Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3006/11 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2014.
Дата набрання законної сили: 25.11.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2014 рокум. Львів№  9104/75640/12
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		 
		головуючого-судді:                                         Довгополова О.М.
		 
		суддів:                                                              Гудима Л.Я., Святецького В.В.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові  апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -       
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		28.12.2010 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача в якому просив  зобов'язати його нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день винесення рішення.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»          він є особою, якій відповідно до цього Закону надано статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 цього Закону йому має виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у вказаний період виплачувалось не в повному обсязі.  
		Постановою судді першої інстанції, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 27.06.2010 року - залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. За рештою позовних вимог відкрито провадження у справі. 
		Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов  задоволено частково. Суд визнав протиправними дії пенсійного органу щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28.06.2010 року по 28.12.2010 року із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
		Крім того, суд зобов'язав відповідача провести позивачу нарахування і виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28.06.2010 року по 28.12.2010 року із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив Суд допустив постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.   
		Апелянт не погодившись з даною постановою, оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи та порушив норми матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
		Враховуючи те,  що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід  залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
		Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, при цьому правильно визначив період часу, за який вказані вимоги підлягають задоволенню.
		Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 28.06.2010 року по 28.12.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. 
		Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. 
		Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. 
		Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  
		Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
		Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
		Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.  
		За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 28.06.2010 року по 28.12.2010 року, у відповідності до заявлених вимог.
		Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
		Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  розмірі колегія суддів не вбачає. 
		Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
		Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області -залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2011 року -залишити без змін.
		Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
		 
		        Головуючий-суддя : Довгополов О.М.Судді :Гудим Л.Я.  Святецький В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...