Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16357/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2015. Зареєстровано: 27.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.08.2015Справа №910/16357/15
		За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд» 
		До                      Установи « 28 Управління начальника робіт»
		Про                   визнання застереження в договорі № 80/20/1с від 05.05.2009 недійсним
		 
		                                                                                                                    Суддя Сівакова В.В.
		Представники сторін: 
		від позивача            Мацала С.М. - по дов. № б/н від 04.06.2015
		від відповідача        Семенюк І.М. - по дов. № б/н від 12.06.2015
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд» до Установи « 28 Управління начальника робіт» про визнання недійсним застереження, викладеного в п. 4.3. договору субпідряду № 80/20/1с від 05.05.2009, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
		В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що викладені у пункті 4.3 укладеного між сторонами договору субпідряду застереження щодо строку та умов розрахунків відповідача з позивачем сприяє відтермінуванню строку оплати підрядних робіт на невизначений період та по суті нівелює обов'язок субпідрядника щодо виконання договірних зобов'язань, що порушує майнові інтереси позивача, обмежує його право на отримання плати на умовах, визначених угодами сторін. При цьому позивач зазначає, що у відповідача існує боргу перед позивачем за договором, який досі повністю не сплачено.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16357/15 та призначено справу до розгляду на 11.08.2015.
		Позивач в судовому засіданні 11.08.2015 позовні вимоги підтримав повністю.
		Відповідач у поданому 07.08.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач підписуючи договір на основі вільного волевиявлення погодився з усіма його умовами, в тому числі щодо строків проведення розрахунків. Відповідач вказує на те, що позивачем в позовній заяві зазначаються лише загальні норми та не вказано норми яким все ж таки суперечить спірний пункт договору.
		В судовому засіданні 11.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва 
		ВСТАНОВИВ:
		05.05.2009 між Установою « 28 Управління начальника робіт» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд» (субпідрядник-1) було укладено договір субпідряду № 80/20/1с (далі - договір).
		Згідно умов п. 1.1. договору відповідно до даного договору субпідрядник-1 бере на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати власними силами роботи по реконструкції гуртожитку (оси 9-12) на об'єкті Державного підприємства «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд» (далі - об'єкт), відповідно до проектно-кошторисної документації, а субпідрядник у встановленому порядку передає субпідряднику-1 затверджену проектно-кошторисну документацію, обладнання та матеріали, передача яких покладена на субпідрядника, приймає та оплачує виконані субпідрядником-1 за даним договором роботи.
		Даний договір укладений на виконання та на основі договору генерального підряду в капітальному будівництві № 24/2009 від 24.03.2009, укладеного Генпідрядником із державним підприємством «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд», та договору субпідряду № 80/20 від 17.04.2009, укладеного субпідрядником із Закритим акціонерним товариством «Трест Кривбасшахтопроходка» (п. 1.2. договору).
		Сторони обумовили строк виконання субпідрядником-1 робіт згідно проекту та графіку виконання робіт, в якому визначені початок та завершення виконання робіт (додаток № 2) (п. 3.1 договору).
		Згідно з п. 2.1. договору договірна ціна вартості робіт складає 3 880 000,00 грн.
		Додатковою угодою № 1 від 03.08.2009 внесено зміни до п. 2.1. та визначено, що договірна ціна вартості робіт складає 4 320 000.00 грн.
		Відповідно до п. 4.1. договору субпідрядник здійснює щомісячні проміжні платежі за фактично виконані роботи на підставі акту (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3). засвідченої підписами уповноважених представників сторін.
		Умовами договору сторони погодили порядок передачі та приймання робіт (розділ 12 договору).
		Відповідно до п. 4.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 18 банківських днів з моменту підписання (погодження) субпідрядником документів, визначених пунктами 4.2 - 4.3. які є підставою для оплати, але в будь-якому разі не раніше перерахування субпідряднику генпідрядником за договором субпідряду № 80/20 від 17.04.2009 оплати за виконані субпідрядником-1 роботи.
		Позивач зазначає, що свої зобов'язання по договору виконав, про що складені акти виконаних робіт за червень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2009 року, та частково оплачені відповідачем роботи в розмірі 1 022 675,32 грн. Проте, відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт та наявна заборгованість, яка встановлена в судовому порядку. Вважає, що з урахуванням умов п. 4.3. договору виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати підрядних робіт взагалі може не відбутись.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України). 
		Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Підписуючи редакцію договору позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами, в тому числі з п. 4.3. договору. Позивач на момент його укладення не скористався наданим йому законом  правом  за  наявності  заперечень  щодо  окремих  умов правочину  скласти  протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України). 
		Більше того, з викладених в позовній заяві обставин вбачається, що  доки відповідач здійснював розрахунки за договором позивач не вважав, що даний пункт не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права позивача.
		У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Заявляючи позов про визнання частково недійсним договору позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.
		Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. 
		Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
		Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від  29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»  вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсним застереження, викладеного в п. 4.3. договору субпідряду № 80/20/1с від 05.05.2009 недійсним відсутні. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. 
		Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору.
		Крім цього, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
		Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлено тривалістю у три роки. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України  № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Позивач в обґрунтування причин пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом та його відновлення посилається на те, що він дізнався про порушення своїх прав з прийняттям рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2012 у справі № 5002-2/1206-2011, яким позивачу відмовлено в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за договором.
		Дані посилання не приймаються судом до уваги, оскільки в даному випадку позивач був обізнаний з редакцією спірного пункту з моменту укладення договору 05.05.2009 та міг передбачити про неможливість виконання розрахунків за договором за визначеними в ньому умовами.
		Суд приходить до висновку, що обставини за яких пропущений строк для звернення з позовною заявою не є поважними та застосовується позовна давність у вирішенні даного спору.
		 
		Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
		В И Р І Ш И В:
		 
		В позові відмовити повністю.
		 
		Повне рішення складено 18.08.2015.
		 
		СуддяВ.В. Сівакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...