Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4210/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2017. Зареєстровано: 31.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.05.2017Справа №910/4210/17
		 
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед»до1. Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк» 2. Публічного акціонерного товариства «Омега Банк»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачів1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Скілінг»провизнання недійсним дублікату договору Суддя  Босий В.П.
		Представники сторін:
		від позивача:Ковальова Л.Ф.від відповідача 1:Куліш В.В.від відповідача 2:не з'явивсявід третьої особи 1:Олексієнко З.О.від третьої особи 2:Гладишенко М.І.від третьої особи 3:Гладишенко М.І.
		Обставини справи:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк» та Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання недійсним дублікату договору.
		Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним дублікату іпотечного договору №638/ІП-3 від 30.07.2008 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною 04.08.2015 р. за реєстровим №1422, оскільки станом на момент його видачі оригінал іпотечного договору №638/ІП-3 від 30.07.2008 р. не був втрачений або зіпсований.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.04.2017 р., залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванову Світлану Миколаївну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
		10.04.2017 р. представником третьої особи до канцелярії суду подано клопотання про залишення позову без розгляду, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на наступне.
		Зокрема, заявник просив суд залишити позовну заяву Товариства без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва та Печерського районного суду міста Києва перебувають справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
		Імперативність вказаної норми полягає в обов'язку суду залишити без розгляду позов у випадку існування в провадженні аналогічного спору за яким вже порушено провадження.
		Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.07.2016 р. у справі №757/26425/16-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.10.2016 р., цивільну справу за позовом Товариства до Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С.М., про визнання недійсним дублікату іпотечного договору №638/ІП від 30.07.2008 р. передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2017 р. провадження у справі №757/26425/16-ц за позовом Товариства закрито на підставі ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір в даному випадку виник між юридичними особами, а тому має розглядатися в порядку господарського судочинства.
		Таким чином, станом на момент подання третьою особою клопотання про залишення позову без розгляду, провадження у справі Шевченківського районного суду м. Києва №757/26425/16-ц було закрито.
		Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.10.2016 р. відкрито провадження у справі №757/20372/16-ц за позовом Товариства до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової С.М., третя особа - ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», про визнання недійсним дублікату іпотечного договору №638/ІП від 30.07.2008 р.
		Таким чином, суб'єктний склад сторін у справі Печерського районного суду міста Києва №757/20372/16-ц та у даній справі є різним.
		З урахуванням викладеного, заявником не доведено, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а відтак судом було відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2017 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Скілінг» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, розгляд справи відкладено на 10.05.2017 р.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.05.2017 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів.
		Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.
		В судове засідання представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував.
		В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103042038257.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. 
		Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
		Представники третіх осіб в судове засідання з'явилися та на виконання вимог ухвали суду надали пояснення стосовно суті спору.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		22.07.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» та Дочірнім підприємством «Фірма «Дайленко» як позичальником був укладений кредитний договір №638, за змістом якого банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надав позичальнику кредит у доларах США та гривні, а позичальник зобов'язався одержувати такі кошти та повернути кредит у строки, визначені таким договором, а також сплатити за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання, передбачені таким договором.
		З метою забезпечення виконання позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором №638 від 22.07.2008 р., 13.07.2008 р. між Товариством (іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір №638/ІП-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №4517 (надалі - «Іпотечний договір»).
		Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору іпотекодавець як майновий поручитель передає, а іпотекодержатель приймає у наступну іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, які випливають із кредитного договору №638 від 22.07.2008 р.
		За змістом п. 2.1 Іпотечного договору предметом іпотеки є нежилі приміщення з №1 по №5, №5а, з №6 по №20 (групи приміщень №15), №1, №1а, з №2 по №10 (групи приміщень №16), з №1 по №11, №№11а, 12, 13 (групи приміщень №18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А) загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, пров. Рильський, б. 5.
		Право власності позивача на вказане нерухоме майно підтверджується свідоцтвом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2005 р.
		05.09.2012 р. приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1456, яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором, пропонувалося задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» за кредитним договором №638 від 22.07.2008 р.
		На підставі вказаного виконавчого напису Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП№34633972 про звернення стягнення на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №5, №5а, з №6 по №20 (групи приміщень №15), №1, №1а, з №2 по №10 (групи приміщень №16), з №1 по №11, №№11а, 12, 13 (групи приміщень №18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А) загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, пров. Рильський, б. 5, яке належить Товариству.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 152 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОМЕГА БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 52 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ОМЕГА БАНК", згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ОМЕГА БАНК".
		На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150/15 від 03.07.2015 р. «Про  передачу активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «ОМЕГА БАНК» на користь перехідного банку ПАТ «ПЕРЕХІДНИЙ БАНК «РВС БАНК» між відповідачами був підписаний акт №124/07/2015-К приймання-передачі перехідному банку ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ «ОМЕГА БАНК» від 03.07.2015 р. 
		Згідно з вказаним актом неплатоспроможний банк передає, а перехідний банк у порядку правонаступництва приймає всі права кредитора у зобов'язаннях за наступними договорами:
		- кредитний договір №638 від 22.07.2008 р. з усіма змінами та доповненнями;
		- договорами, укладеними на забезпечення зобов'язань за основним договором згідно з додатками №2 та №3 до даного акту, в тому числі за Іпотечним договором.
		04.08.2015 р. представник ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни із заявою про видачу дублікату Іпотечного договору у зв'язку з втратою його оригіналу.
		04.08.2015 р. приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. було видано відповідачу 1 дублікат Іпотечного договору та зареєстровано такий дублікат за реєстровим №1422.
		На підставі виданого дубліката Іпотечного договору та акта приймання-передачі перехідному банку ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ «ОМЕГА БАНК» №124/07/2015-К від 03.07.2015 р. за ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» було зареєстровано право власності на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44141698 від 18.09.2015 р.
		Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, видачею дублікату Іпотечного договору у зв'язку з тим, що оригінал такого договору не був втрачений чи пошкоджений.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. 
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, що вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.
		Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
		Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.
		Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
		Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
		За таких обставин, враховуючи зміст ст.ст. 4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення відповідачами Договору застави.
		Як на підставу недійсності дублікату Іпотечного договору позивач вказує на те, що оригінал такого договору не був втрачений чи пошкоджений, і на момент видачі оспорюваного дублікату знаходився в матеріалах виконавчого провадження ВП№34633972 з примусового виконання виконавчого напису №1456, виданого 05.09.2012 р. приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В.
		Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.
		Часткою 2 вказаної статті передбачено, що видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого або зіпсованого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.
		Пунктом 1.1 ст. 1 глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.
		Таким чином, у відповідності до вимог чинного законодавства України сторона при втраті оригіналу договору (в даному випадку Іпотечного договору) мала право звернутись для отримання дублікату до нотаріуса, що посвідчував нотаріально зазначений вище договір.
		При цьому, необхідною умовою для такого звернення Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, визначають саме факт втрати або пошкодження оригіналу договору, тобто настання обставин, які унеможливлювали б його подальше використання.
		В той же час, матеріалами справи підтверджується, що на підставі виконавчого напису  №1456, виданого 05.09.2012 р. приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В., Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП№34633972 про звернення стягнення на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №5, №5а, з №6 по №20 (групи приміщень №15), №1, №1а, з №2 по №10 (групи приміщень №16), з №1 по №11, №№11а, 12, 13 (групи приміщень №18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А) загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, пров. Рильський, б. 5, яке належить Товариству.
		Із листа №20.1-34633972/26 від 10.03.2017 р. державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вбачається, що оригінал Іпотечного договору та оригінал виконавчого напису №1456, виданого 05.09.2012 р. приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В., знаходяться в матеріалах виконавчого провадження ВП№34633972.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку, що станом на момент видачі приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. дублікату Іпотечного договору, зареєстрованого за реєстровим №1422, оригінал Іпотечного договору не було втрачено або зіпсовано, а було пред'явлено до виконання у порядку, встановленому чинним законодавством України.
		Тобто, умова, з якими приписи ч. 1 ст. 53 Закону України «Про нотаріат» пов'язували можливість видачі дублікату документу, станом на момент видачі оспорюваного дублікату Іпотечного договору була відсутня.
		Приписами ст. 6 глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, визначено, що дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.
		Таким чином, видача приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. дублікату Іпотечного договору зумовила втрату чинності оригіналом такого договору, що є неприпустимим, оскільки оригінал Іпотечного договору у період з 09.10.2012 р. до моменту розгляду справи по суті знаходиться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		Вказані вище обставини свідчать про те, що під час видачі приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. дублікату Іпотечного договору були порушені приписи ст. 53 Закону України «Про нотаріат», що на думку суду є підставою для визнання такого дублікату недійсним згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
		При цьому, суд не вбачає в даному випадку неправомірних дій приватного нотаріуса КМНО Іванової С.М. у видачі дублікату Іпотечного договору, оскільки під час вчинення нотаріальних дій третя особа 1 керувалася приписами Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не була наділена повноваженнями встановлення наявності або відсутності фактів втрати або пошкодження оригіналу документу.
		Стосовно обраного позивачем способу захисту необхідно відзначити таке.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Суд вважає, що оскільки на підставі оспорюваного у даній справі дублікату Іпотечного договору право власності на нерухоме майно загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташоване за адресою: Україна, м. Київ, пров. Рильський, б. 5, було зареєстроване за відповідачем 1 і в подальшому відчужено на користь третіх осіб, та за наявності відкритого виконавчого провадження про звернення стягнення на таке майно, боржником в якому виступає Товариство, визнання недійсним дублікату Іпотечного договору є ефективним в розумінні Конституції України та Конвенції способом захисту порушеного права позивача.
		За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог Товариства про визнання недійсним дублікату Іпотечного договору, виданого 04.08.2015 р. приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М., зареєстрованого за реєстровим №1422. 
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 1, оскільки спір вини з його вини.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед» задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним дублікат іпотечного договору №638/ІП-3 від 30.07.2008 р., виданий Публічному акціонерному товариству «Перехідний банк «РВС Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною 04.08.2015 р. і зареєстрований зав реєстровим №1422.
		3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; ідентифікаційний код 39849797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед» (Кіпр, 1077, Нікосія, вул. Крпенісі, 30) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено  30.05.2017 р. 
		       
		 
		Суддя                                                                                                     В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...