Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 513/277/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2018. Зареєстровано: 07.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2018.
Дата набрання законної сили: 26.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/785/757/18
		Номер справи місцевого суду: 513/277/17 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.07.2018 року                                 м. Одеса
		 
		   Апеляційний суд Одеської області у складі:
		   головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 
		       за участю: 
		секретаря: ОСОБА_5 ,
		       прокурора: ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
		захисника: ОСОБА_8 ,
		представника цивільного відповідача: ОСОБА_9 ,
		цивільних позивачів: ОСОБА_10 ,
		представника потерпілий та цивільних позивачів: ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016160420000615 від 30.12.2016 рокуза апеляційними скаргами представника Міністерства оборони України ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12  адвоката ОСОБА_11 на вирок Саратського районного суду Одеської області від 06.03.2018 року, яким 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Тракторне Михайлівського району Запорізької області, громадянин України, з повною середньою освітою, одружений, начальник розвідки штабу військової частини НОМЕР_1 , капітан, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-
		визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 426-1 КК України та призначено йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 років;
		- за ч. 4 ст. 426-1 КК України - у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням військового звання капітана. 
		На підставі ст. 70 КК України призначене остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням військового звання капітана.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 06.01.2017 року.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 06.01.2017 року і до 21.06.2017 року, а починаючи з 21.06.2017 року і до набрання вироком законної сили зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за одиндень позбавлення волі . 
		До набрання вироком законної сили продовжено застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		Цивільний позов задоволено частково та вирішено стягнути з Міністерства оборони України:
		- на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень;
		- на користь ОСОБА_10 по 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень 72 копійки щомісячно - довічно;
		- на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень;
		- на користь ОСОБА_10 судові витрати в розмірі 5271 (п`ять тисяч двісті сімдесят одна) гривень 43 копійки.
		В задоволенні решти позову ОСОБА_10 та ОСОБА_12 відмовлено,-
		 
		                       встановив
		 
		Відповідно до вироку суду, капітан ОСОБА_7 , являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді начальника розвідки штабу військової частини НОМЕР_1 , та відповідно до вимог ст.ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи начальником для військовослужбовців цієї ж військової частини старшого прапорщика ОСОБА_13 та прапорщика ОСОБА_14 , тобто військовою службовою особою, діючи умисно, в умовах особливого періоду, всупереч інтересам служби на порушення вимог статей 6, 11, 49, 50, 58, 59, 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перевищуючи владу та службові повноваження, застосував насильство:
		- близько 17 години 30 хвилин 30 грудня 2016 року в приміщенні кв. АДРЕСА_2 щодо підлеглого старшого прапорщика ОСОБА_13 , що виявилось у завданні останньому не менше 15 ударів кулаками правої та лівої рук в обличчя та не менше 30 ударів в різні частини тулубу правою та лівою ногами, взутими у черевики з високим берцем, а також не менше одного разу стрибнув обома ногами в область тулуба ОСОБА_13 , коли останній лежав на підлозі на спині, заподіявши ОСОБА_13 тілесні ушкодження, сильний фізичний біль та страждання;
		- близько 18 години 00 хвилин 30 грудня 2016 року, перебуваючи в наметі медичної частини військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , повторно застосував насильство щодо підлеглих, прикувавши кайданками ліву руку ОСОБА_13 до правої руки ОСОБА_14 , який також перебував в наметі медичної частини у стані алкогольного сп`яніння;
		- близько 18 години 00 хвилин 30 грудня 2016 року в наметі медичної частини військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , повторно щодо підлеглого старшого прапорщика ОСОБА_13 , що виявилось у завданні останньому не менше двох ударів кулаком правої руки в обличчя та не менше трьох ударів кулаком правої руки в область грудної клітини, заподіявши ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настав тяжкий комбінований шок, в результаті якого він помер близько 2 години 31 грудня 2016 року;
		- близько 18 години 00 хвилин 30 грудня 2016 року в наметі медичної частини військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , повторно щодо підлеглого ОСОБА_14 , що виявилось у завданні останньому двох ударів кулаком правої руки в область обличчя та одного удару кулаком правої руки в область грудної клітини, заподіявши підлеглому ОСОБА_14 легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в області правої половини червоної обвідки верхньої губи з множинними саднами слизової оболонки нижньої губи, сильний фізичний біль та страждання,
		На вказанийвирок судупредставником цивільноговідповідача -Міністерства оборониУкраїни ОСОБА_9 була поданаапеляційна скарга, в якій він зазначив, що вважає оскаржуваний вирок суду необґрунтованим та незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись при цьому на те, що, в силу вимог ст.ст. 1174 та 1207 ЦК України, Міністерство оборони в даному кримінальному провадженні є неналежним відповідачем, не повинно нести відповідальність за дії конкретної особи - обвинуваченого ОСОБА_7 , тому суд повинен був замінити неналежного відповідача на належного або відмовити у задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача.
		Посилаючись на наведене вище, просить вирок суду скасувати в частині задоволення цивільного позову щодо стягнення з Міністерства оборони України моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_12 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні вищевказаного цивільного позову як заявленого до неналежного відповідача.
		В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 зазначив, що вважає оскаржуваний вирок незаконним, необґрунтованим та ухваленим із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та неповнотою судового розгляду, обґрунтовуючи свої доводи наступними обставинами:
		- судом фактично було встановлено, що у відрізок часу з 18 годин 30.12.2016 року до 2 годин 31.12.2016 року, тобто на протязі 8 годин, ОСОБА_7 будь-якого насилля щодо потерпілого ОСОБА_13 не застосовував, а з висновку експерта №195 можна дійти висновку, що часом спричинення травми грудей, від якої розвився тяжкий комбінований шок, є проміжок часу 20-22 години 30.12.2016 року, що доводить той факт, що обвинувачений фізично не міг у наметі військової частини спричинити потерпілому закриту травму грудей, внаслідок якої розвився шок та останній помер;
		- судом також не було враховано того, що згідно з гістологічним дослідженням зрізків тканей, взятих для дослідження первісним експертом, давність отримання потерпілим тілесних ушкоджень до часу настання смерті складає 4-6 годин;
		- судом також були залишені поза увагою та без жодних мотивів відхилені пояснення експерта ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ;
		- правова кваліфікація дій ОСОБА_7 саме за ч. 4 ст. 426-1 КК України викликає сумніви та заснована на аналогії закону, що в кримінальному судочинстві є недопустимим, оскільки станом на 30.12.2016 рік в Україні особливий період не діяв;
		- спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 426-1 КК України, в чому визнає себе винним обвинувачений ОСОБА_7 та щиро розкаюється у вчиненому;
		- при призначенні покарання обвинуваченому, суд помилково застосував норми, які діяли під час винесення вироку та невірно зарахував строк попереднього ув`язнення в загальний строк покарання, нехтуючи при цьому положеннями ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 16.11.2015 року;
		- судом не було враховано як обставини, пом`якшуючі покарання: характеристику особи обвинуваченого ОСОБА_7 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, врівноважений, спокійний, є учасником бойових дій, на службі зарекомендував себе з позитивної сторони, до виконання службових обов`язків ставиться відповідально, з травня 1982 року по серпень 1984 року проходив службу в Афганістані, нагороджений медалями; вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілого;
		- суд необґрунтовано відмовив стороні захисту в проведенні комплексної судово-медичної та психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_7 для виявлення обставин вчинення останнім злочину у стані сильного душевного хвилювання;
		- суд залишив поза увагою той факт, що будь-яких доказів того, що обвинувачений був придатний за станом здоров`я здійснювати професійну діяльність, пов`язану із обороною України, стороною обвинувачення надано не було.
		Враховуючи вищевикладене, захисник просив скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 426-1 КК України та визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 426-1 КК України та призначити йому, на підставі ст.ст. 65, 66, 69, 74, 75 КК України, більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 246-1 КК України з урахуванням строку попереднього ув`язнення, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 16.11.2015 року.
		Окрім цього, в апеляційній скарзі захисник також просив повторно дослідити докази, а саме: висновок судово-психіатрічних експертів №20 від 02.03.2017 року, витяги з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №1889, №181, №318, №561, №496, №495, №424, №235, №5519, витяг з медичної картки стаціонарного хворого №5660/192 про наслідки обстеження в умовах стаціонару у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону України.
		В своїй апеляційній сказі представник потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_11 зазначила, що не погоджується з оскаржуваним вироком в частині розміру задоволених позовних вимог, зокрема, визначений судом розмір відшкодування, на думку представника потерпілих, не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки життя і здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, смерть ОСОБА_13 настала у період проходження військової служби внаслідок умисних протиправних дій його командира, які мають ознаки тортур, що завдало особливих моральних страждань його рідним.
		Посилаючись на наведене, представник просила вирок суду змінити в частині вирішення цивільного позову та стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в якості відшкодування моральної шкоди по 2500000 грн. на кожну особу.
		Заслухавши суддю-доповідача; представника цивільного відповідача, захисника та представника потерпілих-цивільних позивачів, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а вирок суду першої інстанції необхідно залишити без зміни, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
		Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Перевіряючи вирок суду, в межах поданих апеляційних скарг, на відповідність його вимогам закону в частині встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненому злочині та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд прийшов до висновку про його законність та обґрунтованість. 
		Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у інкримінованих йому злочинах підтверджуються дослідженими безпосередньо в судовому засіданні районного суду доказами, а саме поясненнями обвинуваченого ОСОБА_23 , потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , свідченнями свідків та наявними у матеріалах кримінального провадження письмовими доказами, саме:
		Так допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень визнав частково, та пояснив, що дійсно наніс декілька ударів кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_13 за місцем його мешкання та декілька ударів кулаками та ногами по тулубу, але ногами на нього не стрибав. Удари ОСОБА_13 медичній палатці він наносив через ОСОБА_14 і вони були не сильними, оскільки смерті потерпілого ОСОБА_13 він не бажав. В той день він фактично виконував обов`язки командира військової частини і удари ОСОБА_13 наносив будучи роздратованим через небажання ОСОБА_13 вийти на службу внаслідок алкогольного сп`яніння. Про його небажання спричинити смерть ОСОБА_13 може свідчити те, що коли останньому стало погано, то він доставив його до Саратської ЦРЛ для надання медичної допомоги, де ОСОБА_13 помер. Також вказав, що ОСОБА_14 вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_13 , через що їх випроваджували з казарми.
		Однак, незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї провини та невизнання провину у спричиненні потерпілому ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень він яких настала його смерть, а також тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 , вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження повністю :
		Так потерпілий ОСОБА_14 показав суду, що він проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 і 30.06.2016 року знаходився в наряді, де випив келих вина. Його забрали до медичного намету, де за наказом ОСОБА_7 прикували кайданками. Ввечері ОСОБА_7 і ОСОБА_17 привели туди ОСОБА_13 , який був в стані алкогольного сп`яніння і їх разом прикували кайданками до друг друга. ОСОБА_13 казав що буде скаржитись військовому прокурору на що ОСОБА_7 наніс йому два удари кулаком в обличчя і декілька ударів кулаком по тулубу в область грудної клітини. Коли він сказав ОСОБА_7 щоб той не бив ОСОБА_13 то у відповідь ОСОБА_7 наніс йому два удари кулаком в обличчя і удар кулаком в грудну клітину. Вночі Коновалюку стало погано і він чув як викликали «Швидку допомогу». 
		   Потерпіла ОСОБА_10 показала суду, що її чоловік ОСОБА_13 проходив військову службу, так як добровільно пішов служити до лав Національної гвардії у березні 2015 року і був учасником АТО. 31 грудня 2016 року їй подзвонила його сестра і повідомила що ОСОБА_13 помер, в зв`язку з чим 01.01.2017 року вона виїхала на похорони чоловіка у Миколаївську область. Військова частина не надала їм допомоги на поховання чоловіка і вона заявила цивільний позов до Міністерства оборони України про відшкодування на її користь та на користь сина ОСОБА_12 моральної шкоди, середньомісячного заробітку на її користь довічно та середньомісячного заробітку на користь її сина ОСОБА_12 до досягнення ним 23 років, а також судові витрати, так як вважає, що смерть ОСОБА_13 настала внаслідок відсутності з боку командування військової частини НОМЕР_1 належного контролю за особовим складом, а причиною смерті стали травми в зв`язку з проходження ОСОБА_13 військової служби. 
		   Свідок ОСОБА_17 надав суду пояснення, згідно яких він 3 21 листопада 2016 року проходив службу за контрактом в в/ч НОМЕР_1 і 30.12.2016 року заступив в наряд. Разом з ним в наряд повинен був заступити ОСОБА_13 , однак він на службу не вийшов і вони разом капітаном ОСОБА_7 пішли до його місця мешкання, щоб привести до військової частини. Там вони знайшли ОСОБА_13 , який спав, а коли його розбудили той відмовився вийти на службу. ОСОБА_7 став на нього кричати, стягнув його з ліжка, а потім став бити кулаком в обличчя та ногами по тулубу. Потім ОСОБА_7 виштовхнув ОСОБА_24 на вулицю де ще наніс декілька ударів, зіштовхнув його з ганка і останній впав. Від ударів у ОСОБА_13 були синці на обличчя а з рота та носа йшла кров. Він привів ОСОБА_13 до воріт військової части, де ОСОБА_7 забрав його і відвів до офіцерського намету, а потім, за наказом ОСОБА_7 , він відвів ОСОБА_13 до медпункту, де вже лежав ОСОБА_25 і де, за наказом ОСОБА_7 . ОСОБА_19 пристебнув їх один до одного кайданками. Пізніше до ОСОБА_13 викликами «Швидку допомогу», яка не приїхала і його віднесли до приймального відділення Саратської ЦРЛ де він помер.
		Свідок ОСОБА_18 показав суду, що він також проходив службу в в/ч НОМЕР_1 і ввечері 30.12.2016 року прийшов до ОСОБА_13 , так як той просив купити йому їжі. В цей час суди ж прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_17 і ОСОБА_7 став кричати на ОСОБА_13 що той повинен заступати в наряд. Так як ОСОБА_13 лежав на ліжку, то ОСОБА_7 скинув одіяло і наніс 2-3 удари кулаком в обличчя ОСОБА_13 , а потім скинув останнього на землю та наніс декілька ударів ногами по ребрах, а також стрибнув на тулуб ОСОБА_13 ногами. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_17 повели ОСОБА_13 до військової частини, але що відбувалось далі він не бачив.
		Свідок ОСОБА_19 підтвердив, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 і йому відомо, що ОСОБА_13 30.12.2016 року повинен був заступити в наряд. Його відпустили додому відпочити, а він напився і в наряд не вийшов. За ним додому пішли ОСОБА_7 та ОСОБА_17 і коли його привели до він бачив, що у ОСОБА_13 розбитий ніс, він не тримається на ногах і від нього сильний запах алкоголю. За наказом ОСОБА_7 він відвів ОСОБА_13 до медичного намету, де вже лежав ОСОБА_14 і прикував їх один до одного кайданками. Пізніше ОСОБА_13 стало погано і вони викликами «Швидку допомогу». але її не було і він, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_17 принесли на ношах ОСОБА_13 до лікарні. По дорозі їм допомагали ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а в приймальному відділенні Саратської ЦРЛ лікар сказав, що ОСОБА_13 помер.
		Свідок ОСОБА_28 пояснив суду, що з 27.07.2016 року він був призначений командиром в/ч НОМЕР_1 де проходив службу ОСОБА_13 який зловживав алкогольними напоями і йому неодноразово робили зауваження. 30.12.2016 року він був відсутній, а ІНФОРМАЦІЯ_2 йому повідомили, що ОСОБА_13 помер. Зі слів обвинуваченого ОСОБА_7 той залишив ОСОБА_13 під наглядом наряду, так як останній був в стані алкогольного сп`яніння. Раніше ОСОБА_7 ніколи своїх підлеглих не бив. Йому відомо, що ОСОБА_13 неодноразово вживав алкогольні напої під час несення служби і він пропонував останньому звільнитись. 
		З пояснень свідка ОСОБА_29 відомо, що він проходив військову службу в в/ч НОМЕР_1 і мав дружні стосунки з ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . 30.12.2016 року ОСОБА_13 не заступив в наряд і ОСОБА_7 разом з ОСОБА_17 пішли до нього і привели до військової частини. ОСОБА_13 був в стані алкогольного сп`яніння і замість нього в наряд заступив ОСОБА_30 . Вночі його розбудив ОСОБА_31 і сказав, що ОСОБА_13 потрібна медична допомога. Вранці він дізнався, що ОСОБА_13 находився в медичному наметі разом з ОСОБА_14 . Підтвердив також факт того, що ОСОБА_13 неодноразово порушував дисципліну та не заступав в наряд. 
		Свідок ОСОБА_26 пояснив, що він проходив військову службу в в/ч НОМЕР_1 і 31.12.2016 року йому зателефонував ОСОБА_19 і попросив, щоб він, разом з ОСОБА_32 допомогли доставити ОСОБА_13 до лікарні. Вони вийшли з квартири та допомогли ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 донести на ношах ОСОБА_13 до лікарні, де в приймальному відділенні його оглянув лікар і повідомив, що той помер.
		Свідок ОСОБА_33 дав суду свідчення, згідно яких він працює лікарем-травматологом Саратської ЦРЛ і з 30 на 31 грудня 2016 року знаходився на чергуванні в приймальному відділенні. Приблизно о 03-04 годині туди доставили потерпілого у якого він перевірив пульсів і встановив, що останній вже був мертвим. За його діагнозом у потерпілого була травма грудної клітини, перелом ребер, а також пошкодження тулуба, верхніх кінцівок, сліди крові з носа.
		Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 показали суду, що вони працюють в поліції в 30 грудня 2016 року, під час патрулювання, бачили як двоє військовослужбовців вели до військової частині третього, який хитався. Вони спілкували з військовослужбовцями на території частини і ті пояснили, що той третій повинен був заступити в наряд але напився і його відвели в санітарну частину проспатися. Зранку до поліції зателефонували з приймального відділення лікарні і повідомили, що військовослужбовець помер. 
		Згідно пояснень свідка ОСОБА_16 він працює судово-медичний експертом і проводив експертизу трупа ОСОБА_13 у якого були виявлені численні тілесні ушкодження, кількість яких була більше 30, механізм утворення яких  при терті о тверду поверхню і вони були отримані одномоментно.
		Свідок ОСОБА_34 показав суду, що він є експертом і може засвідчити, що у потерпілого ОСОБА_13 були численні переломи ребер і йому не надавалася медична допомога. Наявні переломи ребер у потерпілого свідчать про тупу травму і не характерні до здавлювання, а утворені при ударному механізмі. Смерть потерпілого настала від 4 до 6 годин від моменту заподіяння тілесних ушкоджень.
		Провина обвинуваченого ОСОБА_7 також підтверджується іншими доказами, які були досліджені судом :
		-копією свідоцтва про смерть ОСОБА_13 , згідно якої він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 / т. 1 а.с. 54 /;
		-витягом з кримінального провадження 1201616040000616 від 31.12.2016 року згідно якого до ЄРДР внесені відомості про доставку в приймальне відділення Саратської ЦРЛ 31.12.2016 року трупа ОСОБА_13 /т. 1 а.с. 104/;
		-витягами з кримінальних проваджень відповідно яких до ЄРДР внесені відомості за ч. 4 ст. 426-1 та за ч. 2 ст. 121 КК України /т. 1 а.с. 105-107/;
		-витягом з ЖЕО Саратського ВП ГУНП України в Одеській області від 31.12.2016 року про те повідомлення 31.12.2016 року з приймального відділення Саратскої ЦРЛ, згідно якого було доставлено труп ОСОБА_13 , який є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 /т. 1 а.с. 127/;
		-протоколом огляду трупа ОСОБА_13 , під час якого були виявлені численні тілесні ушкодження /т. 1 а.с. 128-130/;
		-висновком експерта № 128 від 25.01.2017 року, згідно якого смерть ОСОБА_35 знаходиться в причинному зв`язку із заподіяними йому тілесними ушкодженнями грудної клітини та множинних переломів ребер та інше, які заподіяні дією тупих предметів, не виключено, що рукою стиснутою в кулак, озуті ноги. Дані тілесні ушкодження заподіяні прижиттєво і незадовго до моменту настання смерті. Тілесні ушкодження в області грудної клітини, що призвели до смерті відносяться до тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб /т. 1 а.с. 133-135/; 
		-висновком експерта № 195 від 30.01.2017 року, згідно якого у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді травми голови, закритою травми грудей, множинних переломів ребер та інше, які свідчать про їх заподіяння багаторазовими діями тупих предметів і утворилися в результаті багаторазових ударів і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_13 явився тяжкий комбінований шок і смерть могла наступити в проміжок часу між 30.12.2016 року 22.00-23.00 години та 31.12.2016 року 02.00-03.00 години. В сечі трупа Коновалюка виявлено етиловий спирт. концентрація якого у живих осіб могла відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня /т. 1 а.с. 177-195/;
		-протоколом огляду місця події кв. АДРЕСА_2 під час якого виявлені плями схожі на кров /т. 1 а.с. 145-147, 148-152/;
		-протоколом огляду військової палатки медичної частини на території в/ч НОМЕР_1 під час якого виявлений шматок туалетного паперу з плямами бурого кольору, камуфляжна куртка з плямами бурого кольору. фрагмент дерев`яної бильці з плямами бурого кольору /т. 1 а.с. 154-155, 156-159/;
		-протоколом огляду спортивних штанів, підштаників, одної шкарпетки потерпілого /т. 1 а.с. 161-162/ військової куртки ОСОБА_17 з плямами бурого кольору /т. 1 а.с. 163, 164-166/;
		-постановою про відібрання зразків крові та нігтьових пластин ОСОБА_7 /т.1 а.с.168/ та протоколом отримання зразків експертизи /т. 1 а.с. 169-170/;
		-постановами про приєднання речових доказів /т. 1 а.с. 174, 175-176, 177-178/;
		-висновком експерта №47 від 08.02.2017 року, згідно якого на долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказах виявлена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_13 / т.1 а.с. 223-227, 228/;
		-наказом № 86 від 22.06.2016 року Командувача ВМС України про призначення капітана ОСОБА_7 на посаду начальника розвідки штабу в/ч НОМЕР_1 /т. 1 а.с. 180 /;
		-витягом з наказу № 99 від 05.05.2016 року про направлення капітана ОСОБА_7 до в/ч НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби /т. 1 а.с. 188/;
		-контрактом про проходження військової служби у ЗСУ від 30.04.2016 року, укладений ОСОБА_7 /т. 1 а.с. 189-192/;
		-послужним списком, згідно якого ОСОБА_7 призваний на військову службу у ЗСУ Указом Президента України № 15 від 14.01.2015 року /т. 1 а.с. 183-198/;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 та контрактом ОСОБА_13 про проходження військової служби у ЗСУ від 29.09.2916 року. строком на 6 місяців /т. 1 а.с. 199, т. 1 а.с. 200-203/; 
		-послужним списком, згідно якого ОСОБА_13 призваний на військову службу у ЗСУ за мобілізацією /т. 1 а.с. 204-208/;
		-заявами потерпілої ОСОБА_10 та ОСОБА_14 /т. 1 а.с. 211-212, т. 1 а.с. 249 /;
		-копією книги з добору варт в/ч НОМЕР_1 з 30.12.2016 року по 31.12.2016 року, згідно якого наряд по парку: ст. матрос ОСОБА_17 , ст. матрос Рогоза п.в., ст. прапорщик ОСОБА_13 , якого було замінено старшиною ОСОБА_36 /т. 1 а.с. 182/, з 31.12.2016 року по 01.01.2017 року черговий наряд капітан ОСОБА_7 , днювальний ст. матрос ОСОБА_14 якого замінено за станом здоров`я молодшим сержантом ОСОБА_37 /т. 1 а.с. 183/;
		-висновком експерта № 2 від 06.01.2017 року згідно якого у ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження губ, які є наслідком як мінімум одноразової ударної травмуючої сили тупим твердим предметом в область правої половини обличчя. які могли бути заподіяні у строк - 31.12.2016 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень /т. 1 а.с. 186-187/;
		-протоколом слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_14 показав, яким чином Бігма наносив удари ОСОБА_13 та йому в медичному наметі /т. 2 а.с. 36-39/;
		-протоколами проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 та ОСОБА_17 з відеозаписами, в ході проведення яких останні підтвердили обставини вчиненого злочину/т. 2 а.с. 28-30, 32-35/;
		-оглянутими судом речовими доказами на яких є плями бурого кольору ;
		-висновком судово-психіатричних експертів № 20 від 02.03.2017 року, згідно якого під час здійснення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 не знаходився в стані фізіологічного афекту, міг розуміти значення своїх дій та можливі наслідки від їх скоєння / т. 1 а.с. 251-259 /.
		Досліджені районним судом докази на підставі яких суд прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненому злочині, апеляційний суд вважає належними та допустимими та такими які вказують на правдивість показів потерпілої ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_18 інших свідків. пояснення яких наведено вище, та частково пояснень самого обвинуваченого ОСОБА_7 щодо зазначених ними обставин факту спричинення ОСОБА_13 тілесних пошкоджень, внаслідок яких настала його смерть та вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 дій, направлених на спричинення тілесних ушкоджень, а саме нанесення численних ударів потерпілому ОСОБА_13 руками та ногами в область голови та тулуба, а також стрибання на нього ногами, що призвело до його смерті, тобто вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто, умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого.
		Докази, які б викликали сумнів в об`єктивності показань допитаних в суді потерпілого ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_18 та інших свідків, відсутні. Натомість, докази, зібрані по кримінальному провадженню, є достовірними, допустимими і достатніми і ніяких даних про те, що вони здобуті незаконним шляхом або сфальсифіковані - не має.
		При цьому, надані як в районному суді пояснення потерпілого ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_18 .. ОСОБА_17 та інших свідків, апеляційний суд вважає правдивими, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими районним судом доказами, аналіз яких наведений вище, є чіткими та послідовними, в зв`язку з чим позицію обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд вважає такою, яка направлена на можливість уникнення ним покарання за скоєний злочин, що також правильно зазначив у вироку районний суд.
		Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , апеляційний суд прийшов до наступних висновків:
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника з приводу того, що ОСОБА_7 не бажав смерті ОСОБА_13 і не міг передбачити таких наслідків від його дій не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, так як наносячи численні удари руками та ногами в область тулуба потерпілого ОСОБА_13 , що є життєво важливим органом чоловіка та стрибаючи на нього ногами з урахуванням важелю свого тіла, а також ногами взути в тяжкі черевики, обвинувачений міг і повинен був передбачити наступ таких небезпечних наслідків для ОСОБА_13 , як його смерть.
		   При цьому, нанесення численних ударів обвинуваченим ОСОБА_38 потерпілому ОСОБА_13 проводилось з застосуванням значної сили, на що вказує численність переломів ребер, що підтверджується висновком судово-медичних експертиз і що лише доводить умисність дій обвинуваченого ОСОБА_7 та їх направленість на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті ОСОБА_13 .
		   Ствердження захисника обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу неможливості спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 обвинуваченим за часом, який вказано в обвинувальному акті та вироку суду, спростовується пояснення потерпілого ОСОБА_14 , свідків та висновками судово-медичних експертиз з зазначенням можливого часу нанесення тілесних ушкоджень до настання смерті потерпілого ОСОБА_13 . 
		Також слід зазначити, що у суду немає даних про можливість нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 іншою особою та при інших обставинах, що не заперечувалося обвинуваченим в судовому засіданні апеляційного суду.
		Слід критичновіднестись додоводів апеляційноїскарги захисниказ приводувідмови судуу проведенні комплексної судово-медичної та психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_7 , так як психолого-психітарична експертиза була проведена під час досудового слідства і згідно її висновкам обвинувачений ОСОБА_7 на момент вчинення ним кримінального правопорушення в стані афекту не перебував, усвідомлював характер своїх дій і міг передбачати наслідки які могли настати від їх вчинення. При цьому необхідність проведення комплексної судово-медичної експертизи, з урахуванням наявних у матеріалах справи даних була відсутня, з чим погодився і апеляційний суд. 
		Також доказами, які були досліджені в судовому засіданні підтверджується факт спричинення ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_14 легких тілесних ушкоджень.
		Крім того апеляційний суд вважає, що в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції знайшло своє підтвердження скоєння обвинуваченим Бігмою кримінальних правопорушень шляхом застосування насильства до підлеглих, що спричинили тяжкі наслідки, скоєне в умовах особливого періоду.
		Так, згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період  період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація  це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту  на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Особливий період  це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни  воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
		Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 17 березня 2014 року мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
		Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період, тривалість якого пов`язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу, тобто 45 діб.
		Крім того, указ про демобілізацію останньої, шостої черги мобілізованих, було ухвалено 26 вересня 2016 року, згідно з яким у жовтні закінчилось звільнення в запас військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період.
		Дослідженими районним судом доказами щодо перебування обвинуваченого ОСОБА_7 проходження військової служби за контрактом на займаній посаді в військовій частині НОМЕР_1 де потерпілий ОСОБА_13 був підлеглим останнього, та наведених вище положень закону, підтверджено факт вчинення останнім злочину безпосередньо в особливий період.
		На думку колегії суддів, сукупність викладених у вироку доказів, достатньо для того, щоб зробити висновок про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст. 121 та ч. 4 ст. 426-1 КК України, оскільки його дії навіть при частковому визнанні обвинуваченим своєї вини, з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів, свідчать про його злочинний умисел, який був направлений на спричинення потерпілому ОСОБА_13 який був його підлеглим по службі, тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до настання смерті потерпілого і які він скоїв під час проходження військової служби у особливий період.
		Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_7 і чи повинен він її відбувати, суд першої інстанції, як зазначено у вироку, врахував відповідно до ст.65 КК України дані про особу винного, характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, а також обставину, яка у в відповідності до вимог ст.66 КК України пом`якшує його покарання і таких не виявив.
		Суд прийняв до уваги позитивну характеристику за місцем мешкання та військової служби, те що він є особою, яка раніше не судима, є учасником бойових дій, а також проходив раніше службу в республіці Афганістан, нагороджений медалями та прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк. 
		За наведених вище обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи обвинуваченого та його захисника про недоведеність його винуватості в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 426-1 КК України за результатами якого постановлений оскаржуваний вирок та приходить до висновку про те, що обвинуваченому було призначено покарання у відповідності до вимог кримінального закону, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, в зв`язку з цим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування вироку суду - не вбачає.
		При цьому, колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, в тому числі і тих які були зазначені захисником в апеляційній скарзі чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Також апеляційнийсуд неможе погодитисьз доводами представника цивільного відповідача - Міністерства оборони України ОСОБА_9 щодо незаконності вироку суду в частині вирішення цивільного позову, з підстав того що, в Міністерство оборони в даному кримінальному провадженні є неналежним відповідачем і не повинно нести відповідальність за дії конкретної особи - обвинуваченого ОСОБА_7 , так як це не відповідає норма матеріального та процесуального права.
		В судовому засіданні було встановлено, що потерпілий ОСОБА_13 на час смерті був в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 /т. 1 а.с. 49/ і мав сина ОСОБА_12 , 1999 року народження /т. 1 а.с. 50/, а також був учасником бойових дій /т. 1 а.с. 51/.
		ОСОБА_10 є інвалідом третьої групи довічно /т. 1 а.с. 52/, а син навчається у 7 Б класі Львівської гімназії /т. 1 а.с. 53/.
		Документально підтверджено, що травма, яка призвела до смерті ОСОБА_13 була отримана ним під час проходження військової служби /т. 1 а.с. 274/.
		Відповідно до ст. 3, 10 Закону України «Про збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові /дружині/, батькам /усиновлювачам/, дітям /усиновленим/.
		На підставі ст. 1174 ЦК України шкода, завдано фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями. Діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади… при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовуються державою, незалежно від вини цієї особи.
		Ці зобов`язання підтверджуються також положеннями ч. 1 ст. 1200 ЦК України.
		За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про безпідставність доводів представника Міністерства Оборони України з приводу неналежного відповідача в їх особі та неможливості стягнення на користь потерпілих морального збитку і вважає, що ці кошти підлягають стягненню саме з цього відповідача.
		   Однак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Міністерства Оборони України на користь позивача ОСОБА_12 по 8764,95 гривень щомісячно до досягнення 23 років, так як такі вимоги не підтверджені документально, а також в частковому задоволенні вимог про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_10 по 2437,72 гривні щомісячно з розрахунку суми щомісячного утримання потерпілого ОСОБА_13 в розмірі 7313,16 гривень.
		   Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог потерпілих про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 гривень, так як визначення цього розміру зроблено судом на підставі врахування глибини і характеру моральних страждань потерпілих, яких вони зазнали внаслідок гибелі близької людини.
		   Також судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування судових витрат на загальну суму 5271 гривня 43 копійки, так як саме така сума була підтверджена позивачкою документально.
		   На підставі вищевказаного апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника, представника цивільного позивача та представника цивільного відповідача задоволенню не підлягають і вирок суду першої інстанції необхідно залишити без зміни, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, є законним та справедливим.
		Керуючись вимогами ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -
		 
		постановив
		 
		Апеляційні скарги представника Міністерства оборони України ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
		   Вирок Саратського районного суду Одеської області від 06.03.2018 року відносно ОСОБА_7 , засудженого за ч.2 ст.121 та ч. 4 ст. 426-1 КК України - залишити без зміни.
		 
		   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в тойсамийстрок, з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді апеляційного суду Одеської області
		 
		ОСОБА_2 .         ОСОБА_3 .          ОСОБА_4 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...