Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2838/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано судом: 10.11.2017. Зареєстровано: 12.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2017.
Дата набрання законної сили: 07.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"07" листопада 2017 р.                                                     Справа № 922/2838/17  
		 
		          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя  Слободін М.М. 
		при секретарі Новіковій Ю.В.
		за участю представників сторін:
		позивача - ОСОБА_2., за довіреністю від 12.09.2017 року НМІ №725476; 
		1-го відповідача - Руденко О.М., за довіреністю від 26.09.2017 року; 
		2-го відповідача - не з'явився;
		третьої особи - не з'явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС", м. Харків (вх. №3215Х1/18)
		на ухвалу       господарського суду Харківської      області  від 30.08.2017р. 
		у справі №922/2838/17
		за позовом               ФО ОСОБА_1 (засновник ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС"), м. Харків
		до  1-го відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС", м. Харків
		до 2-го відповідача - КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків
		третя  особа, яка  не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків
		про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою      господарського суду Харківської          області від 30.08.2017р. у справі №922/2838/17  (суддя Прохоров С.А.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.08.2017 року,   задоволено  заяву позивача  вх. №27691 від 30.08.2017 року про забезпечення позову; до вирішення спору по суті у справі № 922/2838/17 заборонено  державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити будь - які реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС", в тому числі щодо зміни учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, зокрема внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС", а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та заборонити реєстрацію будь-яких змін інших відомостей; направлено  дану ухвалу на адресу Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради    для внесення заборони вчинення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС"  до Єдиного державного реєстру; стягувачем за цією ухвалою є Єловець Андрій Костянтинович (61020, м. Харків, вул. Конотопська, 80); боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38879003, місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, оф. 325). 
		Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову,  зокрема,   виходив з того, що  існує зв'язок між визначеним предметом спору та заходами до забезпечення позову; заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам,  спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача та забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
		         Товариство  з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС", з ухвалою     господарського суду першої інстанції не погодилося    та звернулося    до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу     господарського суду Харківської         області від 30.08.2017р. у справі №922/2838/17  та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		В апеляційній  скарзі  апелянт посилається,  зокрема,  на те, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач  вказував,  що на підставі  нібито спірного рішення  засновників  від 14.08.2017 року  відповідач вніс  зміни   до статуту  та провів реєстрацію нової редакції , змінивши керівництво товариством та крім того, що  йому  начебто  стало відомо про наміри відповідача  змінити  своє місцезнаходження, однак,  жодного доказу на підтвердження  вказаного не надав.  
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи  між суддями від 24.10.2017 року суддею доповідачем у справі №922/2838/17  визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя  Сіверін В.І., суддя  Слободін М.М. 
		          Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.11.2017 року;  запропоновано господарському суду Харківської області невідкладно надати суду апеляційної інстанції належним чином засвідчені копії ухвал  господарського суду Харківської області від 18.09.2017 року  та від 17.10.2017 року у даній справі.
		           30.10.2017 року на адресу суду від господарського суду Харківської області (супровідним листом вих.№01-71/031455 від 27.10.2017 року) надійшли засвідчені копії ухвал  господарського суду Харківської області від 18.09.2017 року  та від 17.10.2017 року у даній справі, які долучені до матеріалів справи (вх.№10966).
		           01.11.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи  додаткових доказів (вх.№11060), які долучені до матеріалів справи.
		          У судовому засіданні 01.11.2017 року та 07.11.2017 року  представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		          Крім того, в  судовому засіданні 01.11.2017 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.      
		        Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2017р., враховуючи неявку в судове засідання представників відповідачів та третьої особи, розгляд справи відкладено на 07.11.2017 року. 
		       Представник першого відповідача у судовому засіданні 07.11.2017 року заявив  усне клопотання  про недопущення до участі у справі  в якості представника позивача -  ОСОБА_2., який представляє його інтереси  за довіреністю від 12.09.2017 року НМІ №725476, посилаючись  на недійсність зазначеної довіреності. 
		Колегією суддів вказане клопотання  відхилено, оскільки в його обґрунтування заявником не надано жодних доказів  в розумінні статей 32 та 33 Господарського процесуального кодексу  України в підтвердження  обставин, на яких ґрунтується така вимога.
		Також, представник першого відповідача у судовому засіданні 07.11.2017 року апеляційну скаргу підтримав, просив іі задовольнити,  скасувавши заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції.
		Представники  другого відповідача та третьої особи в   судове засідання 07.11.2017 року  не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових  відправлень  №6102223002250 та №6102223190463, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
		Також, ухвалу суду апеляційної інстанції від 01.11.2017 року про відкладення розгляду справи  було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства,    зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених    ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні  у  відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
		Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
		Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
		З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
		Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		У рішеннях  Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі  Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		          З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2017 року до господарського суду Харківської області звернувся гр. Єловець А. К., як засновник ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС" з позовною заявою до ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС" про визнання загальних зборів учасників ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС" від 14.08.2017 р. неправомочними та визнання недійсними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС" від 14.08.2017р. 
		         Ухвалою господарського суду Харківської області  від 28 серпня 2017 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 11 вересня 2017 року.
		          30 серпня 2017 року до господарського суду Харківської області  надійшла заява позивача - Єловець А. К.,  в якій останній просив   вжити заходів по забезпеченню позову до набрання судовим рішення законної сили, а саме :заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та, громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити будь - які реєстраційні дії відносно ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС", в тому числі щодо зміни учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, зокрема внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС", а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та заборонити реєстрацію будь-яких змін інших відомостей.
		В обґрунтування зазначеної заяви позивач вказував, що на підставі спірного рішення засновників від 14.08.2017 р. відповідач вніс зміни до статуту та провів реєстрацію нової редакції, а також змінив керівництво товариством.
		Крім того, зазначав про те, що йому стало відомо, що відповідач має намір змінити своє місцезнаходження, а тому  він вважає, що відповідач приймає усі міри для ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову Єловця А.К.       
		Також,  посилався на те, що вказані  дії відповідача ускладнюють захист його прав та інтересів та у разі задоволення позову, можуть зробити його виконання взагалі неможливим, при проведенні відповідачем подальших дій щодо відчуження, передачі у заставу частки зазначеного товариства, зміні розміру (збільшенні, зменшенні) його  статутного капіталу, перерозподілі часток у статутному капіталі, зміні адреси місцезнаходження, найменування та керівників, здійснення дій щодо припинення ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС".
		          Колегія суддів зазначає  наступне. 
		Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України     встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, дії щодо вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
		Відповідно до    статті 66 Господарського процесуального кодексу України     господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		За змістом вказаної статті Закону, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. 
		Згідно зі    статтею 67 Господарського процесуального кодексу України     позов забезпечується, зокрема,  накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
		В абзаці 3 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"   роз'яснено про те, що особа, яка         подала         заяву         про         забезпечення позову,         повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення         позову. З         цією         метою         та         з         урахуванням         загальних вимог,         передбачених    статтею 33         ГПК, обов'язковим         є         подання         доказів наявності         фактичних         обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом,         визначається його відповідністю вимогам,         на забезпечення         яких         він         вживається.         Оцінка         такої         відповідності здійснюється          господарським          судом,          зокрема,          з          урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії         (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" ).
		Право господарського суду на вжиття заходів до забезпечення позову за заявою сторони передбачено    статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, та застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення.
		        Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. 
		               Разом з цим, згідно  статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ( далі  - Закон) державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.
		Державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
		Відповідно до змісту статті 9 Закону,   відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
		Єдиний  державний  реєстр містить такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію, судового рішення про арешт корпоративних прав, судового рішення про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
		Оскільки  чинною редакцією Закону не передбачено обмежень щодо проведення реєстраційних дій за місцезнаходженням реєстраційної справи, провести державну реєстрацію ліквідації TOB "АГРОЛІГА ПЛЮС" може будь-який державний реєстратор в будь-якій адміністративно-територіальній одиниці України.
		Також, відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом".
		Відповідно до абзацу п'ятого пункту 14 частини першої статті 1 Закону суб'єктами державної реєстрації в тому числі є - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані - у разі державної реєстрації інших юридичних осіб га фізичних осіб підприємців.
		                         Отже, для відновлення порушених прав, якщо порушення прав буде встановлено судом, позивачу доведеться докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду з відповідними позовами про визнання недійсним рішень зборів, договорів, витребування майна, скасування записів у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, визнання недійсними нових редакцій статуту та  таке інше.
		Відтак, належним способом забезпечення його позову є внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань заборони здійснювати будь - які реєстраційні дії відносно ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС", зокрема, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності.
		        Таким чином,  господарський суд першої інстанції  вірно вказав на  наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами, оскільки  вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача  як на час вирішення спору в суді так і в разі задоволення позову  забезпечить можливість виконання рішення суду, а в  разі їх невжиття  утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду якщо його буде  прийнято на користь позивача.
		        Також, за таких обставин, господарський  суд  першої інстанції правомірно  задовольнив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та, громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити будь - які реєстраційні дії відносно ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС", в тому числі щодо зміни учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, зокрема, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи ТОВ "АГРОЛІГА ПЛЮС", а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та заборонити реєстрацію будь-яких змін інших відомостей.
		Апелянт, зазначає, зокрема, про те,   що в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач  вказував, що на підставі  нібито спірного рішення  засновників  від 14.08.2017 року  відповідач вніс  зміни   до статуту  та провів реєстрацію нової редакції , змінивши керівництво товариством та крім того, що  йому  начебто  стало відомо, що відповідач  має намір змінити  своє місцезнаходження, однак жодного доказу на підтвердження  вказаного не надав,  що вказує як  на  відсутність  зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору,так і недоведеність  співмірності заходів із заявленими позивачем вимогами.  
		Відповідно до п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
		   Додаткові докази, надані позивачем до суду апеляційної інстанції,  а саме: Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «АГРОЛІГА ПЛЮС» станом на 16.08.2017 року та на 18.08.2017 року, копія   протоколу  загальних зборів учасників (засновників)  ТОВ «АГРОЛІГА ПЛЮС» від 14.08.2017 року,  копія договору купівлі-продажу частки засновника (учасника) у статутному капіталі ТОВ «АГРОЛІГА ПЛЮС» від 14.08.2017 року, копія відповіді приватного нотаріуса Тверської І.В. від 23.08.2017 року, копія висновку  Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15.09.2017 року обгрунтовують заяву позивача щодо необхідності застосувати заходи  щодо забезпечення позову та   приймаються до уваги колегію суддів апеляційної інстанції.
		  Отже, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2017 року у  справі  є гарантією законних вимог позивача, оскільки  зазначені заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. 
		Аналогічна правова позиція викладена  у  постанові  Вищого господарського суду України   від  23 березня 2017 року( справа № 909/865/16). 
		Окрім того, приписами п.  10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" встановлено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи    інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
		Отже,  висновок місцевого господарського суду щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу  України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Стаття 33 Господарського процесуального кодексу  України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Приписами статті  34 Господарського процесуального кодексу  України передбачено, що  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)
		Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)
		          Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст.   99, 101, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105, 106  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		                    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ПЛЮС", м. Харків залишити без задоволення.
		            Ухвалу   господарського суду Харківської    області від 30.08.2017р.  у справі №922/2838/17 залишити без змін.
		    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
		             Повний текст постанови складено  10.11.2017 року.
		Головуючий суддя                                                                    Терещенко О.І.
		 
		Суддя                                                                                           Сіверін В. І.  
		 
		Суддя                                                                                           Слободін М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...