Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/977/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2018. Оприлюднено: 13.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		12 липня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 372/977/16-ц
		 
		провадження № 61-30624св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідачі: публічне акціонерне товариство «Сведбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_6,
		представник товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Ковалевський Євген Володимирович,
		представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8,
		треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Євровал», Державна реєстраційна служба України, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, на рішення Обухівського районного суду Київської області, у складі судді Потабенко Л. В., від 20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Приходька К. П., Фінагєєва В. О., від 20 липня 2017 року, 
		В С Т А Н О В И В :
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк», банк), товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), ОСОБА_6, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Євровал» (далі - ТОВ «Євровал»), Державна реєстраційна служба України, про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
		Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 09 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2626/0908/71-017, згідно з умовами якого банк набув право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 90 900 доларів США на строк до 08 вересня 2023 року. Кредитні кошти надані для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_9 з метою придбання двохкімнаткої квартири під № АДРЕСА_1. 09 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 2626/0908/71-017-Z-1 на забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору. 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15. Також 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами. Письмове повідомлення про відступлення прав за іпотечним договором, як і докази такого відступлення до позивача не надходили та надані не були. Відповідно, жодних обов'язків перед ТОВ «ФК «Вектор Плюс» згідно норм чинного законодавства у ОСОБА_4 не виникло. 17 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Євровал» було укладено договір купівлі-продажу квартири (з відкладною умовою), згідно з яким ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передав у власність ТОВ «Євровал» квартиру АДРЕСА_1. 23 березня 2016 року було укладено договір дарування, в результаті якого власником спірної квартири стала ОСОБА_6 Позивач вважає, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не дотримано імперативних норм права щодо процедури дострокового повернення кредиту, процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про те, що реєстрація права власності на квартиру, яка є власність позивача, за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відбулась неправомірно. Жодних правових підстав для продажу предмету іпотеки ТОВ «Євровал», а надалі і для переходу права власності до ОСОБА_6 не було, і спірна квартира перебуває у її володінні безпідставно та незаконно.
		Із урахуванням зазначеного, а також уточнених позовних вимог, позивач просила позов задовольнити, визнати недійсним договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, який був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у частині передачі боргу по кредитному договору № 026/0806/88-013 від 17 серпня 2008 року. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 52,89 кв. м та визнати за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру.
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона не була письмово повідомлена про відступлення прав за іпотечним договором, однак жодних доказів на підтвердження даних тверджень позивачем надано не було. 
		У позивача перед ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором № 2626/0908/71-017 була наявна заборгованість, а тому на виконання кредитного договору за умовами іпотечного договору та на підставі статті 36 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, яким є ТОВ «ФК «Вектор Плюс», що придбало право вимоги заборгованості по кредитному договору та права за іпотечними договорами, мало право самостійно обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, продажу від свого імені предмета іпотеки. Вимога позивача про визнання за нею права власності на зазначену квартиру не підлягає задоволенню з тих підстав, що ОСОБА_6 у встановленому законом порядку набула право власності на це майно шляхом укладення договору дарування та станом на день розгляду справи позбавлена його не була, а тому відсутні правові підстави для витребування з її володіння на користь позивача вищевказаного майна
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що доводи ОСОБА_4 про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, зокрема, статей 4, 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», статей 203, 215, 316, 317, 386, 387, 388 ЦК України не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи.
		У серпні 2017 року ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не мало права на придбання права вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання, що свідчить про незаконність оскаржуваного правочину. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не має ліцензії на здійснення валютних операцій, а тому не може бути новим кредитором. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було протиправно набуто у власність спірну квартиру та передано ТОВ «Євровал» на підставі договору купівлі-продажу, після чого було укладено договір дарування та власником квартири стала ОСОБА_6 Судами також не взято до уваги доводи позивача щодо порушення вимог Закону України «Про іпотеку». Відповідно до вказаного Закону передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. У скаржника відсутній такий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, факт відсутності даного договору не заперечувався ТОВ «ФК «Вектор Плюс». 
		Ухвалюючи судові рішення, судами попередніх інстанцій не враховано недотримання ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передбаченого законодавством про іпотеку порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач посилається на те, що іпотекодержателем не було надіслано письмову вимогу боржнику про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених договором іпотеки. Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки лише після направлення вимоги про усунення порушення іпотекодавцю і лише у разі невиконання її останнім у тридцятиденний строк. Боржник вважається належним чином повідомленим у тому разі, коли не лише відправлено на адресу такого боржника відповідний лист, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Таким чином переоформлення права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було здійснено незаконно.
		Заявник посилається також на ту обставину, що право власності на предмет іпотеки було набуто ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що виключає правомірність переоформлення права власності на спірне майно.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.
		У вересні 2017 року від відповідачів ОСОБА_6, в особі представника ОСОБА_8, та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, які мотивовано тим, що оскаржені судові рішення ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи усі фактичні обставини справи. Судами попередніх інстанцій у повному обсязі з'ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Судами встановлено, що 09 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 2626/0908/71-017.
		Відповідно до умов укладеного правочину банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 90 900 доларів США на строк по 08 вересня 2023 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а ОСОБА_4 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.
		Кредитні кошти були призначені для здійснення ОСОБА_4 розрахунків по договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_9 двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 11-15 т. 1 ).
		09 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 2626/0908/71-017-Z-1, яким забезпечено належне виконання ОСОБА_4 вимог кредитного договору № 2626/0908/71-017 від 09 вересня 2008 року, а також всіх додаткових угод, що укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов. 
		На забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_4 передала в іпотеку ВАТ «Сведбанк» належне їй на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 16-17 т. 1).
		03 жовтня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до іпотечного договору № 2626/0908/71-017-Z-1 від 09 вересня 2008 року, якою сторони домовилися викласти пункт 2 договору у наступній редакції: «На забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_1. 
		Предмет іпотеки належав іпотекодавцю на підставі укладеного із ОСОБА_9 договору купівлі-продажу квартири та зареєстрованого в Обухівському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 23 вересня 2008 року в реєстровій книзі № 2 за реєстровим номером 2/33, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л. Г., реєстровий номер 4985 від 09 вересня 2008 року (а. с. 18 т. 1).
		28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладений договір факторингу № 15.
		Відповідно до умов цього правочину ПАТ «Сведбанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених в реєстрі заборгованості боржників, які належали банку, а ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло права вимоги такої заборгованості від боржників та передало банку за плату грошові кошти у розмірі, що становить ціну продажу, у порядку, передбаченому цим договором (а. с. 23-26 т. 1).
		28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, зокрема, за укладеним із позивачем іпотечним договором.
		Згідно з пунктом 2.2 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором новий іпотекодержатель протягом двадцяти банківських днів з моменту набуття чинності цим договором зобов'язаний надіслати боржнику та іпотекодавцю (якщо він є відмінним від боржника) письмове повідомлення про відступлення прав за іпотечним договором на користь нового іпотекодержателя за формою, наведеною у додатку № 2 до цього договору, а первісний іпотекодержатель зобов'язаний забезпечити нового іпотекодержателя протягом п'яти банківських днів з моменту набуття чинності цим договором відповідною кількістю оформлених повідомлень на адресу боржників та іпотекодавців (якщо вони є відмінними від боржників) про відступлення прав за іпотечним договором. 
		Копії поштової квитанції про направлення повідомлення новий іпотекодержатель зобов'язаний передати первісному іпотекодержателю протягом 10 робочих днів з моменту відправлення за актом прийому-передачі.
		17 квітня 2015 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс», реалізуючи своє право іпотекодавця, звернуло стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, зареєструвавши за собою право власності на вказану квартиру, номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9406074.
		17 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Євровал» був укладений договір купівлі-продажу квартири (з відкладною умовою), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передало у власність, а ТОВ «Євровал» прийняло у власність квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 7 т. 2).
		23 березня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_11 подарував, а ОСОБА_6 прийняла у дар спірну квартиру.
		Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дідківською Ю. В., який зареєстровано в реєстрі за № 331 (а. с. 17 т. 2).
		Відповідно до інформаційної довідки № 56239855 від 29 березня 2016 року, власником квартири АДРЕСА_1, є ОСОБА_6 на підставі договору дарування (а. с. 20-23 т. 1).
		Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом (стаття 514 ЦК України).
		Статтею 516 ЦК України і статтею 24 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмо повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
		Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частини перша друга статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
		Рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» ОСОБА_4 не оскаржено.
		Пунктом 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті   37   Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
		У відповідності до пункту 12.3 іпотечного договору від 09 вересня 2008 року № 2626/0908/71-017-Z-1, укладеного між позивачем та банком, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» під час укладання оспорюваного договору було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення правочину. 
		ОСОБА_4 не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому у ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як нового кредитора (іпотекодержателя), виникло право вимагати повернення кредиту та сплати інших передбачених договором платежів, у тому числі і звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі пункту 12.3.1 іпотечного договору від 09 вересня 2008 року, укладеного між позивачем та банком.
		Обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій про те, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному спорі між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення права вимоги, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
		Враховуючи заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що не є підставою для задоволення позовних вимог і положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки за спірним договором від 28 листопада 2012 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», нерухоме майно не відчужувалось. Вимоги указаного Закону розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору від 09 вересня 2008 року.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи).
		Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді            Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...