Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/137/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2018. Зареєстровано: 25.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2018.
Дата набрання законної сили: 19.12.2018
Результат оскарження 19.12.2018 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		18.07.2018Справа №  908/137/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
		за позовом  ОСОБА_1 (АДРЕСА_7),   ОСОБА_2 (АДРЕСА_8,   ОСОБА_3 (71503, АДРЕСА_1),   ОСОБА_4 (71502, АДРЕСА_2),  ОСОБА_5 (71503, АДРЕСА_3),  ОСОБА_6 (71503, АДРЕСА_4)   
		до        Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД"  (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 57) 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 
		1) Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20);
		2) Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8);
		3) Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4);
		4) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30);
		5) ДТЕК ХОЛДИНГЗ ЛІМІТЕД (DTEK HOLDINGS LIMLTED) (Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус, 1066, Нікосія , Кіпр), (адреса для листування: 08136, Київська обл, с. Крюківщина, вул. Вишнева, 17)
		6) ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.) (Стравінскіалаан 1531, Вежа Б, 15 поверх, секція ТВ-15-046/089, 1077ХХ Амстердам) 
		7) ДЖІ. ПІ. EJI. ІНДЖЕН ПАУЕР ЛІМІТЕД (GPL INGEN POWER LIMITED) (Фемістоклі Дерві, 3, ДжуліяХаус, 1066, Нікосія, Кіпр) (адреса для листування: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 14, кв. 92)
		8) ДТЕК ОЙЛ ЕНД ГАЗ Б.В. (DTEK OIL&Gїв B.V.) (Стравінскілаан 1531, Вежа Б, 15 поверх, секція ТВ-15- 046/089, 1077ХХ Амстердам);
		9) Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА" (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 97-А);
		10) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 57);
		11) Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКО- ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ"  (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 37);
		12) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400 Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76) 
		13) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ", (85000Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1); 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
		14) ОСОБА_15 (02132, АДРЕСА_6)
		про  визнання правочинів недійсними
		 
		за участю представників: 
		від позивачів:           ОСОБА_16, ОСОБА_6
		від відповідача:        ОСОБА_17
		від третьої особи-1:  ОСОБА_18
		від третьої особи -2: ОСОБА_19
		від третьої особи -3: ОСОБА_20 
		від третьої особи -4: ОСОБА_21
		від третьої особи -5: не з'явився
		від третьої особи -6: не з'явився
		від третьої особи -7: не з'явився
		від третьої особи -8: не з'явився
		від третьої особи -9: не з'явився
		від третьої особи -10: не з'явився
		від третьої особи -11: не з'явився
		від третьої особи -12: не з'явився
		від третьої особи -13: не з'явився
		від третьої особи -14: ОСОБА_22 
		 
		В судовому засіданні 18.07.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		29 січня 2018 року Господарським судом Запорізької області зареєстровано надходження позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (надалі позивачі) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» (надалі ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД», відповідач) про визнання недійсними правочинів щодо зобов'язання акціонерів ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» продати прості акції ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на вимогу ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» від 06.12.17 № 14.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області № 908/137/18 від 01.02.2018 позовну заяву та додані до неї документи направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
		Відповідно до автоматизованого розподілу справ Господарського суду міста Києва матеріали позовної заяви за вх. № 1835/18 передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.03.2018 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/137/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на      18.04.2018, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (третя особа-1), Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» (третя особа-2), Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (третя особа-3), Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (третя особа-4).
		16.05.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30      днів, підготовче засідання у справі № 908/137/18 відклав на 30.05.2018 та залучив до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДТЕК ХОЛДИНГЗ ЛІМІТЕД (DTEK HOLDINGS LIMLTED) (третя особа-5), ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.) (третя особа-6), ДЖІ. ПІ. EJI. ІНДЖЕН ПАУЕР ЛІМІТЕД (GPL INGEN POWER LIMITED) (третя особа-7), ДТЕК ОЙЛ ЕНД ГАЗ Б.В. (DTEK   &чг B.V.) (третя особа-8), Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА» (третя особа-9), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ЕНЕРГО» (третя особа-10), Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» (третя особа-11), Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (третя особа-12), Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ» (третя особа-13), також      залучено ОСОБА_15 до участі у справі в якості третьої      особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.
		В обґрунтування позовної заяви позивачі зазначають, що наприкінці грудня 2017 року кожен міноритарний акціонер отримав копію знеособленої публічної безвідкличної вимоги від 06.12.2017 № 14 про придбання акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» в усіх власників його акцій та копію знеособленого повідомлення для акціонерів ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО». 
		Направлення публічної безвідкличної вимоги та вчинення дій щодо обов'язкового викупу акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» у міноритарних акціонерів обумовлено змінами внесеними 04.06.2017 до   Закону України «Про акціонерні товариства», а саме доповнення ст. 65-2 у вигляді Закону України «Пре внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VIII.
		Згідно доводів позовної заяви, правочин щодо обов'язкового викупу акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» є неправомірним, здійсненим в порушення норм   Конституції України   та Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод у зв'язку з чим заявлені вимоги визнати такий (правочин) недійсним.
		Відповідачем позову не визнано, 06.04.2018 судом отримано відзив, в якому викладені заперечення проти задоволення позовних вимог з посиланням на положення   ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»   у відповідності з якими, процедура обов'язкового продажу міноритарними акціонерами простих акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на вимогу Товариства відбувалось в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Акції, які належать позивачам перераховані на користь відповідача після попереднього і повного відшкодування їх вартості позивачам. Крім того, відповідач вважає, що   Закон України № 1983-VIII   не суперечить   Конституції України   та є необхідним для розвитку України.
		11.04.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення третьої особи-3, в яких зазначено, що продаж акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» здійснювався відповідно до умов   ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».
		У письмових поясненнях третьої особи-2, відзначено, що згідно   ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», у разі отримання Центральним депозитарієм засвідченої емітентом копії публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у власників акцій емітента, повідомлення про перерахування заявником вимоги банківській установі грошових сум у повному обсязі за акції на рахунок умовного зберігання, Центральний депозитарій зобов'язаний вчинити дії, що спрямовані на здійснення обов'язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу заявника публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій.
		Про виконання вимог ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», надання 07.12.2017 ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» до Комісії копії публічної безвідкличної вимоги ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» про придбання акцій у всіх власників ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та копії договору рахунку умовного зберігання між ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд» та ПАТ «ПУМБ» зазначено у письмових поясненнях третьої особи-4.
		12.06.2018 судом отримані письмові пояснення третіх осіб 5, 6, 7, 8, в яких останні заперечують щодо задоволення позовних вимог та вважають за доцільне проводити розгляд справи без участі їх представників.
		29.05.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення третьої особи-14, в яких представником ОСОБА_15 стверджується, що позивачі правомірно ставлять питання про визнання недійсними правочинів щодо примусового викупу у них акцій, оскільки вказані правочини суперечать ч. 5   ст. 41 Конституції України,   яка є нормою прямої дії.
		Під час розгляду до справи залучені також, за клопотанням відповідача: копія нотаріально засвідченого перекладу від 06.04.2018 частини Рішення Комісії у справі № 8588/79 «Bramelid and Malmstrom проти Швеції» від 12.10.1982; відповідь позивачів      на відзив та пояснення третіх осіб; заперечення відповідача      на відповідь на відзив; письмові пояснення відповідача на пояснення ОСОБА_15; додаткові документи (докази направлення позовних матеріалів на адреси третіх осіб); розглянуті клопотання сторін та учасників процесу.
		У задоволенні клопотання позивачів про врегулювання спору за участю судді, відмовлено через відсутність згоди відповідача та з урахуванням приписів      ч. 1   ст. 186 ГПК України, відповідно до яких      врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті (ухвала від 15.06.2018).
		Судом також, ухвалено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі у зв'язку із зверненням до Верховного Суду, оскільки ст.ст.   227,   228      ГПК України   визначено виключні підстави для зупинення провадження у справі.
		Підготовче провадження у справі № 908/137/18 закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті ухвалою суду від 15.06.2018.
		Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
		           Як вбачається із матеріалів справи, у листі ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» за вих. № 14 від 06.12.2017 (адресований Наглядовій раді ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО») викладено Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», код за ЄДРПОУ - 00130872, місцезнаходження: вул. Добролюбова, буд. 20, м. Запоріжжя, 69006, Україна.
		Вказана  вимога, разом з повідомленням для акціонерів щодо умов, строків, порядку проведення грошових виплат за акції була отримана позивачами у справі, які на час її вчинення володіли простими акціями ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», на підтвердження чого до справи надані копії виписок про операції з цінними паперами станом на 08.12.2017 (обмежена виписка про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_24, ОСОБА_5, ОСОБА_6.) та за період 13.02.2018 (дата переведення акцій з рахунків власників на рахунок заявника вимоги), сертифікат іменних акцій в кількості 30 штук власником яких значиться ОСОБА_2 (у зв'язку з непереведенням його акцій в бездокументарну форму).
		Реалізація права відповідача на обов'язковий викуп акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО»  обумовлена змінами внесеними до Закону України «Про акціонерні товариства» Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» № 1983-VIII від 23.03.2017, який набрав чинності 04.06.2017.
		          Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1983-VIII від 23.03.2017: 
		«…Протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення   статті 65-2   Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
		Для реалізації прав, передбачених   статтею 65-2   Закону України «Про акціонерні товариства», заявник вимоги зобов'язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2   Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - повідомлення), і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2   Закону України «Про акціонерні товариства». Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями   статті 65-2   Закону України «Про акціонерні товариства» у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги…»
		Позивачами у справі не заперечується вчинення дій відповідача на виконання вимог закону, зокрема ст. 65-2 «Про акціонерні товариства», однак стверджується про невідповідність закону ст. 41 Конституції України, що згідно з положеннями ст. 11 ГПК України дає право суду не застосовувати такий закон та задовольнити вимоги позовної заяви щодо визнання недійсним правочину про зобов'язання акціонерів ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» продати прості акції на вимогу ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» від 06.12.2017 № 14.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		При розгляді справи судом враховується, що визначений позивачами спосіб захисту - визнання недійсним правочинів щодо зобов'язання акціонерів продати акції у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій - не визначений законом, в тому числі ЦК чи Законом «Про акціонерні товариства», якими не передбачено можливості оскарження публічної безвідкличної вимоги як вчинюваного правочину відповідно до положень ст. 203 ЦК України; не встановлений такий спосіб і договором сторін за відсутності вимог закону про його укладення з кожним акціонером у процедурі обов'язкового викупу акцій.
		В свою чергу, ч. 2 ст. 5 ГПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, що зобов'язує суд розглянути спір по суті, та у разі підтвердження факту порушеного права, прийняти рішення, яким гарантуватиметься відновлення такого права позивача. 
		Так, в обґрунтування позовних вимог, представник позивачів посилається на недійсність правочинів щодо обов'язкового викупу акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» згідно зі ст. 203 ЦК України, оскільки зміст даного правочину суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та волевиявлення учасників правочину - позивачів, не є вільним та не відповідає їхній внутрішній волі.
		Згідно заявлених підстав позову: 
		- Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 закріплено принцип непорушності права приватної власності, та як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влад, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як, ст. 1 Першого протоколу Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів; 
		- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» № 1983-VIII в частині доповнення Закону України «Про акціонерні товариства» статтею 65-2 щодо обов'язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій суперечить ст. 41 Конституції України; в частині зобов'язання власників акцій в примусовому порядку відчужити свою власність відповідає не «суспільним інтересам», а лише однієї фізичної особи - бенефіціару ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та його афілійованим особам;
		- про те, що закон № 1983-VIII не є конституційним свідчить і Зауваження Головного юридичного управління від 17.03.2017 до проекту вказаного закону (№ 2302а-д); 
		- закон порушує конституційні права міноритаріїв на приватну власність на їх рухоме майно; відбирає її за ціною, сформованою в умовах, де практично виключені ринкові механізми ціноутворення.
		Враховуючи наведені у позові підстави, якими обґрунтовано заявлені вимоги до відповідача, беручи до уваги, в тому числі, і посилання сторін на практику Європейського суду з прав людини, суд виходить з наступного. 
		Процедура обов'язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій визначена ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».
		У відповідності до обставин справи, які не заперечуються сторонами та є підтвердженими документально: 
		- повідомлення про набуття права власності на значний контрольний та домінуючий контрольний пакет акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» 08.09.2017 та інші відомості для акціонерів розміщені на офіційному сайті ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» як те передбачено ч. 3 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»;
		- згідно з вимогами ч. 4 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» 06.12.2017 відповідачем подано до ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» публічну безвідкличну вимогу (лист за вих. № 14 від 06.12.2017) та копію договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 1119/2015-2 укладеного 16.11.2017 з ПАТ «Перший Український ОСОБА_25» (арк. справи 121-127; 181-186 том1);
		- ціну обов'язкового придбання акцій - 488, 14 грн. затверджено рішенням Наглядової ради ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» від 04.10.2017; 
		- виплати сум з ескроу рахунку відповідача на користь бенефіціарів ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» підтверджені наданим до суду переліком за вих. № 2821 від 27.03.2018 (арк. справи 130-137 том 1); 
		- Центральним депозитарієм завершено проведення операцій в системі депозитарного обліку, пов'язаних з обслуговуванням процедури обов'язкового продажу акціонерами простих акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на вимогу заявника публічної безвідкличної вимоги ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» станом на 13.02.2018 (відповідне повідомлення адресоване позивачу-1 за вих. № Г.12.0.0.1/2-713 від 13.02.2018 залучене до справи арк. 84 том 1; повідомлення ПАТ «Національний депозитарій України» за вих. № 700 від 13.02.2018 адресоване ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» - арк. справи 129 том 1).
		              Зазначені дії вчинено на виконання вимог ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», належних доказів порушення процедури обов'язкового продажу акціонерами простих акцій ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» встановленої законом суду не надано, про наявність таких порушень позивачем не заявлялось.
		До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність (п. 2,3,6 ч. 1 статті 3 ЦК України).
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
		У ст. 41 Конституції України йдеться про приватну власність, яка забезпечує життєві потреби людини, а також установлені як гарантії права на приватну власність, так і певні обмеження щодо здійснення цього права (ч. 5 ст. 41): 
		«…Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості…»
		Встановлені Конституцією обмеження, з урахуванням вимог ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952  зі змінами, внесеними Протоколом № 11:
		- допускають примусове відчуження приватної власності, що може бути застосовано тільки з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього й повного відшкодування її вартості.
		Наведені положення Конституції України не є застосовними до приватно-правових відносин, оскільки насамперед визначають недопустимість насильницької націоналізації чи реприватизації без відшкодування, обумовлюючи, що перехід власності з приватної до державної може відбуватись тільки відповідно до закону.
		Судом відхиляються доводи представника позивачів про те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» № 1983-VIII в частині доповнення Закону України «Про акціонерні товариства» статтею 65-2 не відповідає ст. 41 Конституції України, у зв'язку з чим не підлягають застосуванню положення ч. 6 ст. 11 ГПК України. 
		При цьому, висновки Головного юридичного управління, в яких викладені зауваження до проекту Закону України (реєстраційний номер №2302а-д) не свідчать про неконституційність   Закону України № 1983; вказані висновки законодавчо не визначені такими, що підтверджують неконституційність прийнятого Верховною Радою України та підписаного Президентом України закону чи невідповідність його положень встановленим вимогам; у даній справі оцінюються судом як позиція управління в ході опрацювання законопроекту до його прийняття.
		Питання про відповідність Конституції України законів України вирішує Конституційний Суд України   (частина перша статті 147, 150 Конституції України). 
		Положення ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» є чинними, неконституційними не визнавались, а відтак регулюють відповідні суспільні відносини.
		Механізми реалізації права:
		на squeeze-out (обов'язковий продаж акцій на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій), 
		та sell-out (обов'язкове придбання на вимогу акціонерів акцій особою (особами, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, 
		   передбачені у законодавстві багатьох європейських держав, що було підставою для розгляду питання про конституційність таких положень, зокрема і Конституційними судами іноземних держав.
		В даному випадку суд визнає обґрунтованими доводи представника позивачів щодо необхідності врахування особливостей законодавчого регулювання кожної конкретної країни, однак у питанні відсутності суперечностей статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод запровадження на законодавчому рівні обов'язкового викупу акцій (так званий squeeze-out) судом враховуються висновки викладені у рішенні у справі «Bramelid and Malmstrцm v. Sweden» від 12.10.1982, за якими Європейською Комісією з прав людини оголошено неприйнятною скаргу заявників про те, що примусовий викуп їх акцій є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції.
		В обґрунтування вказаного рішення було зазначено, що дії за допомогою яких держава вилучає, або дозволяє третій особі вилучати певну частину майна задля інтересів суспільства не є застосовними  до приватно-правових відносин якими врегульовано squeeze-out; оскільки: 
		«… зобов'язання, що покладається за певних обставин на міноритарних акціонерів щодо передачі своїх акцій мажоритарному акціонеру виникає із законодавства про компанії, що регулює відносини акціонерів.
		Законодавство усіх держав-учасниць Конвенції, що регулює відносини приватного права між фізичними особами, включаючи юридичних осіб, включає правила, які визначають наслідки цих правових відносин щодо майна, і в деяких випадках змушують особу передавати майно іншій особі. Приклади включають поділ спадкового майна, особливо сільськогосподарського, поділ сімейного майна і, зокрема, вилучення і продаж майна у виконавчому провадженні. 
		Цей тип правил, що необхідний в будь-якому ліберальному суспільстві, в принципі не може вважатися таким, що суперечить статті 1 Протоколу 1…».
		Перший Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР; стаття 1 Захист власності:
		«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.» 
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (п. 61), від 21.02.1986 в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (п. 37), від 23.01.2014 в справі «East/West Alliance Limited» проти України» (п. 166) ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми. 
		Перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. 
		Друга норма, що міститься в другому реченні того самого абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. 
		Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. 
		Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закладеного першою нормою, хоча вони стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: - права вилучати власність у суспільних (громадських) інтересах; - права регулювати використання власності; - права встановлювати систему оподаткування. 
		Для встановлення відповідності певного заходу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції досліджуватися повинні три критерії: - чи є такий захід - втручання в право власності - законним (чи передбачений він національним законодавством); - чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; - чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям (чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). 
		(а) законність втручання, принцип законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, при цьому: до відносин щодо позбавлення державою власності своїх громадян застосовується національне законодавство (рішення ЄСПЛ від 21.02.1986 в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (п. 66); - під «законом» розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 в справі «Щокін проти України» (п. 51); 
		(б) суспільний інтерес ЄСПЛ визнає за державами право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» при визначенні суспільного інтересу. ЄСПЛ дотримується думки, що з огляду на безпосередню обізнаність щодо свого суспільства та його потреб національні органи влади знаходяться у кращому становищі, ніж міжнародний суддя, в аспекті оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Відповідно до системи захисту, запровадженої Конвенцією, саме національні органи мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів, як втручання в право власності (рішення ЄСПЛ від 2311.2000 в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» (п. 87);
		(в) дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ЄСПЛ оцінює вимоги, закріплені у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, спираючись на принцип «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, і інтересами особи, яка так чи інакше страждає від такого втручання (рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (п.п. 26- 28). Принцип «справедливої рівноваги (балансу)» не варто розуміти як необхідність обов'язкового досягнення «соціальної справедливості» у кожній конкретній справі. Зазначений принцип передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, що використовуються. 
		За розглядом заявлених вимог, суд виходить з того, що підстави, порядок та умови примусового відчуження акцій визначені законом - ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»; законом передбачений обов'язок попереднього та повного відшкодування вартості акцій (ціна, сплачена через ескроу рахунок), відповідно процедура сквіз-ауту не порушує право власності міноритарних акціонерів, а в розумінні положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції дотримано принципу законності.  
		Про суспільну необхідність законодавчого регулювання шляхом прийняття органами державної влади таких заходів, як втручання в право власності неодноразово вказувалось у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 46 рішення ЄСПЛ від 21.02.1986 «James and others v. the United Kingdom»:
		«п. 46. Завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні  органи влади мають у принципі кращі,  ніж міжнародний суд,  можливості  для  оцінки  того,  що  відповідає «суспільним інтересам». Отже,  створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні  органи  влади  обов'язок  початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів  з  усунення  несправедливості  (mutatis  mutandis, рішення у справі Хендісайда від 7 грудня 1976 року, серія A, N 24, с. 22, п. 48). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції, національні органи влади мають певну свободу розсуду.».
		Відповідно до статей 85,  91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти.  Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої  влади  в  Україні  та  відповідно  до частини  першої статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю. 
		Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» № 1983-VIII, яким доповнено Закон України «Про акціонерні товариства» статтею 65-2: 
		прийнято Верховною Радою України, яка виражає волю народу України, оскільки до її складу делеговано обраних народом представників яких уповноважено на здійснення законодавчих функцій; 
		підписано Президентом України, якого обрав народ України в порядку визначеному Конституцією України. 
		Згідно з Пояснювальною запискою до законопроекту, він розроблений з метою адаптації національного корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу; зокрема, на виконання завдань щодо покращення корпоративного управління, які передбачені в Коаліційній угоді…; законопроект направлений на імплементацію Директиви 2204/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом; Директивою врегульовані питання надання права міноритарним акціонерам вимагати від акціонера - власника 95 відсотків акцій товариства обов'язкового придбання за справедливою ціною акцій, що належать таким міноритарним акціонерам (sell-out) і надання права акціонеру - власнику 95 відсотків акцій товариства вимагати від міноритарних акціонерів обов'язкового продажу належних їм акцій (squeeze-out).
		Таким чином, виходячи із системи захисту, запровадженої Конвенцією, національним органом держави (таким в даному випадку є Верховна Рада України, якій належить право законодавчої ініціативи) надано оцінку існуванню проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів, як втручання в право власності, відповідно внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» в частині доповнення ст. 65-2 не є порушенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції. 
		При розгляді справи, не доведено, також і порушення принципу «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, і інтересами особи, яка так чи інакше страждає від такого втручання, оскільки з врахуванням практики ЄСПЛ зазначений принцип не варто розуміти як необхідність обов'язкового досягнення «соціальної справедливості» у кожній конкретній справі.
		Так, положеннями закону враховані інтереси міноритаріїв, законодавством передбачено розкриття інформації щодо процесу реалізації сквіз-ауту; використання ескроу рахунка для гарантії виплати ціни акцій; достатній строк для отримання грошових коштів; можливість акціонерів, відсутніх у переліку, отримати виплату після підтвердження свого статусу рішенням суду; право звернутися на будь-якому з етапів реалізації сквіз-ауту за судовим захистом своїх прав; встановлено право міноритарних акціонерів вимагати від домінуючого мажоритарного акціонера викупити їхні акції (sell-out).
		Суду не доведено факту порушення принципу розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, що використовуються, виходячи з критеріїв оцінки порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції встановлених Європейським судом з прав людини (наведені вище); а відтак при розгляді справи, згідно положень п.1,2,4 статті 11 ГПК України, суд:  керується принципом верховенства права; розглядає справу відповідно до   Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; застосовує при розгляді справи   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини,  судом не підтверджено факту порушення прав за захистом яких позивачі звернулись до суду, позов задоволенню не підлягає, судові витрати у справі покладаються на позивачів в порядку   ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст.   129,   236-238,   240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У позові відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
		 
		Повне рішення складено 25.07.2018
		                         
		                              
		Суддя                                                                                                                             Пукшин Л.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...