Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/20585/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано судом: 09.09.2015. Зареєстровано: 10.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2015.
Дата набрання законної сили: 08.09.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   826/20585/14                                 Головуючий у 1-й інстанції:   Келеберда В.І.                                                                                              Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		08 вересня 2015 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді                    - Пилипенко О.Є.  
		суддів                                        - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,
		при секретарі                              - Грабовській Т.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, третя особа: Міністерство інфраструктури України, про визнання протиправним та скасування розпорядження,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У грудні 2014 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, третя особа: Міністерство інфраструктури України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: 
		визнати протиправним та скасувати розпорядження від 26.11.2014 №1154-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України";
		визнати протиправним та скасувати наказ від 03.12.2014 №4114/ос "по особовому складу", поновлення на посаді Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2015 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2014 №4114/ос "по особовому складу", поновлення на посаді Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. 
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, недоведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене розпорядження прийнято уповноваженою особою за наявності підстави визначеної Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262, у спосіб визначений Регламентом, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
		Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 працював на посаді Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 04.09.2014 № 696-т до листа Служби безпеки України від 31.08.2014 № 585 та відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.09.2014 № 198-Г була проведена перевірка окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. 
		За результатом перевірки складено Акт про результати проведення перевірки окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту від 25.11.2014 №07/14-14-19-133-17/ДСК. Згідно з висновками викладеними в Акті, виявлені за результатами проведеної перевірки порушення, свідчать про недоліки у виконанні Укрзалізницею своїх завдань та функцій.
		Міністром інфраструктури листом від 25.11.2014 № 6998/10/14-14 повідомлено позивача про необхідність надання в строк до 17 години 25.11.2014 особистих письмових пояснень з приводу фактів, викладених в Акті перевірки від 25.11.2014.
		Проте, у зв'язку із відсутністю позивача на робочому місці, пояснення не відібрані, про що складено відповідний Акт від 25.11.2014 року.
		Враховуючи, що зазначені в Акті порушення свідчать про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, як керівником Укрзалізниці, Міністр інфраструктури України вніс Прем'єр міністру України подання від 25.11.2014 №703/10/14-14 з проханням звільнити ОСОБА_2 з посади Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України за неналежне виконання посадових обов'язків.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №1154-р ОСОБА_2 звільнено з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом. 
		Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		Відповідно до частини 1 та 3 статті 113 Конституції України та частини 1 статті 1 та статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
		Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
		Згідно із частиною 3 статті 49 вказаного Закону акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до п. 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262 (далі - Положення) Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури.
		Згідно п. 7 Положення Укрзалізницю очолює генеральний директор, який призначається Кабінетом Міністрів України. Генеральний директор Укрзалізниці має першого заступника та заступників, які призначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури.
		Отже, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Міністра інфраструктури генерального директора Укрзалізниці.
		Пунктом 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 року № 1156) (далі - Регламент) передбачено, що Кабінет Міністрів видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.
		Відповідно до параграфу 28 Регламенту урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, основних напрямів реалізації державної політики, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.
		Урядовий комітет попередньо розглядає проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів (крім проектів розпоряджень з кадрових питань).
		Параграф 30 Регламенту визначає, що акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.
		Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.
		Параграфом 33 Регламенту передбачено, що проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).
		Проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, що передбачено параграфом 44 Регламенту.
		З наведеного випливає, що Кабінет Міністрів України з кадрових питань видає розпорядження, які не потребують погодження Урядовим комітетом та іншими заінтересованими органами, в тому числі Мінфіном та Мінекономрозвитку та не потребують проведення правової експертизи Міністерством юстиції України, а відтак, оскільки оскаржене розпорядження прийнято на підставі подання (пропозиції) Міністра інфраструктури України від 25.11.2014 №703/10/14-14, при його прийнятті відповідачем не порушено норми Положення та Регламенту.
		Щодо доводів апелянта про те, що в Акті перевірки не зафіксовано порушень, які допущено безпосередньо позивачем, а відтак не доведено порушення трудової дисципліни з його боку, колегія суддів зазначає наступне.
		Оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України було прийнято на підставі подання (пропозиції) Міністра інфраструктури України від 25.11.2014 №703/10/14-14, зі змісту якого вбачається, що зазначені в Акті порушення свідчать про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, як керівником Укрзалізниці.
		Пунктом 8 Положення визначено, що Генеральний директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею своїх функцій, встановлює ступінь відповідальності керівників підрозділів Укрзалізниці, визначає структуру та повноваження апарату Укрзалізниці, затверджує кошторис витрат на його утримання.
		Таким чином, враховуючи, що позивач, як Генеральний директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею своїх функцій, в поданні Міністра інфраструктури України від 25.11.2014 №703/10/14-14 вірно зазначено, що зазначені в Акті порушення свідчать про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, як керівником Укрзалізниці
		Водночас, позивачем належних обґрунтувань на спростування висновків Акту про результати проведення перевірки окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту від 25.11.2014 №07/14-14-19-133-17/ДСК не наведено. Не надано суду доказів щодо невідповідності таких висновків, здійснених за результатами перевірки, дійсним обставинам. 
		Отже, оскільки оскаржуване розпорядження від 26.11.2014 №1154-р прийнято на підставі подання Міністра інфраструктури України від 25.11.2014 №703/10/14-14, доводи апелянта про відсутність порушення трудової дисципліни з його боку є необґрунтованими.
		При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що він не був ознайомлений з висновками Акту. Зокрема, з матеріалів справи убачається, що працівниками Мінінфраструктури здійснювались спроби ознайомлення позивача із висновками Акту та відібрання від нього пояснень. Разом з тим, позивач був відсутній на робочому місці, про що складено відповідний акт. 
		Крім того, судом враховано, що Акт про результати проведення перевірки окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту №07/14-14-19-133-17/ДСК складено 25.11.2014, разом з тим, із цим позовом позивач звернувся 25.12.2014. Також колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що копію зазначеного Акту перевірки долучено до матеріалів цієї адміністративної справи в лютому 2015 року. Відтак у позивача було достатньо часу для ознайомлення із висновками Акту від 25.11.2014 №07/14-14-19-133-17/ДСК.
		Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача на те, що спірне розпорядження було прийнято з порушенням процедури, а саме без відібрання від нього пояснень, з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 1 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 N 298, цей Порядок визначає процедуру розгляду подання щодо, зокрема, призначення на посаду та звільнення з посади керівників державних господарських об'єднань, підприємств, установ і організацій (далі - підприємства), їх перших заступників та заступників у разі, коли відповідно до законодавства їх призначення на посаду та звільнення з посади здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
		Згідно з пунктом 10 названого Порядку у передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб. 
		У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.
		Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що Міністром інфраструктури листом від 25.11.2014 № 6998/10/14-14 повідомлено позивача про необхідність надання в строк до 17 години 25.11.2014 особистих письмових пояснень з приводу фактів, викладених в Акті перевірки від 25.11.2014.
		Проте, у зв'язку із відсутністю позивача на робочому місці, пояснення не відібрані, про що складено Акт від 25.11.2014 року, в якому крім іншого зазначено, що відпустка ОСОБА_2 не була попередньо погоджена в установленому порядку з Міністром інфраструктури, а інформацію про його відсутність на робочому місці не своєчасно надано Управлінню персоналу Міністерства, що є невиконанням Окремого доручення Міністра інфраструктури від 10.01.2013 №28/10/11-13.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Міністерством інфраструктури України дотримано процедуру щодо звернення до Кабінету Міністрів України з поданням про звільнення позивача.
		Також судова колегія апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції за результатами аналізу доводів позивача, щодо протиправності його звільнення в період відпустки з 25.11.2014 по 27.11.2014.
		Зокрема, оскаржене розпорядження безпосередньо не породжує, не змінює і не припиняє трудових правовідносин позивача і Державної адміністрації залізничного транспорту України, безпосередньо з якою він перебуває у трудових правовідносинах, а лише є підставою для прийняття відповідного кадрового наказу, а відтак прийняття такого розпорядження під час перебування позивача у відпустці не є порушенням норм Кодексу законів про працю.
		Таким чином, враховуючи, що оскаржене розпорядження прийнято уповноваженою особою, за наявності підстави визначеної Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262, у спосіб визначений Регламентом, судом першої інстанції правильно встановлено, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.    
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.Є. Пилипенко 
		 
		Суддя:                                                                                 Я.Б. Глущенко 
		 
		                                                                                О.М. Романчук
		 
		Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.09.2015 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Пилипенко О.Є.            
		 
		Судді:                                                                                           Глущенко Я.Б. 
		 
		                                                                                                                    Романчук О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...