києва вчителем початкових класів. Однак, численні порушення законодавства про працю змусили її подати 27.02.2014 року заяву про звільнення із займаної посади в зв»язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. В заяві про звільнення вона зазначила, що строковий трудовий договір просить розірвати до 05.03.2014 року, так як 06.03.2014 року виїжджає на постійне місце проживання в Івано-Франківську область і просить провести з нею розрахунок у повному обсязі. Однак, наказом управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 168-к від 28.02.2014 року та наказом ЗОШ № 95 Шевченківського району міста Києва № 5-к від 03.03.2014 року її було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання. Вказане формулювання причин звільнення, а відтак і подальші дії відповідачів, вона вважає незаконними, оскільки у січні та лютому 2014 року мали місце порушення термінів виплати їй заробітної плати, а саме: незважаючи на те, що в січні місяці 2014 року нею відпрацьовано 19 робочих днів, за цей місяць їй не виплачено аванс, що й стало підставою для звільнення за власним бажанням внаслідок порушення законодавства про працю. Оскільки  у наказі про звільнення зазначені інші підстави, то це позбавляє її права отримати вихідну допомогу, встановлену законом. Своїми незаконними діями, зокрема невиплатою заробітної плати в січні 2014 року та невиплатою вихідної допомоги в день звільнення, а також ненаданням відповіді на її заяву від 05.03.2014 року про видачу копії колективного договору, відповідачі спричинили їй моральну шкоду, оскільки вона втратила спокійний сон та апетит, не може зосередитися на виконанні іншої роботи, відчуває тривогу за своє майбутнє. Розмір відшкодування завданої моральної шкоди оцінює в 177,10 грн. за кожен робочий день. Таким чином, просила суд постановити рішення, яким стягнути з управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та загальноосвітньої школи № 95  Шевченківського району міста Києва на її користь середній заробіток за весь час затримки при звільненні в сумі 4 188,34 грн., 16 627,98 грн. вихідної допомоги, 12751,20 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі, а також змінити формулювання причин звільнення її з роботи за ст. 38 КЗпП України із «звільнити за власним бажанням у зв'язку з переїздом в іншу місцевість»  на «звільнити внаслідок порушення власником законодавства про працю». 
		          В судовому засіданні позивачка повністю підтримала заявлені позовні вимоги, зіславшись на вищевикладені обставини. При цьому просила стягнути з відповідачів середній заробіток за весь час затримки при звільненні, вихідну допомогу та моральну шкоду, виходячи з розрахунків станом на час розгляду судом даної справи. Також додатково просила суд зобов»язати управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації змінити довідку № 332 від 17.03.2014 року про середню заробітну плату для розрахунку виплат на випадок безробіття, узгодивши її із довідкою про заробітну плату за останні шість місяців та роздруківками за жовтень - грудень 2013 року та січень - березень 2014 року.
		Представник управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, в якому вказав, що позивачка працювала вчителем початкових класів в ЗОШ № 95 м.Києва у зазначений нею період. 27 лютого 2014 року ОСОБА_1 подала заяву про дострокове розірвання строкової угоди з 05.03.2014 року у зв'язку з переїздом на інше місце проживання, яку було задоволено, про що видано наказ управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 168-к від 27.02.2014 року, з яким позивачку ознайомлено. Авансовий платіж за січень 2014 року нарахований за першу половину місяця, з 08 січня - 15 січня (7 календарних днів). Також позивачці було здійснено перерахунок за грудень 2013 року у зв'язку з лікарняним листом з 19.12.2013 року по 27.12.2013 року, тобто було знято 7 робочих днів із заробітної плати та нараховано за лікарняним: 3 дні з фонду заробітної плати та 4 дні з Фонду соціального страхування. Заробітну плату за січень 2014 року позивачці зараховано на зарплатну картку ПАТ КБ «ПриватБанк» 07.02.2014 року. Аванс за лютий 2014 року було нараховано у розмірі 2000,00 грн., тому що поданий лікарняний листок 07.02.2014 року з 27.01.2014 року по 30.01.2014 року (4 дні) та 27.01.2014 року з 08.01.2014 року по 11.01.2014 року (4 дні) були виплачені з фонду заробітної плати, а не Фондом соціального страхування. Заробітна плата за лютий 2014 року зарахована на зарплатну карточку позивачки 07.03.2014 року, про що свідчить банківська виписка. 07.03.2014 року з позивачкою проведено розрахунок у відповідності до вимог Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профкомом загальноосвітнього навчального закладу школа № 95 Шевченківського району м.Києва. Вихідну допомогу позивачці не виплачували, оскільки у випадку звільнення за власним бажанням виплата такої допомоги законом не передбачена. Таким чином при звільненні ОСОБА_1 з роботи не було допущено жодних порушень законодавства, а тому її позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.
		Представник середньої загальноосвітньої школи № 95 Шевченківського району міста Києва також не з'явився в судове засідання, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, в якому вказав, що наказ № 5-К/ТМ від 03.03.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням в зв»язку з переїздом на інше місце проживання видано на підставі наказу управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 168-к від 28.02.2014 року, а тому просить відмовити в позові ОСОБА_1 повністю.
		Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
		За змістом ч.3 ст. 38 КЗпПУ, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство по працю, умови колективного чи трудового договору. 
		Статтею 44 даного кодексу передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
		Згідно зі ст. 115 ч.1 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Частиною 1 ст. 117 даного кодексу передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу  належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток  за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		Відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.  
		Судом встановлено, що 29.08.2012 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу вчителем початкових класів середньої загальноосвітньої школи № 95 Шевченківського району міста Києва за строковою угодою по 29.08.2013 року. Після закінчення вказаної угоди її 29.08.2013 року було продовжено по 29.08.2014 року, що підтверджується записом в трудові книжці позивачки БТ-І № 5266101 та копіями відповідних наказів (а.с. 30-33). 
		Згідно з наказом № 168-к від 28.02.2014 року управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 65) та наказом № 5-К/ТМ від 03.03.2014 року середньої загальноосвітньої школи № 95 І-ІІІ ступенів Шевченківського району м.Києва (а.с. 31), позивачку ОСОБА_1 звільнено з роботи з 05.03.2014 року за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, ст. 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1
		Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 27.02.2014 року (а.с. 9), остання просила достроково розірвати строковий трудовий договір від 29.08.2013 року на її вимогу, оскільки порушено законодавство про працю, тому що їй вчасно не виплачено заробітну плату за січень, а також вона не отримала у визначений законодавством термін всю зарплату за лютий.
		Таким чином судом достовірно встановлено, що позивачкою було подано заяву про звільнення її з роботи з 05.03.2014 року за власним бажанням у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, а саме: порушення строків виплати заробітної плати, тобто на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.
		При таких обставинах суд вважає, що відповідачами в наказах про звільнення з роботи ОСОБА_1 № 168-к від 28.02.2014 року № 5-К/ТМ від 03.03.2014 року неправильно зазначено причину звільнення - за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання ст. 38 КЗпПУ, а тому слід зобов»язати змінити формулювання причин звільнення її з роботи із «звільнити за власним бажанням у зв'язку з переїздом в іншу місцевість» на «звільнити внаслідок невиконання власником законодавства про працю згідно з ч.3 ст. 38 КЗПП України». 
		Про те, що відповідачами дійсно було допущено невиконання законодавства про працю, а саме: не виплачено ОСОБА_1 аванс за січень місяць 2014 року, свідчить виписка з її основної картки НОМЕР_1 за період з 01.12.2013 року по 31.01.2014 року, що видана ПАТ КБ «ПриватБанк» № 601014 від 27.03.2014 року (а.с. 25), яка підтверджує, що жодних коштів на рахунок позивачки в січні місяці 2014 року не поступало, незважаючи на те, що вона в цей місяць працювала. Даний факт підтвердила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та не спростував в своїх письмових запереченнях представник відповідачів.
		Вказані дії відповідачів щодо невиплати позивачці ОСОБА_1 авансу в січні місяці 2014 року суперечать вимогам ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», а також вимогам п. 4.1. колективного договору між адміністрацією і профкомом загальноосвітнього навчального закладу № 95 Шевченківського району м.Києва (а.с. 71), тобто є невиконанням законодавства про працю.
		При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача в письмових запереченнях на те, що управління освіти є бюджетною організацією і своїх власних коштів не має, а замовляє їх у фінансовому управлінні, що і стало причиною затримки виплат, оскільки такі причини не можуть бути підставою для відмови у звільненні ОСОБА_1 за ч.3 ст. 38 КЗпП України, так як порушення вимог законодавства про працю мало місце.
		Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицію, висловленою Верховним Судом України в Постанові по справі № 6-34 цс 13 від 22.05.2013 року, в якій вказано, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.  
		Враховуючи, що суд встановив наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи внаслідок невиконання власником законодавства про працю, тобто на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, остання згідно з вимогами ст. 44 даного кодексу має право на виплату їй          вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, оскільки колективним договором розмір такої допомоги не передбачено.
		Таким чином, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача вихідна допомога, яка розраховується наступним чином:
		Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 10, середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню працівника.
		Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що   обчислюються   із   середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,  провадяться шляхом множення  середньоденного  (годинного)  заробітку на число робочих днів/годин,  а у  випадках,  передбачених  чинним  законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна  (годинна)  заробітна  плата  визначається  діленням заробітної  плати  за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі  (календарні)  дні  на  число  відпрацьованих  робочих днів (годин),  а  у  випадках, передбачених чинним законодавством, - на число  календарних  днів за цей період. У разі коли  середня  місячна  заробітна  плата  визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування  виплат  і допомоги,   вона   обчислюється   шляхом  множення  середньоденної заробітної плати,  розрахованої  згідно  з  абзацом  першим  цього пункту,  на  середньомісячне  число  робочих днів у розрахунковому періоді.  Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного  числа  робочих  днів за останні два календарні місяці згідно з  графіком  роботи  підприємства,  установи,  організації, встановленим   з   дотриманням  вимог  законодавства. 
		Таким чином середній заробіток становить для виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 слід обчислювати, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню:
		3396,22 грн. + 5872,88 грн. (згідно з довідкою № 332 від 17.03.2014 року (а.с. 18) = 9269,10 грн. (сума заробітної плати за останні два місяці до звільнення - за січень та лютий 2014 року) поділити на 50 робочих днів = 185,38 грн. (середньоденний заробіток). Тепер вказану суму множимо на суму середньомісячного числа робочих днів за три місяці, яке становить 75 днів (25 Х 3). Таким чином розмір невиплаченої позивачці ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні становить: 185,38 грн. х 75 робочих днів = 13903,50 грн., які й слід стягнути з відповідача.
		В судовому засіданні встановлено, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, відповідач при звільненні позивачки не провів їй виплату всіх належних сум в день звільнення, що підтверджується випискою з її основної картки НОМЕР_1 за період з 01.03.2014 року по 15.04.2014 року, що видана ПАТ КБ «ПриватБанк» № 661020 від 15.04.2014 року (а.с. 100), з якої вбачається, що остання сума в розмірі 274,48 грн. зарахована на картку позивачки 04.04.2014 року.  
		При таких обставинах, у відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпПУ, слід стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 05.03.2014 року по 04.04.2014 року. Сума середнього заробітку становить: 185,38 грн. (середньоденний заробіток) х 25 (кількість робочих днів) = 4634,50 грн., які й слід стягнути на користь позивачки.
		Щодо вимоги позивачки про відшкодування завданої моральної шкоди, то суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що порушення відповідачем трудових прав позивачки, несвоєчасна виплата їй заробітної плати (авансу), звільнення її з роботи не за вказаною нею підставою, спричинило їй моральні страждання, які проявилися в тому, що вона втратила спокійний сон, не може зосередитися на виконанні іншої роботи, відчуває тривогу за своє майбутнє, змушена витрачати час для захисту своїх порушених прав. Таким чином судом встановлено, що порушення прав позивачки у сфері трудових відносин призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість спричинених їй моральних страждань, ступінь вини відповідача, те, що останній є бюджетною організацією, а також вищевказані обставини, досліджені в судовому засіданні і встановлює його в сумі 1000,00 грн. Дана сума, на думку суду, відповідає принципу розумності і справедливості.
		При цьому суд вважає, що всі присуджені на користь позивачки суми, в тому числі і моральної шкоди, підлягають стягненню з управління освіти Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, оскільки саме ним здійснюється фінансування закладів освіти, зокрема середньої загальноосвітньої школи № 95, яка не має права розпорядження коштами і не є юридичною особою.
		Заявлена позивачкою додаткова вимога про зобов'язання управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації змінити довідку № 332 від 17.03.2014 року про середню заробітну плату для розрахунку виплат на випадок безробіття, узгодивши її із довідкою про заробітну плату за останні  шість місяців та роздруківками за жовтень, листопад, грудень 2013 року та січень, лютий, березень 2014 року, задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою не надано жодного доказу невідповідності розрахунків в ній Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 та не зазначено, в чому саме полягає неузгодженість між вказаними довідками та роздруківками.  
		Також слід відмовити в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на правову допомогу, оскільки вона не надала суду жодних доказів на підтвердження таких витрат.
		Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
		На підставі викладеного, ст.ст. 38, 39, 44, 47, 79, 83, 115-117, 232, 237-1 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», керуючись ст.ст. 57-60, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-
		                                                                
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задоволити частково.
		Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 4634,50 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять чотири гривні 50 копійок) середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні, 13903,50 грн. (тринадцять тисяч дев»ятсот три гривні 50 копійок) вихідної допомоги і 1000,00 (одну тисячу гривень) моральної шкоди та стягнути з нього в дохід держави 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок) судового збору.
		Зобов»язати Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації змінити формулювання причини звільнення з роботи ОСОБА_1 із «звільнити за власним бажанням у зв'язку з переїздом в іншу місцевість» на «звільнити внаслідок невиконання власником законодавства про працю згідно з ч.3 ст. 38 КЗпП України», відмовивши їй в задоволенні решти позову.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   
		    Рішення може бути оскаржено в 10-денний строк з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
		 
		                                 Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...