Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/4253/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2017. Зареєстровано: 21.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2017.
Дата набрання законної сили: 19.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Апеляційний суд Житомирської області 
		 
		Справа №296/4253/17 Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В. 
		Категорія 69 Доповідач Трояновська Г. С. 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:\
		   Головуючого-судді Трояновської Г.С
		суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
		з участю секретаря
		судового засіданняКовальської Я.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали заяви  ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення
		за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2017 року
		в с т а н о в и в :
		У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою та просила встановити факт загибелі її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 12.08.2014 року у смт. Никифорове Сніжнянської міської ради Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		В обґрунтування поданої заяви зазначала, що її син, старший лейтенант ОСОБА_3 , під час часткової мобілізації був призваний Житомирським об`єднаним міським військовим комісаріатом по мобілізації у в/ч пп НОМЕР_1 на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року та виконував конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни як командир 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону зазначеної військової частини. Актом проведення службового розслідування по факту безвісті зниклого старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 26.09.2014 року підтверджено, що 12.08.2014 року танк Т-64 під командуванням ОСОБА_3 , прикриваючи відхід поранених українських військовослужбовців з блокпосту, здійснив таран російського танку Т-73, в результаті чого здетонував боєкомплект українського танку, екіпаж якого з того часу вважався зниклим безвісти. 03.10.2014 року рештки ОСОБА_3 були знайдені в остові танку Т-64 пошуковцями Місії «Евакуація-200». Відповідно до висновку експерта державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 28.04.2015 року рештки ОСОБА_3 впізнані за тестами ДНК.
		Заявник вважала, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено право на життя і здоров`я її сина ОСОБА_3 , передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950року.
		Зазначала, що подання вказаної заяви обумовлене тим, що вона має на меті визначити її загиблому сину статус жертви міжнародного збройного конфлікту та особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, а встановлення юридичного факту, що загибель сина сталася внаслідок військової агресії Російської Федерації, буде породжувати юридичні наслідки, передбачені Конвенцією та іншими нормами міжнародного права. 
		Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в даній справі.
		У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Зокрема зазначає, що Законом прямо передбачено розгляд судом в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч.2 ст. 234, ст.256 ЦПК України). Заявниця звернулася до суду із цією заявою з метою визначення статусу сина як жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених Конвенцією та іншими нормами міжнародного права. Іншого порядку встановлення такого юридичного факту чинним законодавством України не передбачено. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував зміст її вимог та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі.
		Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту загибелі її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 12.08.2014 року у смт. Никифорове Сніжнянської міської ради Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Необхідність встановлення зазначеного факту ОСОБА_1 пов`язує із встановленням статусу її загиблому сину як жертви міжнародного збройного конфлікту та особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, встановлення юридичного факту, що загибель сина сталася внаслідок військової агресії Російської Федерації, буде породжувати юридичні наслідки, передбачені Конвенцією та іншими нормами міжнародного права. 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просила заявник, в судовому порядку не встановлюється.
		Колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на таке. 
		Так, згідно з п.1 ч.2ст.122 ЦПКсуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
		Перелік фактів, що розглядає суд наведено у ч.1ст.256 ЦПК Українине є вичерпним.
		Згідно з положеннями ч.2ст.256 ЦПКу судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Відповідно доч.1, п.5 ч.2ст.234 ЦПКокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		У п.1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
		Згідно ч. 1ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Пунктом 3 ч. 1ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України»об`єктами національної безпеки, між іншим, є держава, конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість.
		Суб`єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об`єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).
		Частиною 5ст. 17 Конституції Українипередбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
		Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів, які визначені п. 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженогонаказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200, та п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
		Крім того, у п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначено, щоу разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
		Таким чином, до переліку документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій, входить рішення суду про встановлення факту участі особи в бойових діях, а тому висновок суду першої інстанції, що заява не підлягає розгляду в судовому порядку суперечить змісту п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.
		Суд першої інстанції вказаних положень не врахував, належним чином не з`ясував підстави поданої заяви та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
		У зв`язку з цим та відповідно до п.1 ч.1ст.311 ЦПК Україниоскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 311 ,313 -315,317 ЦПК України, колегія суддів
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
		Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий: Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...