Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/13202/16-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Невиконання водіями вимог про зупинку.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2017. Зареєстровано: 01.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2017.
Дата набрання законної сили: 27.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/13202/16-п
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27.06.2017 року                                                                                                        м. Ужгород
		 
		Суддя судової палати апеляційного суду в кримінальних справах ОСОБА_1, за участю секретаря Костюк Л.А., захисника ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 31 січня 2017 року, якою 
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, 
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення в виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців. 
		Згідно постанови судді місцевого суду Ротмістренко М.В. 9 грудня 2016 року о 23 годині в м.Ужгороді на вул.Собранецькій, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення п.2.4 Правил дорожнього руху України, не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою гучномовця та був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі в с. Геївці Ужгородського району. 
		Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.122-2 КУпАП. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування постанови суду і закриття провадження в справі на підставі ст.247 КУпАП у звязку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КупАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при розгляді справи суддею місцевого суду та винесенні судового рішення порушено його право на захист, оскільки він не був належним чином повідомлений Мукачівським міськрайонним судом про час та місце розгляду справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, який проведено за його відсутності. Окрім цього, вказує на те, що складений інспектором поліції протокол не відповідає фактичним обставинам правопорушення, оскільки за кермом автомобіля НОМЕР_2 був не він, а громадянин ОСОБА_4, який фактично і вчинив дане адміністративне правопорушення. 
		В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_3 не зявився, незважаючи на належне повідомлення його про час і місце розгляду справи. Згідно наданої захисником ОСОБА_2 довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Худльово від 21.06.2017 р. ОСОБА_3 з 19.06.2017 р. перебуває на амбулаторному лікуванні.
		Клопотань про відкладення розгляду даної справи ОСОБА_3 апеляційному суду не подавав, а його захисник ОСОБА_2 просив провести розгляд даної справи у відсутності ОСОБА_3.
		Апеляційний суд з урахуванням попередніх неявок ОСОБА_3 на виклики до апеляційного суду 17, 24 травня та 1 червня 2017 року, вважає за можливе розглянути справу про вчинення ним адміністративного правопорушення у його відсутності, за участі його захисника.
		Вислухавши доводи захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_3 і просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, відтворивши технічний відеозапис даної події наданий свідком ОСОБА_5, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд, дійшов висновку про необгрунтованість апеляційної скарги, у звязку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а постанову суду без зміни.
		Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобовязаний повно, всебічно та обєктивно зясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
		Ціі вимоги закону судом першої інстанції були дотримані.
		Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню є необгрунтованими .
		Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП є законним та відповідає фактичним обставинам справи.
		Відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху України водій на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
		а) пред'явити для перевірки документи, зазначені впункті 2.1;
		б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
		в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
		В обгрунтування доведеності вини ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху суд першої інстанції обгрунтовано послався на зібрані у даній справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії АП №416691 від 10.12.2016 р., рапорт працівника поліції ОСОБА_6, відповідно до якого незважаючи на переслідування його декількома екіпажами патрульної поліції ОСОБА_3 продовжував протиправну поведінку, а його автомобіль був зупинений за межами м.Ужгорода, постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КупАП у виді штрафу.
		Ці докази у своїй сукупності свідчать про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КупАП.
		Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на порушення його права на захист через розгляд справи у його відсутності є необгрунтованим.
		За місцем проживання ОСОБА_3 суддею місцевого суду надсилались судові повістки про необхідність явки до суду 16 та 31 січня 2017 року. Судові повістки надсилались за адресою с.Худльово вул.Миру, 103 Ужгородського району, тобто за адресою вказаною зі слів ОСОБА_3 у протоколі про вчинення ним адміністративного правопорушення. Однак на виклики до Мукачівського міськрайонного суду для розгляду даної справи ОСОБА_3 жодного разу не зявився і не повідомив суд про причини неявки.
		Розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 на думку апеляційного суду не призвів до неповноти у зясуванні фактичних обставин справи та не вплинув на висновок суду щодо наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП.
		Щодо доводів ОСОБА_3 викладених в апеляційній скарзі про те, що автомобілем НОМЕР_3., який не зупинився на вимогу поліції, керував не він, а його знайомий ОСОБА_4, апеляційний суд оцінює такі доводи критично і вважає, що вони повністю спростовані перевіреними апеляційним судом доказами.
		Згідно пояснень свідка ОСОБА_4 даних ним апеляційному суду, 9 грудня 2016 р. він перебував у гостях у свого товариша на імя ОСОБА_5, якого він називає «Трофим», правильне прізвище якого він не знає, де також знаходився його знайомий ОСОБА_3. Разом вони вживали «Ризький бальзам». Оскільки ОСОБА_3 почував себе погано, його товариш на імя ОСОБА_5, який має у власності автомобіль НОМЕР_3, попросив його відвести додому ОСОБА_3 на цьому автомобілі. Після він сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_3 сів на заднє сидіння. При слідуванні по вул.Собранецькій у м.Ужгороді їх намагалися зупинити поліцейські, однак він злякався і став тікати від них. Зупинився тільки у полі біля с.В.Геївці, де покинув автомобіль і пішов звідти геть.
		Такі пояснення свідка ОСОБА_4 є суперечливими й істотно різняться як з поясненнями ОСОБА_3 так і з поясненнями працівників поліції щодо фактичних обставин виявлення автомобіля НОМЕР_3 у полі біля с.В.Геївці та вчинення даного правопорушення.
		Зокрема, як убачається з відеозапису наданого апеляційному суду свідком ОСОБА_5, у момент виявлення водія ОСОБА_3 поряд з автомобілем НОМЕР_3 у полі поблизу с.В.Геєвці, на запитання працівника поліції як він там опинився, ОСОБА_3 пояснив, що він не знає як опинився у цьому місці. При цьому ОСОБА_3 заявив, що він «удома разом з цімбором Славіком випили по 100 грам «домашньої» після він приліг, дивився телевізор і заснув». Коли проснувся, побачив, що перебуває у полі поряд з працюючим автомобілем.
		Той факт, що поряд з працюючим автомобілем НОМЕР_2 у полі перебував тільки водій ОСОБА_3, ствердив у своїх поясненнях співробітник поліції свідок ОСОБА_5. Згідно його пояснень в апеляційному суді у місці де зупинився автомобіль БМВ поряд був тільки ОСОБА_3, дверка водія була відкрита. Оскільки у полі було болото, він бачив сліди взуття тільки однієї людини. На місці водій ОСОБА_3 не вказував на те, що даним автомобілем керував не він а інша особа.
		Пояснення ОСОБА_5 щодо обставин переслідування автомобіля НОМЕР_3, який не зупинився на вимогу поліції, повністю узгоджуються з наданим свідком відеозаписом фіксування цієї події та поясненнями водія ОСОБА_3
		З письмових пояснень працівника нацполіції ОСОБА_6, приєднаних до матеріалів адміністративної справи вбачається, що автомобіль НОМЕР_2 був помічений на вул.Собранецькій, водію було подано звуковий сигнал з вимогою про зупинку, однак останній збільшив швидкість та почав тікати. Незважаючи на переслідування його декількома патрульними екіпажами ОСОБА_3 продовжував протиправну поведінку та автомобіль був зупинений за межами м. Ужгорода. Свідок також ствердила, що жодних сторонніх осіб, окрім водія ОСОБА_3 ні в автомобілі, ні поблизу нього поліцейськими виявлено не було. 
		Безпосередньо в процесі складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_7 не заявляв про те, що автомобілем керував не він, а інша особа. В тому числі він не вказував на свого знайомого ОСОБА_4 як на особу, яка ніби-то керувала автомобілем. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 тільки зазначив, що не згідний з даним протоколом.
		Про керування автомобілем БМВ в момент порушення правил дорожнього руху іншою особою  ОСОБА_4, ОСОБА_3 вперше зазначив в апеляційній скарзі від 10 лютого 2017 року.
		У матеріалах адміністративної справи наявна також постанова про накладення адміністративного стягнення серії АП №671520 від 10.12.2016 р., згідно якої на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.121 і ч.1 ст.126 КупАП, а саме за керування автомобілем 09.12.2016 р. біля 23 год.10 хв. по вул.Собранецькій у м.Ужгороді в темну пору доби з неосвітленими номерними знаками та без посвідчення водія відповідної категорії. Місце складання постанови - с.В.Геївці Ужгородського району.
		В апеляційній інстанції при дослідженні цієї постанови захисник ОСОБА_2 заявив, що ОСОБА_3 невідомо про наявність такої постанови.
		Разом з тим, з приєднаної до матеріалів адміністративної справи постанови серії АП №671520 від 10.12.2016 р., вбачається, що у графі підпис особи притягнутої до адміністративної відповідальності відображені відомості про отримання цієї постанови, що завірено нерозбірливиим підписом.
		Таким чином факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_3 підтверджений зазначеною постановою інспектора поліції оскільки час і місце правопорушення охоплено подією та обставинами, які встановлюються в межах розгляду даної справи про адміністративне правопорушення.
		Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про доведеність виниОСОБА_3 у вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ст.122-2 КУпАП.
		Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду постанови апеляційним судом. Постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
		Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу винного і застосував щодо ОСОБА_3 вид і розмір стягнення в межах санкції ст.122-2 КУпАП, а своє рішення з цього приводу належним чином мотивував.
		На підставі викладеного та керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд , -
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...