Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/7236/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2017. Зареєстровано: 28.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2018.
Дата набрання законної сили: 26.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/7236/17
		пр.№ 2-о/464/135/17 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   05.12.2017 м.Львів
		Сихівський районний суд м. Львова
		в складі: головуючого судді Мички Б.Р.
		за участю секретаря судового засідання Янишин М.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особаМіністерство соціальної політики України, Російська Федерація,про встановлення факту, що має юридичне значення,
		у с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: отримання поранення при виконанні обов`язку військової служби 06 листопада 2014 року на території Луганської області поблизу села Світличне, Краснодонської міськради, Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Львові. Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .31.07.2014р. він був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та перебував на військовій службі у військовій частині  польова пошта НОМЕР_1 , яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь у бойових діях на сході України.В період з 30.08.2014 по 08.11.2014, з 17.01.2015 по 21.05.2015, 08.06.2015 по 15.06.2015, з 21.06.2015 по 01.07.2015 безпосередньо брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, у складівійськової частини ПП НОМЕР_1 . 6 листопада 2014 року він виконував бойове завдання на блокпосту в районі с.Світличне, Краснодонської міськради, Луганської області. Близько 15:00 год. з боку проросійських бойовиків почався мінометний обстріл зазначеного блокпоста. В результаті обстрілу він отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекової ділянки справа. Первинна медична допомога надавалася в с.Сватове, Сватівського району, Луганської області. З 09.11.2014 по 11.11.2014 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону в м.Харків. Звідти був переведений до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, де йому зробили операцію по видаленню металевого осколка. Після лікування погіршився його психічний стан, часто згадував пережиті події, його турбували настирливі спогади, намагався уникати ситуацій, які нагадують психотравмуючу ситуацію, відчував вину за уникаючу поведінку, напруження, тривогу, невпевненість у своїх діях, погіршився нічний сон, часто прокидався серед ночі через пов`язані з бойовими діями сновидіння. Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, він отримав поранення 06 листопада 2014 року, у зв`язку з чим просить заяву задовольнити.
		Заявник в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
		В судове засідання представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України не з`явився, однак до суду надійшло пояснення Міністерства соціальної політики України, в якому просить розглядати справу без участі його представника.
		В судове засідання представник заінтересованої особи Російської Федерації не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином.
		Суд, заслухавши пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 09.09.1999. 31.07.2014р. він був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та перебував на військовій службі у військовій частині  польова пошта НОМЕР_1 , яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 та довідкою від 10.02.2015 №232.В період з 30.08.2014 по 08.11.2014, з 17.01.2015 по 21.05.2015, 08.06.2015 по 15.06.2015, з 21.06.2015 по 01.07.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, у складівійськової частини ПП НОМЕР_1 , що підтверджується довідками про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 14.07.2015 та 20.08.2015 №2088, №2089, №3040 та №3041.
		Заявник зазначає, що у кінці лютого-на початку березня 2014 року перекинуті з Росії війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.
		Пунктом 2 статті 1 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року №1207-VII 20 лютого 2014 року визначено датою початку тимчасової окупації території України.
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків від 21 квітня 2015 року №337-VII зазначені події розвивалися за таким сценарієм: 
		Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму, відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. За цих обставин лідер партії Русское единство Сергій Аксьонов у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента Російської Федерації забезпечити мир і спокій в Криму. У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, а також Будапештський меморандум, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України  Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. 
		16 березня 2014 року нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим провела так званий референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, проте результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року Територіальна цілісність України.
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів.
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субьектов  Республики Крым и города федерального значения Севастополя.
		15 квітня 2014 року з метою забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захисту інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації Верховною Радою України був прийнятий Закон про тимчасово окуповані території. Цей Закон визначив статус частини території України як тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		14 серпня 2014 року з метою правової протидії агресору Верховною Радою України також був прийнятий Закон України Про санкції від 14 серпня 2014 року №1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо Російської Федерації.
		11 вересня 2014 року на виконання зазначеного Закону України Про санкції Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 11 вересня 2014 року №829-р Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів саме у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.
		Всі вищенаведені в хронологічній послідовності нормативно-правові акти в сукупності відтворюють обставини, що відбувались на частині території України  Автономній Республіці Крим, та вказують на військову агресію Російської Федерації по відношенню до України, наслідком якої стала повна окупація та подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим, яка засуджена міжнародними інстанціями. Після цього Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України.
		Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення Донецької Народної Республіки (07 квітня 2014 року) та Луганської Народної Республіки (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків, прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери ДНР та ЛНР, серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. З метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями  громадянами Російської Федерації батальйон Восток, а також були задіяні такі озброєні групи найманців як Русский сектор та Оплот. За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України. 
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся так званий референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення відповідно Луганської Народної Республіки та Донецької Народної Республіки. Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі. Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність Донецької народної республіки, що підтверджується витягами з інтернет-ресурсів. Так звані референдуми в Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю,- заявила прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Майя Косьянчич.
		23 серпня 2014 року розпочалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад).
		На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил. Після надзвичайного засідання комісії України  НАТО, скликаного 29 серпня 2014 року на прохання України, Генеральний секретар НАТО А.Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних Сил Російської Федерації через східний і південно-східний українсько-російський державний кордон як серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України.
		Іррегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією в агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси. Це підтверджувалося численними затриманими громадянами Російської Федерації та військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації.
		Наступними витягами з інтернет-ресурсів вказуються такі факти:
		28.10.2015 на Луганщині бійці Національної гвардії України затримали підозрілого громадянина з документами ЛНР. Під час перевірки виявилося, що затриманий не мав жодних офіційних документів, які засвідчували б його особу, крім довідки, виданої так званим міністерством внутрішніх справ ЛНР. Зі слів затриманого стало відомо, що він має судимість, мешкає в Магаданській області Російській Федерації, де і відбував покарання строком 4 роки.
		Згідно інформації в статті У Луганській області СБУ затримала російського розвідника від 03.03.2015, що опублікована в Інтернет-джерелі Сьогодні, на Луганщині контррозвідка Служби безпеки України затримала поблизу смт.Станиця Луганська Стаднично-Луганського району Луганської області громадянина Російської Федерації, уродженця Нижньогородської області. Зі слів затриманого стало відомо, що 18 січня 2015 року він переїхав до м.Міллерово (Російська Федерація) та через ПП Ізварине 19 січня 2015 року незаконно потрапив до Луганська під прикриттям  на автомобілі з гуманітарною допомогою. Громадянин Росії повідомив слідчим СБУ, що один його однокурсник Новосибірського вищого військового командного училища  громадянин Російської Федерації  зараз бере участь у бойових діях проти України.
		Інтернет-джерело Магнолія-ТВ 30.08.2014 опублікувало статтю під назвою СБУ затримала російського інструктора бойовиків. Виходячи з її змісту, Служба безпеки України в середині серпня 2014 року затримала громадянина Росії, ОСОБА_2 , 1965р.н., який брав участь у незаконній діяльності в Україні. Громадянин Російської Федерації пояснив, що разом з іншими найманцями незаконно перетнув державний кордон України через російський пункт пропуску за сприяння прикордонників Російської Федерації та представників ЛНР. ОСОБА_2 , який мав досвід гарячих точок, виконував функції інструктора та координував дії окремих груп проросійських бойовиків.
		29 червня 2016 року незалежна неурядова правозахисна організація Міжнародне партнерство за права людини разом із Норвезьким Гельсінським Комітетом та Українською Гельсінською Спілкою представила Звіт Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних атак на сході України. Відповідно до Звіту, перетини кордону та напади на українські території були організовані за допомогою військових підрозділів Російської Федерації. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки; рух російських військових підрозділів на території Російської Федерації і через кордон України; факти нелегальних перетинів українського кордону комбатантами з Російської Федерації, які згодом здійснювали напади на об`єкти військової інфраструктури, державні прикордонні частини та цивільні об`єкти; здійснення атак з локацій військових частин регулярних збройних сил Російської Федерації слугують цьому підтвердженням. Крім того, проаналізовані у звіті докази прямого втручання російських збройних сил, служб безпеки, осіб, які прямо пов`язані з військовими підрозділами Російської Федерації, а також аналіз атак на населені пункти Луганської області влітку 2014 року доводять наявність міжнародного характеру збройного конфлікту на Донбасі.
		Незважаючи на укладення Мінських домовленостей (Мінський протокол від 05 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014 року і Мінський Комплекс заходів від 12 лютого 2015 року), за якими Російська Федерація та підконтрольні їй бандитські угрупування взяли на себе обов`язки по припиненню збройного конфлікту, Російська Федерація з більшою або меншою інтенсивністю продовжує збройну агресію проти України. З моменту підписання 05 вересня 2014 року Мінського протоколу Збройні Сили Російської Федерації та іррегулярні підрозділи російських найманців захопили Донецький аеропорт, місто Дебальцеве та інші населені пункти, розширивши контрольовану ними територію України у Донецькій та Луганській областях більше ніж на 500 квадратних кілометрів. Постачання російських окупаційних сил відбувається, зокрема, за допомогою так званих гуманітарних конвоїв, які регулярно скеровуються Російською Федерацією на територію України шляхом несанкціонованого перетину українсько-російського державного кордону всупереч чинному законодавству України та міжнародним правилам, встановленим Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, що ставить під сумнів гуманітарний характер таких конвоїв. Під виглядом виконання Мінського комплексу заходів від 12 лютого 2015 року російська сторона здійснює перегрупування своїх збройних підрозділів, важких озброєнь, концентрацію їх на Артемівському, Волноваському, Донецькому, Маріупольському напрямках, а також постійно тримає біля українсько-російського кордону численне угрупування своїх регулярних Збройних Сил.
		Парламентська асамблея Ради Європи 12 жовтня 2016 року прийняла дві резолюції по Україні, в яких російсько-український конфлікт визначений як російська агресія, і міститься заклик до РФ вивести свої війська з Донбасу. Мова йде про звіт чеського депутата Христини Зеленкової Політичні наслідки російської агресії в Україні, за який проголосували 73 члена ПАРЄ, і звіт німецького політика ОСОБА_3 .
		Заявник додатково зазначає, що 15 листопада 2016 року Третім комітетом (фокусується на тематиці прав людини) Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена резолюція Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна), відповідно до якої Росія визнана державою-окупантом. Згадана резолюція Третього комітету була підтримана Генеральною асамблеєю ООН, яка 19 грудня 2016 року ухвалила резолюцію, згідно якої Росія визнана державою-окупантом.
		Крім цього, Гаазький трибунал визнав, що ситуація на території Криму та Севастополя є рівнозначною міжнародному збройному конфлікту між Україною і РФ. Це вказано в щорічному звіті попереднього розслідування прокурора Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда від 14 листопада 2016 року. Судом також визначено, що встановлення факту правомірності початкової інтервенції, яка мала наслідком за собою окупацію територій України, не є необхідним. Таким чином даний міжнародний конфлікт може бути розслідуваний згідно норм Римського Статуту.
		Як наслідок, 15 листопада 2016 року Російський президент Володимир Путін підписав розпорядження, відповідно до якого РФ виходить з угоди про Римський статут Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Міжнародний кримінальний суд  орган, покликаний здійснювати правосуддя від імені світової спільноти щодо осіб, винних у скоєнні найтяжчих злочинів: геноциду, агресії, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Кожен з цих термінів трактується по-різному судовим правом різних країн, проте державу, яка приєдналася до Статуту МКС, підтверджують, що вони розуміють їх однаково.
		Згідно зі ст. 1 ЗУ Про оборону України від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія  це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України. 
		Як наслідок, Україною, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями, якою визнано тимчасово окупованими територіями, якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до ЗУ Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		За змістом абзацу 2 постанови Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій ДНР та ЛНР, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян від 04 лютого 2015 року №145-VIII, з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Результатом такого звернення стало визнання міжнародним співтовариством через схвалення 08 липня 2015 року переважною більшістю членів Парламентської Асамблеї ОБСЄ двох резолюцій, зокрема Резолюції Продовження очевидних грубих і невиправлених порушень Російською Федерацією міжнародних норм і принципів ОБСЄ та резолюції Викрадені і незаконно утримувані громадяни України на території Російської Федерації, які засвідчили факт здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти держави України та факт протиправності утримання українських політичних в`язнів в Російській Федерації.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів а, b, c, d та g статті 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї ООН Визначення агресії від 14 грудня 1974 року. 
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Так, резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 09 квітня 2014 року рішуче засуджує дозвіл Ради Федерації Росії на застосування військової сили в України, російську військову агресію та подальшу анексію Криму, що є явним порушенням міжнародного права.
		Резолюція Європарламенту (2014/2965 (RSP)) від 15 січня 2015 року щодо ситуації в Україні рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкреслює, що такі дії є порушенням міжнародного права.
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи Зниклі особи під час конфлікту в Україні від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації та вводить термін окупований по відношенню до Автономної Республіки Крим та м.Севастополь.
		Відповідно до Заяви Міністерства закордонних справ України щодо виконання Мінських домовленостей від 01 березня 2016 року з моменту початку агресії загинуло понад 2 600 українських військовослужбовців та понад 9 000 було поранено.
		Згідно з ч.2 ст.61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч.2 ст.61 ЦПК України.
		Отже, наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так і міжнародними інстанціями.
		ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення 06 листопада 2014 року. В той же час, як свідчать засоби масової інформації, зокрема стаття Ситуація на сході країни (карта АТО) станом на 12:00 7 листопада 2014 року за даними РНБО України від 07.11.2014 року в Інтернет-виданні Ukr.Media до зони бойових дій на сході України з території Російської Федерації не припиняється постачання військової техніки та живої сили противника. Позиції української армії неподалік смт.Сентянівка (Фрунзе), Слов`яносербського району, Луганської області та м.Гірське, Попаснянського району Луганської області проросійські бойовики обстріляли з Градів. З мінометів бойовики обстріляли позиції під селищем Кримське, Новоайдарського району, Луганської області та понтонну переправу біля смт.Нижнє, Попаснянського району, Луганської області.
		На сторінках Інтернет-порталу Тиждень.ua розміщена стаття Гірські снайпери в АТО від 04 лютого 2016 року, в якій вказано, що в середині жовтня українських бійців перевели в саму Станицю Луганську, Станично-Луганського району, Луганської області три важливих опорних пункти. Через річку від українських військових стояли проросійські бойовики, які часто обстрілювали позиції українських бійців. 3 листопада 2014 року на День української артилерії проросійські бойовики обстріляли опорний пункт ЗСУ з 120 мм мінометів. 
		В статті У передмісті Станиці Луганської ідуть бої від 26 листопада 2014 року, яка опублікована в Інтернет-джерелі УНІАН, зазначено, що як повідомляється на офіційному сайті глави Луганської ОДА Геннадія Москаля, обстрілів зазнали населені пункти Кримське, Новоайдарського району Луганської області, с.Артема та с.Верхня Вільхова, Станично-Луганського району, Луганської області. В районі рибгоспу ведуться постійні обстріли. Після опівночі було здійснено кілька залпів із систем Град. Снаряди вибухнули в районі с.Верхня Вільхова, Станично-Луганського району, Луганської області. 
		Дані статті, як і низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет-видань та в офіційних джерелах, підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі села Світличне, Краснодонської міськради, Луганської області, і саме цим військам протистояли військові української армії, що відносились до складу в/ч пп НОМЕР_1 , в якій проходив військову службу заявник.
		Згідно з виписним епікризом (медична карта стаціонарного хворого №13678) солдат ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у І відділенні ВМКЦ Західного регіону з 12.11.2014 по 10.12.2014. ПХО рани виконано 07.11.2014 в 59 ВМГ. В подальшому перебував на лікуванні в урологічному відділенні Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (з 09.11.2014 по 11.11.2014). По етапах евакуації залізничним транспортом переведений у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону. Госпіталізований у І відділення. За результатами проведеного обстеження встановлено клінічний діагноз: а) основний: Вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекової ділянки справа (06.11.2014). Стан після первинної хірургічної обробки рани (07.11.2014); б) ускладнення основного; в) супутній.
		Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 05478-16 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня з 30.08.2016 по 21.09.2016 з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад.
		Згідно з витягом із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16 липня 2015 року № 478, отримана ним травма: «Стан після первинної хірургічної обробки (07.11.2014р.), повторних хірургічних обробок (18.11.2014р.; 30.11.2014р.) з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення поперекової ділянки справа (06.11.2014р.)  поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини.
		Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 001719 від 20.07.2015 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 5%.
		Згідно з витягом з наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2015 №189 ОСОБА_1 був визнаний таким, що з 01 вересня 2015 року справи та посаду здав та з 01 вересня 2015 року виключений зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік.
		За таких обставин суд прийшов до висновку, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, ОСОБА_1 отримав поранення 06 листопада 2014 року, та внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено право ОСОБА_1 на життя і здоров`я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
		Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 отримав поранення при виконанні обов`язку військової служби 06 листопада 2014 року на території Луганської області поблизу села Світличне, Краснодонської міськради, Луганської області, яке сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та те, що встановлення даного факту необхідне для набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст.209,212-215,218,256,257-259ЦПК України,
		 
		у х в а л и в:
		заявузадовольнити.
		Встановитиюридичний факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 06 листопада 2014 року на території Луганської області поблизу села Світличне, Краснодонської міськради, Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів із дня його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку із дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання такої рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя   Б.Р. Мичка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...