Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 181/837/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2016. Зареєстровано: 23.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2016.
Дата набрання законної сили: 17.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/1433/16  Справа № 181/837/15-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - Гончаренко О. О.        Доповідач - Красвітна Т.П.       
		Категорія 55                                                                                                   
		   
		У Х В А Л А 
		                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		17 лютого 2016 року  колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
		головуючого - Красвітної Т.П., 
		суддів: Романюк М.М., Котушенко С.П.
		при секретарі         Порубай М.Л. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року по справі за позовом  ОСОБА_2 до Веселівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И Л А:
		    У листопаді 2015 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на посаді сільського голови Веселівської сільської ради VI скликання з 09 листопада 2010 року по 02 листопада 2015 року включно, коли й склала повноваження посадової особи. Нею до першої (організаційної) сесії цієї ради були подані  письмові заяви про виплату коштів при звільненні у вигляді компенсації за невикористані відпустки та про здійснення виплат на підставі ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», ст.118 КЗпП, передбачених для працівників після закінчення повноважень за виборною посадою. Сесія Веселівської сільської ради від 02 листопада 2015 року задовольнила її прохання, про що був складений протокол та прийняті відповідні рішення, однак відповідні грошові суми виплачені не були. Новообраний сільський голова ОСОБА_3 вимагав від неї зробити йому подарунок у вигляді «дорогих алкогольних напоїв та щедрого обіднього столу». Ці вимоги є для неї, позивачки, принизливими, зумовили емоційні переживання, що негативно вплинуло на  її здоров'я. Їй довелося вживати сильнодіючих заспокійливих ліків, щоб не спровокувати ускладнення хвороби серця. Позивачка зазнала моральної шкоди, насамперед, як жінка, яку дискримінували за ознакою статі, що полягає у душевних стражданнях, емоційному стані, психічній пригніченості. Вимоги, які поставив перед нею ОСОБА_3, посягають на її гідність і честь громадянки України, які гарантовані ст.ст.24, 46, 68 Конституції України, принижують і дискримінують її за ознакою статі. Тому, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати, компенсації за невикористані додаткові відпустки в кількості 33 календарних днів, з урахуванням індексації, в сумі 3640,0 грн.; компенсацію, передбачену ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», ст.118 КЗпП України, для працівників після закінчення повноважень за виборною посадою; моральні збитки, завдані внаслідок дискримінації за ознакою статі, її здоров'ю та протиправних дій в сумі 6360,0 грн., а також судові витрати в розмірі 487,2 грн. Під час слухання справи місцевим судом правові підстави позову, у передбаченому діючим процесуальним законом порядку, не доповнювались і не уточнювались. 
		    Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки в кількості 33 календарних днів з урахуванням індексації в сумі 3640,0 грн., та відшкодування відповідачем компенсації, передбаченої ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», ст.118 КЗпП України, для працівників після закінчення повноважень за виборною посадою, у зв'язку із відмовою  ОСОБА_2 від зазначених позовних вимог. Вказана ухвала в апеляційному порядку учасниками процесу не оскаржується.
		    Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Веселівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про стягнення моральних збитків, завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі, її здоров'ю та протиправних дій в сумі 6360,0 гривень - відмовлено.  
		    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового про задоволення позовної вимоги в частині відшкодування моральних збитків, завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі, здоров'ю та протиправних дій в сумі 3630,0 грн.
		    Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
		    Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що постановою (протокольним рішенням) від 02 листопада 2015 року за №15 підтверджується реєстрація новообраним сільським головою ОСОБА_3 02 листопада 2015 року (а.с. 32).
		    02 листопада 2015 року ОСОБА_2 склала повноваження Веселівського сільського голови в зв'язку із закінченням повноважень 6 скликання. Викладене стверджується записом у трудовій книжці позивачки та визнано сторонами (а.с. 33). 
		    Згідно довідки №70 від 26 жовтня 2015 року, виданої селянським (фермерським) господарством «Лад», працевлаштування ОСОБА_2 на займану нею раніше посаду неможливе (а.с. 8). 
		    Заявою ОСОБА_2 на адресу сесії Веселівської сільської ради за вх.№136 від 02 листопада 2015 року підтверджується наявність її вимоги про виплату компенсації, передбаченої ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с. 9).
		    Заявою ОСОБА_2 на адресу сесії Веселівської сільської ради за вх.№137 від 02 листопада 2015 року підтверджується наявність її вимоги про виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки загальною тривалістю 33 дні (а.с. 10). 
		    Рішенням Веселівської сільської ради про призначення виплати колишньому сільському голові ОСОБА_2 №6-1/VII від 02 листопада 2015 року підтверджується призначення їй виплати середньої заробітної плати, у відповідності до ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», на період працевлаштування, але не більше шести місяців з 03 листопада 2015 року (а.с. 31).
		    Рішенням Веселівської сільської ради про виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки колишньому сільському голові ОСОБА_2 №7-1/VII від 02 листопада 2015 року підтверджується призначення їй виплати за невикористані додаткові відпустки в кількості 33 календарних днів (а.с. 30).
		    Заявою ОСОБА_2 на адресу голови Веселівської сільської ради за вх.№140 від 09 листопада 2015 року підтверджується її звернення стосовно нездійснення виплат за вищевказаними рішеннями від 02 листопада 2015 року (а.с. 34). 
		    Довідкою Веселівської сільської ради №674 від 03 грудня 2015 року підтверджується, що 16 листопада 2015 року ОСОБА_2 були виплачені грошові компенсації за невикористані відпустки в сумі 4498,11 гривень на підставі заяви від 02 листопада 2015 року (а.с. 37).
		    Довідкою Веселівської сільської ради №675 від 03 грудня 2015 року підтверджується, що  ОСОБА_2 розпочата виплата середньої заробітної плати на підставі ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» і на підставі рішення сесії Веселівської сільської ради №6-1/VII від 02 листопада 2015 року та фактично виплачено за листопад 2015 року 3530,54 гривень (а.с. 38).     
		    Факт отримання належниж до виплати вищезгаданих грошових сум визнано позивачкою у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що стверджується журналом та звукозаписом процесу.
		    Колегія звертає увагу, що факт затримки виплати відповідної грошової суми, а також пропозиція новообраного сільського голови ОСОБА_3 накрити «обідній стіл» з алкогольними напоями розцінені позивачкою, як дискримінація за ознакою статі, приниження її честі, гідності. Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 23 ЦК України, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь шкоду моральну, заподіяну здоров»ю  дискримінацією за ознакою статі та протиправними дійями відповідача. 
		    Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. 
		    Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск.
		    Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», дискримінацією за ознакою статі є дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.
		    Згідно ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання. 
		    Захист порушених немайнових прав фізичної особи, а саме захист честі, гідності та ділової репутації передбачено ст.277 ЦК України.
		    Згідно з роз'ясненнями, зазначеними в п.15 постанови № 1 від 27 лютого 2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		    Відповідно до абз 2 ч. 1 ст. 60 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
		    Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що наведені позивачкою  дані не  дають підстав для висновку, що затримка виплати нарахованої грошової суми та пропозиція новообраного сільського голови ОСОБА_3 накрити «обідній стіл» з алкогольними напоями носять дискримінаційний характер за статевою ознакою.     
		    Колегія звертає увагу, що середня заробітна плата, у відповідності до ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», за період з 03.11.2015 року по 02.12.2015 року виплачена позивачці у належному розмірі 03.12.2015 року, що стверджується наведеними вище письмовими доказами та визнано сторонами. 
		    Належна до виплати у день звільнення позивачки грошова компенсація за невикористані відпустки у розмірі 4498,11 гривень фактично виплачена відповідачем 16.11.2015 року, тобто період затримки виплати складає 13 днів, що також стверджується наведеними вище письмовими доказами та визнано сторонами.
		    Затримка виплати компенсації за невикористані відпустки у загальному розмірі 4498,11 гривень на 13 календарних днів не свідчить про вчинення стосовно позивачки дискримінаційних дій за ознакою статі, порушення честі, гідності та спричинення моральної шкоди.
		    Колегія звертає увагу, що рішення про нарахуваня вказаної суми позивачці було прийнято відповідачем у день її звернення з відповідною заявою, який співпадає з днем її звільнення, - 02.11.2015 року, що свідчить про оперативне реагування відповідача на звернення позивачки. Більше того, по 02.11.2015 року включно саме позивачка виконувала обов»язки Веселівського сільського голови і була відповідальною за дотримання відповідачем вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, де передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		    Крім іншого, апеляційний суд зауважує, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України позивачкою не заявлена, що стверджується змістом позовної заяви на а.с. 3-5.
		    Колегія приймає до уваги покази представника відповідача ОСОБА_3, який під час його допиту апеляційним судом у якості свідка пояснив, що одразу після реєстрації сільським головою він не мав об»єктивної можливості забезпечити видачу позивачці нарахованої їй компенсації за невикористані відпустки, оскільки для набуття права підпису фінансових документів необхідно було надавати зразки підпису новообраного голови до відповідної фінансової установи.
		    Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 апеляційному суду пояснив, що не вимагав у позивачки подарунку у вигляді «дорогих алкогольних напоїв та щедрого обіднього столу», однак визнав, що жартома ним було запропоновано позивачці випити кави з коньяком; викладене стверджується журналом та звукозаписом судового засідання від 17.02.1015 року.
		    Вищевказані дії ОСОБА_3 не є актом вчинення стосовно позивачки дискримінаційних дій за ознакою статі, порушення честі, гідності та спричинення моральної шкоди.
		    Крім того, Веселівська сільрада не є належним відповідачем в частині позовної вимоги, що стосується дискримінації за статевою ознакою з посиланням позивачки на вимагання від неї «дорогих алкогольних напоїв та щедрого обіднього столу», оскільки, згідно змісту позовної заяви і показів учасників процесу, відповідна пропозиція була зроблена позивачці ОСОБА_3, як фізичною особою, а не від імені сільради.
		    Безпідставним є посилання позивачки на заподіяння відповідачем шкоди її здоров»ю, оскільки не встановлено ні факту дискримінаційних дій, ні відповідного причинно-наслідкового зв»язку.
		    Посилання позивачки на те, що обрання нових голів інших сільрад Межівського району Дніпропетровської області пройшло без конфліктів та без звернень за вирішенням спорів до суду - не стосується даного спору та не доводить наявності підстав для задоволення позову, що розглядається. 
		    Отже, суд першої інстанції дав правильну оцінку обставинам справи  та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях відповідача ознак дискримінації, що свідчить про відсутність підстав для задоволення  позовних вимог про стягнення моральної шкоди. 
		     Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, підстави для відшкодування позивачці понесених нею судових витрат - відсутні.
		    Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. 
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином,  колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.  
		Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -     
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
		Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року - залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 
		Головуючий
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...