Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/18637/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2018. Зареєстровано: 20.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2018.
Дата набрання законної сили: 06.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/18637/17 
		 
		  
		 РІШЕННЯ
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  
		  
		 
		 23 січня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд 
		 Хмельницької області в складі:
		 головуючого-судді Мазурок О.В.
		 при секретарі Конопко А.П.
		 з участю заявника ОСОБА_1 
		 представника заявника ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за заявою ОСОБА_1  про встановлення факту, що має юридичне значення, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просить встановити факт загибелі ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 22 травня 2014 року поблизу м. Волноваха, Волноваського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		 На обґрунтування заяви ОСОБА_1  зазначила, що вона 09 серпня 2003 року одружилася з ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 11 квітня 2014 року Дунаєвецьким РВК Хмельницької області її чоловіка ОСОБА_3 , як офіцера запасу, було призвано за мобілізацією на військову службу до лав Збройних Сил України та направлено для проходження служби у 51-у окрему механізовану бригаду (на даний час реформована в 14-у ОМБР), дислоковану у Володимирі-Волинському Волинської області.
		Як загальновідомо, у кінці лютого-на початку березня 2014 року перекинуті з Росії війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.
		 Відповідно до п.2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» від 15 квітня 2014 року №1207-УІІ, 20 лютого 2014 року визначено датою початку тимчасової окупації території України.
		 Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-УІІІ, зазначені події розвивалися за таким сценарієм: збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року , для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особливий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		 Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України.
		 Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної Республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної Республіки» (27 квітня 2014 року).
		 Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 
		21 квітня 2015 року №337-УІІІ, зазначені події розвивалися за таким сценарієм: протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями  громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також заподіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.
		 11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся так званий референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою.
		 23 серпня 2014 року розпочалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Заподіяня регулярних Збройних сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересування російських військ».
		 Отже, наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так і міжнародними інстанціями.
		 Після навчання на Львівському та Рівненському полігонах підрозділ, у якому служив ОСОБА_3 було переведено на Донеччину, де перед ним та його побратимами було постановлено завдання встановити блокпост. 22 травня 2014 року близько 6 год. ранку між ОСОБА_6 та Володимирівкою поблизу міста Волноваха, Донецької області, блокпост 51-ї окремої механізованої бригад був атакований диверсійно-терористичною групою проросійських бойовиків «ДНР». За словами очевидців, проросійські бойовики приїхали на двох позашляховиках і почали несподіваний масовий обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів та ПЗРК. Так, в результаті обстрілу один із снайперів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Так, внаслідок бою її чоловік ОСОБА_3 загинув разом із 17- ма своїми бойовими побратимами.
		 Згідно лікарського свідоцтва про смерть №107В, виданого 22 травня 2014 року Донецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, свідоцтвом про смерть від 27 травня 2014 року серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Лисецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, отримані під час виконання бойового завдання множинні кульові поранення тулуба з ушкодженням внутрішніх органів, внутрішня кровотеча, послужили причиною смерті ОСОБА_3 22 травня 2014 року.
		 23 травня 2014 року у приміщенні моргу м. Волноваха Волноваського району Донецької області, у присутності понятих та за участі свідків було проведено впізнання невідомого чоловіка, який загинув внаслідок кульового поранення. Згідно протоколу пред`явлення трупа для впізнання, свідками було підтверджено, що знайдений труп за всіма ознаками повністю відповідає особі покійного ОСОБА_3 .
		 Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 травня 2013 року №113, молодшого лейтенанта ОСОБА_3  командира розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку з смертю.
		 Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 13 червня 2014 року №1617, множинне кульове поранення тулуба з ушкодження внутрішніх органів молодшого лейтенанта ОСОБА_3 стало причиною його смерті. Крім того, дана постанова Військово-лікарської комісії встановлює, що таке поранення і вищевказана причина смерті пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
		 Указом Президента України від 04 червня 2015 року №311/2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ОСОБА_3 було посмертно нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
		 А тому, вона вважає, що саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, її чоловік ОСОБА_3 , загинув поблизу м. Волноваха Волноваського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 Вважає, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її чоловіка, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		 Її звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту поранення та загибелі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 22 травня 2014 року у складі 51-ї окремої механізованої бригади (в/ч НОМЕР_2 в/ч пп В-3938) поблизу міста Волноваха Волноваського району Донецької області України, що сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України обумовлено, тим, що вона має на меті визначення статусу ОСОБА_3 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і Хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.
		 Заявниця та представник заявниці в судовому засіданні заяву підтримали.
		 Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
		Вислухавши пояснення заявниці, представника заявників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 Судом встановлено, що 11 квітня 2014 року Дунаєвецьким РВК Хмельницької області чоловіка позивача - ОСОБА_3 , як офіцера запасу, було призвано за мобілізацією на військову службу до лав Збройних Сил України та направлено для проходження служби у 51-у окрему механізовану бригаду (на даний час реформована в 14-у ОМБР), дислоковану у Володимирі-Волинському Волинської області.
		 Відповідно до п.2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» від 15 квітня 2014 року №1207-УІІ, 20 лютого 2014 року визначено датою початку тимчасової окупації території України.
		 Згідно з Постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 
		21 квітня 2015 року №337-УІІІ, зазначені події розвивалися за таким сценарієм: збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року , для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особливий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		 Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної Республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної Республіки» (27 квітня 2014 року).
		 Згідно з Постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 
		21 квітня 2015 року №337-УІІІ, зазначені події розвивалися за таким сценарієм: протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями  громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.
		 11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся так званий референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою.
		 23 серпня 2014 року розпочалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересування російських військ».
		 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кебет-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права».
		 Резолюція Парламентської Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині території Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		 Після навчання на Львівському та Рівненському полігонах підрозділ, у якому служив ОСОБА_3 було переведено на Донеччину, де перед ним та його побратимами було постановлено завдання встановити блокпост. 22 травня 2014 року близько 6 год. ранку між ОСОБА_6 та Володимирівкою поблизу міста Волноваха, Донецької області, блокпост 51-ої окремої механізованої бригади був атакований диверсійно-терористичною групою проросійських бойовиків «ДНР». За словами очевидців, проросійські бойовики приїхали на двох позашляховиках і почали несподіваний масовий обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів та ПЗРК. Так, в результаті обстрілу один із снайперів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Так, внаслідок бою ОСОБА_3 загинув разом із 17- ма своїми бойовими побратимами.
		 Згідно лікарського свідоцтва про смерть №107В, виданого 22 травня 2014 року Донецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, свідоцтвом про смерть від 27 травня 2014 року серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Лисецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, отримані під час виконання бойового завдання множинні кульові поранення тулуба з ушкодженням внутрішніх органів, внутрішня кровотеча, послужили причиною смерті ОСОБА_3 22 травня 2014 року.
		 23 травня 2014 року у приміщенні моргу м. Волноваха Волноваського району Донецької області, у присутності понятих та за участі свідків було проведено впізнання невідомого чоловіка, який загинув внаслідок кульового поранення. Згідно протоколу пред`явлення трупа для впізнання, свідками було підтверджено, що знайдений труп за всіма ознаками повністю відповідає особі покійного ОСОБА_3 .
		 Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 травня 2013 року №113, молодшого лейтенанта ОСОБА_3  командира розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку з смертю.
		 Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 13 червня 2014 року №1617, множинне кульове поранення тулуба з ушкодження внутрішніх органів молодшого лейтенанта ОСОБА_3 стало причиною його смерті. Крім того, дана постанова Військово-лікарської комісії встановлює, що таке поранення і вищевказана причина смерті пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
		 Указом Президента України від 04 червня 2015 року №311/2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ОСОБА_3 було посмертно нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
		 Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		 Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід встановити факт загибелі ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 22 травня 2014 року поблизу м. Волноваха, Волноваського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		 Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст.ст. 293, 294, 315, 319, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 Вимоги заяви задоволити.
		 Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3  
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 
		22 травня 2014 року поблизу м. Волноваха, Волноваського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .
		 
		 Заявник: ОСОБА_1 , проживає в 
		АДРЕСА_1 ;
		 Заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, яке знаходиться в м. Київ вул.. Еспланадна, 8/10;
		 Російська Федерація, адреса для листування: Посольство Російської Федерації в Україні, м. Київ Повітрофлотський проспект, 27.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...