Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/5521/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2018. Зареєстровано: 21.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2018.
Дата набрання законної сили: 19.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УКРАЇНА
		БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		справа № 361/5521/17
		провадження № 2-о/361/162/17
		06.12.2017
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		06 грудня 2017 року м. Бровари
		Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
		 головуючого судді Петришин Н.М., за участю секретаря  Плиси В.О.,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за заявою  ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		 в с т а н о в и в :
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, що її син  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув при виконанні обов`язку військової служби у січні 2015 року, в районі аеропорту «Донецьк» імені С. Прокоф`єва внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		23 серпня 2014 року Броварським ОМВК Київської області, син заявника - ОСОБА_2 призваний на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України, а у період із 15 листопада 2014 року по 20 січня 2015 року ОСОБА_2 безпосередньо брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах с. Водяне, с. Опитне, с. Піски. Донецької області, термінал Донецького аеропорту Донецької області, у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
		Зі слів бойових товаришів ОСОБА_2 стало відомо, що востаннє вони його бачили 20 січня 2015 року під час виконання бойового завдання в районі Донецького аеропорту, того ж дня, коли він отримав поранення. Після цього зв`язок із ОСОБА_2 обірвався і його місце перебування стало невідоме.
		За наслідками зникнення ОСОБА_2 та на підставі наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_1 від 22 січня 2015 року за № 22 призначено службове розслідування по факту з`ясування місця знадходження особового складу частини НОМЕР_1 , які виконували бойове завдання в районі Донецького аеропорту, в період з 18 січня по 20 січня 2015 року. У ході такого розслідування встановлено, що 20 січня 2015 року під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на території Донецькій області в районі Донецького аеропорту під час відбиття атаки на Донецький аеропорт з боку проросійських бойовиків були захоплені в полон військовослужбовці військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , які були впізнані військовослужбовцями частини по фотокарткам та по відео з Інтернет-ресурсів. Місце перебування вищевказаних військовослужбовців, у тому числі стрільця-номера обслуги 1-ї аеромобільно-десантної роти ОСОБА_2 вважається невідомим, ймовірно останні загинули в Донецькому аеропорту під час виконання бойового завдання.
		23 квітня 2015 року відповідно до телефонного повідомлення чергового лікаря моргу центральної міської лікарні № 4 м. Дніпропетровська стало відомо, що за результатами чергового обміну з боку проросійських бойовиків до моргу доставлено 22 загиблих військовослужбовців з терміналу Донецького аеропорту. По збігу ДНК одним із загиблих військовослужбовців являється рядовий запасу ОСОБА_2 - стрілець-номер обслуги аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_1 . 
		24 квітня 2015 року у приміщенні КЗ «ОБ СМЕ» ДОР Ленінського відділення за участю сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проводилося впізнання трупа №521/Л, після чого встановлено, що труп №521/Л за всіма ознаками відповідає особі ОСОБА_2 , який є рідним братом ОСОБА_5 
		25 квітня 2015 року ОСОБА_2 поховано.
		Заявник вважає, що саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який розпочатий Російською Федерацією, її син - ОСОБА_2 загинув в районі аеропорту «Донецьк» імені С. Прокоф`єва у січні 2015 року.
		Внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області порушено невід`ємне право на життя її сина, тому вона змушена звернутися із даною заявою, в якій просить встановити юридичний факт загибелі її сина  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби у січні 2015 року, в районі аеропорту «Донецьк» імені С. Прокоф`єва внаслідок збройної агресії Російської федерації проти України.
		Встановлення даного юридичного факту для заявника обумовлене тим, що вона має на меті визначити ОСОБА_2 статус як особи, яка стала жертвою міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного права.
		У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_6 заяву підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином. До початку розгляду справи направив клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без участі їх представника.
		Представник Російської Федерації в особі Посольства Російської Російської Федерації в Україні у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не відомі.
		Заслухавши пояснення сторони заявника, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Матеріалами справи встановлено, що заявник перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 .
		Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Внаслідок розірвання шлюбу із ОСОБА_3 , прізвище заявника із « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_8 », про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 15 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с. 32).
		Зі змісту копії довідки № 471, виданої 24.11.2014 р. Військовою частиною  польова пошта НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року № 607/2014 призваний для проходження військової служби по мобілізації, та у зв`язку із цим, перебуває у службовому відрядженні в районі виконання бойових завдань особовим складом частини (наказ № 39 від 08 листопада 2014 року) та з 20 листопада 2014 року виконує завдання забезпечення виконання завдань в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях по врегулюванню кризової ситуації в Україні (а.с. 33).
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Залучення регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)».
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		\
		 
		 
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпечної ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпечних міркувань чи задля захисту своїх «співвітчизників, що проживають за кордоном»; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації. 
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької області.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Так, матеріалами справи встановлено, що з 20 листопада 2014 року ОСОБА_2 приступив до виконання завдань на території Донецької та Луганської областей України по врегулюванню кризової ситуації в Україні у складі військової частини  польова пошта НОМЕР_1 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон).
		Зі змісту наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 за № 22 вбачається, що 22 січня 2015 року призначено службове розслідування по факту з`ясування місця находження особового складу частини НОМЕР_1 , які виконували бойове завдання в районі Донецького аеропорту у період з 18 січня по 20 січня 2015 року (а.с. 103).
		Як зазначено у витязі з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 06 лютого 2015 року № 37, під керівництвом голови комісії - заступника командира батальйону по роботі з особовим складом, майором ОСОБА_9 проведено службове розслідування по захопленню та незаконному утриманню на території непідконтрольній органам державної влади України особового складу частини та по особовому складу місце перебування якого невідомо. У ході розслідування встановлено, що 20 січня 2015 року під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на території Донецькій області в районі Донецького аеропорту під час відбиття атаки на Донецький аеропорт з боку проросійських бойовиків були захоплені в полон військовослужбовці військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (а.с. 105-107)
		 
		Також, відповідно до вищевказаного витягу із наказу, місце перебування вищевказаних військовослужбовців, у тому числі стрільця-номера обслуги 1-ї аеромобільно-десантної роти ОСОБА_2 вважається невідомим, ймовірно останні загинули в Донецькому аеропорту під час виконання бойового завдання. 
		Матеріалами справи встановлено, що за наслідками зникнення ОСОБА_2 родина останнього звернулася із заявами у МВС, СБУ, прокуратуру, з метою розшуку ОСОБА_2 . 
		Зокрема, згідно довідки від 25 лютого 2015 року, виданої слідчим управлінням ГУМВС України в Київській області, досудовим слідством у кримінальному провадженні по факту безвісного зникнення 17 січня 2015 року в зоні проведення бойових дій військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування останнього не встановлене (а.с. 108).
		Відповідно до листа від 06 березня 2015 року за №33/1749, наданого Штабом Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Службою безпеки у взаємодії з Міністерством оборони, МВС, Держприкордонслужбою України із залученням громадських та волонтерських організацій вживаються всі можливі заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 (а.с. 109).
		Зі змісту довідки про загибель військовослужбовців під час участі в АТО вбачається, що станом на 23 квітня 2015 року відповідно до телефонного повідомлення чергового лікаря моргу центральної міської лікарні №4 м. Дніпропетровська стало відомо, що за результатами чергового обміну з боку проросійських бойовиків до моргу доставлено 22 загиблих військовослужбовців з терміналу Донецького аеропорту. По збігу ДНК, одним із загиблих військовослужбовців являється рядовий запасу ОСОБА_2 - стрілець-номер обслуги аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (а.с. 110).
		Згідно протоколу пред`явлення трупа для впізнання від 24 квітня 2015 року, у приміщенні КЗ «ОБ СМЕ» ДОР Ленінського відділення за участі сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проводилося впізнання трупа №521/Л, у результаті чого встановлено, що труп №521/Л за всіма ознаками відповідає особі ОСОБА_2 , який є рідним братом ОСОБА_5 (а.с. 112).
		Як вбачається із лікарського свідоцтва про смерть за № 521/Л від 24 квітня 2015 року причиною смерті у січні 2015 року ОСОБА_2 послужило ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, отримані під час виконання бойового завдання рядовим ОСОБА_2 , послужили причиною його смерті у січні 2015 року (а.с. 122-124).
		25 квітня 2015 року виконавчим комітетом Cвітильнянської сільської ради Броварського району Київської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , відповідно до змісту якого ОСОБА_2 помер у січні 2015 року у місті Донецьк, Україна (а.с. 124).
		Відповідно до витягу із наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 квітня 2015 року №81 рядового ОСОБА_2 стрільця-номера обслуги аеромобільно-десантного взводу 1-ї аеромобільно-десантної роти, який загинув у січні 2015 року під час виконання бойового завдання в результаті ведення бою з проросійськими бойовиками в терміналі Донецького аеропорту (м. Донецьк), з 27 квітня 2015 року виключено зі списків особового складу частини та Збройних Сил України у зв`язку зі смертю (а.с. 36).
		Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 03 травня 2015 року №282/2015 солдата ОСОБА_2 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (а.с. 125).
		Як вбачається зі змісту витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16 червня 2015 року за № 2236 травма і смерть молодшого рядового ОСОБА_2 пов`язані із виконанням обов`язків військової служби (а.с. 126).
		Указом ОСОБА_10 і всієї Руси-України від 12 січня 2016 року №9412 ОСОБА_2 нагороджено медаллю «За жертовність і любов до України» (а.с. 127).
		07 червня 2016 року Броварський ОМВК Київської області видано заявнику посвідчення «члена сім`ї загиблого» військовослужбовця серії НОМЕР_4 (а.с. 128).
		У серпні 2016 року Всеукраїнською спілкою учасників бойових дій в АТО «побратими України» солдата ОСОБА_2 нагороджено нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» посмертно (а.с. 129).
		Згідно зі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_11 , як рідна мати є спадкоємцем першої черги за законом після ОСОБА_2 , у зв`язку із чим має необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами.
		З огляду на вищевикладені обставини вбачається, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_2 , передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 , проходячи військову службу у військовій частині  польова пошта НОМЕР_1 , загинув у результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановлення даного юридичного факту ОСОБА_1 необхідно для визначення ОСОБА_2 статусу як жертві міжнародного збройного конфлікту, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись статтею 8 розділу II Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст. 212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України, суд,-
		 в и р і ш и в :
		Заяву задовольнити.
		Встановити факт загибелі  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби у січні 2015 року, в районі аеропорту «Донецьк» імені С. Прокоф`єва внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		 
		Суддя Н.М. Петришин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...