Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/1113/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2018. Оприлюднено: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		12 липня  2018 р.
		м. Київ
		 
		справа № 296/1113/16-к
		провадження № 51-729км18
		 
		Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           Могильного О. П.,
		суддів:                       Марчука О. П., Наставного В. В.,
		секретаря 
		судового засідання Анзійчук Ю.В.,
		за участю:
		прокурора                 Вергізової Л. А.,
		засудженого             ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
		захисника                  Шарої Є. М.  (в режимі відеоконференції),
		потерпілої                  ОСОБА_4
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області та захисника Шарої Є.М. на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060020000024 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Житомира, зареєстрованого за адресою:       АДРЕСА_1 раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування  покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2017 року зазначений вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
		 
		Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за те, що він 01 січня 2016 року, приблизно о 21 год., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків під час словесного конфлікту з сестрою ОСОБА_4, умисно заподіяв останній середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційних скаргах:
		- заступник прокурора Житомирської областізазначає вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує, що суд безпідставно застосував ст. 75 КК України та призначив                      ОСОБА_2 м'яке покарання, не врахувавши думку потерпілої і ставлення обвинуваченого до скоєного ним злочину. Стверджує, що суд апеляційної інстанції формально розглянувши провадження не перевірив та не спростував усіх доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання та постановив ухвалу, зміст якої не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		 
		- захисник Шара Є.М. вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону  та просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.  Зазначає про недопустимість доказів, якими суд обґрунтував доведеність вини ОСОБА_2  у вчиненні злочину,  безпідставність задоволення цивільного позову потерпілої як такого, що не підтверджений належними доказами, формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Засуджений ОСОБА_2  та захисник Шара Є.М. наполягають на задоволенні касаційної скарги сторони захисту та заперечують проти задоволення касаційної скарги прокурора.
		 
		Прокурор Вергізова Л.А. просить касаційні скарги задовольнити частково, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Потерпіла ОСОБА_4 касаційні скарги прокурора та захисника Шарої Є.М. вважає  необґрунтованими та просить їх залишити без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження,  перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку. 
		 
		Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом. 
		 
		Відповідно до ст. 94 КПК України  оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.
		 
		З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильним.
		 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2  у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_4, відповідає обставинам, з'ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим. 
		 
		Як видно з кримінального провадження, що засуджений ОСОБА_2 хоча і не визнав свою вину, однак його вина підтверджується показаннями потерпілої          ОСОБА_4, яка зазначала про те, що 01 січня 2016 року вона разом з ОСОБА_5 перебували в гостях у її матері ОСОБА_6, яка проживає разом з засудженим. Приблизно о 21 год. прийшов ОСОБА_2 та між ним і ОСОБА_5 почалася сварка. Потім ОСОБА_2 пішов на кухню, де став сваритися з матір'ю - ОСОБА_6, потерпіла почала за неї заступатися, під час висловлювань активно жестикулювала, ОСОБА_2 взяв своєю рукою її за великий палець правої руки та викрутив його у ліву сторону.  Аналогічні показання давали свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6
		 
		Також винуватість ОСОБА_2 доведено даними слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_5, даними висновку експерта № 4 від            02.01.2016 року.
		 
		Доводи захисника Шарої Є.М. про те, що ОСОБА_2 не заподіював тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження та спростовуються зібраними по справі доказам.
		 
		Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_2 через м'якість, є безпідставними.
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. 
		 
		Так, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога і психіатра не перебуває, згідно рапорту інспектора Житомирського ВП ГУНП України в Житомирській області ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно ( т. 1 а.с.119) іпризначив йому покарання за вчинене правопорушення, у межах санкції вказаної норми.
		 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене      ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Крім цього, при перевірці кримінального провадження встановлено, що такі ж, як і в касаційних скаргах твердження прокурор і захисник висловлювали у своїх апеляційних скаргах. Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку рішення прийнято правильно. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування оскаржуваних судових рішень у касаційних скаргах не наведено.
		 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційних скарг, не вбачає.
		 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, п. 15 «Перехідні положення» КПК України  (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Вирок Богунського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2017 року  щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області та захисника Шарої Є.М.- без задоволення.
		 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		О. П. Могильний  О. П. Марчук  В. В. Наставний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...