Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/1141/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано судом: 02.09.2016. Зареєстровано: 05.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2016.
Дата набрання законної сили: 11.10.2016
Результат оскарження 11.10.2016 Вінницький апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 128/1141/16-а
		 
		      
		П О С Т А Н О В А 
		Іменем України
		31 серпня 2016 року                                 м. Вінниця
		Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
		головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Микитюк І.С., за участю- позивача ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області адміністративну позов ОСОБА_1 до Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплати матеріальної допомоги, -
		ВСТАНОВИВ:
		03 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із даним позовом, який після його збільшення 22.07.2016 року, обґрунтував тим, що в зв'язку із закінченням його повноважень сільського голови восени 2015 року, з ним відповідачем проведено розрахунок та виплачено компенсацію за невикористання відпустки тривалістю 45 діб, але матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 3155 гривень йому відповідачем не була виплачена.
		Зазначив, що на його звернення до голови сільської ради про виплату матеріальної допомоги, він отримав письмову відмову, яку він вважає неправомірною, тому просить суд визнати дій відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача виплатити йому  матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 3155 гривень та притягнути винних осіб до відповідальності.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі , просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні зазначеними у ньому, зазначив , що його право на отримання матеріальної допомоги при звільнені, разом із виплаченою компенсацією за невикористану відпустку , передбачено в ст. 11 Закону України « Про відпустку» , ст. 83 КЗпП України, а також вбачається і з постанови Верховного суду України від 13 жовтня 2015 року, в якій зазначено , що матеріальна допомога на оздоровлення - це складова заробітної плати, тому при звільнені працівника , підлягає до виплати. Рішення про перенесення наданої йому відпуски ним приймалося з підстав того, що в 2015 році була необхідність ним та депутатами приймати суттєві рішення для громади села , у зв'язку з прийняттям відповідних законів, а у подальшому депутати вже не голосували про надання йому відпустки, тому при припиненні повноважень сільського голови після виборів, йому відповідач виплатив компенсацію за невикористану відпустку.
		Представник відповідача Грабова Л.М. в судове засідання не з`явилася,  подавши до суду заяву в якій просить суд розглядати справу у її відсутності, позов не визнає , оскільки  вважає , що при припиненні повноважень сільського голови ОСОБА_1 була сплачена компенсація за невикористану відпустку, а виплата матеріальної допомоги у такому випадку не передбачена законом. Тому вважає , що дії відповідача правомірними , а позов таким , що відлягає відмові у задоволені. 
		З урахуванням міркування позивача, який не заперечував суд , вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.
		Вислухавши пояснення позивача, вивчивши позов та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позов необґрунтованим та такий, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
		Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 обіймав посаду голови Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області у період з 17 листопада по жовтень 2015 року.
		З копії протоколу №2 Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області 33 сесії 06 скликання від 03.04.2015 року, вбачається , що на підставі заяви сільського голови ОСОБА_1, прийнято рішення про надання йому відпустки у період з 18 травня 2015 р. по 08.07.2015 р. та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу з урахуванням рангу та вислуги.( а.с.16)
		З копії розпорядження Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.09.2015 року вбачається, що сільському голові ОСОБА_1 постановлено з 21.09.2015 року по 05.11.2015 року надати відпустку та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу з врахуванням вислуги років та доплати за ранг (а.с. 17).
		 15 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою , в якій просив надати письмову відповідь про відмову провести йому виплату матеріальної допомоги за 2015 рік при припинення повноважень сільського голови .(а.с. 20).
		З відповіді сільського голови Грабова Л.М. на заяву позивача від 21.12.2015 року, вбачається , що у зв'язку з невикористанням і перенесенням ОСОБА_1 відпустки, яка надавалось згідно рішення 33 сесією 06 скликання, виплата відпускних та матеріальної допомоги відповідачем позивачу не проводилася, а при припиненні повноважень ОСОБА_1 як сільського голови , останньому відповідачем виплачена компенсація за невикористану відпустку, що підтверджується карткою- довідкою за 2015 р. (а.с.18,44,45).
		Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII ( який підлягає до застосування по даній справі , оскільки діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу ( ч.1 ст. 35).
		Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268 визначено, що керівникам органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
		Отже, законодавством передбачено , що матеріальна допомога для оздоровлення має виплачуватися при наданні щорічної відпустки працівнику.
		Якщо працівник не заявив про своє бажання скористатися щорічною відпусткою, то при звільненні йому за невикористані дні такої відпустки виплачують компенсацію (ст. 24 Закону України „Про відпустки ")
		Суд вважає , що посилка позивача на підтвердження заявлених ним позовних вимог на ст. 11 Закону України « Про відпустки», ст. 83 КЗпП України є хибною, оскільки дані статті Закону регламентує порядок перенесення щорічної відпустки та виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки ,в яких відсутня норма про обов*язок роботодавця при звільнені працівнику виплачувати матеріальну допомогу при виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку . 
		Враховуючи те, що матеріальна допомога для оздоровлення надається працівникам при наданні їм щорічної відпустки, а позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на отримання щорічної відпусти у 2015 році, тому при звільнені відповідачем позивачу була сплачена компенсації за невикористані щорічні відпустки без виплати матеріальної допомоги для оздоровлення.
		Тому суд вважає , що відповідач об*єктивними письмовими доказами довів перед судом, що діяв правомірно,  в межах та у спосіб , визначених законодавством та Конституцією України.
		Керуючись ст. ст. 2, 71, 162-163 КАС України, суд -
		                      ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області про виплату матеріальної допомоги - відмовити.
		Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький районний суд Вінницької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії  постанови.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...