Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/10392/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2017. Зареєстровано: 11.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2017.
Дата набрання законної сили: 02.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 357/10392/16-ц   Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В.Провадження № 22-ц/780/3261/17                           Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47                                                                                                 02.10.2017      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		02 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		Головуючого судді Суханової Є.М.,
		суддів: Коцюрби О.П., Данілова О.М.,
		за участю секретаря: Волошина В.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського місьрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про поділ майна подружжя, -
		ВСТАНОВИЛА:
		 Позивач звернувся до суду з даним позовом 22.09.2016 року мотивуючи тим, що з 17.06.2006 року по 04.05.2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. Від спільного життя мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2. 14.05.2011 року, згідно договору купівлі  продажу земельної ділянки № 819, вони придбали земельну ділянку, площею 0,1244 га (( кадастровий номер 3220489500:02:021:0040) за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), яка була оформлена на відповідача. За час перебування у шлюбі, на вказаній земельній ділянці, вони побудували будинок № 35 по вул. Дружби в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, який також був оформлений на імя відповідача. Оціночна вартість будинку станом на 08.09.2016 року становить 1819697,00 грн., а земельної ділянки станом на 09.09.2016 року  71866,00 грн., таким чином його частка у спільному майні становить 945 781,50 грн. Після розірвання шлюбу згоди щодо поділу вказаного майна в добровільному порядку вони не досягли, тому позивач просить в судовому порядку розділити спільне сумісне майно між ним, ОСОБА_3, та ОСОБА_2, та визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1244 га ( кадастровий номер 3220489500:02:021:0040) за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби, № 35.
		Рішенням Білоцерківського місьрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.
		Поділено спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1244 га ( кадастровий номер 3220489500:02:021:0040) за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби, № 35.
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1244 га ( кадастровий номер 3220489500:02:021:0040) за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби, № 35.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 6890,00 грн. ( шість тисяч вісімсот девяносто гривень 00 копійок).
		        Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.
		         Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		        Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
		У відповідності дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		    Судом першої інстанції достовірно встановлено, з урахуванням допитаних в суді першої інстанції світків, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 17.06.2006 року зареєстрували шлюб у відділі РАЦС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 675. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2016 року, яке набрало законної сили 17.05.2016 року, шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а проживають разом із дітьми за адресою: Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби,35. Дані обставини підтверджено матеріалами справи ( а.с.5-8,23-25,32) та визнаються сторонами.
		Також встановлено, що на підставі договору купівлі  продажу від 14.05.2011 року була придбана земельна ділянка за адресою: Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби, 35, з цільовим призначенням  будівництво та обслуговування житлового будинку, площею 0,1244 га вартістю 42 495,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки станом на 09.09.2016 року становить - 71 866,00 грн. В період з 14.05.2011 року по 01.12.2015 року ( з часу придбання земельної ділянки по дату виготовлення технічної документації на будинок) на вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, які є складовими частинами обєкта нерухомого майна, ринкова вартість якого складає станом на 08.09.2016 року - 1 819 697, 00 грн. 30.09.2015 року на імя відповідача ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби,35. 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що майно: земельна ділянка, площею 0,1244 га, та житловий будинок, які знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Дружби, № 35, були набуті за спільні сумісні кошти та працею подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, крім того кошти, які отримувалися позивачем в борг для спільного будівництва житлового будинку були укладені в інтересах сім*ї. 
		     Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, які є обґрунтованими та базуються на вимогах закону виходячи з наступного.
		На підставі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до ч.1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
		Відповідно до приписів ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. 
		Згідно ст.61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
		Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. 
		Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати /виключені з цивільного обороту/, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
		      Крім того, П. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		Встановлено, що сторони, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, дійшли згоди, що вартість земельної ділянки становить - 71 866,00 грн., а вартість житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, які є складовими частинами обєкта нерухомого майна, становить - 1 819 697, 00 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи ( а.с.112-117), що позивач в період шлюбу з відповідачем працював на різних підприємствах, в тому числі у ФОП ОСОБА_6, матері відповідача, та отримував доходи. 14.06.2011 року отримав в борг кошти, на будівництво житлового будинку в с. Шкарівка по вул. Дружби,35, від ОСОБА_7 у сумі 32000 доларів США та 26.09.2011 року отримав в борг від ОСОБА_8 кошти в розмірі 23000 доларів США на внутрішні роботи у вказаному будинку.
		Також, з матеріалів справи ( а.с.100-111,115,118-120) вбачається, що позивач під час будівництва житлового будинку забезпечував виконання будівельно  монтажних робіт у ньому шляхом укладення відповідних договорів підряду та купував необхідні для цього будівельні матеріали, що заперечується відповідачем.
		Натомість, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача та її представника, що земельна ділянка та будинок були набуті лише за кошти її батьків, які були надані у борг, тому що дані кошти надавалися в інтересах сім*ї.
		          Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		         Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		         Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, щодо того, що відповідачкою не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами те, що спірне майно є її особистою власністю, крім того, не доведений той факт, що проживання дітей з відповідачкою та що розмір аліментів, які вона одержує від позивача на дітей, недостатній для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування.
		       А тому, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. 
		          Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.                
		         Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
		Рішення Білоцерківського місьрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...