Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-16510/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2017. Зареєстровано: 20.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 
		 
		18 травня 2017 року                           № 2а-16510/12/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:
		за позовом        ОСОБА_1
		до                       Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків
		                          фінансових послуг,
		про                     визнання протиправним наказу та поновлення на роботі,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		          ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, тертя особа Національна комісія, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, про визнання протиправним і скасування наказу від 31.10.2012 № 505-к про її звільнення з  посади заступника директора департаменту юридичного забезпечення, поновлення на вказаній посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
		          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 касаційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій  задоволено частково, скасовані ці  рішення, а адміністративну справу № 2а-16510/12/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		          Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України, враховуючи правову позицію колегії суддів Верховного Суду України, викладену в постанові від 16.10.2012 № 21-267а12, зазначив, що можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Тобто, при ліквідації державної установи публічного права на іншу державну установу, якій передані функції ліквідованої установи і яка є фактичним правонаступником цієї установи, до останньої переходять усі обов'язки ліквідованої установи щодо працевлаштування звільнених працівників ліквідованої установи та відшкодування усіх витрат, пов'язаних з незаконним звільненням працівника.
		          Відтак, судом касаційної інстанції зазначено про те, що рід час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно встановити повноваження органу, що був ліквідований та новоствореного органу публічного права (якщо мало місце його створення) з одночасним встановленням чисельності штату в ньому та, зокрема, посади позивача, яку вона обіймала до звільнення.
		          Ухвалою від 30.11.2015 адміністративну справу за наслідком її автоматичного розподілу між суддями прийнято до нового судового розгляду суддею Добрянською Я.І.
		Ухвалою від 29.09.2016 судом замінено первинного відповідача Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України на належного - Національну комісію, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг).
		          Позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою вона просить суд  визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Цая В.М. від 31.10.2012 №    505-к "Про звільнення  ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України,  у зв'язку з ліквідацією Держфінпослуг", зобов'язати  Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг поновити ОСОБА_1, яку було звільнено з посади заступника директора юридичного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України,  на рівнозначній посаді у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та стягнути середній  заробіток за час вимушеного прогулу.
		          У судовому засіданні 29.11.2016 судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
		          Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також застосовуючи норми чинного законодавства щодо вирішення даного спору, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          ОСОБА_1 наказом від 31.10.2012 № 505-к (т.1. а.с.10) 01.11.2012 звільнено з посади заступника директора департаменту юридичного забезпечення у зв'язку з ліквідацією Держфінпослуг відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		          Як встановлено судом, жодних пропозицій щодо роботи та посад в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ОСОБА_1 при звільненні не надавалось.
		          Не погодившись із рішенням відповідача щодо її невідповідності займаній посаді та щодо звільнення, позивач звернулася з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх прав та інтересів
		          Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та опрацювавши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
		          Згідно з приписами пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		          Водночас абзацом другим вказаної статті КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		          Аналіз викладених положень закону свідчить про наявність підстав для розірвання трудового договору у разі ліквідації підприємства виключно у випадку, якщо відсутня можливість перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		          Суд враховує положення абзацу 2 статті 244-2 КАС України у відповідності до положень якої висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. 
		          Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 (№ 21-8а14; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39493071), від 28.10.2014 (№ 21-484а14; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41602330) сформулював правову позицію, згідно з якою "Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
		          При цьому згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників".
		          Вирішуючи питання щодо ліквідації чи фактичної реорганізації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), суд виходить з наступного.
		          Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, та виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового ринку.
		Частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України встановлено, що цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
		          Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є основним законом, який встановлює загальні правові засади в сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг (далі - Закон  №2664-III). Цим законом визначається правовий статус органу, що здійснює  державне регулювання ринків фінансових послуг, його завдання, функції і повноваження,  мету і організацію його діяльності.
		          Законом України від 07.07.2011 № 3610-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг" (далі - Закон № 3610-VI), до Закону №2664-III внесені зміни, згідно з якими змінено найменування державного органу, з одночасною зміною його підпорядкування. Так, слова, що вживались в Законі  №2664-III "Уповноважений орган", "спеціальний уповноважений орган виконавчої влади що здійснює державне регулювання у сфері регулювання ринків фінансових послуг" в Законі № 3610-VI замінено словами  "Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг", у відповідному відмінку.
		          Також Законом № 3610-VI визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.  
		          У зв'язку із зазначеними змінами на виконання Закону України № 3610-VI Президентом України було видано 2 Укази, а саме:
		           - від 23.11.2011 №1069 "Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України", як наслідок внесених змін до закону;
		           - від 23.11.2011 №1070 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг", яким одночасно затверджено Положення про Нацкомфінпослуг.
		          Порівнюючи положення статей 27 та 28 Закону  №2664-III, які містили основні завдання та повноваження  Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та визначає такі вже відносно Нацкомфінпослуг, суд вбачає фактично їх однаковий зміст. Тобто,  змінивши назву і підпорядкування державного органу, що здійснював державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг, держава не відмовилася від функції державного  нагляду в сфері ринків фінансових послуг. У зв'язку зі зміною назви державного органу та його підпорядкування, завдання, функції та повноваження від ліквідованого органу - Держфінпослуг перейшли до новоутвореного державного органу - Нацкомфінпослуг.
		          Окрім того, в матеріалах справи наявні судові рішення, з яких вбачається процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг  на Нацкомфінпослуг (т.2. а.с. 26-36).
		          На підставі фактичного правонаступництва Нацкомфінпослуг набула можливість і повноваження вносити зміни до нормативно-правових актів, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, як-от: до "Порядку реєстрації договорів перестрахування" від 31.05.2011 N 642/19380 (зміни внесені розпорядженням Нацкомфінпослуг від 15.09.2015 N 2201); до "Порядку складання звітних даних страховиків" від 03.02.2004 № 39 (зміни внесені розпорядженням Нацкомфінпослуг від 17.10.2013 № 3723 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України»); та ін.
		          З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2011 штат Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг становив 293 особи. Департамент юридичного забезпечення мав директора департаменту та заступника директора департаменту та 4 відділи загальною кількістю  24 особи по департаменту (т.1. а.с. 140-141).
		Станом на 01.01.2012 штат Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг був  аналогічним указаному вище (т.1. а .с. 128-129).
		          Штатний розпис на початок функціонування в 2012 році  Нацкомфінпослуг складав 293 особи. Юридичний департамент очолював  директор департаменту, наявна посада заступника директора департаменту. Департамент складався  із 4 відділів із загальною кількістю  осіб по департаменту 24 (т.2. а.с. 117-118).
		          Аналогічна ситуація зі штатом Нацкомфінпослуг  і на 2013 рік (т.2 а.с. 126-127).
		Аналізуючи викладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що фактичної ліквідації юридичної особи публічного права (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг) не відбулося, оскільки змінено лише назву органу та його підпорядкування, при цьому функції і завдання ліквідованого перейшли до новоствореного органу - Нацкомфінпослуг, а штатний розпис ліквідованого є аналогічним штатному розпису новоствореного, в тому числі і в кількісному складі. Таким чином, наявні всі ознаки фактичної реорганізації  та правонаступництва державного органу.
		          Така правова позиція відносно питання правонаступництва Нацкомфінпослуг уже виловлювалась і Вищим адміністративним судом України при вирішенні аналогічних справ (ухвала від 09.09.2015 № К/800/21264/15 http://reyestr.court.gov.ua/Review/50511879; ухвала від 09.09.2015  № К/800/8579/15 http://reyestr.court.gov.ua/Review/50511892).
		          Відтак, з указаного можна зробити висновок, про те, що ліквідація юридичної особи публічного права в розумінні до пункту 1 статті 40 КЗпП України фактично не відбулась, оскільки держава не відмовилась від виконання завдань та функцій такої особи, адже останні були фактично передані Нацкомфінпослуг. При цьому штатні розписи попередника і наступника є аналогічними в кількісному і змістовному аспекті. 
		          Зі змісту службової записки директора департаменту організаційного та кадрового забезпечення Нацкомфінпослуг  від 14.04.2016 (а.с.114)  кількість працівників юридичного департаменту Держфінпослуг,  переведених до юридичного департаменту Нацкомфінпослуг складала 12 осіб.
		          Однак, як встановлено судом, позивачеві не було запропоновано будь-якої посади в новоствореному Нацкомфінпослуг, незважаючи на те, що його структура і штатний розпис є аналогічними тим, які були в  Держкомфінпослуг.  Доказів про зворотнє відповідачем суду не надано. Таким чином, встановлений законодавством обов'язок роботодавця (держави) в особі   Нацкомфінпослуг щодо  працевлаштування одного з працівників ліквідованої установи - ОСОБА_1 не було запропоновано жодної посади у 
		          Доводи відповідача щодо ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, обґрунтовані нормами Цивільного кодексу України, судом відхиляються, оскільки вказані норми не застосовуються до юридичних осіб публічного права. Так, частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України встановлено, що цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, наведеним вище. 
		          З огляду на вказане, суд дійшов до висновку про протиправність наказу Державної  комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.10.2012  № 505-к та необхідність його скасування.
		          Визнання протиправним і скасування вищевказаного наказу зумовлює необхідність відновлення порушеного права позивача на продовження проходження державної служби з дня наступного після дня її звільнення, тобто з 02.11.2012.
		          Оскільки Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України ліквідовано, а доказів щодо наявності у штаті Нацкомфінпослуг посади заступника директора  департаменту юридичного забезпечення суду не надано, то суд вважає за можливе зобов'язати відповідача   поновити позивача на будь-якій іншій посаді, рівнозначній тій, яку вона обіймала.
		          Указаний спосіб захисту застосовано в аналогічній судовій справі за участю відповідача Київським апеляційним адміністративним судом (ухвала від 18 лютого 2015 року справа № №826/9450/13-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/42805045) та підтриманий рішеннями Вищого адміністративного суду України, які вказані вище.
		          При цьому не заслуговують на увагу суду  доводи  відповідача щодо наявності перешкод у поновленні позивача на роботі у зв'язку із виплатою їй вихідної допомоги та інших коштів при звільненні,  оскільки зазначене питання підлягає вирішенню після  її поновлення на роботі шляхом повернення цих коштів відповідачу. Так, у судовому засіданні позивач заявила про готовність повернути отримані нею кошти у зв'язку зі звільненням після поновлення на роботі.
		          Водночас заслуговує на увагу та обставина, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповниться 65 років. Як вбачається з копії  її трудової книжки позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2.
		      Відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу»  в редакції, чинній на час розгляду даної справи судом, досягнення державним службовцем 65-річного віку є однією з  підставою для припинення державної служби,  якщо інше не передбачено законом.
		          Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачка може перебувати на державній службі з 02.11.2012 до ІНФОРМАЦІЯ_1 після поновлення її на роботі, тобто до досягнення нею 65-річного віку, після чого, відповідно, державна служба припиняється, а позивач підлягає звільненню в установленому порядку. Таким чином, відповідач, після поновлення ОСОБА_1 на роботі з 02.11.2012 не позбавлений права » звільнити її з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».
		          Відповідно до положень частини другої 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		          Згідно з довідкою Держфінпослуг від 30.01.2013 середньомісячна заробітна позивача плата становить 10 168,00 гривень.
		          Період вимушеного прогулу позивача у зв'язку із протиправним звільненням тривав з 02.11.2012 по ІНФОРМАЦІЯ_1. тобто по день винесення даного судового рішення.
		Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		          Таким чином, у зв'язку з поновленням позивача на роботі на її користь підлягає виплата відповідачем середнього заробітку за період з 02.11.2012 по ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вищевказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати.
		          Враховуючи викладене та те, що позивач довела суду обґрунтованість заявлених нею  позовних вимог, які не були спростовані відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі. 
		          Керуючись статтями 2, 71, 86, 158-163 КАС  України, Окружний адміністративний суд міста  Києва, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		           1. Позов задовольнити.
		          2. Визнати протиправним і скасувати наказ Голови комісії з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України  Цая В.М. від 31.10.2012 № 505-к "Про звільнення  ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України,  у зв'язку з ліквідацією Держфінпослуг".
		           3. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг поновити  з 02.11.2012 ОСОБА_1,  яку було звільнено з посади заступника директора юридичного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, на рівнозначній посаді у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
		           4. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2012 по ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100,
		           5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць, що дорівнює 10168 грн. (десять тисяч сто шістдесят вісім гривень).
		          
		          Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. 
		 
		 
		Суддя                                                                                      Я.І. Добрянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...