Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13786/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 16.12.2017. Зареєстровано: 17.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2017.
Дата набрання законної сили: 11.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116,           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"11" грудня 2017 р.           Справа№ 910/13786/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Коротун  О.М.
		суддів:            Суліма  В.В. 
		          Майданевича А.Г. 
		за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;
		за участю представників сторін:
		від позивача: не з'явились;
		від відповідача: не з'явились;
		розглянувши апеляційну скаргу Центрального об'єднаного  управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017
		у справі № 910/13786/17 (суддя - Щербаков С.О.)
		за позовом Центрального об'єднаного  управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області 
		до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
		про стягнення 1 488,71 грн,        
		ВСТАНОВИВ:
		Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - позивач, фонд) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - відповідач, банк) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1 488, 71 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 05/01/10-15 від 05.01.2010 в частині повернення коштів перерахованих на виплату пенсії, у зв'язку з чим позивач зазначає, що залишок неповернутих коштів у розмірі 1 488,71 грн, що обліковується на рахунку пенсіонера у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", є безпідставно отриманими.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у задоволенні позову відмовлено. 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 апеляційну скаргу Центрального об'єднаного  управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13786/17 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2017.
		У зв'язку з перебуванням 11.12.2017 судді Гончарова С.А, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.12.2017 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В., вказана судова колегія ухвалою від 11.12.2017 прийняла апеляційну скаргу у  даній справі до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі. 
		В судове засідання 11.12.2017 представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення 02.11.2017 позивачу та 03.11.2017 відповідачу ухвали суду від 30.10.2017. Разом з цим, 20.11.2017 на адресу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку без участі представника позивача. Вказана заява була задоволена судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 11.12.2017. 
		Щодо відсутності представника відповідача в судовому засіданні 11.12.2017, суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони. Оскільки від сторони надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.
		Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне. 
		Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.01.2010 між Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва та Публічним акціонерним товариством Комерційний  банк «Приватбанк» укладено договір № 05/01/10-15 умовами якого передбачено, що банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (з наступними змінами).
		Банк виконує зазначені вище функції в Миколаївській області (п. 2 ст. 1, розділу 1 договору).
		Відповідно до п. 3 ст. 1 розділу 1 договору, взаємовідносини між органами фонду та банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках регулюються порядком, цим договором та договорами про зміну цього договору, що є його невід'ємними частинами.
		Згідно п. 1 ст. 6 розділу 3 договору, за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки органів Фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на банк накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.
		За умовами п. 1 ст. 8 розділу 4 договору, суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі:
		- невідповідності будь-яких реквізитів, зазначених у списках, даним поточного рахунку одержувача пенсії та грошової допомоги;
		- наявності даних про смерть одержувача;
		- закриття поточного рахунку;
		- письмової вимоги органу Фонду.
		Відповідно до п. 3 ст. 8 розділу 4 договору, з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, установи банку, при отриманні такого повідомлення, припиняють зарахування на поточний рахунок суми пенсій та грошової допомоги.
		Згідно з п. 4 ст. 8 розділу 4 договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, банк повертає відповідним органам фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
		Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 01.01.2011 року (п. 1 ст. 10 розділу 5 договору).
		Відповідно до п. 1 ст. 11 розділу 5 договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством.
		В подальшому, 05.01.2011 між Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва та Публічним акціонерним товариством Комерційний  банк «Приватбанк»  укладено додаткову угоду № 1 до договору від 05.01.2010 № 05/01/10-15.
		Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва перебувала ОСОБА_2, яка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 
		Відповідно до списку померлих громадян по управлінню Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Одеським міським відділом реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис про смерть № 12665 від 13.12.2016.
		Як зазначає позивач, ОСОБА_2 було нараховано та перераховано на банківський рахунок пенсію за січень 2017 року у сумі 1 495, 72 грн.
		Листом № 1176/04 від 01.02.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути пенсію, нараховану на ім'я ОСОБА_2 з відсотками за період січень 2017 у розмірі 1 495, 72 грн з рахунка № НОМЕР_1, у зв'язку із смертю отримувача, ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1.  Зазначені кошти позивач просив повернути на рахунок управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, р/р отримувача № НОМЕР_2, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» в м. Миколаєві.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що листом від 24.02.2017 № 20.1.0.0.0/7-20170224/3871 відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, повідомивши, що розпорядження про повернення грошових коштів, зарахованих на рахунок ОСОБА_2 банком виконано в межах наявного залишку у сумі 7, 01 грн, а також повідомлено фонд, що відповідно до п. 4 ст. 8 розділу 4 договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками банк повертає відповідним органам фонду, за їх письмовим розпорядженням, за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
		Розглядаючи спір по суті у даній справі, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим такий висновок з урахуванням наступного. 
		Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК). 
		Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. 
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу (при цьому підстави позову визначає позивач при зверненні до суду першої інстанції). 
		Звертаючись з позовом у даній справі, позивач як підставу позову зазначив ст. 1212 ЦК України, тобто повернення безпідставно набутого майна. 
		Разом з цим, в постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 3-189гс17, суд дійшов наступних висновків.
		За змістом положень ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави  83 ЦК застосовуються також до вимог про: 
		1) повернення виконаного за недійсним правочином; 
		2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 
		3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 
		4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. 
		Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір № 05/01/10-15 умовами якого передбачено, що банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, то такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК як безпідставно набутих. 
		Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК.
		А тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України. 
		Окрім цього, суд апеляційної інстанції також зазначає наступне. 
		Судом першої інстанції також правомірно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках (надалі - Порядок № 1596).
		Відповідно до аб. аб. 1, 2 п. 1 Порядку встановлено, що цей Порядок регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків (далі - поточні рахунки). Уповноваженими банками є банки, визнані переможцями конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з якими за результатами цього конкурсу Мінсоцполітики та Пенсійним фондом укладено відповідні договори.           
		Згідно з пунктом 2 Порядку, виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінсоцполітики за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Відповідно до пункту 13 Порядку, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.
		Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
		Відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
		Виходячи з приписів чинного законодавства, суд зазначає, що відповідач не є набувачем пенсійних коштів пенсіонерки ОСОБА_2, які, в свою чергу, є власністю останньої, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку зазначеного пенсіонера.
		Крім того, відповідно до вищенаведеного п. 4 ст. 8 розділу 4 договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, Банк повертає відповідно органам Фонду, за письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача лише за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
		Суд першої інстанції правомірно зазначив, що з інформації, зазначеної в банківських виписках по рахунку пенсіонерки ОСОБА_2, наданих відповідачем, вбачається, що станом на день оброблення розпорядження позивача про повернення коштів на рахунку ОСОБА_2 перебували кошти у розмірі 7, 01 грн, які і були повернуті відповідачем на рахунок управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, р/р отримувача № НОМЕР_2, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» в м. Миколаєві.
		А тому оскільки позивач повідомив відповідача про факт смерті пенсіонерки ОСОБА_2 тільки 01.02.2017, то у відповідача (до того моменту) були відсутні підстави не здійснювати зарахування на рахунок пенсіонера нарахованої йому суми пенсії.
		За таких обставин, твердження позивача щодо безпідставного отримання відповідачем оспорюваних грошових коштів у сумі 1 488,71 грн є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище нормами закону, а також, погодженими сторонами умовами договору.
		Отже, враховуючи наведе вище, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідач, при здійсненні повернення на вимогу позивача залишку коштів з рахунку пенсіонерки ОСОБА_2 у сумі 7,01 грн, діяв в межах приписів чинного законодавства та умов договору № 05/01/10-15 від 05.01.2010.
		Таким чином, з урахуванням підстав та предмету позову, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги Центрального об'єднаного  управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення  1 488,71 грн не підлягають  задоволенню.
		Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.  
		Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
		Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,- 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13786/17 - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13786/17 - залишити без змін.
		3. Матеріали справи № 910/13786/17 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             О.М. Коротун 
		 
		Судді                                                                                В.В. Сулім
		 
		                                                                                А.Г. Майданевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...