Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8397/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Лізингові правовідносини.
Надіслано судом: 28.08.2018. Зареєстровано: 28.08.2018. Оприлюднено: 30.08.2018.
Дата набрання законної сили: 22.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		22.08.2018Справа №  910/8397/16
		За скаргоюКомунального підприємства «Київський метрополітен»на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№910/8397/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»доКомунального підприємства «Київський метрополітен»
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. Київської міської ради 2. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) 3. Київської міської державної адміністраціїпростягнення 2   705   379   935,83 грн., розірвання договору та витребування майназа участюПрокуратури міста Києваза зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»провизнання недійсним пункту договоруСуддя Босий В.П.
		секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
		Представники сторін:  від позивача:Гончарук М.П. від відповідача:Цибізова О.О. від ВДВС:Рубель І.В. від третьої особи 1:Власенко І.І. від третьої особи 2:Кізім Г.В. від третьої особи 3:не з'явися прокурор:Танцюра О.Б.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення заборгованості зі сплати прострочених лізингових платежів у сумі  1 959 466 447,88 грн., розірвання договору  № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги  (вагону метрополітену)  від 16.07.09 та витребування предмету лізингу - 100 вагонів згідно з переліком.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 у справі № 910/8397/16  позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» заборгованість з оплати частини вартості предмета лізингу у розмірі 396 828 349  грн. 71 коп.,  заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 116  766  204 грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 235 028 314  грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 25  332 102 грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 55  489  грн. 35 коп. В іншій частині у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»  відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» відмовлено  повністю.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/8397/16  змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:
		«Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 10, прим. 13; ідентифікаційний код 36258787) заборгованість з оплати вартості частини предмету лізингу у розмірі 365  972  194 (триста шістдесят п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 84 грн., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112  303  827 (сто дванадцять мільйонів триста три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 229 098  329 (двісті двадцять дев'ять мільйонів дев'яносто вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 81 коп., пеню за неналежне виконання зобов'язання в розмірі 42  027  946 (сорок два мільйони двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 73 коп., коефіцієнт коригування у розмірі 1 191 237  276 (один мільярд сто дев'яносто один мільйон двісті тридцять сім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 82 коп., 3 % річних у сумі 25  332  102 (двадцять п'ять мільйонів триста тридцять дві тисячі сто дві) грн. 90 коп., 123  813,30 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 144  461,80 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині первісного позову відмовити. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» відмовити  повністю.».
		06.02.2017 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
		Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946, 73 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №    910/8397/17 залишено без змін.
		22.06.2018 до канцелярії суду надійшла скарга Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 вказану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні.
		Розгляд скарги неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.
		В судове засідання 22.08.2018 представник скаржника з'явилася, надала пояснення по суті скарги, подану скаргу підтримала та просила задовольнити повністю.
		Представник позивача та державний виконавець в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, проти задоволення скарги заперечували.
		Представники третіх осіб 1 та 2, а також прокурор в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, подану скаргу підтримали та просили задовольнити.
		Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Законом України «Про виконавче провадження»</a>.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_214/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#214" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження»</a> визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 
		1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 
		2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 
		3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 
		4) в інших передбачених законом випадках.
		Частиною 1 п. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_275/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#275" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»</a>  визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_18/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#18" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">статті 3 цього Закону</a>, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Постановою від 02.02.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження ВП№55700556 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 №910/8397/16.
		07.06.2018 в межах виконавчого провадження ВП№55700556 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти в межах суми 1   833   404   183,64 грн., що перебувають у всіх касах КП «Київський метрополітен» та надходять до них.
		Також вказаною постановою було визначено, що:
		- арешт поширюються також на кошти, що надходять до всіх кас КП «Київський метрополітен» після прийняття зазначеної постанови;
		- у разі надходження коштів до кас боржника слід зупинити видаткові операції з кас боржника на суму 1   833   404   183,64 грн.;
		- кошти, що знаходяться (надходять) до всіх кас КП «Київський метрополітен» зараховувати на депозитний рахунок Міністерства юстиції України;
		- у разі неможливості зарахування коштів на депозитний рахунок Міністерства юстиції України, вносити кошти до ПАТ «Укрсиббанк» на розрахунковий рахунок КП «Київський метрополітен»;
		- зазначені дії здійснювати до повного виконання рішення суду, про що повідомляти державного виконавця.
		Скаржник зазначає, що вказана постанова є неправомірною та такою, що порушує права боржника та не відповідає вимогам законодавства, а дії державного виконавця щодо постановлення даної постанови є безпідставними та необґрунтованими.
		Зокрема, у поданій скарзі зазначається, що арешт на грошові кошти може накладатися виключно на підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, а не на підставі постанови про арешт коштів боржника.
		Вказані висновки скаржника судом відхиляються з огляду на наступне.
		Як встановлено судом, 16.03.2017 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№53587903 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/8397/16.
		Вподальшому, виконавчий документу був повернутий стягувачу у зв'язку з його заявою, проте 02.02.2018 державним виконавцем було повторно відкрито виконавче провадження ВП№55700556 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/8397/16.
		В межах вказаного виконавчого провадження і була винесена постанова про арешт коштів боржника від 07.06.2018, яка оскаржується у даній справі.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_547/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#547" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»</a> арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
		- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
		- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
		- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
		- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
		Відповідно до ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_506/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#506" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">52</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_614/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#614" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">65</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_617/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#617" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">66 Закону України «Про виконавче провадження»</a> стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
		Згідно з ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_148/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#148" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»</a> арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_528/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#528" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження»</a> встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку, що існують два шляхи арешту майна боржника: шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника, або шляхом винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		Оскільки арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, він є способом накопичення коштів на заблокованих рахунках боржника для подальшого примусового списання коштів з таких рахунків, або фізичного їх вилучення у випадку накладення арешту на каси.
		При цьому, право державного виконавця накласти арешт саме на грошові кошти, що перебувають в касах боржника передбачене приписами п. 7 ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_179/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#179" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»</a>, відповідно до якої виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		За змістом ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_506/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#506" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">ст. 52 вказаного Закону</a> виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
		Тобто, винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 07.06.2018 в межах виконавчого провадження ВП№55700556 є правомірним та таким, що здійснено у відповідності до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Закону України «Про виконавче провадження»</a>.
		Твердження скаржника, що арешт грошових коштів, які знаходяться в касах боржника згідно вказаної постанови суперечить приписам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_08_02/pravo1/RE20802.html?pravo=1" title="Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень; нормативно-правовий акт № 512/5 від 02.04.2012" target="_blank">наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012</a>, судом не приймаються до уваги, оскільки в даній Інструкції міститься порядок дій виконавця щодо вилучення готівки з кас боржника, в той час як накладення арешту на такі кошти спрямоване на їх фізичне збереження з метою виконання рішення суду.
		Більш того суд звертає увагу на те, що в межах виконавчого провадження ВП№53587903 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/8397/16, відкритого на підставі постанови від 16.03.2017, державним виконавцем вже виносилася аналогічна постанова від 24.07.2017 про арешт коштів боржника, якою накладався арешт на кошти, що перебувають у касі КП «Київський метрополітен» та надходять до неї, а також зупинялися видаткові операції з кас на суму стягнення.
		Вказана постанова не була оскаржена боржником у встановленому чинним законодавством України порядку, та навпаки, виконувалась шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок боржника в банківській установі.
		Тобто, з метою належного виконання рішення суду у даній справі, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжив заходи, які при попередньому виконавчому провадженні сприяли виконанню такого рішення, а відтак в даному випадку був дотриманий принцип співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, встановлений п. 8 ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#7" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»</a>. 
		Більш того, в даному випадку дії державного виконавця не суперечать та спрямовані на виконання <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_502/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#502" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 124 Конституції України</a>, якою встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
		У відповідності до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2590/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2590" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 326 Господарського процесуального кодексу України</a> судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> від 04.11.1950 р., ратифікованої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2006_02_09/pravo1/Z970475.html?pravo=1" title="Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; нормативно-правовий акт № 475/97-ВР від 17.07.1997" target="_blank">Законом України №475/97 від 17.07.1997 р</a>., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		При цьому, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.
		За змістом ч.ч. 1, 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_179/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1#179" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»</a> виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:
		1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
		2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
		3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
		4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
		5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. 
		Відтак, на підставі приписів <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Закону України «Про виконавче провадження»</a> державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були вжиті заходи щодо виконання рішення суду у даній справі, яке більше року вже не виконується боржником у добровільному порядку.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів від 07.06.2018 в межах виконавчого провадження ВП№55700556 є правомірним та такими, що відповідають приписам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_12/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Закону України «Про виконавче провадження»</a>.
		Отже, доводи Комунального підприємства «Київський метрополітен», викладені у скарзі на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, визнаються судом неправомірними, а тому підстави її задоволення відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1803/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1803" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">234</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2701/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2701" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">343 Господарського процесуального кодексу України</a>, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. В задоволенні скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити повністю.
		2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1815/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1815" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 235 Господарського процесуального кодексу України</a> та може бути оскаржена.
		 
		 
		Повна ухвала складена 27.08.2018.
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...